Рішення

від 05.03.2025 по справі 912/3108/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2025 рокуСправа № 912/3108/24

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Бестаченко О.Л., за участю секретаря судового засідання Колісник Т.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/3108/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Танор"

до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації

про стягнення 340 549,00 грн,

представники:

від позивача - Тимошенко А.А., ордер від 05.02.2025 ВА № 1104025;

від відповідача - участі не брали.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Танор", яка містить вимоги до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок здійснення військової агресії, а саме - 340 549,00 грн реальних збитків.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації завдано майнової шкоди у вигляді пошкодження та знищення майна, яке належить позивачу.

Ухвалою від 18.12.2024 суддя Бестаченко О.Л. залишила позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Танор" без руху та надала строк для усунення недоліків.

До господарського суду 30.12.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Танор" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Однак, суддя Бестаченко О.Л., у провадженні якої знаходиться справа №912/3108/24, у період з 23.12.2024 до 05.01.2025 перебувала у відпустці згідно наказів голови суду від 16.12.2024 № 405 та від 25.12.2024 № 411, у зв`язку з чим на підставі розпорядження від 30.12.2024 № 90 в.о. керівника апарату суду здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи № 912/3108/24, за результатами якого дану справу призначено судді Коваленко Н.М.

Ухвалою від 06.01.2025 суддею Коваленко Н.М. задоволено заявлений самовідвід.

Відповідно до протоколуповторногоавтоматизованогорозподілу судової справи між суддями від 06.01.2025 справу № 912/3108/24 призначено судді Бестаченко О.Л.

Ухвалою від 06.01.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 912/3108/24 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 05.02.2025 на 10:00.

05.02.2025 суд відкрив підготовче засідання. У підготовчому засіданні брала участь уповноважений представник позивача.

Ухвалою від 05.02.2025 закрито підготовче провадження у справі № 912/3108/24. Справу № 912/3108/24 призначено до судового розгляду по суті на 05.03.2025 на 10:30 год.

05.03.2025 господарський суд відкрив судове засідання. У судовому засіданні брала участь представник позивача. Відповідач участі в засіданні суду не брав, відзив на позов не подав.

За приписами ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 367 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

До повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулювався Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.92.

У зв`язку з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", за зверненням Мін`юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією Росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Згідно Закону України від 12.01.2023 № 2855-ІХ, який набрав чинності з 05.02.2023, Україна вийшла з Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, вчиненої у м. Києві 20 березня 1992 року та ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 19 грудня 1992 року № 2889-XII.

Листом Міністерства юстиції України від 21.03.2022 № 25814/12.1.1/32-22 "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану" з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.

Крім того, у зв`язку з агресією з боку Російської Федерації та введенням воєнного стану АТ "Укрпошта" з 24.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з Російською Федерацією.

Міністерство юстиції України листом № 91935/114287-22-22/12.1.1 від 06.10.2022 щодо вручення судових документів резидентам Російської Федерації в порядку ст. 8 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року повідомило, що за інформацією МЗС України (лист № 71/14-500-77469 від 03.10.2022) 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною та Російською Федерацією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території РФ та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади РФ за посередництва третіх держав також не здійснюється.

За наведених обставин, відповідач повідомлений про дату, час і місце розгляду справи № 912/3108/24 через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, що узгоджується з положеннями ч. 4 ст. 122 Господарського процесуального кодексу України. Роздруківки відповідних оголошень долучено до матеріалів справи.

Призначення дати підготовчого засідання та дати з розгляду справи по суті здійснювалося судом із достатніми інтервалами часу для забезпечення відповідачу процесуальної можливості відреагувати на розгляд цієї справи та повідомити суд про своє відношення до розглядуваного позову.

Крім того, всі процесуальні документи суду у даній справі оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень вебпорталу "Судова влада України" в мережі Інтернет, відомості якого є офіційними, а доступ безоплатний та цілодобовий згідно Закону України "Про доступ до судових рішень".

Також позивач направив на адресу посольства Російської Федерації у Республіці Польща копію позовної заяви з додатками, на підтвердження чого долучено до матеріалів справи фіскальний чек органу поштового зв`язку (а.с. 84).

Наведене вище дає підстави стверджувати, що ті заходи, які в межах цієї справи вчинено судом задля забезпечення обізнаності відповідача щодо розгляду справи є достатніми для висновку про належне повідомлення відповідача, як про зміст позовних вимог, так і про рух справи. Тривалість судового розгляду справи свідчить про наявність у відповідача достатнього часу для надання суду своїх аргументів щодо суті справи.

Більш того, у процесуальних документах у справі суд повідомив сторін, включаючи відповідача, про можливість участі в засіданнях суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, про подачу документів в електронному вигляді через електронний суд та про можливість суду розглянути справу у разі неподання відзиву і за відсутності в засіданнях суду представників сторін. Зазначене свідчить про забезпечення сторонам з боку суду належних умов для реалізації ними своєї участі у справі та про їх інформованість щодо наслідків не вчинення відповідних дій.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.97 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

На підставі вищевикладеного, суд розглядає справу за відсутності в засіданні суду представника відповідача та за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступні обставини, які є предметом доказування у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Танор" володіє 1/5 частиною нежитлового приміщення за адресою: вул. Степана Чобану (Добровольського), буд. 2, м. Кропивницький на підставі Договору купівлі-продажу майна від 15.06.2007 № 64.

Як зазначає позивач, 28.07.2022 вибуховою хвилею, що утворилася внаслідок ракетного удару в об`єкт інфраструктури міста Кропивницький зруйновано скляні пакети віконних металопластикових конструкцій, пошкоджено огороджувальну конструкцію сходових клітин з металопластику та скляних пакетів, а також підвісну стелю в приміщенні. У складському приміщенні вибуховою хвилею зруйновано віконні металопластикові конструкції зі скляними пакетами. Покрівля будівлі офісу зі складськими приміщеннями з металевого профілю в деяких місцях має деформацію на зовні.

Вказані пошкодження зафіксовано в Акті огляду від 29.07.2022.

30.07.2022 на підставі звернення Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Танор" від 30.07.2022, між фізичною особою-підприємцем Хомутенком Денисом Геннадійовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Танор" укладено договір на проведення судової експертизи № 110/22 у господарській справі згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

У Висновку експерта, складеному за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 24.07.2024 № 399 зафіксовано наступні відомості про походження (дефекти) в приміщеннях досліджуваної будівлі, що пошкоджені вибуховою хвилею (вибухом):

1. Їдальня-кухня, номер приміщення згідно технічного паспорту "2", найменування елементу будівлі:

- двері - руйнування дверної коробки;

- вікна - руйнування скла та створок;

- стіни - вибоїни на віконному відкосі.

2. Душова, номер приміщення згідно технічного паспорту "10", найменування елементу будівлі:

- двері - відхилення дверної коробки від робочого положення.

3. Кімната охорони, номер приміщення згідно технічного паспорту "16", найменування елементу будівлі:

- вікна - руйнування скла та створки в металопластиковому вікні.

4. Кабінет, номер приміщення згідно технічного паспорту "17", найменування елементу будівлі:

- двері - відкріплення лиштви та руйнування дверної коробки;

- вікна - руйнування скла в металопластиковому вікні.

5. Кабінет, номер приміщення згідно технічного паспорту "19", найменування елементу будівлі:

- вікна - руйнування скла та створки в металопластиковому вікні;

- стіни - тріщини на віконному відкосі.

6. Кабінет, номер приміщення згідно технічного паспорту "20", найменування елементу будівлі:

- вікна - руйнування скла та створок металопластикових вікон;

- стіни - тріщин та відставання від основи фарбувального шару віконного відкосу.

7. Кабінет, номер приміщення згідно технічного паспорту "21", найменування елементу будівлі:

- вікна - руйнування скла та створки металопластикового вікна;

- стіни - пошкодження відкосу (отвір).

8. Кабінет, номер приміщення згідно технічного паспорту "22", найменування елементу будівлі:

- вікна - руйнування скла та створки металопластикового вікна;

- стіни - пошкодження відкосу скла (скол).

9. Кабінет, номер приміщення згідно технічного паспорту "25", найменування елементу будівлі:

- стеля - деформація каркасу підвісної стелі;

- вікна - руйнування скла металопластикового вікна.

10. Кабінет, номер приміщення згідно технічного паспорту "26", найменування елементу будівлі:

- стеля - деформації каркасу підвісної стелі;

- вікна - руйнування скла і створки металопластикового вікна.

11. Кабінет, номер приміщення згідно технічного паспорту "27", найменування елементу будівлі:

- стеля - деформації каркасу і руйнування заповнення з плит типу "Армстронг" підвісної стелі;

- вікна - руйнування скла металопластикового вікна.

12. Кабінет, номер приміщення згідно технічного паспорту "28", найменування елементу будівлі:

- стеля - деформації каркасу і руйнування заповнення з плит типу "Армстронг" підвісної стелі.

13. Кабінет, номер приміщення згідно технічного паспорту "29", найменування елементу будівлі:

- стеля - деформації каркасу і руйнування заповнення з плит типу "Армстронг" підвісної стелі;

- вікна - руйнування скла металопластикового вікна.

14. Кабінет, номер приміщення згідно технічного паспорту "31", найменування елементу будівлі:

- стеля - деформації каркасу і руйнування заповнення з плит типу "Армстронг" підвісної стелі;

- вікна - руйнування скла металопластикового вікна.

15. Приймальня, номер приміщення згідно технічного паспорту "32", найменування елементу будівлі:

- стеля - деформації каркасу і руйнування заповнення з плит типу "Армстронг" підвісної стелі;

- вікна - руйнування скла металопластикового вікна.

16. Кабінет, номер приміщення згідно технічного паспорту "33", найменування елементу будівлі:

- стеля - тріщини та відставання шпалер;

- вікна - руйнування скла металопластикового вікна.

17. Кабінет, номер приміщення згідно технічного паспорту "37", найменування елементу будівлі:

- стеля - деформації каркасу і руйнування заповнення з плит типу "Армстронг" підвісної стелі;

- вікна - руйнування скла і створки металопластикового вікна.

Також за результатами проведених досліджень експертом зроблено висновок про те, що розмір завданої матеріальної шкоди об`єкту - комплексу будівель за адресою: вул. Степана Чобану (колишня назва вул. Добровольського), 2, а саме будівлям: літ. ТІ, т2, тЗ, т4 унаслідок їх пошкодження у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а саме ракетного удару в об`єкт інфраструктури міста Кропивницького, який мав місце 28.07.2022, станом на 24.07.2024, становить 340 549,00 грн (триста сорок тисяч п`ятсот сорок дев`ять гривень).

На підставі викладеного Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Танор" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Російської Федерації 340 549,00 грн реальних збитків.

Розглядаючи спір по суті, суд враховує таке.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачає, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.

За ч. 8 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну, можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди.

Згідно п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди, доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Указ Президента України затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 військова агресія Російської Федерації засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародновизнаних кордонів України.

Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16.03.2022 у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов`язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24.03.2022, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14.04.2022 про заяву Верховної Ради України "Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні" визнано геноцидом Українського народу дії Збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 19.02.2020 у справі № 210/4458/15-ц, від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц висловила правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановлення в судовому порядку не потребує.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України в розумінні ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні та додатковому доказуванню не підлягає.

Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Як було зазначено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач володіє 1/5 частиною нежитлового приміщення за адресою: вул. Степана Чобану (Добровольського), буд. 2, м. Кропивницький на підставі Договору купівлі - продажу майна від 15.06.2007 № 64. Право власності позивача на нерухоме майно зареєстровано в установленому законодавством України порядку (а.с. 78).

28.07.2022 вибуховою хвилею, що утворилася внаслідок ракетного удару в об`єкт інфраструктури міста Кропивницький зруйновано скляні пакети віконних металопластикових конструкцій, пошкоджено огороджувальну конструкцію сходових клітин з металопластику та скляних пакетів, а також підвісну стелю в приміщенні. В складському приміщенні вибуховою хвилею зруйновано віконні металопластикові конструкції зі скляними пакетами. Покрівля будівлі офісу зі складськими приміщеннями з металевого профілю в деяких місцях має деформацію на зовні. Вказані пошкодження зафіксовано в Акті огляду від 29.07.2022.

Згідно ст. 1 Протоколу № 1 від 20.03.1952 № ETS N 009 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За приписами ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною 3 ст. 386 Цивільного кодексу України закріплено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Стаття 52 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949 передбачає, що цивільні об`єкти не повинні бути об`єктом нападу або репресалій. У разі сумніву в тому, чи не використовується об`єкт, який звичайно призначений для цивільних цілей, для ефективної підтримки воєнних дій, передбачається, що такий об`єкт використовується в цивільних цілях.

Згідно з пунктами 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Вона є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.

Відтак, стягнення відповідної шкоди також має здійснюватись із держави в цілому, за рахунок усіх наявних у неї активів, зокрема і майна підрозділів специфічного апарату держави, який реалізує її функції, в тому числі як державних органів, так і інших підприємств, організацій, установ, які реалізовують відповідні державні функції.

Таким чином, за шкоду, спричинену порушенням законів і звичаїв війни, відповідальність несе воююча держава в цілому, незважаючи на те, який конкретно підрозділ її збройних сил заподіяв шкоду.

При цьому, залучення Міністерства юстиції Російської Федерації, як відповідного органу державної влади, що діє від імені відповідача, є обґрунтованим, оскільки статус міністерства юстиції РФ в якості особи, через яку діяв відповідач, відповідає функціям і завданням зазначеного органу в системі органів державної влади РФ. В той же час, реалізація державної політики держави-агресора щодо агресивної війни проти України не обмежується діяльністю вказаного міністерства.

Отже, заподіяння шкоди позивачу сталося внаслідок саме дій Російської Федерації (відповідача), а відтак, такі дії перебувають у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку із пошкодженням майна позивача. Наведене свідчить про наявність вини відповідача у формі умислу у заподіянні відповідної шкоди. Пред`явлення позовних вимог до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції відповідає положенням матеріального закону та являє собою ефективний спосіб захисту права позивача.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 326 затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі Порядок), який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі шкода та збитки), починаючи з 19 лютого 2014 року.

Відповідно до підпунктів 18 і 19 пункту 2 вказаного Порядку Міністерством економіки України та Фондом державного майна України спільним наказом від 18.10.2022 №3904/1223, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.12.2022 за №1522/38858, затверджено Методику визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності (далі Методика).

Ця Методика застосовується під час оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям, іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності внаслідок втрати, руйнування або пошкодження їх майна у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації (далі - збройна агресія), оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб`єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб`єктів господарювання.

Механізми оцінки (визначення розміру) реальних збитків, упущеної вигоди та оцінки потреб у відновленні, що наведені в цій Методиці, розроблено на підставі національних та міжнародних стандартів оцінки, а також керівних принципів Світового банку щодо оцінки збитків та інших матеріалів, що розроблені організаціями, визнаними у світовому співтоваристві.

Ця Методика є обов`язковою для використання під час оцінки збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, проведення судової експертизи (експертного дослідження), пов`язаної з оцінкою збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, та її положення переважають над іншими положеннями нормативно-правових актів, методик, рекомендацій тощо, які регулюють питання визначення розміру збитків, завданих підприємствам, установам, організаціям, іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності.

Результат проведення оцінки збитків має вартісний вираз (п. 2 розділу І Методики).

Оцінка збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи (експертного дослідження) (п. 7 розділу І Методики).

Отже, Методикою визначено два шляхи оцінки збитків: (1) шляхом проведення незалежної оцінки збитків або (2) за результатом проведення судової експертизи (експертного дослідження).

Незалежна оцінка збитків забезпечується суб`єктами оціночної діяльності - суб`єктами господарювання, визнаними такими Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (далі - суб`єкти оціночної діяльності), з дотриманням національних та міжнародних стандартів оцінки, з урахуванням особливостей, що визначені цією Методикою (абзац 2 п. 7 розділу І Методики).

На підтвердження розміру понесених збитків позивач подав до суду Висновок експерта, складений за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Згідно Висновку експерта, розмір завданої матеріальної шкоди майну позивача станом на 24.07.2024 становить 340 549,00 грн.

Суд встановив, що оцінка майна згідно вказаного Висновку експерта проведена у відповідності до Методики та законодавства України щодо оцінки майна, а тому такий Звіт оцінюється судом як належний та допустимий доказ відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного в сукупності, є підтвердженим розмір заподіяних позивачу збитків, які становлять 340 549,00 грн.

Також суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Отже, вказаний Закон встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів відповідної держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави.

Водночас, як Європейська конвенція про імунітет держав 1972 року (ст.11), так і Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (ст.12) передбачають, що договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.

Україна не є учасницею жодної із цих Конвенцій. Однак, ці Конвенції відображають тенденцію розвитку міжнародного права щодо визнання того, що існують певні межі, в яких іноземна держава має право вимагати імунітет у цивільному процесі.

У рішенні від 14.03.2013 у справі "Олєйніков проти Росії" Європейський суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що положення Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року застосовуються "відповідно до звичаєвого міжнародного права, навіть якщо ця держава не ратифікувала її", і суд повинен брати до уваги цей факт, вирішуючи питання про те, чи було дотримано право на доступ до суду у розумінні п.1 ст.6 Конвенції (п.68, п. 31).

Особливістю правового статусу держави, як суб`єкта міжнародних відносин, є наявність у неї імунітету, який ґрунтується на загальному принципі міжнародного права "рівний над рівними має влади і юрисдикції". Однак, необхідною умовою дотримання цього принципу є взаємне визнання суверенітету країни.

У даному випадку судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення Російською Федерацією державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.

Станом на час ухвалення рішення суду у даній справі Російська Федерація не виконала приписів (вимог) ні Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022, ні наказу Міжнародного суду ООН від 16.03.2022, та продовжує військову агресію проти України та військові злочини проти цивільного населення та цивільних об`єктів у порушення норм міжнародного права, зокрема Статуту ООН, Женевських Конвенцій 1949 року та Додаткового протоколу I 1977 року до них.

Суд керується тим, що дії Російської Федерації вийшли за межі її суверенних прав, оскільки будь-яка іноземна держава не має права здійснювати збройну агресію проти іншої країни. Вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН.

Російська Федерація, вчинивши повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії, у тому числі юридичній особі, яка здійснює свої господарську діяльність на території України.

Аналогічна правова позиція щодо судового імунітету викладена Верховним Судом у постановах від 18.05.2022 у справі № 428/11673/19, від 22.06.2022 у справі № 311/498/20, від 12.10.2022 у справі № 463/14365/21 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.09.2022 у справі № 990/80/22.

Також у відповідності до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19, після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено Російську Федерацію, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії Російської Федерації, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.

У постановах Верховного Суду у справі № 796/165/18 від 25.01.2019, № 308/9708/19 від 14.04.2022 та № 760/17232/20-ц від 18.05.2022 висловлено правову позицію, що оскільки в Україні введено воєнний стан у зв`язку з триваючою повномасштабною збройною агресією РФ проти України, чим порушено її суверенітет, отримання згоди РФ бути відповідачем у цій справі наразі є недоречним.

Отже, у разі застосування "деліктного винятку" будь-який спір, що виник на території України, навіть з іноземною країною, зокрема й Російською Федерацією, може бути розглянутий та вирішений судом України як належним та повноважним судом.

З підстав вищевикладеного, враховуючи встановлені у справі обставини та вимоги вищезазначених правових норм, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для стягнення з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Танор"завданих збройною агресією реальних збитків у розмірі 340 549,00 грн.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Відповідно до норм ч. 3 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Отже, судовий збір слід стягнути з відповідача в дохід бюджету.

Керуючись ст. 2, 73, 74-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, Російська Федерація, м. Москва, вул. Житня, буд. 14, будівля 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Танор" (25005, м. Кропивницький, вул. Степана Чобану (Добровольського), 2; код ЄДРПОУ: 24153530) шкоду, заподіяну внаслідок здійснення військової агресії, а саме: 340 549,00 грн реальних збитків.

Стягнути з держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, м. Москва, вул. Житня, буд. 14, будівля 1) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, код банку отримувача - 899998, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету - 22030106) судовий збір у розмірі 5 108,24 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень можна за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копію рішення надіслати Товариству з обмеженою відповідальністю фірма "Танор" до електронного кабінету в системі "Електронний суд".

Повідомити відповідача про дане рішення суду шляхом публікації оголошення на вебсайті Судової влади України.

Повне рішення складено 11.03.2025.

Суддя О.Л. Бестаченко