Постанова

від 26.02.2025 по справі 2-2328/11

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2025 р. Справа №2-2328/11

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіО.С. Скрипчук

суддівС.М. БойкоО.І. Матущака,

секретар судового засідання В.Б. Лагутін,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Юрпромтехсервіс б/н від 24.12.2024 (вх. № 01-05/74/25 від 07.01.2025)

на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 02.12.2024 (повний текст рішення складено 06.12.2024, м. Львів, суддя Б. Яворський)

у справі № 2-2328/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Приватні інвестиції, м. Київ

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна корпорація Львіввікнопласт, м. Львів

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю Юрпромтехсервіс, м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Акціонерного товариства Кредобанк, м. Львів

про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки,

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа №2-2328/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна корпорація «Львіввікнопласт» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрпромтехсервіс» про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.04.2023, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2024, позовні вимоги задоволено. Присуджено до солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором №125 від 28.05.2008 в загальному розмірі 365 562 доларів США 96 центів, та 3300,00 грн. комісії за управління кредитом, шляхом звернення стягнення на майно, а саме - на предмет іпотеки: навчально-виробничі майстерні, позначені на плані літерами Б-2, загальною площею 2483,1 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Пасічна, 93, шляхом продажу нерухомого майна на прилюдних торгах.

Додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 14.06.2023 вимоги заяви задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТОВ «Будівельна корпорація «Львіввікнопласт» на користь ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» 10'000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Присуджено до стягнення з ТОВ «Юрпромтехсервіс» на користь ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» 10'000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Додатковою постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 у справі №2-2328/11 присуджено до стягнення з ТОВ «Будівельна корпорація «Львіввікнопласт» на користь ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката в апеляційній інстанції.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.04.2024 касаційну скаргу ТОВ «Юрпромтехсервіс» задоволено частково, постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 та рішення Господарського суду Львівської області від 26.04.2023 у справі № 2-2328/11 скасовано. Справу № 2-2328/11 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.05.2024 справу № 2-2328/11 прийнято до розгляду.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.10.2024 позовні вимоги задоволено повністю. Присуджено до солідарного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна корпорація «Львіввікнопласт» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрпромтехсервіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» заборгованість за кредитним договором №125 від 28.05.2008 в загальному розмірі 300'000,00 дол. США заборгованості по тілу кредиту, 13'306,49 дол. США процентів за користування кредитом, 2'175,00 дол. США пені за несвоєчасне повернення кредиту, 361,51 дол. США пені за несвоєчасну сплату процентів та 2'101,92 дол. США упущеної вигоди за несвоєчасне повернення кредиту шляхом звернення стягнення на майно, а саме - на предмет іпотеки: навчально-виробничі майстерні, позначені на плані літерами Б-2, загальною площею 2483,1 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Пасічна, 93, шляхом продажу нерухомого майна на електронному аукціоні. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна корпорація «Львіввікнопласт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» 33 732,80 грн. понесених витрат на сплату судового збору та 60,00 грн. понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи, а також стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрпромтехсервіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» 33 732,80 грн. понесених витрат на сплату судового збору та 60,00 грн. понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи.

17.10.2024 представник позивача через систему «Електронний суд» подав заяву про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правову допомогу на стадії нового розгляду справи у розмірі 50'000,00 грн (вх.№ 3857/24).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.10.2024 заяву про відшкодування судових витрат на правничу допомогу адвоката призначено до розгляду в судовому засіданні.

Додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 02.12.2024 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на правничу допомогу адвоката на стадії нового розгляду справи у розмірі 50 000,00 грн.

Місцевий господарський суд, щодо орієнтовного розрахунку суми судових витрат, де розмір наданої правової допомоги у вказувався 45 000,00 грн, який позивачем подавався ще 12.10.2021, зазначив, що під час першого розгляду справи дане клопотання вирішувалося і така сума за надану правову допомогу була предметом розгляду, про що судом ухвалено додаткове рішення від 14.06.2023 (суддя Долінська О.З.), яке набрало законної сили. Таке додаткове рішення не було скасовано і на його виконання 19.03.2024 видано відповідний наказ. Відтак, знову брати до уваги даний розрахунок немає підстав.

На даний момент предметом розгляду є заява про стягнення витрат за надану позивачу правову допомогу під час нового розгляду справи, про що зазначено як у письмових заявах, так і наголошено представником у засіданні 25.11.2024.

Аналіз матеріалів справи та запис судових засідань свідчить, що представник позивача до закінчення судових дебатів під час нового розгляду у справі не заявляла про те, що позивач поніс або очікує понести судові витрати (орієнтовний їх розмір) у зв`язку із новим розглядом справи. Відсутня будь-яка згадка про це і в усіх письмових документах, які подавалися позивачем під час нового розгляду справи до закінчення судових дебатів.

За таких обставин суд першої інстнанції дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на правничу допомогу.

Не погодившись з додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 02.12.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Юрпромтехсервіс» звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 24.12.2024 (вх. № 01-05/74/25 від 07.01.2025) у якій просить додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 02.12.2024 по справі № 2-2328/11 змінити виключивши із мотивувальної частини висновки про те, що додаткове рішення від 14.06.2023 (суддя Долінська О.3.) набрало законної сили та висновку про те, що його не було скасовано.

Апелянт вказує, що постановляючи оскаржуване рішення в мотивувальній частині суд першої інстанції навів спірний висновок, а саме: «суд звертає увагу, що під час першого розгляду справи дане клопотання вирішувалося і така сума за надану правову допомогу була предметом розгляду, про що судом ухвалено додаткове рішення від 14.06.2023 (суддя Долінська О.3.), яке набрало законної сили. Таке додаткове рішення не було скасовано і на його виконання 19.03.2024 видано відповідний наказ».

Однак скаржник вважає, що додаткове рішення є невід?ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Саме такий правовий висновок викладено у Постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі№ 904/8884/21, від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22.

Водночас, апелянт зазначає, що місцевий господарський суд наведених правих висновків не врахував, та безпідставно зробив висновок, який суперечить зазначеним правовим висновкам.

У судове засідання 26.01.2025 позивач, відповідач -1, -2 та третя особа явки уповноважених представників не забезпечили, хоча належним чином були повідомленні про час та дату розгляду справи.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія зазначає наступне.

Частини 1 та 3 ст. 244 ГПК України передбачають, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо він не вирішив питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Із аналізу змісту ст. 244 ГПК України вбачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й судове рішення; додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати. Аналогічна правова позиція міститься у постанові КГС ВС від 31.05.2021 по справі №911/132/14.

Колегією суддів встановлено, що апелянт не погоджується з висновками суду першої інстанції, зокрема про те, що: «судом ухвалено додаткове рішення від 14.06.2023 (суддя Долінська О.3.), яке набрало законної сили. Таке додаткове рішення не було скасовано і на його виконання 19.03.2024 видано відповідний наказ».

Так, додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 14.06.2023 вимоги заяви задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТОВ «Будівельна корпорація «Львіввікнопласт» на користь ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Присуджено до стягнення з ТОВ «Юрпромтехсервіс» на користь ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Статтею 241 ГПК України встановлено, що рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

З матеріалів справи, колегією суддів встановлено, що додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 14.06.2023 не оскаржувалось, відтак набрало законної сили та не було скасовано.

За таких обставин, висновки наведені Господарським судом Львівської області у додатковому рішенні від 02.12.2024 є обгрунтованими та відповідають обставинам справи.

Разом з тим посилання апелянта на правовий висновок викладений у Постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 904/8884/21, від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22 про те, що у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу, не змінює встановлених обставин справи та висновків суду про те, що додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 14.06.2023 набрало законної сили та не скасовувалось.

Судом першої інстанції в оскаржуваній частині не зроблено висновок про те чи втратило законну силу додаткове рішення чи ні, а наведено обставини справи, які підтверджуються наявними у справі доказами.

Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу додаткового рішення Господарського суду Львівської області від 02.12.2024.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ :

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Юрпромтехсервіс б/н від 24.12.2024 (вх. № 01-05/74/25 від 07.01.2025) залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 02.12.2024 у справі № 2-2328/11 залишити без змін.

3.Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено 10.03.2025.

Головуючий суддя О.С. Скрипчук

СуддяС.М. Бойко

Суддя О.І. Матущак