Рішення

від 26.02.2025 по справі 910/10486/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.02.2025Справа № 910/10486/24Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Блажівської О.Є. за участю секретаря судового засідання Гецко П.В. розглянувши у закритому судовому засіданні справу №910/10486/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС» (04205, м. Київ, пр. Оболонський, 35-а, ЄДРПОУ 41110750)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародне агентство «ТАЙГЕР» (02099, м. Київ, вул. Севастопольська, 7/13, гуртожиток, ЄДРПОУ 33497722)

про стягнення 2 200 730, 01 грн.

за участю представників:

- від позивача - Гончаров Д.О.,

- відповідача - не зявився

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Стислий виклад позовних вимог.

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС» (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародне агентство «ТАЙГЕР» (далі - відповідач) про стягнення 2 200 730, 01 грн., з яких: 302 382, 80 грн. заборгованість по сплаті лізингових платежів; 1 522 403, 84 грн. неустойка; 37 129, 46 грн. штраф 10%, 252 128,63 грн. пеня, 21 770, 99 грн. 3% річних; 64 914, 29 грн. інфляційні нарахування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.07.2020 року між ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» та ТОВ «Міжнародне агентство «ТАЙГЕР» було укладено Договір фінансового лізингу №7170/07/20-Г.

20.08.2020 року права вимоги за Договором були відступлені до нового кредитора АТ «ТАСКОМБАНК» на підставі Додатку від 20.08.2020 року «Перелік Договорів фінансового лізингу до Договору відступлення прав вимоги (цесії) № 21/07-2017 від 21.07.2017 року».

26.12.2022 року права вимоги за Договором були відступлені до нового кредитора ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» на підставі Додатку № 1 до Договору відступлення прав вимоги (цесії) № 28/12-2017-ЗВ від 28.12.2017 р. «Перелік Договорів фінансового лізингу, права вимоги за якими відступаються».

ТОВ «Міжнародне агентство «ТАЙГЕР» відповідач порушив взяті на себе за Договором фінансового лізингу зобов`язання щодо сплати лізингових платежів, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, котра не була погашена Відповідачем добровільно.

З метою врегулювання спору в досудовому порядку, Відповідачу була направлена досудова вимога №11430/31.1 від 20.07.2022 року про сплату виниклої заборгованості з попередженням розірвання Договору фінансового лізингу в односторонньому порядку та подальшим зверненням до суду з відповідним позовом про стягнення в примусовому порядку заборгованості з урахуванням усіх штрафних санкцій, встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої заборгованості та будь-яких Інших збитків, що матимуть місце при вирішенні спору. Однак, станом на поточну дату вищезазначена заборгованість залишилась непогашеною.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву у відповідності до приписів ст. 178 ГПК України не скористався.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 25.09.2024

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2024 підготовче засідання у даній справі відкладено на 23.10.24 та відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України зобов`язано позивача направити на юридичну адресу відповідача копію позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 підготовче засідання у даній справі відкладено на 20.11.2024 та відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України зобов`язано повторно позивача направити на юридичну адресу відповідача копію позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу

01.11.2024 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС" надійшла заява про долучення доказів направлення на юридичну адресу відповідача копії позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання у даній справі на 18.12.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 29.01.2025.

У зв`язку з перебуванням судді Блажівської О.Є. у відпустці, призначене на 29.01.2025 судове засідання , не відбудеться.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2025 призначено засідання у справі по суті на 26.02.2025.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 26.02.2025 з`явився представник позивача.

26.02.2025 у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити у повному обсязі.

26.02.2025 у судове засідання представник відповідача не з`явився.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.02.2025 направлена відповідачу рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу його місцезнаходження, було повернуто до суду відділенням поштового зв`язку з зазначенням про те, що поштове відправлення не було вручено з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».

В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою відповідача, вважається днем вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Також судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду по справі № 910/10486/24 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи 910/10486/24. Від відповідача заяв про відкладення розгляду підготовчого засідання та про розгляд підготовчого засідання за відсутності відповідача (представника відповідача) до суду не подано.

В судовому засіданні 26.02.2025 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено скорочену (вступну та резолютивну частини) рішення суду.

ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

15.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УЛФ-фінанс" (далі також - позивач, Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародне агентство «ТАЙГЕР» (далі також - відповідач, Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 7170/07/20-Г.

Предметом лізингу, відповідно до п. 3 вказаного договору є автомобіль, марки SKODA Kodiad, 2020 року випуску, вартістю у розмірі 1 039 893.76 грн з ПДВ.

Як передбачено п. 5 договору фінансового лізингу № 7170/07/20-Г від 15.07.2020, строк лізингу складає 36 місяців з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі.

Згідно з п. 14 договору фінансового лізингу № 7170/07/20-Г від 15.07.2020, цей Договір фінансового лізингу набуває чинності з моменту підписання Сторонами (в тому числі обов`язковим до виконання стає Додаток «Загальні умови до договору фінансового лізингу», згоду на погодження та дотримання умов якого Лізингоодержувач надає своїм підписом у цьому документі) і діє до повного виконання Сторонами зобов`язань за Договором фінансового лізингу. Загальні умови договору фінансового лізингу (та будь-які посилання на них в договорі), розміщені на офіційному веб-сайті лізингодавця за посиланням: https://ulf.ua/ua/dokumenty/usloviya-k-dogovoru-fl.html або QR-кодом, в редакції, діючій на дату укладання цього договору, та є невід ємною складовою частиною договору. Своїм підписом в цьому документі Лізингоодержувач підтверджує, що він належним чином ознайомлений та погоджується з умовами договору фінансового лізингу (включаючи Загальні умови) щодо порядку та розміру сплати лізингових та інших платежів, що можуть змінюватися відповідно до договору, щодо відповідальності та розміру штрафних санкцій, щодо зміни, припинення договору, порядку та суми дострокового викупу предмета лізингу тощо. Лізингоодержувач підтверджує, що йому зрозумілі наслідки укладення цього договору (включаючи Загальні умови) та зобов`язується дотримуватися усіх його умов.

Як визначено у п. 1.1. договору, лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування замовлене Лізингоодержувачем бувше у використанні майно (далі по тексту "Предмет лізингу"), найменування, марка, модель, рік випуску, ціна постачальника, строк лізингу, лізингові платежі та інші суттєві умови користування якого зазначаються у Договорі, а Лізингоодержувач зобов`язується прийняти Предмет лізингу та сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов Договору, а в кінці строку дії Договору має право придбати Предмет лізингу у власність за викупною вартістю*, визначеною у Договорі. під викупною вартістю слід розуміти останній лізинговий платіж в погашення (компенсацію) вартості Предмета лізингу, розмір якого визначений у Договорі.

Відповідно до п. 1.2. договору, Лізингоодержувачу надається право користування Предметом лізингу на строк, вказаний у Договорі (далі - "Строк лізингу"). Строк лізингу починається з дати підписання Сторонами Акту прийому-передачі Предмета лізингу, але в будь- якому разі не може бути менше одного року.

Як визначено п. 2.1. договору, всі платежі за користування Предметом лізингу Лізингоодержувач зобов`язаний здійснювати в національній валюті України (гривні) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця не пізніше за дату та в сумі, які встановлені для їх оплати відповідно до Графіка внесення лізингових платежів (надалі Графік платежів). Лізингоодержувач зобов`язаний оплачувати лізингові платежі незалежно від виставляння та отримання рахунків Лізингодавця. У разі необхідності рахунки на оплату можуть надаватися Лізингодавцем на e-mail Лізингоодержувача. Лізингові платежі включають платежі в погашення (компенсацію) вартості Предмета лізингу, комісію Лізингодавця за наданий в лізинг Предмет лізингу та інші платежі, передбачені Договором.

За умовами п. 2.6. договору, при надходженні коштів (лізингових платежів) від Лізингоодержувача Сторони узгодили наступну черговість виконання Лізингоодержувачем своїх грошових зобов`язань, а саме: оплата сум компенсації витрат, понесених Лізингодавцем та невідшкодованих Лізингоодержувачем; оплата сум штрафних санкцій (штраф, пеня), які підлягають сплаті за порушення зобов`язань за Договором; оплата простроченої заборгованості з нарахованої комісії Лізингодавця; оплата простроченої заборгованості з нарахованого лізингового платежу, що відшкодовує вартість Предмета лізингу; оплата поточної заборгованості з нарахованої комісії Лізингодавця; оплата поточної заборгованості з нарахованого лізингового платежу, що відшкодовує вартість Предмета лізингу. Така черговість застосовується з урахуванням наступного: а) погашення платежів кожної наступної черги здійснюється після повного погашення попередньої черги платежів за всіма Договорами фінансового лізингу, укладеними між Лізингодавцем та Лізингоодержувачем; б) в межах однієї черги, першочергове погашення мають платежі з більшим терміном прострочення, у разі наявності однакового терміну прострочення платежів в межах однієї черги, погашення здійснюється на розсуд Лізингодавця; в) у випадку направлення коштів в оплату платежів, строк сплати яких не настав, Лізингодавець зараховує такі платежі в строки, передбачені Графіком платежів за відповідним Договором згідно черговості, визначеної в даному пункті.

При цьому, п. 2.6.1. договору передбачено, що Лізингодавець має право самостійно змінювати черговість, передбачену п. 2.6. Загальних умов, в тому числі зараховувати сплачені Лізингоодержувачем платежі в рахунок погашення заборгованості за будь-якими укладеними між Лізингодавцем та Лізингоодержувачем договорами фінансового лізингу та договорами, які будуть укладені між Сторонами в майбутньому, а Лізингоодержувач підтверджує свою згоду на це, підписуючи Договір. У випадку зміни Лізингодавцем черговості, передбаченої п.2.6. Загальних умов, останній інформує Лізингоодержувача в письмовій формі про це, а Лізингоодержувач зобов`язаний дотримуватися такої черговості, яка визначена у відповідному повідомленні.

За змістом п. 3.4. договору, приймання Лізингоодержувачем Предмета лізингу в лізинг оформлюється шляхом підписання Сторонами Акту прийому-передачі Предмета лізингу, що підтверджує:

належну якість, комплектність Предмета лізингу;

належний стан Предмета лізингу, тобто справність і відповідність Предмета лізингу техніко-економічним показникам та специфікації, вказаній у Договорі;

ознайомлення і прийняття до виконання Лізингоодержувачем гарантійних умов (у разі їх наявності), технічних умов та інших регламентів експлуатації Предмета лізингу;

отримання всієї належної технічної, реєстраційної документації, відповідної кількості ключів та іншого обладнання, передбаченого Договором (один комплект ключів залишається у Лізингодавця протягом всього терміну лізингу);

страхування Предмета лізингу за видами страхування, передбаченими у Договорі, отримання документів зі страхування (в т.ч. договору ОСЦПВ), а також ознайомлення і прийняття до виконання Лізингоодержувачем умов страхування (КАСКО) згідно Договорів страхування, що розміщені на офіційному веб-сайті Лізингодавця за посиланням https://ulf.ua/ua/dokumenty/usloviya-strakhovaniya.html.

Як передбачено п. 7.1. договору, за невиконання або неналежне виконання умов Договору Лізингодавець має право стягнути шляхом направлення відповідної вимоги/рахунку (в тому числі на електронну адресу Лізингоодержувача) наступні штрафні санкції, а саме:

(7.1.1.) за несвоєчасну оплату лізингових платежів та інших платежів, передбачених Договором, Лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення;

(7.1.2.) у разі прострочення (затримки) сплати лізингових платежів та інших платежів за Договором понад 30 (тридцять) календарних днів, крім пені, передбаченої п.7.1.1. Загальних умов, Лізингоодержувач оплачує штраф у розмірі 10% (десять відсотків) від суми простроченої заборгованості;

(7.1.3.) у разі, якщо на дату розірвання Договору Предмет лізингу залишається неповернутим Лізингодавцю, як це передбачено п. 11.4. Загальних умов, Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю неустойку у розмірі 0,3% від вартості предмета Лізингу за кожен день прострочення повернення предмету Лізингу;

(7.1.4.) за порушення п. 4.1. з підпунктами, п. 4.2. з підпунктами, п. 6.1. з підпунктами, п. 13.2.1. Загальних умов штраф у розмірі 1% від вартості Предмета лізингу за кожен випадок такого порушення;

(7.1.5.) у разі прострочення прийняття Предмета лізингу від Лізингодавця на термін понад 10 (десять) робочих днів і ненадання повідомлення про неможливість прийняти Предмет лізингу, а також у разі безпідставної відмови від прийняття в лізинг Предмета лізингу штраф у розмірі, що дорівнює сумі Першого лізингового платежу відповідно до Графіка платежів;

(7.1.6.) за дострокове розірвання Договору за ініціативою Лізингоодержувача відповідно до п. 11.11 Загальних умов або у разі дострокового розірвання за ініціативою Лізингодавця у разі настання обставин, передбачених п. 11.12 Загальних умов, останній сплачує на користь Лізингодавця штраф у розмірі 5% (п`ять відсотків) від вартості Предмета лізингу.

Відповідно до п. 7.1.8 договору при нарахуванні штрафних санкцій та неустойки, положення ч.6 ст.232 Господарського кодексу України та ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України до Договору не застосовуються. Неустойка та інші штрафні санкції нараховується за весь період прострочення виконання зобов`язань. До вимог про стягнення штрафних санкцій застосовується позовна давність три роки.

Відповідно до п. 8.2. договору, після закінчення строку лізингу згідно Договору право власності на Предмет лізингу переходить від Лізингодавця до Лізингоодержувача. У разі, якщо умови Договору передбачають наявність викупної вартості Предмета лізинг, Лізингоодержувач має пріоритетне право набути Предмет лізингу собі у власність, сплативши Лізингодавцю викупи вартість Предмета лізингу, а Лізингодавець зобов`язується передати Лізингоодержувачу право власності на Предмет лізингу за Договором.

За умовами п. 8.8. договору уразі, якщо після закінчення строку лізингу за Договором, умови якого передбачають наявність викупної вартості Предмета лізингу, Лізингоодержувач не реалізує своє право викупу Предмета лізингу згідно з п. 8.2. Загальних умов продовжить строк користування Предметом лізингу (у разі наявності такого права за Договором), Лізингоодержатель повертає Предмет лізингу Лізингодавцю на підставі Акту в місці та час, зазначені Лізингодавцем, з урахуванням вимог п.п.11.5., 11.10. Загальних умов

Як визначено п. 11.5. договору, Лізингоодержувач зобов`язаний повернути Предмет лізингу з усіма його складовими частинами, обладнанням, документами та іншим приладдям, у тому числі отриманим згідно з Актом прийому-передачі. Предмет лізингу має бути повернений у справному стані, а за ступенем зношеності повинен відповідати його нормальному зносу за час використання за нормальних умов його експлуатації. При поверненні (вилученні) Предмета лізингу Лізингоодержувачем Лізингодавцю стан, в якому Предмет лізингу повертається (вилучається), повинен бути документально зафіксований представниками Сторін в Акті повернення ( вилучення), враховуючи умови зносу Предмета лізингу. При цьому при достроковому поверненні/вилученні Предмета лізингу Лізингодавець має право протягом 5 (п`яти) робочих днів провести діагностику Предмету лізингу на станції технічного обслуговування (СТО), яка авторизована Лізингодавцем, для можливості проведення оцінки його ринкової вартості.

На виконання умов договору, 24.07.2020 між ТОВ «УЛФ-фінанс» та ТОВ «Міжнародне агентство «ТАЙГЕР» підписано Акт (видаткова накладна) прийому-передачі предмету лізингу до Договору фінансового лізингу № 7170/07/20-Г від 15.07.2020.

Згідно даного акту прийому-передачі на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування замовлений Лізингоодержувачем транспортний засіб марки SKODA, комерційний опис Kodiaq, 2020 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , вартістю на суму 1 061 959,35 грн. (один мільйон шістдесят одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят дев`ять гривень 35 копійок), у т.ч. ПДВ: 176 993,23 грн. (сто сімдесят шість тисяч дев`ятсот дев`яносто три гривні 23 копійки), який зареєстрований 23.07.2020 року за ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» (ідентифікаційний номер: 41110750) на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 виданого ТСЦ 8048 (далі по тексту «Предмет лізингу»), а Відповідач зобов`язався прийняти Предмет лізингу та своєчасно сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов Договору фінансового лізингу.

20.08.2020 року права вимоги за Договором були відступлені до нового кредитора АТ «ТАСКОМБАНК» на підставі Додатку від 20.08.2020 року «Перелік Договорів фінансового лізингу до Договору відступлення прав вимоги (цесії) № 21/07-2017 від 21.07.2017 року».

26.12.2022 року права вимоги за Договором були відступлені до нового кредитора ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» на підставі Додатку № 1 до Договору відступлення прав вимоги (цесії) № 28/12-2017-ЗВ від 28.12.2017 р. «Перелік Договорів фінансового лізингу, права вимоги за якими відступаються».

Позивач у позовній заяві зазначає, що ТОВ «Міжнародне агентство «ТАЙГЕР» сплатив перший лізинговий платіж, допустивши прострочку по оплаті даного лізингового платежу, прийняв від позивача у платне володіння та користування замовлений Предмет лізингу, та в подальшому систематично допускав прострочки по оплаті лізингових платежів, а вже з 21 лізингового платежу взагалі припинив виконувати зобов`язання по оплаті лізингових платежів.

На підтвердження прос рочки сплати лізингового платежу до матеріалів справи долучено копію виписки по особовому рахунку за період з 20.08.2020 по 26.01.2023.

Згідно п. 11.2.1. Загальних умов передбачено, що Лізингодавець має право достроково, в односторонньому порядку розірвати Договір (відмовитися від Договору) та вилучити Предмет лізингу у випадку, коли Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або повністю) та/або інший платіж, передбачений Договором, та прострочення оплати становить більше 30 (тридцяти) календарних днів з дня настання строку платежу, встановленого графіком платежів.

Також, право на дострокову відмову (розірвання) Лізингодавцем (Позивачем) від Договору передбачено ст.ст. 611, 615 та ч. 2 ст. 598 ЦК України.

13.01.2023 року Лізингоодержувачу було направлене Повідомлення №УФ-51710 про відмову (розірвання) від Договору фінансового лізингу з вимогою повернення Предмета лізингу до 24.01.2023 року власнику - ТОВ «УЛФ-ФІНАНС». Згідно даного повідомлення Договір фінансового лізингу вважається розірваним з 24,01.2023 року.

Відповідачу була направлена досудова вимога №11430/31.1 від 20.07.2022 року про сплату виниклої заборгованості з попередженням розірвання Договору фінансового лізингу в односторонньому порядку та подальшим зверненням до суду з відповідним позовом про стягнення в примусовому порядку заборгованості з урахуванням усіх штрафних санкцій, встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої заборгованості та будь-яких інших збитків, що матимуть місце при вирішенні спору. Однак, дана вимога залишилася без відповіді.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Судом під час розгляду справи по суті було досліджено наступні докази, якими учасники сторін обґрунтовували свої доводи та заперечення, а саме копії: договору фінансового лізингу №7170/07/20-Г від 15.07.2020 року; додаткової угоди №1 від 15.07.2020 року до Договору фінансового лізингу №7170/07/20-Г від 15.07.2020 року; додаткової угоди №2 від 23.07.2020 року до Договору фінансового лізингу №7170/07/20-Г від 15.07.2020 року; акту (видаткової накладної) прийому-передачІ предмету лізингу від 24,07.2020 року до Договору фінансового лізингу №7170/07/20-Г від 15.07.2020 року; свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_4 від 23.07.2020 року; додатку «Загальні умови до договору фінансового лізингу (для фінансування нових Предметів лізингу)» в редакції від 04.05.2018 року; наказу №13 від 04.05.2018 року; копія досудової вимоги №11430/31.1 від 20.07.2022 року; опису вкладення у цінний лист №0420528246566, №0420528337065 від 20.07.2020 року; повідомлення про відмову (розірвання) від Договору фінансового лізингу №УФ- 51710 від 13.01.2023 року; фіскального чеку та опису вкладення у цінний лист №0420528373886 від 13.01.2023 року; платіжних інструкцій №525 від 20.07.2020 року, №526 від 21.07.2020 року, №528 від 24.07.2020 року, №530 від 24.07.2020 року до Договору фінансового лізингу №7170/07/20-Г від 15.07.2020 року; виписки по особовому рахунку за період з 20.08.2020 року по 26.01.2023 року від 16.08.2024 року по Договору фінансового лізингу №7170/07/20-Г від 15.07.2020 року; договору відступлення прав вимоги (цесії) №21/07-2017 від 21.07.2017 року; акту приймання-передачі документації за договором відступлення прав вимоги №21/07-2017 від 21.07.2017 року згідно Додатку (переліку) відступлених договорів від 21.07.2017 року; акту приймання-передачі прав вимоги від 21.07.2017 року; акту приймання-передачі документації за договором відступлення прав вимоги №21/07-2017 від 21.07.2017 року згідно Додатку (переліку) відступлених договорів від 20.08.2020 року; акту приймання-передачі прав вимоги від 20.08.2020 року; витяг з Акту приймання-передачі Предметів лізингу (прав власності на майно, що є предметом лізингу) від 20.08.2020 року за Договором відступлення прав вимоги № 21/07-2017 від 21.07.2017р. згідно Додатку (переліку) відступлених договорів від 20.08.2020; витягу з Додатку від 20.08.2020 року до Договору відступлення прав вимоги (цесії) № 21/07-2017 від 21.07.2017 р. «Перелік Договорів відступлення прав вимоги (цесії) № 21/07-2017 від 21.07.2017 р. Додаток до договору станом на 20.08.2020 р.»; договору відступлення прав вимоги (цесії) №28/12-2017-ЗВ від 28.12.2017 року; додатку № 3 до Договору відступлення прав вимоги (цесії) № 28/12-2017-ЗВ від 28.12.2017 «АКТ ПРИЙМАННЯ-ПЕРЕДАЧІ ПРАВ ВИМОГИ за Договором відступлення прав вимоги (цесії) та Додатком (переліком) відступлених договорів від 26.12.2022 року»; додатку № 4 до Договору відступлення прав вимоги (цесії) № 28/12-2017-ЗВ від 28.12.2017 «АКТ ПРИЙМАННЯ-ПЕРЕДАЧІ ПРАВ ДОКУМЕНТАЦІЇ за Договором відступлення прав вимоги та Додатком (переліком) відступлених договорів від 26.12.2022 року.»; витягу з Додатку № 2 до Договору відступлення прав вимоги (цесії) № 28/12-2017-ЗВ від 28.12.2017 р. «АКТ ПРИЙМАННЯ-ПЕРЕДАЧІ Предметів лізингу (прав власності на майно, що є предметом лізингу) згідно Додатку (переліку) відступлених договорів від 26.12.2022 р.»; витягу з Додатку № 1 до Договору відступлення прав вимоги (цесії) № 28/12-2017-ЗВ від 28.12.2017 р. «Перелік Договорів фінансового лізингу, права вимоги за якими відступаються (додаток до договору станом на 26.12.2022 р.)»; довіреності №650 від 27.06.2024 року; наказу НБУ №419-но від 29.04.2023 року; наказу НБУ №315-но від 27.03.2024 року; рішення Правління НБУ №70-рш від 29.02.2024 року; наказу НБУ №286-но від 22.03.2024 року; витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №335153110853 від 25.03.2024 року

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків та за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу, який підпадає під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України.

Відповідно до норм статті 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов`язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об`єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 5 цього Закону.

Нормами частини 2 статті 21 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингоодержувач зобов`язаний:

1) у разі якщо об`єкт фінансового лізингу відповідає встановленим договором фінансового лізингу умовам та специфікаціям, прийняти такий об`єкт, володіти та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору фінансового лізингу;

2) відповідно до умов договору фінансового лізингу своєчасно та в повному обсязі виконувати зобов`язання щодо утримання та експлуатації об`єкта фінансового лізингу, підтримувати його у справному стані;

3) своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі;

4) надавати лізингодавцю доступ до об`єкта фінансового лізингу і забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання, експлуатації та утримання у порядку та на умовах, передбачених договором фінансового лізингу;

5) письмово повідомляти лізингодавця про всі випадки виявлення несправностей об`єкта фінансового лізингу, його поломок або збоїв у роботі протягом строку дії договору фінансового лізингу, а у випадках та строки, передбачені таким договором, - також і продавця (постачальника) такого об`єкта;

6) письмово повідомляти лізингодавця про порушення строків проведення або непроведення поточного чи сезонного технічного обслуговування, а про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися на стані об`єкта фінансового лізингу, - негайно, але не пізніше наступного робочого дня після дня настання зазначених обставин, подій чи фактів, якщо інше не встановлено договором фінансового лізингу;

7) у разі закінчення строку, на який лізингоодержувачу передано об`єкт фінансового лізингу у володіння та користування (якщо до лізингоодержувача не переходить право власності на об`єкт фінансового лізингу), а також у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу та в інших випадках дострокового повернення об`єкта фінансового лізингу, повернути об`єкт фінансового лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння та користування, з урахуванням нормального зносу, або у стані, визначеному договором фінансового лізингу та супровідною документацією на об`єкт фінансового лізингу;

8) дотримуватися умов договорів страхування об`єкта фінансового лізингу;

9) надавати лізингодавцю за його запитом інформацію та документи щодо свого фінансового стану та змісту діяльності у порядку та строки, визначені договором фінансового лізингу та/або законом;

10) у разі тимчасової державної реєстрації об`єкта фінансового лізингу за лізингоодержувачем при закінченні строку, на який лізингоодержувачу було передано об`єкт фінансового лізингу у володіння та користування (якщо до лізингоодержувача не переходить право власності на об`єкт фінансового лізингу), або у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу зняти такий об`єкт з обліку та передати лізингодавцю реєстраційні документи на об`єкт фінансового лізингу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингові платежі, належні до сплати за договором фінансового лізингу, здійснюються в порядку, встановленому договором фінансового лізингу. До складу лізингових платежів включаються: 1) сума, що відшкодовує частину вартості об`єкта фінансового лізингу; 2) винагорода лізингодавцю за отриманий у фінансовий лізинг об`єкт фінансового лізингу; 3) інші складові, зокрема платежі та/або витрати, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору фінансового лізингу та передбачені таким договором. Протягом строку дії договору фінансового лізингу розмір лізингових платежів може бути змінено у випадках та порядку, передбачених таким договором.

Матеріалами справи встановлено, що 15.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УЛФ-фінанс" (далі також - позивач, Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародне агентство «ТАЙГЕР» (далі також - відповідач, Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 7170/07/20-Г.

Даним договором було затверджено графік внесення лізингових платежів. Перший лізинговий платіж передбачено здійснити 16.07.2020 у розмірі 415 285, 50 грн.

24.07.2020 року, згідно акту прийому-передачі на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування замовлений Лізингоодержувачем транспортний засіб марки SKODA, комерційний опис Kodiaq, 2020 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , вартістю на суму 1 061 959,35 грн. (один мільйон шістдесят одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят дев`ять гривень 35 копійок), у т.ч. ПДВ: 176 993,23 грн. (сто сімдесят шість тисяч дев`ятсот дев`яносто три гривні 23 копійки), який зареєстрований 23.07.2020 року за ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» (ідентифікаційний номер: 41110750) на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 виданого ТСЦ 8048 (далі по тексту «Предмет лізингу»), а Відповідач зобов`язався прийняти Предмет лізингу та своєчасно сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов Договору фінансового лізингу.

Також матеріалами справи встановлено, що відповідачем було здійснено перший лізинговий платіж у розмірі 300 000, 00 грн., відповідно до платіжної інструкції від 20.07.2020 № 575, у розмірі 46 071, 25 грн. відповідно до платіжної інструкції від 21.07.2020 № 526, у розмірі 7 355, 20 грн. відповідно до платіжної інструкції від 24.07.2020 № 52.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як визначено п. 2.1. договору, всі платежі за користування Предметом лізингу Лізингоодержувач зобов`язаний здійснювати в національній валюті України (гривні) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця не пізніше за дату та в сумі, які встановлені для їх оплати відповідно до Графіка внесення лізингових платежів (надалі Графік платежів). Лізингоодержувач зобов`язаний оплачувати лізингові платежі незалежно від виставляння та отримання рахунків Лізингодавця. У разі необхідності рахунки на оплату можуть надаватися Лізингодавцем на e-mail Лізингоодержувача. Лізингові платежі включають платежі в погашення (компенсацію) вартості Предмета лізингу, комісію Лізингодавця за наданий в лізинг Предмет лізингу та інші платежі, передбачені Договором.

Матеріалами справи встановлено, що Лізингоодержувач сплатив перший лізинговий платіж, допустивши прострочку по оплаті даного лізингового платежу, прийняв від Позивача у платне володіння там користування замовлений Предмет лізингу, та в подальшому систематично допускав прострочки по оплаті лізингових платежів, а вже з 21 лізингового платежу взагалі припинив виконувати зобов`язання по оплаті лізингових платежів.

Враховуючи наявність заборгованості відповідача перед AT «ТАСКОМБАНК», останнім було складено досудову вимогу № 11430/311 від 20.07.2022, в якій позивач повідомляв Лізннгоодержувача, що ним були порушені умови Договору, ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» та ст.ст. 526; 530; 610; 612 Цивільного кодексу України, що призвело до утворення з боку Лізингоодержувача заборгованості по лізинговим платежам перед Лізингодавцем, яка станом на 20.07.2022 року складає 141 392, 12 (сто сорок одна тисяча триста дев`яносто дві гривні 12 копійок.).

Також у даній досудовій вимозі позивача зазначав наступне: на підставі викладеного вище, а також керуючись умовами Договору, ст.11 Закону України «Про фінансовий лізинг» та ст.ст. 526; 530; 610; 612 Цивільного кодексу України, просимо Вас негайно погасити заборгованість за вищезазначеним Договором в розмірі 141 392.12 (сто сорок одна тисяча триста дев`яносто дві гривні 12 копійок.). У випадку несплати вищезазначеної заборгованості, протягом 20 (двадцяти) днів з дати направлення цієї вимоги. AT «ТАСКОМБАНК», керуючись пунктом 11.4. Загальних умов до Договору та п. З п. 4 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг», має право розірвати Договір фінансового лізингу Ж7170/07/20-Г від 15.07.2020 року, після чого Ви втратите право па викуп та отримання права власності на предмет лізингу. Також AT «ТАСКОМБАНК» буде вимушено звернутися до: нотаріуса для вчинення виконавчого напису про повернення Лізингодавцю предмета лізингу га/або стягнення заборгованості; правоохоронних органів з відповідною заявою; суду за захистом своїх порушених прав і стягнення з Вас в примусовому порядку заборгованості та будь-яких інших збитків, що матимуть місце при вирішенні спору. Дана досудова вимога також одночасно є письмовою вимогою про усунення порушення виконання зобов`язання та/або рахунком в розумінні постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Вказана вимога позивача направлена відповідачу цінним листом з описом вкладення 22.07.2022, про що в матеріалах містяться відповідні докази.

Однак вказана вимога позивача була залишена відповідачем без відповіді.

13.01.2023 року Лізингоодержувачу було направлене Повідомлення №УФ-51710 про відмову (розірвання) від Договору фінансового лізингу з вимогою повернення Предмета лізингу до 24.01.2023 року власнику - ТОВ «УЛФ-ФІНАНС». Згідно даного повідомлення Договір фінансового лізингу вважається розірваним з 24,01.2023 року.

Матеріалами справи встановлено, що станом на 24.01.2023 року (дату розірвання Договору фінансового лізингу) прострочена заборгованість Відповідача перед Позивачем по лізинговим платежам складає 302 382,80 грн. (триста дві тисячі триста вісімдесят дві гривні вісімдесят копійок).

З огляду на викладене, оскільки невиконання грошового зобов`язання відповідачем за договором підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 302 382, 80 грн визнається судом обґрунтованою.

За змістом ч. 1, 2 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

А відтак, враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов договору, допустив прострочення виконання свого зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

У зв`язку з тим, що відповідач допустив прострочення виконання свого грошового зобов`язання, позивач просить стягнути 3% річних у розмірі 21 770,99 грн та інфляційні втрати у розмірі 64 914,29 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки відповідачем свого грошового зобов`язання за вказаний позивачем період у розмірі 21 770,99 грн вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013).

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону, індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009 також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін", відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки відповідачем свого грошового зобов`язання у розмірі 64 914,29 грн вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

При зверненні до суду позивач просив стягнути з відповідача на його 1 522 403,84 грн. - неустойки; 37 129, 46 - штрафу 10% та 252 128,63 грн. - пені.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Згідно з частинами 1, 4 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Крім того, суд звертає увагу, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу, пені та неустойки не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У п. 7.1.7. договору сторони погодили, що при нарахуванні штрафних санкцій та неустойки, положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до Договору не застосовуються. Неустойка та інші штрафні санкції нараховується за весь період прострочення виконання зобов`язань. До вимог про стягнення штрафних санкцій застосовується позовна давність три роки.

Відповідно до п. 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2024 року по справі № 911/952/22 (провадження № 12-79гс23) якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений частиною шостою статті 232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов`язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором (див., для прикладу, постанову Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі № 910/6379/14 (провадження № 3-53гс15), в якій умовами договору сторонами було погоджено нарахування пені по день фактичної оплати боргу).

Таким чином, сторонами у договорі визначено інший порядок нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання.

Як передбачено п. 7.1. договору, за невиконання або неналежне виконання умов Договору Лізингодавець має право стягнути шляхом направлення відповідної вимоги/рахунку (в тому числі на електронну адресу Лізингоодержувача) наступні штрафні санкції, а саме:

(7.1.1.) за несвоєчасну оплату лізингових платежів та інших платежів, передбачених Договором, Лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення;

(7.1.2.) у разі прострочення (затримки) сплати лізингових платежів та інших платежів за Договором понад 30 (тридцять) календарних днів, крім пені, передбаченої п.7.1.1. Загальних умов, Лізингоодержувач оплачує штраф у розмірі 10% (десять відсотків) від суми простроченої заборгованості;

(7.1.3.) у разі, якщо на дату розірвання Договору Предмет лізингу залишається неповернутим Лізингодавцю, як це передбачено п. 11.4. Загальних умов, Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю неустойку у розмірі 0,3% від вартості предмета Лізингу за кожен день прострочення повернення предмету Лізингу;

(7.1.4.) за порушення п. 4.1. з підпунктами, п. 4.2. з підпунктами, п. 6.1. з підпунктами, п. 13.2.1. Загальних умов штраф у розмірі 1% від вартості Предмета лізингу за кожен випадок такого порушення;

(7.1.5.) у разі прострочення прийняття Предмета лізингу від Лізингодавця на термін понад 10 (десять) робочих днів і ненадання повідомлення про неможливість прийняти Предмет лізингу, а також у разі безпідставної відмови від прийняття в лізинг Предмета лізингу штраф у розмірі, що дорівнює сумі Першого лізингового платежу відповідно до Графіка платежів;

(7.1.6.) за дострокове розірвання Договору за ініціативою Лізингоодержувача відповідно до п. 11.11 Загальних умов або у разі дострокового розірвання за ініціативою Лізингодавця у разі настання обставин, передбачених п. 11.12 Загальних умов, останній сплачує на користь Лізингодавця штраф у розмірі 5% (п`ять відсотків) від вартості Предмета лізингу.

З наведеного вбачається, що у договорі сторонами визначена відповідальність за порушення відповідачем свого зобов`язання.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв`язку з неналежним виконанням умов договору за загальний період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов`язання, зазнчає, що розмір пені, що підлягає до сплати становить 264 387,98 грн. У той же час, згідно виписки по особовому рахунку за період з 20.08.2020 року по 26.01.2023 року Лізингоодержувачем (відповдіачем) було сплачено пеню в розмірі 12 259, 35 грн. Таким чином, загальний розмір нарахованої пені, що підлягає до стягнення становить - 252 128, 63 грн. (264 387,98 грн. - 12 259,35 грн.).

Щодо розрахунку 10% штрафу, суд зазначає, що у відповідності до приписів 7.1.2. Договору сума штрафу становить 62 735, 21 грн. У той же час, згідно виписки по особовому рахунку за період з 20.08.2020 року по 26.01.2023 року Лізингоодержувачем (відповідачем) було сеплачено штраф в розмірі 25 605,75 грн. Таким чином, загальна сума нарахованого штрафу, що підлягає стягненню з відпоувдіача становить 37 129,46 грн. (62 735,21 грн. - 25 605,75 грн.).

Щодо стягнення неустойки у розмірі 1 522 403,84 грн., суд зазначає таке.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «МІЖНАРОДНЕ АГЕНТСТВО «ТАЙГЕР» не виконало вимогу про повернення Предмета лізингу, яка зазначена у повідомленні №УФ-51710 від 13.01.2023 року про відмову (розірвання) від Договору фінансового лізингу та вже більше року продовжує незаконно експлуатувати Предмет лізингу на безоплатній основі.

Таким чином, неустойка, передбачена п. 7.1.3 Загальних умов, за період з 23.02.2023 року по 23.07.2024 року, складає 1 522 403, 84 грн., згідно наступного розрахунку: 1 039 893,76 грн. (вартість Предмета лізингу за Договором фінансового лізингу №1) х 0,3% = 3 119,68 грн. В свою чергу 3 119,68 грн. х 488 (днів) = 1 522 403,84 грн. Всього неустойки: 1 522 403,84 грн.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи приписи ст.76, 77-79, 86 Господарського процесуального кодексу Україні, з огляду на встановлені вище обставини, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості у сумі 302 382, 80 грн.; 1 522 403,84 грн. - неустойки; 37 129, 46 - штраф 10%; 252 128,63 грн. - пеня; 21 770,99 грн. - 3% річних; 64 914,29 грн. - інфляційні втрати є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242, 255 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародне агентство «ТАЙГЕР» (02099, м. Київ, вул. Севастопольська, 7/13, гуртожиток, ЄДРПОУ 33497722) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС" (04205, м. Київ, пр. Оболонський , 35-а, ЄДРПОУ 41110750) 302 382, 80 грн. (триста дві тисячі триста вісімдесят дві гривні 80 коп.) - заборгованість по сплаті лізингових платежів; 1 522 403,84 грн. (один мільйон п`ятсот двадцять дві тисячі чотириста три гривні 84 копійки) - неустойки; 37 129, 46 (тридцять сім тисяч сто двадцять дев`ять гривень 46 копійок) - штраф 10%; 252 128,63 грн. (двісті п`ятдесят дві тисячі сто двадцять вісім гривень 63 копійки) - пеня; 21 770,99 грн. (двадцять одна тисяча сімсот сімдесят гривень 99 копійок) - 3% річних; 64 914,29 грн. (шістдесят чотири тисячі дев`ятсот чотирнадцять гривень 29 копійок) - інфляційні втрати.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародне агентство «ТАЙГЕР» (02099, м. Київ, вул. Севастопольська, 7/13, гуртожиток, ЄДРПОУ 33497722) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС" (04205, м. Київ, пр. Оболонський , 35-а, ЄДРПОУ 41110750) витрати по сплаті судового збору в розмірі 30 010, 95 грн. (тридцять тисяч десять гривень 95 копійки).

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено 07.03.2025.

Суддя Оксана БЛАЖІВСЬКА