Постанова від 20.02.2025 по справі 910/2489/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2025 р. Справа№ 910/2489/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Отрюха Б.В.

Пантелієнка В.О.

за участю секретаря судового засідання Карпової М.О.

у присутності представників сторін:

від позивача: Карлаш Ю.І. в режимі відеоконференції

від відповідача-1: Нинюк І.В. згідно ордеру

від відповідача-2: Поліщук Н.В. згідно виписки

розглянувши апеляційну скаргу Міжнародного Олімпійського Комітету (Comite International Olympique) на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 року

у справі №910/2489/24 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Міжнародного Олімпійського Комітету (Comite International Olympique)

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус Буд-Преміум"

2.Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій"

про визнання свідоцтва на торговельну марку недійсним повністю

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року Міжнародний Олімпійській Комітет (Comite International Olympique) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Статус Буд-Преміум" та Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій", в якому просив суд:

- визнати свідоцтво України на торговельну марку №279195 від 27.07.2020 року недійсним повністю;

- зобов`язати Державну організацію "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" внести до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки відомості про визнання недійсним свідоцтва України на торговельну марку №279195 від 27.07.2020 року та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність".

В обґрунтування поданого позову Міжнародний Олімпійській Комітет (Comite International Olympique) зазначає, що Міжнародний Олімпійський Комітет (Comite International Olympique) - керівний орган Олімпійського руху.

Згідно зі статутним документом, Олімпійською хартією (Правило 15 глави 2, стор. 23), МОК є міжнародною неурядовою неприбутковою організацією з необмеженим строком дії.

Відповідно до п. 4 Правила 7 Олімпійської Хартії, Олімпійський символ, прапор, девіз, гімн, позначення (включаючи, але не обмежуючись до "Олімпійських ігор" та "Ігор Олімпіади"), торговельні марки, емблеми, вогонь та смолоскипи, як визначено в правилах 8-14 Олімпійської Хартії нижче, а також будь-які інші музичні твори, аудіовізуальні твори чи інші творчі роботи чи артефакти, замовлені у зв`язку з Олімпійськими іграми МОК, НОК та/або ОКОІ можуть, для зручності, сукупно або окремо іменуватися "Олімпійською власністю".

Усі права на Олімпійську власність, а також усі права на її використання належать виключно МОК, включаючи, але не обмежуючись використанням для будь-якого отримання прибутку, комерційних чи рекламних цілях. МОК може надати ліцензію на всі або частину своїх прав на умовах, встановлених Виконкомом МОК.

Міжнародний Олімпійський Комітет є власником ряду міжнародних реєстрацій на торговельні марки, що отримали правову охорону в Україні (далі "Знаки МОК"), і слово "OLYMPIC" створює з них серію знаків, зокрема:

- міжнародна реєстрація № 1128501 - OLYMPIC - зареєстрована для товарів і послуг 1-45 класів МКТП. Дата реєстрації - 08.11.2011;

- міжнародна реєстрація № 609691 - OLYMPIC - зареєстрована для товарів і послуг 09, 14, 16, 36, 38, 41 класів МКТП. Дата реєстрації - 01.10.1993;

- міжнародна реєстрація № 1269382 - OLYMPIC CHANNEL - зареєстрована для товарів та послуг 09, 35, 38, 41, 42, 45 класів МКТП. Дата реєстрації - 10.07.2015;

- міжнародна реєстрація № 977839 - THE OLYMPIC MUSEUM - зареєстрована для товарів та послуг 09, 14, 16, 25, 41 класів МКТП. Дата реєстрації - 26.06.2008,

- міжнародна реєстрація № 1002206 - YOUTH OLYMPIC GAMES - зареєстрована для послуг 35, 41 класів МКТП. Дата реєстрації - 08.12.2008.

ТОВ "Статус Буд-Преміум", в свою чергу, є власником зареєстрованого 27.07.2020 свідоцтва України № 279195 на торговельну марку "

OLYMPIC

PARK".

Як стверджує позивач, розміщення у вказаній торговельній марці словесного елемента "OLYMPIC" робить її такою, що вона може ввести в оману споживачів, а також - схожою з торговельною маркою позивача OLYMPIC за міжнародною реєстрацією № 1128501.

На думку МОК, реєстрація в Україні ТМ відповідача-1 є неправомірною з огляду на невідповідність зареєстрованої торговельної марки умовам надання правової охорони, що є підставою для визнання свідоцтва на неї недійсним повністю відповідно до пп. "а" та "в" п. 1 статті 19 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг".

Заперечуючи проти позову відповідачі наголосили на тому, що

- експертиза заявки №m201810867 відповідача-1 проведена з дотриманням вимог законодавства України щодо процедури проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності;

- графічні елементи комбінованого позначення можуть мати суттєвий вплив на сприйняття загальної композиції торговельної марки та виступати тими індивідуальними ознаками, за допомогою яких споживач буде ідентифікувати товари певного виробника;

- позначення позивача та відповідача-1 відрізняються фонетично, семантично, візуально;

- якщо більш пізня торговельна марка просто нагадує більш ранню торгову марку, але споживач не передбачає того ж комерційного походження, то цей зв`язок не представляє ймовірності плутаними, незважаючи на існування подібності між знаками;

- позивачем пропущено строк позовної давності.

За наслідками розгляду заявлених позовних вимог рішенням Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 року у справі №910/2489/24 у задоволенні позову відмовлено з підстав їх недоведеності та необґрунтованості належними та допустимими доказами.

За висновками суду першої інстанції, матеріалами справи не підтверджується те, що торговельні марки "

OLYMPIC

PARK" за свідоцтвом України №279195 та "OLYMPIC PARK" за міжнародною реєстрацією № 1128501 є схожими настільки, що їх можна сплутати, а також не доведено, що оскаржувана торговельна марка за свідоцтвом України №279195 може ввести в оману споживачів щодо особи, яка надає послугу, а саме щодо організації Міжнародного Олімпійського Комітету.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, Міжнародний Олімпійський Комітет (Comite International Olympique) звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 року у справі №910/2489/24 повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі; вирішити питання про розподіл судових витрат; судові засідання з розгляду даної справи проводити в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

В поданій апеляційній скарзі позивач посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Поляков Б.М., Сотніков С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2024 вищевказаною колегією суддів відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Міжнародного Олімпійського Комітету (Comite International Olympique) на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 у справі №910/2489/24, повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2489/24.

22.07.2024 року супровідним листом Господарського суду міста Києва №910/2489/24/4052/24 від 19.07.2024 року витребувані матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Слід зазначити, що головуючий суддя Остапенко О.М. з 22.07.2024 року по 16.08.2024 року та 26.08.2024 перебував у відпустці, суддя Сотніков С.В. з 22.07.2024 року по 26.08.2024 року перебував у відпустці, а тому розгляд апеляційної скарги здійснюється після виходу суддів з відпустки - 27.08.2024.

Ухвалою суду від 27.08.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міжнародного Олімпійського Комітету (Comite International Olympique) на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 року у справі №910/2489/24, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду в режимі відеоконференції на 03.10.2024 року за участю повноважних представників сторін.

У поданих відзивах на апеляційну скаргу відповідачі просять залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

До дати судового засідання від представника позивача надійшли пояснення по справі щодо відзивів відповідачів на апеляційну скаргу.

Ухвалою суду від 03.10.2024 розгляд справи відкладено на 21.11.2024 в режимі відеоконференції за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

У зв`язку зі звільненням судді Полякова Б.М. у відставку витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2024 року для розгляду справи №910/2489/24 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Сотніков С.В., Доманська М.Л.

Ухвалою суду від 19.11.2024 вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу №910/2489/24 за апеляційною скаргою Міжнародного Олімпійського Комітету (Comite International Olympique) на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 року та призначено її до розгляду на 12.12.2024 в режимі відео конференції за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

Судове засідання, призначене на 12.12.2024 року, не відбулось у зв`язку із перебуванням головуючого судді Остапенка О.М. у відпустці.

Після виходу головуючого судді Остапенка О.М. з відпустки та у зв`язку з перебуванням судді Доманської М.Л. у відпустці витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2024 року для розгляду справи №910/2489/24 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Пантелієнко В.О., Сотніков С.В.

Ухвалою суду від 16.12.2024 року вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу №910/2489/24 за апеляційною скаргою Міжнародного Олімпійського Комітету (Comite International Olympique) на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 року та призначено її до розгляду на 20.02.2025 року в режимі відеоконференції за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

У зв`язку з перебуванням судді Сотнікова С.В. у відпустці витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2025 для розгляду справи №910/2489/24 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Пантелієнко В.О., Отрюх Б.В.

Ухвалою суду від 19.02.2025 вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу №910/2489/24 за апеляційною скаргою Міжнародного Олімпійського Комітету (Comite International Olympique) на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 року.

Представник скаржника в судовому засіданні 20.02.2025 року в режимі відеоконференції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 року у справі №910/2489/24 повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідачів-1,2 в судовому засіданні проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечували, просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

20.02.2025 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 року у даній справі - залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 3 ст. 418 ЦК України право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 155 ГК України та ч. 1 ст. 420 ЦК України, до об`єктів права інтелектуальної власності зокрема, належать торговельні марки (знаки для товарів і послуг).

Об`єктом торговельної марки може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори, форма товарів або їх пакування, звуки, за умови що такі позначення придатні для відрізнення товарів або послуг одних осіб від товарів або послуг інших осіб, придатні для відображення їх у Реєстрі таким чином, що дає змогу визначити чіткий і точний обсяг правової охорони, що надається.

Обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням торговельної марки та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення торговельної марки та переліком товарів і послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 492 ЦК України торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів та послуг", торговельна марка - позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

Свідоцтво України може бути визнано недійсним у разі невідповідності знака умовам його реєстрації, визначеним законодавством, що діяло на дату подання заявки.

Таким чином, господарські суди повинні оцінювати відповідність зареєстрованих позначень умовам надання правової охорони згідно із законодавством, що було чинним на дату подання заявки.

Статтею 19 Закону передбачено, що свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі:

а) невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони;

б) наявності у свідоцтві елементів зображення знака та переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці;

в) видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.

Відповідно до ст. 5 Закону (в редакції, що діяла на дату подання заявки 08.05.2018) правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі, вимогам Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" (317-19 ) та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом.

Згідно з п. 3 ст. 6 Закону (в редакції, що діяла на дату подання заявки 08.05.2018) не можуть одержати правову охорону позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати зі:

- знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім`я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг;

- знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна, зокрема знаками, визнаними добре відомими відповідно до статті 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності (995-123 );

- фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до Установи заявки щодо таких же або споріднених з ними товарів і послуг;

- кваліфікованими зазначеннями походження товарів (у тому числі спиртів та алкогольних напоїв), що охороняються відповідно до Закону України "Про охорону прав на зазначення походження товарів" (752-14). Такі позначення можуть бути лише елементами, що не охороняються, знаків осіб, які мають право користуватися вказаними зазначеннями;

- знаками відповідності (сертифікаційними знаками), зареєстрованими у встановленому порядку.

У вирішенні спорів, пов`язаних із визнанням недійсними свідоцтв на знаки для товарів і послуг з підстав невідповідності зареєстрованих знаків умовам надання правової охорони, для з`ясування питань, що потребують спеціальних знань (зокрема, про те, чи займає певний елемент домінуюче положення у зображенні знака; чи є підстави вважати, що знак може вводити споживача в оману щодо місця походження та якості товарів, позначених цим знаком; які частини зображення є тотожними з іншим зображенням; чи є схожими знаки настільки, що їх можна сплутати тощо) господарському суду необхідно, якщо схожість не має очевидного характеру, призначати судову експертизу, не перебираючи на себе не притаманні суду функції експерта. Господарські суди не повинні встановлювати схожість знаків для товарів і послуг на власний розсуд.

Так, на підтвердження заявленого позову позивачем надано Висновок експерта №243-12/23 від 08.12.2023, складений за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності, на вирішення якої було поставно наступні питання:

- Чи є торговельна марка за свідоцтвом України №279195 схожою настільки, що її можна сплутати з торговельною маркою за міжнародною реєстрацією №1128501 щодо таких самих чи споріднених послуг?

- Чи є торговельна марка за свідоцтвом України №279195 такою, що може ввести в оману споживачів щодо особи, яка надає послугу, а саме щодо організації Міжнародний Олімпійський Комітет?

За результатами проведення експертизи експерт Сопова К.А. зробила наступні висновки:

- торговельна марка за свідоцтвом України №279195 є схожою настільки, що її можна сплутати з торговельною маркою за міжнародною реєстрацією №1128501 щодо таких самих та споріднених послуг 35, 36, 37, 42, 43 класів МКТП;

- торговельна марка за свідоцтвом України №279195 є такою, що може ввести в оману споживачів щодо особи, яка надає послуги та саме щодо організації Міжнародний Олімпійський Комітет.

Крім того, на підтвердження заявленого позову МОК посилається на Висновок Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" про невідповідність позначення умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи вих. №107919/ЗМ/22 від 13.06.2022 та вих. №117997/ЗМ/22 від 28.06.2022.

В свою чергу, на спростування позовних вимог відповідач-1 долучив до матеріалів справи Висновок експерта №001-ТТМ/24 від 17.04.2024 року за результатами проведення експертизи у сфері інтелектуальної власності, на проведення якої були поставлені наступні питання:

- чи є торговельна марка за свідоцтвом України №279195 схожою настільки, що її можна сплутати з торговельною маркою за міжнародною реєстрацією № 1128501 щодо таких самих чи споріднених послуг?

- чи є торговельна марка за свідоцтвом України №279195 такою, що може ввести в оману споживачів щодо особи, яка надає послугу, а саме щодо організації Міжнародний Олімпійський Комітет?

За результатами проведеного дослідження експерт Ткачук Т.М. зробила висновок:

- торговельна марка "

OLYMPIC

PARK" №279195 від 27.07.2020 не є схожою настільки, що її можна сплутати з торговельною маркою "OLYMPIC" за міжнародною реєстрацією №1128501 від 08.11.2011 щодо таких самих та споріднених послуг;

- торговельна марка "

OLYMPIC

PARK" за свідоцтвом України №279195 не є такою, що може ввести в оману споживачів щодо особи, яка надає послугу, а саме щодо організації Міжнародного Олімпійського Комітету.

Враховуючи наведені обставини, в матеріалах справи наявні два висновки експертів: №243-12/23 від 08.12.2023 (складений на замовлення позивача), №001-ТТМ/24 від 17.04.2024 (складений на замовлення відповідача-1), які підлягають оцінці на предмет їх належності, допустимості та достовірності.

Відповідно до ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами.

При цьому, згідно зі ст.ст. 74, 76, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування; предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення; обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до частин першої та другої статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За ч. 1 ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Разом з тим, суд враховує, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст. 104 ГПК України).

Висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 ГПК України. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 зі справи №910/21067/17.

Так, оцінюючи висновок №243-12/23 від 08.12.2023 року, складений на замовлення позивача, судом встановлено, що на сторінці 19 Висновку експерт визначила, що у торговельній марці "

OLYMPIC

PARK" за свідоцтвом України №279195 словесний елемент "OLYMPIC PARK" є основним елементом та займає домінуюче положення у позначенні. Експерт при визначенні схожості досліджуваних торговельних марок у першу чергу порівнювала їх словесні елементи "OLYMPIC" та "OLYMPIC PARK".

На сторінках 24-28 Висновку №243-12/23 експерт наводить перелік обґрунтувань стосовно асоціації в українського споживача словесного елемента "OLYMPIC РАRК"/"Олімпійський парк" з олімпійськими іграми та Міжнародним олімпійським комітетом, проте у даному переліку немає жодного посилання щодо існування, станом на дату подання заявки 08.05.2018, Олімпійського парку на території України. Посилання на веб-сайт Львівської міської ради (стор. 26 Висновку) стосується 2022 року, а тому не може братися до уваги в даному випадку, оскільки датою подання заявки є 2018 рік (дата видачі свідоцтва - 2020 рік).

На сторінці 36 Висновку №243-12/23 експерт зазначила, що зображувальний елемент торговельної марки за свідоцтвом України №279195 лише доповнює словесний елемент та не викликає різне загальне враження від порівнюваних торговельні: марок. Експерт вважає (стор. 37 Висновку), що словесна торговельна марка "OLYMPIC" за міжнародною реєстрацією №1128501 може використовуватись із додаванням інших елементів, зокрема словесними і зображувальними (в тому числі із словесним і зображувальним елементами торговельної марки "

OLYMPIC

PARK" за свідоцтвом України №279195, оскільки вони впливають, на думку експерта, на загальний висновок про схожість торговельних марок.

На сторінці 37 експертом встановлено, що словесні частини порівнюваних торговельних марок, є схожими, що є достатньо для визнання їх схожості в цілому.

До висновку, що торговельна марка за свідоцтвом України №279195 є такою, що може ввести в оману споживачів щодо особи, яка надає послуги, а саме щодо організації Міжнародний Олімпійський Комітет, експерт прийшов на підставі дослідження питання щодо схожості торговельних марок.

Отже, при порівнянні позначень експерт не враховує графічні та зображувальні елементи торговельної марки за свідоцтвом України №279195 що чинять вагому дію на виконання нею дистинктивної (розрізняльної) функції.

Крім того, у Висновку №243-12/23 не враховано приписи пункту 11.1.6 Методичних рекомендацій, які встановлюють, що під час порівняння знаків береться до уваги загальне враження яке складається на основі сукупної дії звукової, графічної та смислової схожості відповідно до пункту 11.1.5 Методичних рекомендацій позначення вважається схожим настільки, що його можна сплутати з іншим позначенням, якщо воно асоціюється з ним в цілому, незважаючи на окрему різницю елементів, під час встановлення схожості позначення, що порівнюються, повинні розглядатися в цілому, без поділення на окремі елементи та при цьому, головним є перше зорове сприйняття досліджуваних позначень. Саме перше зорове сприйняття будь-якого об`єкта має вплив на свідомість людини, аналогічним чином у свідомості споживача запам`ятовується і позначення.

Експерт також не врахував правові приписи Методичних рекомендацій, а саме останнім абзацом пункту 11.1.9 яких передбачено, що смислове значення позначень може виступати як самостійний критерій схожості. Різниця у смисловому значенні може сприяти визнанню порівнюваних позначень несхожими, незважаючи на їхню звукову подібність.

Експерт не врахував, що торговельна марка за свідоцтвом №279195 містить зображувальний елемент, що порівнювані позначення породжують різні візуальні образи та абсолютно різне перше зорове враження та в цілому не асоціюються між собою.

Експерт при дослідженні схожості зазначених торговельних марок вибірково керується лише однією частиною - словесною.

Отже, на думку колегії суддів, є методично невірним штучно розбивати торговельну марку на частини та визначати схожість лише за однією частиною, необхідно враховувати розрізняльні і домінуючі компоненти і надавати необхідної ваги будь-яким іншим ознакам та обставинам, якими не можна знехтувати і які сприяють формуванню загального враження від знаків в цілому.

Експерт не врахував правові приписи абзацу 2 частини 3 статті 6 Закону щодо імовірності плутанини та асоціації схожих позначень та не дослідив ймовірність плутанини у ситуаціях, коли: споживач безпосередньо плутає саме торгові марки, тобто помилково приймає одну за іншу, або споживач встановлює зв`язок між конфліктуючими торговими марками і передбачає, що товари або послуги належать до одних і тих же або економічно пов`язаних підприємств. Так як, якщо більш пізня торгова марка просто нагадує більш ранню торгову марку, але споживач не передбачає того ж комерційного походження, то цей зв`язок не представляє ймовірності плутанини, незважаючи на існування подібності між знаками.

Відповідно до ч.5 ст.101 ГПК України, у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

З наданих відповідачем матеріалів вбачається, що Висновок №001-ТТМ/24 від 17.04.2024 було підготовлено саме з метою його подання до суду, а предмет дослідження стосується предмету позову у справі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відсутність зазначення у самому Висновку №001-ТТМ/24 про те, що його підготовлено для подання до суду не є підставою для неприйняття такого висновку до розгляду, що спростовує відповідні твердження скаржника.

Положення ст. 101 ГПК України не містять наслідків, які настають у разі не зазначення у висновку експерта про підготовку його для подачі до суду.

Надаючи оцінку Висновку №001-ТТМ/24 суд першої інстанції вірно встановив, що в дослідній частині надано оцінку схожості торговельних марок, у тому числі, з урахуванням графічних та зображувальних елементів торговельної марки "

OLYMPIC

PARK".

Так, зокрема, на стор. 44 Висновку №001-ТТМ/24 наголошено, що комбіновані позначення, заявлені як знаки, порівнюються з комбінованими позначеннями та з тими видами позначень, які входять до складу комбінованого позначення, що перевіряється, як елементи.

Основним критерієм схожості комбінованих позначень є загальне зорове враження, яке створюють окремі елементи, що і є сукупністю комбінованих позначень. Окрім цього, оскільки комбіновані позначення складаються з кількох елементів, то при встановленні їх схожості важливо визначити, які саме елементи цих позначень схожі, яка роль того чи іншого схожого елемента у комбінованому позначені.

Крім того, у Висновку №001-ТТМ/24 надано оцінку графічним, смисловим та звуковим (фонетичним) ознакам.

Наведена у Висновку №001-ТТМ/24 позиція щодо важливості врахування графічного елемента знака при порівнянні знаків в цілому та його впливу на загальне зорове враження споживачів підтверджується висновками Верховного суду у справі №910/18587/16, у якій Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 15.07.2019 року зазначив про наступне:

"...Суди оцінили висновки Експертиз 1, 2 відповідно до статті 104 ГПК України, з точки зору пересічного споживача. Сприйняття марок пересічним споживачем відіграє вирішальну роль при їх порівнянні і оцінюванні. Зміст оскаржуваних судових рішень свідчить, що факт схожості словесних елементів Знаків 1,2 не вказує на схожість протиставлених знаків. Наявність у Знаку 2 оригінальних графічних елементів впливає на загальне враження, яке передається цим знаком. Схожість до ступеня зміщуваності базується на загальному враженні, що створюють знаки для товарів і послуг. Графічного елементу достатньо щоб виключити схожість. Ступінь фонетичної схожості протиставлених у справі знаків для товарів і послуг у даному разі є менш важливим фактором, оскільки під час купівлі товару споживач зазвичай візуально сприймає знак, що позначає товари. Споживач сприймає упаковку та не аналізує окремо слова".

Таким чином, наведений висновок складено відповідно до вимог чинного законодавства. У вказаному висновку зазначено, що про кримінальну відповідальність згідно зі ст. 384, 385 КК України експерт обізнаний.

Крім того, вказаний висновок містить докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті ним висновки та відповіді на питання, поставлені експерту, обґрунтовані, даний висновок складений у порядку, визначеному законодавством, а тому приймається судом в якості належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст.76, 77 ГПК України.

Будь-яких істотних порушень положень законодавства, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи, та методології при складенні такого висновку, які б вплинули на правильність, повноту та обґрунтованість висновку, судом не встановлено, належних доказів на підтвердження якихось порушень не надано.

Таким чином, зазначений висновок, який складено кваліфікованим судовим експертом відповідно до вимог законодавства є повним, вичерпним та обґрунтованим, відтак визнано апеляційним судом належним та допустимим доказом у справі, який узгоджується з іншими долученими до справи доказами, як наслідок в даному випадку відсутні підстави вважати Висновок експерта №001-ТТМ/24 від 17.04.2024 необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи.

За вказаних вище обставин Висновок експерта №001-ТТМ/24 від 17.04.2024 відповідає вимогам ГПК України, заслуговує на увагу суду і не викликає сумніву у його правильності, оскільки висновки надані в межах компетенції експерта, ґрунтуються на методичних рекомендаціях та результатах дослідження матеріалів справи, висновки чіткі, логічні, послідовні і відповідають фактичним даним справи, а також не були спростовані сторонами більш вірогідними, належними і допустимими доказами у справі, як наслідок підлягає врахуванню судом під час прийняття рішення по суті спору.

Клопотань про призначення у справі судової експертизи позивачем ані суду першої інстанції, ані в апеляційному господарському суді не заявлялось.

Судом апеляційної інстанції також перевірено дотримання відповідачем-2 законодавства під час процедури проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності щодо заявки №m201810867 відповідача-1.

Так, відповідно до ст. 1 Закону, Національний орган інтелектуальної власності - державна організація, що входить до державної системи правової охорони інтелектуальної власності, визначена на національному рівні Кабінетом Міністрів України як така, що здійснює повноваження у сфері інтелектуальної власності, визначені цим Законом, іншими законами у сфері інтелектуальної власності, актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, та статутом, і має право представляти Україну в міжнародних та регіональних організаціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" до владних повноважень, делегованих НОІВ, належить:

- приймання заявок, проведення їх експертизи, прийняття рішень щодо них;

- видача свідоцтв на торговельні марки, здійснення державної реєстрації торговельних марок;

- опублікування офіційних відомостей про торговельні марки та подані заявки на торговельні марки у Бюлетені, ведення Реєстру та Бази даних заявок, внесення до Реєстру відомостей, надання витягів та виписок в електронній та (або) паперовій формі;

- здійснення міжнародного співробітництва у сфері правової охорони інтелектуальної власності і представлення інтересів України з питань охорони прав на торговельні марки у Всесвітній організації інтелектуальної власності та інших міжнародних організаціях відповідно до законодавства;

- здійснення підготовки, атестації та реєстрації представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених);

- ведення Державного реєстру представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених);

- інформування та надання роз`яснень щодо реалізації державної політики у сфері охорони прав на торговельні марки.

Датою подання заявки №m201810867 за оскаржуваним свідоцтвом №279195 на знак для послуг 35, 36, 37, 42, 43 класів Міжнародної класифікації товарів і послуг (далі - МКТП) є 08.05.2018.

Станом на 08.05.2018 - дату подання заявки - діяв Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" в редакції зі змінами, чинними з 21.05.2015.

Згідно зі статтею 10 Закону, за заявкою на отримання свідоцтва України на знак для товарів і послуг проводиться експертиза, яка має статус науково-технічної експертизи.

Експертиза складається з формальної експертизи та кваліфікаційної експертизи (експертизи по суті) і проводиться закладом експертизи відповідно до Закону та Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджених наказом Державного патентного відомства України від 28.07.1995 №116 (в редакції наказу Держпатенту від 20.08.1997 №72).

Під час проведення експертизи як практична допомога в правильному застосуванні окремих положень Закону та Правил №116 застосовуються Методичні рекомендації з окремих питань проведення експертизи заявки на знак для товарів і послуг, затверджених Наказом Державного підприємства "Український інститут промислової власності" від 07.04.2014 № 91.

Відповідно до наказу Мінекономіки № 730 від 18.05.2017 "Деякі питання організації діяльності у сфері інтелектуальної власності" було уповноважено ДП "Український інститут інтелектуальної власності", зокрема: виконувати функції закладу експертизи, передбачені законами України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", "Про охорону прав на промислові зразки", "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем", "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", "Про охорону прав на зазначення походження товарів" та правилами, встановленими на їх основі.

Частиною 15 статті 10 Закону передбачено, що під час кваліфікаційної експертизи перевіряється відповідність заявленого позначення умовам надання правової охорони, визначеним цим законом. При цьому використовуються інформаційна база закладу експертизи, в тому числі матеріали заявки, а також довідково-пошуковий апарат та відповідні офіційні видання. Тобто, експертиза заявки по суті складається, зокрема, з перевірки наявності підстав для відмови у наданні позначенню правової охорони, зазначених у статті 6 Закону з урахуванням пункту 4.3 Правил № 116.

Відповідно до пункту 11.1.2 Методичних рекомендацій та пункту 4.3.2.- Правил №116 під час перевірки заявленого позначення на тотожність і схожість із знаками чи позначеннями, зазначеними у частині 3 статті 6 Закону закладом експертизи здійснюються наступні поетапні дії:

1) проводиться пошук тотожних або схожих позначень серед позначень, які на дату подання заявки, за якою проводиться експертиза, зареєстровані чи заявлені на реєстрацію в Україні, або права на які набуті іншою особою до зазначеної дати, а також серед знаків, які на дату подання заявки, за якою проводиться експертиза, визнані добре відомими в Україні Апеляційною палатою або судом відповідно до статті 25 Закону;

2) визначається ступінь схожості заявленого позначення та виявлених під час пошуку позначень, для чого здійснюється порівняльний аналіз заявленого позначення із позначеннями, виявленими за результатами пошуку, та встановлюється тотожність або ступінь схожості позначень;

3) з`ясовується чи є товари і/або послуги, для яких заявник просить зареєструвати знак, спорідненими з товарами і/або послугами, для яких зареєстровані чи заявлені на реєстрацію в Україні виявлені за результатами пошуку тотожні або схожі позначення.

Як вбачається із доводів відповідачів, за заявкою №m201810867 були проведені формальна та кваліфікаційна експертизи відповідно до Закону та встановлених на його основі Правил №116, під час якої заявлені до реєстрації позначення перевірялись на відповідність умовам надання правової охорони, в тому числі, абзацу 5 пункту 2 та абзацу 2 пункту 3 статті 6 Закону: чи не є воно таким, що може ввести в оману щодо послуги або особи, яка її надає, чи не є воно схожим настільки, що його можна сплутати зі знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні. При цьому, використовувалась інформаційна база закладу експертизи, в тому числі матеріали раніше поданих заявок, а також довідково-пошуковий апарат та відповідні офіційні видання.

Згідно з пунктом 3 статті 10 кінцеві результати експертизи заявки, що не вважається відкликаною або не відкликана, відображаються в обґрунтованому висновку експертизи за заявкою, що набирає чинності після затвердження його Установою. На підставі такого висновку Установа приймає рішення про реєстрацію знака для всіх зазначених у заявці товарів і послуг або про відмову в реєстрації знака для всіх зазначених у заявці товарів і послуг, або про реєстрацію знака щодо частини зазначених у заявці товарів і послуг та відмову в реєстрації знака для іншої частини зазначених у заявці товарів і послуг.

Отже, за результатами кваліфікаційної експертизи заявки №m201810867 закладом експертизи 31.03.2020 було винесено Висновок про відповідність знаку умовам надання правової охорони відносно усього переліку товарів і послуг.

Станом на 31.03.2020 Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (Мінекономіки) відповідно до Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 459 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2019 №838), було головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечувало формування та реалізацію державної політики, зокрема, у сфері інтелектуальної власності.

В силу пп. 64-67, п. 72, п. 79 Положення Мінекономіки відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: 64) організовує в установленому порядку проведення експертизи заявок на об`єкти права інтелектуальної власності, видає патенти/свідоцтва на об`єкти права інтелектуальної власності; 65) здійснює державну реєстрацію об`єктів права інтелектуальної власності, проводить реєстрацію договорів про передачу прав на об`єкти права інтелектуальної власності, що охороняються на території України, ліцензійних договорів; 66) визначає уповноважені заклади для проведення експертизи заявок на об`єкти права інтелектуальної власності та доручає їм проведення такої експертизи; 67) веде державні реєстри об`єктів права інтелектуальної власності; 72) видає офіційні бюлетені з питань інтелектуальної власності; 79) надає адміністративні послуги у сфері інтелектуальної власності.

Висновок про відповідність знаку умовам надання правової охорони від 31.03.2020 після затвердження Мінекономіки набуло статусу Рішення про реєстрацію знаку відносно усього переліку товарів і послуг (вих. № 32817/3M/20). Публікація здійснена 27.07.2020 у Бюлетені №14.

Таким чином, експертиза заявки №т201810867 проведена з дотриманням вимог законодавства України щодо процедури проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності.

Під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Європейського суду з прав людини "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

У визначення справедливого судового розгляду справи сторін не можна не враховувати загальні фактичні та юридичні обставини справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Станкевич проти Польщі").

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18).

Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Таку правову позицію висловив Верховний Суду у постанові від 30.09.2021 у справі №922/3928/20.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt").

Вищенаведеної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у своїй постанові від 30.11.2021 року по справі №910/21182/15 (910/16832/19).

За ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи, колегія суддів за своїм внутрішнім переконанням вважає, що надані позивачем та наявні у справі докази у їх сукупності на підтвердження заявлених позовних вимог, є менш вірогідними, ніж докази на підтвердження протилежних доводів відповідача-1 щодо недоведеності позовних вимог, а тому правомірним є висновок суду першої інстанції, що матеріалами справи не підтверджується, що торговельні марки "

OLYMPIC

PARK" за свідоцтвом України №279195 та "OLYMPIC PARK" за міжнародною реєстрацією №1128501 є схожими настільки, що їх можна сплутати, а також не доведено, що оскаржувана торговельна марка за свідоцтвом України №279195 може ввести в оману споживачів щодо особи, яка надає послугу, а саме щодо організації Міжнародного Олімпійського Комітету.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання недійсним свідоцтва України на торговельну марку №279195 від 27.07.2020 року, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин тотожності знаків позивача та відповідача.

Крім того, у задоволенні похідної позовної вимоги про зобов`язання Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" внести до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки відомості про визнання недійсним свідоцтва України на торговельну марку №279195 від 27.07.2020 року та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність" також правомірно відмовлено.

Щодо заяви відповідача-2 про застосування строків позовної давності до заявлених позивачем вимог, суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому, за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Тобто суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Отже, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Якщо ж суд встановить, що право або охоронюваний законом інтерес позивача дійсно порушено, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору (сторона спірних правовідносин за конкретною позовною вимогою), суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за неповажності причин її пропущення, наведених позивачем. (Аналогічна правова позиція щодо вирішення питання позовної давності, яка є сталою, міститься у численних постановах Великої Палати Верховного суду, зокрема, від 18.01.2023 року у справі №488/2807/17, від 06.09.2023 року у справі №910/18489/20.

За вказаних обставин, оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви у зв`язку з її недоведеністю та необґрунтованістю, то в даному випадку відсутні підстави для розгляду заяви про сплив строків позовної давності та можливого застосування відповідних наслідків.

В силу положень процесуального законодавства та численної практики Верховного Суду судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти російської федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України").

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Трофимчук проти України" зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Таким чином, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку всім наявним у справі доказам та обставинам справи, а доводи скаржника щодо неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права і неповноти з`ясування обставин, що мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Інші доводи скаржника судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що не впливають на суть прийнятого судового рішення і не потребують детальної відповіді з огляду на прийняте судом рішення у справі.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду прийнято відповідно до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними, недоведеними, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак правових підстав для її задоволення та скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається.

Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційним судом не встановлено підстав для задоволення апеляційної скарги Міжнародного Олімпійського Комітету (Comite International Olympique) та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 року у даній справі, така апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Судові витрати, пов`язані із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, згідно ст.129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Відповідачем-1 у відзиві на апеляційну скаргу у відповідності до ч. 8 ст.129 ГПК України, тобто до закінчення судових дебатів, зроблено заяву про відшкодування судових витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, докази яких нададуть протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Отже, питання розподілу судових витрат сторін, пов`язаних з наданням правової допомоги, буде вирішено судом у додатковому рішенні після надання відповідних доказів.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та Законом України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міжнародного Олімпійського Комітету (Comite International Olympique) на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 року у справі №910/2489/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 року у справі №910/2489/24 залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати сторонам у справі.

4. Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови підписано 10.03.2025 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді Б.В. Отрюх

В.О. Пантелієнко