Рішення

від 06.03.2025 по справі 908/2981/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2025 Справа № 908/2981/24 (908/2857/24)

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Сушко Л.М., розглянувши матеріали за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАВТОБУД" (пр. Слобожанський, буд. 20, м. Дніпро, 49000)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агсолко Україна", ідентифікаційний код 39681109 (вул. Поштова, буд. 159-Б, м. Запоріжжя, 69095, електронна пошта: office@agsolco.com)

про стягнення 1 394 380,89 грн.

в межах розгляду справи про банкрутство №908/2981/24

Боржник - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агсолко Україна", ідентифікаційний код 39681109 (вул. Поштова, буд. 159-Б, м. Запоріжжя, 69095, електронна пошта: office@agsolco.com)

Розпорядник майна - арбітражний керуючий Литвиненко Сергій Сергійович

УСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Запорізької області на стадії процедури розпорядження майном перебуває справа №908/2981/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агсолко Україна", ідентифікаційний код 39681109 (вул. Поштова, буд. 159-Б, м. Запоріжжя, 69095, електронна пошта: office@agsolco.com).

28.10.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 244 від 24.10.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАВТОБУД" (код ЄДРПОУ 42204320) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГСОЛКО УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 39681109) про стягнення 648520,47 грн. основного боргу, 158040,28 грн. інфляційних втрат, 47386,41 грн. 3% річних, 540433,73 грн. пені. Позов обґрунтовано невиконанням відповідачем поставки товару за договором від 06.12.2021 № 3065/353017.

Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 28.10.2024 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2857/24 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.11.2024 суддею Ярешко О.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2857/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами в зв`язку з визнанням судом справи малозначною. Ухвалено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.01.2025. матеріали справи № 908/2857/24 за територіальною (виключною) юрисдикцією (підсудністю) на розгляд Господарського суду Запорізької області у провадженні якого перебуває справа № 908/2981/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "АГСОЛКО УКРАЇНА".

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2025 справу №908/2857/24 розподілено судді Сушко Л.М. на підставі ч.2 ст. 7 КУзПБ, в провадженні якої перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агсолко Україна".

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.01.2025. прийнято до розгляду матеріали справи №908/2857/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАВТОБУД" (код ЄДРПОУ 42204320) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГСОЛКО УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 39681109) про стягнення 1 394 380,89 грн., в межах розгляду справи про банкрутство №908/2981/24. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження справи без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.

Ухвала суду отримана та розпорядником майна в електронному кабінеті, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 22.01.2025.

Ухвала суду направлена на юридичну адресу відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась до суду з позначкою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Відповідач не повідомляв суд про зміну місцезнаходження.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції, пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Таким чином, сторони належним чином повідомлені про розгляд даної справи.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення сторін, у т.ч. відповідача про відкриття провадження у даній справі. Суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відзив на адресу суду від відповідача не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.

Згідно ст. 165, 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

04.03.2025 судом ухвалено рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд установив наступне:

06.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агсолко Україна" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАВТОБУД" (Покупець) було укладено Договір №3065/353017, відповідно до пункту 1.1. якого Продавець поставляє, а Покупець приймає та зобов`язується оплатити техніку, а саме: Спеціалізований кар`єрний самоскид марка SINOTRUK, модель: ZZ5707S3840AJ в кількості 1 одиниця, в подальшому іменовані як «Товар», на умовах визначених цим договором.

У пункті 2.1 Договору вказано, що вартість товару, без врахування ПДВ, складає гривневий еквівалент 130 000.00 доларів США, сума ПДВ складає гривневий еквівалент 26 000.00 доларів США, загальна вартість товару з врахуванням ПДВ, складає гривневий еквівалент 156 000.00 доларів США, що підлягає сплаті по курсу перерахунку та є загальною вартістю договору.

Перерахунок гривневого еквіваленту здійснюється в порядку, передбаченому пунктом 2.2 Договору.

Пунктом 4.1 Договору передбачалось, що продавець передає товар покупцеві на умовах DDP (склад продавця: Дніпропетровська обл. Кам`янський район, с. Бородаївка, вул. Зарічна, 2), згідно Інкотермс 2010 року, протягом 160 календарних днів з дати зарахування на поточний рахунок продавця 10% загальної вартості Товару від Покупця у відповідності з умовами п. 5 цього договору.

Відповідно до пункту 5.1 Договору покупець зобов`язується здійснити оплату товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця наступним чином:

5.1.1 10% від загальної вартості договору, що складає гривневий еквівалент 15 600 доларів США та підлягає сплаті за курсом перерахунку, в термін до 07.12.2021;

5.1.2. 30% від загальної вартості договору, що складає гривневий еквівалент 46 800 доларів США та підлягає сплаті за курсом перерахунку протягом 5 робочих днів з моменту отримання офіційного повідомлення від продавця готовність Товару на заводі-виробнику в Китаї;

5.1.3. 60% від загальної вартості договору, що складає гривневий еквівалент 93 600 доларів США та підлягає сплаті за курсом перерахунку протягом 5 робочих днів з моменту отримання офіційного повідомлення від продавця про прибуття товару на митну територію України.

5.1.4. Покупець має право дострокової оплати по даному договору.

Пунктом 8.2 Договору визначено, що у випадку прострочення передання товару, продавцем покупцю, продавець сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару з ПДВ за кожний календарний день прострочення поставки товару по день поставки товару включно.

Даний договір набирає сили з моменту його підписання, і діє до повного виконання сторонами умов дійсного договору (п. 9.1 Договору).

Так, ТОВ "УКРАВТОБУД" на виконання п. 5.1.1 Договору 08.12.2021 здійснено перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ «АГСОЛКО Україна» у розмірі 428 322,96 грн., що на дату платежу було еквівалентно 15 600 доларам США, і складає 10% від загальної вартості договору.

Враховуючи умови пункту 4.1. договору, відповідно до якого поставка товару відбувається протягом 160 календарних днів з дати зарахування на поточний рахунок продавця 10% загальної вартості договору від покупця, кінцевим строком поставки товару є 17.05.2022.

Відповідач у визначений умовами договору та Специфікації строк поставку товару не здійснив.

19.09.2024. ТОВ "УКРАВТОБУД" звернувся до Відповідача з претензією у якій керуючись ст. 693 ЦК України вимагав повернути отриману попередню оплату по Договору №3065/353017 від 06.12.2021. у розмірі 15 600 доларів США, що станом на 19.09.2024. відповідно до умов п. 2.2 Договору становить 650 401,83 грн. у найкоротші строки.

Згідно матеріалів справи, відповідач не виконав свого обов`язку з повернення грошових коштів попередньої оплати.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань щодо поставки товару у визначені договором терміни та не повернення попередньої оплати позивач нарахував та заявив до стягнення на підставі пункту 8.2. договору та ст. 625 ЦК України 3% річних у розмірі 47 386,41 грн., інфляційних втрат з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 158 040,28 грн., пені у розмірі 540 433,73 грн.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної та повної поставки товару за договором або добровільне повернення отриманих грошових стало підставою для звернення позивача до господарського суду із позовом.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 662, 692 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом вище, між позивачем та відповідачем укладений договір № 3065/353017 від 06.12.2021, відповідно до умов якого відповідач поставляє, а позивач приймає та зобов`язується оплатити техніку, а саме: Спеціалізований кар`єрний самоскид марка SINOTRUK, модель: ZZ5707S3840AJ в кількості 1 одиниця, на умовах, визначених даним договором.

На виконання умов договору позивач перерахував на користь відповідача попередню оплату у загальному розмірі 428 322,96 грн., що підтверджується платіжним дорученням №18 від 08.12.2021.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті п. 4.1. договору визначено, що продавець передає товар покупцеві на умовах DDP (склад продавця: Дніпропетровська обл. Кам`янський район, с. Бородаївка, вул. Зарічна, 2), згідно Інкотермс 2010 року, протягом 160 календарних днів з дати зарахування на поточний рахунок продавця 10% загальної вартості Товару від Покупця у відповідності з умовами п. 5 цього договору.

Таким чином, відповідно до положень ст. 530 Цивільного кодексу України та умов п. 4.1. договору строк виконання зобов`язання по договору в частині поставки товару 17.05.2022 є таким, що настав.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Матеріали справи не містять доказів поставки відповідачем визначеного у договорі товару, в строки узгоджені сторонами. Акти приймання-передачі товару, накладні в матеріалах справи відсутні. Доказів в підтвердження виконання взятих на себе зобов`язань, а також неможливості поставки товару відповідач суду не надав.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Відповідач попередню оплату, сплачену позивачем платіжним дорученням №18 від 08.12.2021 не повернув.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оскільки в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази поставки відповідачем позивачу товару обумовленого сторонами, суд дійшов до висновку про обґрунтованість доводів позивача про наявність підстав повернення суми попередньої оплати.

Поряд з тим, перевіряючи обґрунтованість розрахунку сум, які позивач просив стягнути з відповідача, а саме 15 600 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом перерахунку на день, що передує дню складення вимоги, становить 648 520,47 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 524 ЦК України імперативно визначає, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане в гривнях. Якщо в зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Валюта боргу - це грошові одиниці, в яких обчислена сума зобов`язання (що дозволяє визначити його ціннісне значення). У свою чергу під валютою платежу розуміються грошові знаки, які є засобом погашення грошового зобов`язання і в яких повинне здійснюватися його фактичне виконання. Якщо в договорі передбачено інший порядок визначення «валютного застереження», то суду при вирішенні спору із застосуванням правил тлумачення правочину необхідно з`ясувати сутність такого визначення.

Таким чином ч. 2 ст. 524 та ч. 2 ст. 533 ЦК України допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Оскільки сторони у договорі визначили еквівалент в іноземній валюті, а саме у доларах США, то до спірних відносин підлягає застосуванню ч. 2 ст. 533 ЦК України.

Такі висновки наведені у постановах Верховного Суду від 13.01.2021 у справі №686/6823/14-ц, від 08.04.2021 у справі №640/19696/17 та ін.

У п. 2.1. договору сторони узгодили, що вартість товару, без врахування ПДВ, складає гривневий еквівалент 130 000.00 доларів США, сума ПДВ складає гривневий еквівалент 26 000.00 доларів США, загальна вартість товару з врахуванням ПДВ, складає гривневий еквівалент 156 000.00 доларів США, що підлягає сплаті по курсу перерахунку та є загальною вартістю договору.

За умовами даного договору «Курс перерахунку» - це курс продажу (ASK курс) долару США на момент закриття торгів на Українському міжбанківському валютному ринку (далі за текстом-УМБР) на день, що передує дню перерахування коштів по даному договору. Сторони погодили використовувати в якості довідкової інформації про курс продажу (ASK курс) долару США на момент закриття торгів на УМВР, дані опубліковані на сайті http://minfin.coiri.ua/ciiiTency/mb/archive/ + 0,5%. В разі відсутності доступу на сайт http://minfin.com.ua/currencv/mb/archive/ для отримання відомостей про курс продажу (ASK курс) долару США на момент закриття торгів на УМВР, сторони будуть використовувати відомості зазначені у довідці наданої банківською установою, в яких вони мають відповідні рахунки. На дату підписання договору гривневий еквівалент вартості товару з ПДВ складає 4 286 635,20 гривень (п. 2.2. договору).

Отже, сторони у договорі домовились про правила визначення валютного еквіваленту та перерахунку ціни (вартості) договору в національну валюту.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 648 520,47 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019 та у постанові Верховного Суду України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010).

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання, позивачем нараховано 3% річних у розмірі 47 386,41 грн. за період з 17.05.2022. по 21.10.2024. та інфляційні втрати в розмірі 158 040,28 грн. за період з червня 2022 по вересень 2024 року включно.

Так, статтею 99 Конституції України передбачено, що грошовою одиницею України є гривня.

Гривня є законним платіжним засобом на території України.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша, друга статті 192 ЦК України).

Як зазначалося вище, згідно зі статтею 524 Цивільного кодексу України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці Україні - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до частини першої статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня, як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом із тим частина друга статті 533 Цивільного кодексу України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

За змістом статті 1 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.

Норми частини другої статті 625 Цивільного кодексу України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

Разом із тим у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.03.2017 року у справі № 6-284цс17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 року у справі № 296/10217/15-ц.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що керуючись статтями 524, 533 Цивільного кодексу України, сторони домовилися визначити грошовий еквівалент зобов`язання з оплати товару в іноземній валюті, а саме в доларах США, нарахована позивачем сума інфляційних втрат стягненню з відповідача не підлягає.

За результатами перевірки наданого позивачем розрахунку 3% річних суд визнає його вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 8.2 Договору визначено, що у випадку прострочення передання товару, продавцем покупцю, продавець сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару з ПДВ за кожний календарний день прострочення поставки товару по день поставки товару включно.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача пені у сумі 540 433,73 грн. за період з 17.05.2022 по 21.10.2024.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Як визначено ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

При цьому в силу ч. 2, ч. 3 вказаної норми штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені в юридичній інформаційно-пошуковій системі «Законодавство», з врахуванням граничного дня поставки товару та визначеного позивачем періоду нарахування, а також суми нарахування, зважаючи на імперативність приписів ч. 1 ст. 14 ГПК України щодо обов`язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині заявленої пені у сумі 540 433,73 грн. за період з 17.05.2022 по 21.10.2024.

Згідно приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на наведене, на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 18 545,11 грн.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агсолко Україна", ідентифікаційний код 39681109 (вул. Поштова, буд. 159-Б, м. Запоріжжя, 69095, електронна пошта: office@agsolco.com) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАВТОБУД", ідентифікаційний код 42204320 (пр. Слобожанський, буд. 20, м. Дніпро, 49000) суму 648 520,47 грн. (шістсот сорок вісім тисяч п`ятсот двадцять гривень 47 коп.) попередньої оплати за непоставлений товар, 47 386,41 грн. (сорок сім тисяч триста вісімдесят шість гривень 41 коп.) 3% річних, 540 433,73 грн. (п`ятсот сорок тисяч чотириста тридцять три гривні 73 коп.) пені та 18 545,11 грн. (вісімнадцять тисяч п`ятсот сорок п`ять) грн. 11 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 06.03.2025.

Рішення розміщується у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Л.М. Сушко