Рішення

від 21.02.2025 по справі 908/2703/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/145/24-19/215/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2025 Справа № 908/2703/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Давиденко І.В., розглянувши матеріали справи № 908/2703/24:

за позовом Приватного підприємства Ресурс-Юг (вул. Мельницька, буд. 26/2, м. Одеса, 65005, ідентифікаційний код 35880550)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Лєтрейд (вул. Сєдова, буд. 7, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код 37129399)

про стягнення 170 340,00 грн

без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява приватного підприємства Русурс-Юг про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Лєтрейд 170340,00 грн основного боргу за договором перевезення вантажів автомобільним транспортом №500 від 09.08.2024. До попереднього (орієнтовного) розрахунку судових втрат позивач відніс 15000,00 грн витрат на правову допомогу та зазначив, що докази понесення цих витрат будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 173,174,175,193 ГК України, 11,509, 525, 526, 530, 533-535, 610-612, 626, 629, 901, 903 ЦК України та мотивовано невиконанням умов договору перевезення вантажів автомобільним транспортом № 500 від 09.08.2024.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2024 справу № 908/2703/24 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 15.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/2703/24, присвоєно справі номер провадження 18/145/24.

Розпорядженням керівника апарату суду від 16.12.2024 №П-414/24, відповідно до пунктів 2.3.3, 2.3.47, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 908/2703/24.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2024 справу № 908/2703/24 передано на розгляд судді Давиденко І.В.

За змістом ч. 14 ст. 32 ГПК України, у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України, справи у судах першої інстанції розглядаються суддею одноособово, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Ухвалою суду від 23.12.2024 суддею Давиденко І.В. прийнято справу № 908/2703/24 свого провадження, присвоєно номер провадження 18/145/24-19/215/24, розгляд справи ухвалено здійснювати без повідомлення (виклику) учасників справи зі стадії відкриття провадження у справі.

Відповідно до частин 2 і 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі від 23.12.2024 процесуальний строк не надійшов, будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача по суті спору не надходило.

Згідно зі ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд визнав наявні в матеріалах справи № 908/2703/24 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об`єктивного розгляду спору.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 21.02.2024.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

09.08.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю Летрейд (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ресурс-Юг (Перевізник) укладено Договір перевезення вантажів автомобільним транспортом № 500 (Договір).

Згідно з п.1.1. Договору, у порядку, на умовах, та в строк, визначений цим Договором, Перевізник зобов`язується доставляти довірені йому Замовником (іншими вантажовідправниками за вказівкою Замовника) вантажі до пункту призначення на території України, а також в міжнародному сполученні, та видавати їх особам, які мають право на їх одержання (вантажоодержувачам), а Замовник зобов`язується приймати та оплачувати Перевізникові встановлену за надані послуги плату.

Відповідно до п.п.3.2.1. та п.п. 3.2.2. Договору, Замовник зобов`язаний надавати Перевізнику Замовлення на перевезення вантажів автомобільним транспортом, підписані належним чином уповноваженою особою Замовника та скріплені печаткою (за наявності). У разі відмови Замовника від Замовлення письмово сповістити про це Перевізника не пізніше ніж за 12 (дванадцять) годин до погодженого часу та дати подання автомобільного транспорту під завантаження.

Згідно з п. 3.4.14. Договору, Перевізник зобов`язаний протягом 7 (семи) календарних днів з дати розвантаження автомобільного транспорту надати пакет документів, необхідних для здійснення взаєморозрахунків, а саме: рахунок-фактуру, акт, приймання-передачі наданих послуг, товарно-транспортну накладну (CMR), також в необхідних випадках можуть подаватися оригінали інших наявних документів, підтверджуючих надання послуг, зокрема, декларація, подорожній лист тощо.

Відповідно до п. 4.1. Договору, ціна (загальна вартість) цього Договору визначається в національній валюті України - гривні, та складається із загальної ціни (вартості) транспортно-експедиторських послуг, наданих Перевізником Замовнику згідно погоджених Сторонами Актів приймання-передачі наданих послуг протягом дії цього Договору.

Ціна (загальна вартість) послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом розраховується на підставі цін (тарифів) за одиницю виміру (тонно/км, км пробігу, машино/годину, рейс, зміну тощо) наданих послуг, погоджених Сторонами у Замовленні, яке є невідємною частиною цього Договору, і є незмінною з моменту підписання Замовлення ( п. 4.2 Договору).

Згідно з п. 4.3. Договору, оплата наданих послуг перевезення вантажів здійснюється Замовником на підставі рахунків-фактур, виставлених Перевізником відповідно до погоджених Сторонами Актів приймання-передачі наданих послуг, складених з урахуванням первинних документів бухгалтерського обліку, в наступному порядку: - 80 % (вісімдесят) відсотків вартості послуг перевезення вантажів, погоджених Сторонами у Замовленні, сплачуються протягом 10 (десяти) банківських днів з дати погодження Замовником Акту приймання-передачі наданих послуг, одержаного від Перевізника разом з повним комплектом документів, вказаних в п. 3.4.14. цього Договору; - 20 % (двадцять) відсотків вартості послуг перевезення вантажів, погоджених Сторонами у Замовленні, сплачуються протягом 10 (десяти) банківських днів з дати належної реєстрації Перевізником відповідної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, без виставлення окремого рахунку-фактури.

Відповідно до п. 4.5. Договору датою платежу вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок Перевізника.

Пунктом 6.1. Договору визначено, що надані послуги передаються Перевізником та приймаються Замовником за Актом приймання-передачі наданих послуг.

Згідно з п. 6.2. Договору Акт приймання-передачі наданих послуг складається Перевізником протягом 7 (семи) календарних днів після закінчення надання послуг, а при триваючому наданні послуг - не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним, на підставі підписаних уповноваженими представниками Сторін первинних документів бухгалтерського обліку (товарно-транспортних накладних (CMR), подорожніх листів тощо).

За умовами п.6.3 Договору Акт приймання-передачі послуг складається Перевізником в двох автентичних примірниках, підписується уповноваженою особою Перевізника, скріплюється його печаткою (за наявності) та направляється Замовнику разом з первинними документами бухгалтерського обліку,зазначеними в п.3.4.14 цього Договору за реквізитами, зазначеними у цьому Договорі або за його фактичним місцезнаходженням, поштовим, кур`єрським зв`язком або нарочним.

Відповідно до п. 6.4. Договору Акт приймання-передачі наданих послуг розглядається Замовником протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати його отримання та, у випадку його погодження, підписується уповноваженою особою Замовника, скріплюється його печаткою (за наявності), після чого один примірник Акту приймання-передачі наданих послуг повертається Перевізнику за реквізитами, зазначеними в цьому Договорі або за фактичним місцезнаходженням, поштовим, кур`єрським зв`язком або нарочним.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору, позивачем здійснено на користь відповідача транспортні послуги з перевезення гороху за маршрутом м.Новоукраїнка Кіровоградської області м.Чорноморськ Одеської області, що підтверджується двосторонньо підписаними актами приймання-передачі наданих послуг № 161 від 11.08.2024, № 162 від 14.08.2024, №164 від 17.08.2024, №166 від 20.08.2024, №171 від 22.08.2024.

Також позивачем виставлено рахунки на оплату № 161 від 11.08.2024 на суму 43 860грн, № 162 від 14.08.2024 на суму 44 280 грн, №164 на суму 43995 грн, №166 від 44 070 грн, №171 від 22.08.2024 на уму 22 995 грн.

Проте, ТОВ «Лєтрейд» частково розрахувався за отримані послуги, на виконання вимог Договору оплачено рахунок № 161 на суму 28 860 грн.

Позивач 25.09.2024 надіслав на адресу відповідача лист-претензію вих. № 72 від 25.09.2024 про оплату наданих йому послуг в розмірі 170 340 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач частково здійснив оплату за послуги транспортування, а саме 12.08.2024 в сумі 13 860 грн та 16.08.2024 в сумі 15 000 грн.

Неоплачена відповідачем сума за послуги перевезення за Договором № 500 від 09.08.2024 склала 170 340 грн.

Невиконання відповідачем зобов`язання щодо своєчасної оплати отриманих послуг стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Статтею 916 ЦК України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Відповідно до ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як встановлено судом вище, позивачем протягом серпня 2024 року було надано транспортні послуги з перевезення вантажу (гороху) за маршрутом м.Новоукраїнка м.Черноморськ Одеської області, про що складено двосторонні акти: № 161 від 11.08.2024 на суму 43 860 грн, № 162 від 14.08.2024 на суму 44 280 грн., № 164 від 17082024 на суму 43 995 грн, №166 від 20.08.2024 на суму 44 070 грн.

Копії актів, яка міститься в матеріалах справи, підписані представниками сторін без заперечень та зауважень, та скріплені печатками підприємств.

Відповідно до зазначених актів позивачем було виставлено рахунки на оплату послуг перевезення : № 161 від 11.08.2024 на суму 43 860грн, № 162 від 14.08.2024 на суму 44 280 грн, №164 на суму 43 995 грн, №166 від 44 070 грн, №171 від 22.08.2024 на уму 22 995 грн.

Матеріалами справи підтверджується оплата послуг частково: 12.08.2024 в сумі 13860,00 грн та 16.08.2024 в сумі 15 000,00 грн.

На виконання вимог податкового законодавства та у відповідності до умов Договору позивачем здійснено реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, докази на підтвердження надано в матеріали справи.

Доказів виконання зобов`язання щодо оплати заявленої до стягнення суми основного боргу в розмірі 170 340,00 грн за отримані послуги перевезення відповідач суду не надав.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача суми 170 340,00 грн - заборгованості за надані послуги є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю .

Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Лєтрейд (вул. Сєдова, буд.7, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код 37129399) на користь Приватного підприємства Ресурс-Юг (вул. Мельницька, буд. 26/2, м. Одеса, 65005, ідентифікаційний код 35880550) 170 340 (сто сімдесят тисяч триста сорок) грн основної заборгованості.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Лєтрейд (вул. Сєдова, буд. 7, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код 37129399) на користь Приватного підприємства Ресурс-Юг (вул. Мельницька, буд. 26/2, м. Одеса, 65005, ідентифікаційний код 35880550) 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У зв`язку з постійними повітряними тривогами через загрозу ракетних обстрілів обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці, рішення складено та підписано 07.03.2025.

Суддя І.В. Давиденко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.