Постанова від 04.03.2025 по справі 465/5603/15-ц

Справа № 465/5603/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Мартьянова С.М.

Провадження № 22-ц/811/2531/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

секретаря Матяш С.І.

з участю представника позивача Ільїнової І.В., представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Львові цивільнусправу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на рішення Франківського районного суду м. Львова від 05 липня 2024 року в складі судді Мартьянової С.М. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_2 , з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Приватного акціонерного товариства «Галичина», Публічного акціонерного товариства «Ковельмолоко», про стягнення боргу,-

встановив:

У 2015 році позивач ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, просив стягнути заборгованість за Кредитними договорами №151213К8 від 20.03.2013, №151214К5 від 06.03.2014, №15.14.07К37 від 21.08.2007 та №151208К34 від 25.06.2008, укладеними в рамках Генеральної кредитної угоди №151213N2 від 20.03.2013, яка виникла у період з 05.03.2015 по 31.07.2016 у розмірі 20 231 816,26 доларів США, та 182 855 595,54 грн.

Вимоги обґрунтовує тим, що між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» (позивач), ПрАТ «Галичина» (позичальник 1) та ПАТ «Ковельмолоко» (позичальник 2) укладено Генеральну кредитну угоду №151213N2 від 20.03.2013 із змінами і доповненнями.

Відповідно до умов п. 1.1 ст. 1 Генеральної угоди, зазначена угода регулює загальні засади співпраці між Банком та Позичальником - 1 і Позичальником - 2 щодо фінансування довгострокової програми по розвитку діяльності позичальника. Метою Генеральної угоди є визначення загальних умов фінансування інвестиційного торгово-закупівельної програми по розвитку діяльності позичальника, яке здійснюється відповідно до Генеральної угоди шляхом укладання Кредитних договорів (п. 1.2. ст. 1 Генеральної угоди).

У рамках Генеральної угоди між АТ «Укрексімбанк» та Позичальником 1 укладено кредитний договір №151213К8 від 20.03.2013 із змінами і доповненнями.

На виконання п. 3.1, пп.пн 3.2.1, 3.2.2 п. 3.2 ст. 3 Кредитного договору №151213К8 Банк відкрив Позичальникові-1 мультивалютну невідновлювану відкличну кредитну лінію, в межах якої надав кредит в розмірі 11 875 000,00 дол. США та 95 198 000,00 грн. (Кредит 1), з кінцевим терміном погашення Кредиту-1 19.03.2018 зі сплатою процентів за користування Кредитом-1 в порядку та в розмірі, встановлених пп. 3.2.4 п.п. 3.2, 3.5 ст. 3 Кредитного договору № 151213К8, а також зі сплатою комісії за управління кредитною лінією в розмірі та порядку, встановленому пп. 3.2.5 п. 3.2 ст. 3 та ст. 4 Кредитного договору №151213К8.

Відповідно до умов Кредитного договору №151213К8 Позичальник-1 взяв на себе зобов`язання погашати Кредит-1, сплачувати проценти за користування Кредитом-1, комісію за управління кредитною лінією, а також виконувати інші зобов`язання за Кредитним договором №151213К8 (п.п. 3.1, 3.2, 3.4, 3.5 ст. 3, ст. 4 Кредитного договору №151213К8).

Також, уклдаено кредитний договір № 151214К5 від 06.03.2014, із змінами і доповненнями.

На виконання п. 2.1, п. 2.2 ст. 2 Кредитного договору № 151214К35 Банк відкрив Позичальникові-1 відновлювану кредитну лінію в розмірі 31 000 000,00 грн. (Кредит 2), з кінцевим терміном погашення Кредиту-2 - 25.12.2015, зі сплатою процентів за користування Кредитом-2 в розмірі 20 % річних, а також зі сплатою комісії за управління кредитною лінією в розмірі та порядку, встановленому п.п. 3.2.2 п. 3.2 ст. 3 та ст. 4 Кредитного договору №151214К5.

Відповідно до умов Кредитного договору №151214К5 Позичальник-1 взяв на себе зобов`язання погашати Кредит-2, сплачувати проценти за користування Кредитом-2, комісію за управління кредитною лінією, а також виконувати інші зобов`язання за Кредитним договором №151214К5 (п. 9.2. ст. 9 Кредитного договору №151214К5).

Крім того, в рамках Генеральної угоди між АТ «Укрексімбанк» та Позичальником-2 укладено Кредитний договір №151407К37 від 21.08.2007, із змінами і доповненнями.

На виконання п. 3.2 ст. 3 Кредитного договору №151407К37 Банк відкрив Позичальникові-2 мультивалютну невідновлювану кредитну лінію в розмірі 6 000 000,00 дол. США (Кредит-3), з кінцевим терміном погашення кредиту-3 - 31.12.2015, зі сплатою процентів за користування Кредитом-3 в порядку та в розмірі, встановлених (пп. 3.2.6 п.п. 3.2, 3.5, ст. 3 Кредитного договору №151407К37, а також зі сплатою комісії за управління кредитною лінією в розмірі та порядку, встановленому пп. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3 та ст. 4 Кредит договору №151407К37.

Відповідно до умов Кредитного договору №151407К37 Позичальник-2 взяв на себе зобов`язання погашати Кредит-3, сплачувати проценти за користування Кредитом-3, комісію за управління кредитною лінією, а також виконувати інші зобов`язання за Кредитним договором №151407К37 (п.п. 3.2, 3.4, 3.5 ст. 3, ст. 4 та ст. 5 Кредитного договору №151407К37).

Також, в рамках Генеральної угоди, між АТ «Укрексімбанк» та Позичальником-2 уклдаено Кредитний договір №151208К34 від 25.06.2008, із змінами і доповненнями.

На виконання п. 3.1, пп. пп. 3.2.1, 3.2.3 п. 3.2 ст. 3 Кредитного договору №151208К34 Банк відкрив Позичальникові-2 мультивалютну невідновлювану відкличну кредитну лінію в розмірі 3 640 000,00 дол. США (Кредит-4), з кінцевим терміном погашення Кредиту-4 - 31.12.2015, зі сплатою процентів за користування Кредитом-4 в порядку та в розмірі, встановлених пп. 3.2.6 п. 3.2, п. 3.5 ст. 3 Кредитного договору №151208К34, а також зі сплатою комісії за управління кредитною лінією в розмірі та порядку, встановленому пп. 3.2.8 п. 3.2 ст. 3 та ст. 4 Кредитного договору №151208К34.

Відповідно до умов Кредитного договору №151208К34 Позичальник-2 взяв на себе зобов`язання погашати Кредит-4, сплачувати проценти за користування Кредитом-4, комісію за управління кредитною лінією, а також виконувати інші зобов`язання за Кредитним договором №151208К34 (п.п, 3.1, 3.2, 3.4, 3.5 ст. 3, ст. 4 та ст. 5 Кредитного договору №151208К34).

Відкриття АТ «Укрексімбанк» Позичальнику кредитних ліній (надання Кредитів) відображено на відповідних рахунках Позичальника, відкритих на виконання умов Кредитних договорів.

В зв`язку з невиконанням Позичальником-1 зобов`язань за Кредитним договором №151213К8 та Кредитним договором №151214К5, зокрема, щодо повернення Кредиту-1 та Кредиту-2, сплати процентів за користування Кредитом-1 та Кредитом-2, а також комісій за управління кредитних ліній, Банк надіслав на адресу Позичальника-1 Вимогу № 195-03/2116 від 27.03.2014 про дострокове погашення заборгованості, в якій вимагав здійснити протягом 10 банківських днів з дати отримання зазначеної вимоги дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором №151213К8 та Кредитним договором №151214К5.

Відповідно до пп.3.6.2 п.3.6 ст.3 Кредитного договору №151213К8 та п.п. 9.2.6.2 п.п.9.2.6 п.9.2 ст.9 Кредитного договору №151214К5 Позичальник-1 зобов`язаний протягом 10 банківських Днів з дати отримання/відправлення письмової вимоги Банку про дострокове погашення, здійснити таке дострокове погашення Кредиту-1 та Кредиту-2 або їх частини, процентів за користування Кредитом-1 та Кредитом-2, комісій та інших належних до сплати платежів за Кредитним договором №151213К8 та Кредитним договором №151214К5.

Всупереч взятих на себе зобов`язань, Позичальником-1 не було погашено у встановлений строк заборгованість за Кредитним договором №151213К8 та Кредитним договором №151214К5, тому цілком правомірним є висновок про наявність правових підстав для стягнення повної суми заборгованості за Кредитом-1 та Кредитом-2, нарахованими за користування Кредитом-1 та Кредитом-2 процентами, а також заборгованості за комісіями за управління кредитними лініями.

В зв`язку з невиконанням Позичальником-2 зобов`язань за Кредитним договором №151407К37 та Кредитним договором №151208К34, зокрема, щодо повернення Кредиту-З та Кредиту-4, сплати процентів за користування Кредитом-3 та Кредитом-4, а також комісій за управління кредитних ліній, Банк надіслав на адресу Позичальника-2 Вимогу №195-03/2442 від 07.04.2015 про дострокове погашення заборгованості, в якій вимагав здійснити протягом 10 банківських днів з дати отримання зазначеної вимоги дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором №151407К37 та Кредитним договором №151208К34.

Відповідно до пп.3.6.2 п.3.6 ст.3 Кредитного договору №151407К37 та Кредитного договору №151208К34 Позичальник-2 зобов`язаний протягом 10 банківських днів з дати отримання/відправлення письмової вимоги Банку про дострокове погашення, здійснити таке дострокове погашення Кредиту-3 та Кредиту-4 або їх частини, процентів за користування Кредитом-3 та Кредитом-4, комісій та інших належних до сплати платежів за Кредитним договором №151407К37 та Кредитним договором №151208К34.

Всупереч взятих на себе зобов`язань, Позичальником-2 не було погашено у встановлений строк заборгованість за Кредитним договором №151407К37 та Кредитним договором №151208К34, тому цілком правомірним є висновок про наявність правових підстав для стягнення повної суми заборгованості за Кредитом-3 та Кредитом-4, нарахованими за користування Кредитом-3 та Кредитом-4 процентами, а також заборгованості за комісіями за управління кредитними лініями.

Відповідно до п. 7.2 ст. 7 Кредитних договорів у разі невиконання зобов`язань згідно з пп.3.4.1, пп. 3.5.1 п. 3.5 ст.3, статті 4 Кредитних договорів Позичальник сплачує банку пеню, Пеня нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі, зазначеному у п. 3.2 ст. 3 Кредитних договорів.

Враховуючи викладене, у зв`язку з несвоєчасним погашенням простроченої заборгованості за Кредитами, несплатою процентів за користуванням кредитами та комісій, достатньо правових підстав для нарахування трьох процентів річних за період прострочення повернення кредитів, сплати процентів за користування кредитами та комісій, а також втрат від інфляції в зв`язку з несвоєчасною сплатою процентів та комісій.

З огляду на викладене, заборгованість позичальника перед АТ «Укрексімбанк», яка виникла з 05.03.2015 по 31.07.2015 у зв`язку з невиконанням зобов`язань за Генеральною угодою та укладеними в її рамках Кредитними договорами станом на 01.08.2015, згідно з розрахунком заборгованості, становить: 20 231 816,26 дол. США та 182 855 595,54 грн., і яка складається із заборгованості за:

1) Кредитним договором №151213К8 - 14 736 147,14 дол. США та 136 630 113,97грн. в т. ч.: 11 681 500,00 дол. США та 95 198 000,00 грн. прострочена сума заборгованості за Кредитом-1; 915 148,66 дол. США та 13 318 679,31 грн. - прострочені проценти за користування Кредитом-1; 5 693 941,85 грн. - прострочена комісія за управління кредитною лінією; 1 885 394,79 дол. США та 14 710 047,12 грн. - пеня за несвоєчасне погашення Кредиту- 1; 182 862,79 дол. США та 2 053 298,97 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування Кредитом- 1; 584 473,55 грн. - пеня за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитною лінією; 101 240,90 дол. США та 867 391,08 грн. - 3 % річних у зв`язку з несвоєчасним погашенням основного боргу, процентів за користування Кредитом-1 та комісії за управління кредитною лінією; 4 204 282,09 три. - втрати від інфляцій в зв`язку з несвоєчасним погашенням основного боргу, процентів за користування Кредитом-І та комісії за управління кредитною лінією.

2) Кредитним договором №151214К5 - 43 877 873,14 грн., в т.ч 31 000 000,00 грн. - прострочена сума заборгованості за Кредитом-2; 5 218 125,86 грн. - прострочені проценти за користування Кредитом-2; 522 350,00 грн. - прострочена комісія за управління кредитною лінією; 4 856 666,67 грн. - пеня за несвоєчасне погашення Кредиту-2; 706 997,12 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування Кредитом -2; 54 831,25 грн. - пеня за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитною лінією; 277 076,47 грн. - 3 % річних у зв`язку з несвоєчасним погашенням основного боргу, процентів за користування Кредитом-2 та комісії за управління кредитною лінією; 1 241 825,77 грн. втрати від інфляцій в зв`язку несвоєчасним погашанням основного боргу, процентів за користування Кредитом-2 та комісії за управління кредитною лінією.

3) Кредитним договором №151407К37 - 3 434 353, 34 дол. США та 1 436 606,52 грн., в т.ч.: 2 260 000,00 дол. США - прострочена сума заборгованості за Кредитом-3; 182 495,00 дол. США - прострочені проценти за користування Кредитом-3; 1 176 168,96 грн. прострочена комісія за управління кредитною лінією; 866 333,33 дол. США пеня за несвоєчасне погашення Кредиту-3; 78 910, 26 дол. США за несвоєчасну сплату процентів за користування Кредитом-3; 159 568,43 грн. - пеня за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитною лінією; 46 614,75 дол. США та 7 869,13 грн. - 3 % річних у зв`язку з несвоєчасним погашенням Кредиту-3, сплати процентів за користування Кредитом-3 і комісії за управління кредитною лінією; 93 000,00 грн. втрати від інфляцій в зв`язку з несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитною лінією.

4) Кредитним договором №151208К34 2 061 315, 78 дол. США та 911 00 1, 91 грн., в т.ч.: 1 355 000,00 дол. США прострочена сума заборгованості за Кредитом-4; 109 565,01 дол. США прострочені проценти за користуванням Кредитом-4; 737 154,84 грн. прострочена комісія за управління кредитною лінією; 520 285, 83 дол. США - пеня за несвоєчасне погашення Кредиту-4; 48 419,21 дол. США - пеня за несвоєчасну сплату процентів; 104 878,32 грн. пеня за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитною лінією; 28 045,73 дол. США та 5 172,08 грн. - 3 % річних у зв`язку з несвоєчасним погашенням Кредиту-4, сплати процентів за користування Кредитом-4 і комісії за управління кредитною лінією; 63 796,67 грн. втрати від інфляцій в зв`язку з несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитною лінією.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов`язань за Кредитними договорами, які укладені в рамках Генеральної угоди, між позивачем, позичальником та ОСОБА_2 (поручитель) укладено Договір поруки №151213Р13 від 25.03.2013.

Згідно із п. 3.1 ст. 3 Договору поруки поручитель зобов`язується перед кредитором солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником основного зобов`язання.

Відповідно до п. 3.2 ст. 3 Договору поруки у випадку невиконання позичальником основного зобов`язання кредитор має право вимагати виконання цього зобов`язання у поручителя та/або позичальника, як у солідарних боржників.

На адресу поручителя направлено повідомлення про порушення зобов`язань від 07.04.2015 №195-03/2445, однак всупереч взятих на себе зобов`язань, поручителем не погашено заборгованість за Кредитними договорами, які укладені в рамках Генеральної угоди.

Таким чином, позичальник та поручитель є боржниками перед АТ «Укрексімбанк», які мають солідарно нести відповідальність за належне виконання умов Кредитних договорів.

У зв`язку з викладеним позивач був вимушений звернутися до суду, просив позов задовольнити.

Оскаржуваним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 05 липня 2024 року у задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство «Галичина», Публічне акціонерне товариство «Ковельмолоко» про стягнення боргу відмовлено.

Рішення суду оскаржила представник позивача АТ "Укрексімбанк" Ільїнова І.В., вважає, що рішення необхідно скасувати, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, судом допущено порушення норм процесуального права.

Покликаючись на хронологію спірних правовідносин та обставин спору, зазначає, що у зв`язку з невиконанням взятих на себе зобов`язань за кредитними договорами, позичальники та поручитель є боржниками перед АТ «Укрексімбанк», які мають солідарно нести відповідальність за належне виконання умов договорів.

Вважає, що суд першої інстанції зробив неправильний висновок щодо припинення договору поруки внаслідок збільшення основного зобов`язання, оскільки проігноровано обставини ініціювання відповідачем збільшення основного зобов`язання за Генеральною угодою та особистого підписання письмового документу про погодження умов збільшення такого зобов`язання за Генеральною угодою.

Зазначає, що порука є спеціальним додатковим майновим заходом впливу, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання, підставою для поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника та кредитором боржника.

Обсяг зобов`язань поручителя визначається, як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (ч.ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України).

Порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, при цьому, зміна умов договору це трансформація будь якої або декількох умов, які складають зміст договору.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов`язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності виникає у разі: підвищення розміру процентів, відстрочення, розстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування коштами, установлення неустойки (збільшення розміру), встановлення нових умов у сторону зміни процентної ставки в бік збільшення.

Покликається на правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 755/18438/16 за якою, висновок про припинення поруки на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України залежить від установлених судом обставин щодо обсягу зобов`язання, на виконання якого надано поруку та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок зміни без його згоди забезпеченого зобов`язання. Для цього судам необхідно дослідити відповідні умови кредитного договору та договору поруки, щодо порядку погодження поручителем змін до основного зобов`язання.

При цьому, зазначає, що згода поручителя може бути висловлена у будь якій формі, зокрема, письмового повідомлення, додаткової угоди.

Також покликаючись на судову практику зазначає, що у разі, якщо в договорі поруки передбачена, наприклад, можливість зміни розміру процентів за основним зобов`язанням і строків їх виплати без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору є результатом досягнення певної домовленості між сторонами, а отже, поручитель дав згоду на зміну у майбутньому основого зобов`язання, необхідність повідомлення поручителя про зміну основного зобов`язання, якщо сторони не узгодили, що зміна відбувається автоматично і не потребує укладення між сторонами будь якої додаткової угоди.

Звертає увагу, що у пп. 2.1.6 п. 2.1 договору поруки сторони визначили, що поручитель надає згоду на забезпечення цією порукою всіх зобов`язань позичальника за кредитною угодою, у тому числі, з урахуванням всіх змін та доповнень до кредитної угоди, що будуть укладені в майбутньому.

Таким чином, дія поруки поручителя розповсюджена на забезпечення зобов`язань за кредитною угодою в повному обсязі, у тому числі, з урахуванням всіх змін та доповнень до кредитної угоди, що будуть укладені в майбутньому.

Зазначені умови договору є результатом домовленості сторін, які вільні у визначенні зобов`язань за договором та будь яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Ні умовами договору поруки, ні умовами кредитної угоди не передбачено обов`язку кредитора та позивачальників отримувати згоду поручителя перед укладенням кожної наступної додаткової угоди до кредитної угоди.

Крім цього, закон не забороняє укладення договору поруки на забезпечення виконання зобов`язання, яке може виникнути у майбутньому.

Таким чином, ОСОБА_2 погодився, що поручитель залишається зобов`язаним за договором поруки у разі внесення банком та позичальником будь яких змін та доповнень до кредитного договору у майбутньому.

Окремо зазначає, що відповідач ОСОБА_2 був Головою Наглядової Ради ПАТ «Ковельмолоко», а з наданих протоколів засідань ради слідує, що порядок денний передбачав розгляд питань про про внесення змін до умов кредитних договорів.

Зокрема, членами Наглядової Ради приймалися рішення про збільшення ліміту Генеральної кредитної угоди № 151213N2 від 20.03.2013 до 450500000,00 грн., встановлення нових графіків погашення основного боргу, процентної ставки.

При цьому, відповідач ОСОБА_2 ініціював розгляд відповідних питань та голосував «за».

Вважає, що протоколи засідань Наглядової Ради ПАТ «Ковельмолоко» є доказами надання ОСОБА_2 письмової згоди на зміну умов кредитних договорів та Генеральної угоди, які входять до предмету доказування.

Разом з цим, суд не вказав мотивів відхилення таких доказів.

Стверджує, що ОСОБА_2 , як дієздатна особа, не міг не розуміти значення своїх дій та своїх прав та обов`язків, у тому числі при ініціюванні та схваленні збільшення основного зобов`язання для позичальників, як і збільшення обсягу своєї відповідальності, як поручителя.

Щодо порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, покликається на ухвалення рішення суддею, якому було заявлено відвід і підстави його відводу, повинні бути визнані судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою.

Зазначає, що 24.11.2022 АТ «Укрексімбанк» подано заяву про відвід судді Мартьяновій С.М. з підстав наявності в діях судді обставин, що викликають обґрунтовані сумніви у її неупередженості та об`єктивності, оскільки суддею проігноровані строки підготовчого провадження та розгляду справи по суті.

Також дії судді, на думку апелянта, прямо суперечать закону та мали наслідком затягування розгляду даної справи.

Зокрема, після 08.02.2020 ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у справі не підлягали апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, а у випадку оскарження таких, шляхом подання до суду першої інстанції відповідної скарги, суд першої інстанції мав постановити ухвалу про її повернення.

Разом з цим, суддя Мартьянова С.М. п`ять разів, з часу виключення п. 8 із ч. 1 ст. 353 ЦПК України, направляла справу до суду апеляційної інстанції.

Просить скасуватирішення Франківськогорайонного судум.Львова від05липня 2024рокута ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Судові витрати покласти на відповідача у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача Ільїнової І.В. на підтримку доводів скарги, а також пояснення представника відовідача ОСОБА_1 на заперечення таких, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення виходячи із такого.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, підставою стягнення заборгованості із відповідача, згідно із позовними вимогами, є договір поруки № 151213Р13 від 25.03.2013 та положення ст. ст. 553, 554 ЦК України.

Разом з цим, після укладення договору поруки (25.03.2013) до Генеральної кредитної угоди від 20 березня 2013 року № 151213N2, Кредитних договорів № 151213К8 від 20 березня 2013 року, № 151407К37 від 21 серпня 2007 року та №151208К34 від 25 червня 2008 року неодноразово вносились зміни, внаслідок чого було збільшено відповідальність поручителя ОСОБА_2 .

Так, поручитель ОСОБА_2 надав поруку за Генеральною кредитною угодою №151213N2 від 20 березня 2013 року, із загальним лімітом 3500 000,00 гривень, при цьому, додатковими угодами ліміт заборгованості було збільшено до 450 500 000,00 грн.

Також, додатковою угодою №151213N2-9 від 29.12.2014 до Генеральної кредитної угоди доповнено підпункт 6.7.2 пункту 6.7 ст. 6 Договору, яким передбачено, що за невиконання умови, визначеної пп.5.2.36 цієї Генеральної угоди, розмір комісії за управління кредитним договором збільшується на 0,08 п.п. на період, починаючи з першого числа місяця, наступного за тим, в якому порушене таке зобов`язання, та діє до кінця місяця, в якому відповідне зобов`язання буде виконане.

В свою чергу, з часу укладення договору поруки (25.03.2013) жодних змін до такого не вносилося.

Відповідно до п. 2.1.6 договору поруки від 25.03.2013 №151213Р12 Поручитель надає згоду на забезпечення цією порукою всіх зобов`язань Позичальника за Кредитною угодою, в тому числі з урахуванням всіх змін та доповнень до Кредитної угоди, що будуть укладені в майбутньому.

Поряд з цим, незважаючи на положення договору поруки, в силу положень ч.1 ст. 559, абз. 3 ч.3 ст. 202 ЦК України, суд дійшов висновку, що позивач зобов`язаний був погодити із поручителем внесення усіх змін до генеральної кредитної угоди, кредитних договорів (збільшення перелік кредитних договорів, які укладені в межах Генеральної угоди, збільшення ліміту загального ліміту заборгованості та ліміту кредитної лінії, коригування графіків погашення кредиту в сторону збільшення щомісячних платежів у пізніші періоди, встановлення процентної ставки на користування кредитними коштами, встановлення підвищеного розміру комісії за управління кредитом), оскільки такі збільшують основне зобов`язання та, відповідно обсяг відповідальності поручителя.

Натомість, поручитель ОСОБА_2 як сторона договору поруки в жодному вигляді не надавав своєї згоди на внесення вищеперелічених змін до Генеральної кредитної угоди та Кредитних договорів, які збільшують основне зобов`язання та, відповідно обсяг відповідальності поручителя.

Врахувавши висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 755/18438/16-ц (провадження № 14-275цс19), а також у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 489/6127/15-ц (провадження № 61-16083св20), суд зазначив, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов`язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов`язання виникає у разі: підвищення розміру процентів; відстрочення, розстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Таким чином, у зобов`язаннях, у яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки та періоду її нарахування, навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або за відсутності відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав для покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань перед банком.

Відповідно до пункту 2.1.6 договору поруки № 151213Р13, укладеного 25 березня 2013 року між кредитором ПАТ «Державний експортно - імпортний банк України» та поручителем ОСОБА_2 поручитель надав згоду на забезпечення порукою за цим договором всіх зобов`язань позичальника за Кредитною угодою (в межах ліміту 350 000 000,00 грн. згідно зі ст. 1 договору), у тому числі з урахуванням всіх змін та доповнень до Кредитної угоди, що будуть укладені в майбутньому.

Таким чином, суд дійшов висновку, що договір поруки не передбачав можливості зміни розміру процентів за основним зобов`язанням і строків їхвиплати без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, у ньому не зазначено, що зміни та доповнення умов основного договору можуть здійснюватися без повідомлення про це поручителя і не свідчать про відмову поручителя від узгодження можливих змін.

Тобто умовами договору поруки не передбачено, що зміна основного зобов`язання відбувається автоматично і не потребує укладення між сторонами будь-якої додаткової угоди/договору про внесення змін до цього договору.

Враховуючи наведене, поручитель повинен бути повідомлений про зміну основного зобов`язання, а умови договору поруки про те, що поручитель при укладенні цього договору дає свою згоду на зміну розміру процентної ставки за користування кредитом, не виключає застосування правил, передбачених абзацом 3 частини третьоїстатті 202 ЦК України, та відповідно, від необхідності узгодження змін до основного зобов`язання із поручителем у належній формі.

Крім цього, за висновком суду, наявність в матеріалах справи протоколів 29/08-1 від 29.08.2014, № 31/07-1 від 31.07.2014, №29/12-1 від 29.12.2014, не дає підстав вважати, що під час відповідних засідань засідань Наглядової ради ПАТ «Ковельмолоко», ОСОБА_2 висловлювалась чи надавалася згода на відповідні зміни, саме як поручителя.

Більше того, з копії протоколу Наглядової ради ПАТ «Ковельмолоко» вбачається, що така вирішувала питання про внесення змін до умов кредитного договору №151213К8 укладеного між ПрАТ «Галичина» та АТ «Укрексімбанк», однак у матеріалах справи відсутні докази того, що Наглядова рада ПАТ «Ковельмолоко» наділена повноваженнями щодо здійснення іншою юридичною особою ПрАТ «Галичина» господарської діяльності та укладання нею відповідних кредитних договорів.

Таким чином, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження повідомлення поручителя ОСОБА_2 про збільшення основного зобов`язання, такі зміни до кредитного договору були внесені за домовленістю лише сторін кредитного договору, хоча такі зміни основного зобов`язання призвели до збільшення обсягу відповідальності поручителя з моменту їх внесення.

Зважаючи на те, що позивач просить стягнути заборгованість за кредитними договорами №151213К8 від 20.03.2013, №151214К5 від 06.03.2014, №151407К37 від 21.08.2007 та №151208К34 від 25.06.2008, укладеними в рамках Генеральної кредитної угоди №151213N2 від 20.03.2013, яка виникла у період з 05.03.2015 по 31.07.2015 у розмірі 20231816,27 доларів США та 182855595,54 грн., яка розрахована, в тому числі і з врахуванням заборгованості, яка виникла й після укладання додаткових угод, якими збільшено процентну ставку, суд прийшов висновку, що позивач просить стягнути заборгованість з поручителя, відповідальність якого збільшилася у зв`язку з укладеною без його відома додатковими угодами, які були укладені між банком ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та позичальниками ПАТ «Ковельмолоко», ПрАТ «Галичина» до кредитних договорів № 151213К8 від 20.03.2013, № 151407К37 від 21.08.2007, № 151208К34 від 25.06.2008.

Незважаючи на те, що умовами Генеральної кредитної угоди № 151213N2 від 20.03.2013, умовами договору поруки № 151213Р13 від 25.03.2013 не встановлено порядок погодження поручителем змін до основного зобов`язання, сторони не узгодили між собою, що зміна відбувається автоматично і не потребує укладення між сторонами будь-якої додаткової угоди/договору про внесення змін до цього договору, а відтак АТ «Укрексімбанк» зобов`язаний був повідомляти поручителя ОСОБА_2 про зміну основного зобов`язання, оскільки вищенаведені зміни та доповнення до кредитної угоди та укладених в її рамках кредитних договорів призвело до збільшення основного зобов`язання, що в свою чергу вплинуло на обсяг обов`язків поручителя ОСОБА_2 та призвело до збільшення відповідальності поручителя без його згоди, що згідно з частиною 1 статті 559 ЦК України є підставою припинення поруки.

Іншими словами, наявність у договорі поруки положень про згоду поручителя на забезпечення порукою всіх зобов`язань позичальників за кредитною угодою, у тому числі, з урахуванням всіх змін та доповнень до кредитної угоди, що будуть укладені в майбутньому, не виключають необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов`язання із поручителем у належній формі.

Врахувавши наведене, суд прийшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_2 про стягнення боргу задоволеннюне підлягають, тому судові витрати залишив за позивачем.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення колегія суддів виходить з такого.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України).

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За змістом статті 3ЦК України однією з засад цивільного законодавства є свобода договору.

Згідно зі статтею 627ЦК України свобода договору полягає у тому, що відповідно до статті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.640ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (стаття 638 ЦК України).

Згідно із ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Судом встановлено, що 20.03.2013 між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ПрАТ «Ковельмолоко», ПАТ «Галичина» укладено Генеральну кредитну угоду №151213N2 (т.1 а.с. 8-31).

Відповідно до умов п. 1.1 ст. 1 Генеральної угоди, вона регулює загальні засади співпраці між Банком та Позичальником щодо фінансування довгострокової програми по розвитку діяльності позичальника, яка містить усі напрями діяльності підприємства позичальника, зазначені у бізнес-плані позичальника.

Метою Генеральної угоди є визначення загальних умов фінансування інвестиційної, торгово-закупівельної, виробничої та іншої діяльності позичальника, яке здійснюється відповідно до Генеральної угоди шляхом укладання Кредитних договорів (п. 1.2. ст. 1 Генеральної угоди).

Пунктом 4.2 ст. 4 Генеральної угоди встановлено, що кредитний договір укладається сторонами за умови позитивного рішення банку відповідно до конкретних потреб позичальнику у фінансуванні та інших домовленостей між сторонами і повинен визначати валюту та суму кредиту чи ліміт кредитної лінії, термін користування кредитними коштами, розмір процентів за користування кредитом, комісій та інших платежів за кредитним договором, розрахунки для обслуговування кредиту, графік надання і погашення кредиту та інші умови.

Строк користування кредитом за Генеральною угодою встановлюється до 19 березня 2018 року (п.п.4.3 ст. Генеральної угоди)

Підпунктом 4.5.1 п. 4.5 ст. 4 Генеральної угоди визначає загальний ліміт заборгованості за Генеральною угодою, який не може перевищувати 350 000 000,00 грн.

Ліміт заборгованості за Кредитним договором встановлюється в порядку та на умовах, визначених у Кредитному договорі, укладеному банком з позичальником, який є невід`ємною частиною Генеральної угоди. (п.п.4.5.2 п. 4.5 ст. 4 Генеральної угоди)

Загальна сума всіх чинних лімітів заборгованості за кредитними договорами в будь-який момент дії Генеральної угоди не може перевищувати суми загального ліміту заборгованості за Генеральною угодою. (п.п. 4.5.3 п.4.5. ст. 4 Генеральної угоди).

Відповідно до п.п.6.9.2 п. 6.9 ст. 6 Генеральної угоди, позичальник зобов`язаний протягом 5 банківських днів з дати укладання Генеральної угоди забезпечити укладання взаємної поруки позичальників та укладання договорів поруки з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по зобов`язаннях позичальників за цією Генеральною угодою.

Відповідно до п. 10.6 ст. 10 Генеральної угоди, будь-які зміни та доповнення до Генеральної угоди можуть бути внесені тільки у письмовому вигляді, оформлюються, якщо інше не передбачено цією Генеральною угодою, додатковими угодами (правочинами), які підписуються повноважними представниками позичальника і банку та є невід`ємними частинами цієї Генеральної угоди.

Дана Генеральна угода підписана банком, позичальником ПАТ «Ковельмолоко», та позичальником ПрАТ «Галичина».

У рамках вказаної Генеральної угоди укладено ряд кредитних договорів, а саме кредитний договір №151407К37 від 21.08.2007; Кредитний договір №151208К34 від 25.06.2008; Кредитний договір №151213К7 від 20.03.2013; Кредитний договір №151213К8 від 20.03.2013 (т.1 а.с. 32).

16.08.2013 між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ПрАТ «Ковельмолоко», ПАТ «Галичина» укладено додаткову угоду №151213N2-1 до Генеральної кредитної угоди №151213N2 від 20.03.2013, якою внесено зміни у підпункти 5.2.22, 5.2.27, 6.9.1 (т.1 а.с. 36-37).

Згідно із додатком 1 до Додаткової угоди №151213N2-1 від 16.08.2013 до Генеральної кредитної угоди №151213N2 від 20.03.2013, додатками до цієї угоди є: кредитний договір №151407К37 від 21.08.2007; Кредитний договір №151208К34 від 25.06.2008 року; Кредитний договір №151213К7 від 20.03.2013; Кредитний договір №151213К8 від 20.03.2013; Кредитний договір №151213К16 від 16.08.2013 (т.1 а.с. 38).

27.08.2013 між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ПрАТ «Ковельмолоко», ПАТ «Галичина» укладено додаткову угоду №151213N2-2 до Генеральної кредитної угоди №151213N2 від 20.03.2013, якою внесено зміни у підпункти 6.9.1, доповнено підпункт 6.7.2. (т.1 а.с. 39-40).

01.11.2013 між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ПрАТ «Ковельмолоко», ПАТ «Галичина» укладено додаткову угоду №151213N2-3 до Генеральної кредитної угоди №151213N2 від 20.03.2013, якою внесено зміни до підпункту 5.2.29. (т.1 а.с.41).

29.11.2013 між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ПрАТ «Ковельмолоко», ПАТ «Галичина» було укладено додаткову угоду №151213N2-4 до Генеральної кредитної угоди №151213N2 від 20.03.2013, якою підпункт 5.2.12 Генеральної угоди викладено в новій редакції.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 29.11.2013, 12.12.2013, 06.03.2014 27.03.2014, 01.09.2014, 29.12.2014 між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ПрАТ «Ковельмолоко», ПАТ «Галичина» укладено ряд додаткових угод до Генеральної кредитної угоди №151213N2 від 20.03.2013 (т.1 а.с. 42-57).

У рамках Генеральної угоди між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ПАТ «Галичина» укладено кредитний договір №151213К8 від 20.03.2013 (т. 1 а.с. 58-83).

Відповідно до п.3.1 ст. 3 цього Кредитного договору, банк надає позичальникові кредит шляхом відкриття мультивалютної невідновлюваної відкличної кредитної лінії на умовах цього договору, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі встановлені цим договором.

Згідно п.п.3.2.1 п. 3.2. ст. 3 Кредитного договору, ліміт кредитної лінії: 201092875,00 грн.

У період з 16.08.2013 до 29.12.2014 між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ПАТ «Галичина» укладено ряд додаткових договорів до Кредитного договору №151213К8 від 20.03.2013 (т.1 а.с. 91-113).

Так, додатковим договором №151213К8-11 до Кредитного договору №151213К8 від 20.03.2013 підпункт 3.2.1 пункту 3.2 Статті 3 Договору викладено в новій редакції, зокрема «3.2.1 ліміт кредитної лінії: 296 600 000,00 грн., в т.ч. для заборгованості в доларах США 11875000,00 дол. США; для заборгованості в гривні 95198000,00 грн. Ліміт кредитної лінії не може перевищувати ліміту Генеральної угоди».

06.03.2014 між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ПрАТ «Галичина» укладено Кредитний договір №151214К5 (т. 1 а.с. 118-143).

Відповідно до п.п.2.3.1 Кредитного договору №151214К5, ліміт кредитної лінії: 31000000,00 грн.

Відповідно до п.п.2.3.2 Кредитного договору №151214К5, спільний ліміт заборгованості за договором та кредитним договором від 20.03.2013 №151214К7 не може перевищувати 31000000,00 грн.

30.04.2014, 30.05.2014, 01.09.2014, 29.12.2014 між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ПрАТ «Галичина» укладені додаткові договори до Кредитного договору №151214К5 від 06.03.2014 (т.1 а.с. 152-159).

Також, 21.08.2007 між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ВАТ «Ковельмолоко» укладено Кредитний договір №151407К37 (т.1 а.с.160-173).

Відповідно до п. 3.1 Кредитного договору №151407К37 банк відкриває позичальникові невідновлювану кредитну лінію на умовах забезпеченості, повернення, відкличності, строковості, платності та цільового характеру використання відповідно до положень та умов цього договору.

Ліміт кредитної лінії: 6000000,00 доларів США (п.п.3.2.1 Кредитного договору №151407К37)

21.08.2007, 31.08.2007, 06.09.2007, 04.01.2008, 25.04.2008, 23.06.2008, 29.08.2008, 28.11.2008, 23.01.2009, 28.01.2009, 27.02.2009, 30.03.2009, 30.04.2009, 28.05.2009, 23.07.2009, 30.07.2009, 28.10.2009, 29.10.2009, 05.11.2009, 10.11.2009, 19.11.2009, 01.12.2009, 14.01.2010, 28.01.2010, 25.02.2010, 30.03.2010, 03.08.2010, 07.09.2010, 02.11.2010, 30.11.2010, 09.12.2010, 14.12.2010, 27.01.2011, 28.02.2011, 29.03.2011, 26.04.2011, 21.07.2011, 29.11.2011, 27.12.2011, 28.11.2012, 29.12.2012, 20.03.2013, 16.08.2013, 27.08.2013, 20.11.2013, 29.11.2013, 12.12.2013, 06.03.2014, 30.04.2014, 30.05.2014, 27.06.2014, 01.09.2014, 29.12.2014, між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ВАТ «Ковельмолоко» укладені додаткові угоди до Кредитного договору №151407К37 від 21.08.2007 (т.1 а.с.175-249, т. 2 а.с. 1-48).

25.06.2008 між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ВАТ «Ковельмолоко» укладений Кредитний договір №151208К34 від 25.06.2008 (т.2 а.с.49-62).

Відповідно до п.п. 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 Кредитного договору №151208К34 ліміт кредитної лінії 3640000,00 дол. США.

Процентна ставка річних за кредитом: 13,9 % річних. (п.п.3.2.6 ст. 3 Кредитного договору №151208К34)

29.08.2008, 30.12.2008, 30.01.2009, 27.02.2009, 27.03.2009, 30.04.2009, 28.07.2009, 28.10.2009, 30.10.2009, 05.11.2009, 19.11.2009, 01.12.2009, 30.12.2009, 14.01.2010, 28.01.2010, 25.02.2010, 01.04.2010, 03.08.2010, 20.08.2010, 31.08.2010, 07.09.2010, 02.11.2010, 09.12.2010, 27.01.2011, 28.02.2011, 29.03.2011, 26.04.2011, 21.07.2011, 29.11.2011, 27.12.2011, 24.07.2012, 28.11.2012, 29.12.2012, 20.03.2013, 16.08.2013, 20.11.2013, 29.11.2013, 12.12.2013, 06.06.2014, 30.04.2014, 30.05.2014, 27.06.2014, 01.09.2014, 29.12.2014 між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ВАТ «Ковельмолоко» були укладені додаткові угоди про внесення змін та доповнень до Кредитного договору від 25.06.2008 №151208К34.

Таким чином, з часу укладення Кредитного договору від 25.06.2008 №151208К34, протягом кожного наступного року (до 29.12.2014) до такого вносилися зміни та доповнення, шляхом укладення декількох додаткових угод.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості ПрАТ «Галичина» та ПАТ «Ковельмолоко» за кредитними договорами за період з 05.03.2015 по 31.07.2015, станом на 01.08.2015 розмір заборгованості становить 20 231 816,26 дол. США та 182 855 595,54 грн. (т. 2 а.с. 171).

25.03.2013 між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ПрАТ «Галичина», ПАТ «Ковельмолоко», та ОСОБА_2 укладено договір поруки №151213Р13 (т. 2 а.с.233-235).

Відповідно до Договору поруки зобов`язання позичальника передбачені Кредитною угодою щодо відшкодування суми кредиту, процентів, штрафних санкцій, а також всіх та будь-яких витрат, пов`язаних з наданням та обслуговування кредиту.

У статті 1 Договору поруки визначено термін Кредитна Угода Генеральна угода №151213N2 від 20.03.2013 з усіма чинними кредитними договорами, які укладаються в рамках Генеральної угоди, їй підпорядковуються та є Додатками до Генеральної угоди, є невід`ємними її частинами та складають єдиний документ, укладена між Кредитором позичальником 1 та Позичальником 2, відповідно до якої кредитор при виконанні позичальником певних її умов проводить кредитні операції в межах ліміту, встановленого в розмірі, що не перевищує 350 000 000,00 гривень, на визначених Кредитною угодою умовах, строком погашення 19.03.2018 з нарахуванням процентів, комісій та інших платежів у відповідності до умов Кредитної угоди.

07.04.2015 позивач направив до ПАТ «Ковельмолоко» вимогу щодо дострокового погашення заборгованості, в якій вказано, що станом на 27.03.2015 позичальнику нарахована пеня 3% річних та індекс інфляції, у загальній сумі 412647,53 дол. США та 38 995,95 грн. (т.2 а.с. 236-239).

27.03.2015 позивач направив до ПрАТ «Галичина» вимогу щодо дострокового погашення заборгованості, в якій вказано, що станом на 27.03.2015 позичальнику нарахована пеня, 3% річних та індекс інфляції, у загальній сумі 34543,35 дол. США та 151 919,42 грн. (т. 2 а.с. 240-242).

07.04.2015 позивач направив на адресу ОСОБА_2 повідомлення про порушення зобов`язань, в якому вказано, що станом на 27.03.2015 позичальникам нарахована пеня, 3% річних та індекс інфляції у загальній сумі: 34543,35 дол. США та 151 919,42 грн. ПрАТ «Галичина»; 412 647, 53 дол. США та 38 995,95 грн. ПАТ «Ковельмолоко». (т. 2 а.с. 246-249).

Звертаючись з позовними вимогами про стягнення заборгованості, банк свої доводи зводить до того, що у рамках Генеральної угоди були укладені відповідні кредитні договори, за якими грошові кошти надані у користування, однак позичальники взяті на себе зобов`язання не виконали, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, з врахуванням укладених договорів, позичальник та поручитель є боржниками перед АТ «Укрексімбанк», які мають солідарно нести відповідальність за належне виконання умов Кредитних договорів, однак всупереч взятих на себе зобов`язань, поручителем не було погашено заборгованість за Кредитними договорами, які укладені в рамках Генеральної угоди, тому просить стягнути таку з останнього в примусовому порядку.

Виходячи із спірних правовідносин та встановлених судом обставин, колегія суддів погоджується з тим, що предметом спору є стягнення з відповідача ОСОБА_2 , як поручителя, заборгованості за кредитними договорами №1512К8 від 20.03.2013, №151214К3 від 06.03.2014, №151407К37 від 21.08.2008 та №151208К34 від 25.06.2008, укладеними в рамках Генеральної кредитної угоди № 151213N2 від 20.03.2013.

Згідно із ч. 1ст. 510 Цивільного кодексу Українисторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Поняття поруки закріплено у ст. 553 ЦК України, відповідно до якої порукою є договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Договір поруки має бути укладений у письмовій формі, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 547 ЦК правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 2 ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Положеннями статті 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо, а солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Оскільки у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (стаття 554 ЦК України), то поручителі несуть самостійну відповідальність перед кредитором за порушення зобов`язань боржником, оскільки вони перебувають у самостійних договірних відносинах, банк має право вимагати виконання обов`язку в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Таким чином, у разі невиконання основним боржником забезпеченого порукою зобов`язання кредитор має право вимагати виконання основного зобов`язання як від боржника і його поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Зважаючи на наведене, колегія суддів виходить з того, що виключною правовою проблемою у спірних правовідносинах є встановлення обставин щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_2 , як поручителя.

Колегія суддів виходить з того, що з приводу спірних правовідносин мають місце судові рішення, які набрали законної сили.

Так, ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.07.2017 (справа №914/3734/15) визнано грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на загальну суму 88917535, 64 грн., з них: грошові вимоги на суму 889415099,64 грн. - забезпечені заставою майна боржника: в першу чергу реєстру вимог кредиторів Приватного акціонерного товариства "Галичина"підлягає включенню 2436,00 грн. судового збору (т.3 а.с. 168-174).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" задоволено.

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 06 липня 2017 року справі №914/3734/15 скасовано і прийнято нове судове рішення:

Визнано грошові вимоги публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до приватного акціонерного товариства "Галичина" у сумі 889417636,64 грн., з яких: 191536728,00 грн. підлягають погашенню поза чергою; 2436,00 грн. судовогозбору - перша черга; 501 045 869,60 грн. - четверта черга; 196 832 502,04 грн. - шоста черга (т.3 а.с. 175-180).

Постановою Верховного Суду від 05.06.2018 касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Галичина" задоволено.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 у справі №914/3734/15 скасовано.

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 06.07.2017 у справі № 914/3734/15 залишено в силі (т.3 а.с. 200-204).

УхвалоюГосподарського суду Волинської області від 26.10.2022 звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс Публічного акціонерного товариства "Ковельмолоко" затверджено.

Ліквідовано юридичну особу -Публічне акціонерне товариство "Ковельмолоко".

Провадження у справі про банкрутствоПублічного акціонерного товариства "Ковельмолоко" закрито.

Зобов`язано державного реєстратора вчинити дії, передбаченіЗаконом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"та спрямовані на припинення юридичної особи - Публічного акціонерного товариства "Ковельмолоко" (т. 5 а.с. 196-208).

Постановою Верховного Суду від 06.06.2023 касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.04.2023 та ухвалу Господарського суду Волинської області від 26.10.2022 у справі №903/426/16 залишено без задоволення.

Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.04.2023 та ухвалу Господарського суду Волинської області від 26.10.2022 у справі №903/426/16 залишено без змін.

Згідно з ч. 4статті 82 ЦПК Україниобставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом норм матеріального права, які регулюють питання поруки, поручитель хоч і пов`язаний з боржником певними зобов`язальними відносинами, але є самостійним суб`єктом у відносинах з кредитором. Поручитель, зокрема, має право висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг(частина другастатті 555 цього Кодексу).

Колегія суддів виходить із того, що доводи апеляційної скарги представника позивача АТ "Укрексімбанк" Ільїнової І.В. є в деякій мірі взаємовиключними.

Зокрема, з однієї сторони, покликаючись на пп. 2.1.6 п. 2.1 договору поруки, за яким сторони визначили, що поручитель надає згоду на забезпечення цією порукою всіх зобов`язань позичальника за кредитною угодою, у тому числі, з урахуванням всіх змін та доповнень до кредитної угоди, що будуть укладені в майбутньому та доводячи, що дія поруки поручителя розповсюджена на забезпечення зобов`язань за кредитною угодою в повному обсязі, у тому числі, з урахуванням всіх змін та доповнень до кредитної угоди, що будуть укладені в майбутньому, оскільки зазначені умови договору є результатом домовленості сторін, крім цього, ні умовами договору поруки, ні умовами кредитної угоди не передбачено обов`язку кредитора та позичальників отримувати згоду поручителя перед укладенням кожної наступної додаткової угоди до кредитної угоди, апелянт вважає, що ОСОБА_2 погодився, що поручитель залишається зобов`язаним за договором поруки у разі внесення банком та позичальником будь яких змін та доповнень до кредитного договору у майбутньому.

В іншому випадку, представник апелянта зазначає, що протоколи засідань Наглядової Ради ПАТ «Ковельмолоко» є доказами надання ОСОБА_2 письмової згоди на зміну умов кредитних договорів та Генеральної угоди, зокрема, збільшення ліміту Генеральної кредитної угоди № 151213N2 від 20.03.2013 до 450500000,00 грн., встановлення нових графіків погашення основного боргу, процентної ставки, тобто обґрунтовує свої вимоги через погодження поручителем змін до кредитних договорів та визнає необхідність такого погодження.

Як зазначалося вище, після укладення договору поруки (25.03.2013) до Генеральної кредитної угоди від 20 березня 2013 року № 151213N2, Кредитних договорів № 151213К8 від 20 березня 2013 року, № 151407К37 від 21 серпня 2007 року та №151208К34 від 25 червня 2008 року неодноразово вносились зміни, внаслідок чого було збільшено відповідальність. В тому числі, поручителя ОСОБА_2 .

Так, слідуючи положенням Генеральної кредитної угоди від 20.03.2013 №151213N2, загальний ліміт заборгованості Позичальника за Кредитом за цією Генеральною угодою не може перевищувати 350 000 000,00 гривень (підпункт 4.5.1 п. 4.5. ст. 4 Генеральної кредитної угоди).

Сторони також домовились, що загальний ліміт заборгованості за Генеральною угодою поширюється на Кредитні договори, укладені до моменту набуття чинності Генеральною угодою, та є такими, що діятимуть в рамках Генеральної угоди і є відповідними додатками до Генеральної угоди згідно з Додатком 1 до Генеральної угоди, а також на всі кредитні договори, які будуть укладені в рамках Генеральної угоди протягом дії.

Згідно із додатком 1 до Генеральної угоди в рамках цієї угоди діятимуть наступні кредитні договори: Кредитний договір № 151407К37 від 21.08.2007; Кредитний договір №151208К34 від 25.06.2008; Кредитний договір № 151213К7 від 20.03.2013; Кредитний договір №151213К8 від 20.03.2013.

За змістом договору поруки від 25.03.2013 №151213Р13 основне зобов`язання - Зобов`язання Позичальника, передбачені Кредитною угодою, щодо відшкодування суми кредиту, процентів, штрафних санкцій, а також всіх та будь-яких витрат пов`язаних з наданням та обслуговуванням кредиту.

Кредитна угода - Генеральна кредитна угода № 151213N2 від 20 березня 2013 з всіма чинними кредитними договорами, які укладаються в рамках Генеральної угоди, їй підпорядковуються та є Додатками до Генеральної угоди, є невід`ємними її частинами та складають єдиний документ (Генеральна угода та Додатки - далі Кредитна угода), укладена між Кредитором Позичальником 1 та Позичальником 2, відповідно до якої Кредитор при виконанні Позичальником певних її умов проводить кредитні операції в межах ліміту, встановленого в розмірі, що не перевищує 350 000 000,00 гривень, на визначених Кредитною угодою умовах, строком погашення 19.03.2018 з нарахуванням процентів, комісій та інших платежів у відповідності до умов Кредитної угоди.

Таким чином, беззаперечним є те, що поручитель ОСОБА_2 надав поруку за Генеральною кредитною угодою №151213N2 від 20 березня 2013 року із загальним лімітом відповідальності за кредитними договороами 350 000 000,00 гривень.

В свою чергу, відповідно до ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання.

За положеннями частини першоїстатті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов`язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення його обсягу відповідальності.

Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов`язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшеннятощо.

Таким чином, у зобов`язаннях, у яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань перед банком.

Як зазначено у п.п. 4.5.2 п. 4.5 ст. 4 Генеральної угоди, Ліміт заборгованості за Кредитним договором встановлюється в порядку та на умовах, визначених у Кредитному договорі, укладеному банком з позичальником, який є невід`ємною частиною Генеральної угоди.

Загальна сума всіх чинних лімітів заборгованості за кредитними договорами в будь-який момент дії Генеральної угоди не може перевищувати суми загального ліміту заборгованості за Генеральною угодою (п.п. 4.5.3 п.4.5. ст. 4 Генеральної угоди).

При цьому, такий згідно п.п.4.5.1 п. 4.5 ст. 4 Генеральної угоди становить 350 000 000,00 грн.

Генеральна угода підписана банком, позичальником ПАТ «Ковельмолоко», та позичальником ПрАТ «Галичина», будь яких доказів недійсності такої апеляційним судом не встановлено, не є відповідне питання і предметом даного судового провадження.

Разом з цим, зважаючи на зміни та доповнення, які були внесені до кредитних договорів, а також збільшення ліміту кредитної лінії, заборгованість ПрАТ «Галичина» та ПАТ «Ковельмолоко» за кредитними договорами за період з 05.03.2015 по 31.07.2015, згідно наданого позивачем розрахунку, станом на 01.08.2015 становить 20 231 816,26 дол. США та 182855 595,54 грн., що більше ніж у двічі перевищує загальну суму всіх лімітів заборгованості за кредитними договорами, яка узгоджена Генеральною угодою (п.п. 4.5.3 п.4.5. ст. 4).

В свою чергу, з часу укладення договору поруки (25.03.2013) жодних змін до такого не вносилося.

Висновок про припинення поруки на підставі частини першоїстатті 559 ЦК Українизалежить від установлених судом обставин щодо обсягу зобов`язання, на виконання якого надано поруку, та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок зміни без його згоди забезпеченого зобов`язання. Для цього судам необхідно дослідити відповідні умови кредитного договору та договору поруки щодо порядку погодження поручителем змін до основного зобов`язання.

Такі правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 755/18438/16-ц (провадження № 14-275цс19), а також у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 489/6127/15-ц (провадження № 61-16083св20).

Таким чином, закон пов`язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов`язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких інших умов основного договору.

Враховуючи наведене, згода поручителя на зміну основного зобов`язання, внаслідок якої збільшується об`єм відповідальності поручителя, має бути конкретно вираженою.

У разі, якщо в договорі поруки передбачена, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов`язанням і строків їх виплати без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору є результатом досягнення певної домовленості між сторонами (банком і поручителем), а отже, поручитель дав згоду на зміну у майбутньому основного зобов`язання.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеними у постанові від 17 лютого 2020 року у справі №757/4111/13-ц (провадження № 61-37688сво18).

Таківисновки зазначені також у постанові Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі №461/2992/15-ц (провадження № 61-20352св21).

Як вже зазначалося, у п. 2.1.6 договору поруки № 151213Р13 від 25 березня 2013 року, ОСОБА_2 , як поручитель, надав згоду на забезпечення порукою за цим договором всіх зобов`язань позичальника за Кредитною угодою (в межах ліміту 350 000 000,00 грн. згідно зі ст.1 договору), у тому числі з урахуванням всіх змін та доповнень до Кредитної угоди, що будуть укладені в майбутньому.

Таким чином, договір поруки не передбачає можливість зміни та доповнень до Кредитної угоди без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, у ньому не зазначено, що зміни та доповнення умов основного договору можуть здійснюватися без повідомлення про це поручителя і не свідчать про відмову поручителя від узгодження можливих змін.

Верховний Суду України у постанові від 26 вересня 2012 року, справа № 6-100цс12 вказав, що зазначення в договорі поруки про можливість зміни розміру процентів за основним зобов`язанням і строків їх виплати не звільняє сторони основного зобов`язання від узгодження цих змін із поручителем, оскільки договором не передбачено, що такі зміни проводяться без їх узгодження (додаткового повідомлення).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово також зазначила про необхідність повідомлення поручителя про зміну основного зобов`язання, якщо сторони не узгодили, що зміна відбувається автоматично і не потребує укладення між сторонами будь-якої додаткової угоди/договору про внесення змін до цього договору, відповідні позиції висловлені у постановах від 26 травня 2020 року у справі № 910/13109/18, провадження № 12-7 гс 20, від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (провадження № 12-85гс20).

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №910/13109/18 зазначено, що за правилами, передбаченими абзацом 3 частини третьоїстатті 202 ЦК України, односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Настання правових наслідків, зумовлених вчиненням особою одностороннього правочину, для інших осіб пов`язане з дотриманням вимог щодо вчинення його у відповідній формі, обумовленій законом, та його реалізацією шляхом доведення цього правочину до відома зацікавлених осіб. Приписи частини першоїстатті 559 ЦК Українипередбачають спеціальне регулювання порядку зміни забезпеченого порукою зобов`язання, а відтак і договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, з урахуванням волевиявлення та повідомлення, крім сторін цього договору, також поручителя і встановлюють правові наслідки неодержання згоди поручителя. Умови договору поруки про те, що поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення основного зобов`язання, не виключають застосування правил, передбачених абзацом 3 частини третьоїстатті 202 ЦК України, та, відповідно, від необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов`язання із поручителем у належній формі.

Разом з цим, умовами договору поруки, який є підставою позовних вимог у даній справі, не передбачено, що зміна основного зобов`язання відбувається автоматично і не потребує додаткового повідомлення поручителя та укладення між сторонами будь-якої додаткової угоди/договору про внесення змін до цього договору.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з тим, що поручитель повинен бути повідомлений про зміну основного зобов`язання, а умови договору поруки про те, що поручитель надав згоду на забезпечення порукою за цим договором всіх зобов`язань позичальника за Кредитною угодою, у тому числі з урахуванням всіх змін та доповнень до Кредитної угоди, що будуть укладені в майбутньому, не виключає застосування правил, передбачених абзацом 3 частини третьоїстатті 202 ЦК України, та відповідно, від необхідності узгодження змін до основного зобов`язання із поручителем у належній формі, що спростовує доводи апеляційної скарги у цій частині.

В свою чергу, після укладення договору поруки до Генеральної кредитної угоди від 20.03.2013 № 151213N2 та відповідних кредитних договорів неодноразово вносились зміни, внаслідок чого відповідальність поручителя ОСОБА_2 збільшилася.

Натомість, ні умовами Генеральної кредитної угоди № 151213N2 від 20.03.2013, ні умовами договору поруки № 151213Р13 від 25.03.2013 не встановлено порядок погодження поручителем змін до основного зобов`язання, сторони також не узгодили між собою, що зміна відбувається автоматично і не потребує укладення між ними будь-якої додаткової угоди/договору про внесення змін до цього договору, а відтак АТ «Укрексімбанк» зобов`язаний був повідомляти поручителя ОСОБА_2 про зміну основного зобов`язання, оскільки вищенаведені зміни та доповнення до кредитної угоди та укладених в її рамках кредитних договорів призвело до збільшення основного зобов`язання, що в свою чергу вплинуло на обсяг обов`язків поручителя ОСОБА_2 та збільшення відповідальності поручителя без його згоди, що згідно з частиною 1 статті 559 ЦК України є підставою припинення поруки.

Колегія суддів розділяє висновок суду першої інстанції про те, що наявні в матеріалах справи протоколи № 29/08-1 від 29.08.2014, № 31/07-1 від 31.07.2014, №29/12-1 від 29.12.2014 (т. 5 а.с. 136-137, 138-139, 140-142), не дають підстав вважати, що під час відповідних засідань ОСОБА_2 висловлювався чи надавав згоду на доповнення до кредитних договорів, саме як поручитель.

Більше того, у матеріалах справи відсутні докази, що Наглядова рада ПАТ «Ковельмолоко» наділена повноваженнями щодо вирішення питань здійснення іншою юридичною особою ПрАТ «Галичина» господарської діяльності та можливості укладання кредитних договорів, при цьому, з копії протоколу Наглядової ради ПАТ «Ковельмолоко» вбачається, що така вирішувала питання, в тому числі, про внесення змін до умов кредитного договору №151213К8 укладеного між ПрАТ «Галичина» та АТ «Укрексімбанк».

Підсумовуючи, колегія суддів констатує, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження повідомлення поручителя ОСОБА_2 про збільшення основного зобов`язання, при цьому, такі зміни основного зобов`язання безумовно призвели до збільшення обсягу відповідальності поручителя з моменту внесення таких.

Зважаючи нанаведене тате,що позивачпросить стягнутизаборгованість закредитними договорами№151213К8від 20.03.2013,№151214К5від 06.03.2014,№151407К37від 21.08.2007та №151208К34від 25.06.2008,укладеними врамках Генеральноїкредитної угоди№151213N2від 20.03.2013,яка виниклау періодз 05.03.2015по 31.07.2015та становить20231816,27доларів СШАта 182855595,54грн.,розрахована,у томучислі із врахуваннямзаборгованості,яка виниклай післяукладання додатковихугод,якими збільшенопроцентну ставку,колегія суддівпогоджується зтим,що позивачпросить стягнутизаборгованість зпоручителя,відповідальність якогозбільшилася узв`язкуз укладенимибез йоговідома додатковимиугодами,що єпідставою дляприпинення договору поруки, а відтак свідчить про відсутність підстав для задоволення відповідних вимог та обґрунтованість висновків суду першої інстанції з цього приводу.

Окремо колегії суддів враховує те, що згідно із довідкою від 12.09.2019 грошові кошти в сумі 97 409 065,52 грн. отримані АТ «Укрексімбанк» від продажу на аукціоні майна банкрута ПрАТ «Галичина», що було предметом застави/іпотеки за генеральною угодою №151213N2 від 20.03.2013, укладеною між банком, позичальником та ПАТ «Ковельмолоко» були направлені на погашення простроченої заборгованості позичальника за кредитними договорами, укладеними в рамках Генеральної угоди, а саме в рамках Кредитного договору від 20.03.2013 №151213К8 за процентами 69 475 658,92 грн.; комісією за управління кредитом 2 312 252,92 грн.; в рамках Кредитного договору від 06.03.2014 №151214К5 за процентами 24730903,68 грн.; комісією за управління кредитом 620250,00 грн. (т. 4 а.с. 142,143).

В свою чергу, на пропозицію апеляційного суду провести новий розрахунок заборгованості, з врахуванням погашення такої коштами, отриманими від продажу на аукціоні майна банкрута ПрАТ «Галичина», представник позивача іншого розрахунку апеляційному суду не надала.

Що стосується, порушення судом, на думку сторони позивача, норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, у контексті ухвалення рішення суддею, якому було заявлено відвід і підстави його відводу, повинні бути визнані судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою, колегія суддів звертає увагу на те, що слідуючи змісту ч. 4 ст. 39 ЦПК України, заявляючи відвід на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, заявник зобов`язаний надати докази щодо наявності обставин, які викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Разом з цим, докази, які б підтверджували необ`єктивність чи упередженість судді в розгляді даної справи, відсутні.

Щодо того,що надумку апелянтасудом проігноровані строки підготовчого провадження та розгляду справи по суті, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідний процесуальний строк не є пресічним, а висновки суду, як встановлено вище, грунтуються на принципах змагальності та рівності сторін.

Також колегія суддів звертає увагу, що подання ОСОБА_2 у відповідній кількості апеляційнийх скарг на ухвалу суду першої інстанції про відкриття провадження у справі, після внесення змін у процесуальний закон та виключення такої із переліку ухвал, які можуть оскаржуватися в апеляційному порядку окремо від рішення суду, мали відповідні наслідки, зокрема, останній неодноразово попереджався судом про недопустимість подальшого зловживання правами на оскарження, а також до нього застосовано заходи процесуального примусу виді штрафу.

При цьому, направлення суддею п`ять разів, з часу виключення п. 8 із ч. 1 ст. 353 ЦПК України, справи до суду апеляційної інстанції, не є тим процесуальним порушенням, яке може бути підставою для скасування рішення суду, оскільки про помилковість висновків суду не свідчить та до неправильного вирішення справи, не призвело.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" залишити без задоволення.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 05 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 06 березня 2025 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк