Рішення від 10.03.2025 по справі 931/735/24

Справа № 931/735/24

Провадження № 2/931/25/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2025 року селище Локачі

Локачинський районний суд Волинської області

у складі: головуючого - судді Кідиби Т.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Гупалик А.С.,

позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Затурцівської сільської ради Володимирського району Волинської області про визнання права на земельну частку (пай) та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

08.10.2024 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до Затурцівської сільської ради про визнання права на земельну частку (пай) та зобов`язання вчинити дії.

Свою позовну заяву мотивує тим, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та проживає по даний час у селі Затурці Володимирського району Волинської області.

02.06.1992 року він був прийнятий в Насінницький радгосп "Правда" на посаду електрозварника другого розряду. 17.06.1992 року був звільнений з посади згідно з набранням законної сили вироком суду відносно нього. 18.10.1996 року знову прийнятий на роботу шофера третього класу. 12.08.1997 року позивач звільнений з роботи на підставі поданої заяви та 27.07.2004 року прийнятий на посаду шофера третього класу. 11.09.2004 року позивач звільнений з роботи за згодою сторін.

З членів КНСП "Правда" він виключеним не був.

У липні 2023 року він при усній розмові з членами комісії з розпаювання колишнього Насінницького радгоспу "Правда" дізнався, що при формуванні списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) із земель зазначеного господарства, він помилково не був включений, оскільки під час розпаювання книга трудового стажу і заробітку колгоспника на той момент була відсутня.

Позивач звертався до відповідача про виділення йому земельної частки (паю), та видачі сертифікату на земельну частку (пай), однак сільською радою йому рекомендовано вирішити дане питання в судовому порядку.

Крім того, в серпні 2024 року позивач звертався до Сільськогосподарського фермерського господарства "Правда" з проханням засвідчити його право на земельну частку (пай) в натурі (на місцевості) в селі Затурці Володимирського району Волинської області, як колишньому члену колективного сільськогосподарського підприємства та видати сертифікат на земельну частку (пай) в натурі (на місцевості) в селі Затурці Володимирського району Волинської області; в разі неможливості видачі сертифікату вказати причини та підстави такого рішення.

У своїй відповіді від 20.09.2024 №317 Сільськогосподарське фермерське господарство "Правда" повідомило про те, що земельні паї (частки) виділяли громадянам згідно з рішенням зборів від 29.02.2000 створеною комісією при реорганізації КНСП "Правда" в СНВК "Правда". На даний час в господарстві землі для виділення на земельні паї не має. Земля, яка не розпайована, була передана сільській раді як невитребувані паї. СНВК "Правда" комісії по розпаюванню не має і повноважень на рішення видачі земельних паїв також не має.

Просить визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на земельну частку (пай) по Затурцівській сільській раді Володимирського району Волинської області, як члена КНСП «Правда».

Зобов`язати Затурцівську сільську раду Володимирського району Волинської області, виділити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , земельну частку (пай) із земель колишньої колективної власності, яка в межах Закону України №2498-VIII від 10 липня 2018 року належить до земель комунальної форми власності.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав та мотивів, викладених в позовній заяві, та наявних у справі доказах.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.11.2024 року повідомив, що в разі задоволення позову сільська рада буде мати можливість виділити позивачу землю в натурі, не заперечував щодо задоволення позову.

Суд, заслухавши пояснення позивача, його представника, представника відповідача та свідків, дослідивши матеріали справи, та додані докази, встановив наступні обставини справи.

Положеннями ч.1 ст.4ЦПК України передбачено, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 статті 5ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною 1 статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Судом встановлено, що 02.06.1992 року ОСОБА_1 був прийнятий в Насінницький радгосп "Правда" на посаду електрозварника другого розряду. 17.06.1992 року був звільнений з посади згідно з набранням законної сили вироком суду відносно нього. 18.10.1996 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу шофера третього класу на підставі наказу №7 від 21.10.1996 року, а 12.08.1997 року звільнений з роботи на підставі поданої заяви та 27.07.2004 року прийнятий на посаду шофера третього класу. 11.09.2004 року ОСОБА_1 звільнений з роботи за згодою сторін згідно з наказом №26 "К" від 11.12.2004 року, що підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 02.06.1992 року та довідками № 316, № 317 від 20.09.2024 року СНВК «Правда», що є правонаступником КНСП «Правда» (а.с. 8-10, 16, 17).

ОСОБА_1 звертався до Затурцівської сільської ради про виділення йому земельної частки (паю), засвідчення його права на земельну частку (пай) та видачі сертифікату на земельну частку (пай) (а.с.11, 12. 14).

Із відповіді Затурцівської сільської ради від 07.11.2023 року № б\н та 15.08.2024 № 950/01-15 вбачається, що сільською радою проінформовано позивача про те, що трудова книжка не є підставою для прийняття рішення про надання дозволу на розробку технічної документації на земельну частку (пай). Такими документами є сертифікати на земельну частку (паю), або судове рішення (а.с. 13, 15).

Листом від 20.09.2024 №317 Сільськогосподарський насінницький виробничий кооператив "Правда", що є правонаступником КНСП "Правда", повідомив позивача про те, що земельні паї (частки) виділяли громадянам згідно з рішенням зборів від 29.02.2000 року створеною комісією при реорганізації КНСП "Правда" в СНВК "Правда". На даний час в господарстві землі для виділення на земельні паї немає. Земля, яка не розпайована, була передана сільській раді як невитребувані паї. СНВК "Правда" комісії по розпаюванню не має і повноважень на рішення видачі земельних паїв також не має (а.с. 16, 17).

Відповідно до довідки Затурцівської сільської ради №24 від 24.01.2025 року у період з 1996 до 2004 року при сільській раді діяла комісія по розпаюванню земель та майнових паїв СНВК "Правда" (а.с. 65).

30.04.1996 року КНСП "Правда" було видано Державний акт на право колективної власності на землю на 1708,5 гектарів (а.с.83-85).

ОСОБА_1 не включений до списку громадян - членів КНСП "Правда", що підтверджується додатком до цього Державного акта (а.с.85 на звороті- 92).

Свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судовому засіданні повідомили, що ОСОБА_1 працював в КНСП "Правда", яке було реорганізовано в СНВК "Правда", проте не був включений до списку пайовиків підприємства. В подальшому з заявою про включення до списку пайовиків не звертався.

Частиною дев`ятою статті 5ЗК України(вредакції 1990року) визначено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

За змістом статей 22, 23 ЗК України (вредакції 1990року) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і у разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом колективного сільськогосподарського підприємства на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Згідно з пунктами 1, 2 Указу ПрезидентаУкраїни від08серпня 1995року №720/95"Пропорядок паюванняземель,переданих уколективну власністьсільськогосподарським підприємствамі організаціям" паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, у тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

З огляду на зазначене, особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акта.

Тобто, за умов відсутності трьох складових одночасно, а саме: перебування позивача в членах колективного сільськогосподарського підприємства, отримання підприємством державного акта на право колективної власності на землю та включення особи до списку, доданого до цього акту, особа не має права на земельну частку (пай).

Громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього - додатку до державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів колективного сільськогосподарського підприємства з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку.

У такому випадку особа має звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в колективному сільськогосподарському підприємстві.

Питання набуття та припинення членства в колективному сільськогосподарському підприємстві регулюється статутом підприємства.

Список громадян, які мають право на земельну частку (пай), як додаток до державного акту, формується самим підприємством відповідно до статуту, розглядається і затверджується загальними зборами (зборами уповноважених) членів підприємства, підписується головою сільськогосподарського підприємства та головою місцевої ради.

У спірних правовідносинах основою набуття статусу члена й виникнення відповідних прав, пов`язаних з членством у колективному підприємстві, є юридичний склад, що включає в себе прийняття уповноваженим органом відповідного рішення про прийняття заявника до складу членів колективного сільськогосподарського підприємства та його трудова участь у діяльності цієї організації.

Указ Президент України від 8 серпня 1995 р. № 720/95 надав право на земельну частку (пай) членам колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства. Позивач не довів суду, те, що після його звільнень та прийняття на роботу, його як колишнього та/або діючого працівника радгоспу було прийнято в члени колективного сільськогосподарського підприємства. КСП створювались на підставі Закону України «Про колективні сільськогосподарські товариства», який прийняти 14.02.1992. Даний закон передбачає створення нових товариств шляхом добровільного об`єднання громадян, а також передбачає членство у підприємстві, яке ґрунтується на добровільному входженні в нього, так і добровільного виходу з нього (ст.5 даного закону).

Статтею 4 Закону передбачено, що підприємство діє на основі статуту. У статуті підприємства вказуються найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, порядок вступу до підприємства і припинення членства в ньому, тощо.

Так, суд вважає недоведеним твердження позивача про те, що він став членом КНСП "Правда" при прийнятті на роботу 02.06.1992 року, вказуючи на довідку СНВК "Правда" про те, що після звільнення 01.07.1992 року і чергового прийняття на роботу (18.10.1996 року) ОСОБА_4 з членів КНСП "Правда" виключеним не був. Судом встановлено, що ОСОБА_1 не було включено до списків осіб - членів КНСП "Правда", яке було реорганізовано в СНВК "Правда", що долучався до Державного акта на право колективної власності на землю, виданого 30.04.1996 року. Інших доказів його членства у підприємстві, заснованих на його статуті, ним не надано.

При цьому суд зазначає, що записи в трудовій книжці ОСОБА_1 підтверджують лише перебування у трудових відносинах з КНСП "Правда", правонаступником якого є СНВК "Правда", однак не свідчать про те, що він був членом цього підприємства на час проведення розпаювання за рішенням загальних зборів членів колективного сільськогосподарського підприємства.

Аналогічні висновки вкладені у Постанові Верховного Суду у справі № 274/3394/20 від 13 липня 2021 року.

Щодо прийняття ОСОБА_1 в КНСП "Правда," правонаступником якого є СНВК "Правда", 18.10.1996 року на роботу знову, його звільнення - 12.08.1997 року та повторне прийняття 27.07.2004 року і звільнення - 11.09.2004 року, суд зазначає наступне.

Так, аналізуючи вищенаведені норми права можна зробити висновок про те, що особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Водночас, на час затвердження списків осіб, які мають право на отримання земельної частки (паю), ОСОБА_1 у КНСП "Правда", правонаступником якого є СНВК "Правда", не працював, а був звільнений. Державний акт на право колективної власності на землю виданий підприємству 30.04.1996 року, тобто до його повторного прийняття на роботу.

Земельні частки (паї) виділяли громадянам згідно з рішенням зборів від 29.02.2000 року (а.с. 47).

Комісія по розпаюванню земельних та майнових паїв СНВК "Правда" діяла з 1996 до 2004 року (а.с. 65).

Проте,за цей період позивач не звертався із заявою до КНСП "Правда" правонаступником якого є СНВК "Правда", щодо його неправомірного невключення до списку осіб, які мають право на отримання земельної частки (паю), що, за згодою всіх власників сертифікатів, могло б призвести до перепаювання, і лише у разі недосягнення згоди власників даний спір міг би розглядатись в судовому порядку.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних усправі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд, оцінивши докази, подані сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог, вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо прийняття рішення компетентним органом про прийняття ОСОБА_1 в члени КНСП "Правда",правонаступником якого є СНВК "Правда", а також доказів на підтвердження розміру земельної частки (паю) по СНВК "Правда" в умовних кадастрових гектарах, що підлягала розпаюванню між його членами.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

З огляду на викладене, суд не приймає визнання позову відповідачем, оскільки таке суперечить вимогам закону.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а оскільки в задоволенні позову відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, необхідно залишити за ним.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 10-13, 77, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, пунктами 1, 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", ст.ст. 4, 5 Закону України "Про колективні сільськогосподарські товариства", ст.ст.5, 22, 23 ЗК України (в редакції1990 року), ст.ст. 15, 16, 328 ЦК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Затурцівської сільської ради Володимирського району Волинської області про визнання права на земельну частку (пай) та зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .

Відповідач: Затурцівська сільська рада Володимирського району Волинської області, адреса місцезнаходження: с. Затурці, вул. Липинського, 66, Володимирського району Волинської області, код ЄДРПОУ - 04332087.

Суддя Локачинського районного суду Т.О. Кідиба