Постанова

від 06.03.2025 по справі 362/5500/24

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 березня 2025 року м. Кропивницький

справа № 362/5500/24

провадження № 22-ц/4809/403/25

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О. Л., Чельник О. І.,

за участі секретаря Бойко В. В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу заапеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 06 листопада 2024 року у складі судді Запорожця О. М. і

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовної заяви

В серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив стягнути на свою користь заборгованість за договором позики в розмірі 5800 доларів США та судовий збір в розмірі 2343 грн.

Позовна заява мотивована тим, що 03.06.2024 відповідач взяв у позивача в позику грошові кошти в розмірі 5 800 доларів США зі строком повернення до 03 липня 2024 року, про що ОСОБА_2 була складена в простій письмовій формі боргова розписка.

Однак, у зазначений у розписці строк боргові зобов`язання відповідачем не виконані та на час звернення до суду з указаним з позовом ОСОБА_2 позичені грошові кошти не повернув, що стало підставою для звернення до суду з позовом.

Кроткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 06 листопада 2024 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за борговою розпискою в сумі 5 800 доларів США, що станом на день виконання зобов`язання складає 236 336 грн 08 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у виді судового збору в сумі 2 389 грн 40 коп.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем жодних доказів на спростування доводів позивача зазначених ним у позові, або ж сплати останньому боргу за договором позики, до суду не подано.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також те, що боргова розписка від 03.06.2024 підтверджує факт укладення договору позики, а відтак і отримання коштів відповідачем та виникнення у нього обов`язку в їх поверненні 03.07.2024, який ним в свою чергу не виконано, оскільки оригінал боргової розписки знаходився у позивача по справі, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 06 листопада 2024 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають дісним обставинам справи, а оскаржуване рішення є таким, що підлягає скасуванню.

За наявності доказів про те, що відповідач є військовослужбовцем та перебував в зоні бойових дій на момент розгляду справи, суд першої інстанції необґрунтовано та з порушенням норм процесуального права відмовив в задоволенні клопотання про зупинення провадження справи.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою не може бути задоволений, оскільки договору між сторонами укладено не було, передачі грошей від позивача відповідачу також не було, а розписка була написана по факту дорожньо-транспортної пригоди, згідно якої ОСОБА_1 вимагав від ОСОБА_2 сплати незрозуміло як сформованої суми коштів за відновлення автомобіля.

Відзив на апеляційну скаргу

Від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити ОСОБА_2 в задоволенні апеляційної скарги.

Розгляд справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції

Учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень з судовими повістками.

Відповідно до положень частини першоїстатті 372 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки, учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглядати справу без їх участі, що відповідає положеннямст. 372 ЦПК України.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановленихстаттею 367 ЦПК Українимежах, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, щовідповідно до оригіналу боргової розписки відповідно до якої, мовою оригіналу: Я, ОСОБА_2 , документ № НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , позичив в борг 5800 (п`ять тисяч вісімсот) доларів США у ОСОБА_1 паспорт № НОМЕР_2 , 03 червня 2024 року. Зобов`язуюсь віддати через місяць 03 липня 2024 року 5800 (п`ять тисяч вісімсот) американських доларів. 03 червня 2024 року. Підпис. Я, ОСОБА_2 , за місцем АДРЕСА_1 проживаю за адресою в/ч 0952 місто Васильків підпис.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першоюстатті 8 Конституції Українипередбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина першастатті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованихКонституцієюі законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися досуду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першастатті 15 ЦК України, частина першастатті 16 ЦК України).

Відповідно до статті 6ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 626ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1046ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі статтею 1047ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа,незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторонапозичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторонапозикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або диспозитивно безоплатним правочином.

Розписка позичальника може бути доказом укладення договору позики та його умов.

За своєю суттю договір чи розписка про отримання у позику грошових коштів є документами, якими підтверджується як умови домовленості сторін та зміст зобов`язань, так і засвідчується отримання позичальником від позикодавця погодженої сторонами грошової суми.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року у справі № 6-50цс16 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16 (провадження № 14-465цс18).

За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. З метою забезпечення правильного застосування статей 1046, 1047ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики, і його умов.

Такий правовий висновок щодо застосування статей 1046, 1047ЦК України викладено в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61?175сво21).

Статтею 524ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці Українигривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

У статті 533ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України. Однак заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, в якій воно зазначено в договорі, чинне законодавство не містить.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема вкладу, не суперечить чинному законодавству.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц (провадження № 14-600цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 757/6367/13-ц (провадження № 14-422цс18) від 16 січня 2019 року у справах № 373/2054/16 (провадження № 14-446цс18) та № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

Статтею 545 ЦК Українипередбачено презумпцію належності виконання обов`язку боржником, оскільки наявність боргового документа в боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. І навпаки, якщо борговий документ перебуває у кредитора, то це свідчить про неналежне виконання або невиконання боржником його обов`язку.

У контексті презумпції належності виконання обов`язку боржником потрібно акцентувати на декількох аспектах: (а) формулювання «наявність боргового документа у боржника» варто розуміти розширено, адже такий документ може перебувати в іншої особи, яка на підставістатті 528ЦК України виконалазобов`язання; (б) вона є спростовною, якщо кредитор доведе протилежне. Тобто кредитор має можливість доказати той факт, що не зважаючи на «знаходження» в боржника (іншої особи) боргового документа, він не виконав свій обов`язок належно; (в) у частині третійстатті545 ЦК України регулюютьсяяк матеріальні, так і процесуальні відносини. Матеріальні втілюються в тому, що наявність боргового документа в боржника (іншої особи) свідчить про належність виконання зобов`язання. У свою чергу, процесуальні відносини проявляються в тому, що презумпція належності виконання розподіляє обов`язки з доказування обставин під час судового спору; (г) частина третястатті 545ЦК України неохоплює всіх підстав підтвердження виконання зобов`язання, перерахованих устатті 545ЦК України. Це пов`язано з тим, що і розписка про одержання виконання доводить належність виконання боржником обов`язків, особливо у тих випадках, за яких кредитору не передавався борговий документ. Тобто й наявність у боржника (іншої особи) розписки кредитора про одержання виконання підтверджує належність виконання боржником свого обов`язку.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27 березня 2024 року у справі № 596/1123/19.

Відповідно до статей 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Матеріалами справи підтверджується, що згідно наданого ОСОБА_1 разом з позовною заявою оригіналу розписки від 03 червня 2024 року, ОСОБА_2 позичив у борг 5800 доларів США у ОСОБА_1 та зобов`язався їх повернути через місяць 03 липня 2024 року (а. с. 20).

Даних про те, що вказані кошти були повернуті відповідачем позивачу матеріали справи не містять.

З наведеного вбачається, що між сторонами в належній формі укладений договір позики, проте ОСОБА_2 порушив свої зобов`язання щодо повернення коштів у встановлені в розписці строки.

Дослідивши зміст розписки, врахувуючи, що відповідач факт власноручного написання вказаної розписки не оспорює та не надав належних доказів повернення боргу у повному обсязі, суд першої інстанції правильно встановив природу спірних правовідносин, які виникли між сторонами, та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що за наявності доказів про те, що відповідач є військовослужбовцем та перебував в зоні бойових дій на момент розгляду справи, суд першої інстанції необґрунтовано та з порушенням норм процесуального права відмовив в задоволенні клопотання про зупинення провадження справи, з огляду на таке.

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись з урахуванням обставин справи та таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливості спору для заявника (FRYDLENDER v.FRANCE, № 30979/96, § 43, ЄСПЛ, від 20 червня 2000 року).

Відповідно до пункту 2 частини першоїстатті 251 ЦПК Українисуд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Згідно з пунктом 2 частини першоїстатті 253 ЦПК Українипровадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першоїстатті 251 цього Кодексу,до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27 січня 2020 року у справі № 393/136/19 (провадження № 61-1545ск20), зупинення провадження у справіце тимчасове припинення судом учинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і передбачити усунення яких неможливо.

Аналізуючи вказані норми, можна дійти висновку, що зупинення провадження у справі повинно сприяти принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи.

Необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи в стані невизначеності, що призведе до порушення пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(даліКонвенція), що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на її складність, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини (даліЄСПЛ) у справах «Смірнова проти України» та «Фрідлендер проти Франції»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ у справі «Красношапка проти України»).

Отже, суд, вирішуючи питання про зупинення провадження у справі з підстав визначенихстаттею 251 ЦПК України, не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, а повинен дотриматися розумності тривалості судового провадження.

Аналогічні висновки викладені в ухвалі Верховного Суду від 29 липня 2022 року у справі № 161/12659/20 (провадження № 61-17562св21).

Згідно зУказом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженогоЗаконом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан о 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався.

Обгрунтовуючи доводи клопотання про зупинення провадження, поданого до суду першої інстанції, відповідач надав копію довідкиВійськової частини НОМЕР_3 від 04.11.2024 № 658, видану на старшого сержанта ОСОБА_2 із зазначенням того, що він з 21 жовтня 2023 року проходить війскову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_3 АДРЕСА_2 (а. с. 72).

Разом з тим, надана позивачем довідка не містить інформації про переведення на воєнний стан або залучення до виконання завдань у зоні бойових дій військовою частиною, в якій він перебуває на військовій службі.

Аналогічні висновки викладенів ухвалах Верховного Суду від 17 січня 2023 року у справі № 501/1699/17 (провадження № 61-17764св21) та від 11 жовтня 2023 року у справі № 127/1407/22 (провадження № 61-2377св23).

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність обґрунтованих підстав для задоволення клопотання ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі.

Суд першої інстанції обгрунтовано проаналізував доцільність та ймовірні наслідки зупинення провадження у справі, з урахуванням введення воєнного стану в Україні, відсутністю можливості встановлення конкретної дати його завершення, дійшов правильного висновку висновку, що проходження відповідачем військової служби не перешкоджає розгляду справи, оскільки він брав участь у розгляді справи через представника.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про, що договору між сторонами укладено не було, передачі грошей від позивача відповідачу також не було, а розписка була написана по факту дорожньо-транспортної пригоди, згідно якої ОСОБА_1 вимагав від ОСОБА_2 сплати незрозуміло як сформованої суми коштів за відновлення автомобіля, оскільки вказані твердження не підтверджуються належними та допустими доказами, а також не спростовують правильні по суті спору висновки суду першої інстанції, яким з`ясовано правову природу складеної відповідачем розписки та правовідносин, що виникли між сторонами, та надано їм мотивовану оцінку.

За змістом частини першої та другої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 346/5603/17 (провадження № 61-41031св18) вказано, що дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з`явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень.

Разом з апеляційною скаргою ОСОБА_2 було надано до суду копію довідок про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 29 вересня 20224 року № 940/38673 та від 02 грудня 2024 року № 3424, роздруківку електронного листування, копію платіжної інструкції № Р24А2793086680D4639 від 30 травня 2024 року та копію витягу з веб-порталу Судової влади України, які не були ним подані під час розгляду справи судом першої інстанції.

Подаючи апеляційну скаргу, відповідач не ставив питання про долучення вказаних доказів до матеріалів справи та не надавав доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

За таких обставин, суд не бере до уваги надані ОСОБА_2 разом з апеляційною скаргою документи .

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, суд першої інстанції ухвалив в судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першоїстатті 382 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки, апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 06 листопада 2024 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 07.03.2025.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді О. Л. Карпенко

О. І. Чельник