Постанова

від 10.02.2025 по справі 911/495/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2025 р. Справа№ 911/495/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Мальченко А.О.

Хрипуна О.О.

при секретарі судового засідання Цікра А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 10.02.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КРУЇЗ-ПРОДУКТ» на рішення Господарського суду Київської області від 19.07.2024 (повний текст рішення підписано 29.07.2024)

у справі №911/495/24 (суддя Ейвазова А.Р.)

за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРУЇЗ-ПРОДУКТ» (відповідач-1)

Товариства з обмеженою відповідальністю «А.Л.М.А.С.» (відповідач-2)

Товариства з обмеженою відповідальністю «КРУЇЗ ПРОДУКТ» (відповідач-3)

ОСОБА_1 (відповідач-4)

про стягнення 3 290 104,26 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство «Кредобанк» (далі - позивач, АТ «Кредобанк») звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРУЇЗ-ПРОДУКТ» (далі - відповідач 1, ТОВ «Круїз-Продукт»), Товариства з обмеженою відповідальністю «А.Л.М.А.С.» (далі - відповідач 2, ТОВ «А.Л.М.А.С.»), Товариства з обмеженою відповідальністю «КРУЇЗ ПРОДУКТ» (далі - відповідач 3, ТОВ «Круїз Продукт»), ОСОБА_1 (далі - відповідач 4) та просить стягнути з відповідачів солідарно 3 290 104,26грн, що складається з: 2 459200грн - основний борг за кредитом; 830 904,26грн - борг за відсотками, нарахованими за період з 03.2022 по 02.2024.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається, на не виконання відповідачем 1 - ТОВ «Круїз-Продукт» зобов`язань за договором кредитної лінії №181 від 30.09.2021 в частині повернення кредиту та сплати відсотків, за виконання яких відповідачем 1 на підставі договорів поруки б/н від 30.09.2021 поручились: відповідач 2 - ТОВ «А.Л.М.А.С.», відповідач 3 - ТОВ «Круїз Продукт», відповідач 4 - ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.07.2024 у справі №911/495/24 позов задоволено повністю.

Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРУЇЗ-ПРОДУКТ» (ідентифікаційний код 40822768; 08132, Київська обл., Бучанський р-н, м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5), Товариства з обмеженою відповідальністю «А.Л.М.А.С.» (ідентифікаційний код 35533589; 01021, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 28/2, Н.П. №43), Товариства з обмеженою відповідальністю «КРУЇЗ ПРОДУКТ» (ідентифікаційний код 32245968; 03680, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 150) та ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» (ідентифікаційний код 09807862; 79026, Львівська обл., м. Львів, вул. Сахарова, буд. 78) 2 459 200 грн основного боргу, 830 904,26 грн боргу за відсотками.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРУЇЗ-ПРОДУКТ» (ідентифікаційний код 40822768; 08132, Київська обл., Бучанський р-н, м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5) на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» (ідентифікаційний код 09807862; 79026, Львівська обл., м. Львів, вул. Сахарова, буд. 78) 12 337,89 грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «А.Л.М.А.С.» (ідентифікаційний код 35533589; 01021, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 28/2, Н.П. №43) на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» (ідентифікаційний код 09807862; 79026, Львівська обл., м. Львів, вул. Сахарова, буд. 78) 12 337,89 грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРУЇЗ ПРОДУКТ» (ідентифікаційний код 32245968; 03680, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 150) на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» (ідентифікаційний код 09807862; 79026, Львівська обл., м. Львів, вул. Сахарова, буд. 78) 12 337,89 грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

Стягнуто з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» (ідентифікаційний код 09807862; 79026, Львівська обл., м. Львів, вул. Сахарова, буд. 78) 12 337,89 грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з доведеності та обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач-1 16.08.2024 (документ сформований в системі «Електронний суд») звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апелянт вважає оскаржуване рішення не обгрунтованим, постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального закону.

Доводи відповідача-1, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного:

Відповідач 1 звертає увагу суду, що повномасштабна агресія Росії проти України, постійні обстріли об`єктів інфраструктури, повітряні тривоги та постійні відключення світла негативно вплинули на роботу підприємства та на виконання зобов`язань як ТОВ "Круїз-Продукт" перед власними кредиторами, так і не виконання зобов`язань контрагентами своїх

зобов`язань перед відповідачем, що в свою чергу призводить до скрутного матеріального становища товариства.

Відтак, саме через введений військовий стан, збройну агресію російської федерації та невиконання своїх зобов`язань перед відповідачем ТОВ "Круїз-Продукт" його контрагентами, призвело до погіршення матеріального стану відповідача та утворення заборгованості перед позивачем.

Судом першої інстанції при ухваленні рішення не було враховано, що Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану" від 15.03.2022 №2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)".

З графіку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що відсотки нараховувались з 02.2022 по 02.2024, та в загальній сумі склали 830 904,26 грн, а судом першої інстанції при винесенні рішення не було враховано норм перехідних положень ЦК України.

Зазначає, що позивач направив досудову вимогу спочатку поручителям, а потім через декілька місяців боржнику, на що суд першої інстанції уваги не звернув. Сума заборгованості, яку позивач зазначив у вимозі поручителям, була більшою за ту, що була вказана у вимозі боржнику.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Хрипун О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2024 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/495/24.

Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «КРУЇЗ-ПРОДУКТ» на рішення Господарського суду Київської області від 19.07.2024 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №911/495/24.

28.08.2024 матеріали справи №911/495/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 залишено апеляційну скаргу без руху з підстав неподання доказів, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі та не зазначення відомостей щодо наявності або відсутності електронного кабінету апелянта Товариства з обмеженою відповідальністю «КРУЇЗ-ПРОДУКТ» в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС.

12.09.2024 (документ сформований в системі «Електронний суд») через підсистему «Електронний суд» представником апелянта подано заяву про усунення недоліків, до якої долучено копію платіжної інструкції №8073 від 12.09.2024 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги в електронній формі в сумі 59 221, 87 грн та відповідь №3559317 про наявність зареєстрованого електронного кабінету у відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю «КРУЇЗ-ПРОДУКТ».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «КРУЇЗ-ПРОДУКТ» на рішення Господарського суду Київської області від 19.07.2024 у справі №911/495/24, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 11.11.2024.

Розпорядженням Керівника апарату від 05.11.2024 №09.1-08/4208/24 у зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у тривалій відпустці з 27.10.2024, справу №911/495/24 передано на повторний автоматизований розподіл судових справ.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2024 справу №911/495/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Скрипки І.М., суддів: Хрипуна О.О., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КРУЇЗ-ПРОДУКТ» на рішення Господарського суду Київської області від 19.07.2024 у справі №911/495/24, зазначено,що розгляд справи відбудеться 11.11.2024.

Під час розгляду суправи судом апеляційної інстанції, з метою повного, всебічного та об`єктивного дослідження фактичних обставин справи, враховуючи задоволення клопотання представників позивача та відповідача-1 про відкладення розгляду справи, у справі відкладався розгляд справи, останній раз на 10.02.2025.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача заперечував доводи відповідача-1, викладені в апеляційній скарзі, посилаючись на їх необґрунтованість.

Явка представників сторін

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Нормами статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти та з використанням засобів мобільного зв`язку.

В судове засідання 10.02.2025 представники сторін не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки представників відповідачів суду не відомі.

06.02.2025 від представника позивача (надійшла заява оформлена в системі «Електронний суд») про розгляд справи у відсутність представника позивача на підставі наявних документів та врахування викладеного у відзиві на апеляційну скаргу та у заявах, що подавались до суду.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на задоволення клопотання представника позивача та те, що явка відповідачів та їх представників обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 10.02.2025 відповідно до ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

30.09.2021 між АТ «Кредобанк» (далі - банк) та відповідачем 1 - ТОВ «Круїз-Продукт» (далі - позичальник) укладено договір №181 кредитної лінії (а.с.8-15; далі - договір кредиту).

Відповідно до п.1.1 договору кредиту: банк зобов`язується на умовах, обумовлених договором, відкрити позичальнику кредитну лінію, згідно якої видавати позичальнику грошові кошти - кредит/кредити в межах максимального ліміту заборгованості (п.2.1 частини А), а позичальник зобов`язується повернути транш/транші (основну заборгованість), сплатити проценти, комісії та інші платежі, передбачені договором; максимальним лімітом заборгованості є сума, в межах якої позичальник може одночасно користуватися отриманими та неповерненими траншами (чи траншем) за кредитною лінією, відкритою згідно з договором.

В силу п.2.1 договору кредиту його сторони встановили, що максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією складає 3 000 000грн.

Термін (строк) дії кредитної лінії, як визначено п.2.2 договору кредиту, - до 14.09.2023.

Як визначено пп.2.3.1-2.3.3 п.2.3 договору кредиту:

- тип процентної ставки та її розмір - від моменту видачі траншу проценти підлягають сплаті за змінюваною процентною ставкою, яка станом на дату укладання договору та впродовж першого періоду дії змінюваної ставки становить 12,90% річних;

- розмір змінюваної ставки для кожного періоду дії змінюваної ставки визначається за формулою: розмір змінюваної ставки (але не більше максимального розміру змінюваної ставки) = базова ставка + маржа, де: базовою ставкою є індекс, визначений згідно з п.3.4.2 частини Б; маржа становить 6% річних;

- максимальний розмір змінюваної ставки не може перевищувати 30%.

Позичальник зобов`язаний сплачувати платежі щодо повернення траншу/траншів (основної заборгованості), проценти за користування траншем/траншами, комісії, інші платежі, передбачені договором, в розмірах та в строки (терміни), визначені договором (пп.2.8.1 п.2.8 договору кредиту).

В силу пп.2.8.2 п.2.8 договору кредиту будь-який з траншів, якими позичальник користується за договором, підлягає поверненню (сплаті) позичальником банку до закінчення строку користування цим траншем, погодженого сторонами згідно з цим договором, а якщо повернення траншу/траншів необхідно здійснити раніше для не перевищення максимального ліміту заборгованості згідно з графіком зміни максимального ліміту заборгованості, - то раніше.

Відповідно до пп.2.8.4, 2.8.7 п.2.8 договору кредиту: повне погашення основної заборгованості за договором (всіх траншів), сплату процентів за користування траншами, комісій та інших платежів, належних з позичальниками за договором, позичальник повинен здійснити не пізніше дати, визначеної в п.2.2 частини А; банк вправі вимагати дострокового повернення траншу/траншів, сплати процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за договором відповідно до п.8.10.4 частини Б.

Одним із способів забезпечення виконання зобов`язань позичальника за договором, як визначено пп.2.9.2 п.2.9 договору кредиту, є порука ОСОБА_1 , ТОВ «Круїз Продукт» та ТОВ «А.Л.М.А.С.».

Договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (пп.2.12.8 п.2.12 договору кредиту).

У випадках, передбачених пп.6.3.1 п.6.3 договору кредиту банк має право вимагати дострокового завершення кредитної лінії у разі прострочення сплати позичальником процентів, комісій та або повернення основної заборгованості чи інших платежів, передбачених договором.

Як визначено п.п.8.1-8.2 договору кредиту: позичальник зобов`язаний виконати зобов`язання (у тому числі, але не виключно, повернути видану позичальнику або, обумовленим частиною А, третім особам (в інтересах позичальника) основну заборгованість в повному обсязі), що є предметом кредитної операції у порядку, в строки та на умовах, які визначені договором; кредитна операція припиняється шляхом повернення позичальником основної заборгованості та інших платежів, передбачених договором, якщо інше не передбачено умовами договору; повернення основної заборгованості, сплата процентів, комісій та інших платежів за договором здійснюється позичальником на визначений договором транзитний рахунок шляхом безготівкових переказів або внесенням готівки в касу банку з додержанням строків (термінів), визначених договором.

Зокрема, в силу п.п.8.10.4, 8.10.5 договору кредиту: банк, у випадках, передбачених п.6.3 частини Б вправі вимагати повного дострокового повернення основної заборгованості, сплати процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за договором, про що письмово повідомити позичальника; позичальник зобов`язаний протягом 30 днів з моменту отримання повідомлення банку, передбаченого п.8.10 частини Б,достроково повністю повернути основну заборгованість, сплатити проценти, комісії та інші належні до сплати позичальником платежі за договором в повному обсязі.

У разі суперечливості між особливими умовами, які передбачені п.2.10 частини А, та умовами, які передбачені будь-якими іншими частинами А та/або частини Б (крім умов п.2.11 частини А), переважну силу мають особливі умови, які передбачені п.2.10 частини А (п.10.2 кредитного договору).

Загальні умови кредитування (частина Б), є додатком № 1 до договору кредиту (далі - додаток №1 до договору кредиту; а.с.18-19).

Відповідно до п.2.1 додатку №1 до договору кредиту основна заборгованість за кредитною операцією утворюється на строк, що відповідає періоду часу від дня, визначеного договором, але не раніше укладення договору, до завершення строку (настання терміну) повного погашення (повернення/припинення) основної заборгованості, що визначений п.2.2 частини А або до моменту повного дострокового погашення (повернення/припинення) основної заборгованості чи завершення строку/настання терміну повного повернення основної заборгованості відповідно до п.2.8 частини А та розділу 8 частини Б, п.3.3 або п.3.4.4.5. частини Б та розділу 8 частини Б; до моменту настання терміну повного погашення (повернення/припинення) основної заборгованості, визначеного п.2.2 частини А, або до моменту повного дострокового погашення чи завершення строку/настання терміну повного повернення основної заборгованості відповідно до п.2.8 частини А та розділу 8 частини Б, чи п.3.3. або п.3.4.4.5 частини Б та розділу 8 частини Б, позичальник зобов`язаний погасити основну заборгованість (у разі її видачі позичальнику та/або обумовленій частиною А третій особі (в інтересах позичальника) перед банком, сплатити банку нараховані проценти, комісії, неустойку (штрафи, пені) та інші платежі, передбачені договором; настання терміну повного погашення (повернення/припинення) основної заборгованості (п.2.2 частини А) або моменту повного дострокового погашення чи завершення строку/настання терміну повного погашення (повернення/припинення) основної заборгованості згідно з п.2.8. частини А та розділом 8 частини Б, чи п.3.3. або п.3.4.4.5. частини Б та розділом 8 частини Б, не тягне за собою припинення договору, якщо зобов`язання за ним не були належно виконані сторонами.

Згідно п.3.1 додатку №1 до договору кредиту упродовж строку користування основною заборгованістю (якщо банком позичальнику або, обумовленій частиною А, третій особі (в інтересах позичальника) були сплачені грошові кошти) позичальник зобов`язаний сплачувати банку проценти, розмір яких визначено відповідно до положень п.2.3 частини А.

Як визначено п.3.2 додатку №1 до договору кредиту, проценти за користування основною заборгованістю нараховуються щомісячно (за кожен календарний місяць користування основною заборгованістю) на суму основної заборгованості за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але, умовно, 360 днів у році, за ставкою, визначеною відповідно до положень п.2.3. частини А та цього розділу 3 частини Б, з дня сплати банком позичальнику або, обумовленій частиною А, третій особі грошових коштів (основної заборгованості) до дня повного повернення основної заборгованості в повному обсязі, якщо інше не випливає з умов договору.

Підпунктом 3.4.2 п.3.4 додатку №1 до договору кредиту передбачено, що: UIRD 3M - середньозважена процента ставка, яка визначається (розраховується) агентством «Thomson Reuters» на основі процентних ставок за тримісячними депозитами фізичних осіб, з виплатою процентів після закінчення строку депозиту, які діють у 20 найбільших українських банках за розміром депозитного портфелю фізичних осіб, публікується НБУ та розміщується на сайті (на сайтах) в мережі Інтернет, посилання на які розміщено на сайті банку; базова ставка - індекс (в процентах річних), що визначається (розраховується): а) для основної заборгованості в національній валюті як середньоарифметичне значення щоденних процентних ставок UIRD 3M за три попередні календарні місяці, які передують даті початку застосування змінюваної ставки/даті перегляду ставки; у дату перегляду ставки значення базової ставки для основної заборгованості у національній валюті (гривні) округлюється до сотих, при чому округлення здійснюється наступним чином: якщо третій знак після коми становить 4 і менше, то другий знак після коми не змінюється, а якщо 5 і більше - зростає на одиницю.

Додатком №2 до договору кредиту сторони узгодили графік зміни максимального ліміту заборгованості та суми і строки її погашення (а.с.16).

Згідно із вказаним графіком відповідач зобов`язувався повернути кредитні кошти у сумі 3 000 000грн а саме: 21 платіж - по 136 400грн у період з 01.12.2021 по 31.08.2023, останній платіж - 135 600грн у період з 01.09.2023 по 14.09.2023.

30.09.2021 між позивачем та відповідачем 2 - ТОВ «А.Л.М.А.С.» (поручитель), відповідачем 3 - ТОВ «Круїз Продукт» (поручитель), відповідачем 4 - ОСОБА_1 (поручитель) укладено договори поруки, умови яких є тотожними (далі - договори поруки, а.с.23; 27; 31).

Так, в силу п.1.1 договорів поруки: поручителі зобов`язуються відповідати перед кредитором за виконання ТОВ «Круїз-Продукт» зобов`язань в повному обсязі (повернення кредиту, сплати процентів та комісій за користування кредитом, пень, штрафів, неустойок) за договором кредитної лінії № 181 від 30.09.2021, укладеним між боржником та кредитором; відповідно до вищевказаного кредитного договору боржнику кредитором надаються кредити на наступних умовах: максимальний ліміт кредитування - 3 000 000грн; строк дії кредитної лінії - виключно до 14 вересня 2023 року; розмір змінюваної процентної ставки на перший період дії ставки становить 12,9% річних.

Пунктами 2.1, 2.2 договорів поруки передбачено, що: у випадку невиконання боржником своїх зобов`язань за кредитним договором кредитор письмово повідомляє поручителя про це із зазначенням суми заборгованості боржника; поручитель зобов`язаний сплатити кредитору заборгованість протягом 7 календарних днів з моменту невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором.

Згідно п.2.6 договорів поруки: поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором; поручитель своїм підписом на цьому договорі підтверджує, що як поручитель він несе солідарну відповідальність за виконання зобов`язань боржника, а також за будь-якого іншого боржника, в разі переведення боргу/заміни особи боржника на підставі або у зв`язку з кредитним договором.

Пунктом 4.6 договорів поруки передбачено, що такі договори вступають в дію з моменту їх підписання сторонами та діють до повного їх виконання. При цьому, п.4.9 договорів поруки установлено, що строк позовної давності для стягнення неустойки (штрафу, пені) за цим договором прирівнюється до строк позовної давності, встановленої законом для основної вимоги за договором кредиту.

Як встановлено судом, на виконання зобов`язань за кредитним договором, позивач перерахував відповідачу 1 - ТОВ «Круїз-Продукт» кредит у розмірі 3 000 000грн, що підтверджується меморіальним ордером №56907855 від 01.10.2021, у якому у графі «призначення платежу» вказано: «надання кредиту «ТОВ «КРУЇЗ-ПРОДУКТ», відп до кред. дог. 181 від 30.09.21» (а.с.48).

За твердженнями позивача, відповідач 1 виконав зобов`язання з повернення кредитних коштів лише частково, - повернув суму 540 800грн, проценти за користування кредитом сплатив також частково - у сумі 103 577,07грн, про що свідчить виписка по особовим рахункам з 30.09.2021 по 06.02.2024 (а.с.49-59).

У зв`язку із невиконанням взятих на себе зобов`язань, позивач направив відповідачу 1 на зареєстровану адресу досудову вимогу від 06.01.2023 б/н щодо виконання договірних зобов`язань, а саме: дострокового повернення кредиту та сплати процентів (а.с.44). На підтвердження направлення відповідної досудової вимоги надано опис вкладення у цінний лист, список №6/ДСТ від 09.01.2023 згрупованих відправлень та фіскальний чек щодо прийняття листів за списком №124 (а.с.45-46).

Враховуючи неповернення відповідачем 1 кредиту та не виконання зобов`язань в частині сплати процентів, позивач 19.10.2023 звернувся до поручителів з досудовими вимогами щодо виконання договірних зобов`язань - сплати основного боргу за тілом кредиту у розмірі 2 459 200грн та прострочених процентів на суму 722 411,19грн, а саме: відповідача 2 - ТОВ «А.Л.М.А.С.» за вих.№85-191023МВП-1 (а.с.36), відповідача 3 - ТОВ «Круїз Продукт» за вих.№85-191023МВП-3 (а.с.38); відповідача 4 - ОСОБА_1 за вих.№85-191023МВП-2 (а.с.40).

В якості доказів направлення вказаних досудових вимог позивачем до матеріалів справи долучено описи вкладення у цінні листи, список №210/ДСТ від 20.10.2023 згрупованих відправлень, фіскальний чек щодо прийняття відправлень за списком №7078, у тому числі відправлень: №0505118700885 - ТОВ «А.Л.М.А.С.», №0505118700010 - ОСОБА_1 , №0505118699291 - ТОВ «Круїз Продукт» (а.с.37, 39, 41-43).

За твердженням позивача, відповідач 1- боржник та відповідачі 2,3,4 не виконали відповідні вимоги, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом, вказуючи, що розмір основного боргу за кредитом складає 2459200грн, а розмір нарахованих процентів - 830904,26грн.

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідачів солідарного обов`язку повернути позивачу кредит, сплатити відсотки, нараховані за користування кредитом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Укладений між сторонами - позивачем та відповідачем 1 - ТОВ «Круїз-Продукт» договір кредиту є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань.

В силу ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зміст укладеного позивачем та відповідачем 1 договору, свідчить про те, що такий правочин за своєю правовою природою є кредитним договором.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як визначено ч.2 ст.1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що: за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості; договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В силу ч.ч.1, 3 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, встановлені договором; позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Водночас приписами ч.2 ст.1050 ЦК України унормовано, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи умови укладеного сторонами договору кредиту, відповідач 1 мав виконати зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом у строки, встановлені договором, зокрема, його додатком №2, який містить графік погашення, тому вимоги до такого відповідача щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом є мотивованими.

При цьому, враховуючи вимогу банку від 06.01.2023 щодо повернення всієї суми кредиту не пізніше тридцять п`ятого календарного дня з дня направлення вимоги, що не виконана відповідачем 1, положення п.8.10.4 договору кредиту щодо строку повернення кредиту при достроковому розірванні договору на вимогу позивача, зобов`язання з повернення всієї суми кредиту на момент звернення до суду з позовом є простроченим, тому вимоги позивача до відповідача 1 щодо повернення кредиту та сплати відсотків за його користування є обґрунтованими.

Обґрунтованими також визнані судом вимоги позивача щодо стягнення з відповідачів 2-4 солідарно основного боргу за кредитом та процентів за користування таким кредитом з наступних підстав.

Частиною 1 ст.546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Згідно ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки: поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. При цьому, ч.2 цієї статті порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до положень ч.ч.1-2 ст.554 ЦК України визначено, що: у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи положення наведених норм, умови договору поруки, зважаючи на факт порушення відповідачем 1 зобов`язань за договором кредиту щодо повернення кредиту та сплати процентів, за виконання яких поручилися відповідачі 2-4, вимоги щодо стягнення з відповідачів солідарно суми основного боргу та процентів є обґрунтованими.

Вирішуючи питання щодо стягнення, як з відповідача 1, так і з його поручителів відповідачів 2-4 суми процентів за користування кредитними коштами, які, у тому числі, нараховані позивачем після закінчення строку, на який надано кредит, судом враховано наступне.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України: позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України; у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Сторонами в договорі кредиту встановлений обов`язок відповідача 1 сплачувати за користування кредитом проценти у розмірі, що визначається з урахуванням встановленого п.2.3 договору кредиту порядку до моменту повного повернення тілу кредиту.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 зазначила, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Як вказано у п.84 відповідної постанови; зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове його погашення, кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку; тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до ст.1048 ЦК України.

Згідно п.85 постанови очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за користування кредитом поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Великою Палатою Верховного Суду у справі №910/4518/16 від 05.04.2023 зазначено, що: «припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування; право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України».

В п.п.95,96 зазначеної постанови, Велика Палата Верховного Суду вказала, що: регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно користуватись кредитом; однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні; оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч.1 ст.1048 ЦК України і охоронна норма ч.2 ст.625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (також п.6.28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16).

Отже, відповідач 1 мав сплачувати проценти, розмір яких визначається в порядку встановленому п.2.3 договору кредиту до моменту дострокового припинення договору за заявою позивача, а у подальшому, оскільки протягом строку дії договору та протягом встановленого договором строку після дострокового припинення договору, не повернув кредит, - на підставі ч.2 ст.625 ЦК України у такому ж розмірі, що установлено п.10.8 договору кредиту, оскільки сторони договору кредиту про це домовились, що вбачається з відповідного пункту договору кредиту.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п.10.8 договору кредиту сторони, у відповідності до ч.2 ст.627 ЦК України на власний розсуд вирішили змінити розмір процентів, встановивши інший розмір процентної ставки, що визначається з урахуванням положень пп.2.3.2 п.2.3 договору кредиту, у випадку якщо основний борг не повернутий після закінчення встановленого договором строку.

Оскільки відповідач 1 не повернув кредит протягом строку, встановленого п.8.10.5 договору після отримання вимоги про дострокове повернення кредиту, не сплатив нараховані протягом строку його дії проценти та проценти, нараховані на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, а поручителі - відповідачі 2-4 не виконали відповідні зобов`язання відповідача 1 на вимогу позивача, враховуючи, що розрахунок процентів за користування кредитними коштами здійснено позивачем вірно, заявлені вимоги щодо стягнення з відповідачів боргу за кредитом та відсотками солідарно місцевим господарським судом визнані обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного відповідачем-1 в апеляційній скарзі

Щодо доводів апелянта про неврахування судом того, що Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану" від 15.03.2022 №2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК та доповнено його пунктом 18, та про звільнення від відповідальності, визначеною статею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штраф, пеня) за таке прострочення, колегія суддів зазначає наступне.

Предметом позову в справі є стягнення кредитної заборгованості в розмірі 2 459 200грн (тіло кредиту), 830 904,26 грн боргу за відсотками. Неустойка (пеня та штраф) не нараховувались.

Тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Відповідно до вищевказаного відповідальність за прострочення кредиту це неустойка (штраф, пеня) - тобто боржник зобов`язаний оплачувати тіло та відсотки по кредиту у встановлені строки згідно умов договору, а кредитор в свою чергу в період дії воєнного стану не нараховує неустойку (пеня, штраф).

Позивач дотримався вимог закону і в період війни позичальнику не нараховано неустойку (пеню штраф), що підтверджується наданим розрахунком заборгованості, що знаходиться в матеріалах справи.

Дана норма закону не звільняє позичальника від зобов`язань щодо сплати тіла та відсотків у відповідності до умов кредитного договору. Разом з тим, жоден нормативно правовий акт не звільняє позичальника від зобов`язань щодо сплати тіла та відсотків у відповідності до умов кредитного договору.

Відповідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України; у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Сторонами в договорі кредиту встановлений обов`язок відповідача 1 сплачувати за користування кредитом проценти у розмірі, що визначається з урахуванням встановленого п.2.3 договору кредиту порядку до моменту повного повернення тілу кредиту.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 зазначила, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Як вказано у п.84 відповідної постанови; зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове його погашення, кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку; тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до ст.1048 ЦК України.

Згідно п.85 постанови очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати

проценти за користування кредитом поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Великою Палатою Верховного Суду у справі №910/4518/16 від 05.04.2023 зазначено, що: «припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування; право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України».

В п.п.95,96 зазначеної постанови, Велика Палата Верховного Суду вказала, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно користуватись кредитом; однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні; оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч.1 ст.1048 ЦК України і охоронна норма ч.2 ст.625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (також п.6.28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №912/1120/16).

Отже, відповідач 1 мав сплачувати проценти, розмір яких визначається в порядку, встановленому п.2.3 договору кредиту до моменту дострокового припинення договору, а у подальшому, оскільки протягом строку дії договору та протягом встановленого договором строку після дострокового припинення договору, не повернув кредит, - на підставі ч.2 ст.625 ЦК України у такому ж розмірі, що установлено п.10.8 договору кредиту, оскільки сторони договору кредиту про це домовились, що вбачається з відповідного пункту договору кредиту.

Так, згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п.10.8 договору кредиту сторони, у відповідності до ч.2 ст.627 ЦК України на власний розсуд вирішили змінити розмір процентів, встановивши інший розмір процентної ставки, що визначається з урахуванням положень пп.2.3.2 п.2.3 договору кредиту, у випадку якщо основний борг не повернутий після закінчення встановленого договором строку.

Отже всі нарахування після закінчення дії строку кредитного договору відбулися з урахуванням погодженим сторонами, на підстві п. 10.8 договору кредиту.

При розгляді доводів апелянта щодо надсилання досудових вимог колегією суддів враховано наступне.

30.09.2021 між АТ «Кредобанк» (далі - банк) та відповідачем 1 - ТОВ «Круїз-Продукт» (далі - позичальник) укладено договір №181 кредитної лінії (далі - договір кредиту).

Термін (строк) дії кредитної лінії, як визначено п.2.2 договору кредиту, - до 14.09.2023.

Досудова вимога направлена основному позичальнику 06.01.2023 (докази знаходяться в матеріалах справи). На день направлення досудової вимоги договір діяв і боржник мав право погасити прострочену заборгованість і в подальшому оплачувати борг згідно графіка.

19.10.2023 досудові вимоги направлені поручителям із зазначенням погашення боргу, оскльки такий був весь прострочений.

Враховуючи, що на день направлення досудових вимог строк зобов`язання настав (відповідно до строку дії кредитного договору 14.09.2023), кредитор вправі не направляти досудові вимоги.

Направлені позивачем досудові вимоги отримані відповідачами, але борг не погашено.

В заяві від 06.02.2025 (сформована в системі «Електронний суд») позивачем повідомлено апеляційному суду про сплату відповідачем протягом розгляду справи в суді апеляційної інстанції частини заборгованості у розмірі 260 000 грн, що підтверджується меморіальними ордерами а саме: 13 грудня 2024 здійснено часткову оплату в розмірі 160 000,00 грн, 13 грудня 2024 р., здійснено часткову оплату в розмірі 100 000,00 грн.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції правильно спирався на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.

Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу обґрунтовано не досліджувались судом з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, та дійшов правильного висновку про задоволення позову.

З огляду на викладене, доводи апелянта (відповідача-1), викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача-1 з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача-1, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи відповідача-1 (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення позову.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КРУЇЗ-ПРОДУКТ» на рішення Господарського суду Київської області від 19.07.2024 у справі №911/495/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 19.07.2024 у справі №911/495/24 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «КРУЇЗ-ПРОДУКТ».

4. Матеріали справи №911/495/24 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 11.03.2025.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.О. Мальченко

О.О. Хрипун