Постанова від 25.02.2025 по справі 1.380.2019.002247

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.002247 пров. № А/857/34468/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання: Прачук І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року у справі №1.380.2019.002247 за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання дії та бездіяльності протиправними (головуючий суддя першої інстанції Грень Н.М., час ухвалення письмовому провадженні, місце ухвалення м. Львів, дата складання повного тексту 03.12.2024),-

ВС Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» звернулось в суд із позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг з вимогами, з урахування заяви про збільшення позовних вимог про визнання протиправним та скасування пункт 1 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 29.03.2019 № 471 «Про накладення штрафу на ПАТ «ЛЬВІВГАЗ» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання», щодо накладення штрафу у розмірі 850000 (вісімсот п`ятдесят тисяч) гривень на Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» за порушення пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов з розподілу щодо здійснення господарської діяльності з дотриманням вимог Закону України «Про ринок природного газу», чинних Кодексу газорозподільних систем, інших нормативно-правових актів, державних будівельних норм та нормативних документів у сфері нафтогазового комплексу, а саме вимог глави 4 розділу IX Кодексу ГРМ у частині визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог Кодексу ГРМ;

- визнання протиправною та нечинною з моменту прийняття Постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 29.03.2019 №471 «Про накладення штрафу на ПАТ «Львівгаз» за порушення Ліцензійних умов з розподілу природного газу та здійснення заходів природного користування.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у результаті розгляду 29 березня 2019 року на засіданні, яке проводилось у формі відкритого слухання, Актів, складених за результатами проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері енергетики та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, від 28 листопада 2019 року №№ 412 та 413, прийнято Постанову № 471 від 29.03.2019 року «Про накладення штрафу на АТ «ЛЬВІВГАЗ» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання». Вказує, що Постановою № 471 накладено на Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» штраф у розмірі 850 000 гривень за порушення пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов щодо здійснення господарської діяльності з розподілу природного газу з дотриманням вимог Закону України «Про ринок природного газу», чинних Кодексу газорозподільних систем, інших нормативно-правових актів, державних будівельних норм та нормативних документів у сфері нафтогазового комплексу. Позивач вважає безпідставною та необґрунтованою Постанову № 471, зміст якої не відповідає нормам чинного законодавства України, що регулюють порядок здійснення обліку природного газу, використаного побутовими споживачами.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 1 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 29.03.2019 № 471 «Про накладення штрафу на ПАТ «ЛЬВІВГАЗ» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання», щодо накладення штрафу у розмірі 850000 (вісімсот п`ятдесят тисяч) гривень на Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» за порушення пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов з розподілу щодо здійснення господарської діяльності з дотриманням вимог Закону України «Про ринок природного газу», чинних Кодексу газорозподільних систем, інших нормативно-правових актів, державних будівельних норм та нормативних документів у сфері нафтогазового комплексу, а саме вимог глави 4 розділу IX Кодексу ГРМ у частині визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог Кодексу ГРМ. Визнано протиправною та нечинною з моменту прийняття Постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 29.03.2019 №471 «Про накладення штрафу на ПАТ «Львівгаз» за порушення Ліцензійних умов з розподілу природного газу та здійснення заходів природного користування. Стягнуто на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» з Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 1921,00 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, в умовах неповного з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до прийняття неправильного рішення, яке відповідно до вимог статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає скасуванню.

Апелянт зазначає, що форма акту, що була встановлена Порядком №428, відповідає як положенням Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», так і Методиці розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 342 (далі - Методика № 342). НКРЕКП відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (далі - Закон про НКРЕКП) (в редакції, що була чиною на момент виникнення спірних правовідносин) є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та відповідно не є міністерством або іншим центральними органами виконавчої влади. Таким чином, вказана вимога щодо строків та необхідності приведення форм актів на НКРЕКП не поширюється, що було залишено поза увагою судом першої інстанції.

Зазначає, що суд першої інстанції не дослідив, шо додатками 4-17до цього Порядку контролю затверджено, зокрема, переліки питань, які є складовими акта планового заходу державного контролю та уніфікована форма Акта перевірки (додаток 18), яка є єдиною формою для всіх сфер регулювання Регулятором. Також слід відмітити, що переліки питань, затверджені згідно з додатками 4 - 17 Порядку № 428, є вичерпними для всіх суб`єктів відповідних сфер регулювання, незалежно від ступеня ризику, оскільки вищезазначені сфери регулювання є як ризико-орієнтовними так і соціально значущими, незалежно від обсягів реалізації послуг та кількості обслуговування споживачів.

Вказує, що предметною ознакою правовідносин у даній справі є питання законності винесення Регулятором постанови про накладення штрафу за порушення АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу затверджених постановою НКРЕКП від 16.02.2017 № 201 на підставі встановлення факту недопуску НКРЕКП до проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) Ліцензіата.

Одночасно, до предметних ознак зазначених вище правовідносин слід віднести питання наявності у Товариства права на недопуск НКРЕКП до проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) на підставі статті 10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон про контроль), яка визначає, що суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо мало місце використання посадовими особами органу державного нагляду (контролю) неуніфікованих форм актів.

Крім того, вважає за необхідне звернути увагу суду, що предметом спору у даній справі є саме оскаржувана Постанова № 471.

Між тим, суд першої інстанцій фактично надав висновки щодо незаконності категорично іншого рішення Регулятора, а саме постанови НКРЕКП № 428 «Про затвердження Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов» (далі - Порядок № 428), у частині невідповідності змісту Додатку № 18 до інших положень законодавства, що, на думку Регулятора, є контпродуктивним як у розрізі предмету оскарження у даній справі, так і у розрізі завдань адміністративного судочинства.

Вважає висновки суду першої інстанції відносно невідповідності акта перевірки, який є додатком до Порядку № 428, є незаконними та такими, які не могли бути підставою для недопущення комісії з перевірки до здійснення позапланової перевірки дотримання АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 16.02.2017 № 201 (далі - Ліцензійні умови).

Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції, неповно з`ясувавши обставини справи, що мають значення для вирішення справи, з грубим порушенням норм матеріального права, при прийняті рішення помилково посилався на той факт, що нібито: «..не допуск до перевірки не утворює правопорушення у сфері Ліцензійних умов, відповідно не може бути підставою для застосування санкцій у вигляді штрафу згідно із підпунктом «б» пункту 5 частини четвертої статті 59 Закону № 329-УШ (за порушення ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню)». Зазначене твердження цілком не узгоджується із положеннями законодавства України та фактичними обставинами справи.

З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції, вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

В судовому зсіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у результаті розгляду 29.03.2019 на засіданні, яке проводилось у формі відкритого слухання, Акта, складеного за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у нафтогазовій сфері та ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу №97 від 22.03.2019 року, проведеного відповідно до Постанови НКРЕКП від 05.03.2019 №314 «Про проведення позапланових перевірок ПАТ «ВІННИЦЯГАЗ», ПАТ «ВОЛИНЬГАЗ», ПАТ «ДНІПРОГАЗ», ПАТ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ», ПАТ «ЖИТОМИРГАЗ», ПАТ «ЗАКАРПАТГАЗ», ПАТ «ЗАПОРІЖГАЗ», ПАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКГАЗ», ПАТ «КИЇВОБЛГАЗ», ПАТ «КРИВОРІЖГАЗ», ПАТ «ЛЬВІВГАЗ». ПАТ «МИКОЛАЇВГАЗ», ПАТ «РІВНЕГАЗ», ПАТ «СУМИГАЗ», ПАТ «ХАРКІВГАЗ», ПАТ «ХАРКІВМІСЬКГАЗ», ПАТ «ХМЕЛЬНИЦЬКГАЗ», ПАТ «ЧЕРНІВЦІГАЗ», ПАТ «ЧЕРНІГІВГАЗ» та посвідчення про проведення перевірки від 07.03.2019 №118, установлено, що ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» порушило вимоги пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов у частині здійснення господарської діяльності з розподілу природного газу з дотриманням вимог Закону України «Про ринок природного газу», чинних Кодексу газорозподільних систем, інших нормативно-правових актів, державних будівельних норм та нормативних документів у сфері нафтогазового комплексу, а саме вимоги глави 4 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494 у частині визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог Кодексу ГРМ.

Відповідно, 29.03.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято Постанову№ 471 «Про накладення штрафу на ПАТ «ЛЬВІВГАЗ» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання».

Оскаржуваною постановою, на позивача накладено штраф у розмірі 850 000 гривень за порушення вимог законодавства та Ліцензійних умов, а саме:

-пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов у частині здійснення господарської діяльності з розподілу природного газу з дотриманням вимог Закону України «Про ринок природного газу», чинних Кодексу газорозподільних систем, інших нормативно-правових актів, державних будівельних норм та нормативних документів у сфері нафтогазового комплексу, а саме:

-глави 4 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494 у частині визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог Кодексу ГРМ.

Вважаючи постанову від 29.03.2019 № 471 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг протиправною, позивач звернувся в суд з цим позовом.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що спір у цій справі виник у зв`язку із накладенням НКРЕКП штрафу на АТ «Львівгаз» в розмірі 850 000 грн через відмову у допуску до перевірки, яке НКРЕКП визначає як порушення Ліцензійних умов. Оскаржувана постанова стосується тільки накладення штрафних санкцій на позивача за не допуск до проведення перевірки, і не стосувалось усунення виявленого у позивача порушення п.2.1 глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу.

Також суд першої інстанції висновував про те, що для належного здійснення заходу державного нагляду (контролю) та оформлення її результатів, відповідачу необхідно було розробити уніфіковану форму акта перевірки та оприлюднити на його офіційному веб-сайті протягом п`яти робочих днів з дня її затвердження. Відсутність відомостей про затвердження та оприлюднення уніфікованої форми акта свідчить про протиправність процедури проведення позапланової перевірки, у зв`язку із чим АТ «Львівгаз» на законних підставах відмовило представникам НКРЕКП у проведенні планової виїзної перевірки ліцензованої діяльності з розподілу природного газу.

Апеляційний суд вважає в цій частині висновки суду першої інстанції помилковими, оскільки судом першої інстанції невірно встановлено обставини у справі, зокрема щодо недопуску до перевірки та відсутності уніфікованої форми акту перевірки.

Колегія суддів зазначає, що форма акту, що була встановлена Порядком №428, відповідає як положенням Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», так і Методиці розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 342 (далі - Методика № 342).

На виконання законів України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», «Про ліцензування видів господарської діяльності» 14.06.2018 на відкритому засіданні НКРЕКП було прийнято Порядок № 428.

Пунктом 5.1. Порядку № 428 контролю визначено, що за результатами проведених планових та позапланових перевірок складається акт перевірки за формою, наведеною в додатку 18 до цього Порядку та опубліковується на офіційному веб-сайті НКРЕКП.

Додатками 4-17до цього Порядку контролю затверджено, зокрема, переліки питань, які є складовими акта планового заходу державного контролю та уніфікована форма Акта перевірки (додаток 18), яка є єдиною формою для всіх сфер регулювання Регулятором.

Також слід відмітити, що переліки питань, затверджені згідно з додатками 4 - 17 Порядку № 428, є вичерпними для всіх суб`єктів відповідних сфер регулювання, незалежно від ступеня ризику, оскільки вищезазначені сфери регулювання є як ризико-орієнтовними так і соціально значущими, незалежно від обсягів реалізації послуг та кількості обслуговування споживачів.

При цьому, пунктами 5 та 6 Методики № 342 визначено, що уніфікована форма акту перевірки складається з: 1) титульного аркуша; 2) переліку питань щодо проведення заходу державного нагляду (контролю); 3) переліку нормативно-правових актів, відповідно до яких складено перелік питань щодо проведення заходу державного нагляду (контролю) (за наявності більше 10 нормативно-правових актів перелік може складатися окремим додатком до уніфікованої форми акту перевірки); 4) опису виявлених порушень вимог законодавства; 5) переліку питань для суб`єктів господарювання щодо здійснення контролю за діями (бездіяльністю) посадових осіб органу державного нагляду (контролю); 6)пояснення, зауваження або заперечення щодо проведеного заходу державного нагляду (контролю) та складеного за його результатами акту; 7)оцінки суб`єкта господарювання щодо професійного рівня посадових осіб органу державного нагляду (контролю), які проводили захід державного нагляду (контролю); 8) місця для підписів посадових осіб органу державного нагляду (контролю), керівника суб`єкта господарювання або уповноваженої ним особи, а також третіх осіб, які брали участь у заході державного нагляду (контролю). Уніфікована форма акту перевірки розробляється згідно з додатком 2.

Отже, при здійсненні заходів державного контролю НКРЕКП застосовує форму акту перевірки, яка є додатком до Порядку № 428, форма якою є уніфікованою та відповідає методиці № 342.

Таким чином, висновки суду першої інстанції відносно невідповідності акта перевірки, який є додатком до Порядку № 428, є незаконними та такими, які не могли бути підставою для недопущення комісії з перевірки до здійснення позапланової перевірки дотримання АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 16.02.2017 № 201 (далі - Ліцензійні умови).

Щодо оскаржуваної постанови відповідача. Постановою № 471 від 29.03.2019 р. на АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» було накладено штраф, відповідно до пунктів 11, 12 частини першої статті 17 та статті 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», за порушення пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов щодо здійснення господарської діяльності з дотриманням вимог Закону України «Про ринок природного газу», чинних Кодексу газорозподільних систем, інших нормативно правових актів, державних будівельних норм та нормативних документів у сфері нафтогазового комплексу, а саме вимог глави 4 розділу ІХ Кодекс ГРМ у частині визначення фактичного об`єму споживання ( розподілу ) природного газу по об`єкту побутового споживача на межі балансової належності мж Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог Кодексу ГРМ.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон України № 877-V).

Правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначенні Законом України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22 вересня 2016 року №1540-VIII (далі Закон №1540-VIII).

Згідно із статтею 3 Закону № 1540-VIII регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: 1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані регулятору законом; 2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; 4) державного контролю та застосування заходів впливу; 5) використання інших засобів, передбачених законом.

Частинами першою - третьою статті 19 Закону № 1540-VIII передбачено, що регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю. Перевірка проводиться на підставі рішення Регулятора. Для проведення перевірки створюється комісія з перевірки, що складається не менш як із трьох представників центрального апарату та/або територіальних органів Регулятора.

Згідно із частиною четвертою статті 19 Закону №1540-VIII під час здійснення державного контролю регулятор має право: 1) вимагати від суб`єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог цього Закону та законів, що регулюють діяльність у сфері енергетики та комунальних послуг, і ліцензійних умов; 2) фіксувати процес здійснення планового або позапланового заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо - та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню такого заходу; 3) вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю; 4) призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, копії документів, відомості з питань, що виникають під час державного контролю; 5) приймати обов`язкові до виконання суб`єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, рішення про усунення виявлених порушень; 6) накладати штрафні санкції та вживати заходів, передбачених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті цієї норми за результатами перевірки складається акт у двох примірниках, який підписується членами комісії з перевірки. У разі виявлення порушень акт про результати перевірки вноситься на засідання регулятора, за результатами якого регулятор приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, санкції, передбаченої цим Законом.

Ліцензійні умови - нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України, іншого уповноваженого законом органу державної влади, положення якого встановлюють вичерпний перелік вимог, обов`язкових для виконання ліцензіатом, та вичерпний перелік документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії (пункт 4 статті 1 Закону № 222-VIII).

Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, затверджені постановою НКРЕКП від 16.02.2017 № 201 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Ліцензійні умови).

Пунктом 2.1 цих Ліцензійних умов визначено, що господарська діяльність з розподілу природного газу здійснюється з дотриманням вимог Закону України «Про ринок природного газу», чинних Кодексу газорозподільних систем, інших нормативно-правових актів, державних будівельних норм та нормативних документів у сфері нафтогазового комплексу.

Частиною другою статті 59 Закону України від 09.04.2015 № 329-VIII «Про ринок природного газу» (далі - Закон № 329-VIII) передбачено перелік правопорушень на ринку природного газу, серед яких, зокрема, порушення ліцензіатами відповідних ліцензійних умов провадження господарської діяльності (пункт 1).

Відповідно до частини третьої статті 59 Закону №329-VIII у разі скоєння правопорушення на ринку природного газу до відповідних суб`єктів ринку природного газу можуть застосовуватися санкції у виді: попередження про необхідність усунення порушень; штрафу; зупинення дії ліцензії; анулювання ліцензії.

Підпункт «б» пункту 5 частини четвертої статті 59 Закону № 329-VIII визначає розмір санкцій у разі скоєння правопорушення на ринку природного газу приймає у межах своїх повноважень рішення про накладення штрафів на суб`єктів ринку природного газу (крім споживачів).

Частиною п`ятою статті 59 Закону №329-VIII передбачено, що під час визначення санкцій за порушення, передбачені цією статтею, регулятор враховує серйозність і тривалість правопорушення, наслідки правопорушення для інтересів ринку природного газу та його суб`єктів, пом`якшуючі та обтяжуючі обставини.

За одне правопорушення на ринку природного газу може застосуватися лише один вид штрафної санкції (штраф) або штраф разом із зупиненням дії ліцензії. Рішення про накладення санкцій регулятором оскаржуються в судовому порядку (частини сьома - восьма статті 59 Закону № 329-VIII).

Згідно із частиною 2 статті 2 Закону України «Про ринок природного газу», правову основу ринку природного газу становлять Конституція України, цей Закон, закони України «Про трубопровідний транспорт», «Про природні монополії», «Про нафту і газ», «Про енергозбереження», «Про угоди про розподіл продукції», «Про захист економічної конкуренції», «Про газ (метан) вугільних родовищ», «Про охорону навколишнього природного середовища», міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства України.

Відповідно до пункту 31 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» -природний газ, нафтовий (попутний) газ, газ (метан) вугільних родовищ та газ сланцевих товщ, газ селекторів щільних порід, газ центрально-басейнового типу (далі - природний газ) - суміш вуглеводнів та невуглеводневих компонентів, що перебуває у газоподібному стані за стандартних умов (тиск - 760 метрів ртутного стовпа і температура - 20 градусів за Цельсієм) і є товарною продукцією.

Згідно із пп. 1 п. 5 гл. 2 Розділу І Кодексу газорозподільних систем, затвердженого Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 р. за № 1379/27824 (надалі по тексту «Кодекс ГРС»), до основних функцій оператора ГРС належить забезпечення розподілу (переміщення) природного газу від місць його надходження в ГРМ з 3 та з інших джерел (від ГДП та ВБГ, підключених до ГРМ, та від суміжних ГРМ) до споживачів природного газу з урахуванням його якісних і фізико-хімічних характеристик та потреб цих споживачів.

Відповідно до п. 3 гл. 1 розділу IX Кодексу ГРС, фактичний об`єм надходження природного газу до/з ГРМ (у тому числі по об`єктах споживачів) за певний період визначається в точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку, встановлених в точках вимірювання, та інших регламентованих процедур у передбачених цим Кодексом випадках.

Об`єм природного газу в точках комерційного обліку має бути приведений до стандартних умов та переведений в одиниці енергії (обсяг) згідно з розділом XV цього Кодексу. Оператор ГРМ відповідає за переведення об`єму природного газу в обсяг переданої (спожитої) енергії. Об`єм природного газу в точках комерційного обліку має бути приведений до стандартних умов та переведений в одиниці енергії (обсяг) згідно з розділом XV цього Кодексу. Оператор ГРМ зобов`язаний за підсумками місяця, але не пізніше 8- го числа, наступного за розрахунковим місяцем, опублікувати на власному сайті фактичні дані щодо розміру середньозваженої вищої теплоти згоряння природного газу за кожним маршрутом; передбачити у платіжних документах споживачів за послуги з розподілу природного газу, а також в особистому кабінеті споживача, інформацію про величину коефіцієнту приведення до стандартних умов (якщо вузол обліку природного газу споживача не приводить в автоматичному режимі об`єм природного газу до стандартних умов), розмір середньозваженої вищої теплоти згоряння за розрахунковий період, а також розмір спожитого обсягу енергії природного газу (за трьома одиницями виміру: кВтгод, Гкал, МДж).

Порядок приведення обсягів спожитого природного газу до стандартних вимог регулюється розділом XV Кодексу ГРС, зокрема пунктом 6 глави 1 розділу, яким передбачена відповідна формула розрахунку приведення виміряного об`єму природного газу. Цим же пунктом передбачено, що для проведення розрахунків по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, коефіцієнт приведення до стандартних умов (к) необхідно визначати за відповідними додатками до Методики приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 26 лютого 2004 року № 116, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19 березня 2004 року за № 346/8945. Оператор ГРМ зобов`язаний розмістити на власному сайті інформацію про розміри коефіцієнтів приведення об`ємів природного газу до стандартних умов, у разі якщо вузли обліку природного газу споживачів не забезпечують такого приведення.

Комерційний облік спожитого природного газу також опосередковано регламентований Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність», який регулює відносини, що виникають у процесі провадження метрологічної діяльності. Як вбачається із норм цього Закону, метрологічна діяльність в Україні спрямована на забезпечення єдності вимірювання, що у даній ситуації доцільно трактувати як вимогу Закону здійснювати господарські операції, пов`язані із розподілом природного газу, який приведений до стандартних умов.

Водночас жоден із вищезазначених нормативно-правових актів не містять розмежування в умовах про приведення об`ємів спожитого природного газу до стандартних умов, залежно від статусу споживача (чи він є побутовим, чи ні).

Таким чином, обов`язок Позивача щодо приведення обсягів спожитого природного газу до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами, визначений законами України, та нормативно-правовими актами, прийнятими самим НКРЕКП.

Правовідносини Позивача у сфері надання споживачам послуг з розподілу природного газу, окрім вказаних вище нормативно-правових актів України, також регулює Типовий договір розподілу природного газу, який затверджено постановою НКРЕКП 30.09.2015 №2498 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015р. за №1384/27829 (надалі по тексту - Типовий договір розподілу).

Умови цього Договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2494 (пункт 1.2. Типового договору розподілу).

Відповідно до пункту 1.3. Типового договору розподілу, цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк.

Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Отже, Позивачем укладені договори на розподіл природного газу, за формою, передбаченими Типовим договором розподілу, з усіма споживачами. Зокрема і побутовими, які законно підключені до газорозподільної мережі Оператора ГРМ.

Згідно із положеннями пунктів 5.3-5.4 Типового договору розподілу, за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр (м куб.) природного газу, приведений до стандартних умов, визначених в Кодексі газорозподільних систем. Порядок визначення об`єму розподіленого Споживачу і спожитого ним природного газу визначається з урахуванням вимог цього Договору.

В обґрунтування прийняття оскаржуваної постанови, вказано, що «у тарифах на послуги з розподілу природного газу, які сплачують у тому числі побутові споживачі, враховано обсяги виробничо-технологічних втрат та приведення обсягів споживання природного газу до стандартних умов, які затверджені наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості, тому Оператор ГРМ повинен виставляти рахунки для побутових споживачів тільки на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог Кодексу ГРМ»

Апеляційний суд з цього приводу зазначає наступне.

Чинні на момент звернення до суду із цим позовом тарифи на розподіл природного газу затверджені Постановою НКРЕКП від 15.12.2016 № 2297 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 24 березня 2016 року № 438».

Показники (елементи витрат) річної планованої тарифної виручки, які входять до структуру тарифу, затвердженої даною постановою, включає, зокрема, матеріальні витрати у т.ч.: вартість газу на технологічні та власні потреби виражені в тис. грн. (без ПДВ), а також, - в грн за 1000 куб. м (без ПДВ), вартість матеріалів (паливо, електроенергія, витрати на ремонт, інші матеріальні витрати) тощо. Жодних витрат на закупівлю природного газу для покриття виробничо-технологічних витрат ця структура не вміщає.

Серед керівних нормативно-правових актів, на підставі якої було прийнято Постанову НКРЕКП від 15.12.2016 № 2297, у її преамбулі вказана Методика розрахунку тарифів на транспортування та постачання природного газу для підприємств з газопостачання та газифікації, затвердженої постановою НКРЕКП від 04 вересня 2002 року № 983.

Згідно з пунктом 4.5. цієї Методики, для всіх споживачів природного газу, незалежно від категорії, тариф на послуги з транспортування природного газу розподільними трубопроводами єдиний і розраховується за наведеною формулою.

Водночас, вказана Методика не передбачає порядок розрахування нормованих виробничо- технологічних витрат та втрат природного газу.

Також пунктами 2-3 глави 6 розділу III Кодексу ГРМ (в редакції чинній на момент винесення НКРЕКП від 15.12.2016р. №2297 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 24 березня 2016 року №438» щодо обчислення обсягів втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРМ передбачено, що «Очікувані річні об`єми (обсяги) втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРМ розраховуються Оператором ГРМ відповідно до Методики визначення питомих виробничо- технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами та Методики визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 30 травня 2003 року № 264, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 09 липня 2003 року за № 570/7891 та № 571/7892 відповідно (із змінами), а також Методики визначення питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі не приведення об`єму газу до стандартних умов, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 21 жовтня 2003 року № 595, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2003 року за № 1224/8545 (далі - Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат/витрат природного газу).

Місячні очікувані об`єми (обсяги) втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРМ визначаються Оператором ГРМ, виходячи з потреб власної господарської діяльності, зокрема для забезпечення місячного фізичного балансування ГРМ.

Для забезпечення обігових коштів на закупівлю необхідних об`ємів (обсягів) природного газу для покриття втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу Оператор ГРМ у встановленому законодавством порядку має звернутися до Регулятора стосовно передбачення в тарифі на послуги з розподілу природного газу коштів для закупівлі необхідних об`ємів (обсягів) природного газу для покриття втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу».

Отже, Відповідач в обґрунтуванні прийняття Постанови № 471 не підтвердив те, що покриття об`єктивної різниці у вимірах природного газу здійснюється за рахунок тарифу на розподіл природного газу.

Колегія суддів також зазначає, що вказані вище укладені договори розподілу природного газу не були визнані недійсними у встановленому законом порядку, а Відповідач не наділений повноваженнями скасовувати ці договори.

Відповідач не спростував аргументи Позивача щодо прямого передбачення Кодексом газорозподільних систем обов`язку останнього приводити обсяг спожитого споживачами до стандартних умов.

Вказуючи на необ`єктивність та неврахування Товариством норм пункту 3 глави 1 розділу XI Кодексу, поза увагою Відповідача залишений абзацу 2 цього ж пункту, яким передбачено, що об`єм природного газу в точках комерційного обліку має бути приведений до стандартних умов та переведений в одиниці енергії (обсяг) згідно з розділом XV цього Кодексу.

Порядок приведення обсягів спожитого природного газу до стандартних вимог регулюється розділом XV Кодексу ГРС, який був включений у Кодекс ГРС згідно з Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 84 від 26.01.2017, зокрема пунктом 6 глави 1 розділу, яким передбачена відповідна формула розрахунку приведення виміряного об`єму природного газу. Цим же пунктом передбачено, що для проведення розрахунків по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, коефіцієнт приведення до стандартних умов (к) необхідно визначати за відповідними додатками до Методики приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 26 лютого 2004 року № 116, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19 березня 2004 року за № 346/8945. Оператор ГРМ зобов`язаний розмістити на власному сайті інформацію про розміри коефіцієнтів приведення об`ємів природного газу до стандартних умов, у разі якщо вузли обліку природного газу споживачів не забезпечують такого приведення.

Отже, пунктом 6 глави 1 розділу XV Кодексу ГРС передбачено необхідність застосування лише відповідного коефіцієнту при приведенні обсягів спожитого природного газу побутовими споживачами до стандартних умов, який зазначений в додатках до Методики №116, а не власне самої Методики №116.

Тобто дана норма пов`язує приведення обсягів спожитого природного газу до стандартних умов не з порядком, процедурою чи колом споживачів, що визначені Методикою №116, а з числовими значеннями коефіцієнтів, які зазначені в додатках до цієї Методики.

Відповідні коефіцієнти містяться в додатках до Методики №116.

За таких обставин, обов`язок оператора ГРМ проводити розрахунки по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, шляхом приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу визначений саме нормами Кодексу ГРС та Типового договору

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Підсумовуючи зазначене, колегія суддів вважає відсутніми підстави для заборони позивачу приводити об`єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за природний газ, тому відповідно оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.

Отже, вказані вище обставини є безумовною підставою для зміни рішення суду першої інстанції в частині викладення мотивів задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвали нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та невірно встановлено обставини у справі, тому апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції зміни в частині викладення мотивів задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року у справі №1.380.2019.002247 змінити в частині викладення мотивів задоволення позову.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді О. М. Гінда В. В. НіколінПовне судове рішення складено 07.03.2025