Рішення
від 27.01.2025 по справі 915/1195/24
ДОМАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2025 року м. Миколаїв Справа № 915/1195/24

Господарський суд Миколаївської області у складі:

судді Л.М. Ільєвої

при секретарі судового засідання І.С. Степановій

за участю представників:

від позивача - Зотіков С.Є.,

від відповідача - Білецька О.В., Компанієць О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Комунального некомерційного підприємства "Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр" Миколаївської обласної ради (57130, Миколаївська область, Миколаївський район, с. Надбузьке, вул. Веселинівська, 4; e-mail: obl_otd@ukr.net; код ЄДРПОУ 01998390) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" (54017, м. Миколаїв, вул. Погранична, 39/1; e-mail: kahc@elektropostach.mk.com; код ЄДРПОУ 42129888) про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії та стягнення зайво сплачених коштів в сумі 436912,59 грн. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" до Комунального некомерційного підприємства "Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр" Миколаївської обласної ради про визнання недійсними додаткових угод, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне некомерційне підприємство "Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр" Миколаївської обласної ради звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю " Миколаївська електропостачальна компанія " про:

- визнання недійсною з моменту укладення додаткової угоди № 2а від 10.02.2021 р. до договору про постачання електричної енергії споживачу від 30.12.2020 р. № 38/37;

- визнання недійсною з моменту укладення додаткової угоди № 2б від 10.03.2021 р. до договору про постачання електричної енергії споживачу від 30.12.2020 р. № 38/37;

- визнання недійсною з моменту укладення додаткової угоди № 3а від 17.08.2021 р. до договору про постачання електричної енергії споживачу від 30.12.2020 р. № 38/37;

- визнання недійсною з моменту укладення додаткової угоди № 3б від 06.09.2021 р. до договору про постачання електричної енергії споживачу від 30.12.2020 р. № 38/37;

- визнання недійсною з моменту укладення додаткової угоди № 3в від 08.10.2021 р. до договору про постачання електричної енергії споживачу від 30.12.2020 р. № 38/37;

- визнання недійсною з моменту укладення додаткової угоди № 3д від 30.11.2021 р. до договору про постачання електричної енергії споживачу від 30.12.2020 р. № 38/37;

- визнання повністю з моменту укладення додаткової угоди № 4а від 20.12.2021 р. до договору про постачання електричної енергії споживачу від 30.12.2020 р. № 38/37;

- визнання недійсною з моменту укладення додаткової угоди № 5а від 20.12.2021 р. до договору про постачання електричної енергії споживачу від 30.12.2020 р. № 38/37;

- визнання недійсною з моменту укладення додаткової угоди № 7 від 29.12.2021 р. до договору про постачання електричної енергії споживачу від 30.12.2020 р. № 38/37;

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" на користь Комунального некомерційного підприємства "Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр" Миколаївської обласної ради 436912,59 грн. зайво сплачених коштів.

В обґрунтування позову заявник посилається на наступне.

31.12.2020 року між КНП "Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр" Миколаївської обласної ради як споживачем і ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія" як постачальником був укладений договір про постачання електричної енергії споживачу № 38/37. Договір був укладений за результатами процедури закупівлі ID: UA-2020-11-28-000199-b, предмет закупівлі - "ДК 021:2015:09310000-5: Електрична енергія", протокол засідання тендерного комітету КНП від 18.12.2020 року №343.

Як вказує позивач, відповідно до пункту 2.2. договору № 38/37 постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі на умовах цього договору.

Згідно з п. 2.4. договору очікуваний загальний обсяг споживання електричної енергії за договором складає: 1028000 кВт/годин (додаток № 2 до цього договору).

Згідно з п. 5.1. договору ціна за 1 кВт/годину електричної енергії за договором становить 1,85 грн., у тому числі ПДВ 0,31 грн. Загальна вартість договору становить 1901800,00 грн., у т.ч. ПДВ 316966,66 грн. (п. 5.2. договору). Початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднання (01.01.2021, додаток № 1 до договору; п. 3.1 договору); місце поставки товару зазначено в заяві-приєднання (п. 3.2 договору); постачальник не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електроенергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком № 2 до договору (п. 3.4. договору).

Відповідно до п. 5.3. договору зміна ціни за одиницю товару (електричної енергії) може відбуватися відповідно до умов ст. 41 Закону України від 25.12.2015 року № 922-VIII "Про публічні закупівлі" за умови письмового звернення постачальника до споживача та надання постачальником необхідних підтверджуючих документів щодо кожного коливання ціни електричної енергії на ринку шляхом підписання додаткової угоди до даного договору; зміна ціни 1 кВт електричної енергії в бік збільшення не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни електричної енергії на ринку може відбуватися тільки відносно її фактичної вартості, не враховуючі при цьому тариф постачальника і тариф на передачу.

В п. 5.11 договору передбачено, що оплата спожитої електричної енергії здійснюється споживачем у відповідності до комерційної пропозиції, яка є додатком до договору. Розрахунки можуть здійснюватися з відстрочкою платежу до 30 банківських днів від дати підписання сторонами актів приймання-передачі електричної енергії за відповідний розрахунковий період.

За п. 13.1. договору цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання електричної енергії до 31.12.2021 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. За умовами п. 13.2. договору постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов договору споживача не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Постачальник зобов`язаний повідомити споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику, якщо споживач не приймає нові умови.

В п. 13.7. договору визначено, що відповідно до ч. 5 ст. 41 Закону № 922 істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, "крім випадків зазначених згідно...". Як вказує позивач, у вказаному пункті маються на увазі випадки, визначені частиною 5 статті 41 Закону № 922, зміст якої дублюється в цьому пункті, але яку не вказано в тексті договору внаслідок технічної помилки при оформленні тексту договору:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків споживача;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;

3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку із зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень "частини шостої цієї статті". Як вказує позивач, мається на увазі стаття 41 Закону № 922.

Позивач зазначає, що в пункті 1 "комерційної пропозиції" (додаток № 2 до договору) зазначено, що ціна (тариф) електроенергії 1,85 грн. в тому числі ПДВ за 1 кВт*год визначається за відповідною формулою (конкретні суми, як складові ціни за одиницю товару, не зазначені): Ц ф = Ц закупівлі + Т оператора ринку + Т послуги передачі + Т постач + ПДВ 20% , де: Ц закупівлі - фактична середньозважена закупівельна ціна електричної енергії для постачальника; Т оператора ринку - послуги оператора ринку (без ПДВ); Т послуги передачі - тариф на передачу електроенергії оператора системи передачі - "НЕК "Укренерго", встановлений Постановою НКРЕКП на відповідний розрахунковий період (без ПДВ); Т постач - тариф за послуги постачальника за вільною ціною (без ПДВ).

Як вказує позивач, згідно п. 2 "комерційної пропозиції", оплата за електроенергію здійснюється за фактичними обсягами споживання на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника. В будь-якому випадку підвищення ціни за одиницю товару здійснюється з урахуванням вимог статті 41 Закону № 922 та "р. 13 п. 13.1." Договору, при цьому позивач пояснює, що фактично мається на увазі пункт 13.2 розділу 13 Договору.

За ствердженням позивача, додатковою угодою від 15.01.2021 р. № 1 було викладено в новій редакції пункт 5.2 договору, а саме: ціна договору становить 1901800,00 грн., в тому числі на період дії тимчасового кошторису 101465,00 грн., та вартість за 1 кВт/год з ПДВ становить 1,85 грн.; змінено банківські реквізити замовника (позивача).

Додатковою угодою від 26.01.2021 р. № 1а сторони, посилаючись на п.п. 2 та 7 ч. 5 ст. 41 Закону № 922, п. 5.3. договору, виклали в новій редакції пункт 5.1. договору: "ціна за 1 кВт*год електричної енергії за Договором становить 1,98 грн., у тому числі ПДВ 0,33 грн.". Аналогічні зміни щодо збільшення ціни з 1,85 до 1,98 грн. внесені до п. 1 "комерційної пропозиції" (додаток № 2 до договору). Пунктом 3 цієї додаткової угоди зменшено на 67495 кВт*год обсяг постачання електроенергії на 2021 рік, внесені зміни до п. 3 "комерційної пропозиції": визначені щомісячні обсяги споживання електроенергії, загалом 960,505 тис. кВт*год. Додаткову угоду, згідно п. 5, введено в дію з 01.01.2021 р. При цьому позивач зазначає, що ця додаткова угода не оскаржується. Приводом укладення цієї додаткової угоди став лист відповідача від 20.01.2021 р. № 23/12-9, що ціна за електричну енергію, встановлена в договорі, змінилася у зв`язку з набранням чинності постановою НКРЕКП від 09.12.2020 р. №2353, якою з 01.01.2021 року встановлений тариф на послуги з передачі електроенергії в розмірі 293,93 грн./МВт*год (до 01.01.2021 року тариф на послуги з передачі електроенергії був 312,76 грн./МВт*год згідно постанови НКРЕКП від 10.12.2019 року № 2668). До листа відповідача від 20.01.2021 р. № 23/12-9 додавалась цінова довідка Харківської торгово-промислової палати (далі - ХТПП) від 28.12.2020 № 1728/20, за якою, за даними офіційного вебсайту ДП "Оператор ринку" http://www.oree.com.ua середньозважена ціна купівлі-продажу електроенергії на майданчику РДН (ринок "на добу наперед") у торговій зоні ОЕС (Об`єднаної енергетичної системи) України (без ПДВ та без врахування тарифу на передачу електричної енергії) складала за листопад 2020 року 1527,09 грн./МВт*год, за 20 днів грудня 2020 року - 1595,87 грн. МВт*год, тобто у порівнянні з листопадом 2020 року зросла на 4,50 %. Згідно акту про прийняття-передавання товарної продукції від 31.01.2021 р. № 1, за січень 2021 року позивачем було спожито 50983 кВт*год електричної енергії, за ціною 1,65 грн. за 1 кВт*год без ПДВ (відповідно з ПДВ - 1,98 грн., тобто за ціною, визначеною додатковою угодою № 1а від 26.01.2021 р.), а загалом на 100946,34 грн. (з ПДВ). За ствердженням позивача, ця сума оплачена відповідачу 22.02.2021 р. повністю.

Додатковою угодою від 09.02.2021 р. № 2 було викладено в новій редакції пункт 3.1. договору, а саме: ціна договору становить 1901800,00 грн., оплата послуг "Електрична енергія" буде здійснена на 1600000,00 грн. із загального обласного бюджету на 2021 рік, та 301800,00 грн. оплата послуг буде здійснена з державного бюджету (НСЗУ); змінено банківські реквізити замовника (позивача). За ствердженнями позивача, ця додаткова угода не оскаржується.

Додатковою угодою від 10.02.2021 р. № 2а сторони, посилаючись на п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922, п.п. 2 п. 13.2. договору, виклали в новій редакції пункт 5.1. договору: "ціна за 1 кВт*год електричної енергії 2-го класу за договором становить 2,1727 грн., у тому числі ПДВ 0,3571 грн.". Пунктом 2 додаткової угоди викладено п. 2 "Комерційної пропозиції" в новій редакції: "Загальний обсяг постачання електроенергії 879838 кВт*год". Пунктом 3 було зменшено обсяг постачання електричної енергії на 2021 рік на 80,667 кВт*год, викладено п 3 "Комерційної пропозиції" в новій редакції з визначенням щомісячних очікуваних обсягів споживання електроенергії на 2021 рік, загалом в обсязі 879838 кВт*год. Згідно п. 5 додаткової угоди № 2а від 10.02.2021, цю додаткову угоду введено в дію з 01.02.2021 року. Приводом для укладення додаткової угоди став лист відповідача від 09.02.2021 року № 23-12/29, щодо коливання (зміни) цін на ринку електроенергії з посиланням на цінову довідку ХТПП від 21.01.2021 р. № 142/21, за якою, за даними офіційного вебсайту ДП "Оператор ринку" http://www.oree.com.ua середньозважена ціна купівлі-продажу електричної енергії на майданчику РДН ( "на добу наперед") у торговій зоні ОЕС України (без ПДВ і без врахування тарифу на передачу електроенергії) складала за 1-10 січня 2021 року - 1 149,41 грн./МВт*год, за 1-20 січня 2021 року - 1369,37 грн. МВт*год, тобто у порівнянні з першими 10 днями січня 2021 зросла на 19,14 %. Згідно акту про прийняття-передавання товарної продукції від 02.03.2021 р. № 2, за лютий 2021 року позивачем було спожито 48818 кВт*год електричної енергії за ціною 1,81059 грн. за 1 кВт*год без ПДВ (відповідно з ПДВ - 2,1727 грн., тобто за ціною, визначеною додатковою угодою № 2а від 10.02.2021 року), а загалом на суму 106067,26 грн. (з ПДВ), яка, за ствердженням позивача, оплачена відповідачу 15.03.2021 р. повністю.

Додатковою угодою від 10.03.2021 р. № 2б сторони, посилаючись на п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922, п.п. 2 п. 13.2. договору, виклали в новій редакції пункт 5.1. договору: "ціна за 1 кВт*год електричної енергії 2-го класу за договором становить 2,3111 грн., у тому числі ПДВ 0,38518 грн.". Пунктом 2 додаткової угоди викладено пункт 2 "Комерційної пропозиції" в редакції: "Загальний обсяг постачання електроенергії 833 125 кВт*год". Пунктом 3 зменшено обсяг постачання електричної енергії на 2021 рік на 46713 кВт*год, та викладено п. 3 "Комерційної пропозиції" в новій редакції з визначенням помісячних обсягів споживання електроенергії на 2021 рік, загалом в обсязі 833125 кВт*год. Цю додаткову угоду, згідно п. 5, було введено в дію з 01.03.2021 р. Приводом укладення цієї додаткової угоди став лист відповідача від 09.03.2021 № 23-12/346, щодо коливання (зміни) цін на ринку електроенергії з посиланням на цінову довідку ХТПП від 02.03.2021 № 518/21, за якою, за даними офіційного сайту ДП "Оператор ринку" http://www.oree.com.ua, середньозважена ціна купівлі-продажу електричної енергії на майданчику РДН ("на добу наперед") у торговій зоні ОЕС України (без ПДВ та без врахування тарифу на передачу електроенергії) за 1-31 січня 2021 року складала - 1 462,52 грн./МВт*год, за 1-28 лютого 2021 року - 1632,28 грн. МВт*год, тобто у порівнянні з січнем 2021 року зросла на 11,61 %. Згідно акту про прийняття-передавання товарної продукції від 05.04.2021 року № 3, за березень 2021 року позивачем було спожито 62160 кВт*год електроенергії, за ціною 1,92592 грн. за 1 кВт*год без ПДВ (відповідно з ПДВ - 2,3111 грн., тобто за ціною, визначеною додатковою угодою № 2б від 02.03.2021 року), а загалом на суму 143658,23 грн. (з ПДВ), яка, за ствердженням позивача, оплачена відповідачу 13.04.2021 р. повністю.

Як вказує позивач, за квітень - липень 2021 року ціна електроенергії за договором не змінювалась, залишаючись 2,3111 грн./кВт*год у ПДВ згідно додаткової угоди № 2б від 02.03.2021 р. За ствердженням позивача, згідно акту про прийняття-передавання товарної продукції від 30.04.2021 №4, за квітень 2021 року позивачем було спожито 79806 кВт*год електроенергії, на суму 184446,89 грн. (з ПДВ), яка оплачена відповідачу 17.05.2021 р. Згідно акту про прийняття-передавання від 03.06.2021 № 5, за травень 2021 року позивачем спожито 44583 кВт*год електроенергії на суму 103036,42 грн. з ПДВ, яка оплачена 14.06.2021. Згідно акту про прийняття-передавання від 02.07.2021 № 6 за червень 2021 року було спожито 35990 кВт*год електроенергії на суму 83176,62 грн. (з ПДВ), яка оплачена 13.07.2021 р. Згідно акту про прийняття-передавання від 03.08.2021 №7, за липень 2021 року спожито 35359 кВт*год електроенергії на суму 81718,33 грн. (з ПДВ), яка оплачена 17.08.2021 р.

Додатковою угодою від 17.08.2021 р. № 3а сторони, посилаючись на п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922, п.п. 2 п. 13.2. договору, виклали в новій редакції пункт 5.1. договору: "ціна за 1 кВт*год електричної енергії 2-го класу за договором становить 2,45489 грн., у тому числі ПДВ 0,40915 грн.". Пунктом 2 додаткової угоди викладено в новій редакції пункт 2 "Комерційної пропозиції": Загальний обсяг постачання електроенергії 804354 кВт*год. Пунктом 3 додаткової угоди зменшено обсяг постачання електроенергії на 2021 рік на 28771 кВт*год, викладено пункт 3 "Комерційної пропозиції" в новій редакції з визначенням щомісячних обсягів споживання електроенергії на 2021 рік, загалом в обсязі 804354 кВт*год. Цю додаткову угоду, згідно п. 5, було введено в дію з 01.08.2021 р. Приводом укладення цієї додаткової угоди став лист відповідача від 16.08.2021 № 23-01/2316, щодо коливання (зміни) цін на ринку електроенергії з посиланням на цінову довідку ХТПП від 11.08.2021 № 1862/21, за якою, за даними офіційного сайту ДП "Оператор ринку" http://www.oree.com.ua, середньозважена ціна купівлі-продажу електричної енергії на внутрішньодобовому ринку у торговій зоні ОЕС України (без ПДВ та без врахування тарифу на передачу електроенергії) за 1-30 червня 2021 року складала - 1 352,96 грн./МВт*год, за 1-31 липня 2021 року - 1751,81 грн. МВт*год, тобто у порівнянні з липнем 2021 зросла на 29,48 %.

Позивач зауважує, що в довідці ХТПП від 11.08.2021 № 1862/21 зазначені середньозважені ціни електроенергії на внутрішньодобовому ринку (ВДР). Разом з тим, як стверджує позивач, в усіх інших наданих відповідачем довідках ТПП середньозважені ціни електроенергії вказані на ринку "на добу наперед" (РДН). Позивач вказує, що якщо порівняти середньозважені ціни 1 МВт*год РДН за даними вебсайту http://www.oree.com.ua: ціна червня - 1425,14 грн., та ціна липня - 1444,05 грн., то зростання ціни електроенергії було усього на 1,33% (1444,05 х 100 : 1425,14), тобто на думку позивача, відповідач безпідставно використав більш вигідні йому ціни внутрішньодобового ринку, а не ринку "на добу наперед" для схилення позивача до збільшення ціни електроенергії.

Наразі позивач зазначає, що згідно з актом про прийняття-передавання товарної продукції від 01.09.2021 р. № 8 за серпень 2021 року позивачем було спожито 34556 кВт*год електроенергії за ціною 2,04574 грн. за 1 кВт*год без ПДВ (відповідно - 2,45489 грн. з ПДВ, тобто за ціною, визначеною додатковою угодою № 3а від 17.08.2021 р.), а загалом на суму 84831,11 грн. (з ПДВ), яка оплачена відповідачу 15.09.2021 р. повністю.

Як зазначає позивач, додатковою угодою від 06.09.2021 р. № 3б сторони, посилаючись на п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922, п.п. 2 п. 13.2. договору, виклали в новій редакції пункт 5.1. договору: "ціна за 1 кВт*год електричної енергії 2-го класу за договором становить 2,66489 грн., у тому числі ПДВ 0,44415 грн.". Пунктом 2 додаткової угоди викладено пункт 2 "Комерційної пропозиції" в новій редакції: "Загальний обсяг постачання електричної енергії 772608 кВт*год". Пунктом 3 додаткової угоди зменшено обсяг постачання електричної енергії на 2021 рік на 32615 кВт*год, та викладено пункт 3 "Комерційної пропозиції" в новій редакції, визначивши помісячні очікувані обсяги споживання електроенергії на 2021, загалом в обсязі 772608 кВт*год. Цю додаткову угоду, згідно п. 5, було введено в дію з 01.09.2021 р. Приводом укладення цієї додаткової угоди стала надана відповідачем цінова довідка ХТПП від 02.09.2021 р. № 2079-1/21 щодо коливання (зміни) цін на ринку електроенергії, відповідно до якої за даними офіційного сайту ДП "Оператор ринку" http://www.oree.com.ua, середньозважена ціна купівлі-продажу електричної енергії на майданчику РДН ("на добу наперед") у торговій зоні ОЕС України (без ПДВ і без врахування тарифу на передачу електроенергії) за 1-31 липня 2021 року складала - 1444,05 грн./МВт*год, за 1-31 серпня 2021 року - 2076,95 грн./МВт*год, тобто у порівнянні з липнем 2021 року зросла на 43,83 %. Згідно акту про прийняття-передавання товарної продукції від 01.10.2021 р. № 9, за вересень 2021 року позивачем було спожито 37838 кВт*год електроенергії, за ціною 2,22074 грн. за 1 кВт*год без ПДВ (відповідно - 2,66489 грн. з ПДВ, тобто за ціною, визначеною додатковою угодою № 3б від 06.09.2021 р.), а загалом на суму 100834,03 грн. (з ПДВ), яка, за ствердженням позивача, оплачена відповідачу 12.10.2021 р. повністю.

Додатковою угодою від 08.10.2021 р. № 3в (п. 1) сторони, посилаючись по-перше, на п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону № 922, п. 5.3. договору - у зв`язку з набранням чинності 18.06.2021 р. змін до постанови НКРЕКП від 18.11.2020 № 2124, якою змінений тариф на послуги оператору ринку до 3,23 грн. без ПДВ. Як стверджує позивач, фактично даний тариф було не збільшено, а зменшено з 3,67 до 3,23 грн./МВт*год постановою НКРЕКП № 971 від 11.06.2021, яка набула чинності з 18.11.2020, тобто, на думку позивача, відповідач свідомо ввів позивача в оману. По-друге, на п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922 та цінову довідку ХТПП від 04.10.2021 р. №2423/21 - виклали в новій редакції пункт 5.1. договору: "ціна за 1 кВт*год електричної енергії 2-го класу за договором становить 2,89587 грн., у тому числі ПДВ 0,48264 грн.". Згідно вказаної цінової довідки, за даними офіційного сайту ДП "Оператор ринку" http://www.oree.com.ua середньозважена ціна купівлі-продажу електроенергії на майданчику РДН ("на добу наперед") у торговій зоні ОЕС України (без ПДВ і без тарифу на передачу) за 1-31 серпня 2021 року складала 2076,95 грн./МВт*год, а за 1- 30 вересня - 2230,78 грн./МВт*год, тобто у порівнянні з серпнем зросла на 7,41 %. Пунктом 2 додаткової угоди викладено п. 2 "Комерційної пропозиції" в такій редакції: "Загальний обсяг постачання електроенергії 745215 кВт*год". Пунктом 3 додаткової угоди зменшено обсяг постачання електроенергії на 2021 рік на 27392 кВт*год, та викладено в новій редакції п. 3 "Комерційної пропозиції" з визначенням помісячних обсягів споживання електроенергії на 2021 рік, загалом в обсязі 745215 кВт*год. Цю додаткову угоду, згідно п. 5, було введено в дію з 01.10.2021 року. Як стверджує позивач, згідно акту про прийняття-передавання товарної продукції від 02.11.2021 року № 10, за жовтень 2021 року позивачем було спожито 75995 кВт*год електроенергії, за ціною 2,41323 грн. за 1 кВт*год без ПДВ (відповідно - 2,89587 грн. з ПДВ, тобто за ціною, визначеною додатковою угодою № 3в від 08.10.2021 р.), а загалом на суму 220072,10 грн. (з ПДВ), яка оплачена відповідачу повністю 09.11.2021 р.

Додатковою угодою від 30.11.2021 р. № 3д (п. 1) сторони, посилаючись на п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону № 922, п. 5.3. договору - у зв`язку з набранням чинності 18.06.2021 р. змін до постанови НКРЕКП від 18.11.2020 № 2124, якою змінений тариф на послуги оператору до 3,23 грн. без ПДВ. Як стверджує позивач, фактично тариф було зменшено з 3,67 до 3,23 грн. На п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922 та цінової довідки ХТПП від 09.11.2021 № 2767/21, виклали в новій редакції п. 5.1. договору: "ціна за 1кВт*год електричної енергії 2-го класу становить 3,14994 грн., у тому числі ПДВ 0,52499 грн.". Згідно цінової довідки ХТПП від 09.11.2021 № 2767/21, за даними офіційного сайту ДП "Оператор ринку" http://www.oree.com.ua , середньозважена ціна купівлі-продажу електричної енергії на майданчику РДН ("на добу наперед") у торговій зоні ОЕС України (без ПДВ і тарифу на передачу) за 1-30 вересня 2021 складала 2230,78 грн./МВт*год а за 1-31 жовтня - 2793,44 грн./МВт*год, тобто у порівнянні з вереснем 2021 року зросла на 25,22 %. Пунктом 2 додаткової угоди викладено п. 2 "Комерційної пропозиції" в такій редакції: "Загальний обсяг постачання електричної енергії 725853 кВт*год. Пунктом 3 додаткової угоди зменшено обсяг постачання електроенергії на 2021 рік на 13362 кВт*год, і викладено в новій редакції п. 3 "Комерційної пропозиції" з визначенням помісячних обсягів споживання електроенергії на 2021 рік, загалом в обсязі 725853 кВт*год. Цю додаткову угоду, згідно п. 5, було введено в дію з 01.11.2021 року.

Додатковою угодою від 20.12.2021 року № 5а сторони, посилаючись на п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону № 922, п. 5.3. договору - у зв`язку з набранням чинності 18.06.2021 р. змін до постанови НКРЕКП від 18.11.2020 № 2124, якою змінений тариф на послуги оператору до 3,23 грн. без ПДВ, а також, посилаючись п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922, цінову довідку ХТПП від 26.11.2021 № 2970/21, виклали в новій редакції п. 5.1. договору: "ціна 1 кВт*год електричної енергії 2-го класу за договором становить 3,42938 грн., у тому числі ПДВ 0,57156 грн.". Згідно вказаної цінової довідки ХТПП, за даними сайту http://www.oree.com.ua середньозважена ціна купівлі-продажу електроенергії на майданчику РДН ("на добу наперед") у торговій зоні ОЕС України (без ПДВ і тарифу на передачу електроенергії) за жовтень 2021 року складала 2793,44 грн./МВт*год, а за 1-20 листопада - 3358,71 грн./МВт*год, тобто у порівнянні з початком жовтня 2021 зросла на 20,24 %. Пунктом 2 додаткової угоди викладено пункт 2 "Комерційної пропозиції" в редакції: "Загальний обсяг постачання електричної енергії 707870 кВт*год. Пунктом 3 зменшено обсяг постачання електричної енергії на 2021 рік на 17983 кВт*год, та викладено пункт 3 "Комерційної пропозиції" в новій редакції, визначено щомісячні очікувані обсяги споживання електроенергії на 2021 рік загалом 707870 кВт*год. Цю додаткову угоду, згідно п. 5, було введено в дію з 20.11.2021 року. За ствердженням позивача, згідно акту про прийняття-передавання товарної продукції від 01.12.2021 р. № 11, за листопад 2021 року позивачем було спожито 52524 кВт*год електроенергії, за ціною 2,62495 грн. за 1 кВт*год без ПДВ (відповідно з ПДВ - 3,14994 грн., тобто за ціною, визначеною додатковою угодою № 3д від 30.11.2021 року), і 28258 кВт*год електроенергії за ціною 2,85782 грн. за 1 кВт*год без ПДВ (3,42938 грн. з ПДВ, тобто - за ціною, визначеною додатковою угодою № 5а від 20.12.2021 року), а загалом на суму 274954,74 грн. (з ПДВ), яка оплачена відповідачу повністю 15.12.2021 р.

Додатковою угодою від 20.12.2021 р. № 4а сторони, посилаючись на п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону № 922, п. 5.3. Договору - у зв`язку з набранням чинності 18.06.2021 р. змін до постанови НКРЕКП від 18.11.2020 № 2124, якою змінений тариф на послуги оператору до 3,23 грн. без ПДВ, а також посилаючись п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922, пп.2 п.13.2. договору, виклали в новій редакції пункт 5.1. договору: "ціна 1 кВт*год електричної енергії 2-го класу за договором становить 3,73705 грн., у тому числі ПДВ 0,62284 грн.". Пунктом 2 додаткової угоди викладено пункт 2 "Комерційної пропозиції" в редакції: Загальний обсяг постачання електричної енергії 702388 кВт*год. Пунктом 3 зменшено обсяг постачання електричної енергії на 2021 рік на 5482 кВт*год, та викладено пункт 3 "Комерційної пропозиції" в новій редакції, визначено щомісячні очікувані обсяги споживання електроенергії на 2021 рік загалом 702388 кВт*год. Цю додаткову угоду, згідно п. 5, було введено в дію з 01.12.2021 р. Приводом укладення цієї додаткової угоди став лист відповідача від 17.12.2021 № 23-12/4144 із доданням цінової довідки ХТПП від 13.12.2021 р. № 3086/21 щодо коливання (зміни) цін на ринку електроенергії, за якою, за даними офіційного сайту ДП "Оператор ринку" http://www.oree.com.ua, середньозважена ціна купівлі-продажу електричної енергії на майданчику РДН ("на добу наперед") у торговій зоні ОЕС України (без ПДВ та без тарифу на передачу електроенергії) за 1-31 жовтня 2021 року складала - 2793,44 грн./МВт*год, за 1-30 листопада 2021 - 3 309,65 грн./ МВт*год, тобто у порівнянні з жовтнем 2021 року зросла на 18,48 %. Згідно акту про прийняття-передавання товарної продукції від 20.12.2021 року № 12, за грудень 2021 року позивачем було спожито 70060 кВт*год електроенергії, за ціною 3,11421 грн. за 1 кВт*год без ПДВ (відповідно з ПДВ - 3,73705 грн., тобто за ціною, визначеною додатковою угодою № 4а від 20.12.2021 р.), а загалом на суму 261817,86 грн. (з ПДВ), яка за ствердженням позивача оплачена повністю 28.12.2021 р.

Як вказує позивач, в грудні 2021 року між сторонами були укладені додаткові угоди № 5 від 17.12.2021 р. і № 6 від 28.12.2021 р., які стосувались розподілу витрат на оплату електроенергії між обласним бюджетом та Національною службою здоров`я (НСЗУ).

Позивач зазначає, що додатковою угодою від 28.12.2021 р. № 7 було викладено в новій редакції пункт 3.1. договору, а саме: ціна договору становить 1745559,96 грн. з ПДВ. Обсяги закупівлі електроенергії, та ціну договору зменшено на 156240,07 грн., що зумовлене тим, що сторони завершили виконання договору № 37/38 та визначили фактичний обсяг (згідно актів приймання-передачі) споживання електроенергії в 2021 році.

Водночас позивач стверджує, що вказану загальну суму було визначено з врахуванням збільшеної ціни електроенергії, збільшення якої понад 10 % від первісної ціни позивач вважає незаконним.

Крім того, позивач зауважує, що 19.06.2024 Управлінням південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області складений акт №15-14-11/48 ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2021 по 31.03.2024 р.р., в тому числі щодо закупівлі електричної енергії в 2021 році (відкриті торги ДК 021:2015 09310000-5, Електрична енергія, UA-2020-11-28-000199-b), відповідно до договору № 38/37. В акті ревізії встановлено, що протягом 2021 року до договору ціна електричної енергії була збільшена загалом на 66,95 % від первісної договірної ціни, враховуючи підвищення до 1,98 грн. з ПДВ за 1 кВт*год з 01.01.2021, або на 7,03 %, що, на думку позивача, суперечить пункту 2 частини 5 ст. 41 Закону № 922 відносно обмеження 10-ма % максимального збільшення ціни договору про закупівлю. Як повідомляє позивач, за результатами ревізії службовими особами Держаудитслужби був зроблений висновок, що підвищення ціни товару проведено безпідставно, що призвело до зайвої сплати позивачем 436912,14 грн., тобто безпідставної втрати бюджетних коштів.

Зокрема, позивач вказує, що остання ціна електроенергії грудня 2021 в порівнянні з первісною ціною 1,85 грн., зросла більш ніж удвічі: 3,73705 х 100 : 1,85 = 202,00 (на 102%). В акті ревізії та в додатку 24 до акту "Розрахунок фактичної вартості електричної енергії по договору № 37/38" визначено суму переплати позивачем за отриману від відповідача в 2021 році електроенергію в розмірі 436912,14 грн. за ціною 1,98 грн./кВт*год (за ціною додаткової угоди № 1-а від 26.01.2021 р.). Отже, за ствердженнями позивача, фактична сума переплати (якщо рахувати за ціною 1,98 грн. за 1 кВт*год) складає 436912,59 грн. (фактична вартість електроенергії за ціною 1,98/кВт*год 1745559,93 грн. - сума споживання згідно актів приймання-передачі - 1308647,34 грн. (660933 кВт*год х 1,98 грн.).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.10.2024 р. вказану позовну заяву Комунального некомерційного підприємства "Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр" Миколаївської обласної ради прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1195/24, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 28.10.2024 р. о 14:30.

23.10.2024 р. від відповідача ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія" до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 12822/24), в якому відповідач проти заявленого позову заперечує з огляду на таке.

Відповідач зазначає, що відповідно до п. 13.7. договору істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Також відповідач зауважує, що згідно до ч. 6 ст. 67 Закону України "Про ринок електричної енергії", відповідно до Правил ринку "на добу наперед" (РДН) та внутрішньодобового ринку, за результатами торгів оприлюднюються ціни та обсяги купівлі-продажу електричної енергії для кожного розрахункового періоду та інші показники, що можуть використовуватися як орієнтир (індикатор) для укладання правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії на ринку електричної енергії. Оприлюднення результатів торгів на ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку, у відповідності до Закону України "Про ринок електричної енергії" забезпечує Держане підприємство "Оператор ринку" на своєму веб-сайті: https: www.oree.com.ua.

Як вказує відповідач, довідки, які ним надавались на підтверджені коливання ціни на ринку електричної енергії, містили посилання на джерело інформації, яке підтверджує коливання ціни на ринку електричної енергії, а саме офіційний сайт АТ "Оператор ринку'.

Із посиланням на норми ст. 631, 632, 651 - 654 Цивільного кодексу України, відповідач зазначає, що зміна умов договору допускається лише за згодою сторін. Необхідність унесення змін до договору має бути обґрунтованою та підтверджена стороною, яка ініціює такі зміни. Відтак, відповідач стверджує, що при укладенні договору сторони припускали можливість коливання ціни товару на ринку; сторонами було узгоджено можливість зміни ціни товару у разі коливання ціни закупівлі на ринку не більше ніж на 10 відсотків, порівняно з ціною товару, визначеною в договорі та не зазначено, що такий відсоток коливання є граничним за весь період дії договору; для підтвердження коливання ціни товару на ринку сторони передбачили перелік документів, серед яких є довідка Торгово-промислової палати України чи її територіального відділення; пропозиція про зміну ціни (збільшення ціни товару) має бути оформлена листом постачальника до споживача, в якому запропонована нова ціна за одиницю товару з урахуванням коливання ціни закупівлі такого товару на ринку; необхідність унесення змін до договору має бути обґрунтованою та підтверджена стороною, яка ініціює такі зміни; споживач має можливість перейти на постачання електричної енергії до іншого електропостачальника відповідно до умов чинного законодавства та/або достроково призупинити чи розірвати цей договір у встановленому ним порядку.

Відповідач вказує, що договір про постачання електричної енергії споживачу від 30.12.2020 року № 38/37 було укладено за результатами проведеної закупівлі за процедурою відкритих торгів у відповідності до порядку, встановленого Законом України "Про публічні закупівлі", з урахуванням положень Цивільного та Господарського Кодексів України, та спеціальних норм, визначених Законом України "Про ринок електричної енергії", Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312.

Посилаючись на норми ст. 626, 629, 651 ЦК України та ч. 2 ст. 41 Закону "Про публічні закупівлі", відповідач зауважує, що наведені вище норми законодавства, на його думку, дозволяють сторонам договору за певних умов підвищувати ціну за одиницю товару у договорах, укладених за результатами проведених публічних закупівель. Умовами для підвищення ціни за одиницю товару є зокрема збільшення ціни такого товару на ринку (ст. 41 Закону), а також належне доведення та обґрунтування такого підвищення ціни, яким є довідка Торгово-промислової палати України чи її територіальних відділень (п. 2.1. Комерційної пропозиції яка є додатком № 2 до договору).

Відповідач вважає помилковими та не погоджується з думкою позивача щодо можливості визнання недійсними спірні додаткові угоди на підставі ст. ст. 203, 204, 215, 216 ЦК України.

із такими висновками Позивача стосовно можливості застосування зазначених норм ЦК України та визнання недійсними додаткових угод, виходячи з наступного:

Відповідач стверджує, що жодна із вимог, встановлених ст. 203, 204, 215 та 216 ЦК України, не була порушена при укладенні сторонами договору додаткових угод до нього.

Відповідач не погоджується з доводами та висновками позивача, що при укладання додаткових угод сторонами були порушені приписи ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", та вважає що такі висновки ґрунтуються на припущеннях.

Відповідач також заперечує щодо можливості застосування вказаних позивачем позицій Верховного Суди при розгляді справи та зазначає, що на його думку, схожі ознаки між справою, що розглядається, та справами, на які посилається позивач, відсутні. Так, на думку відповідача у наведених позивачем позиціях Верховного суду або правовідносини регулювались фактично іншим нормативним документом, або інформація про коливання ціни, на підставі якої були укладені додаткові угоди, не підтверджувалась при розгляді справи або спростовувалась офіційною інформацією про відсутність коливання ціни на товар. Відтак, відповідач вважає неможливим застосування наведених позивачем правових висновків Верховного Суду при розгляді даної справи.

Відповідач зазначає, що ситуація, за якої сторони за договором були змушені вживати заходів по зміні ціни за одиницю товару, була спровокована непередбачуваним та стрімким збільшенням середньозважених цін на ринку електричної енергії протягом 2021 року більше ніж на 100 %. При цьому, укладення додаткових угод сторонами відбувалося на підставі тих умов Закону та договору, які в повному обсязі кореспондуються із правовими позиціями Мінекономіки, як Уповноваженого органу з питань закупівель, які неодноразово висловлені ним на офіційному веб-порталі у відповідях замовникам/ учасникам публічних закупівель щодо застосування норм законодавства у сфері закупівель, в частині можливості неодноразового збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшенню суми, визначеної в договорі про закупівлю, зокрема у листах Мінекономрозвитку від 14.08.2019 № 3304-04/33869-06, від 24.11.2020 № 3304-04/69987-06 та від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06, а також в роз`ясненні Департаменту державних закупівель та державного замовлення від 16.04.2014 № 3302-05/11961-07. Відповідач зауважує, що такої ж позиції щодо можливості неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку притримувалась i Державна аудиторська служба України та її міжрегіональні територіальні органи, які відповідно до статті 5 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" здійснюють контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України "Про публічні закупівлі", проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування. Так, відповідач вказує, що Держаудитслужбою у своєму листі від 09.04.2024 № 001200-14/4688-2024 зазначено, що з 2020 по 2023 роки судами різних юрисдикцій приймалися рішення про застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", які за своїм змістом суперечили один одному, а правові висновки, які містяться в постанові у справі № 922/2321/22 не стосуються обставин укладення іншими суб`єктами господарювання договорів про постачання електричної енергії та не мають ретроспективної дії (позаяк судом розглядалася зовсім інша закупівля, яка була здійснена при інших обставинах).

З огляду на вказане, відповідач наполягає на тому, що сторони за договором та безпосередньо постачальник діяли у відповідності до законодавчо визначених можливостей застосування зміни істотних умов договору про закупівлю та користувалися правовими позиціями уповноважених органів (Мінекономіки та Держаудитслужби) та позицією, висловленою Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постанові від 05.07.2021 у справі № 826/11063/17.

Відповідач стверджує, що волевиявлення споживача (позивача) при підписанні додаткових угод було вільним та відповідало його внутрішній волі, що, на думку відповідача, виключає можливість визнання додаткових угод недійсними в порядку положень ст. 203 ЦК України. Відповідач зазначає, що необхідність та правомірність підписання додаткових угод про збільшення ціни не ставилась позивачем під сумнів, а навпаки, позивач продовжував сплачувати рахунки за отриману електричну енергію, у тому числі, за зміненими цінами, позивач жодного разу не відмовився від підписання запропонованої додаткової угоди, чим фактично позбавив постачальника можливості для ініціювання розірвання економічно невигідного для подальшого виконання договору, як того вимагають настанови, надані Верховним судом, на практику якого посилається позивач. Також позивач не пропонував відповідачу розірвати укладений договір з підстав подальшої невигідності отримання електричної енергії по новими цінам, та можливістю отримувати електричну енергію у іншого постачальника за меншими цінами. Отже, на думку відповідача, пред`явлення даного позову, всі аргументи та доводи, на які посилається позивач, є підтвердженням ігнорування ним принципу заборони суперечливої поведінки.

Відтак, відповідач вважає, що діяв у відповідності до норм Закону та договору, а тому за вказаних обставин покладення на нього обов`язку у вигляді повернення коштів та, фактично, зобов`язання його поставити товар (електроенергії) за економічно невигідними та необґрунтованими цінами, не відповідає вищевказаним критеріям щодо втручання у право мирного володіння майном. З огляду на вказане, відповідач просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Також 23.10.2024 р. від відповідача - ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія" до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшло клопотання (вх. № 12893/24), до якого відповідачем додано для долучення до матеріалів справи контррозрахунок спожитої та сплаченої електричної енергії по договору про постачання електричної енергії споживачу від 30.12.2020 року № 38/37, та копію листа Комунального некомерційного підприємства "Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр" Миколаївської обласної ради.

24.10.2024 р. від ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія" до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла зустрічна позовна заява (вх. № 12926/24) до Комунального некомерційного підприємства "Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр" Миколаївської обласної ради про визнання недійсними додаткових угод № 2а від 10.02.2021 р., № 2б від 10.03.2021 р., № 3а від 17.08.2021 р., № 3б від 06.09.2021 р., № 3в від 08.10.2021 р., № 3д від 30 11.2021 р., № 4а від 20.12.2021 р., № 5а від 20.12.2021 р., № 7 від 29.12.2021 р. до договору про постачання електричної енергії споживачу від 30.12.2020 р. № 38/37 в частині постачання електричної енергії та відновлення становища, яке існувало до їх укладення шляхом застосування до сторін по договору про постачання електричної енергії від 30.12.2020 р. № 38/37 двосторонньої реституції у частині обсягів поставленої електричної енергії внаслідок укладення додаткових угод № 2а від 10.02.2021 р., № 2б від 10.03.2021 р., № 3а від 17.08.2021 р., № 3б від 06.09.2021 р., № 3в від 08.10.2021 р., № 3д від 30.11.2021 р., № 4а від 20.12.2021 р., № 5а від 20.12.2021 р., № 7 від 29.12.2021 р. до договору про постачання електричної енергії споживачу від 30.12.2020 року № 38/37.

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що за результатами проведеної закупівлі UA- 2020- 11-28-000199-b у відповідності до Закону України "Про публічні закупівлі" між Комунальним некомерційним підприємством "Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр" Миколаївської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу від 20.12.2022 року № 38/37, предметом якого договору є постачання електричної енергії споживачу для забезпечення потреб електроустановка споживача. В п. 5.4. договору передбачено, що ціна за 1кВт/год електричної енергії може бути змінена з першого числа місяця, в якому відбудуться такі зміни, що буде відображено в додатковій угоді до договору за згодою сторін. Відповідно до п. 13.7. договору істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Посилаючись на норми ст. 631, 632, 651-654 Цивільного кодексу України, позивач за зустрічним позовом вказує, що аналіз змісту положень укладеного договору свідчить, на його думку, про передбачену сторонами за договором можливість зміни (коливання) ціни товару на ринку; узгоджену можливість зміни ціни товару у разі такого коливання ціни закупівлі на ринку не більше ніж на 10 відсотків порівняно з ціною товару, визначеною в договорі; відсутність в договорі будь-яких застережень, що відсоток зміни ціни, обумовлений у п. 13.7. договору є граничним на весь період дії договору; передбачення сторонами в договорі порядку підтвердження коливання ціни товару на ринку постачальником шляхом надання необхідних підтверджуючих документів щодо кожного коливання ціни електроенергії на ринку; обумовлення порядку оформлення пропозиції про зміну ціни (збільшення ціни товару), а саме оформлення її листом постачальника до споживача, в якому має бути запропонована нова ціна за одиницю товару з урахуванням коливання ціни закупівлі такого товару на ринку; твердження, що необхідність унесення змін до договору має бути обґрунтованою та підтверджена Стороною, яка ініціює такі зміни; наявність у споживача права перейти на постачання електричної енергії до іншого електропостачальника відповідно до умов чинного законодавства та/або достроково призупинити чи розірвати цей договір у встановленому ним порядку.

Відтак, позивач за зустрічним позовом вважає, що сторони встановили можливість, умови та порядок зміни ціни за одиницю товару, у рази коливання ціни товару на ринку. Як стверджує позивач за зустрічним позовом, протягом строку дії договору, за обопільною згодою сторін за договором, підтвердженням фактів коливання ціни на ринку електричної енергії споживачем та постачальником здійснювалося на підставі довідок Харківської Торгово-промислової палати. Довідки, які були надані постачальником, як доказ коливання ціни на ринку електричної енергії, містили посилання на джерело інформації, який підтверджує коливання ціни на ринку електричної енергії, а саме офіційний сайт АТ "Оператор ринку".

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що відповідно до умов ч. 6 ст. 67 Закону України "Про ринок електричної енергії", за результатами торгів відповідно до правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку оприлюднюються ціна та обсяги купівлі-продажу електричної енергії для кожного розрахункового періоду та інші показники, що можуть використовуватися як орієнтир (індикатор) для укладання правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії на ринку електричної енергії. Оприлюднення результатів торгів на ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку, у відповідності до Закону України "Про ринок електричної енергії" забезпечує АТ "Оператор ринку" на своєму веб-сайті: https: www.oree.com.ua. Отже, позивач за зустрічним позовом стверджує, що факти коливання ціни в бік збільшення на ринку електричної енергії підтверджувались ним у спосіб узгоджений контрагентом за договором.

За ствердженням позивача за зустрічним позовом, ним на виконання умов п.п 5.3. та 13.7. спірного договору направлялись повідомлення про зміну ціни за одиницю товару:

· лист від 20.01.2021 р. разом із довідкою Харківської Торгово-промислової палати від 28.12.2020 р. для підтвердження факту коливання ціни до проекту додаткової угоди № 1а від 20.01.2021 р.;

· лист від 09.02.2021 р. разом із довідкою Харківської Торгово-промислової палати від 21.01.2021 р. для підтвердження факту коливання ціни до проекту додаткової угоди № 2а від 10.02.2021 р.;

· лист від 09.03.2021 р. разом із довідкою Харківської Торгово-промислової палати від 02.03.2021 р. для підтвердження факту коливання ціни до проекту додаткової угоди № 2б від 10.03.2021 р.;

· лист від 16.08.2021 р. разом із довідкою Харківської Торгово-промислової палати від 11.08.2021 р. для підтвердження факту коливання ціни до проекту додаткової угоди № 3а від 17.08.2021 р.;

· лист від 06.09.2021 р. разом із довідкою Харківської Торгово-промислової палати від 02.09.2021 р. на підтвердження факту коливання ціни до проекту додаткової угоди № 3б від 06.09.2021 р.;

· лист від 07.10.2021 р. разом із довідкою Харківської Торгово-промислової палати від 04.10.2021 р. на підтвердження факту коливання ціни до проекту додаткової угоди № 3в від 08.10.2021 р.;

· лист від 12.11.2021 р. разом із довідкою Харківської Торгово-промислової палати від 09.11.2021 р. на підтвердження факту коливання ціни до проекту додаткової угоди № 3д від 30.11.2021 р.;

· лист від 30.11.2021 р. разом із довідкою Харківської Торгово-промислової палати від 26.11.2021 р. на підтвердження факту коливання ціни до проекту додаткової угоди № 5а від 20.12.2021 р.;

· лист від 17.12.2021 р. разом із довідкою Харківської Торгово-промислової палати від 13.12.2021 р. на підтвердження факту коливання ціни до проекту додаткової угоди № 4а від 20.12.2021 р.

Отже, на думку позивача за зустрічним позовом, при кожному зверненні про необхідність укладання додаткової угоди про збільшення ціни за одиницю товару надавались відповідачу за зустрічним позовом довідки Харківської торгово-промислової палати, як документальне підтвердження коливання у бік збільшення ціни на ринку електричної енергії, та відповідні листи, у яких обґрунтовувало необхідність підписання додаткової угоди про збільшення ціни за одиницю товару.

Як стверджує позивач за зустрічним позовом, вказані додаткові угоди було підписано уповноваженими представниками сторін за договором без зауважень. Отже, позивач за зустрічним позовом обґрунтовано вважав, що перед підписанням додаткових угод про збільшення ціни за одиницю товару відповідач за зустрічним позовом досконало вивчає надану інформацію, перевіряє факти коливання ціни на ринку, тому підписання ним запропонованих додаткових угод позивач за зустрічним позовом вважав погодженням з наданими ним обґрунтуваннями наявності коливання ціни на ринку.

Позивач за зустрічним позовом зауважує, що жодного тиску та впливу на підписанта додаткових угод з боку постачальника (позивача по зустрічному позову) на споживача не здійснювалось. Отже позивач за зустрічним позовом до пред`явлення первісної позовної заяви вважав, що волевиявлення споживача при підписанні додаткових угод було вільним та відповідало його внутрішній волі, що в тому числі виключало можливість визнання додаткових угод недійсними в порядку положень ст. 203 ЦК України. Необхідність та правомірність підписання додаткових угод про збільшення ціни не ставилась відповідачем за зустрічним позовом під сумнів до пред`явлення первісного позову, а навпаки, він продовжував сплачувати рахунки за отриману електричну енергію, у тому числі, за зміненими в додаткових угодах цінами. Той факт, що відповідач за зустрічним позовом жодного разу не відмовився від підписання запропонованої постачальником додаткової угоди, фактично позбавив останнього можливості ініціювати розірвання економічно невигідного для подальшого виконання договору, як того вимагають настанови, надані Верховним Судом, на практику якого посилається відповідач за зустрічним позовом у своїй позовній заяві. Також відповідач за зустрічним позовом не пропонував постачальнику розірвати укладений договір з підстав подальшої невигідності отримання електричної енергії по новими цінам, та можливістю отримувати електричну енергію у іншого постачальника за меншими цінами.

За ствердженням позивача за зустрічним позовом, загальні обсяги поставленої за додатковими угодами № 2а від 10.02.2021 року, № 2б від 10.03.2021 року, № 3а від 17.08.2021 року, № 3б від 06.09.2021 року, № 3в від 08.10.2021 року, № 3д від 30 11.2021 року, № 4а від 20.12.2021 року, № 5а від 20.12.2021 року, № 7 від 29.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 30.12.2020 р. № 38/37 електричної енергії за період з 01.02.2021 - 31.12.2021 року складають 609026 кВт*год.

Відтак, позивач за зустрічним позовом вважає пред`явлення первісного позову, всі аргументи та доводи, які викладено в ньому позивачем є підтвердженням свідомого ігнорування ним принципу заборони суперечливої поведінки. На думку позивача за зустрічним позовом, дії КНП 'Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр" МОР, яке укладав додаткові угоди до договору про постачання електричної енергії, а згодом пред`явив позов про визнання додаткових угод недійсними, суперечать його попередній поведінці (укладенню додаткової угоди й споживання електричної енергії за новими цінами та її оплату) і є недобросовісними. Вказані висновки, на думку позивача за зустрічним позовом свідчать, що відповідач за зустрічним позовом, укладаючи додаткові угоди про збільшення ціни за одиницю товару, мав на меті подальше оскарження укладених додаткових угод у судовому порядку з підстав невідповідності їх закону та свідомо розраховував на подальше визнання судом їх недійсними, от повернення коштів, що були їм сплачені за вказаними додатковими угодами.

Позивач за зустрічним позовом, посилаючись на норми ст. 203, 230 Цивільного кодексу України, вказує, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Вчинення правочину без мети настання реальних правових наслідків є підставою для визнання такого правочину недійсним. Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення такий правочин визнається судом недійсним. Позивач за зустрічним позовом наводить тлумачення ст.. 230 ЦК України, згідно з яким під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов`язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

Як вказує позивач за зустрічним позовом, відповідно до висновків Верховного Суду України від 29.04.2014 р. у справі № 3-11гс14 та у постанові Верховного Суду від 11.01.2020 р. у справі № 761/22687/17 (провадження № 61-6502св19), під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення (абз. 2 ч. 1 ст. 229 ЦК України). Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Виходячи із змісту зазначеної норми, правочин визнається вчиненим внаслідок обману у разі навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Із посиланням на правові висновки, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 у справі № 918/1043/21, позивач за зустрічним позовом зазначає, що за змістом абзацу першого частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює для сторін тих прав та обов`язків, які зумовлені його вчиненням, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов`язані з його недійсністю. Одним з таких наслідків є реституція. Вона спрямована на відновлення status quo antey фактичному та правовому становищі сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину, шляхом нівелювання юридичного значення будь-яких дій, які сторони вчинили на виконання цього правочину. Тому кожна сторона зобов`язана повернути іншій у натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину (абз. 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України). За недійсності правочину взаємне повернення сторонами одержаного за ним (двостороння реституція) є юридичним обов`язком, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину. Таке поновлення сторін у попередньому становищі може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за відповідним правочином, залишається в його сторони. У разі неможливості здійснити реституцію в натурі, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, сторони зобов`язані відшкодувати вартість того, що одержали, за цінами, які існують на момент відшкодування (абз. 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України). Крім того, наслідком недійсності правочину є відшкодування за рахунок винної сторони другій стороні недійсного правочину або третій особі збитків і моральної шкоди, завданих у зв`язку із вчиненням недійсного правочину (ч. 2 ст. 216 ЦК України). Отже, ЦК України визначає такі загальні юридичні наслідки недійсності правочину: 1) основний - двостороння реституція - повернення сторін недійсного правочину до попереднього стану, тобто становища, яке існувало до його вчинення (абз. 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України); 2) додатковий - відшкодування збитків і моральної шкоди винною стороною на користь другої сторони недійсного правочину та третьої особи, якщо їх завдано у зв`язку із вчиненням такого правочину (ч. 2 ст. 216 ЦК України). Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою статті 216 ЦК України, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (ч. 3 ст. 216 ЦК України).

Відтак, позивач за зустрічним позовом вважає, що при підписанні додаткових угод про збільшення ціни за одиницю товару відповідач за зустрічним позовом навмисно ввів постачальника в оману щодо обставин, які мають істотне значення та можуть перешкодити вчиненню правочину, та замовчала їх існування. На думку позивача за зустрічним позовом, спірні додаткові угоди були підписані з метою продовжувати споживання електричної енергії, а після виконання договору звернутися з позовною заявою про визнання недійсними підписаних додаткових угод, та повернути кошти, які були сплачені за електричну енергію по тарифам, вказаним у додаткових угодах. За ствердженням позивача за зустрічним позовом, свідченням вказаного є пред`явлення первісного позову та доводи, викладені в ньому, зокрема, посилання на практику Верховного суду періоду 2018-2020 рр., про яку відповідачу за зустрічним позовом було відомо на момент підписання спірних додаткових угод, та про яку він не повідомив контрагента за договором.

25.10.2024 р. від представника відповідача -Білецької О.В. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшло клопотання (вх. № 12999/24), в якому заявник просив відкласти підготовче засідання у справі № 915/1195/24, призначене на 28 жовтня 2024 р. о 14:30, на іншу дату у зв`язку із знаходженням у відпустці представника відповідача, який має приймати участь у судових засіданнях у справі № 915/1195/24.

28.10.2024 р. від представника позивача - Зотікова С.Є. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла відповідь на відзив (вх. № 13070/24), в якій позивач підтримує позовні вимоги у повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.

Так, позивач погоджується, що згідно ч. 6 ст. 67 Закону "Про ринок електричної енергії" на офіційному сайті АТ "Оператор ринку" http://www.oree.com.ua оприлюднюються ціни електричної енергії на ринку "на добу наперед" (РДН) та внутрішньо-добового ринку (ВДР). Разом з тим, позивач вказує, що згідно висновку Верховного Суду в постанові від 16.02.2023 р. у справі № 903/366/22, виключно коливання цін на ринку електроенергії не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару - для цього необхідно, щоб відбувалося значне зростання ціни на ринку, яке робить виконання договору для постачальника вочевидь невигідним та збитковим. Крім того, збільшення ціни понад 10% договірної ціни неможливо в принципі, оскільки це суперечить п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (Закон № 922).

Позивач зазначає, що пунктом 13.7. договору визначено, що відповідно до ч. 5 ст. 41 Закону № 922 істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зазначених у цьому пункті (перелік яких є тотожним переліку ч. 5 ст. 41 Закону № 922, зміст якої продубльований у цьому пункті договору). Тобто, на думку позивача, п. 13.7. договору відсилає до ч. 5 ст. 41 Закону № 922, проте договір не містить інших умов збільшення ціни, крім передбачених вказаною нормою. Як вказує позивач, ні в договорі, ні в додатках до нього взагалі не передбачений перелік документів, які мали бути надані в якості умови для збільшення ціни товару (в тому числі щодо надання довідок або висновків Торгово-промислової палати).

Позивач, посилаючись на правовий висновок, наведений у постанові КГС Верховного Суду у справі № 903/366/22 від 16.02.2023 р., зазначає, що обмеження 10% згідно п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону №922 застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод). На думку позивача, той факт, що в договорі не визначено, що відсоток коливання цін є граничним за весь період дії договору порівняно з первісно узгодженою ціною за одиницю товару, не дає відповідачу права вимагати збільшення ціни електричної енергії більше ніж на 10% порівняно з договірною ціною за одиницю товару. Так, за ствердженням позивача, відповідач помилково тлумачить положення п. 2 ст. 5 ст. 41 Закону № 41 як таке, що обмежує підняття ціни товару не більш ніж на 10 % від вже збільшеної ціни, адже на думку позивача, такий підхід відповідача суперечить змісту вказаної норми Закону, нівелює визначену Законом мету публічної закупівлі, не відповідає висновку Верховного Суду у постанові від 16.02.2023 р. у справі № 903/366/22, що обмеження 10-ма відсотками згідно п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922 застосовується як максимальний ліміт щодо збільшення ціни товару.

Позивач вказує, що листи, на які відповідач посилається у відзиві на позовну заяву, а саме листи Мінекономрозвитку України від 14.08.2019 р. №3304-04/33869-06 та від 27.10.2016 р. № 3302-06/34307-06, лист Мінекономіки від 24.11.2020 р. № 3304-04/69987-06 та роз`яснення Департаменту державних закупівель та державного замовлення від 16.04.2014 № 3302-05/11961-07 не можуть бути застосовані, як джерело права, а позиція вказаних органів суперечить висновку Верховного Суду у справі № 903/366/22 стосовно того, що обмеження 10% згідно п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922 є максимальним лімітом щодо збільшення ціни товару.

Щодо зауваження відповідача про суперечливу, на його думку, поведінку позивача, який без жодного тиску на нього та без заперечень підписав додаткові угоди щодо підвищення ціни на електричну енергію, а потім оскаржує їх до суду, не відмовився від підвищення ціни і не запропонував відповідачу у зв`язку з цим розірвати договір № 38/37, позивач, із посиланням на правовий висновок, наведений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 10.04.2019 р. у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), зазначає, що доктрина «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium » (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Відтак, позивач стверджує, що в даній справі недобросовісно діяв як раз відповідач, який ініціював збільшення ціни товару всупереч вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922, користуючись недостатньою обізнаністю позивача у законодавстві, отже, в даному випадку неможливо застосувати доктрину «venire contra factum proprium», оскільки вона може бути застосована в разі маніпулювання обставинами з боку недобросовісної сторони - на захист прав іншого учасника, який добросовісно покладався на дії такої сторони. Однак ця доктрина не може бути застосована в разі оскарження правочину, який суперечить вимогам закону (ч. 1 ст. 203, ч. 3 ст. 215 ЦК України) та порушує права однієї з сторін, адже при укладенні додаткових угод вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922 були порушені обома сторонами, при цьому в результаті укладення спірних угод порушені були права та інтереси саме позивача, який всупереч вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922 переплатив відповідачу значну суму, тому визнання спірних угод недійсними призведе до відновлення балансу майнових інтересів сторін, тобто до захисту порушених прав та інтересів позивача.

Позивач вказує, що Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку, зробленого Касаційним адміністративним судом у постанові по справі № 420/17618/21, на яку у відзиві посилається відповідач в обґрунтування своїх заперечень на позов. Позивач зазначає, що у постанові від 24.01.2024 р. у справі № 922/2321/22 Велика Палата Верховного Суду, сформувала наступний висновок: «у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст. 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі».

Відтак, позивач вважає доводи відповідача у відзиві такими, що не відповідають ні змісту п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922, ст. 652 ЦК України, ні висновкам Верховного Суду щодо застосування вказаної норми в подібних відносинах, зокрема у справах №№ 903/366/22, 922/2321/22 та інших, на які є посилання в позовній заяві.

Разом з тим, позивач уточнює правову підставу (матеріально-правову норму) щодо вимоги про стягнення з відповідача 436912,59 грн. зайво сплачених коштів з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/2321/22. Так позивач вказує, що у позовній заяві він посилався на те, що кошти підлягають стягненню на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК України. Проте з урахуванням висновків, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 р. по справі № 922/2321/22, згідно з якими стягнення переплачених коштів у зв`язку з визнанням недійсними угод щодо збільшення ціни електроенергії відбулось на підставі ст.ст. 216, 1212 ЦК України.

Отже, позивач стверджує, що фактично спожив 660933 кВт*год. електроенергії, що визначено в актах приймання-передачі, та оплатив спожиту електроенергію в такому обсязі, відтак, на його думку, у сторін відсутнє зобов`язання щодо постачання товару в більшому обсязі, та відсутнє непостачання електроенергії, тому в разі визнання недійсними спірних угод зайво сплачена сума підлягає стягненню на підставі ст.ст. 216, 1212 ЦК України.

Також 28.10.2024 від представника позивача - Зотікова С.Є. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява (вх. № 13075/24, № 13076/24) щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті, з огляду на те, що до поданого представником відповідача - адвокатом Білецькою О.В. через підсистему "Електронний суд" клопотання про відкладення підготовчого засідання від 25.10.2024 додано копію ордера адвоката серії ВЕ № 1107297 від 12.01.2024 року не підписаного адвокатом. Так, представник позивача зауважує, що ордер адвоката ВЕ №1107297 не містить підпису адвоката, а відтак не є ні електронною копією письмового (паперового) ордера, ні ордером, створеним в електронній формі в розумінні ч. 8 ст. 60 ГПК України, а відтак не може бути доказом на представництво інтересів.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.10.2024 р. у справі № 915/1195/24 підготовче засідання відкладено на 14.11.2024 р. о 13:30 з огляду на неявку представника відповідача.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 29.10.2024 р. зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" до Комунального некомерційного підприємства "Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр" Миколаївської обласної ради про визнання недійсними додаткових угод прийнято до спільного розгляду та об`єднано в одне провадження з первісним позовом у справі № 915/1195/24 за правилами загального позовного провадження.

13.11.2024 р. від представника позивача - Зотікова С.Є. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про надання пояснень та доказів (вх. № 14124/24), згідно з якою позивачем надано для долучення до матеріалів справи копії адвокатських запитів від 30.10.2024 р. та 05.11.2024 р. та відповідей ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія" від 05.11.2024 та 11.11.2024 р.

У підготовчому засіданні господарського суду 14.11.2024 у справі № 915/1195/24 судом протокольно оголошено перерву до 28.11.2024 о 15:00 згідно з ч. 5 ст. 183 ГПК України.

Так, розгляд справи у підготовчому засіданні 28.11.2024 р. не відбувся у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Миколаєві та Миколаївській області повітряної тривоги, про що господарським судом складено відповідну довідку.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.11.2024 р. у справі №915/1195/24 підготовче засідання призначено на 05.12.2024 р. о 15:30.

02.12.2024 р. від представника відповідача - Компанійця О.М. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява (вх. № 15092/24) про долучення до матеріалів справи № 915/1195/24 цінових довідок Харківської торгово-промислової палати від 09.11.2021 р., від 12.12.2021 р., від 21.01.2021 р., від 26.11.2021 р. та від 28.12.2020р.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 05.12.2024 р. по справі №915/1195/24 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 16.12.2024 р. о 15:00.

У судовому засіданні господарського суду по розгляду справи по суті 16.12.2024 у справі № 915/1195/24 за участю представників сторін судом протокольно оголошено перерву до 14.01.2025 о 15:00 згідно з ч. 2 ст. 216 ГПК України.

10.01.2025 р. від представника позивача - Зотікова С.Є. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про надання пояснень (вх. № 302/25).

Так, позивач зазначає, що підставою позову є невідповідність оскаржуваних додаткових угод вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», що всупереч цій нормі сторонами збільшено ціну предмету закупівлі (електроенергії) більше ніж на 10% відносно первісної договірної ціни, тобто обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни визначеної в договорі ціни, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Як вказує позивач, ним в позовній заяві наведено таблицю зі зведеними даними щодо збільшення ціни електроенергії у 2021 році із зазначенням проценту збільшення, як в акті ревізії Держаудитслужби від 19.06.2024 року № 15-14-11/48, тобто процентне співвідношення збільшеної ціни з попередньо діючою ціною. Разом з тим позивач вважає, що для правильного застосування п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону слід порівнювати збільшені ціни із первісною ціною (1,85 грн./кВт*год), що на думку позивача узгоджується із висновком Великої Палати Верховного суду в постанові від 24.01.2024 року справі № 922/2321/22. При цьому позивач стверджує, що в будь-якому разі, незалежно від того, як рахувати процент збільшення, всі оскаржувані угоди укладені з порушенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі» щодо перевищення максимального ліміту збільшення ціни, а також з порушенням ч. 3 ст. 632 ЦК України, так як збільшення ціни за оскаржуваними допугодами відбувалося ретроспективно з початку місяця, в якому електроенергію вже було спожито, а не з дати укладення відповідної угоди. Водночас , позивач наводить свої розрахунки процентного збільшення ціни договору згідно з додатковими угодами.

Також позивач зауважує, що перше збільшення ціни за договором додатковою угодою № 1а від 24.01.2021 р., хоч вона і не оскаржується, також відбулося з порушенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону, за змістом якого, у разі коливання ціни такого товару на ринку збільшення ціни у межах 10% договірної ціни можливо пропорційно збільшенню ціни товару на ринку. Як вказує позивач, на день укладення договору, а саме 30.12.2020 р., середньоденна ціна електроенергії на майданчику РДН, за даними вебсайту http://www.oree.com.ua складає 1576,71 грн./МВт*год, у порівнянні з якою середньозважена ціна січня 2021 року - 1462,52 грн./МВт*год, зменшилась на 7,24 %, а сторонами для підтвердження збільшення ціни на 4,50% були використані дані цього вебсайту на 20.12.2020 р. в порівнянні з ціною листопада 2020 року (згідно довідки Харківської ТПП від 28.12.2020 №1728/20), які не були актуальними на час укладення додаткової угоди №1а.

Відтак, позивач стверджує, що станом на 26.01.2021 р., а саме на день укладення додаткової угоди № 1а про підвищення ціни електроенергії з 1,85 грн. до 1,98 грн./кВт*год жодних підстав для підвищення ціни не було, проте відповідач, ініціювавши підвищення ціни, фактично використав на 7,03 % ліміт 10 % збільшення ціни електроенергії згідно з п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону, і в подальшому ціна могла бути збільшена тільки на 2,97 %.

Як зазначає позивач, у подальшому середньозважена ціна РДН лютого 2021 року незначно зросла до 1632,56 грн./МВт*год (у порівнянні з ціною 1576,71 грн./МВт*год на 30.12.2020 року - на 3,5 %), однак потім істотно зменшувалась протягом березня - липня 2021 року: середньозважена ціна РДН березня 2021 року 1374,25 відносно ціни на день укладення договору 30.12.2020 р. зменшилась на 12,84 %, ціна квітня - 1450,22 відносно ціни на 30.12.2020 зменшилась на 8,02 %, ціна травня - 1018,74 відносно ціни на 30.12.2020 р. зменшилась на 35,39 %, ціна червня - 1425,14 грн. відносно ціни 30.12.2020 зменшилась на 9,61 %, ціна РДН липня - 1444,05 грн. відносно ціни на 30.12.2020 зменшилась на 8,41 %. Однак відповідач жодного разу не ініціював зменшення договірної ціни, а вимагав від позивача тільки її збільшення.

Позивач, із посиланням на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 16.02.2023 р. у справі № 903/383/22, вказує, що постачальник електричної енергії при зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій на тендері, навести причини, через які виконання договору стало для нього вочевидь невигідним, тобто має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання тендерної пропозиції). Верховний Суд наголошує, що виключно коливання цін на ринку електричної енергії не може бути беззаперечною підставою автоматичного перегляду (збільшення) погодженої ціни за одиницю товару.

З приводу підстав для оскарження додаткової угоди № 7 від 29.12.2021 р. позивач зазначає, що пунктом 3.1. даної додаткової угоди викладено пункт 3.1. договору № 38/37 в редакції: ціна договору становить 1745559,96 грн. з ПДВ. Така ціна договору є вартістю спожитої позивачем електричної енергії за цінами, збільшеними згідно з оскаржуваними додатковими угодами №№2а, 2б, 3а, 3б, 3в, 3д, 4а, 5а. Позивач вважає, що у разі визнання недійсними зазначених додаткових угод, ціна договору буде складати 1308647,34 грн. з урахуванням ПДВ: 660933 кВт*год х 1,98 грн., де 660933 кВт*год - загальний обсяг спожитої електроенергії згідно підписаних сторонами актів «про прийняття-передавання товарної продукції», 1,98 грн. - ціна 1 кВт*год електроенергії (з урах. ПДВ), визначена додатковою угодою № 1а від 26.01.2021 р. Відтак, на думку позивача, додаткова угода від 29.12.2021 р. №7 є підсумковою у визначенні фактичної ціни договору, тобто ціни фактично спожитої позивачем електроенергії. Визначення даною додатковою угодою загальної ціни договору в сумі 1745559,96 грн. на думку позивача суперечить п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону "Про публічні закупівлі", ч. 3 ст. 632 ЦК України, оскільки є наслідком незаконного збільшення ціни за одиницю товару попередніми додатковими угодами, і тому підлягає визнанню недійсною разом із цими угодами.

Також позивач зауважує, що в тексті позовної заяви та в акті ревізії були допущені описки (технічні помилки), а саме:

1) На стор. 1 (п. 1 "Обставини справи", перше речення) вказано: "31.12.2020 року між КНП "Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр" Миколаївської обласної ради як Споживачем ... був укладений договір про постачання електричної енергії споживачу № 38/37". Фактична дата цього Договору 30.12.2020 року (така ж описка в даті договору і в акті ревізії Держаудитслужби від 19.06.2024 р. № 15-14-11/48 на стор. 45 акту).

2) На стор. 9 (останній абзац) зазначено "Додатковою угодою від 28.12.2021 року № 7 було викладено в новій редакції...". Фактично дата цієї додаткової угоди - 29.12.2021 р. В решті згадувань в тексті позовної заяви дата цієї угоди зазначена вірно.

3) На стор. 10 в таблиці вказано ціну за 1 кВт*год, введену з 20.11.2021 р. згідно додаткової угоди № 5а від 20.12.2021 р., в розмірі 3,429384 грн., фактична ціна згідно вказаної додаткової угоди - 3,42938 грн.

Як вказує позивач, в акті ревізії Держаудитслужби від 19.06.2024 р. № 15-14-11/48 також допущені описки, а саме:

- відносно додаткової угоди № 5а від 20.12.2021 р. вказано збільшення ціни електроенергії з 20.11.2021 р. до 3,42938 грн./кВт*год - на 8,77 % порівняно з попередньою ціною 3,14994 грн./кВт*год, а фактично ціна збільшилась на 8,87 % (в додатку 24 до акту процент збільшення ціни вказаний правильно - 8,87 %);

- відносно додаткової угоди № 4а від 20.12.2021 р. вказано збільшення ціни електроенергії з 01.12.2021 р. до 3,73705 грн./кВт*год - на 8,77 % порівняно з попередньою ціною 3,42938 грн./кВт*год, а фактично ціна збільшилась на 8,97 % (в додатку 24 до акту процент збільшення ціни вказаний правильно - 8,97 %).

У судовому засіданні господарського суду 14.01.2025 р. у справі № 915/1195/24 за участю представників сторін судом було протокольно оголошено перерву до 27.01.2025 р. о 14:00 згідно з ч. 2 ст. 216 ГПК України.

Під час розгляду справи в судовому засіданні 27.01.2025 р. позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі, при цьому позивач заявив про надання ним доказів на підтвердження витрат на правову допомогу. Натомість представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

Згідно з протоколом засідання тендерного комітету від 18.12.2020 р. № 343 переможцем процедури відкритих торгів згідно предмету закупівлі "Електрична енергія, код за ДК021:2015:09310000-5: Електрична енергія" визначено переможця торгів ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія" та прийнято рішення про намір укласти договір про закупівлю.

За результатом процедури закупівлі, 30.12.2020 між Комунальним некомерційним підприємством "Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр" Миколаївської обласної ради (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" (постачальник) укладено договір про постачання електричної енергії № 38/37, у відповідності до якого відповідач як постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а позивач як споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснити інші платежі на умовах цього договору (п. 2.2 договору).

Згідно п. 2.4 договору, очікуваний загальний обсяг споживання електричної енергії складає 1028000 кВт/год (додаток 2 до договору).

Пунктом 2.5 визначено, що обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від потреб і реального фінансування видатків споживача.

Відповідно до п.5.1 договору, ціна за 1 кВт/год електричної енергії за цим договором становить 1.85 грн., у т.ч. ПДВ 0,31 грн.

Згідно з п. 5.2 договору, загальна вартість цього договору становить 1901800,00 грн., у т. ч. ПДВ 316966,66 грн.

Відповідно до п. 5.3. договору, зміна ціни за одиницю товару (електричної енергії) може відбуватися відповідно до умов ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" за умови письмового звернення постачальника до споживача та надання постачальником необхідних підтверджуючих документів щодо кожного коливання ціни електричної енергії на ринку шляхом підписання додаткової угоди до даного договору; зміна ціни 1 кВт електричної енергії в бік збільшення не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни електричної енергії на ринку може відбуватися тільки відносно її фактичної вартості, не враховуючі при цьому тариф постачальника і тариф на передачу.

Згідно п. 5.11 договору, оплата спожитої електричної енергії здійснюється споживачем у відповідності до комерційної пропозиції, яка є додатком до договору. Розрахунки можуть здійснюватися з відстрочкою платежу до 30 банківських днів від дати підписання сторонами актів приймання-передачі електричної енергії за відповідний розрахунковий період.

Згідно п. 13.1. договору, цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання електричної енергії до 31.12.2021 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Згідно з п. 13.2. договору, постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов договору споживача не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Постачальник зобов`язаний повідомити споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику, якщо споживач не приймає нові умови.

Відповідно до п. 13.7. договору, керуючись ч. 5 ст. 41 Закону № 922, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зазначених згідно:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків споживача;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;

3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку із зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень "частини шостої цієї статті". Як вказує позивач, мається на увазі стаття 41 Закону № 922.

Як вбачається з матеріалів справи, споживачем було підписано заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток № 1 до договору).

Також, між споживачем та постачальником було підписано додаток № 2 "Комерційна пропозиція" до договору.

У відповідності до п.1 Додатку №1 "Комерційна пропозиція", ціна для здійснення платежів за електричну енергію за 1 кВт*год у розрахунковому періоді за результатами закупівлі складає 1,85 грн., в т. ч. ПДВ 0,31 грн.

Згідно п.2 додатку №2 "Комерційна пропозиція", оплата за електричну енергію здійснюється за фактичними обсягами споживання електричної енергії на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. В будь-якому випадку підвищення ціни за одиницю товару здійснюється з урахуванням вимог ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та р. 13 п. 13.1 договору.

У подальшому між споживачем та постачальником укладено додаткові угоди до договору, зокрема:

1) додаткова угода №1а від 26.01.2021, якою сторони, посилаючись на п.п. 2 та 7 ч. 5 ст. 41 Закону № 922, п. 5.3. договору, виклали в новій редакції пункт 5.1. договору: ціна за 1 кВт*год електричної енергії за договором становить 1,98 грн., у тому числі ПДВ 0,33 грн. (п. 1 додаткової угоди). Згідно з п. 2 додаткової угоди внесено зміни до п. 1 додатку № 2 до договору «Комрційна пропозиція», а саме: ціна (тариф) електричної енергії за 1 вВт/год з ПДВ за результатами проведеного аукціону без урахування послуги з розподілу електричної енергії складає 1.98 грн., в т.ч. ПДВ 0,33 грн. Пунктом 3 цієї додаткової угоди зменшено на 67495 кВт*год обсяг постачання електроенергії на 2021 рік, внесені зміни до п. 3 "Комерційної пропозиції": визначені щомісячні обсяги споживання електроенергії, загалом 960,505 тис. кВт*год. Згідно з п. 5 додаткової угоди сторони домовились, що відповідно до ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України ця додаткова угода набуває чинності з дня її підписання обома сторонами, застосовується до відносин сторін, що виникли з 01.01.2021, та є невід`ємною частиною договору.

2) додаткова угода від 09.02.2021 р. № 2, якою сторони виклали в новій редакції пункт 3.1. договору, а саме: ціна договору становить 1901800,00 грн., оплата послуг "Електрична енергія" буде здійснена на 1600000,00 грн. із загального обласного бюджету на 2021 рік, та 301800,00 грн. оплата послуг буде здійснена з державного бюджету (НСЗУ); змінено банківські реквізити замовника (позивача).

3) додаткова угода від 10.02.2021 р. № 2а, згідно з якою сторони, посилаючись на п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922, п.п. 2 п. 13.2. договору, виклали в новій редакції пункт 5.1. договору: "ціна за 1 кВт*год електричної енергії 2-го класу за договором становить 2,1727 грн., у тому числі ПДВ 0,3571 грн.". Пунктом 2 додаткової угоди викладено п. 2 "Комерційної пропозиції" в новій редакції: "Загальний обсяг постачання електроенергії 879838 кВт*год". Пунктом 3 було зменшено обсяг постачання електричної енергії на 2021 рік на 80,667 кВт*год, викладено п 3 "Комерційної пропозиції" в новій редакції з визначенням щомісячних очікуваних обсягів споживання електроенергії на 2021 рік, загалом в обсязі 879838 кВт*год. Згідно з п. 5 додаткової угоди № 2а від 10.02.2021, вона набрала чинності з 01.02.2021 р.

4) додаткова угода від 10.03.2021 р. № 2б, згідно з якою сторони, посилаючись на п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922, п.п. 2 п. 13.2. договору, виклали в новій редакції пункт 5.1. договору: "ціна за 1 кВт*год електричної енергії 2-го класу за договором становить 2,3111 грн., у тому числі ПДВ 0,38518 грн.". Пунктом 2 додаткової угоди викладено пункт 2 "Комерційної пропозиції" в редакції: "Загальний обсяг постачання електроенергії 833 125 кВт*год". Пунктом 3 зменшено обсяг постачання електричної енергії на 2021 рік на 46713 кВт*год, та викладено п. 3 "Комерційної пропозиції" в новій редакції з визначенням помісячних обсягів споживання електроенергії на 2021 рік, загалом в обсязі 833125 кВт*год. Відповідно до п. 5, додаткова угода набрала чинності з 01.03.2021 р.

5) додаткова угода від 17.08.2021 р. № 3а, згідно з якою сторони, посилаючись на п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922, п.п. 2 п. 13.2. договору, виклали в новій редакції пункт 5.1. договору: "ціна за 1 кВт*год електричної енергії 2-го класу за договором становить 2,45489 грн., у тому числі ПДВ 0,40915 грн.". Пунктом 2 додаткової угоди викладено в новій редакції пункт 2 "Комерційної пропозиції": Загальний обсяг постачання електроенергії 804354 кВт*год. Пунктом 3 додаткової угоди зменшено обсяг постачання електроенергії на 2021 рік на 28771 кВт*год, викладено пункт 3 "Комерційної пропозиції" в новій редакції з визначенням щомісячних обсягів споживання електроенергії на 2021 рік, загалом в обсязі 804354 кВт*год. Відповідно до п. 5, додаткова угода набрала чинності з 01.08.2021 р.

6) додаткова угода від 06.09.2021 р. № 3б, згідно з якою сторони, посилаючись на п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922, п.п. 2 п. 13.2. договору, виклали в новій редакції пункт 5.1. договору: "ціна за 1 кВт*год електричної енергії 2-го класу за договором становить 2,66489 грн., у тому числі ПДВ 0,44415 грн.". Пунктом 2 додаткової угоди викладено пункт 2 "Комерційної пропозиції" в новій редакції: "Загальний обсяг постачання електричної енергії 772608 кВт*год". Пунктом 3 додаткової угоди зменшено обсяг постачання електричної енергії на 2021 рік на 32615 кВт*год, та викладено пункт 3 "Комерційної пропозиції" в новій редакції, визначивши помісячні очікувані обсяги споживання електроенергії на 2021, загалом в обсязі 772608 кВт*год. Відповідно до п. 5, додаткова угода набрала чинності з з 01.09.2021 р.

7) додаткова угода від 08.10.2021 р. № 3в, згідно з якою сторони, посилаючись набрання чинності з 18.06.2021 р. змін до постанови НКРЕКП від 18.11.2020 № 2124, якою було збільшено тариф на послуги оператору ринку до 3,23 грн. (без ПДВ), керуючись п. 5.3 договору та п. 2, п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону № 922 , п. 5.3. договору, виклали в новій редакції пункт 5.1. договору: "ціна за 1 кВт*год електричної енергії 2-го класу за договором становить 2,89587 грн., у тому числі ПДВ 0,48264 грн.". Пунктом 2 додаткової угоди викладено п. 2 "Комерційної пропозиції" в такій редакції: "Загальний обсяг постачання електроенергії 745215 кВт*год". Пунктом 3 додаткової угоди зменшено обсяг постачання електроенергії на 2021 рік на 27392 кВт*год, та викладено в новій редакції п. 3 "Комерційної пропозиції" з визначенням помісячних обсягів споживання електроенергії на 2021 рік, загалом в обсязі 745215 кВт*год. Відповідно до п. 5, додаткова угода набрала чинності з 01.10.2021 року.

8) додаткова угода від 30.11.2021 р. № 3д, згідно з якою сторони, посилаючись набрання чинності з 18.06.2021 р. змін до постанови НКРЕКП від 18.11.2020 № 2124, якою було збільшено тариф на послуги оператору ринку до 3,23 грн. (без ПДВ), керуючись п. 5.3 договору та п. 2, п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону № 922 , п. 5.3. договору, виклали в новій редакції п. 5.1. договору: "ціна за 1кВт*год електричної енергії 2-го класу становить 3,14994 грн., у тому числі ПДВ 0,52499 грн.". Пунктом 2 додаткової угоди викладено п. 2 "Комерційної пропозиції" в такій редакції: "Загальний обсяг постачання електричної енергії 725853 кВт*год. Пунктом 3 додаткової угоди зменшено обсяг постачання електроенергії на 2021 рік на 13362 кВт*год, і викладено в новій редакції п. 3 "Комерційної пропозиції" з визначенням помісячних обсягів споживання електроенергії на 2021 рік, загалом в обсязі 725853 кВт*год. Відповідно до п. 5, додаткова угода набрала чинності з 01.11.2021 року.

9) додаткова угода від 20.12.2021 року № 5а, згідно з якою сторони, посилаючись на п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону № 922, п. 5.3. договору - у зв`язку з набранням чинності 18.06.2021 р. змін до постанови НКРЕКП від 18.11.2020 № 2124, якою змінений тариф на послуги оператору до 3,23 грн. без ПДВ, а також, посилаючись п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922, цінову довідку ХТПП від 26.11.2021 № 2970/21, виклали в новій редакції п. 5.1. договору: "ціна 1 кВт*год електричної енергії 2-го класу за договором становить 3,42938 грн., у тому числі ПДВ 0,57156 грн.". Пунктом 2 додаткової угоди викладено пункт 2 "Комерційної пропозиції" в редакції: "Загальний обсяг постачання електричної енергії 707870 кВт*год. Пунктом 3 зменшено обсяг постачання електричної енергії на 2021 рік на 17983 кВт*год, та викладено пункт 3 "Комерційної пропозиції" в новій редакції, визначено щомісячні очікувані обсяги споживання електроенергії на 2021 рік загалом 707870 кВт*год. Відповідно до п. 5, додаткова угода набрала чинності з 20.11.2021 року.

10) додаткова угода від 20.12.2021 р. № 4а, згідно з якою сторони, посилаючись на п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону № 922, п. 5.3. Договору - у зв`язку з набранням чинності 18.06.2021 р. змін до постанови НКРЕКП від 18.11.2020 № 2124, якою змінений тариф на послуги оператору до 3,23 грн. без ПДВ, а також посилаючись п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922, пп.2 п.13.2. договору, виклали в новій редакції пункт 5.1. договору: "ціна 1 кВт*год електричної енергії 2-го класу за договором становить 3,73705 грн., у тому числі ПДВ 0,62284 грн.". Пунктом 2 додаткової угоди викладено пункт 2 "Комерційної пропозиції" в редакції: Загальний обсяг постачання електричної енергії 702388 кВт*год. Пунктом 3 зменшено обсяг постачання електричної енергії на 2021 рік на 5482 кВт*год, та викладено пункт 3 "Комерційної пропозиції" в новій редакції, визначено щомісячні очікувані обсяги споживання електроенергії на 2021 рік загалом 702388 кВт*год. Відповідно до п. 5, додаткова угода набрала чинності з 01.12.2021 р.

11) додаткова угода від 29.12.2021 р. № 7, згідно з якою сторони домовились викласти п. 3.1 договору в новій редакції: сторони домовились зменшити обсяги закупівлі та відповідно ціну договору на 156240,07 грн. разом з ПДВ. Ціна договору становить 1745559,96 грн. з ПДВ.

Матеріли справи свідчать також про те, що на виконання умов договору, з урахуванням зазначених додаткових угод, ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія" здійснювало постачання КНП "Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр" Миколаївської обласної ради електричної енергії, зокрема:

- протягом січня 2021 року поставлено замовнику 50983 кВт/год електроенергії на загальну суму 100964,34 грн. (з ПДВ) згідно з актом про прийняття-передавання товарної продукції від 31.01.2021 № 1 та оплачену згідно з платіжним дорученням від 19.02.2021 № 17;

- протягом лютого 2021 року поставлено 48818 кВт/год електроенергії на загальну суму 106067,26 грн. (з ПДВ), що підтверджується актом прийняття-передачі товарної продукції від 02.03.2021 № 2 та оплачену в повному обсязі згідно з платіжним дорученням від 12.03.2021 № 33;

- у березні 2021 року поставлено замовнику 62166 кВт/год електроенергії на загальну суму 143658,23 грн (з ПДВ), що підтверджується актом прийняття-передачі товарної продукції від 05.04.2021 № 3 та оплачену в повному обсязі згідно з платіжним дорученням від 09.04.2021 № 51;

- протягом квітня 2021 року поставлено 79809 кВт/год електроенергії на загальну суму 184446,89 грн (з ПДВ), що підтверджується актом прийняття-передачі товарної продукції від 30.04.2022 № 4 та оплаченої в повному обсязі згідно з платіжним дорученням від 14.05.2021 № 81;

- у травні 2021 року поставлено 44583 кВт/год електроенергії на загальну суму 103036,42 грн (з ПДВ), що підтверджується актом прийняття-передачі товарної продукції від 03.06.2021 № 5, та оплаченої в повному обсязі згідно з платіжним дорученням від 11.06.2021 № 112;

- у червні 2021 року поставлено 35990 кВт/год електроенергії на загальну суму 83176,62грн (з ПДВ), що підтверджується актом прийняття-передачі товарної продукції від 02.07.2021 № 6 та оплаченої в повному обсязі згідно з платіжним дорученням від 09.07.2021 № 185;

- у липні 2021 року поставлено 35359 кВт/год електроенергії на загальну суму 81718,33 грн. (з ПДВ), що підтверджується актом прийняття-передачі товарної продукції від 03.08.2021 № 7, та оплаченої в повному обсязі згідно з платіжним дорученням від 13.08.2021 № 174;

-у серпні 2021 року поставлено 34556 кВт/год електроенергії на загальну суму 84831,11 грн. (з ПДВ), що підтверджується актом прийняття-передачі товарної продукції від 01.09.2021 № 8 та оплаченої в повному обсязі згідно з платіжним дорученням від 10.09.2021 № 199;

-у вересні 2021 року поставлено 37838 кВт/год електроенергії на загальну суму 100834,03 грн (з ПДВ), що підтверджується актом прийняття-передачі товарної продукції від 01.10.2021 № 9, та оплаченої в повному обсязі згідно з платіжним дорученням від 08.10.2021 № 226;

-у жовтні 2021 року поставлено 75995 кВт/год електроенергії на загальну суму 220072,10 грн (з ПДВ), що підтверджується актом прийняття-передачі товарної продукції від 02.11.2021 № 10, та оплаченої в повному обсязі згідно з платіжними дорученнями від 05.11.2021 № 251 та № 254;

- у листопаді 2021 року поставлено 56524 та 28258 кВт/год електроенергії на загальну суму 274954,74 грн (з ПДВ), що підтверджується актом прийому-передачі товарної продукції від 01.12.2021 № 11, оплаченої в повному обсязі згідно з платіжними дорученнями від 13.12.2021 № 296 та № 312;

-у грудні 2021 року поставлено 70060 кВт/год електроенергії на загальну суму 261817,36 грн (з ПДВ), що підтверджується актом прийняття-передачі товарної продукції від 20.12.2021 № 12 та оплаченої в повному обсязі згідно з платіжними дорученнями від 24.12.2021 № 358 та № 363.

Як вказує позивач, 19.06.2024 Управлінням південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області складений акт №15-14-11/48 ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2021 по 31.03.2024 рр., в тому числі щодо закупівлі електричної енергії в 2021 році (відкриті торги ДК 021:2015 09310000-5, Електрична енергія, UA-2020-11-28-000199-b), відповідно до договору № 38/37. В акті ревізії встановлено, що протягом 2021 року до договору ціна електричної енергії була збільшена загалом на 66,95 % від первісної договірної ціни, враховуючи підвищення до 1,98 грн. з ПДВ за 1 кВт*год з 01.01.2021, або на 7,03 %, що, на думку позивача, суперечить пункту 2 частини 5 ст. 41 Закону № 922 відносно обмеження 10-ма % максимального збільшення ціни договору про закупівлю. За результатами ревізії службовими особами Держаудитслужби був зроблений висновок, що підвищення ціни товару проведено безпідставно, що призвело до зайвої сплати позивачем 436912,14 грн., тобто безпідставної втрати бюджетних коштів.

Наразі позивач вважає, що додаткові угоди № 2а від 10.02.2021 р., № 2б від 10.03.2021 р., № 3а від 17.08.2021 р., № 3б від 06.09.2021 р., № 3в від 08.10.2021 р., № 3д від 30.11.2021 р., № 4а від 20.12.2021 р., № 5а від 20.12.2021 р., № 7 від 29.12.2021 р. до договору про постачання електричної енергії споживачу від 30.12.2020 р. № 38/37 були укладені сторонами всупереч пункту 2 частини 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки ціна електричної енергії за ними була збільшена загалом на 66,95 % від первісної договірної ціни, а тому просить визнати їх недійсними та стягнути з відповідача зайво сплачені кошти.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За частиною другою статті 189 Господарського кодексу України (далі - ГК України) ціна є істотною умовою господарського договору.

Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частинами першою, другою статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону «Про публічні закупівлі» № 922-VIII умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону «Про публічні закупівлі» № 922-VIII істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону № 922-VIII вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону № 922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Наведене підтверджується також історичним тлумаченням норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII. У цьому Законі в редакції до 19 квітня 2020 року норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 була викладена в статті 36 та мала такий зміст: «Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі».

Отже, вказана норма Закону № 922-VIIIв редакції до 19 квітня 2020 року не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10 % у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Зазначена норма була змінена Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель» № 114-IX від 18 вересня 2019 року (далі - Закон № 114-ІХ), яким Закон № 922-VIII було викладено в новій редакції. У новій редакції зазначена норма була викладена в пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.

Отже, в новій редакції норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.

Як убачається з пояснювальної записки до проєкту Закону № 114-ІХ, метою його прийняття було удосконалення системи публічних закупівель, спрямованої на розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері закупівель, а також забезпечення виконання міжнародних зобов`язань України у сфері публічних закупівель, у тому числі протидії «ціновому демпінгу» коли учасник процедури закупівлі пропонує значно занижену ціну товару, щоб перемогти, а потім через додаткові угоди суттєво збільшує ціну товару та відповідно зменшує обсяг закупівлі, чим нівелює результати публічної закупівлі. За такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем Законом № 114-ІХ у вказану норму пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати «ціновий демпінг» з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається відповідно до частини третьої статті 632 ЦК України.

Укладаючи 30.12.2020 р. договір № 38/37 про закупівлю електричної енергії, сторони обумовили усі істотні умови.

Як вбачається із укладеного сторонами договору № 38/37 від 30.12.2020 р., постачальник зобов`язався продати споживачу електричну енергію на загальну суму 1901800,00 грн., в т. ч. ПДВ - 316966,66 грн., при цьому обсяг продажу електричної енергії договором визначено не було.

Як зазначалось вище, сторони п. 5.3. договору узгодили, що зміна ціни за одиницю товару (електричної енергії) може відбуватися відповідно до умов ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" за умови письмового звернення постачальника до споживача та надання постачальником необхідних підтверджуючих документів щодо кожного коливання ціни електричної енергії на ринку шляхом підписання додаткової угоди до даного договору; зміна ціни 1 кВт електричної енергії в бік збільшення не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни електричної енергії на ринку може відбуватися тільки відносно її фактичної вартості, не враховуючі при цьому тариф постачальника і тариф на передачу. Пунктом 13.7. договору сторони вирішили, керуючись ч. 5 ст. 41 Закону № 922, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, зокрема, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії; зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

Так, як вбачається з додаткової угоди № 1а від 26.01.2021, у зв`язку зі зміною тарифу на послуги з передачі електричної енергії, що підтверджується ціновою довідкою Харківської торгово-промислової палати від 28.12.2020 № 1728/20, сторони дійшли згоди: викласти в наступній редакції п. 5.1 договору: «Ціна за 1 кВт*год електричної енергії за цим договором становить 1.98 грн., у т. ч. ПДВ 0,33 грн.». Вказана додаткова угодо позивачем не оскаржується.

В подальшому, сторонами було укладено додаткові угоди № 2а від 10.02.2021 р., № 2б від 10.03.2021 р., № 3а від 17.08.2021 р., № 3б від 06.09.2021 р., № 3в від 08.10.2021 р., № 3д від 30.11.2021 р., № 4а від 20.12.2021 р., № 5а від 20.12.2021 р., у відповідності до яких сторони вносили зміни до п. 5.1 договору стосовно підвищення ціни за одиницю товару.

Так, додатковою угодою № 2а від 10.02.2021 р. ціна за 1 кВт*год електричної енергії становить 2,1727 грн., у т. ч. ПДВ 0,3571 грн.;

- додатковою угодою № 2б від 10.03.2021 р. ціна за 1 кВт*год електричної енергії становить 2,3111 грн., у т. ч. ПДВ 0,38518 грн.;

- додатковою угодою № 3а від 17.08.2021 р. ціна за 1 кВт*год електричної енергії становить 2,45489 грн., у т. ч. ПДВ 0,40915 грн.;

- додатковою угодою № 3б від 06.09.2021 р. ціна за 1 кВт*год електричної енергії становить 2,66489 грн., у т. ч. ПДВ 0,44415 грн.;

- додатковою угодою № 3в від 08.10.2021 р. ціна за 1 кВт*год електричної енергії становить 2,89587 грн., у т. ч. ПДВ 0,48264 грн.;

- додатковою угодою № 3д від 30.11.2021 р. ціна за 1 кВт*год електричної енергії становить 3,14994 грн., у т. ч. ПДВ 0,52499 грн.;

- додатковою угодою № 5а від 20.12.2021 р. ціна за 1 кВт*год електричної енергії становить 3,42938 грн., у т. ч. ПДВ 0,57156 грн.;

- додатковою угодою № 4а від 20.12.2021 р. ціна за 1 кВт*год електричної енергії становить 3,73705 грн., у т. ч. ПДВ 0,62284 грн.

Таким чином, зазначеними додатковими угодами до договору змінювались істотні умови договору - ціна на одиницю товару, в результаті чого було збільшено ціну за одиницю товару (1 кВт/год електроенергії) в порівнянні з первісною ціною 1,85 грн. до 3,73705 грн., тобто удвічі фактично, більше ніж на 10%, що не узгоджується із п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що додаткові угоди № 2а від 10.02.2021 р., № 2б від 10.03.2021 р., № 3а від 17.08.2021 р., № 3б від 06.09.2021 р., № 3в від 08.10.2021 р., № 3д від 30.11.2021 р., № 4а від 20.12.2021 р., № 5а від 20.12.2021 р. до договору №38/37 від 30.12.2020 р. підлягають визнанню недійсними, як такі, що суперечать приписам ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Загальне збільшення ціни за одиницю електричної енергії склало з 1,85 грн з ПДВ за 1 кВт/год до 3,73 з ПДВ, що становить 102 % від початкової ціни товару, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю.

Як вказано в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 по справі №922/2321/22, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У зв`язку з наведеним суд погоджується з доводами позивача про те, що оскільки додаткові угоди № 2а від 10.02.2021 р., № 2б від 10.03.2021 р., № 3а від 17.08.2021 р., № 3б від 06.09.2021 р., № 3в від 08.10.2021 р., № 3д від 30.11.2021 р., № 4а від 20.12.2021 р., № 5а від 20.12.2021 р. до договору про постачання електричної енергії споживачу від 30.12.2020 р. № 38/37 суперечать наведеним вище нормам ЦК України та Закону № 922-VIII, відповідно вказані додаткові угоди підлягають визнанню недійсними.

Щодо додаткової угоди № 7 від 29.12.2021 р. слід зазначити, що за її змістом сторони домовились зменшити обсяги закупівлі та відповідно ціну договору на 156240,07 грн. разом з ПДВ, сторони встановили ціну договору в сумі 1745559,96 грн. з ПДВ.

Так, суд зазначає, що при укладанні додаткової угоди №7 зміна ціни за одиницю товару не відбулась, сторони фактично відобразили зміни в кількості закупленої електричної енергії відповідно до цін, встановлених попередніми додатковими угодами, а не збільшили ціну за одиницю товару.

Враховуючи викладене, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про укладення додаткової угоди №7 від 29.12.2021 р. з порушенням п.2 ч.5 ст.41 Закону, а тому відсутні підстави для визнання цієї додаткової угоди недійсною.

Щодо наявності підстав за зустрічним позовом для визнання недійсними спірних додаткових угод № 2а від 10.02.2021 р., № 2б від 10.03.2021 р., № 3а від 17.08.2021 р., № 3б від 06.09.2021 р., № 3в від 08.10.2021 р., № 3д від 30 11.2021 р., № 4а від 20.12.2021 р., № 5а від 20.12.2021 р., № 7 від 29.12.2021 р. до договору про постачання електричної енергії споживачу від 30.12.2020 р. № 38/37 в частині постачання електричної енергії та відновлення становища, яке існувало до їх укладення шляхом застосування до сторін по договору про постачання електричної енергії від 30.12.2020 р. № 38/37 двосторонньої реституції у частині обсягів поставленої електричної енергії вимог, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за ч. 1 ст. 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника. Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу, і такі способи мають бути доступними й ефективними.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів.

Підстави недійсності правочину встановлені статтею 215 Цивільного кодексу України.

За умовами частин першої, третьої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Цивільний кодекс України імперативно не визнає оспорюваний правочин недійсним, а лише допускає можливість визнання його таким у судовому порядку, при цьому визнання такого правочину недійсним відбувається судом, по-перше, за вимогою однієї із сторін або іншої заінтересованої особи, а по-друге, якщо в результаті судового розгляду такого звернення буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі невідповідність волі та волевиявлення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Саме така правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена в постанові від 27.11.2018 р. у справі №905/1227/17.

При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Наразі слід зазначити, що підставою для визнання недійсним спірних додаткових угод позивач за зустрічним позовом зазначає, що вказані додаткові угоди № 2а від 10.02.2021 року, № 2б від 10.03.2021 року, № 3а від 17.08.2021 року, № 3б від 06.09.2021 року, № 3в від 08.10.2021 року, № 3д від 30 11.2021 року, № 4а від 20.12.2021 року, № 5а від 20.12.2021 року, № 7 від 29.12.2021 року до договору про постачання електричної енергії споживачу від 30.12.2020 року № 38/37 були підписані з метою продовжувати споживання електричної енергії, а після виконання договору відповідач за зустрічним позовом мав намір звернутись з позовною заявою про визнання недійсними підписаних додаткових угод, та повернути кошти, які були сплачені за електричну енергію по тарифам, вказаним у додаткових угодах.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України істотне значення мають обставини щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Для визнання недійсним правочину як укладеного під впливом обману необхідно, щоб сторона була введена в оману саме щодо обставин, які мають істотне значення. До таких обставин віднесено відомості стосовно природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

У вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі ст. 230 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем факту обману.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв`язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Тобто обман має місце тоді, коли задля вчинення правочину або надається невірна інформація, або вона замовчується. Причому це робиться навмисно, з метою аби правочин було вчинено. Отже, обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть.

Усі ці обставини (наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману) повинна довести особа, яка діяла під впливом обману (позивач).

Отже, позивач має довести наявність одночасно трьох складових, а саме: наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, наявність обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, тоді вважається, що наявна помилка. Має бути встановлений причинно-наслідковий зв`язок між обманом та вчиненням правочину. Тільки той обман дозволяє оспорити правочин, який вплинув на рішення сторони вчинити цей правочин.

Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману іншу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину відповідно до ст. 230 ЦК України.

Кожна сторона при укладенні правочину має поводити себе добросовісно, обачливо і розумно, об`єктивно оцінювати ситуацію. При встановленні наявності обману суд має враховувати стандарт поведінки розумного учасника обороту, який наділений схожими характеристиками зі стороною, яку ввели в оману.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наміру відповідача за зустрічним позовом визнавати недійсними додаткові угоди до договору від 30.12.2020 № 38/37, з вказаним позовом відповідач за зустрічним позовом звернувся після спливу майже 2,5 року після закінчення його дії.

Отже позивач за зустрічним позовом не довів належними та допустимими доказами, що його було введено в оману.

Так, суд вважає, що позивачем не доведено одночасно наявності трьох складових (наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, наявність обман) для встановлення обставин вчинення оспорюваного правочину під впливом обману.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

В даному випадку позивач, заявляючи вимоги про визнання додаткових угод недійсними, не наводить взагалі обґрунтування порушення його прав, обмежившись посиланням лише на введення відповідачем позивача в оману щодо можливого наміру визнати додаткові угоди до договору недійсними та стягнення зайво сплачених коштів.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 у справі №761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18) зроблено висновок, що "недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. За своєю суттю ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим".

Тлумачення змісту частини першої статті 216 Цивільного кодексу України свідчить, що недійсний правочин не створює для сторін тих прав і обов`язків, які він мав створювати, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов`язані з його недійсністю.

Такі юридичні наслідки під час виконання сторонами недійсного правочину поєднуються з реституційними, які полягають у поверненні в натурі кожною стороною одна одній, одержаного ними на виконання цього правочину. При цьому, якщо у позові не заявлено вимоги про застосування двосторонньої реституції, суд має розглянути питання щодо ефективності способу захисту в цілому, і якщо проведення двосторонньої реституції не відновить права позивача, а погіршить його становище, або взагалі є неможливим, то це є підставою для відмови у задоволенні позову про визнання договору недійсним, адже невідворотнім наслідком такого задоволення є двостороння реституція (постанова Верховного Суду від 21.09.2021 у справі №904/1907/15).

З огляду на викладене та враховуючи, що спірні додаткові угоди не були вчинені сторонами під впливом обману шляхом цілеспрямованого введення позивача в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача за зустрічним позовом.

Щодо вимог позивача за первісним позовом про стягнення зайво сплачених коштів слід зазначити наступне.

Як вже зазначалось вище, за положеннями ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Оскільки додаткові угоди № 2а від 10.02.2021 р., № 2б від 10.03.2021 р., № 3а від 17.08.2021 р., № 3б від 06.09.2021 р., № 3в від 08.10.2021 р., № 3д від 30.11.2021 р., № 4а від 20.12.2021 р., № 5а від 20.12.2021 р. до договору про постачання електричної енергії споживачу від 30.12.2020 р. № 38/37 судом визнані недійсними, відповідно такі угоди не породжують правових наслідків, а правовідносини між позивачем та відповідачем щодо ціни електричної енергії, поставленої за договором №38/37 від 30.12.2020, мали регулюватись додатковою угодою № 1а від 26.01.2021 р., згідно з якою ціна за одиницю електричної енергії складає 1,98 грн. за 1 кВт*год (з ПДВ).

Як встановлено судом, за договором № 38/37 про постачання електричної енергії споживачу від 30.12.2020 відповідачем було поставлено 660993 кВт/год електричної енергії за ціною 1,98 грн з ПДВ, проте позивач за вказаний обсяг спожитої електричної енергії сплатив відповідачу за цінами, визначеними згідно з додатковими угодами, які визнані недійсними.

Так, враховуючи те, що фактична вартість спожитої позивачем електроенергії за ціною 1,98/кВт*год дорівнює 1308647,34 грн. (660933 кВт*год х 1,98 грн.), в той ж час сума спожитої електроенергії згідно з актами приймання-передачі за спірними додатковим угодами становить 1745559,93 грн., відповідно сума переплати складає 436912,59 грн. (1745559,93 грн. - 1308647,34 грн.).

Таким чином, грошові кошти в сумі 436912,59 грн. є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути позивачу, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому суд зауважує, що при наданні оцінки всім доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Вирішуючи питання щодо доцільності надання правової оцінки іншим доводам сторін, суд виходить з того, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у цій справі як джерело права.

Наразі суд не вбачає необхідності надавати оцінку решті доводам сторін, оскільки така оцінка не впливає на вказані вище висновки суду.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того що, згідно ст.129 ГПК України у разі часткового задоволення позову, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що рішення щодо визнання додаткових угод недійсними та стягнення зайво сплачених коштів в сумі 436912,59 грн. в частині первісного позову відбулось частково на користь Комунального некомерційного підприємства "Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр" Миколаївської обласної ради, відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі первісного позову, покладаються на відповідача за первісним позовом пропорційно задоволеним вимогам, що складають 24622,15 грн. Також враховуючи те, що рішення суду в частині зустрічного позову відбулось не на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія", згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 21801,60 грн., понесені позивачем при подачі зустрічного позову, покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 129, 232 ,236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Комунального некомерційного підприємства "Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр" Миколаївської обласної ради (57130, Миколаївська область, Миколаївський район, с. Надбузьке, вул. Веселинівська, 4; e-mail: obl_otd@ukr.net; код ЄДРПОУ 01998390) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" (54017, м. Миколаїв, вул. Погранична, 39/1; e-mail: kahc@elektropostach.mk.com; код ЄДРПОУ 42129888) про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії та стягнення зайво сплачених коштів в сумі 436912,59 грн. задовольнити частково.

2. Визнати недійсною з моменту укладення додаткову угоду № 2а від 10.02.2021 р. до договору про постачання електричної енергії споживачу від 30.12.2020 р. № 38/37, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42129888) та Комунальним некомерційним підприємством "Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр" Миколаївської обласної ради (код ЄДРПОУ 01998390).

3. Визнати недійсною з моменту укладення додаткову угоду № 2б від 10.03.2021 р. до договору про постачання електричної енергії споживачу від 30.12.2020 р. № 38/37, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42129888) та Комунальним некомерційним підприємством "Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр" Миколаївської обласної ради(код ЄДРПОУ 01998390).

4. Визнати недійсною з моменту укладення додаткову угоду № 3а від 17.08.2021 р. до договору про постачання електричної енергії споживачу від 30.12.2020 р. № 38/37, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42129888) та Комунальним некомерційним підприємством "Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр" Миколаївської обласної ради (код ЄДРПОУ 01998390).

5. Визнати недійсною з моменту укладення додаткової угоди № 3б від 06.09.2021 р. до договору про постачання електричної енергії споживачу від 30.12.2020 р. № 38/37, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42129888) та Комунальним некомерційним підприємством "Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр" Миколаївської обласної ради(код ЄДРПОУ 01998390).

6. Визнати недійсною з моменту укладення додаткову угоду № 3в від 08.10.2021 р. до договору про постачання електричної енергії споживачу від 30.12.2020 р. № 38/37, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42129888) та Комунальним некомерційним підприємством "Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр" Миколаївської обласної ради(код ЄДРПОУ 01998390).

7. Визнати недійсною з моменту укладення додаткову угоду № 3д від 30.11.2021 р. до договору про постачання електричної енергії споживачу від 30.12.2020 р. № 38/37, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42129888) та Комунальним некомерційним підприємством "Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр" Миколаївської обласної ради (код ЄДРПОУ 01998390).

8. Визнатинедійсною з моменту укладення додаткову угоду № 4а від 20.12.2021 р. до договору про постачання електричної енергії споживачу від 30.12.2020 р. № 38/37, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42129888) та Комунальним некомерційним підприємством "Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр" Миколаївської обласної ради (код ЄДРПОУ 01998390).

9. Визнати недійсною з моменту укладення додаткову угоду № 5а від 20.12.2021 р. до договору про постачання електричної енергії споживачу від 30.12.2020 р. № 38/37, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія"(код ЄДРПОУ 42129888) та Комунальним некомерційним підприємством "Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр" Миколаївської обласної ради(код ЄДРПОУ 01998390).

10. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" (54017, м. Миколаїв, вул. Погранична, 39/1; e-mail: kahc@elektropostach.mk.com; код ЄДРПОУ 42129888) на користь Комунального некомерційного підприємства "Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр" Миколаївської обласної ради (57130, Миколаївська область, Миколаївський район, с. Надбузьке, вул. Веселинівська, 4; e-mail: obl_otd@ukr.net; код ЄДРПОУ 01998390) 436912/чотириста тридцять шість тисяч дев`ятсот дванадцять/грн. 59 коп. зайво сплачених коштів та витрати по сплаті судового збору в розмірі 24622/двадцять чотири тисячі шістсот двадцять дві/грн. 15 коп.

11. У задоволенні решти частини позовних вимог Комунального некомерційного підприємства "Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр" Миколаївської обласної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" відмовити.

12. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" до Комунального некомерційного підприємства "Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр" Миколаївської обласної ради про визнання недійсними додаткових угод відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 07.03.2025 року у зв`язку з тривалими повітряними тривогами в умовах воєнного стану.

Суддя Л.М. Ільєва

СудДоманівський районний суд Миколаївської області
Дата ухвалення рішення27.01.2025
Оприлюднено12.03.2025
Номер документу125713922
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі купівлі-продажу, з них поставки товарів, робіт, послуг, з них енергоносіїв

Судовий реєстр по справі —915/1195/24

Ухвала від 27.05.2025

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Ярош А.І.

Ухвала від 19.05.2025

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Ярош А.І.

Ухвала від 14.04.2025

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Ярош А.І.

Ухвала від 31.03.2025

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Ярош А.І.

Рішення від 13.02.2025

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Ільєва Л. М.

Рішення від 27.01.2025

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Ільєва Л. М.

Ухвала від 06.02.2025

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Ільєва Л. М.

Ухвала від 05.12.2024

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Ільєва Л. М.

Ухвала від 28.11.2024

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Ільєва Л. М.

Ухвала від 28.10.2024

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Ільєва Л. М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні