Ухвала

від 05.03.2025 по справі 914/2974/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

05.03.2025 Справа № 914/2974/23

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б., розглянувши у судовому засіданні

заяву:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут»

про: розстрочення виконання рішення

у справі

за позовом: Першого заступника керівника Золочівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі

позивача: Департаменту соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут»

до відповідача-2: Комунального закладу Львівської обласної ради «Підкамінський психоневрологічний інтернат»

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Львівська обласна рада

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Управління майном спільної власності Львівської обласної ради

про: визнання недійсною додаткової угоди, стягнення 283 859,29 грн.,

представники:

прокурор: Слиш Г.С.,

позивача: не з`явився,

відповідача-1: Стернюк В.А.,

відповідача-2: не з`явився,

третьої особи-1: не з`явився,

третьої особи-2: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/2974/23 за позовом Першого заступника керівника Золочівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі позивача: Департаменту соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут», до відповідача-2: Комунального закладу Львівської обласної ради «Підкамінський психоневрологічний інтернат», за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Львівської обласної ради, за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Управління майном спільної власності Львівської обласної ради про визнання недійсною додаткової угоди, стягнення 283 859,29 грн., за результатами якої 07.08.2024 року ухвалено рішення.

30.01.2025р. через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» надійшла заява про розстрочення виконання рішення.

07.02.2025р. матеріали справи №914/2974/23 повернуто Західним апеляційним господарським судом на адресу Господарського суду Львівської області.

Ухвалою суду від 11.02.2025р. розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» про розстрочення виконання рішення у судовому засіданні призначено на 19.02.2025р.

14.02.2025р. від прокурора надійшли заперечення щодо заяви про розстрочення виконання рішення (вх.№3966/25).

Так, прокурор вважає, що відповідачем не наведено підстав та не долучено належних доказів для застосування розстрочки виконання судового рішення, так як на доказ істотного ускладнення виконання рішення та неможливості його виконання надано документи, які свідчать про стан господарської діяльності підприємства. Обставини щодо скрутного фінансового становища, з урахуванням положень ст.331 ГПК України, не являються виключними обставинами, з якими закон пов`язує можливість розстрочення виконання судового рішення, адже наявність таких обставин прямо залежить від власної діяльності самого відповідача.

19.02.2025р. від прокурора надійшли пояснення щодо заяви про розстрочення виконання рішення (вх.№4455/25), за змістом яких повідомлено суд про те, що 07.02.2025р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 07.08.2024р. у даній справі сплатило судовий збір у розмірі 3 406,32 грн.

У даній справі судове засідання, призначене на 19.02.2025 р., не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Король М.Р. у відпустці.

Ухвалою суду від 24.02.2025р. судове засідання призначено на 05.03.2025р.

03.03.2025р. від Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» надійшли уточнення щодо заяви про розстрочення виконання рішення (вх.№5482/25), зокрема, заявник просить розстрочити виконання рішення Господарського суду Львівської області від 07.08.2024р. рівними частинами на п`ять місяців по 51 071,86 грн., враховуючи часткову оплату коштів на рахунок позивача в розмірі 28 500,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №239 від 25.02.2025р.

Зміст обгрунтувань щодо необхідності розстрочення виконання рішення суду полягає в наступному.

Як зазначено в заяві, основним видом діяльності ТзОВ «Львівгаз збут», визначеним Статутом Товариства, є постачання природного газу.

До 01 травня 2022 року товариство здійснювало постачання природного газу більше 800 тис. побутових споживачів, проте наказом Міністерства енергетики України від 08.06.2022р. №198, всіх побутових споживачів ТзОВ «Львівгаз збут» переведено на постачальника «останньої надії» ТзОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України».

Як наслідок, всі обігові кошти Товариства спрямовані на повернення переплати за природний газ (помилково сплачених коштів) побутовим споживачам.

Також, заявник звертає увагу суду на наступні обставини.

-в товаристві за весь період діяльності накопичились значні збитки в розмірі 2223850000,00 грн., що підтверджується балансом станом на 30.09.2024р. (код рядка 1420);

-згідно звіту про фінансові результати за 9 місяців 2024 року, збиток становить 1136000,00 грн (код рядка 2355);

-згідно податкової декларації з податку на прибуток ТзОВ «Львівгаз збут» збитки товариства за 2024 рік становлять 622 391 377,00 грн. (код рядка 04);

-на рахунках в товаристві наявні обмежені кошти (згідно виписки банку по рахунку № НОМЕР_1 залишок коштів становить 3 893,94грн., згідно виписки банку по рахунку № НОМЕР_2 залишок коштів становить 12 126,21 грн).

05.03.2025р. від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності (вх.№5774/25), зокрема, зазначено про те, що викладені заявником у заяві вимоги підтримує у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав заяву про розстрочення виконання рішення у справі, просив суд її задовольнити.

Прокурор проти задоволення заяви відповідача заперечив посилаючись на те, що заявником не зазначено у заяві жодних виключних обставин, які можна вважати підставою для розстрочення виконання рішення.

Суд бере до уваги, що прокурор проти задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення заперечив, зазначаючи, зокрема, що запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.

Проаналізувавши обставини справи та доводи сторін в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст.326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012р. № 18-рп/2012).

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Савіцький проти України (Заява №38773/05) від 26.07.2012р. суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Відповідно до ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1)ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2)стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3)стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 ГПК, ця стаття не вимагає. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Рішенням Суду у справі Глоба проти України №15729/07 від 05.07.2012р. суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.

Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для розстрочення або відстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.

Тобто, можливість розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про розстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.

Відповідно до ч.ч.3 та 4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Господарський суд, дослідивши подані відповідачем докази, констатує відсутність очевидного причинного зв`язку між обставинами, про які вони свідчать, а саме фінансовими результатами підприємства - боржника та обставинами, з якими наведені вище норми закону пов`язують можливість висновку про ускладнення або неможливість виконання рішення суду на момент розгляду відповідної заяви та існування відповідних обставин.

Боржник при зверненні до суду з заявою про розстрочення виконання рішення суду у справі не надав жодних доказів на підтвердження виняткових обставин в розумінні статті 331 ГПК України, які б ускладнювали чи робили неможливим своєчасне виконання судового рішення та які б могли бути підставою для розстрочки його виконання. Як і не надано доказів, які б свідчили про майбутнє покращення скрутного матеріального становища боржника у вказаний в заяві про розстрочку термін, а отже і про наявність реальної можливості виконання рішення суду.

Також, суд зазначає, що скрутне фінансове становище не є безумовною підставою для розстрочки виконання судового рішення. При цьому, фінансові ускладнення не є винятковою і непрогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки. Такий стан справ боржника є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності.

Доказів реальної можливості виконати рішення суду у справі за умови надання розстрочення виконання на п`ять місяців боржником не надано.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що наведені відповідачем обставини не свідчать про неможливість виконання рішення суду у даній справі, а лише відображають стан поточної підприємницької діяльності заявника, що не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість розстрочення виконання судового рішення. При цьому, обставини, на які посилається відповідач у заяві, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у даний час та можливість настання негативних наслідків у зв`язку з цим.

Більше того, аналіз аргументів кожної із сторін судового процесу свідчить, що задоволення поданої заяви істотно порушить баланс майнових інтересів сторін та може завдати значних збитків позивачу, надання розстрочення виконання рішення надасть преференції відповідачу за рахунок позивача, змусивши останнього покривати можливі фінансові втрати, завдані розстроченням, за власний рахунок.

Окремо суд звертає увагу на те, що заявник (боржник) у поданій уточненій заяві просить суд розстрочити виконання рішення в межах строку, встановленого вимогами ч. 5 ст. 331 ГПК України. Згадана норма не ставить в залежність початок перебігу річного строку для розстрочення чи відстрочення виконання судового рішення з моментом винесення рішення про таке відстрочення чи розстрочення, а чітко встановлює, що такий строк не може перевищувати одного року саме з дня його ухвалення.

В даному випадку, як зазначалось, рішення суду було ухвалено 07.08.2024 року і при вирішенні питання про надання розстрочення суд враховує, що спір у даній справі виник саме з вини відповідача, і до цього тривалий час не виконувалось. З моменту ухвалення господарським судом рішення і до сьогоднішнього дня присуджені до стягнення кошти були сплачено відповідачем в незначному розмірі.

Виходячи з наведеного, господарським судом не встановлено обставин, з якими ст.331 ГПК України, пов`язують висновок про ускладнення або неможливість виконання рішення суду в цій справі.

Враховуючи зазначене, у задоволенні заяви відповідача слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення Господарського суду Львівської області від 07.08.2024р. у справі №914/2974/23 відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України

Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повну ухвалу складено 10.03.2025 р.

Суддя Король М.Р.