Рішення

від 05.03.2025 по справі 914/2139/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2025 Справа № 914/2139/24(914/1221/24)

Господарський суд Львівської області у складі судді Чорній Л.З., за участю секретаря судового засідання Цурак У.Ю., розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «МКарго Україна», (03065, м. Київ, вул. А. Каблукова, буд. 9, к. 5, ЄДРПОУ 44835880)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Львівського електролампового заводу «Іскра», (79066, м. Львів, вул. Вулецька, буд.14, ЄДРПОУ 39999745)

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Львівська митниця (79000, м. Львів, вул. Костюшка, буд.1, ЄДРПОУ 43971343)

про: стягнення 27 936,58грн. штрафу

в межах провадження у справі №914/2139/24

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромодерн» (46020, Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Текстильна, буд. 1; ЄДРПОУ 38417589)

про банкрутство: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Львівського електролампового заводу «Іскра» (79027, Львівська область, м. Львів, вул. Вулецька, буд. 14; ЄДРПОУ 39999745)

Представники сторін:

від позивача: Кір`яков А.С.

від відповідача: Вербенко П.О.

3-я особа: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю «МКарго Україна», (03065, м. Київ, вул. А. Каблукова, буд. 9, к. 5, ЄДРПОУ 44835880) подано позовну заяву до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Львівського електролампового заводу «Іскра», (79066, м. Львів, вул. Вулецька, буд.14, ЄДРПОУ 39999745) про стягнення 32 179,70грн. штрафу.

Ухвалою суду від 15.05.2024 (суддя Матвіїв Р.І.) позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом представників сторін.

03.07.2024 ухвалою суду задоволено клопотання позивача про здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження та залучено до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача- Львівську митницю (79000, м. Львів, вул. Костюшка, буд.1, ЄДРПОУ 43971343). Протокольною ухвалою суду від 14.08.2024 судом задоволено клопотання позивача про зміну предмета спору в частині стягнення 4 243,12грн.

Під час розгляду справи, встановлено, що 09.10.2024 Господарським судом Львівської області у складі судді Чорній Л.З. постановлено ухвалу у справі № 914/2139/24, якою, серед іншого, відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Львівського електролампового заводу «Іскра».

Ухвалою суду від 06.11.2024 справу №914/1221/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МКарго Україна», (03065, м. Київ, вул. А. Каблукова, буд. 9, к. 5, ЄДРПОУ 44835880) до відповідача- Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Львівського електролампового заводу «Іскра», (79066, м. Львів, вул. Вулецька, буд.14, ЄДРПОУ 39999745) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Львівська митниця (79000, м. Львів, вул. Кошстюшка, буд.1, ЄДРПОУ 43971343) про стягнення 27 936,58грн. штрафу - передано для розгляду у межах справи №914/2139/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Львівського електролампового заводу «Іскра».

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.11.2024, справу №914/1221/24 передано судді Чорній Л.З. в провадженні якої перебуває справа №914/2139/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Львівського електролампового заводу «Іскра».

30 серпня 2024 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромодерн» про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Львівського електролампового заводу «Іскра» (79027, Львівська область, м. Львів, вул. Вулецька, буд. 14; ЄДРПОУ 39999745).

Ухвалою суду від 05.09.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромодерн» про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Львівського електролампового заводу «Іскра» прийнято до розгляду. Підготовче засідання суду призначено на 09.10.2024.

Рух справи відображено в ухвалах суду.

Ухвалою від 09.10.2024 серед іншого відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Львівського електролампового заводу «Іскра», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Онушканича Ярослава Васильовича, попереднє засідання суду призначено на 20.11.2024.

Офіційно оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Львівського електролампового заводу «Іскра» (79027, Львівська область, м. Львів, вул. Вулецька, буд. 14, ЄДРПОУ 39999745) у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Згідно з ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Справу № 914/1221/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МКарго Україна», (03065, м. Київ, вул. А. Каблукова, буд. 9, к. 5, ЄДРПОУ 44835880) до відповідача- Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Львівського електролампового заводу «Іскра», (79066, м. Львів, вул. Вулецька, буд.14, ЄДРПОУ 39999745) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Львівська митниця (79000, м. Львів, вул. Кошстюшка, буд.1, ЄДРПОУ 43971343) про стягнення 27 936,58грн. штрафу, прийнято до розгляду в межах провадження справи №914/2139/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Львівського електролампового заводу «Іскра» та присвоєно справі номер провадження - № 914/2139/24(914/1221/24).

В судове засідання від 18.12.2024 сторони з`явилися. Представник позивача в судове засідання з`явився в режимі відеоконференції, позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Представник відповідача заперечив позовні вимоги повністю.

В судове засідання від 26.02.2025 сторони з`явилися. Позивачем через підсистему «Електронний суд» сформовано клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 22 800грн.

Ухвалою суду від 26.02.2025 розгляд справи було відкладено на 05.03.2024.

У судове засідання 05.03.2025 сторони з`явилися. Представник позивача роз`яснив та підтримав позовні вимоги. Представник відповідача щодо позову заперечив.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані сторонами докази, судом було встановлено наступне.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач покликається на те, що 27.06.2023 між позивачем (експедитор) та відповідачем (клієнт) укладено договір про транспортно-експедиторське обслуговування №2706/01, предметом якого було забезпечення експедитором за дорученням і за рахунок клієнта транспортно-експедиторського обслуговування експортних, імпортних, транзитних та інших вантажів клієнта, а також надання інших послуг за взаємною згодою сторін.

На підставі вказаного договору рішенням Господарського суду Львівської області від 11.12.2023 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Львівського електролампового заводу «Іскра» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МКарго Україна» було стягнуто 30 643,24 грн. основного боргу, 5 036,44 грн. пені, 3 964,32 грн. штрафу, 353,05 грн. 3% річних, 173,22 грн. інфляційних втрат, 2 592,32 грн. судового збору, 685,75 грн. витрат на переклад та 8 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Вказане рішення набрало законної сили.

Водночас, подаючи даний позов позивач зазначає про те, що в нього також виникло право на стягнення з відповідача в порядку п. 4.3.8 та п. 4.3.9 договору про транспортно-експедиторське обслуговування №2706/01 штрафу та відшкодування простою.

Мотивуючи такі позовні вимоги позивач зазначає таке.

Відповідно до п. 2.1.14 договору, позивач має право залучати інших осіб до виконання своїх обов`язків за договором, включно на умовах передоручення свого права діяти від імені відповідача у відносинах з третіми особами.

Так, для перевезення вантажу позивачем було залучено транспортну компанію ТОВ «ІВС-ЛОГІСТИК» (код ЄДРПОУ: 41547552) що підтверджується відміткою у CMR.

Відповідно до п. 4 CMR, транспортний засіб перевізника було завантажено 03.07.2023.

На підтвердження факту в`їзду на митну територію України, перевізник, за допомогою месенджеру, надіслав позивачу фото контрольного талону за документом 23UA209170052978U3 з датою обробки 04.07.2023.

Відповідно до п. 1.2 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні транзитних переміщень, що затверджений наказом Міністерства фінансів України 09.10.2012 № 1066, контрольний талон - витяг з автоматизованої системи митного оформлення, який передається митним органом перевізнику у пункті пропуску для доставки разом з товаром у митницю призначення при здійсненні транзитних переміщень товарів, транспортних засобів комерційного призначення з використанням попередньої митної декларації.

Відповідно до абз. 4 п. 3.8 Порядку № 1066, контрольний талон створюється в АСМО (Автоматизована система митного оформлення) автоматично на основі даних електронної копії ПД (попередня митна декларація) або ЕПД (електронна попередня митна декларація) та даних про пропуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України. Згідно абзацу 5 указаного пункту контрольний талон має містити відомості про: митницю відправлення; митницю призначення; дату та час перетину кордону; реєстраційний номер транспортного засобу або номери вагонів, яким (якими) здійснюється перевезення товарів під митним контролем; накладення митного забезпечення (пломб); реєстраційний номер електронної копії ПД або ЕПД; місце розвантаження товарів згідно з відомостями, зазначеними у графі 30 електронної копії ПД або ЕПД.

Згідно до абзацу 3 п. 3.9 Порядку № 1066, контрольний талон роздруковується в одному примірнику й передається перевізнику для доставки разом з товаром (товарами) у митницю призначення.

Як вбачається зі змісту контрольного талону, митницю призначення вантажу позначено кодом UA209170, що відповідно до Переліку та дислокації підрозділів Галицької митниці Держмитслужби, що розташований на веб-поралі Державної митної служби України за посиланням: https://cabinet.customs.gov.ua/reestrs404, присвоєний Відділу митного оформлення № 1 митного поста «Городок» (81500, Львівська обл., м. Городок, вул. Львівська, буд. 659-А). Також зі змісту контрольного талону позивачу стало відомо, що вантаж Перевізник має розмістити на СТЗ (складі тимчасового зберігання) Товариства з обмеженою відповідальністю Логістична компанія «ЗАХІД РЕСУРС» (код ЄДРПОУ: 36354480), Львівська обл., Городоцький р-н, м. Городок, вул. Львівська, буд. 659-А/Д, який відповідно до

реєстру підприємств, яким надано дозвіл на відкриття та експлуатацію складу тимчасового зберігання станом на 02.10.2023 р. є належно зареєстрованим СТЗ.

Для встановлення строку перебування перевізника на СТЗ, позивач надіслав запит на електронну адресу бухгалтерії ТзОВ ЛК «ЗАХІД РЕСУРС»: buh.zmk@gmail.com, яку позивач отримав з веб-сторінки ТзОВ ЛК «ЗАХІД РЕСУРС» https://www.zahidresurs.com/kontakt. У відповідь на запит, ТзОВ ЛК «ЗАХІД РЕСУРС» повідомило позивача, що перевізник перебував на території СТЗ до 12.07.2023 включно. Таким чином строк перебування перевізника на СТЗ становить 8 (вісім) днів.

Додатково до вказаного, адвокатом Двораком М.Є. 29 листопада 2023 року на адресу ТзОВ ЛК «ЗАХІД РЕСУРС» було надіслано адвокатський запит, яким просив повідомити про час прибуття та відбуття на та зі складу тимчасового зберігання ТзОВ ЛК «ЗАХІД РЕСУРС» (код ЄДРПОУ: 36354480), Львівська обл., Городоцький р-н, м. Городок, вул. Львівська, буд. 659-А/Д, транспорту Перевізника, який вказаний у контрольному талоні за документом 23UA209170052978U3, а саме вантажний транспорт з державними номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 .

ТзОВ ЛК «ЗАХІД РЕСУРС» 06.12.2023 надало відповідь та повідомило, що автомобіль із державним номерними знаками НОМЕР_1 , НОМЕР_2 перебував у зоні митного контролю за адресою: 81500, Львівська обл., Городоцький р-н., (Львівський р-н,) м. Городок, вул. Львівська, буд. 659-А, з 11:46 год 05.07.2023 р. по 16:21 год. 12.07.2023. На підтвердження чого, ТзОВ ЛК «ЗАХІД РЕСУРС» надало копію перепустки №Е-143040, виданої транспортному засобу перевізника з реєстраційним номером НОМЕР_1 , НОМЕР_2 .

Відповідно до п. 2.2.4 договору, на відповідача покладено обов`язок забезпечувати митне оформлення і завантаження/розвантаження транспортного засобу, наданого для виконання перевезення, протягом часу, зазначеного у відповідній заявці. А згідно п. 2.2.5 Договору, Відповідач забезпечує своєчасне (не пізніше, ніж через 24 (двадцять чотири) години після завантаження транспортного засобу) направлення ліцензій, транзитних та інших дозволів, ветеринарних, санітарних, карантинних сертифікатів, специфікацій, попередніх митних декларацій, транзитних декларацій та інших необхідних документів, а в разі перевезення небезпечного вантажу - вказівки на їхню класифікацію згідно міжнародних правил.

Пунктом 2.2.8 договору визначено, що відповідач зобов`язаний завчасно відправляти позивачу інструкції, додаткову інформацію та необхідні документи для укладання транспортних і товаросупровідних документів.

Як вбачається з вказаного вище та дати завантаження транспорту перевізника (03.07.2023), відповідач був зобов`язаний надати позивачу документи, необхідні для розмитнення вантажу перевізником 04.07.2023 включно. Але, порушуючи п. 2.2.5, 2.2.8 договору, відповідач забезпечив розмитнення вантажу лише 12.07.2023, що спричинило простій транспорту перевізника строком на 7 (сім) діб.

Відповідно до п. 4.3.8 договору, у разі несвоєчасного надання документів, зазначених у п. 2.2.5, п. 2.2.8 цього договору, відповідач за вимогою позивача сплачує позивачу штраф у розмірі 100,00 Євро в гривні за курсом НБУ на дату пред`явлення письмової вимоги позивача.

Також, згідно п. 4.3.9 договору, у разі виникнення простою транспортного засобу понад 1 (одну) добу внаслідок несвоєчасного надання документів, зазначених у п. 2.2.5, п. 2.2.8 цього договору, відповідач оплачує понаднормативний простій згідно відповідної заявки до договору.

Згідно п. 1 заявки сторони договору визначили такий порядок оплати понаднормативного простою: 100,00 Євро за курсом НБУ по Україні за кожну розпочату добу простою (в т.ч. за вихідні та святкові дні) / 100,00 Євро за курсом НБУ за межами України за кожну розпочату добу простою (в т.ч. за вихідні та святкові дні).

Отже, враховуючи наведені нормативи, позивач просить суд стягнути з відповідача 4 243,12 грн штрафу та 27 936,58 грн відшкодування простою.

Відповідач щодо позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві. Зокрема, останній зазначав, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт порушення строків надання документів для митного оформлення чи перевищення нормативних строків митного оформлення. Відсутні також докази вини відповідача у тривалій процедурі митного оформлення. Разом з тим, передбачаючи тривалу процедуру митного оформлення та інші обставини, сторони укладаючи заявку на дане перевезення визначили про орієнтовний строк доставки. Вина відповідача у тривалій процедурі митного оформлення вантажу - відсутня, а тому відсутні підстави для задоволення позову в повному розмірі.

В ході розгляду справи, 25.07.2024 позивачем було подано заяву про зміну предмету позову шляхом виключення вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 4 243,12 грн. Таким чином, даний спір розглядається судом в частині відшкодування за простій у порядку п. 4.3.9 договору в розмірі 27 936,58 грн.

Як встановлено судом, у відповідності до умов договору, а саме п. 2.2.4, п. 2.2.5, саме на відповідача покладено обов`язок забезпечувати митне оформлення і завантаження/розвантаження транспортного засобу, наданого для виконання перевезення, протягом часу, зазначеного у відповідній заявці та своєчасне (не пізніше, ніж через 24 (двадцять чотири) години після завантаження транспортного засобу) направлення ліцензій, транзитних та інших дозволів, ветеринарних, санітарних, карантинних сертифікатів, специфікацій, попередніх митних декларацій, транзитних декларацій та інших необхідних документів.

Таким чином, згідно матеріалів справи, відповідач був зобов`язаний надати документи, необхідні для розмитнення вантажу перевізником до 04.07.2023 включно. Але, порушуючи п.

2.2.5, 2.2.8 договору, відповідач забезпечив розмитнення вантажу лише 12.07.2023, що спричинило простій транспорту перевізника строком на 7 (сім) діб.

Як стверджує відповідач, з його боку було надано всі документи для розмитнення вантажу, а затримка та простій були спричинені не з його вини. Однак, будь-яких доказів на підтвердження причин простою (з чиєї вини) відповідач суду не надав.

Більше того, суд звертає увагу відповідача на те, що у випадку затримання митних процедур, які відповідно до умов договору транспортно-експедиторського обслуговування №2706/01, покладалися саме на відповідача, останній цілком передбачувано повинен був вживати заходів щодо з`ясування обставин такої затримки для уникнення можливих негативних наслідків у вигляді штрафу чи простою. Так, упродовж 7 днів простою товару відповідач жодних таких дій не вчинив, що у свою чергу потягло за собою спричинення збитків перевізнику.

В даному випадку, порушення відповідачем п. 2.2.5, 2.2.8 договору, які дають підстави для нарахування відповідно до п. 4.3.9 договору у вигляді відшкодування за простій, кваліфікується судом за тією ознакою, що відповідач не довів вчинення ним всіх належних та можливих за таких обставин дій в частині належного документального оформлення митних процедур, які б свідчили про те, що за відсутності порушень з боку митниці, товар мав бути розмитнений у строк погоджений сторонами у заявках. Тобто, матеріалами справи не було встановлено, що затримка у розмитнені на 7 днів була спричинена недоліками роботи митниці чи діями позивача. Натомість, відповідач не надав жодних доказів вчинення ним будь-яких дій для унеможливлення простою вантажу.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 27 936,58 грн. відшкодування за простій є обгрунтованою та підлягає до задоволення.

Щодо витрат на правничу правову допомогу.

У позовній заяві позивачем було зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи становить 3 028,00 грн. витрат по сплаті судового збору та 8 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

17.10.2024 представником позивача подавалося клопотання про те, що витрати на правову допомогу станом на дату подачі клопотання складають 20 300,00 грн.

19.02.2025 представником позивача було подано клопотання про стягнення судових витрат №2, в якому останній зазначив, що станом на дату подання такого клопотання витрати на професійну правничу допомогу становлять 22 800,00 грн, які останній просить суд стягнути з відповідача при ухваленні рішення у даній справі.

Розглянувши клопотання позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

17 квітня 2024 року між Адвокатським об`єднанням «АЛТУС ЛЕҐАЛ» та Товариством

з обмеженою відповідальністю «МКАРГО УКРАЇНА» (клієнт) укладено договір про надання правничої (правової) допомоги № 28/24-Р стосовно представництва інтереси клієнта в правоохоронних органах, судах усіх рівнів, органах державної виконавчої служби та інших державних і недержавних органах, установах та організаціях, незалежно від форм власності, з питань захисту законних прав та інтересів клієнта по справі за позовною заявою ТОВ «МКАРГО УКРАЇНА» до ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ЛЬВІВСЬКОГО ЕЛЕКТРОЛАМПОВОГО ЗАВОДУ «ІСКРА» про стягнення штрафу та відшкодування простою у розмірі 32 108,71 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору № 28/24-Р з врахуванням складності справи, кількості витраченого адвокатом часу, розмір гонорару за надання правничої (правової) допомоги, становить фіксовану суму у розмірі 8 000,00 грн, при розгляді справи у суді першої інстанції, які оплачуються клієнтом в безготівковій формі на поточний рахунок адвокатського об`єднання.

17 травня 2024 року адвокатське об`єднання «АЛТУС ЛЕҐАЛ» виставило позивачу рахунок № 18 стосовно надання правничої (правової) допомоги по справі №914/1221/24 на суму 8 000,00 грн.

22 травня 2024 року позивач перерахував адвокатському об`єднанню «АЛТУС ЛЕҐАЛ» грошові кошти в сумі 8 000,00 з призначенням платежу: плата за послуги надання правничої допомоги згідно рахунку № 18 від 17.05.2024, що підтверджується платіжною інструкцією № 907.

31 травня 2024 року між адвокатським об`єднанням «АЛТУС ЛЕҐАЛ» та позивачем укладено акт про приймання-передачі наданої правничої (правової) допомоги № 18 за яким була надана правнича (правова) допомога по справі № 914/1221/24, а саме: підготовка позовної заяви (10.05.2024), підготовка заяви з процесуальних питань - про проведення судового засідання в режимі відеоконференції (15.05.2024), підготовка відповіді на відзив (31.05.2024) на суму 8 000,00 грн.

5 червня 2024 року між адвокатським об`єднанням «АЛТУС ЛЕҐАЛ» та позивачем укладено додаткову угоду до договору № 28/24-Р від 17.04.2024 року про надання правничої (правової) допомоги за умовами якої сторони домовились припинити дію договору № 28/24-Р від 17.04.2024 року про надання правничої (правової) допомоги з 05.06.2024.

5 червня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МКарго Україна" та адвокатом Кір`яковим Артуром укладено договір про надання правничої допомоги № 3 за умовами якого адвокат зобов`язується надати правничу допомогу клієнту з наступних правничих питань та у таких обсягах: представництво/захист клієнта в цивільному, господарському, адміністративному, конституційному судочинстві, виконавчому, кримінальному провадженні, під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, а клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар за надання правничої допомоги, а також у випадку необхідності -

покрити фактичні витрати, пов`язані з виконанням цього договору.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 договору № 3 за надання правничої допомоги за цим договором клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі та в строки, що визначені додатковою угодою до цього договору. Оплата правничої допомоги за цим договором здійснюється в національній валюті України - гривні шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок адвоката.

5 червня 2024 року між позивачем та адвокатом Кір`яковим Артуром укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання правничої допомоги № 3 від 05.06.2024 за умовами якої на виконання договору клієнт сплачує адвокату винагороду за надання правничої допомоги, розрахунок якої здійснюється наступним чином - 1 000,00 грн, за 1 (одну) годину правничої допомоги, що надається адвокатом, згідно виставленого рахунку на оплату послуг.

Так, витрати позивача на професійну правничу (правову) допомогу надану адвокатом Кір`яковим Артуром складають разом 12 300,00 грн, що підтверджується договором про надання правничої допомоги від 05.06.2024 № 3, додатковою угодою від 05.06.2024 № 1, рахунком від 27.06.2024 № 3-2, платіжною інструкцією від 27.06.2024 № 1022, заключною випискою за період з 27.06.2024 по 27.06.2024, рахунком-фактурою від 26.08.2024 № 14, платіжною інструкцією від 05.09.2024 № 1147, заключною випискою за період з 05.09.2024 по 05.09.2024, рахунком-фактурою від 12.10.2024 № 32, платіжною інструкцією від 17.10.2024 №

1233, заключною випискою за період з 17.10.2024 по 17.10.2024, актом про приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 12.10.2024 № 14.

У зв`язку з передачею справи № 914/1221/24 для розгляду у межах справи № 914/2139/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Львівського електролампового заводу «Іскра» позивачем понесено додаткові витрати.

31 січня 2025 року адвокат Кір`яков Артур виставив позивачу рахунок-фактуру № 59 стосовно надання правничої допомоги по справі № 914/2139/24 (914/1221/24) на суму 2 500,00 грн.

17 лютого 2025 року позивач перерахував адвокату грошові кошти в сумі 2 500,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1507, заключною випискою за період з 17.02.2025 по 17.02.2025.

17 лютого 2025 року між адвокатом Кір`яковим Артуром та позивачем складено акт про приймання виконаних робіт (наданих послуг) № 59 за яким позивачу надана правнича допомога по справі № 914/2139/24 (914/1221/24) на суму 2 500,00 грн.

Таким чином, підсумовуючи, судом встановлено, що загальний розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, надану Адвокатським об`єднанням «АЛТУС ЛЕҐАЛ» та адвокатом Кір`яковим Артуром складає 22 800,00 грн.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до ст. 19 цього Закону, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

У ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вказує Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (п. 28 Постанови).

Суд також звертає увагу на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Зазначене узгоджується з позицією Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, наведеною в постанові від 03.10.19 у справі № 922/445/19.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (пункти 130 - 134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі N 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Оцінюючи заявлений до відшкодування розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, суд виходить з того, щоб відповідні витрати не мали надмірний характер, а також відповідали критеріям співмірності, розумності та обґрунтованості такого розміру з урахуванням обставин справи.

Вирішуючи питання, чи є розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, суд не може погодитись, що витрати на професійну правничу допомогу заявлені представником позивача у розмірі 22 800,00 грн є співрозмірні складності справи.

Одночасно судом ураховано кількість та обсяг підготовлених адвокатом позивача процесуальних документів та тривалість розгляду справи судом.

Отже, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, приймаючи до уваги конкретні обставини справи, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката покладаються на відповідача у розмірі 17 000,00 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір у розмірі 3 028,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 13, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-241 ГПК України, ст.ст. 1, 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Львівського електролампового заводу «Іскра», (79066, м. Львів, вул. Вулецька, буд.14, ЄДРПОУ 39999745) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МКарго Україна», (03065, м. Київ, вул. А. Каблукова, буд. 9, к. 5, ЄДРПОУ 44835880) - 27 936,58 грн - відшкодування за простій, 3 028,00 грн - судового збору та 17 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати згідно з ст. 327 ГПК України після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Суддя Чорній Л.З.