Ухвала

від 10.03.2025 по справі 216/6787/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3055/25 Справа № 216/6787/21 Суддя у 1-й інстанції - Онопченко Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.

УХВАЛА

10 березня 2025 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Корчистої О.І.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Дніпровського апеляційного суду Зубакової Вікторії Петрівни у цивільній справі №216/6787/21 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області, Виконавчого комітету ЦентральноМіської районної у місті ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «СітісервісКР» про захист прав споживача, визнання бездіяльності органів місцевого самоврядування, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 грудня 2024 рокузаява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення залишена без задоволення.

ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду.

Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 02 січня 2025 року визначений склад колегії суддів для розгляду справи: головуючий суддя (суддя-доповідач) Корчиста О.І., судді: Агєєв О.В., Бондар Я.М.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 07 січня 2025 року з суду першої інстанції витребувана цивільна справа, яка надійшла до Дніпровського апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 24 лютого 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 грудня 2024 року по справі № 216/6787/21 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Кривороізької міської ради Дніпропетровської області, Виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітісервіс-КР» про захист прав споживача, визнання бездіяльності органів місцевого самоврядування, зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно пунктів 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №216/6787/21, провадження № 22-ц/803/3055/25, у зв`язку із затвердженням 26.02.2025 року Зборами суддів складу судових палат у м. Дніпро та м. Кривий Ріг, з розташуванням робочого місця судді Агєєва О.В. у м. Дніпро з 04.03.2025 року.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 березня 2025 року суддю Агєєва О.В. замінено суддею Зубаковою В.П.

10 березня 2025 року на адресу Дніпровського апеляційного суду надійшла заява про відвід судді Дніпровського апеляційного суду Зубакової Вікторії Петрівни у цивільній справі №216/6787/21.

Заява про відвід судді Дніпровського апеляційного суду Зубакової В.П. обґрунтована тим, що раніше вонамала відношеннядо справи,а томуфактично маєособисту заінтересованістьу справі. В постанові Дніпровського апеляційного суду під головуванням Зубакової В.П від 28 листопада 2023 року допущено помилку, що, на думку заявника, свідчить про некомпетентність судді Зубакової В.П. На думку заявника, вирішуючи спір, апеляційний суд в неповному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, не перевірив доводи і заперечення сторін, не дали їм належну правову оцінку, ухвалив постанову, які неможливо виконати і не відповідають вимогам закону. Висновки суду не обґрунтовані і не підтверджуються письмовими доказами. Вважає, що особиста заінтересованість судді Зубакової В.П полягає в тому, щоб підтримувати і продовжувати свої помилкові висновки і відмовляти заявнику.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 , апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Згідно ч. 3 ст. 34 ЦПК України перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції здійснюється колегією суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 33 ЦПК України визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених у частині другій статті 14 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ. Справа, розгляд якої відповідно до цього Кодексу здійснюється колегією суддів в обов`язковому порядку, розглядається постійною колегією суддів відповідного суду, до складу якої входить визначений Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою суддя-доповідач.

Згідно пунктів 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №216/6787/21, провадження № 22-ц/803/3055/25, у зв`язку із затвердженням 26.02.2025 року Зборами суддів складу судових палат у м. Дніпро та м. Кривий Ріг, розташуванням робочого місця судді Агєєва О.В. у м. Дніпро з 04.03.2025 року.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 березня 2025 року суддю Агєєва О.В. замінено суддею Зубаковою В.П.

10 березня 2025 року на адресу Дніпровського апеляційного суду надійшла заява про відвід судді Дніпровського апеляційного суду Зубакової Вікторії Петрівни у цивільній справі №216/6787/21.

Так, статтею 39 ЦПК України передбачено право учасника справи заявити відвід судді.

Частиною 2 ст.40 ЦПК України визначено, що питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Відповідно ч.3 ст.40 ЦПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Згідно п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188, § 48).

Вирішення питання про відвід судді/суддів підпадає під сферу дії статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), яка гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Наявність обставин, що виключають участь судді в цивільному судочинстві (стаття 36 ЦПК) в даному конкретному випадку охоплюється поняттям «безсторонність», в сенсі статті 6 параграфу 1 Конвенції і має визначатися «суб`єктивною оцінкою», на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та «об`єктивною оцінкою» - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які законні сумніви з цього приводу. У межах об`єктивної оцінки має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо неупередженості суддів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Вирішується питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі (пункт 81 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Салов проти України»).

Підстави для відводу передбачені у статті 36 ЦПК. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Обґрунтування відводу охоплюються формулюванням «наявність інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді» (пункт 5 частини першої статті 36 ЦПК), розкриття змісту якого можливе за допомогою тлумачення положень Конвенції Європейським Судом, які стосуються в тому числі і категорії «неупередженість».

Наведеною нормою передбачено обов`язково підстави для відводу (самовідводу) судді. Втім, посилання на відповідну обставину повинно бути обґрунтованим, а сама обставина - такою, що дійсно викликає сумнів в неупередженості або об`єктивності судді, колегії суддів.

Стаття 15 Кодексу суддівської етики передбачає, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Водночас, у цій нормі вказано, що суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі.

Стандарт безсторонності ґрунтується насамперед на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд апеляційної інстанції вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з «об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто, має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною; «суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки, як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).

Водночас, як зазначено в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення. Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію «розумного спостерігача». У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв`язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.

Тому, коли сторони стверджують про те, що судді необ`єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже, «правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене». Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.

За таких обставин, не може бути підставою для відводу судді/суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто, в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Отже, говорячи про «об`єктивний критерій» на підставі якого визначається наявність «неупередженості суду» в даній ситуації Суд враховує, що «об`єктивна перевірка» полягає в тому, що суд повинен створити враження неупередженості у стороннього спостерігача (пункт 65 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Incal v Turkey»), тобто необхідно визначити, чи маються, окрім поведінки судді, факти, що піддаються перевірці, які можуть викликати сумнів відносно неупередженості, в такому розумінні значення можуть мати навіть уявлення (пункт 58 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ferrantelli and Santangelo v Italy»). Для цього необхідно дотримання двох окремих умов: по-перше, щоб держава виконала свій обов`язок загального характеру по захисту судової системи від конфлікту інтересів, забезпечуючи, щоб внутрішня організація не допускала виконання однією і тією ж особою різних функцій в судовому процесі (пункт 123 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Kyprianou v Cyprus»); по-друге, щоб кожний суддя мав виконати своє особисте зобов`язання заявити самовідвід по відношенню до справи, де можливе виникнення думки такого конфлікту (пункт 48 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hauschildt v Denmark»).

За змістом частини 3 статті 39 ЦПК відвід повинен бути вмотивованим.

В данійсправі доводизаяви провідвід стосуютьсянезгоди заявникаіз судовимрішенням,ухваленим посуті цієїсправи іншимскладом,а наразіпереглядається ухвалаЦентрально-Міськогорайонного судм.Кривого Рогувід 24грудня 2024 року про відмову в ухваленні додаткового рішення, тобто, обставини є відмінними від теперішнього складу суду, у якого перебуває на розгляді ця апеляційна скарга, у зв`язку з чим «об`єктивний критерій», який би міг свідчити про упередженість судді, не прослідковується.

При дослідженні «суб`єктивної оцінки» береться до уваги, те, що, по-перше, на суд розповсюджується презумпція особистої неупередженості судді, оскільки не встановлені докази зворотного (пункт 119 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Kyprianou v Cyprus»); по-друге, на дії суддів не повинні впливати особиста прихильність чи упередження, що стосується особистих переконань судді у справі (пункт 118 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Kyprianou v Cyprus»), тобто суб`єктивний критерій стосується особистих переконань судді у справі.

Так, по справі доводи, на які посилається особа, яка заявила відвід, не підтверджують будь-яку особисту прихильність судді до сторони по справі, ставлення її до справи або висловлення нею позиції саме по справі, що розглядається, а тому, в даному випадку «суб`єктивний критерій» також не знайшов підтвердження.

Відвід судді саме з підстав незгоди з правовою позицією судді прямо порушує один з найважливіших принципів судочинства nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, які не влаштовують заявника.

Крім того, у справі «Rustavi 2 Broadcasting Company Ltd та інші проти Грузії» (заява №16812/17) ЄСПЛ висловився про те, що безпідставні звинувачення суддів в упередженості та скарги на них до дисциплінарних органів можуть бути оцінені як спроби паралізувати здійснення правосуддя, та зрештою зіграти проти самих скаржників.

Таким чином, вказані в заяві обставини для відводу судді Дніпровського апеляційного суду Зубакової В.П. не охоплюються змістом статі 36 ЦПК, не містять посилання на обставини, які б дали підстави для висновку про необ`єктивність та упередженість судді Дніпровського апеляційного суду Зубакової В.П. і є припущеннями, а заявлений відвід є необґрунтованим. Доводи заявника щодо підстав для відводу судді обґрунтовуються помилковим тлумаченням норми процесуального закону. Подальша участь судді у розгляді справи не буде становити порушення статті 6 Конвенції, що є підставою для відмови в задоволені зазначеної заяви.

Відповідно ч. 3 ст. 40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів Дніпровського апеляційного суду передає заяву ОСОБА_1 про відвід судді Дніпровського апеляційного суду Зубакової Вікторії Петрівни у цивільній справі №216/6787/21 до апарату Дніпровського апеляційного суду для забезпечення виконання вимог ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Керуючись ст. 36, 40, 381, 382 ЦПК України,

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Дніпровського апеляційного суду Зубакової Вікторії Петрівни визнати необґрунтованою.

Передати заяву ОСОБА_1 про відвід судді Дніпровського апеляційного суду Зубакової Вікторії Петрівни до апарату Дніпровського апеляційного суду для визначення судді для розгляду цієї заяви, в порядку ч. 1 ст. 33, ч. 3 ст. 40 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає .

Судді: