Постанова від 16.07.2025 по справі 910/15788/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2025 р. Справа№ 910/15788/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Кропивної Л.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт-Транс" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 у справі №910/15788/24 (суддя Пукас А.Ю.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуссар Енерджі Трейдінг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт-Транс" про стягнення 208 650,49 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Гуссар Енерджі Трейдінг" (далі за текстом - ТОВ "Гуссар Енерджі Трейдінг", Позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт-Транс" (далі за текстом - ТОВ "Пласт-Транс", Відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки нафтопродуктів № БД-12/4/24 від 12.04.2024 (далі за текстом - Договір) в розмірі 162 200 грн, 3 % річних - 3 289, 25 грн, інфляційних втрат - 14 309, 08 грн та пені - 28 852, 16 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати отриманого від позивача товару.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 у справі №910/15788/24 позов задоволено частково; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача основний борг - 162 200 (сто шістдесят дві тисячі двісті) грн, 3 % річних - 3 289 (три тисячі двісті вісімдесят дев`ять) грн 25 грн, інфляційні втрати - 14 309 (чотирнадцять тисяч триста дев`ять) грн 08 коп, пеню - 21 788 (двадцять одна тисяча сімсот вісімдесят вісім) грн 04 коп. та витрати по сплаті судового збору - 2 419 (дві тисячі чотириста дев`ятнадцять) грн 03 коп.

При задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту порушення відповідачем договірних зобов`язань в частині оплати отриманого товару.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що неможливість виконання свого грошового зобов`язання перед позивачем викликана військовою агресією Російської Федерації проти України, а також вказує про його неповідомлення судом першої інстанції щодо розгляду даної справи.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

12.04.2024 між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Покупець) укладено Договір, відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов`язується в погоджені строки передати у власність Покупця нафтопродукти (далі - Товар), а Покупець зобов`язувався прийняти Товар та оплатити його вартість на умовах даного Договору.

Номенклатура Товару, його кількість і ціна погоджується сторонами або у Додатках або в розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/чи у відвантажувальних документах (видаткових накладних) на Товар, котрі являються специфікацією в розумінні статті 266 Господарського кодексу України.

Згідно пункту 5.4 Договору Покупець сплачує суму, зазначену в рахунку-фактурі Постачальника прямим банківським переказом на рахунок Постачальника на умовах, визначених у відповідному рахунку-фактурі.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у випадку не оплати Покупцем відвантаженої партії товару в строки, що передбачені договором Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання грошового зобов`язання.

Договір набуває сили з моменту його підписання і діє до 30.12.2024, але в будь якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань, передбачених Договором і додатками до нього.

17.04.2024 між сторонами підписано Додаток № 1 до Договору, яким погоджено найменування та кількість товару на суму 187 200 грн, який Постачальник зобов`язується поставити у строк до 18.04.2024, а натомість Покупець зобов`язується оплатити товару протягом 2-ох банківських днів з моменту постави партії товару (пункт 2 та 4 Додатку № 1).

Згідно видаткової накладної № 43 від 17.04.2024 Позивачем поставлено Відповідачу товар на суму 187 200 грн.

Вказана видаткова накладна підписано сторонами без зауважень та претензій, що свідчить про належне виконання Позивачем зобов`язань з поставки та виникнення у Відповідача обов`язку з її оплати.

На підтвердження факту поставки та відвантаження товару Позивачем надано товарно-транспортну накладну № Р43 від 17.04.2024.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідачем сплачено на користь Позивача суму в розмірі 25 000 грн наступним чином:

10 000 грн згідно платіжної інструкції № 1653 від 12.04.2024;

5 000 грн згідно платіжної інструкції № 1667 від 23.04.2024;

5 000 грн згідно платіжної інструкції № 1670 від 26.04.2024;

5 000 грн згідно платіжної інструкції № 1744 від 28.06.2024.

Решта суми боргу у розмірі 162 200 грн. відповідачем оплачена не була, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Як вже вказувалося, місцевим господарським судом позовні вимоги задоволено.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

17.04.2024 між сторонами підписано Додаток № 1 до Договору, яким погоджено найменування та кількість товару на суму 187 200 грн, який Постачальник зобов`язується поставити у строк до 18.04.2024, а натомість Покупець зобов`язується оплатити товару протягом 2-ох банківських днів з моменту постави партії товару (пункт 2 та 4 Додатку № 1).

Як встановлено судом вище, товар на суму 187 200 грн поставлено Відповідачу 17.04.2024, а тому згідно пункту 4 Додатку № 1 його оплата мала бути здійснена Відповідачем у строк до 19.04.2024.

Враховуючи здійснені Відповідачем оплати суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Відповідачем порушено господарське зобов`язання за Договором в частині строків оплати поставленого товару, що свідчить про обґрунтованість вимог Позивача в частині стягнення суми основного боргу.

Стосовно посилань апелянта на військову агресію Російської Федерації проти України в обґрунтування підстав неможливості виконання свого грошового зобов`язання перед позивачем, колегія суддів зазначає наступне.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Тобто, в даному випадку сторона повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі №922/2475/21.

Введення в Україні воєнного стану на переконання суду не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

До того ж, договір було укладено між сторонами у квітні 2024 року, тобто після початку військової агресії, а тому відповідно відповідач мав усвідомлювати можливість невиконання чи неналежного виконання ним договору у зв`язку з цим.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 162 200 грн є обґрунтованим.

Також позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних - 3 289, 25 грн, інфляційних втрат - 14 309, 08 грн та пені - 28 852, 16 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у випадку не оплати Покупцем відвантаженої партії товару в строки, що передбачені договором Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже, з наведених норм права вбачається, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання за договором, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 3 289 (три тисячі двісті вісімдесят дев`ять) грн 25 грн, інфляційних втрат в сумі 14 309 (чотирнадцять тисяч триста дев`ять) грн 08 коп, пені в сумі 21 788 (двадцять одна тисяча сімсот вісімдесят вісім) грн 04 коп.

Доводи апелянта про його неповідомлення судом першої інстанції щодо розгляду даної справи спростовуються наявним в матеріалах справи повідомленням (а.с.43), згідно якого ухвала Господарського суду міста Києва від 07.01.2025 про відкриття провадження у справі №910/15788/24 доставлена до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт-Транс" 08.01.2025 о 13:14.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт-Транс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 у справі №910/15788/24 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку з урахуванням вимог п. 2 ч. 3 ст. 286 Господарського процесуального кодексу України шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова (враховуючи перебування колегії суддів у відпустці з 07.07.2025 по 11.07.2025) складена: 16.07.2025 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

Л.В. Кропивна