Постанова

від 18.02.2025 по справі 924/232/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 924/232/22 (924/201/22)

Верховний Суд

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючого, Васьковського О.В., Пєскова В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Громак О.В.

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Проскурів"

представник позивача - Керницька О.В. адвокат, за довіреністю, (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.),

відповідач-1 - Дочірнє підприємство спільного підприємства "Рудтранс-Інтернешнл" фірма "Торговий дім Проскурів"

представник відповідача -1 - не з`явився,

відповідач-2 - фізична особа - підприємець Яцишин Олег Володимирович

представник відповідача-2 - Ярош В.Ю. адвокат, ордер, (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.),

розглянув у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.) касаційну скаргу

фізичної особи-підприємця Яцишина Олега Володимировича

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

від 22.10.2024

у складі колегії суддів: Розізнана І.В. (головуюча), Коломис В.В., Грязнов В.В.,

у справі № 924/201/22 за позовом

Публічного акціонерного товариства "Проскурів"

до Дочірнього підприємства спільного підприємства "Рудтранс-Інтернешнл" фірма "Торговий дім Проскурів",

Фізичної особи - підприємця Яцишина Олега Володимировича

про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги (цесії) від 02.02.2022,

в межах справи № 924/232/22 за заявою

Приватного акціонерного товариства "Хмельницьке АТП 16854"

до Публічного акціонерного товариства "Проскурів"

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст руху справи

1. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 30.06.2022 серед іншого відкрито провадження у справі № 924/232/22 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Проскурів" (ЄДРПОУ 30593842); визнано вимоги кредитора - Приватного акціонерного товариства "Хмельницьке АТП 16854" до Публічного акціонерного товариства "Проскурів"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Глеваського В.В.; визначено дату попереднього засідання у справі; оприлюднено на офіційному веб-сайті Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду повідомлення про відкриття Господарським судом Хмельницької області справи № 924/232/22 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Проскурів".

2. Публічне акціонерне товариство "Проскурів" (далі - ПАТ "Проскурів", позивач) звернулося до Господарського суду Хмельницької області із позовом до Дочірнього підприємства спільного підприємства "Рудтранс-Інтернешнл" фірма "Торговий дім Проскурів" (далі - відповідач 1) та фізичної особи - підприємця Яцишина О.В. (далі - ФОП Яцишин О.В., скаржник, відповідач 2), про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги (цесії) від 02.02.2022.

3. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що договір про відступлення права вимоги (цесії) від 02.02.2022, укладений між відповідачами, підлягає визнанню недійсним на підставі статей 204, 215 Цивільного кодексу України як такий, що суперечить вимогам ЦК України, зокрема частині третій статті 512 ЦК України.

4. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 07.11.2022 матеріали справи № 924/201/22 за позовом ПАТ "Проскурів" до Дочірнього підприємства спільного підприємства "Рудтранс-Інтернешнл" фірма "Торговий дім Проскурів" та до ФОП Яцишина О.В. про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги (цесії) від 02.02.2022 передано Господарському суду Хмельницької області для її розгляду у складі суду, у провадженні якого перебуває справа №924/232/22 про банкрутство ПАТ "Проскурів".

5. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 26.06.2023, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.09.2023, відмовлено у задоволенні позову.

6. Постановою Верховного Суду від 31.10.2023 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.06.2023 у справі №924/232/22 (924/201/22) скасовано. Справу №924/232/22 (924/201/22) направлено на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області.

7. Верховний Суд зазначив, що є помилковими висновки судів попередніх інстанцій у справі № 924/232/22 (924/201/22) про наявність підстав для застосування в цьому випадку положень частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України, із посиланням на зміст постанови Північно - західного апеляційного господарського суду від 10.08.2022 у справі № 924/40/22, без встановлення ними (судами) фактичних обставин які стосуються предмету судового розгляду, без надання їм самостійної оцінки, без належного дослідження доказів у справі та без урахування наведених правових висновків Верховного Суду, що, в цьому випадку, унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

8. 11.09.2018 між ДП СП "Рудтранс-Інтернешнл" фірма Торговий дім Проскурів" (Позикодавець) та ПАТ "Проскурів" (Позичальник) укладено договір поворотної фінансової допомоги № 110.

9. Відповідно до п.п. 1, 2, 3, вказаного договору, в порядку та на умовах визначених цим договором Позикодавець передає Позичальнику у власність кошти в сумі 500 000 грн. Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцю в строк та на умовах передбачених цим Договором, суму коштів, отриману відповідно до п.1 цього Договору. Повернення коштів у гривні здійснюється відповідно до офіційного курсу НБУ на день повернення коштів. Позичальник зобов`язаний погасити всю суму позики, визначену у п.1 цього Договору за першої вимоги".

10. Додатковою угодою № 1 від 21.09.2018 до договору поворотної фінансової допомоги № 110 сторони доповнили договір п.15-17 такого змісту: "15. Відступлення права вимоги за цим договором (заміна кредитора) не допускається. Позикодавець не має права передавати свої права та обов`язки, що обумовлені договором третім особам. 16. Обмін кореспонденцією (повідомленнями) здійснюється шляхом поштового направлення цінного листа з описом на офіційну юридичну адресу, яка зазначена у ЄДР. 17. Зміни до цього договору укладаються сторонами виключно за згодою вищого органу управління Позичальника та Позикодавця."

11. 02.02.2022 між ДП СП "Рудтранс-Інтернешнл" фірма Торговий дім Проскурів" (Первісний кредитор) та ФОП Яцишиним О.В. (Новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги (цесії).

12. Відповідно до п. 1 вказаного договору від 02.02.2022, первісний кредитор відступає та передає новому кредитору, а останній набуває та приймає право вимоги грошового зобов`язання боржника публічного акціонерного товариства "Проскурів" сплатити 500 000,00 грн., як повернення отриманої ним поворотної фінансової допомоги, та 7 500,00 грн. судових витрат, що підтверджено рішенням господарського суду Хмельницької області від 29.05.2020 у справі № 924/506/20, і на виконання чого видано наказ від 03.08.2020 та відкрито виконавче провадження ВП НОМЕР_2.

13. Згідно до п. 2 вищезазначеного договору право вимоги, що відступається первісним кредитором, засвідчується договором поворотної фінансової допомоги № 110 від 11.09.2018, платіжним дорученням від 11.09.2018 № 269 на суму 500 000,00 грн., а також підтверджене рішенням Господарського суду Хмельницької області від 29.05.2020 у справі № 924/506/20.

14. Копії та оригінали документів, визначених у п. 2 цього договору, та документована інформація, яка є важливою для здійснення права вимоги, яке відступає первісний кредитор за цим договором, передаються останнім новому кредитору в момент підписання сторонами цього договору і є його невід`ємною частиною. За відступлене право вимоги Новий кредитор має сплатити не пізніше семи днів з моменту підписання цього договору первісному кредитору 5 000 грн., а також ще 100 000,00 грн. після повного отримання коштів за зобов`язанням боржника не пізніше десяти днів з моменту такого погашення боржником (п. п. 3, 4 договору відступлення права вимоги).

15. У п. 8 договору відступлення права вимоги зазначено, що він вважається укладеним і набирає чинності, а право вимоги, що є його предметом, - набутим новим кредитором, з моменту підписання сторонами цього договору та затвердження засновником первісного кредитора.

16. 16.05.2023 відповідачем 1 до матеріалів справи додано рішення засновника ДП "Фірма "Торговий дім "Проскурів" від 08.05.2023 яким затверджено укладену між ПАТ "Проскурів" та ДП СП "Рудтранс - Інтернешнл" фірма "Торговий дім Проскурів" додаткової угоди № 1 від 21.09.2018 до договору поворотної фінансової допомоги від 11.09.2018.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції за результатами нового розгляду

17. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 28.05.2024 у справі №924/232/22 (924/201/22) відмовлено в задоволенні позову ПАТ "Проскурів" до Дочірнього підприємства спільного підприємства "Рудтранс-Інтернешнл" фірма "Торговий дім Проскурів" та ФОП Яцишина О.В. про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочинну.

18. Суд першої інстанції зазначив, що спірний договір про відступлення права вимоги (цесії) укладено 02.02.2022, а погодження Додаткової угоди від 21.09.2018 до Договору поворотної фінансової допомоги № 110 від 11.09.2018, якою заборонено відступлення прав за спірним договором цесії, було здійснено на підставі рішенням засновника від 08.05.2023.

19. За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку, що Додаткова угода № 1 від 21.09.2018, якою заборонено відступлення прав за спірним договором цесії, погоджена засновником 08.05.2023, тобто після укладання спірного договору про відступлення права вимоги (цесії) від 02.02.2022. Відтак, Додаткова угода від 21.09.2018 до договору поворотної фінансової допомоги від 11.09.2018 не породжує правових наслідків для Договору відступлення права вимоги (цесії) від 02.02.2022, а підстави позовних вимог ґрунтуються на цих положеннях, то у позові про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги (цесії) від 02.02.2022 слід відмовити.

21. Також суд першої інстанції зазначив, що доводи позивача про те, що правомірність договору відступлення права вимоги (цесії) від 02.02.2022 неодноразово розглядалося в межах справи № 924/40/22 та № 924/232/22, судом до уваги не приймається з огляду на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 31.10.2023 у цій справі.

22. З огляду на відмову у задоволені основної вимоги, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення доповнених позовних вимог.

23. Додатковим рішенням від 18.06.2024 місцевий господарський суд стягнув з ПАТ "Проскурів" на користь ФОП Яцишина О.В. 25 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

24. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 апеляційну скаргу ПАТ "Проскурів" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 28.05.2024 у справі № 924/232/22 (924/201/22) задоволено частково;

скасовано рішення Господарського суду Хмельницької області від 28.05.2024 та постановлено нове судове рішення, яким позов ПАТ "Проскурів" до Дочірнього підприємства спільного підприємства "Рудтранс-Інтернешнл" фірма Торговий дім Проскурів" та ФОП Яцишина О.В. про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги (цесії) від 02.02.2022, який укладений між Дочірнім підприємством спільного підприємства "Рудтранс-Інтернешнл" фірма "Торговий дім Проскурів" як первісним кредитором та ФОП Яцишиним О.В. як новим кредитором задоволено. Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги (цесії) від 02.02.2022, який укладений між дочірнім підприємством спільного підприємства "Рудтранс-Інтернешнл" фірма "Торговий дім Проскурів" як первісним кредитором та ФОП Яцишиним О.В. як новим кредитором;

стягнуто з ФОП Яцишина О.В. на користь ПАТ "Проскурів" 46 016,42 грн. безпідставно отриманих коштів; в решті позову відмовлено;

стягнуто з ФОП Яцишина О.В. на користь ПАТ "Проскурів" 2 754,50 грн. витрат на оплату судового збору за подання позовної заяви та 3 305,40 грн. витрат на оплату судового збору за подання апеляційної скарги;

стягнуто з Дочірнього підприємства спільного підприємства "Рудтранс-Інтернешнл" фірма Торговий дім "Проскурів" на користь ПАТ "Проскурів" 2 754,50 грн. витрат на оплату судового збору за подання позовної заяви та 3 305,40 грн. витрат на оплату судового збору за подання апеляційної скарги;

апеляційну скаргу ПАТ "Проскурів" на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.06.2024 у справі № 924/232/22 (924/201/22) задоволено;

скасовано додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.06.2024 у справі № 924/232/22 (924/201/22) та постановлено нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ФОП Яцишина О.В. про ухвалення додаткового рішення у справі № 924/232/22 (924/201/22) відмовлено.

25. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про дійсність укладеної додаткової угоди № 1 від 21.09.2018 до договору поворотної фінансової допомоги № 110 та визнав недійсним договір про відступлення права вимоги (цесії) від 02.02.2022, який укладений між Дочірнім підприємством спільного підприємства "Рудтранс-Інтернешнл" фірма "Торговий дім Проскурів" як первісним кредитором та ФОП Яцишиним О.В. як новим кредитором з огляду на заборону відступлення права вимоги (заміни кредитора) за договором поворотної фінансової допомоги №110 із урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 1 від 21.09.2018. Відтак позикодавець не мав права передавати свої права та обов`язки, що обумовлено договором третім особам, зокрема Яцишину О.В.

26. Апеляційний господарський суд зазначив, що вчинення поведінкових актів Дочірнім підприємством спільного підприємства "Рудтранс - Інтернешнл" фірма "Торговий дім Проскурів" (перерахування суми позики 11.09.2018; підписання акта звірки станом на 02.08.2019; надіслання вимоги про сплату боргу 18.04.2020) слід вважати як вчинення конклюдентних дій, якими схвалено/погоджено укладення як основного договору так і додаткової угоди до цього договору.

27. Доводи відповідача 2 про те, що укладення додаткової угоди № 1 від 21.09.2018 до договору поворотної фінансової допомоги від 11.09.2018 слід вважати саме з моменту юридичного погодження такої додаткової угоди рішенням засновника, а саме з 08.05.2023, з огляду на вчинення попередніх конклюдентних дій, які безпосередньо вказують на схвалення як основного договору, так і додаткової угоди до договору до моменту укладення договору відступлення права вимоги (цесії) від 02.02.2022, суд визнав безпідставними.

28. Суд апеляційної інстанції прийняв до уваги, що позивач не є стороною договору відступлення права вимоги (цесії) від 02.02.2022, що унеможливлює застосування реституції між сторонами договору за заявою третьої особи. Однак колегією суддів встановлено, що в межах ВП №66522496 на виконання рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.05.2020 у справі № 924/506/20 стягнуто з ПАТ "Проскурів" на користь ФОП Яцишина 46 016,42 грн, що підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи .

29. Також апеляційний господарський суд прийняв як преюдиційні обставини, встановлені у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 у справі № 924/40/22, де судом досліджено проведення розрахунку боржником ПАТ "Проскурів" з позикодавцем Дочірнім підприємством Спільне підприємство "Рудтранс-Інтернешнл фірма "Торговий дім Проскурів в повному обсязі.

30. У зв`язку з визнанням недійсним договору про відступлення права вимоги (цесії) від 02.02.2022, який укладений між Дочірнім підприємством спільного підприємства "Рудтранс-Інтернешнл" фірма "Торговий дім Проскурів" як первісним кредитором та ФОП Яцишиним О.В. як новим кредитором, суд апеляційної інстанції задовольнив вимогу позивача в частині стягнення з ФОП Яцишина О.В. на користь ПАТ "Проскурів" 46 016,42 грн. отриманих коштів в рахунок погашення заборгованості в межах ВП №66522496 з огляду на їх безпідставне набуття в силу приписів частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

31. Щодо стягнення з Дочірнього підприємства "Фірма "Торговий дім Проскурів" на користь ФОП Яцишина О.В. 5 000,00 грн. отриманих коштів за договором відступлення права вимоги (цесії) від 02.02.2022, суд апеляційної інстанції зазначив, що правом вимагати повернення 5 000,00 грн. безпідставно отриманих коштів за договором цесії у зв`язку з визнанням його недійсним наділений безпосередньо ФОП Яцишин О.В. Тому суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні апеляційної скарги в цій частині.

32. Розглянувши апеляційну скаргу ПАТ "Проскурів" на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.06.2024 у справі № 924/232/22 (924/201/22), апеляційний господарський суд врахував, що з ПАТ "Проскурів" стягнуто на користь ФОП Яцишина О.В. 25 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Разом з тим, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції скасував додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.06.2024 у справі № 924/232/22 (924/201/22) та відмовив ФОП Яцишину О.В. у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у цій справі.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

33. ФОП Яцишин О.В. 11.11.2024 звернувся з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 у справі №924/232/22 (924/201/22).

34. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 924/232/22 (924/201/22) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковський О.В., суддя - Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.11.2024.

35. Ухвалою Верховного Суду від 17.12.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Яцишина О.В., датою проведення судового засідання визначено 04.02.2025.

36. Ухвалою Верховного Суду від 04.02.2025, серед іншого, відкладено розгляд касаційної скарги ФОП Яцишина О.В. на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 у справі №924/232/22 (924/201/22) на 18.02.2025, 12:30.

37. До Верховного Суду 21.01.2025 від представниці ПАТ "Проскурів" - адвокатки Керницької О.В. надійшов відзив на касаційну скаргу ФОП Яцишина О.В., в якій представниця Товариства просила закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Яцишина О.В. на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 у справі № 924/232/22 (924/201/22) з підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, а також касаційну скаргу ФОП Яцишина О.В. на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 у справі №924/232/22 (924/201/22) з підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 3 частини другої статті 287 ГПК України залишити без задоволення.

38. У відзиві зазначено, що суд самостійно у постанові від 06.03.2024 у справі №924/40/22 спростував зроблені висновки у постанові від 10.08.2022 з огляду на їх необґрунтованість, та вказав як про наявність дійсної додаткової угоди № 1 від 21.09.2018, так і про те, що ПАТ "Проскурів" належним чином виконало свої зобов`язання щодо сплати на користь Дочірнього підприємства Спільного підприємства "Рудтранс-Інтернешнл" фірма "Торговий дім Проскурів" (як первісного кредитора) 500 000,00 грн. поворотної фінансової допомоги та 7 500,00 грн. судових витрат, оскільки про перехід прав вимоги до ФОП Яцишина О.В. боржник не був належним чином повідомлений.

39. Також у відзиві зазначено, що Договір поворотної фінансової допомоги № 110 від 11.09.2018 та додаткова угода № 1 від 21.09.2018 до договору поворотної фінансової допомоги № 110 від 11.09.2018 є дійсними, їх дійсність довірителями в судовому порядку не оспорюється. При цьому Додаткова угода № 1 від 21.09.2018 до договору поворотної фінансової допомоги № 110 від 11.09.2018 є його невід`ємною частиною у відповідності до п.12 Договору поворотної фінансової допомоги № 110 від 11.09.2018.

40. Також у відзиві зазначено, що суд апеляційної інстанції дотримався порядку автоматизованого розподілу справи між суддями, у зв`язку із чим підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини другої статті 289 ГПК України є необґрунтованою.

41. Колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для закриття касаційного провадження за заявою представниці ПАТ "Проскурів" - адвоката Керницької О.В., обґрунтування якого буде здійснено в мотивувальній частині цієї постанови.

42. В судове засідання 18.02.2025 з`явилися (в режимі відеоконференції) представник ФОП Яцишина О.В. - Ярош В.Ю. та представниця ПАТ "Проскурів" адвокатка Керницька О.В., які надали пояснення по суті доводів і вимог касаційної скарги.

43. Верховний Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання (18.02.2025) від учасників справи не надійшло інших заяв, клопотань пов`язаних з рухом касаційної скарги, в т. ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 18.02.2025.

44. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 14.01.2025 № 26/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15.01.2025 № 4220-IX, Верховний Суд розглядає справу № 924/232/22 (924/201/22) у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Доводи скаржника

(ФОП Яцишин О.В.)

45. Скаржник, обґрунтовуючи касаційну скаргу, зазначив про:

- неправильне застосування норм матеріального права, а саме: статей 92 та 640 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у їх системному зв`язку та з урахуванням передбаченого статутом юридичної особи порядку дій її органу на укладання правочинів, за відсутності висновку Верховного Суду - підстава касаційного оскарження згідно пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України);

- неправильне застосування статті 241 ЦК України, без врахування висновку Верховного Суду (постанови Верховного Суду від 04.02.2021 у справі №905/1132/20, від 20.03.2018 у справі № 910/8794/16) щодо врахування уповноваженої, яка вчиняє відповідне погодження (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України);

- порушення норми 75 ГПК України без врахування висновку Верховного Суду (постанови Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №905/1132/20, від 20.03.2018 у справі №910/8794/16) (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України);

- неправильне застосування норм процесуального права щодо визначення складу суду під час розгляду справи, рішення у якій оскаржується з підстав, передбачених частиною першою статті 310 ГПК України (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

46. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

47. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати ми приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

48. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розі ляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріальною права.

49. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає касаційну скаргу прийнятною щодо доводів скаржника, зазначених в пункті 45 описової частини цієї постанови, та в межах, визначених касаційною скаргою.

Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

50. Предметом судового розгляду у цій справі є розгляд позовних вимог щодо визнання недійсним договору про відступлення права вимоги (цесії) від 02.02.2022.

51. Надаючи оцінку доводам скаржника та відповідності рішень судів попередніх інстанцій положенням процесуального та матеріального права, колегія суддів звертає увагу на таке.

52. Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом загальних способів захисту цивільних прав та інтересів відповідно до статті 16 ЦК України та статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

53. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 ЦК України.

54. Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

55. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним в судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі N 904/2979/20 тощо.

56. Водночас, в статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

57. Зазначене свідчить про те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки це не буде спростовано, зокрема на підставі судового рішення.

58. Враховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, в тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на наявність обставин, передбачених статтями 203, 215 ЦК України.

59. Згідно з частиною першою статті 207 ГК України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

60. Таким чином, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення. При цьому, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

61. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, необхідно встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

62. Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому, особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).

63. Юридична особа вчиняє правочини через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

64. Частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

65. Водночас, питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу юридичної особи та добросовісність його дій є внутрішніми взаємовідносинами юридичної особи та її органу, тому сам лише факт вчинення виконавчим органом юридичної особи протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.

66. Відповідно до статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

67. Системний аналіз пункту 1 частини першої статті 512, частини першої статті 513 статті 514, частини першої статті 517 Цивільного кодексу України свідчить про те, що нормами Цивільного кодексу України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

68. Колегія суддів, в контексті визнання правочинів щодо відступлення права вимоги недійсними та з огляду на положення статей 92, 241 ЦК України, також враховує висновки, викладені у постановах Верховного Суду, а саме:

68.1. договору відступлення права вимоги притаманні такі ознаки: ) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним чи безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні (див. висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 07.03.2024 у справі № 5015/118/11 щодо розмежування договору про відступлення права вимоги від договору факторингу);

68.2. при застосуванні статті 92 ЦК України слід оцінювати не лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників/акціонерів тощо. Оскільки навіть коли посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства (див. постанову Великої Палати Верховного Суду в постанові від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18);

68.3. для визнання недійсним договору з тієї підстави, що його було укладено представником юридичної особи з перевищенням повноважень, необхідно встановити, по-перше, наявність підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що контрагент такої юридичної особи діяв недобросовісно або нерозумно. При цьому тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці контрагента за договором несе юридична особа. По-друге, дії сторін такого договору мають свідчити про відсутність реального наміру його укладення і виконання (див. постанову Великої Палати Верховного Суду в постанові від 27.06.2018 у справі № 668/13907/13-ц);

68.4. з огляду на приписи статей 92, 237-239, 241 ЦК України для визнання недійсним договору, укладеного юридичною особою з третьою особою, з підстави порушення установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має самостійного юридичного значення факт перевищення повноважень органом чи особою, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені. Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи чи про припинення дії довіреності, виданої представнику юридичної особи, який укладає договір від її імені (див. висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 757/23249/17);

68.5. у питанні обізнаності контрагента з повноваженнями особи, яка підписує договір, слід, зокрема, виходити з того, що якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту товариства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони цього договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента (з таких же висновків виходив Верховний Суд у постановах від 05.11.2019 у справі № 908/2604/148, від 20.02.2018 у справі № 906/100/17, від 12.06.2018 у справі № 927/976/17 та від 26.02.2019 у справі № 925/1453/16).

68.6. законодавець не ставить схвалення правочину в обов`язкову залежність від наявності рішень окремих органів управління товариства, оскільки підтвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 910/18812/17, від 08.07.2019 у справі № 910/19776/17);

68.7. наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і таке інше) (див. постанову Верховного Суду від 22.02.2022 у справі № 924/658/20);

68.8. вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (див. постанову Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 910/8794/16);

68.9. позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють) (див. постанову Верховного Суду від 07.12.2022 у справі № 904/6735/20 (624/215/21)).

68.10. Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від зазначених правових висновків у цій справі.

Щодо розгляду касаційних скарг по суті

69. За змістом позовних вимог вбачається, що позивач просив визнати недійсним договір про відступлення права вимоги (цесії) від 02.02.2022, укладений між відповідачем 1 як первісним кредитором та ФОП Яцишиним О.В. як новим кредитором, оскільки додатковою угодою № 1 від 21.09.2018 до договору поворотної фінансової допомоги № 110 від 11.09.2018 передбачено заборону відступлення права вимоги за цим договором третім особам.

70. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що спірний договір про відступлення права вимоги (цесії) укладено 02.02.2022, а погодження Додаткової угоди від 21.09.2018 до зазначеного Договору, якою заборонено відступлення прав за спірним договором цесії, було здійснено на підставі рішенням засновника від 08.05.2023, тобто після укладання спірного договору про відступлення права вимоги (цесії) від 02.02.2022.

71. Надаючи оцінку дійсності Додаткової угоди № 1 від 21.09.2018 до договору поворотної фінансової допомоги № 110 від 11.09.2018, апеляційний господарський суд дійшов висновку про дійсність зазначеної Додаткової угоди з огляду на презумпцію дійсності правочину, а також з огляду на те, що визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 21.09.18 до договору поворотної фінансової допомоги № 110 не є предметом розгляду в цій справі.

72. Разом з тим, апеляційний господарський суд хоч і здійснив посилання на обставини, встановлені під час розгляду справи № 924/560/20 за позовом Дочірнього підприємства спільного підприємства "Рудтранс - Інтернешнл" фірма "Торговий дім Проскурів" до Публічного акціонерного товариства "Проскурів" про стягнення грошей, однак, в порушення частини четвертої статті 75 ГПК України, в повній мірі не врахував обставини, встановлені судами у зазначеній справі.

73. Так, за наявною у Єдиному державному реєстрі судових рішень інформацією вбачається, що рішенням Господарського суду Хмельницької області від 29.05.2020 у справі № 924/506/20, залишеним без змін постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 13.07.2020, стягнуто з ПАТ "Проскурів" на користь дочірнього підприємства спільного підприємства "Рудтранс Інтернешнл фірма "Торговий дім Проскурів" 500 000,00 грн. поворотної фінансової допомоги та 7 500,00 грн. судових витрат. На виконання вказаного рішення на підставі статті 327 ГПК України 03.08.2020 видано наказ.

74. Ухвалою суду від 14.02.2022 задоволено заяву ФОП Яцишина О.В. про заміну сторони виконавчого провадження щодо виконання рішення суду у справі № 924/506/20;

замінено сторону стягувача під час виконання судового рішення у справі № 924/506/20 з дочірнього підприємства спільного підприємства "Рудтранс Інтернешнл фірма "Торговий дім Проскурів" на ФОП Яцишина О.В. Зазначена ухвала сторонами не оскаржувалася і є чинною на дату постановленні цієї ухвали.

75. Крім того, 11.09.2024 у справі № 924/560/20 було прийнято рішення, за змістом якого вбачається, що є встановленою саме обставина наявності у п.3.3.10 Статуту положення про необхідність погодження договорів, і що такі договори (зміни до договору) набувають чинності з часу погодження (на підтвердження цієї обставини надається також відповідна копія статуту).

76. При цьому, суд апеляційної інстанції погодився із обґрунтованістю висновку місцевого господарського суду про те, що додаткова угода № 1 від 21.09.2018, якою заборонено відступлення прав за спірним договором цесії, погоджена засновником 08.05.2023, тобто після укладання спірного договору про відступлення права вимоги (цесії) від 02.02.2022, тому не породжує жодних юридичних наслідків у правовідносинах із новим кредитором.

77. Також апеляційний господарський суд зазначив, що кваліфікація судом додаткової угоди від 21.09.2018 до договору поворотної фінансової допомоги від 11.09.2018 як неукладеної на дату відступлення права вимоги ФОП Яцишину О.В. не пов`язана із будь-яким перевищенням повноважень, а ґрунтується виключно на положеннях статуту боржника.

78. З огляду на зазначене, апеляційний господарський суд залишив без задоволення апеляційну скаргу ПАТ "Проскурів", а ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 19.07.2024 у справі № 924/506/20, за змістом якої відмовлено ПАТ "Проскурів" у визнанні наказу від 03.08.2020 у справі № 924/506/20 таким, що не підлягає виконанню, залишив без змін.

79. Постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 була оприлюднена 17.09.2024, набрала законної сили 11.09.2024, а, відтак, обставини, встановлені судом у зазначеній справі, повинні були, в силу вимог частини четвертої статті 75 ГПК України, враховуватися апеляційним судом на момент прийняття оскаржуваного рішення (22.10.2024) у цій справі.

80. Також Верховний Суд враховує, що в цьому випадку позивачем у порядку, визначеному положеннями статей 74, 76-77 ГПК України не надано доказів, а судами попередніх інстанцій не встановлено, що ФОП Яцишин О.В., як контрагент позивача, діяв недобросовісно або нерозумно. Також зі змісту судових рішень судів попередніх інстанцій не вбачається, що ФОП Яцишин О.В. був обізнаний на момент підписання договору цесії про наявність Додаткової угоди № 1 від 21.09.2018 до договору поворотної фінансової допомоги № 110 від 11.09.2018 та про наявність відповідних заборон щодо відступлення права вимоги.

81. Водночас, посилання апеляційного господарського суду про вчинення Дочірнім підприємством спільного підприємства "Рудтранс - Інтернешнл" фірма "Торговий дім Проскурів" конклюдентних дій (перерахування суми позики 11.09.2018; підписання акта звірки станом на 02.08.2019; надіслання вимоги про сплату боргу 18.04.2020) зазначеного не спростовує.

82. Зі змісту постанови апеляційного господарського суду також не вбачається встановлення обставин того, що керівник Дочірнього підприємства спільного підприємства "Рудтранс - Інтернешнл" фірма "Торговий дім Проскурів" на момент підписання договору цесії (за наявною в матеріалах справи та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на момент підписання договору цесії керівником зазначеного підприємства був не Будзінський В.В., а Рудик О.І.) також був обізнаний про наявність додаткової угоди, а, відтак, суд не встановив, що зазначена особа діяла недобросовісно, не розумно та не в інтересах підприємства.

83. Колегія суддів звертає увагу на те, що статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 цього Кодексу. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються. Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації права, встановленого вищевказаними нормами.

84. Вирішуючи спір по суті, господарський суд має встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, для захисту якого звернувся позивач, тобто, встановити чи є особа, за позовом якої порушено провадження у справі, належним позивачем. При цьому, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність такого права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії) від зобов`язаних осіб. Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення прав і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

85. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. При цьому під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

86. Разом з тим, з огляду на положення статей 203, 215 ЦК України, апеляційний господарський суд не зазначив ким саме в цьому випадку порушуються безпосередньо права підприємства-позивача, яке, незалежно від заміни чи відсутності заміни кредитора, за умовами Договору поворотної фінансової допомоги № 110 від 11.09.2018, є боржником.

87. З огляду на зазначене, апеляційний господарський суд дійшов передчасних висновків про наявність підстав для скасування рішення місцевого суду та часткового задоволення апеляційної скарги, оскільки висновки апеляційного суду, всупереч вимогам, передбаченим статтями 86, 236, 238 ГПК України, свідчать про неповне з`ясування усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а також про вибірковий та односторонній підхід щодо обґрунтування судового рішення при дослідженні доказів та оцінці доводів учасників справи.

88. Водночас, доводи представниці ПАТ "Проскурів" - адвокатки Керницької О.В. щодо наявності підстав для закриття касаційного провадження у цій справі не спростовують встановлених судами попередніх інстанцій у цій справі та у справі № 924/506/20 обставин, а також відсутності встановленого судами попередніх інстанцій порушеного права позивача та інших підстав для застосування положень статей 92, 241, 203, 215 ЦК України.

89. Відтак, підстави для закриття касаційного провадження у цій справі відсутні.

90. Враховуючи міркування, означені в цій постанові, та зважаючи на відсутність необхідності встановлення додаткових обставин, які можуть істотно вплинути на правильність вирішення спору, з метою дотримання принципів стабільності, остаточності судових рішень і розумних строків судового провадження, Верховний Суд вважає за необхідне використати свої повноваження, передбачені пунктом 4 частини першої статті 308 ГПК України, і задовольнити касаційну скаргу та скасувати постанову апеляційного господарського суду про задоволення позову й залишити в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, яке відповідає закону.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

91. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

92. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття 312 ГПК України).

93. Таким чином, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції від 22.10.2024 у справі № 924/232/22 (924/201/22) слід скасувати, а рішення суду першої інстанції від 28.05.2024 у цій справі - залишити в силі.

Щодо розподілу судового збору

94. Враховуючи положення частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, з огляду на те, що суд задовольняє касаційну скаргу ФОП Яцишина О.В., судовий збір, понесений скаржником у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладається на ПАТ "Проскурів".

На підставі викладеного та керуючись статтями 286, 296, 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Яцишина Олега Володимировича - задовольнити.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 у справі № 924/232/22 (924/201/22)- скасувати.

3. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 28.05.2024 у справі №924/232/22 (924/201/22) залишити в силі.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Проскурів" (вул. Володимира Глушенкова, 11, м. Хмельницький, 29021, ЄДРПОУ 30593842) на користь фізичної особи-підприємця Яцишина Олега Володимировича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 3 970,40 грн. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

5. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Хмельницької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді О.В. Васьковський

В.Г. Пєсков