Рішення

від 10.03.2025 по справі 695/3477/19

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/3477/19

номер провадження 2/695/71/25

10 березня 2025 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Середи Л.В.,

за участю:

секретаря Оніщенко Н.В., Курченко В.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Сизька Б.Б.,

представника відповідача адвоката Лучинович І.Л.

представника відповідача Короткого К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноші цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до державного навчального закладу «Золотоніський професійний ліцей» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до державного навчального закладу «Золотоніський професійний ліцей» у якому просила:

- визнати незаконним та скасувати наказ ДНЗ «Золотоніський професійний ліцей» від 15.10.2019р. за №112-КР «Про звільнення з посади викладача»;

- поновити ОСОБА_1 на посаді викладача іноземної мови, зарубіжної літератури, художньої культури ДНЗ «Золотоніський професійний ліцей»;

- стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 16.10.2019р. та по день ухвалення рішення суду, виходячи із середньоденної зарплати в розмірі 892.52 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 15.10.1996р. була прийнята на роботу до ліцею на посаду викладача англійської мови. В період перебування в трудових відносинах із відповідачем позивач з 21.04.2006р. займала посаду заступника директора з навчальної роботи, а з 03.09.2019р. була переведена на посаду викладача іноземної мови, зарубіжної літератури, художньої літератури. Однак наказом №112-КР від 15.10.2019р. позивач була звільнена з посади викладача англійської мови за ст. 41 п. 3 КЗпП України. Своє звільнення позивач вважає безпідставним та незаконним, заперечує вчинення нею аморального проступку, не сумісного з продовженням роботи на посаді викладача, а сам наказ вважає протиправним, оскільки відповідач у наказі про її звільнення взагалі не зазначив коли та які саме факти встановив відповідач щодо позивача, на підставі яких доказів і які саме дії позивача є аморальним проступком та коли вони вчинені. За таких підстав позивач наполягає, що відповідачем порушені норми ст. 43 Конституції України та ст. 235 КЗпП України, оскільки вона була звільнена з порушенням порядку, встановленого законом. Також позивач наполягала, що оскільки вона була звільнена без законної підстави то підлягає поновленню на роботі та має право на отримання від відповідача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу виходячи із середньоденної зарплати в розмірі 892.52 грн..

За таких підстав позивач звернулася до суду із даним позовом.

У листопаді 2022р. позивачем надано до суду додаткові письмові пояснення, відповідно до яких позивач вказувала, що за період своєї роботи вона сумлінно виконувала свої посадові обов`язки, мала хороші відносини із керівником навчального закладу ОСОБА_2 .. Однак, на думку позивача, ситуація була змінена через її принципову позицію щодо неформальних відносин в стінах навчального закладу між директором ліцею ОСОБА_2 та майстром виробничого навчання закладу ОСОБА_3 , яка прикриваючись цими стосунками неналежним чином виконувала свої посадові обов`язки. Згодом ситуація в колективі тільки погіршувалася та були вимушені звільнитись особи, які не схвалили змішування директором ОСОБА_2 робочих стосунків з особистими з підлеглою ОСОБА_3 03.09.2019р. ОСОБА_2 викликав позивача в свій кабінет, та у грубій формі окреслив червоні лінії щодо майстра виробничого навчання ОСОБА_3 , шантажуючи звільненням. Позивач заперечує, що у неї виникали між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 сварки із застосуванням нецензурної лексики та вказувала, що обставини, які викладені у заявах останніх є неправдивими. Також позивач заперечувала обставини, які вказані у заяві ОСОБА_4 від 05.09.2019р. вказуючи при цьому, що ОСОБА_4 невірно вказала, що дані події відбулись 04.09.2019р., що на думку позивача вказує на те, що заява писалась заднім числом і події того дня викривлено. В наслідок вказаних подій позивач перебувала на лікарняному до 25.09.2019р. та повернувшись до роботи вона знову мала розмову з директором ліцею, який вказав їй на необхідність звільнення за власним бажанням, від чого позивач відмовилась. Однак вже 15.10.2019р. позивача визвали з уроків та поставили до відома, що її звільнено за аморальний проступок. Вважає, що звільнення відбулось в наслідок умисного зговору групи осіб на чолі з директором ОСОБА_2 до якої також увійшли майстер виробничого навчання ОСОБА_3 , голова профспілки ОСОБА_5 , викладач ОСОБА_6 , старший майстер ОСОБА_7 , викладач ОСОБА_4 , інспектор відділу кадрів ОСОБА_8 , які фальшували та фабрикували документи.

У лютому 2025р. представником позивача також надано клопотання про врахування висновків щодо застосування норм права викладених у постановах Верховного Суду, відповідно до якого представник позивача посилаючись на правові висновки Верховного Суду в постанові від 09.04.2020р. за №398/3547/16 вказував, що спірний наказ за №112-КР від 15.10.2019р. не містить чітко сформульованого конкретного одноразового грубого порушення трудових обов`язків і мотивів, у чому саме полягає аморальний проступок позивача та обставин, що свідчать про винну поведінку позивача, відтак жодних підстав для звільнення ОСОБА_1 за п. 3 ст. 41 КЗпП України вказано не було. Відповідач, після отримання ухвали суду про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 видав наказ №1-КР «Про внесення змін до наказу від 15.10.2019 за №112-КР», який також не містить чітко сформульованого зазначення аморального проступку позивача Крім того зауважував, що допитані в судовому засіданні свідки також вказували про навмисні дії сторони відповідача спрямовані на фабрикування доказів для підтвердження правомірності звільнення позивача. Відтак належних доказів на підтвердження вчинення позивачем аморального проступку та в чому саме він являється відповідачем не надано.

Ухвалою суду від 19.12.2019р. позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, роз`яснено відповідачу право на подання відзиву на позовну заяву.

У січні 2020р. відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечував повністю. Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказував, що 05.09.2019р. на ім`я директора ДНЗ «Золотоніський професійний ліцей» надійшли заяви майстра виробничого навчання ОСОБА_3 , викладача спец предметів ОСОБА_9 , викладача ОСОБА_4 , які повідомляли про агресивні дії, в тому числі образи нецензурною лайкою зі сторони ОСОБА_1 06.09.2019р. була створена комісія з розслідування повідомлених заявниками обставин вчинення ОСОБА_1 , що містять ознаки аморальних проступків до складу якої увійшли ОСОБА_10 - голова комісії; ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . За наслідками розслідування комісією складено висновок відповідно до якого підтверджено факт вчинення позивачкою аморальних проступків, а саме, що ОСОБА_1 03.09.2019р. перебуваючи в коридорі учбового корпусу навчального закладу під час перерви в присутності викладачів та учнів вчинила сварку з ОСОБА_3 , що супроводжувалась грубими, принизливими та непристойними висловлюваннями на адресу останньої. Вона ж 04.09.2019р. перебуваючи в приміщенні учбового корпусу навчального закладу під час проведення учбового зайняття викладачем ОСОБА_4 зайшла в учбовий кабінет, перервала навчальний процес та в присутності учнів вчинила сварку щодо розподілу педагогічного навантаження між викладачами закладу. Вона ж 05.09.2019 перебуваючи в приміщенні учбового корпусу навчального закладу в присутності викладачів та працівників закладу, вчинила сварку з вагітною викладачкою ОСОБА_9 , що супроводжувалось грубими, принизливими та непристойними висловлюваннями та нецензурною лайкою на адресу останньої. Вказані обставини підтверджуються поясненнями ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_5 ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .. Позивачка в період з 09.09.2019 по 14.09.2019 та з 16.09.2019 до 25.09.2019 була звільнена від роботи згідно з листками непрацездатності, до роботи приступила 30.09.2019р., однак відмовилася надавати будь-які пояснення щодо вказаних вище обставин подій. За наслідками розслідування комісією складено висновок від 30.09.2019р. та дії ОСОБА_1 комісія вважає аморальними проступками не сумісними з подальшою роботою як педагогічного працівника. Того ж дня директор ліцею звернувся до профспілкового комітету з поданням, яким просив надати згоду профспілкового комітету на звільнення ОСОБА_1 .. Згідно з листом від 15.10.2019р. профспілковий комітет повідомив, що вважає діяння, які вчинено ОСОБА_1 аморальними проступками та за результатами таємного голосування (за 8, проти 1) було прийнято рішення задовольнити подання директора ліцею та надати згоду на звільнення ОСОБА_1 за п. 3 ст. 41 КЗпП України. Наказом відповідача №112-КР від 15.10.2019р. позивачку звільнено з посади викладача англійської мови з 15.10.2019 згідно п. 3 ст. 41 КЗпП України. У день звільнення позивач відмовилась від ознайомлення з зазначеним наказом, про що 15.10.2019р. складено відповідний акт. У зв`язку з виявленою помилкою у найменування посади, наказом відповідача від 02.02.2020р. внесені зміни до вказаного наказу від 15.10.2019 за №112-КР та викладено його в іншій редакції. Відповідач наполягає, що висловлювання, які були вжиті ОСОБА_1 на адресу викладачів є грубими, принизливими і непристойними, що не відповідає загальноприйнятим нормам спілкування у будь-яких сферах життя. Крім того, такі дії були вчиненні в присутності учнів , що компрометують звання педагога та призводять до втрати авторитету як вихователя. З урахуванням вказаного відповідач вважає оскаржуваний наказ правомірним, а підстави для його скасування відсутні.

У судовому засіданні позивач на задоволенні позову наполягала повністю, вказувала, що справа проти неї була сфабрикована, оскільки вона звернула увагу на стосунки директора і ОСОБА_3 , які негативно впливали на роботу колективу, а ОСОБА_3 користуючись своїм становищем не належно виконувала свої посадові обов`язки, користувалась особливим ставленням до неї директора. Ніяких аморальних проступків вона не вчиняла, вживання нецензурної лексики чи вчинення сварок, тим більше під час навчального процесу в присутності свідків заперечує. Наполягала, що усі на неї намовляють, бо хочуть догодити директору.

Представник позивача у судовому засіданні на задоволенні позову наполягав, вказував, що наказ про звільнення позивача не містить чітко сформульованого аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи, не містить зазначення, у чому конкретно полягає такий проступок та обставин, що свідчать про винну поведінку позивача, а тому є таким, який порушує вимоги чинного законодавства щодо процедури звільнення позивача. Крім того вказував на відсутність належних та достовірних доказів вчинення позивачем аморального проступку не сумісними з подальшою роботою як педагогічного працівника.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, вказували, що в ході розгляду справи стороною відповідача було надано достатні докази, які вказували на неналежну поведінку зі сторони позивача та правомірність її звільнення. Крім того, таке звільнення було погоджено з профспілковим комітетом, який таємним голосуванням, абсолютною більшістю голосів підтримав звільнення позивачки. Вважали позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

У ході розгляду даної справи обома сторонами були подані заяви про виклик та допит свідків.

Сторона позивача вказувала, що їх позовні вимоги підтверджені показами наступних свідків:

- ОСОБА_12 , який в судовому засіданні пояснив, що він у 2019р. був головою комісії від обласного департаменту освіти та здійснював перевірку заяв щодо аморальних проступків ОСОБА_1 .. Така перевірка здійснювалася вже після звільнення ОСОБА_1 та комісія в її діях жодного аморального проступку не виявила. Вказував, що всі акти та письмові пояснення писалися задніми числами, поспіхом, акт службового розслідування щодо проступку ОСОБА_1 йому не надавали. Комісія опитувала учасників подій, але ніхто не зміг належно пояснити обставини події. За результатами проведеної перевірки комісія висновок не складала, оскільки точно стверджувати про наявність чи про відсутність такого проступку неможна. Він звертався до директора департаменту для відповідного реагування, однак той у такому відмовив і повідомив, що буде мирне врегулювання конфлікту. Висновок він подав у департамент та Міністерство науки і освіти, де вказав невідповідність у документах;

- ОСОБА_13 , яка в судовому засіданні пояснила, що впродовж серпня-жовтня 2019 р. працювала викладачем ДНЗ «Золотоніський професійний ліцей» та добре знає ОСОБА_1 , яку вважає професіоналом своєї справи. Звільнилася з ліцею в 2020 році через нестерпні моральні умови. На час звільнення позивача вона працювала у ліцеї та стверджує, що позивача 04.09.2019р. вона в ліцеї не бачила та вони зустрілися в методцентрі в м. Черкаси близько 10.00 год. Приїхали вони в м. Золотоноша близько 16 год. 00 хв., після чого пішли до ліцею. Їй відомо, що ініціатором конфлікту була ОСОБА_3 ;

- ОСОБА_14 , який в судовому засіданні пояснив, що він працював в ДНЗ «Золотоніський професійний ліцей» та в 2019 році займався ремонтом у закладі пов`язаного із заміною вікон. Коли він піднімався на другий поверх то побачив, як ОСОБА_3 піднімаючись по сходах на гору побачила ОСОБА_1 , яка спускалася від директора та спровокувала останню. Не вірить, що ОСОБА_1 могла вживати нецензурну лайку, а якщо її звільнили за таке то потрібно звільняти і директора, який поводить себе невідповідно, завжди вживає нецензурну лайку в тому числі і по відношенню до працівників. 04.09.2019р. ОСОБА_1 у ліцеї він не бачив.

- ОСОБА_15 , який в судовому засіданні пояснив, що він працював викладачем та соціальним педагогом ДНЗ «Золотоніський професійний ліцей», часто спілкувався із ОСОБА_1 . Заперечував сварку між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .. У жовтні 2019р. був присутнім на засіданні профкому ДНЗ «Золотоніський професійний ліцей» де розглядалось питання вчинення ОСОБА_1 аморальних проступків. Позивача на вказане засідання не запросили на що він неодноразово вказував. В подальшому його викликав директор, який запитував у нього кого він буде підтримувати, його чи ОСОБА_1 .. Через нестерпну поведінку директора також був змушений звільнитися;

- ОСОБА_16 , яка в судовому засіданні пояснила, що вона працювала на посаді заступника директора з виховної роботи ДНЗ «Золотоніський професійний ліцей» та знає позивача понад 20 років. 03.09.2019р. ОСОБА_1 зайшла до неї із питанням узгодження плану щодо розподілу між викладачами годин, коли до неї зателефонував директор та наказав ОСОБА_1 негайно прибути до нього. Через деякий час вона побачила ОСОБА_1 , яка поверталася від нього перебуваючи в шоковому стані, в цей час проходила ОСОБА_3 , яка почала насміхатися із позивача на що та розізлилась. Жодної лайки в цей момент не було, ОСОБА_3 намагалася провокувати позивача, а та відповіла, щоб вона йшла собі далі. 04.09.2019р. у неї був день народження і ОСОБА_1 приїхала з м. Черкаси в кінці дня, шукала директора, якого вже на той час не було. Також на той час вже була відсутня ОСОБА_4 .. Вона не бачила жодних конфліктів позивача з іншими викладачами ні 03.09., ні 04.09.2019р.. Вказувала, що раніше позивач, вона та директор були однією командою доки не з`явилась ОСОБА_3 , яка неналежно виконує свої обов`язки, часто залишається дома без будь-яких причин, користується довірою директора, на їх вказівки не реагує;

- ОСОБА_17 , яка в судовому засіданні пояснила, що вона працювала на посаді практичного психолога ДНЗ «Золотоніський професійний ліцей» та їй учні розповідали про неофіційні відносини між директором та одним із викладачів після чого в колективі стрімко почало рости напруження. З вересня 2019 року почали звільнятись викладачі. В кінці вересні 2019р. її попросили зайти у відділ кадрів та підписати якийсь документ, де вона дізналася, що це був акт, що ОСОБА_1 відмовилась отримувати наказ на звільнення. Вказаний акт був складений задніми числами. ЇЇ попереджали щоб вона не спілкувалася із ОСОБА_1 бо попаде під гнів директора. Не витримавши такої напруги вона звільнилася в січні 2020р.;

- ОСОБА_11 , яка в судовому засіданні пояснила, що вона перебувала на посаді старшого майстра ДНЗ «Золотоніський професійний ліцей» та у жовтні 2019р. брала участь у засіданні профкому коли до них зайшов директор ОСОБА_2 та просив погодити звільнення ОСОБА_1 , включав їм якісь записи розмов по телефону, казав, що це сваряться ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .. ОСОБА_5 , яка є головою профспілки зачитала доповідні ОСОБА_3 , секретарем засідання була ОСОБА_4 .. Внаслідок таємного голосування погодили звільнення ОСОБА_1 .. Ніяких результатів службових розслідувань не оголошували. У січні 2020р. у вихідний день усіх викликав директор у гуртожиток де був адвокат ОСОБА_18 , який розказував як вірно оформити звільнення ОСОБА_19 , які ОСОБА_5 та ОСОБА_10 вивчити записи та які документи необхідно відредагувати. Під аморальний проступок пояснюючу записку вона писала після того як ОСОБА_1 звернулась у суд. Стверджує, що жодної лайки між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не було, а хтось лише крикнув про те, що потрібно швидко йти на урок. Стверджує, що під острахом втратити роботи оговорила ОСОБА_19 та попереджала ОСОБА_10 , що якщо її викличуть до суду то вона буде говорити правду, через що її з часом також вимусили звільнитись.

Сторона відповідача вказувала, що їх заперечення щодо обставин, які викладені у позовній заяві підтверджені показами наступних свідків:

- ОСОБА_10 , яка в судовому засіданні пояснила, що вона працює на посаді інспектора відділу кадрів та на початку вересня 2019 року її викликав директор та пояснив, що до нього надійшли заяви від трьох працівників щодо дій ОСОБА_1 , яка перевищила свої повноваження принизивши їх. 06.09.2019р. був виданий наказ про створення відповідної комісії з розслідування вказаних у заявах подій де її призначено головою комісії. Комісією було відібрано пояснення у працівників, які написали заяви, а також опитано свідків, однак на той час ОСОБА_1 пішла на лікарняний. Коли ОСОБА_1 вийшла на роботу комісія запросила її в кабінет директора для того, щоб та дала свої прояснення, однак остання від такого відмовилася про що був складений відповідний акт. Крім того вказувала, що 05.09.2019р. в її кабінеті перебувала ОСОБА_9 , яка писала заяву щодо педагогічного навантаження. В цей час зайшла ОСОБА_1 та між ними виник конфлікт через педагогічне навантаження та, що ОСОБА_9 , на думку ОСОБА_1 не повинна мати стільки викладацьких годин. В ході конфлікту ОСОБА_1 почала ображати ОСОБА_9 нецензурною лайкою незважаючи на те, що остання була вагітною, що було добре видно. Хоча була очевидцем цієї події самовідвід не заявляла посилаючись на відсутність таких вимог у законодавстві та повідомлення про такі події директора шляхом написання відповідної доповідної записки. Висновок про результати розслідування був складений 30.09.2019р., який був наданий директору. ОСОБА_1 для ознайомлення вказаний висновок не надавали. Пізніше їй стало відомо, що на засіданні профкому було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 наказ про звільнення за №112КР готувала вона. 02.01.2020р. за №1-кр було видано наказ у зв`язку з помилкою в наказі №112-КР в посаді, яку займала ОСОБА_1 про що остання була повідомлена письмово;

- ОСОБА_5 , яка в судовому засіданні пояснила, що вона працює у ліцеї майстром та була членом профкому. 03.09.2019р. стала свідком конфлікту між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в ході якого остання виражалася нецензурною лайкою. Про те, що була очевидцем вказаних подій написала доповідну директору. Знала, що окремі працівники писали заяви директору щодо поведінки ОСОБА_1 .. Брала участь 04.10.2019р. у засіданні профкому на який запрошували також ОСОБА_1 , остання не з`явилась, а тому засідання відклалось. Оскільки ОСОБА_1 не з`явилась і на наступне засідання, яке відбулось 15.10.2019р., то вирішено було проводити його за її відсутності. Директор ліцею був присутнім на обох засіданнях профкому. Голосування відбувалось таємно в ньому брали участь також ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .. ОСОБА_1 не було на жодному засіданні, остання не підписувала жодних документів в тому числі відмовилася отримувати та підписувати наказ про звільнення.;

- ОСОБА_4 , яка в судовому засіданні пояснила, що вона працювала на посаді викладача ДНЗ «Золотоніський професійний ліцей» та 03.09.2019р. під час уроку з групою №16 до аудиторії зайшла ОСОБА_1 , перервала урок та в грубій формі повідомила, що тепер у неї буде лише 300 навчальних годин, після чого покинула приміщення. Після закінчення уроку вона пішла до директора та повідомила, що має намір звільнитися, адже така кількість годин свідчить, що вона працює менше ніж на півставки. Директор сказав щоб вона працювала по старому графіку. На наступний день, 04.09.2019р. ОСОБА_1 знову під час уроку зайшла до аудиторії та почала на неї кричати в присутності учнів, після чого почала ображати нецензурними словами. Вона член профкому, обидва рази брала участь в його засіданні, голосувала за звільнення ОСОБА_1 ;

- ОСОБА_3 , яка в судовому засіданні пояснила, що вона працювала на посаді майстра виробничого навчання ДНЗ «Золотоніський професійний ліцей» та у вересні 2019р. звернулася до директора із заявою щодо конфлікту із ОСОБА_1 . Так 03.09.2019 р. на першому поверсі вона зустріла ОСОБА_1 , яка почала сваритися із нею та в присутності викладачів та дій почала ображати її нецензурними словами. Вказану подію бачила викладач ОСОБА_20 , яка почала відводити учнів. Такі дії ОСОБА_1 проявляє систематично, навіть після її звільнення продовжує ображати її, а тому вона зверталася в поліцію. Вона є членом профкому, брала участь у засіданні по питанню звільнення ОСОБА_1 .. Було два засідання, на обидва ОСОБА_1 не з`явилася, свої пояснення не надавала;

- ОСОБА_6 , яка в судовому засіданні пояснила, що вона була в.о. заступника директора з навчальної роботи ДНЗ «Золотоніський професійний ліцей» та входила до складу комісії з приводу службового розслідування конфлікту в ліцеї. Комісія була створена наказом через надходження до директора трьох заяв від викладачів ліцею щодо дій ОСОБА_1 .. Комісія ОСОБА_1 не змогла опитати, оскільки остання перебувала на лікарняному, а потім відмовилася надавати пояснення, уникала контакту з членами комісії. Вона особисто телефонувала ОСОБА_1 , однак та не брала слухавку. Також вона брала участь в засіданні профкому на які ОСОБА_1 також не з`явилася, пояснень не надала. Голосування було таємним 8 чоловік голосувало за звільнення, один проти.

Заслухавши пояснення сторін по справі та свідків, дослідивши матеріали справи суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 41 КЗпП України вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи, є підставою для розірвання трудового договору з працівником.

До суб`єктів, які можуть бути звільнені за згаданою підставою, належать учасники освітнього процесу, зазначені у статті 52 Закону України «Про освіту», а саме: педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники; фізичні особи, які провадять освітню діяльність; інші особи, передбачені спеціальними законами та залучені до освітнього процесу у порядку, що встановлюється закладом освіти.

Термін «аморальний проступок» є оціночним поняттям, оскільки не конкретизований законодавцем, отже суду, як правозастосовному органу, надана можливість на свій розсуд надавати оцінку на підставі встановлених обставин справи, чи є ті чи інші діяння аморальним проступком.

Зокрема, аморальним проступком можна вважати діяння, яке суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечить змісту трудової функції конкретного працівника.

Аморальним проступком слід вважати появу в громадських місцях у нетверезому стані, нецензурну лайку, бійку, поведінку, що принижує людську гідність, тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про освіту» засадами державної політики у сфері освіти та принципами освітньої діяльності є: виховання патріотизму, поваги до культурних цінностей Українського народу, його історико-культурного надбання і традицій.

До суб`єктів, які можуть бути звільнені за вказаною підставою, належать учасники навчально-виховного процесу, зазначені у статті 50 Закону України «Про освіту», а саме керівні, педагогічні, наукові, науково-педагогічні працівники, спеціалісти.

За змістом частини другої статті 54 Закону України «Про освіту» педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники зобов`язані: настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі та суспільних цінностей, зокрема правди, справедливості, патріотизму, гуманізму, толерантності, працелюбства; формувати у здобувачів освіти усвідомлення необхідності додержуватися Конституції та законів України, захищати суверенітет і територіальну цілісність України.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що працівники, які виконують виховну функцію, вчитель, педагог, вихователь зобов`язані бути людьми високих моральних переконань та бездоганної поведінки.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 30 січня 2018 року у справі № 713/265/15-ц (провадження № 61-135св17), від 16 травня 2018 року у справі № 1519/2-667/11 (провадження № 61-13895св18), від 07 травня 2018 року у справі № 243/8522/17 (провадження № 61-13316св18).

Морально-духовне становлення дітей, учнівської молоді, їх підготовка до активної, творчої, соціально значущої, сповненої особистісного сенсу життєдіяльності є найважливішими складовими розвитку суспільства та держави.

Особи, трудовим обов`язком яких є виховання, повинні бути не тільки висококваліфікованими спеціалістами, а й людьми високої духовності та моральних переконань.

Особистий приклад викладача, його авторитет і високоморальна поведінка мають виключно важливе значення у формуванні впливу на молодь, становлять ту виховну силу, яку не можна замінити підручниками.

Працівник, який виконує виховні функції, повинен постійно дивитися за собою, відчувати, що його поведінка перебуває під контролем тих, кого він виховує, а також суспільства в цілому (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 495/47/18).

Підвищена відповідальність педагогічних працівників обумовлена тим, що вони перебувають в особливих відносинах та виконують специфічні функції, які не обмежуються лише формальним виконанням трудових обов`язків вчителя (педагога, вихователя), а й здійснюють виховну функцію, не властиву іншим категоріям працівників.

Звільнення працівника, який виконує виховні функції та який вчинив аморальний проступок, допускається за наявності двох умов: 1) аморальний проступок повинен бути підтверджений фактами; 2)вчинення проступку несумісне з продовженням роботи, що має виховну функцію.

Звільнення допускається за вчинення аморального проступку як при виконанні трудових обов`язків, так і не пов`язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті).

Отже, якщо педагог недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, іншими учасниками навчально-виховного процесу, порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як педагог, що унеможливлює досягнення мети навчально-виховного процесу, він підлягає звільненню з роботи за пунктом 3 частини першої статті 41 КЗпП України.

Підставою для звільнення за пунктом 3 частини першої статті 41 КЗпП України є не будь-який аморальний проступок, а такий, що несумісний із продовженням цієї роботи.

Законодавець не визначив критеріїв межі між проступками, сумісними і не сумісними з продовженням роботи, отже суд зобов`язаний з метою виконання завдання цивільного судочинства самостійно надати оцінку і встановити, чи є аморальний проступок, за який звільнено працівника, таким, що сумісний із продовженням роботи з урахуванням конкретних обставин справи.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 27 березня 2019 року у справі № 560/893/17 (провадження № 61-48706св18), від 11 квітня 2019 року у справі № 351/2141/16 (провадження № 61-31226св18), від 31 липня 2019 року у справі № 243/5802/16-ц (провадження № 61-24254св18), від 05 вересня 2019 року у справі № 697/2520/18 (провадження № 61-8551св19), від 02 жовтня 2019 року у справі № 495/47/18 (провадження № 61-44378св18).

У постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 327/514/18 (провадження № 61-4560св20) зазначено, що звільнення не може бути визнано правильним, якщо воно проведене лише внаслідок загальної оцінки поведінки працівника, не підтвердженої конкретними фактами. Тобто факт вчинення працівником аморального проступку повинен бути документально підтверджений службовим розслідуванням, проведеним на підставі службової записки безпосереднього керівника працівника, скарги учнів, повідомлення правоохоронних органів тощо. Працівник повинен дати письмове пояснення того, що сталося. Висновки, засновані на результатах розслідування (інших аналогічних документах), повинні переконливо вказувати на несумісність скоєння працівником аморального проступку з продовженням роботи.

У пункті 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що при розгляді справ про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктами 2 і 3 частини першої статті 41 КЗпП України слід враховувати, що розірвання трудового договору з цих підстав не є заходом дисциплінарного стягнення і тому вимоги статей 148, 149 КЗпП України про строк і порядок застосування дисциплінарних стягнень на ці випадки не поширюються. Разом з тим при вирішенні справ про звільнення з цих підстав суди мають брати до уваги відповідно час, що пройшов з моменту вчинення винних дій чи аморального проступку, наступну поведінку працівника і інші конкретні обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 20 серпня 2018 року в справі № 346/261/16-ц, від 27 червня 2022 року в справі № 359/11572/19, від 28 лютого 2024 року в справі № 458/394/22.

Судом встановлено, що позивач з 15.10.1996р. перебувала у трудових відносинах з відповідачем, зокрема, наказом №40 була прийнята на посаду викладачем англійської мови. Наказом № 34-КР від 10.04.2006р. переведена на посаду заступника директора з навчальної роботи.

Наказом №82-КР від 03.09.2019р. позивач переведена на посаду викладача іноземної мови, зарубіжної літератури, художньої культури, а наказом №112-КР від 15.10.2019р. позивач звільнена з посади викладача згідно ст. 41 п. 3 КЗпП України.

Вказані обставини стверджуються доданою позивачем копією трудової книжки.

Таким чином, суд встановив, що ОСОБА_1 за своїми посадовими обов`язками виконувала педагогічну виховну роботу, а тому вона є тим суб`єктом, який може бути звільненим з підстави вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи.

Оскаржуючи своє звільнення позивач посилається на те, що вона не вчиняла жодного аморального проступку, не сумісного з продовженням роботи на посаді викладача, а її звільнення відбулось з порушенням порядку, встановленого законом, адже відповідач у наказі від 15.10.2019р. за №112-КР взагалі не зазначив коли та які саме факти встановив відповідач щодо позивача, на підставі яких саме доказів і які саме дії позивача є аморальним проступком та коли вони вчинені.

Разом із тим відповідачем надані копії заяв ОСОБА_3 від 05.09.2019р., ОСОБА_9 від 05.09.2019р. та ОСОБА_4 від 05.09.2019р., які адресовані директору КНП «Золотоніський професійний ліцей» та в яких зазначено про погрози та вживання нецензурної лексики в їх адресу зі сторони ОСОБА_1 в присутності інших осіб, в тому числі учнів.

Наказом директора ДНЗ «Золотоніський професійний ліцей» від 06.09.2019 створено комісію з розслідування повідомлених заявниками обставин вчинених ОСОБА_1 діянь, що містять ознаки аморальних проступків в складі голови комісії - ОСОБА_21 , членів комісії - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ..

Вказаною комісією було опитано ОСОБА_3 , ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , взято до уваги пояснення інших осіб та складено висновок від 30.09.2019р.

Позивач в період з 09.09.2019 до 14.09.2019 та з 16.09.2019 до 25.09.2019 перебувала на лікарняному, що стверджується доданими листками непрацездатності серії АДФ №783274, АДФ №713386, до роботи приступила 30.09.2019.

Згідно наданого відповідачем акту від 30.09.2019р. ОСОБА_1 відмовилась надавати пояснення щодо обставин подій, повідомлених у заявах ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 .

Листом від 15.10.2019 профспілковий комітет повідомив, що вважає діяння, які вчинені ОСОБА_1 та описані у висновку розслідування аморальними проступками в наслідок яких остання втратила авторитет серед колег та учнів, грубо підірвала авторитет навчального закладу повагу та довіру до роботи педагога. У зв`язку з чим вказані діяння є несумісними з подальшою роботою ОСОБА_1 як викладача. За результатами таємного голосування ( за 8 осіб, проти 1 особа) було прийнято рішення задовольнити подання директора ліцею від 30.09.2019 та надати згоду на звільнення ОСОБА_1 за вчинення аморального проступку, згідно п. 3 ст. 41 КЗпП України.

Наказом відповідача від 15.10.2019р. №112-КР «Про звільнення з посади викладача» ОСОБА_1 звільнена з посади викладача англійської мови з 15.10.2019 згідно п. 3 ст. 41 КЗпП України. Згідно наданого відповідачем акту від 15.10.2019р. позивач відмовилась від ознайомлення з наказом.

Наказом відповідача від 02.02.2020 внесено зміни до вказаного наказу від 15.10.2019 №112-КР та викладеного його у такій редакції «Звільнити ОСОБА_1 з посади викладача іноземної мови, зарубіжної літератури, художньої культури з 15.10.2019 згідно п. 3 ст. 41 КЗпП України . Підстава: висновок розслідування, рішення Профспілкового комітету».

Позивач не заперечує факту отримання обох наказів, однак вважає, що їх зміст не розкриває, які саме аморальні проступки було вчинено позивачем та якими саме доказами вказані проступки підтверджуються.

У ході розгляду справи позивач та її представник вказували, що жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 запрошувалася на засідання профкому в порядку, встановленому чинним законодавством України не надано, а тому розгляд подання директора відповідача про звільнення ОСОБА_1 за її відсутності свідчить про порушення встановленого ст.. 43 КЗпП України порядку його розгляду, а тому згода профспілкового комітету на розірвання трудового договору з позивачем не може бути визнанню належною.

З метою дотримання прав позивача та враховуючи обставини по справі ухвалою суду від 08.02.2024р. було звернуто до первинної профспілкової організації державного навчального закладу «Золотоніський професійний ліцей» із запитом про надання згоди чи відмови у наданні згоди, з додержанням вимог ст. 43 КЗпП України, на звільнення ОСОБА_1 з посади викладача іноземної мови, зарубіжної літератури, художньої культури у зв`язку із вчинення працівником,якийвиконуєвиховні функції,аморальногопроступку,несумісногоз продовженнямданоїроботи на підставі п. 3 ст. 41 КЗпП України.

У липні 2024р. на адресу суду надійшли матеріали згоди профспілкової організації ДНЗ «Золотоніський професійний ліцей» на звільнення ОСОБА_1 з посади викладача іноземної мови, зарубіжної літератури та художньої літератури за вчинення аморального проступку щодо ОСОБА_3 , ОСОБА_9 та ОСОБА_4 .

Із вказаних матеріалів вбачається, що засідання профспілки ДНЗ «Золотоніський професійний ліцей» відкладалось через неявку позивача та її представника, виклик останніх здійснювався за допомогою листів кур`єрською доставкою ДП «Укрпошта» та ТОВ «Нова пошта», а також текстових повідомлень на номери мобільних телефонів, що належать ОСОБА_1 та адвокату Сизьку Б.Б..

До матеріалів справи додані відповідні копії повідомлень, а також докази направлення листів-запрошень на засідання профспілки ДНЗ «Золотоніський професійний ліцей», які суд вважає достатніми доказами належного повідомлення сторони позивача про вказані засідання.

Згідно з протоколом засідання профспілки ДНЗ «Золотоніський професійний ліцей» №4 від 14.06.2024р. на засіданні профспілки було оголошено подання директора, заяви і пояснення ОСОБА_9 та ОСОБА_3 , а також виступила ОСОБА_4 , яка підтвердила, що зверталась до директора із заявою про протиправну поведінку ОСОБА_1 , крім того, оскільки трудовим колективом вона була обрана на посаду секретаря профспілки, то вважає за необхідне не брати участі у голосуванні за її особистою заявою.

Як вбачається із змісту вказаного протоколу № 4 від 14.06.2024р. профспілка ДНЗ «Золотоніський професійний ліцей» проголосувала за надання згоди на звільнення ОСОБА_1 за поданням директора у розрізі трьох заяв: за заявою ОСОБА_3 , ОСОБА_9 та ОСОБА_4 .

Надаючи правову оцінку вказаним правовідносинам та оцінюючи докази в їх сукупності та взаємозв`язку суд наголошує, що згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (частини друга та третя статті 77 ЦПК України).

Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. (відповідно до частин першої, третьої, шостої статті 84 ЦПК України).

Сторони користуються рівними процесуальними правами (частина перша статті 49 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи надані сторонами докази та доводи суд приходить до переконання, що відповідачем доведено факт вчинення позивачем проступків, що є аморальними, а саме використання позивачем нецензурної лайки, брутальних і принизливих висловлювань на адресу педагогів у присутності інших колег та учнів.

Морально-духовне становлення дітей, учнівської молоді, їх підготовка до активної, творчої, соціально значущої, сповненої особистісного сенсу життєдіяльності є найважливішими складовими розвитку суспільства та держави.

Особи, трудовим обов`язком яких є виховання, повинні бути не тільки висококваліфікованими спеціалістами, а й людьми високої духовності та моральних переконань.

Особистий приклад викладача, його авторитет і високоморальна поведінка мають виключно важливе значення у формуванні впливу на молодь, становлять ту виховну силу, яку не можна замінити підручниками.

Працівник, який виконує виховні функції, повинен постійно дивитися за собою, відчувати, що його поведінка перебуває під контролем тих, кого він виховує, а також суспільства в цілому (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 495/47/18).

Підвищена відповідальність педагогічних працівників обумовлена тим, що вони перебувають в особливих відносинах та виконують специфічні функції, які не обмежуються лише формальним виконанням трудових обов`язків вчителя (педагога, вихователя), а й здійснюють виховну функцію, не властиву іншим категоріям працівників.

Образи та приниження інших вчителів, використання нецензурної лексики, зневажливий тон на адресу колег порушує моральні норми суспільства в цілому, а в присутності учнів підриває авторитет вчителя, навчального закладу, повагу до педагога, формує хибний приклад поведінки з приниження честі та гідності особи, що є неприпустимим.

Вживання позивачем нецензурної лайки та образи колег підтверджується поясненнями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 ..

Пояснення вказаних свідків у своїй сукупності доповнюють одне одного, крім того відповідають письмовим матеріалам справи.

При цьому суд критично відноситься до пояснень свідків сторони позивача, а саме:

- свідок ОСОБА_12 вказував, що був головою комісії від обласного департаменту освіти та здійснював перевірку заяв щодо аморальних проступків ОСОБА_1 .. Однак жодних доказів проведення такої перевірки (наказ, акт, висновок перевірки, тощо) надано не було. Свідок вказував, що був складений якийсь висновок, який передано у Міністерство науки щодо невідповідності у документах, однак таких доказів суду надано не було, позивачем клопотань про витребування таких доказів не заявлено;

- свідок ОСОБА_13 стверджує, що позивача 04.09.2019р. вона в ліцеї не бачила та вони зустрілися в методцентрі в м. Черкаси близько 10.00 год. Приїхали вони в м. Золотоноша близько 16 год. 00 хв. Однак вказаний свідок не була очевидцем розмови між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , яка вказувала, що події відбувались близько 09 год. ранку. Будь-яких доказів робочої поїздки 04.09.2019р. до м. Черкаси по питаннях коригування робочого навчального плану матеріали справи не містять та позивачем надано не було. Крім того суд зважає і на те, що станом на 04.09.2019р. позивач була переведена на посаду викладача іноземної мови, зарубіжної літератури, художньої культури. Своє переведення на вказану посаду позивач не оскаржує;

- пояснення свідка ОСОБА_14 зводяться до його особистого переконання, що ОСОБА_1 не могла вживати нецензурну лайку, останній негативно відноситься до керівника ліцею, сварки між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не чув, 04.09.2019р. позивача в приміщенні ліцею не бачив, що суперечить поясненням самої ОСОБА_1 , яка вказувала, що була о 16 год. в навчальному закладі;

- свідок ОСОБА_15 заперечував сварку між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , брав участь у засіданні профкому ДНЗ «Золотоніський професійний ліцей», де розглядалось питання вчинення ОСОБА_1 аморальних проступків, голосував проти її звільнення. Однак точного часу подій вказаний свідок не зазначає;

- свідок ОСОБА_16 стверджує, що вона не бачила жодних конфліктів позивача з іншими викладачами ні 03.09., ні 04.09.2019р., хоча вказувала, що ОСОБА_3 провокувала позивача після розмови з директором на що ОСОБА_19 розізлилась;

- свідок ОСОБА_17 пояснювала, що її попросили зайти у відділ кадрів та підписати якийсь документ, де вона дізналася, що це був акт, що ОСОБА_1 відмовилась отримувати наказ на звільнення. Вказаний акт був складений задніми числами. Однак вказаний свідок не була очевидцем жодного із конфліктів, які вказані у заявах ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 ;

- свідок ОСОБА_11 заперечувала лайку між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , однак остання не була присутня при їх розмові, а лише чула, що в коридорі хтось, щось викрикнув про те, що потрібно швидко йти на урок. Стверджує, що під острахом втратити роботи оговорила ОСОБА_19 . Вказувала, що адвокат ОСОБА_18 збирав колектив ліцею та вказував, які документи потрібно редагувати, однак, які саме документи були відредаговані, в якому розмірі не зазначає, що зводиться до припущення останньої про те, що всі документи службового розслідування були відредаговані вже після відкриття провадження по даній справі у суді.

Як вбачається із пояснень свідків з обох сторін у колективі ДНЗ «Золотоніський професійний ліцей» дійсно наявний конфлікт з приводу дій його керівника.

Однак суд, вирішуючи вказаний спір керується також правовими висновкам, які викладені в постановах Верховного Суду від 20 серпня 2018 року в справі № 346/261/16-ц, від 27 червня 2022 року в справі № 359/11572/19, від 28 лютого 2024 року в справі № 458/394/22, відповідно до яких при розгляді справ про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктами 2 і 3 частини першої статті 41 КЗпП України слід враховувати, що розірвання трудового договору з цих підстав не є заходом дисциплінарного стягнення, а при вирішенні справ про звільнення з цих підстав суди мають брати до уваги відповідно час, що пройшов з моменту вчинення винних дій чи аморального проступку, наступну поведінку працівника і інші конкретні обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Як встановлено судом вище позивач не взяла участі в жодному із засідань профспілки ухиляючись від надання пояснень з приводу подій, які викладені у заявах ОСОБА_3 , ОСОБА_9 та ОСОБА_4 . Позивач проігнорувала і засідання профкому, яке було призначено на виконання ухвали суду, яка була постановлена за клопотанням самого ж позивача.

У своїх письмових поясненнях позивач вказувала, що жодних конфліктів не мала, однак визнала, що в кабінеті інспектора відділу кадрів в неї виник конфлікт з ОСОБА_22 через її перехід на посаду викладача та халатне, на думку позивача, відношення останньої до роботи. Своє звільнення пояснює змовою групи осіб на чолі з директором через свою принципову позицію щодо інтимних відносин керівника з підлеглою.

Така поведінка позивача видається непослідовною, оскільки оскаржуючи своє звільнення позивач вказувала, що її не було запрошено на засідання профкому, остання була позбавлена можливості надати свої пояснення, а тому процедура її звільнення була порушена.

У свою чергу оцінюючи сукупність доказів в їх взаємозв`язку, зокрема заяви ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , висновок розслідування діянь з ознаками аморальних проступків, вчинений ОСОБА_1 від 30.09.2019р. а також протокол №4 засідання профспілки ДНЗ «Золотоніський професійний ліцей» від 14.09.2024 р. у сукупності та взаємозв`язку із поясненнями свідків сторони відповідача, які надані в судовому засіданні, суд приходить до переконання, що під час проведення службового розслідування комісією були встановлені конкретні факти аморальної поведінки позивача.

Суд зобов`язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості, оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права.

Обґрунтованість рішення профспілкового органу повинна оцінюватись судом виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (стаття 8 Конституції України, стаття 3 ЦК України).

Рішення профспілкового органу повинно бути аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності/законності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

Судом не встановлено підстав для неврахування вказаних доказів при розгляді даної справи.

Жоден із вказаних доказів не був спростований позивачем. Фактично сторона позивача обґрунтовує свої доводи припущеннями, що свідки, які вказують на винні дії ОСОБА_1 зводять наклеп, докази проведення службового розслідування підроблені, а аморальний проступок в діях позивача відсутній.

Суд оцінює наведене твердження позивача як маніпулятивне намагання пояснити причину конфліктів між нею та іншими членами колективу саме її активною позицією щодо дій керівника, а не тим, чим пояснюють конфлікти колеги - зверхністю позивача, відсутністю в неї поваги до інших, порушення правил субординації та трудової дисципліни, називання колег образливими, принизливими та непристойними словами, тим паче у присутності учнів.

Позивач наведеною інтерпретацією причин конфліктів виставляє своїх колег в негативному світлі. На переконання суду, будь які приниження вчителя у присутності учня, вживання вчителем нецензурної лайки, а тим більше в адресу іншого вчителя є недопустимим та свідчать про аморальність.

Зазначені вище прояви поведінки позивача суперечать вимогам педагогічної етики, моралі, поваги до гідності дітей, обов`язку вчителя захищати дітей від будь-яких форм фізичного або психічного насильства, а також суперечать загальноприйнятим нормам і правилам, порушують моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві.

Тривалий педагогічний досвід позивача, її досягнення в професійній сфері, жодним чином не стосуються її поведінки та не можуть бути мірилом її ставлення до колег.

За вказаних обставин дії позивача суд розцінює як аморальні проступки, а враховуючи , що вказані діяння були застосовані до різних осіб протягом нетривалого проміжку часу то такі дії носять характер систематичних, а тому вказують на неможливість подальшої роботи позивача, тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні даного позову.

Доводи представника позивача про те, що оспорюваний наказ не містить правової підстави для звільнення не заслуговують на увагу, оскільки, як вказувалось вище у наказ №112-КР від 15.10.2019р. були внесені зміни наказом від 02.01.2020р. та передбачено підставу звільнення як висновок розслідування та рішення профспілкового комітету.

Наказ містить чітке зазначення пункту та положень статті, за якою особа підлягає звільненню. Крім того, позивачем до позовної заяви було додано копію наказу №112-КР від 15.10.2019р. на якому зроблено напис від руки про незгоду ОСОБА_1 з наказом та заперечення вчинення аморального проступку, що вказує на розуміння позивачем, за які саме обставини йде мова.

Відповідно до пункту 3 глави 1 розділу ІІ Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5, організаційно-розпорядча документація, що є одним з класів управлінської документації, поділяється, зокрема, на розпорядчу, що фіксує рішення нормативно-правового або організаційно-розпорядчого характеру з основних питань діяльності установи, адміністративно-господарських або кадрових (особового складу) питань (постанови, рішення, накази, розпорядження).

Згідно з пунктом 6 глави 1 розділу ІІ зазначених Правил розпорядчий документ може бути відмінено (змінено, доповнено) лише новим розпорядчим документом.

Відповідно до пункту 92 Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року № 55, після набрання чинності наказом (розпорядженням) внесення змін до нього, визнання його таким, що втратив чинність, чи його скасування здійснюється лише шляхом видання нового наказу (розпорядження).

Отже, наказ з кадрових питань як різновид розпорядчого документа, може бути змінено і доповнено новим розпорядчим документом.

У своїй постанові від 24.05.2022р. по справі №703/3231/20 Верховний Суд вказав, що безпідставними є й доводи касаційної скарги про відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у ситуації, коли роботодавець видає наказ, який стосується вже звільненого працівника, та після відкриття провадження у справі щодо оскарження такого звільнення, оскільки Верховний Суд зазначав про можливість внесення змін до наказу про звільнення.Зокрема, у постанові від 17 жовтня 2019 року у справі № 761/23477/16-ц (провадження № 61-46657св18) Верховний Судврахував, що внесення змін до наказу про звільнення позивача стосуються лише дати звільнення і не змінюють підстави розірвання трудового договору та погодився з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про необґрунтованість позовних вимог та про те, що звільнення позивача з роботи відбулося з дотриманням положень КЗпП України. Отже, за сталою практикою Верховного Суду наказ роботодавця про внесення змін до наказу про звільнення, з урахуванням фактичних обставин справи, може бути визнаний незаконним, якщо він змінює підстави розірвання трудового договору, тоді як у справі, яка переглядається, підстава звільнення не змінена, а лише доповнено правове обґрунтування прийнятого рішення з метою приведення наказу про звільнення у відповідність до вимог законодавства, яке вимагає зазначення у наказі відомостей, коли і в чому конкретно полягає порушення, яке стало приводом для звільнення працівника з роботи, та відомостей про застосування дисциплінарних стягнень на підтвердження систематичності невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на працівника.

Суть дисциплінарного проступку, формулювання причин звільнення, передбачене КЗпП України (визначення відповідного пункту та статті КЗпП України), на підставі якого позивача звільнено із займаної посади, а також підстави, які слугували встановленню наявності в її діях та дисциплінарного проступку зазначені у вказаному оспорюваному наказі з урахуванням наказу про внесення до нього, останній є зрозумілим як для відповідача так і для позивача, атому вказані доводи не заслуговують на увагу.

Також суд зауважує, що за умови встановлення в діях позивача аморального проступку, який повністю доводиться та підтверджується зібраними доказами наказ про її звільнення не може бути скасований, виходячи лише з формальних підстав.

За таких обставин судом не встановлено підстав для визнання незаконним та скасування наказу відповідача про звільнення позивача та поновлення її на посаді.

Оскільки суд відмовляє в задоволенні вимоги про поновлення позивача на роботі, тому є наявні підстави для відмови в задоволенні вимоги про оплату за час вимушеного прогулу, оскільки така вимога є похідною від вимоги, пов`язаної з поновленням на роботі.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, судові витрати несе позивач.

Також суд враховує, що позивач від сплати судового збору звільнена на підставі ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», а тому витрати про оплату судового збору слід залишити за рахунок держави.

У відповідності до ст. ст.21,30,40,49,57,139,141,142,147,149,252 КЗпП України, керуючись ст.ст.4,5,13,19,76-81,89,141,258-259,263-265,279,354 ЦПК України,суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до державного навчального закладу «Золотоніський професійний ліцей» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя : Середа Л.В.