Рішення від 10.03.2025 по справі 910/15788/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.03.2025Справа № 910/15788/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуссар Енерджі Трейдінг» (вул. Юрія Іллєнка, 81а, оф. 216, м. Київ, 04050; ідентифікаційний код 44933911)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пласт-Транс» (вул. Січових Стрільців, буд. 4а, оф. 8, м. Київ, 04119; ідентифікаційний код 43269881)

про стягнення 208 650,49 грн,

без виклику представників учасників справи,

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Гуссар Енерджі Трейдінг» (далі за текстом - ТОВ «Гуссар Енерджі Трейдінг», Позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пласт-Транс» (далі за текстом - ТОВ «Пласт-Транс», Відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки нафтопродуктів № БД-12/4/24 від 12.04.2024 (далі за текстом - Договір) в розмірі 162 200 грн, 3 % річних - 3 289, 25 грн, інфляційних втрат - 14 309, 08 грн та пені - 28 852, 16 грн.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначає, що ним поставлено Відповідачу товар, який останнім оплачено лише частково чим допущено прострочення виконання грошового зобов`язання, що стало підставою для звернення до суду з позовом.

2. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.2024 позовну заяву ТОВ «Гуссар Енерджі Трейдінг» залишено без руху, Позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду доказів наявності у ТОВ «Гуссар Енерджі Трейдінг» електронного кабінету у підсистемі Електронний Суд.

30.12.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява Позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд зазначає, що ухвала від 07.01.2025 надсилалась на офіційну адресу місцезнаходження Відповідача поштовим повідомленням № 0610218195736, однак конверт повернувся на адресу суду не врученим із зазначенням причин: «за закінченням терміну зберігання».

Приписами статті 10 України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» закріплено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Приписами пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) закріплено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За приписами частини 8 статті 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 06.01.2025 у справі № 910/15788/24 встановлено Відповідачу п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву, однак станом на дату ухвалення даного рішення суду відзив на позовну заяву не надійшов.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали сторонами належним чином повідомлялися про відкриття провадження у справі, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

12.04.2024 між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Покупець) укладено Договір, відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов`язується в погоджені строки передати у власність Покупця нафтопродукти (далі - Товар), а Покупець зобов`язувався прийняти Товар та оплатити його вартість на умовах даного Договору.

Номенклатура Товару, його кількість і ціна погоджується сторонами або у Додатках або в розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/чи у відвантажувальних документах (видаткових накладних) на Товар, котрі являються специфікацією в розумінні статті 266 Господарського кодексу України.

Згідно пункту 5.4 Договору Покупець сплачує суму, зазначену в рахунку-фактурі Постачальника прямим банківським переказом на рахунок Постачальника на умовах, визначених у відповідному рахунку-фактурі.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у випадку не оплати Покупцем відвантаженої партії товару в строки, що передбачені договором Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання грошового зобов`язання.

Догові набуває сили з моменту його підписання і діє до 30.12.2024, але в будь якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань, передбачених Договором і додатками до нього.

17.04.2024 між сторонами підписано Додаток № 1 до Договору, яким погоджено найменування та кількість товару на суму 187 200 грн, який Постачальник зобов`язується поставити у строк до 18.04.2024, а натомість Покупець зобов`язується оплатити товару протягом 2-ох банківських днів з моменту постави партії товару (пункт 2 та 4 Додатку № 1).

Згідно видаткової накладної № 43 від 17.04.2024 Позивачем поставлено Відповідачу товар на суму 187 200 грн.

Вказана видаткова накладна підписано сторонами без зауважень та претензій, що свідчить про належне виконання Позивачем зобов`язань з поставки та виникнення у Відповідача обов`язку з її оплати.

На підтвердження факту поставки та відвантаження товару Позивачем надано товарно-транспортну накладну № Р43 від 17.04.2024.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідачем сплачено на користь Позивача суму в розмірі 25 000 грн наступним чином:

10 000 грн згідно платіжної інструкції № 1653 від 12.04.2024;

5 000 грн згідно платіжної інструкції № 1667 від 23.04.2024;

5 000 грн згідно платіжної інструкції № 1670 від 26.04.2024;

5 000 грн згідно платіжної інструкції № 1744 від 28.06.2024.

Зазначені кошти Позивачем зараховано у якості часткової оплати поставки товару за видатковою накладною № 43 від 17.04.2024, що не заперечується Відповідачем.

В силу зазначеного, станом на дату звернення до суду з позовом Позивач зазначає, що у Відповідача існує заборгованість в розмірі 162 200 грн.

Станом на дату ухвалення даного рішення докази сплати Відповідачем суми 162 200 грн в матеріалах справи відсутні.

Позивач зазначає, що Відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов`язання, що стало підставою для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів на спростування заявлених вимог.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою від є договором поставки.

Як вбачається зі змісту частини 1 статті 265 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) та частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Частиною 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини 1 статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частинами 1 та 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судом вище, товар на суму 187 200 грн поставлено Відповідачу 17.04.2024, а тому згідно пункту 4 Додатку № 1 його оплата мала бути здійснена Відповідачем у строк до 19.04.2024.

Враховуючи здійснені Відповідачем оплати суд дійшов висновку, що Відповідачем порушено господарське зобов`язання за Договором в частині строків оплати поставленого товару, що свідчить про обґрунтованість вимог Позивача в частині стягнення суми основного боргу.

Так, відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи порушення Відповідачем грошового зобов`язання суд вважає правомірним здійснені Позивачем нарахування 3 % річних, інфляційних втрат, перевіривши розрахунок яких суд зазначає, що останні є арифметично вірними та такими, що не порушуються прав Відповідача.

Що стосується вимог Позивача про стягнення пені, суд зазначає, що частиною 1 статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно з частиною 1 статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 1 та 3 статті 549 ЦК України).

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Судом враховано, що між сторонами пунктом 7.3 Договору сторонами погоджено продовження строку позовної давності щодо пред`явлення вимог про стягнення пені.

Однак, в даному випадку, судом не розглядається питання дотримання Позивачем строків спеціальної позовної давності, а відтак правомірним буде нарахування пені за шести місячний строк, а саме за період з 20.04.2024 по 20.10.2024, що за підрахунками суду становить 21 788,04 грн, а відтак дана вимога Позивача підлягає частковому задоволенню.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Підсумовуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що Відповідачем допущено порушення умов Договору в частині розрахунку за поставлений товар у зв`язку з чим вимоги Позивача є обґрунтованими, а позов підлягає частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуссар Енерджі Трейдінг» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пласт-Транс» (вул. Січових Стрільців, буд. 4а, оф. 8, м. Київ, 04119; ідентифікаційний код 43269881) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуссар Енерджі Трейдінг» (вул. Юрія Іллєнка, 81а, оф. 216, м. Київ, 04050; ідентифікаційний код 44933911) основний борг - 162 200 (сто шістдесят дві тисячі двісті) грн, 3 % річних - 3 289 (три тисячі двісті вісімдесят дев`ять) грн 25 грн, інфляційні втрати - 14 309 (чотирнадцять тисяч триста дев`ять) грн 08 коп, пеню - 21 788 (двадцять одна тисяча сімсот вісімдесят вісім) грн 04 коп. та витрати по сплаті судового збору - 2 419 (дві тисячі чотириста дев`ятнадцять) грн 03 коп.

3. У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано:10.03.2025

Суддя Антон ПУКАС