Постанова від 17.02.2025 по справі 910/6859/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2025 р. Справа№ 910/6859/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Хрипуна О.О.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання Цікра А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 17.02.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Інжинірингово-виробниче підприємство "Вніпітрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024

у справі №910/6859/24 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Акціонерного товариства "Інжинірингово-виробниче підприємство "Вніпітрансгаз"

про стягнення 381 010,40 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Інжинірингово-виробниче підприємство "Вніпітрансгаз" про стягнення 381 010,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем умов договору №2205000020 від 09.05.2023.

Акціонерним товариством "Інжинірингово-виробниче підприємство "Вніпітрансгаз" був поданий відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав того, що прострочення виконання зобов`язання за договором сталось не з його вини, а через затримку з боку позивача у наданні технічної документації.

Також подав клопотання про передачу справи за виключною підсудністю згідно приписів частини 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України до Господарського суду Полтавської області, оскільки за твердженнями відповідача, спір за поданим позовом стосується прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном, а саме виконання підрядних робіт за об`єктом в адміністративних межах Полтавського району Полтавської області за межами с. Водяна Балка.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 у справі №910/6859/24 позов Акціонерного товариства "Укртрансгаз" задоволено повністю.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Інжинірингово-виробниче підприємство "Вніпітрансгаз" (01001, місто Київ, вулиця Еспланадна, будинок, 20; ідентифікаційний код 00158652) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, місто Київ, Кловський узвіз, будинок, 9/1; ідентифікаційний код 30019801) 241 665,09 грн пені, 139 345,31 грн штрафу та 4 572,13 грн витрат зі сплати судового збору.

Задовольняючи позов, суд виходив з доведеності та обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та направити матеріали справи №910/6859/24 на розгляд Господарського суду Полтавської області за встановленою законом територіальною юрисдикцією (підсудністю).

Відповідач не погоджується із рішенням Господарського суду м. Києва від 12.08.2024 року у справі №910/6859/24, вважає його незаконним та таким, що підлягає скасуванню повністю у зв`язку із порушенням норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкового рішення, та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповне та неправильне установлення обставин, що мають значення для справи.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного:

Прострочення виконання робіт по Етапу ІІ та Етапу ІІІ могло мати місце внаслідок дій Відповідача в частині надання зауважень експертною комісією Відповідача, які суперечили наданим вихідним даним до моменту подання проектної документації на відомчу експертизу.

Апелянт не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у межах строку, встановленого пунктом 5.2. договору позивач передав відповідачу оригінал Завдання на проектування. На підтвердження вказаного до матеріалів справи долучена копія підписаного між сторонами 18.05.2022 Акту приймання-передачі Завдання на проектування відповідно до договору. Таким чином роботи передбачені договором повинні були бути виконані Підрядником: - по І етапу в строк до 15.10.2022 (включно) (150 календарних днів, починаючи з 19.05.2022); - по ІІ етапу в строк до 13.06.2023 (включно)(241 календарних днів, починаючи з 16.10.2022); - по ІІІ етапу та в цілому по договору в строк до 28.07.2023 (включно)(45 календарних днів починаючи з 14.06.2023)

Оскільки оригінали Завдання на проектування (в 2-х примірниках) та акти приймання-передачі Завдання на проектування (в 2-х примірниках) були передані Відповідачем лише 19.05.2022 разом із супровідним листом №1001ВИХ-22-1779.

Відповідач підписав акти приймання-передачі Завдання на проектування 18.05.2022 та передав їх Скаржнику 19.05.2022 із супровідним листом від 19.05.2022 №1001ВИХ-22-1779, які в свою чергу були отримані та підписані Скаржником 19.05.2022.

Те, що Скаржник не поставив дату на актах приймання-передачі не спростовує доводів Апелянта, що дані документи були отримані Апелянтом саме 19.05.2022 та підписані саме 19.05.2022.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до хибного висновку про те, що початком перебігу строку виконання робіт по Договору є 19.05.2022, а не 20.05.2022.

На думку Скаржника, прострочення виконання робіт по Етапу ІІ та Етапу ІІІ могло мати місце внаслідок дій АТ «Укртрансгаз» в частині надання зауважень, що суперечать отриманим в процесі проектування вихідним даним, про які Відповідач зазначав у листах від 21.06.2023 №БГ-156-418, від 30.06.2023 листом №БГ-156-434; затримкою у наданні вихідних даних (листи АТ «ІВП «ВНІПІТРАНСГАЗ» від 20.09.2022 № БГ-156-462, від 13.10.2022 № БГ-156-523, від 31.01.2023 №БГ-156-55, від 09.03.2023 №БГ-156-155, від 25.04.2023 №БГ-158-258).

Апелянт вважає, що не є таким, що прострочив виконання зобов`язання з виконання робіт за ІІ та III етапами у визначені договором строки та не підлягає притягненню до відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій за порушення умов договору через відсутність його вини, оскільки таке порушення сталось в повному обсязі з вини кредитора, тобто мало місце прострочення кредитора - АТ "Укртрансгаз".

Вважає, що cудом першої інстанції порушено правила територіальної юрисдикції (підсудності), оскільки постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 року у справі №911/2390/18 є визначальною для застосування норми частини третьої статті 30 ГПК

України (виключної підсудності) до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань щодо користування нерухомим майном.

В даному випадку предметом вирішення спору за поданим позовом є саме стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне виконання проектно - вишукувальних робіт по об`єкту: «Реконструкція підстанції 35/6 кВ компресорної станції «Солоха»», що знаходиться в адміністративних межах Полтавського району Полтавської області за межами с. Водяна Балка.

Тобто, спір у даній справі виник з приводу стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання зобов`язань, пов`язаних із виконанням робіт на об`єкті нерухомого майна, що в силу викладеної у наведеній постанові Великої Палати Верховного Суду правової позиції вказує на поширення щодо нього правил виключної підсудності, встановлених ч. 3 ст. 30 Господарського процесуально кодексу України.

Зазначає, що судом першої інстанції вказаних обставин не було належним чином перевірено, у зв`язку з чим здійснено помилковий розгляд справи з порушенням ч. 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України щодо виключної підсудності справ, оскільки вказана справа належить до територіальної юрисдикції Господарського суду Полтавської області і мала бути передана до розгляду вказаного суду з огляду на приписи п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України.

25.10.2024 від апелянта (відповідача) надійшла заява про зміну предмету позову.

Заява про зміну предмету позову обґрунтована наступним.

25.06.2024 АТ«ІВП «ВНІПІТРАНСГАЗ» до суду першої інстанції через систему «Електронний суд» було подане клопотання про передачу справи за виключною підсудністю згідно приписів частини 3 статті 30 ГПК України до Господарського суду Полтавської області.

Частиною другою статті 232 ГПК України передбачено, що процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Пунктом 8 частини першої статті 255 ГПК України визначено, що окремо від рішення

суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про передачу справи на розгляд іншого суду.

Однак Господарським судом м. Києва по даному процесуальному питанню не було постановлено ухвали та вищевказане клопотання АТ«ІВП «ВНІПІТРАНСГАЗ» було розглянуте судом першої інстанції в ухваленому рішенні від 12.08.2024 року.

У зв`язку із чим Апелянт 02.09.2024 (документ сформований в системі «Електронний

суд» 31.08.2024) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва від 12.08.2024 року скасувати та направити матеріали справи №910/6859/24 на розгляд Господарського суду Полтавської області за встановленою законом територіальною юрисдикцією підсудністю).

Апелянт вважає за необхідність змінити предмет позову, оскільки початкові вимоги Апелянта, а саме пункт 3 прохальної частини апеляційної скарги, не повною мірою забезпечить захист порушених прав та інтересів АТ«ІВП «ВНІПІТРАНСГАЗ», тому просив

«Замінити пункт 3 прохальної частини апеляційної скарги АТ «ІВП«ВНІПІТРАНСГАЗ», а саме замінити позовну вимогу з "матеріали справи № 910/6859/24 направити на розгляд Господарського суду Полтавської області за встановленою законом територіальною юрисдикцією (підсудністю)" на "Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Укртрансгаз» до Акціонерного товариства «Інжинірингово-виробниче підприємство «ВНІПІТРАНСГАЗ» про стягнення 381 010,40 грн. відмовити повністю."

16.12.2024 позивачем сформовано в системі «Електронний суд» заперечення на заяву відповідача про зміну предмету позову, в якій посилається на те, що

З огляду на строк подання апеляційної скарги з дня складання повного тексту рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024, кінцевий строк для вчинення дій щодо зміни апеляційної скарги минув 02.09.2024 року, а тому в силу приписів статті 266 ГПК України, Заява Відповідача подана з пропущенням строку на вчинення таких дій.

Відповідач не скористався встановленими ч. 1 ст. 119 ГПК України правом на продовження встановленого законом строку на доповнення чи зміну апеляційної скарги у спосіб та в порядку встановленому ч.1 ст. 119 ГПК України, що свідчить про відсутність підстав для розгляду заяви Відповідача.

Виходячи з аналізу змісту частини першої статті 266 та статті 118 ГПК України, просив

залишити без розгляду зміну апеляційної скарги, подану відповідачем поза межами строку на апеляційне оскарження.

Розглянувши заяву апелянта (відповідача) про зміну предмету позову (п.3 прохальної частини апеляційної скарги), колегія суддів встановила наступне.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У рішенні від 13.06.2019 № 4-рн/2019 Конституційний Суд України вказав, що забезпечення права на апеляційний перегляд справи, передбаченого пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, слід розуміти як гарантоване особі право на перегляд її справи в цілому судом апеляційної інстанції; забезпечення права на апеляційний перегляд справи - одна з конституційних засад судочинства - спрямоване на гарантування ефективного судового захисту прав і свобод людини і громадянина з одночасним дотриманням конституційних приписів щодо розумних строків розгляду справи, незалежності судді, обов`язковості судового рішення тощо (абз. 13 підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини названого рішення).

Право на апеляційний перегляд справи, передбачене пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, є гарантованим правом на перегляд у суді апеляційної інстанції справи, розглянутої судом першої інстанції по суті, про що також зазначено у абз. 8 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 17.03.2020 № 5-р/2020.

Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.

Відповідно до приписів статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Приписами частини першої статті 256 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Частиною першою статті 269 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частинами 1, 2, статті 266 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. У разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати докази надіслання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи; в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміни.

Частиною 1 статті 256 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Відповідно до статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Аналіз змісту частини першої статті 266 та ст. 118 ГПК України дозволяє зробити висновок про запровадження законодавцем процесуального імперативу стосовно залишення без розгляду судом доповнення чи зміни апеляційної скарги, поданих поза межами строку на апеляційне оскарження.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 28.01.2022 у справі №920/617/19.

З огляду на строк подання апеляційної скарги з дня складання повного тексту рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024, кінцевий строк для вчинення дій щодо зміни апеляційної скарги минув 02.09.2024 року, а тому в силу приписів статті 266 ГПК України, заява Відповідача про зміну предмету позову (п.3 прохальної частини апеляційної скарги), сформована в системі «Електронний суд» 25.10.2024, подана з пропущенням строку на вчинення таких дій, що є підставою, зважаючи на положення ст. 113, 118 ГПК України, для залишення її без розгляду.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Хрипун О.О., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Інжинірингово-виробниче підприємство "Вніпітрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 у справі №910/6859/24, справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, з метою повного, всебічного та об`єктивного дослідження фактичних обставин справи, по справі оголошувалась перерва, останній раз на 17.02.2025.

Під час апеляційного перегляду від позивача надійшли пояснення по справі, в яких останній заперечував доводи апеляційної скарги відповідача, просив її відхилити, оскаржуване рішення залишити без змін.

Від відповідача надійшли заперечення на письмові пояснення позивача, в яких останній підтримав доводи своєї апеляційної скарги.

Явка представників сторін

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 17.02.2025 підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 17.02.2025 заперечував проти доводів відповідача, вкладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити з підстав, викладених в поясненнях на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 17.02.2025 відповідно до ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Між Акціонерним товариством «Укртрансгаз», як Замовником, та Акціонерним товариством «Інжинірингово-виробниче підприємство «ВНІПІТРАНСГАЗ», як Підрядником, 09.05.2023 було укладено договір про закупівлю робіт №2205000020 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, Підрядник зобов`язується на свій ризик, власними та залученими силами і засобами виконати «Проектно-вишукувальні роботи по об`єкту: «Реконструкція підстанції 35/6 кВ компресорної станції «Солоха» (Будівельні роботи та поточний ремонт)» код згідно ЄЗС ДК 021:2015 45000000-7 (Будівельні роботи та поточний ремонт), (далі - роботи) стадія «Проект» та «Робоча документація», зазначені в Завданні на проектування №21.20.011 від 15.11.2021, затверджене Акціонерним товариством «Укртрансгаз» (далі - Завдання на проектування), а Замовник зобов`язується прийняти результат таких робіт та сплатити Підряднику вартість виконаних робіт.

Згідно з пунктом 1.3. договору, склад та обсяги робіт, визначені Завданням на проектування.

Пунктом 3.1. договору визначено, що ціна цього договору відповідно до Зведеного кошторису на проектні, науково-проектні, вишукувальні роботи (додаток №1), що є невід`ємною частиною цього договору, становить 2 423 496,00 грн, в т.ч. ПДВ - 403 916,00 грн.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє в частині виконання робіт по 28.07.2023, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання Сторонами зобов`язань (пункт 11.1. договору в редакції додаткової угоди № 2 від 10.05.2023 до договору). Відповідно до пункту 11.2. договору закінчення строку дії цього договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно з пунктом 5.1. договору підрядник повинен приступити до виконання робіт, визначених у пункті 1.1. цього договору, з моменту підписання цього договору, але не раніше виконання Замовником пункту 5.2. цього договору.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що Замовник зобов`язаний протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту підписання цього договору передати Підряднику на погодження (шляхом підписання) сертифікованим виконавцем окремих видів робіт, пов`язаних із створенням об`єктів архітектури (далі - погодження), оригінал Завдання на проектування (в 2-х примірниках), з оформленням Акта приймання-передачі Завдання на проектування (в 2-х примірниках). Підрядник протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання від Замовника Завдання на проектування і Акта приймання-передачі Завдання на проектування, погоджує всі примірники Завдання на проектування та підписує всі примірники Акта приймання-передачі Завдання на проектування. Один примірник Завдання на проектування та один примірник Акта приймання-передачі Завдання на проектування Підрядник повертає Замовнику. Завдання на проектування та Акт приймання-передачі Завдання на проектування направляється Сторонами одна одній шляхом листування, адреси Сторін для листування зазначені в розділі 16 цього договору.

Умовами пункту 5.3. договору передбачено, що Підрядник повинен виконати роботи відповідно до Завдання на проектування та з обов`язковим дотриманням Календарного графіку виконання робіт (додаток № 2), який є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до Календарного графіку виконання робіт (додаток № 2 в редакції додаткової угоди № 2 від 10.05.2023 до договору) загальний термін виконання робіт становить 436 календарних днів з яких:

І етап: «Розробка та погодження в Замовника основних технічних рішень» - 150 календарних днів;

ІІ етап: «Стадія «Проект» та експертиза проектної документації» - 241 календарний день;

ІІІ етап: «Стадія «Робоча документація»» - 45 календарних днів.

У межах строку встановленого пунктом 5.2. договору позивач передав відповідачу оригінал Завдання на проектування. На підтвердження вказаного до матеріалів справи долучена копія підписаного між сторонами 18.05.2022 Акту приймання-передачі Завдання на проектування відповідно до договору.

Таким чином роботи, передбачені договором, повинні були бути виконані Підрядником: - по І етапу в строк до 15.10.2022 (включно) (150 календарних днів, починаючи з 19.05.2022); - по ІІ етапу в строк до 13.06.2023 (включно)(241 календарних днів, починаючи з 16.10.2022); - по ІІІ етапу та в цілому по договору в строк до 28.07.2023 (включно)(45 календарних днів починаючи з 14.06.2023).

Пунктом 5.4. договору, встановлено, що результати робіт, які Підрядник повинен оформити та передавати Замовнику визначаються Завданням на проектування та Календарним графіком виконання робіт.

Виконання робіт за цим Договором оформлюється Сторонами шляхом підписання Акта здачі-приймання виконаних робіт по кожному етапу робіт окремо. По завершенню виконання робіт по кожному етапу Підрядник передає Замовнику результати робіт та підписаний Підрядником відповідний Акт здачі-приймання виконаних робіт в 2-х примірниках. Замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання від Підрядника відповідного Акта здачі-приймання виконаних робіт, за відсутності зауважень щодо якості виконаних робіт та відповідності їх умовам Договору, підписує всі примірники Акта здачі-приймання виконаних робіт та один примірник цього Акта повертає Підряднику. Підписаний Сторонами Акт здачі-приймання виконаних робіт є підставою для проведення розрахунків Замовника з Підрядником (пункт 6.1-6.3 договору).

Відповідно до пунктів 7.1.1. та 7.1.13 договору Підрядник зобов`язався виконати роботи якісно та у встановлені Календарним графіком виконання робіт строки у відповідності до Завдання на проектування та з дотриманням вимог ДБН А.2.2.-3- 2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво»; виконувати інші обов`язки передбачені чинним законодавством України та цим договором.

За результатами виконання робіт були складені та підписані сторонами:

- Акт №11/22 від 01.09.2022 здачі-приймання виконаних проектних, науково-проектних, вишукувальних та додаткових робіт (Етап І «Розробка та погодження в Замовника основних технічних рішень») на суму 432 848,64 грн;

- Акт №13/23 від 27.09.2023 здачі-приймання виконаних проектних, науково-проектних, вишукувальних та додаткових робіт (Етап ІІ «Стадія «Проект» та експертиза проектної документації») на суму 781 494,88 грн;

- Акт №17/23 від 08.12.2023 здачі-приймання виконаних проектних, науково-проектних, вишукувальних та додаткових робіт (Етап ІІІ «Стадія «Робоча документація»») на суму 1 209 152,48 грн.

Позивач стверджував, що оскільки в договорі було чітко визначено строки виконання робіт, то фактично роботи по ІІ та ІІІ етапах виконані з порушенням визначених строків, що свідчить про порушення Підрядником взятих на себе договірних зобов`язань.

Акціонерне товариство Укртрансгаз» 18.01.2024 направило претензію на адресу Акціонерного товариства «Інжинірингово-виробничого підприємства «ВНІПІТРАНСГАЗ» з вимогою сплатити на користь позивача грошові кошти у розмірі 381 010,40 грн, з яких 241 665,09 грн - пені та 139 345,31 грн - штрафу за порушення умов договору. Оскільки претензія залишена без виконання та відповіді з боку відповідача, Акціонерне товариство Укртрансгаз» звернулось з позовом до суду.

Заперечуючи проти позову, Акціонерне товариство «Інжинірингово-виробничого підприємства «ВНІПІТРАНСГАЗ» посилалось на приписи статті 613 Цивільного кодексу України та зауважувало, що прострочення виконання робіт за договором мало місце через несвоєчасне надання позивачем запитуваної відповідачем інформації для виконання договору. Відповідачем долучено до матеріалів справи листи на підтвердження листування між сторонами.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду, яке переглядається, підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам правочин є договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, який підпадає під правове регулювання норм статей 887-891 Цивільного кодексу України.

За договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх. (стаття 887 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 888 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов`язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов`язковим для сторін з моменту його затвердження замовником. Підрядник зобов`язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника.

Згідно частини 1 статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Беручи до уваги узгоджений сторонами Календарний графік виконання робіт (додаток № 2 в редакції додаткової угоди № 2 від 10.05.2023 до договору) загальний термін виконання робіт становить 436 календарних днів з яких:

І етап: «Розробка та погодження в Замовника основних технічних рішень» - 150 календарних днів - до 15.10.2022 (включно);

ІІ етап: «Стадія «Проект» та експертиза проектної документації» - 241 календарний день - до 13.06.2023 (включно);

ІІІ етап: «Стадія «Робоча документація»» - 45 календарних днів - до 28.07.2023 (включно).

Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами велося листування щодо надання додаткової інформації для розробки проекту, зокрема, листами від 18.08.2022 № БГ-156-394, від 20.09.2022 № БГ-156-462, від 13.10.2022 № БГ-156-523, а також щодо необхідності врахування додаткових вимог, зокрема, листами від 31.01.2023 № БГ-156-55, від 09.03.2023 № БГ-156-155, від 16.03.2023 № БГ-156-168 та від 21.06.2023 № БГ-156-418 відповідач просив позивача погодити технічні умови по об`єкту, які позивач направив відповідачу лише листами від 16.09.2022 № 1001ВИХ-ВС-22-3232, від 07.09.2022 № 165, від 24.01.2023 № 1001ВИХ-ВС-23-537.

Крім того, із представлених суду документів вбачається, зокрема, листа відповідача № БГ-156-210 від 03.04.2023, що проектна документація по ІІ етапу робіт була скерована позивачу, натомість зауваження Акціонерного товариства "Укртрансгаз" були направлені відповідачу лише 25.04.2023. Відкоригована проектна документація по ІІ етапу була скерована позивачу 26.05.2023, натомість лист із зауваженнями позивачем був направлений відповідачу 13.06.2023 (№ 1001ВИХ-23-5010).

Листом від 21.06.2023 № БГ-156-418 відповідач звернувся до позивача із проханням надати актуальну інформацію проектування САК для можливості розробки проектної документації та дотримання графіку виконання робіт. На вказаний лист позивачем була надана відповідь 27.06.2023 (№ 100111ВИХ-23-5326) з наданням актуалізованої інформації для проектування САК.

Відповідно до частини 1 статті 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. (частина 2 статті 613 Цивільного кодексу України).

З представлених суду документів не вбачається ухилення з боку позивача виконання договірного обов`язку, у тому числі щодо надання додаткової інформації, що унеможливлювало своєчасне виконання Акціонерним товариства "Інжинірингово-виробниче підприємство "Вніпітрансгаз" робіт за договором. Наведене спростовує доводи відповідача, покладені в основу заперечень проти позову.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, сторонами не спростовано, що роботи по ІІ та ІІІ етапах виконані з порушенням визначених договором строків.

Зокрема, роботи за ІІ етапом були передані згідно з Актом №13/23 від 27.09.2023 здачі-приймання виконаних проектних, науково-проектних, вишукувальних та додаткових робіт з простроченням строку встановленого договором на 105 днів (з14.06.2023 по 26.09.2023), а роботи за ІІІ етапом були передані згідно з Актом №17/23 від 08.12.2023 здачі-приймання виконаних проектних, науково-проектних, вишукувальних та додаткових робіт з простроченням строку встановленого договором на 132 дні (з 29.07.2023 по 07.12.2023).

Приписами статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 8.1. договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором кожна із Сторін несе відповідальність згідно чинного законодавства України та умов цього договору. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з пунктом 8.3. договору за порушення строків виконання робіт, передбачених Календарним графіком виконання робіт, Підрядник сплачує Замовнику пеню в розмірі 0,1% вартості робіт, з яких допущено порушення строку виконання, за кожний день такого прострочення, а за прострочення виконання робіт понад тридцять днів Підрядник додатково сплачує штраф у розмірі 7 (семи) % вартості робіт з яких допущено порушення.

На дату прийняття оскаржуваного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що:

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини 6 статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні статті 549 ЦК України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

Виходячи з того, що сторони умовами договору передбачили застосування у разі порушення строків виконя робіт пені та штрафу, спірні правовідносини є господарськими, а відповідно до статті 193 Господарського кодексу України господарські санкції, зокрема, пені, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом України в постановах від 28.02.2011 у справі №23/225 та від 27.04.2012 у справі №06/5026/1052/2011.

Здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення суми штрафу в розмірі 139 345,31 грн та пені за період з 14.06.2023 по 26.09.2023 (по ІІ етапу) та з 29.07.2023 по 07.12.2023 (по ІІІ етапу) у розмірі 241 665,09 грн, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про стягнення 241 665,09 грн пені та 139 345,31 грн штрафу, розрахованих відповідно до пункту 8.3 договору.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного відповідачем в апеляційній скарзі

Щодо тверджень Відповідача про навмисне затягування АТ «Укртрансгаз» погодження проектної документації колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. 5.2. Договору, Замовник зобов`язаний протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту підписання цього Договору передати Підряднику на погодження (шляхом підписання) сертифікованим виконавцем окремих видів робіт, пов`язаних із створенням об`єктів архітектури (далі - погодження), оригінал Завдання на проектування (в 2-х примірниках), з оформленням Акта приймання-передачі Завдання на проектування (в 2-х примірниках). Підрядник протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання від Замовника Завдання на проектування і Акта приймання-передачі Завдання на проектування, погоджує всі примірники Завдання на проектування та підписує всі примірники Акта приймання-передачі Завдання на проектування. Один примірник Завдання на проектування та один примірник Акта приймання-передачі Завдання на проектування Підрядник повертає Замовнику.

Завдання на проектування та Акт приймання-передачі Завдання на проектування направляється Сторонами одна одній шляхом листування, адреси Сторін для листування зазначені в розділі 16 цього Договору.

Пунктом 5.3. Договору визначено, що Підрядник повинен виконати роботи відповідно до Завдання на проектування та з обов`язковим дотриманням Календарного графіку виконання робіт (Додаток № 2), який є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до Календарного графіку виконання робіт (Додаток № 2 в редакції Додаткової угоди №2 від 10.05.2023 до Договору) загальний термін виконання робіт становить 436 календарних днів з яких:

І етап: «Розробка та погодження в Замовника основних технічних рішень» - 150 календарних днів;

ІІ етап: «Стадія «Проект» та експертиза проектної документації» - 241 календарний день;

ІІІ етап: «Стадія «Робоча документація»» - 45 календарних днів.

18.05.2022 сторонами на виконання п. 5.2. Договору було складено та підписано Акт приймання-передачі Завдання на проектування відповідно до Договору.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З огляду на зазначене, роботи передбачені Договором повинні були бути виконані Підрядником по І етапу в строк до 15.10.2022 (включно), по ІІ етапу в строк до 13.06.2023 (включно), а по ІІІ етапу та в цілому по Договору в строк до 28.07.2023 (включно).

Відповідно до:

- пп. 7.1.1. п. 7.1. Договору Підрядник зобов`язаний виконати роботи якісно та у встановлені Календарним графіком виконання робіт строки у відповідності до Завдання на проектування та з дотриманням вимог ДБН А.2.2.-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво»;

- пп. 7.1.2. п. 7.1. Договору Підрядник зобов`язаний передати Замовнику проектну документацію у порядку, обсягах та на умовах, визначених цим Договором та Завданням на проектування;

- пп. 7.1.4. п. 7.1. Договору Підрядник зобов`язаний у випадку отримання зауважень експертної комісії Замовника, Підрядник зобов`язаний усунути зауваження у термін до 15 (п`ятнадцяти) календарних днів;

- пп. 7.3.1. п. 7.3. Договору Замовник зобов`язаний передати Підряднику оригінал Завдання на проектування протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту підписання цього Договору з оформлення Акта приймання-передачі Завдання на проектування.

Як свідчать матеріали справи, на виконання пп. 7.3.1. п. 7.3. Договору АТ «Укртрансгаз» 18.05.2022 передало Підряднику завдання на проектування, що підтверджується актом приймання-передачі Завдання на проектування відповідно до Договору про закупівлю робіт від 09.05.2022 № 2205000020.

Тобто завдання на проектування було передано Підряднику протягом 9 (дев`яти) календарних днів від дати укладання сторонами Договору.

В свою чергу, Підрядник зобов`язувався виконати роботи в порядку та строки передбачені Договором та передати Замовнику результати виконання робіт за Договором.

Доводи апелянта зводяться до того, що Замовник (позивач) нібито не надав своєчасно всю необхідну інформацію для виконання Підрядником робіт передбачених Договором.

Проте, Договір було укладено за результатом проведення процедури публічної закупівлі із застосування електронної системи «Prozorro».

Як зазначає позивач, на веб-сайті https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2022-01-31-

002945-a, наявні всі вимоги до проектної документації, які було опубліковано Замовником ще 31.01.2022.

З огляду на викладене, матеріали справи не містять доказів порушення з боку АТ «Укртрансгаз» умов укладеного між сторонами договору.

Натомість, відповідач порушив строки виконання Робіт за Договором, що є підставою для стягнення штрафних санкцій на підставі п. 8.3. Договору.

Щодо доводів апелянта про неправильне визначення початку перебігу строку виконання робіт по Договору, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. 5.2. Договору, Замовник зобов`язаний протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту підписання цього Договору передати Підряднику на погодження (шляхом підписання) сертифікованим виконавцем окремих видів робіт, пов`язаних із створенням об`єктів архітектури (далі - погодження), оригінал Завдання на проектування (в 2-х примірниках), з оформленням Акта приймання-передачі Завдання на проектування (в 2-х примірниках). Підрядник протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання від Замовника Завдання на проектування і Акта приймання-передачі Завдання на проектування, погоджує всі примірники Завдання на проектування та підписує всі примірники Акта приймання-передачі Завдання на проектування. Один примірник Завдання на проектування та один примірник Акта приймання-передачі Завдання на проектування Підрядник повертає Замовнику.

Завдання на проектування та Акт приймання-передачі Завдання на проектування направляється Сторонами одна одній шляхом листування, адреси Сторін для листування зазначені в розділі 16 цього Договору.

Відповідно до п. 5.3. Договору, Підрядник повинен виконати роботи відповідно до Завдання на проектування та з обов`язковим дотриманням Календарного графіку виконання робіт (Додаток № 2), який є невід`ємною частиною цього Договору.

Так, представниками Замовника та Підрядника на виконання п. 5.2. Договору 18.05.2022 було складено та підписано Акт приймання-передачі Завдання на проектування відповідно до Договору.

Іншої дати, окрім 18.05.2022, Акт приймання-передачі Завдання на проектування відповідно до Договору - не містить.

Відповідно до Акту приймання-передачі Завдання на проектування, відповідач саме 18.05.2022 отримано від Позивача на виконання п. 5.2. Договору оригінал Завдання на проектування, а отже з урахуванням норм ст. 253 Цивільного кодексу України Відповідач зобов`язаний був приступити до виконання робіт, передбачених Договором саме з 19.05.2022 і виконати роботи у передбачений Договором та Календарним графіком виконання робіт (Додаток №2 в редакції Додаткової угоди №2 від 10.05.2023 до Договору) термін(и) (строк(и)).

Доводи Відповідача (апелянта) щодо початку перебігу строку виконання робіт із посиланням на дату « 20.05.2022» , оскільки Підрядником Завдання на проектування нібито було отримано 19.05.2022, не ґрунтуються на матеріалах справи та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Щодо доводів апелянта про помилковий розгляд справи з порушенням ч. 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України щодо виключної підсудності справ, оскільки вказана справа належить до територіальної юрисдикції Господарського суду Полтавської області і мала бути передана до розгляду вказаного суду з огляду на приписи п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Обґрунтовуючи в суді першої інстанції клопотання про передачу справи за виключною підсудністю до Господарського суду Полтавської області, відповідач -, Акціонерне товариство "Інжинірингово-виробниче підприємство "Вніпітрансгаз" вказувало, що із змісту поданого позову слідує, що вимоги про стягнення з відповідача, як підрядника, сум штрафних санкцій заявлено у зв`язку з порушенням ним строків виконання робіт за договором № 2205000020 про закупівлю робіт від 06.05.2022 (далі - договір). Зі змісту пунктів 1.1., 1.2., 7.3.2. договору слідує, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, підрядник зобов`язується на свій ризик, власними та залученими силами і засобами виконати «Проектно-вишукувальні роботи по об`єкту: «Реконструкція підстанції 35/6 кВ компресорної станції «Солоха»» (Будівельні роботи та поточний ремонт)» код згідно ЄЗС ДК 021:2015 45000000-7 (Будівельні роботи та поточний ремонт), (далі - роботи) стадія «Проект та робоча документація», зазначені в завданні на проектування № 21.20.011 від 15.11.2021, затвердженого Акціонерним товариством «Укртрансгаз» (далі - завдання на проектування), місцезнаходження об`єкта проектування: в адміністративних межах Полтавського району Полтавської області за межами с. Водяна Балка.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Через зазначення місцезнаходження об`єкта заявник вважає, що спір опосередковано стосується нерухомого майна, що є підставою для застосування положень статті 30 Господарського процесуального кодексу України, якими встановлена виключна підсудність.

Між сторонами відсутній спір щодо нерухомого майна чи його частини, натомість правовідносини сторін виникли щодо виконання проектно-вишукувальних робіт.

Статтею 30 ГПК України встановлена виключна підсудність, зокрема у частині 3 цієї статті, йдеться, що спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

У постанові від 09.09.2020 у справі № 910/6644/18 про визнання недійсним, укладеного між відповідачами договору купівлі-продажу готелю в стадії реконструкції під багатоквартирний житловий будинок Верховний Суд дійшов висновку про те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

У постанові від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18 про визнання недійсними: договір купівлі-продажу майнових прав на картоплесховища укладеного між відповідачами та акту приймання-передачі майнових прав на вказані картоплесховища, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, оскільки спір у цій справі виник з приводу об`єкта нерухомого майна, то спір щодо майнових прав на вказане майно у відповідності до вимог частини 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України мав би розглядатись Господарським судом Тернопільської області.

Водночас, вирішуючи питання підсудності у справі № 910/10647/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що в цьому випадку, коли територіальна підсудність спору може визначатися як за частиною 3, так і за частиною 6 статті 30 Господарського процесуального кодексу України, то звернення позивача до Господарського суду міста Києва як належного суду за правилами частини 6 статті 30 Господарського процесуального кодексу України не є порушенням правил виключної підсудності.

У постанові від 17.05.2023 у справі № 925/1298/21 про стягнення з орендаря заборгованості (основного боргу, пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних), у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди землі щодо земельної ділянки, розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов`язання повернути на користь сільради земельну ділянку, Верховний Суд зазначив, що до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право власності на таке майно, про право володіння і користування ним, про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна, про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна, про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним), про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо, про визнання правочину з нерухомістю недійсним, про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави, розірвання договору оренди землі, стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна, про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Правові висновки щодо застосування положень цивільного та господарського процесуального законодавства України про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18.

Відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Цивільний кодекс України при класифікації речей як об`єктів цивільних прав поділяє речі на рухомі і нерухомі.

Відповідно до частини 1 статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

У постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду визначила, що словосполучення "з приводу нерухомого майна" у частині 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередній об`єкт спірних правовідносин.

Позиція Великої Палати Верховного Суду ґрунтується, зокрема, на висновку про те, що, враховуючи аналіз змін у законодавчому регулюванні та лексичне тлумачення поняття, виключна підсудність справ застосовується до відповідних правовідносин загалом, а не щодо їх окремих складових.

Тому на спори, предметом яких є стягнення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України.

Подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови у справі № 910/17999/16 від 27.03.2018; пункт 38 постанови у справі № 925/3/7 від 25.04.2018; пункт 40 постанови у справі № 910/24257/16 від 25.04.2018).

Використання висновків, викладених в постановах Верховного Суду щодо застосування норм права запропонованих заявником, є неможливим в конкретному спорі за неподібності правовідносин.

Оскільки спір у справі №910/6859/24 виник внаслідок виконання умов договору з виконання проектно-вишукувальних робіт реконструкції підстанції компресорної станції, а позов поданий щодо стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання робіт за договором, тобто предметом вищезазначеного позову не є нерухоме майно чи основна його частина, для якого положеннями статті 30 Господарського процесуального кодексу України встановлена виключна підсудність, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про належність спору до територіальної юрисдикції Господарського суду Полтавської області.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції обґрунтовано застосував висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення позову та відсутність підстав для направлення справи на розгляд Господарського суду Полтавської області за територіальною підсудністю.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Інжинірингово-виробниче підприємство "Вніпітрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 у справі №910/6859/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 у справі №910/6859/24 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Інжинірингово-виробниче підприємство "Вніпітрансгаз".

4. Матеріали справи №910/6859/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 11.03.2025.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді О.О. Хрипун

А.О. Мальченко