Постанова

від 10.03.2025 по справі 910/7252/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2025 р. Справа№ 910/7252/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Тищенко О.В.

без виклику сторін

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фомальгаут-транс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024

у справі № 910/7252/24(суддя - Щербаков С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РС-ТАЙМ"

до Приватного підприємства "Фомальгаут-транс"

про стягнення 98 846, 38 грн,

Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РС-ТАЙМ» (надалі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Фомальгаут-транс» (надалі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 98 846, 38 грн, з яких: 87 238, 00 грн - основний борг, 174, 48 грн - інфляційні втрати, 4 998, 31 грн - пеня, 6 435, 59 грн - відсотки за користування грошовими коштами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "РС-ТАЙМ" задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства "Фомальгаут-транс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РС-ТАЙМ" 87 238, 00 грн - основного боргу, 174, 48 грн - інфляційних втрат, 4 998, 31 грн - пеня, 6 435, 59 грн - 36 % річних та 3 028, 00 грн - судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, 08.10.2024 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") Приватне підприємство "Фомальгаут-транс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі № 910/7252/24 в якій просить рішення скасувати Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі № 910/7252/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "РС-ТАЙМ" до Приватного підприємства "Фомальгаут-транс" про стягнення 98 846, 38 грн відмовити.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що суд не звернув уваги на відсутність у справі доказів того, що наданий заявником ТОВ «РС-ТАЙМ» акт наше підприємство не підписувало та послуги не погоджувало.

Апелянт звертає увагу суду, що ТОВ "РС-ТАЙМ" не надано ніякого обґрунтування та пояснення (розрахунку) суми для оплати яка вказана в рахунку та в акті з урахування курсу Євро на дату завантаження.

Скаржник просить суд врахувати, що акт сторони не підписали, що унеможливлює погодження вартості наданих послуг та стягнення їх вартості в судовому порядку. Як наслідок, суд проігнорував, що наразі відсутній обов`язок оплачувати надані послуги.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2024, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Яковлєв М.Л., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/7252/24 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Фомальгаут-транс" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі № 910/7252/24 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

07.11.2024 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/7252/24.

Головуючий суддя з 27.10.2024 по 22.11.2024 перебував у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фомальгаут-транс" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі № 910/7252/24 залишено без руху. Роз`яснено Приватному підприємству "Фомальгаут-транс", що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та докази, що підтверджують сплату судового збору у встановленому законодавством розмірі.

05.12.2024 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від Приватного підприємства "Фомальгаут-транс" до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024, а саме докази сплати судового збору на суму 3 633, 60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №11534, доданої до заяви та клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 поновлено Приватному підприємству "Фомальгаут-транс" пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі № 910/7252/24. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Фомальгаут-транс" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі № 910/7252/24. Призначено до розгляду апеляційну скаргу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Фомальгаут-транс" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі № 910/7252/24 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі № 910/7252/24.

16.12.2024 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від Товариства з обмеженою відповідальністю "РС-ТАЙМ" надійшов відзив на апеляційну скаргу, який обґрунтовано тим, що після закінчення перевезення ТОВ «РС-ТАЙМ» (Позивач) надіслав 09.04.2024 року на адресу ПП «ФОМАЛЬГАУТ-ТРАНС» (Відповідача) CMR з відміткою вантажоодержувача, два примірника акта виконаних робіт, рахунок, Договір-заявку від 19.02.2024 року № 323-0001184 про надання транспортно-експедиційних послуг (далі Договір-Заявка), що підтверджується Описом вкладення у цінний лист № 7902402309767, накладною АТ Укрпошта №7902402309767, та фіскальним чеком (копії містяться в матеріалах справи). Відправлення вручене Відповідачу ПП «ФОМАЛЬГАУТ-ТРАНС» 03.05.2024 року, що підтверджується трекінгом АТ «Укрпошта» ( № 7902402309767).

Відзив також вмотивовано тим, що Відповідно до п.1 Договору-Заявки, у випадку не поверненню оригіналу завіреного «Замовником» акту наданих послуг (виконаних робіт) протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту направлення та відсутності обґрунтованої письмової відмови, Акт вважається підписаним, послуги наданими та прийнятими «Замовником», станом на день подачі цього відзиву на апеляційну скаргу, Позивач не отримував обґрунтованої письмової відмови від підписання Акта наданих послуг (виконаних робіт) відповідачем (Скаржником) отже, Акт вважається підписаним, послуги наданими та прийнятими «Замовником».

У зв`язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л., який входив до складу суду, на лікарняному, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2025, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Тарасенко К.В., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2025 прийнято справу № 910/7252/24 до провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Фомальгаут-транс" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Тарасенко К.В., Тищенко О.В.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 19.02.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «РС-ТАЙМ» (далі - перевізник) та Приватним підприємством «Фомальгаут-транс» (далі - замовник) укладено договір-заявку № 324-001184 про надання транспортно-експедиційних послуг, в якому сторони погодили істотні умови перевезення, а саме:

- адреса завантаження - м. Хмельницький, адреса розвантаження - 4600Thalheim bei Wels;

- дата завантаження - 21.02.2024, дата розвантаження - 08.03.2024;

- адреса замитнення - с. Малехів, Львівська обл., місце розмитнення - А4975 Suben;

- найменування вантажу: макуха в б`б, вага 23, 00 т;

- вартість перевезення - 2100 EURO по курсу НБУ на день завантаження;

- умови і форма оплати: Б/г з ПДВ 5 днів після вивантаження;

- марка, номер автомобіля: VOLVO FH EURO5 НОМЕР_2 / НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 2 договору, оплата по даній заявці здійснюється протягом 5 днів після вивантаження. Документи, які перевізник надсилає на адресу замовника після закінчення перевезення: ТТМ (СМR) з відміткою вантажоодержувача, два примірника акту виконаних робіт, рахунок. У випадку досмотру транспортного засобу на кордоні і понесення у зв`язку із цим перевізником витрат по оплаті додаткових послуг навантаження, замовник відшкодовує усі здійснені перевізником витрати на підставі підтверджуючих документів.

Згідно п.9 договору, за несвоєчасну оплату наданих послуг замовник сплачує перевізнику пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожний день затримки оплати. Замовник за користування грошовими коштами перевізника на підставі ст. 625 ЦК України сплачує 36 % річних.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору-заявки № 324-001184 від 19.02.2024, позивачем були надані відповідачу транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 87 238, 00 грн, що підтверджується міжнародною товаро-транспортною накладною (СМR) № 000124 від 22.02.2024.

Крім того, листом від 15.03.2024 відповідач підтвердив отримання товару у повному обсязі за міжнародною товаро-транспортною накладною (СМR) № 000124 від 22.02.2024.

Тож, відповідно до умов договору позивачем було надіслано на адресу відповідача акт надання послуг № 324-001184 від 15.03.2024 на суму 87 238, 00 грн для погодження та підписання, а також рахунок на оплату та міжнародну товаро-транспортну накладну (СМR) № 000124 від 22.02.2024, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, накладною АТ «Укрпошта» № 7902402309767 та копією фіскального чеку від 09.04.2024.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач за надані послуги не розрахувався, акт надання послуг № 324-001184 від 15.03.2024 на суму 87 238, 00 грн не підписав, вмотивовану відмову від його підписання не надав, у зв`язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 87 238, 00 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання щодо оплати наданих послуг, зокрема, щодо погашення заборгованості у розмірі 87 238, 00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 4 998, 31 грн - пені за період з 21.03.2024 по 03.06.2024, 6 435, 59 грн - 36 % річних за період з 21.03.2024 по 03.06.2024 та 174, 48 грн - інфляційних втрат за період з 21.03.2024 по 03.06.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором-заявкою про надання транспортно-експедиційних послуг № З24-001184 від 19.02.2024.

Розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

За приписами ст. 931 Цивільного кодексу України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання за договором належним чином, надав передбачені договором транспортно-експедиторські послуги на загальну суму 87 238, 00 грн, що підтверджується міжнародною товаро-транспортною накладною (СМR) № 000124 від 22.02.2024.

Проте, відповідач оплати наданих позивачем послуг не провів.

Доводи скаржника, що ним не отримано від позивача жодних документів, акт надання послуг № 324-001184 від 15.03.2024 не підписаний відповідачем, термін для підписання чи відмови від підписання вказаного акту не настав, а тому, на думку відповідача, не настав і строк оплати, колегією суддів відхиляються як необґрунтовані з огляду на наступне.

Відповідно до умов договору позивачем було надіслано на адресу відповідача акт надання послуг № 324-001184 від 15.03.2024 на суму 87 238, 00 грн для погодження та підписання, а також рахунок на оплату та міжнародну товаро-транспортну накладну (СМR) № 000124 від 22.02.2024, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, накладною АТ «Укрпошта» № 7902402309767 та копією фіскального чеку від 09.04.2024.

Згідно із п. 1 договору, у випадку не повернення оригінальну завіреного замовником акту наданих послуг (виконаних робіт) протягом 10 календарних днів з моменту направлення та відсутності обґрунтованої письмової відмови, акт вважається підписаним, послуги наданими та прийнятими замовником.

Факт надіслання позивачем відповідачу вказаних вище документів підтверджується описом вкладення у цінний лист, накладною АТ «Укрпошта» та копією фіскального чеку.

Таким чином, непідписання замовником акта наданих послуг у вказаний вище термін, за умови відсутності письмової вмотивованої відмови, є фактом визнання замовником повного виконання перевізником своїх зобов`язань за договором, послуги вважаються наданими/виконаними у повному обсязі та прийнятими замовником без зауважень, відповідно замовник зобов`язаний здійснити оплату послуг.

Крім того, в матеріалах справи наявний лист Приватного підприємства «Фомальгаут-транс» від 15.03.2024, в якому відповідач підтвердив отримання товару у повному обсязі за міжнародною товаро-транспортною накладною (СМR) № 000124 від 22.02.2024.

При цьому, відповідно до п. 2 договору, оплата по даній заявці здійснюється протягом 5 днів після вивантаження. Документи, які перевізник надсилає на адресу замовника після закінчення перевезення: ТТМ (СМR) з відміткою вантажоодержувача, два примірника акту виконаних робіт, рахунок. У випадку досмотру транспортного засобу на кордоні і понесення у зв`язку із цим перевізником витрат по оплаті додаткових послуг навантаження, замовник відшкодовує усі здійснені перевізником витрати на підставі підтверджуючих документів.

Суд зазначає, що сторони у договорі узгодили, що оплата здійснюється замовником протягом 5 днів після вивантаження товару, тобто оплата наданих послуг не залежить від підписання чи не підписання відповідачем відповідно акту.

За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням п.2 договору та положень ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідач зобов`язаний був оплатити надані послуги протягом 5 днів після вивантаження, тобто до 20.03.2024 включно, тож починаючи з 21.03.2024 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати наданих послуг, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору-заявки про надання транспортно-експедиційних послуг № З24-001184 від 19.02.2024 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 87 238, 00 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 4 998, 31 грн - пені за період з 21.03.2024 по 03.06.2024, 6 435, 59 грн - 36 % річних за період з 21.03.2024 по 03.06.2024 та 174, 48 грн - інфляційних втрат за період з 21.03.2024 по 03.06.2024.

Відповідно до п.9 договору, за несвоєчасну оплату наданих послуг замовник сплачує перевізнику пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожний день затримки оплати. Замовник за користування грошовими коштами перевізника на підставі ст. 625 ЦК України сплачує 36 % річних.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому, суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року)

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України- стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.

Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків пені, 36% річних та інфляційних втрат і встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, проведені з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання та за відповідний період прострочення.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором-заявкою про надання транспортно-експедиційних послуг № З24-001184 від 19.02.2024, в силу положень ст.ст. 611, 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 4 998, 31 грн - пені за період з 21.03.2024 по 03.06.2024, 6 435, 59 грн - 36 % річних за період з 21.03.2024 по 03.06.2024 та 174, 48 грн - інфляційних втрат за період з 21.03.2024 по 03.06.2024.

Тож, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «РС-ТАЙМ» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Таким чином суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірно висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Атомтеплоенерго" про стягнення з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" інфляційних втрат у розмірі 26 607,87 грн.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2024 у справі №910/7252/24 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фомальгаут-транс" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі № 910/7252/24 - залишити без змін.

Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на Приватне підприємство "Фомальгаут-транс".

Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді К.В. Тарасенко

О.В. Тищенко