Ухвала

від 11.03.2025 по справі 240/16962/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відстроченні виконання рішення суду

11 березня 2025 року м. Житомир справа № 240/16962/24

категорія 111030200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши у письмовому провадженні заяву Державної установи "Бердичівська виправна колонія (№70)" про відстрочення виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Бердичівська виправна колонія (№70)" про відстрочити виконання судового рішення,

установив:

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.

05 лютого 2025 року до суду надійшла заява Державної установи "Бердичівська виправна колонія (№70)" (далі відповідач, ДУ БВК (№70)) про відстрочення виконання судового рішення.

На обґрунтування такої заяви відповідач зазначає, що у ДУ БВК (№70) станом на 14 лютого 2025 року відсутня потрібна сума коштів для добровільного виконання рішення суду (відповідно до Витягу з помісячного розпису асигнувань загального фонду Державного бюджету України за КПКВ 3601020 на 2025 рік). Наказом Міністерства фінансів України №333 від 12 березня 2012 року передбачено, що виконання судових рішень оплачується за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2800 Інші поточні видатки (далі КЕКВ 2800). Сума яка виділена ДУ БВК (№70) на 2025 рік по загальному фонду за КЕКВ 2800 розписана і надходить на рахунок помісячно (з січня по серпень 2025 року), що підтверджується Витягом (загальна сума фінансування за КЕКВ 2800 на 2025 рік 45000,00 грн: січень 9300,00 грн, лютий серпень по 5100,00 грн). Станом на 14 лютого 2025 року ДУ БВК (№70), відповідно до Реєстру бюджетних зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 29 січня 2025 року № 19 зареєстровані юридичні зобов`язання зі сплати земельного податку за КЕКВ 2800 на суму 5811,11 грн (копія податкової декларації з плати за землю за 2025 рік додається), що зменшує кошторисні призначення на 2025 рік до 39188,89 грн. 30 січня 2025 року ДУ БВК (№70) направлено запит до Державного департаменту з питань виконання кримінальних покарань на отримання додаткового фінансування для виконання рішення суду у справі №240/16962/24 від 06 листопада 2024 року на суму 32144,73 грн. (лист № 13-266 від 30 січня 25 року). Указує, що необхідна сума коштів (32144,73 грн) для виконання рішення суду у справі №240/16962/24 від 06 листопада 2024 року на рахунку ДУ БВК (№70) накопичиться не раніше 10 липня 2025 року. Тобто, для виконання рішення суду у справі №240/16962/24 від 06 листопада 2024 року ДУ БВК (№70) необхідно відстрочення виконання рішення суду до 31 липня 2025 року.

Судове засідання з розгляду поданої заяви призначено на 27 лютого 2025 року.

Сторони у судове засідання не прибули, по дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, подали клопотання про розгляд заяви без їх участі.

Суд, на підставі частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішив розглянути справу у письмовому провадженні без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до вимог частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

27 лютого 2025 року судом постановлено ухвалу про залишення заяви Державної установи "Бердичівська виправна колонія (№70)" про відстрочення виконання судового рішення без руху у зв`язку з не сплатою судового збору.

10 березня 2025 року до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, у зв`язку з чим суд ухвалою від 11 березня 2025 року продовжив розгляд заяви в порядку письмового провадження.

Розглянувши заяву, дослідивши документи, надані на підтвердження обставин, викладених у ній, та матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправними дії Державної установи Бердичівська виправна колонія (№70) щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми виплаченої ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року у справі №240/25544/23.

Зобов`язано Державну установу Бердичівська виправна колонія (№70) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію сум податків з доходів фізичних осіб при виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року у справі №240/25544/23.

Визнано протиправними дії Державної установи Бердичівська виправна колонія (№70) щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року у справі №240/34982/23.

Зобов`язано Державну установу Бердичівська виправна колонія (№70) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію сум податків з доходів фізичних осіб при виплаті недоотриманого грошового забезпечення при звільненні на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року у справі №240/34982/23.

Визнано протиправною бездіяльність Державної установи Бердичівська виправна колонія (№70) щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу, у зв`язку із порушенням строку виплати грошового забезпечення з 29 січня 2020 року по 13 серпня 2024 року.

Зобов`язано Державну установу Бердичівська виправна колонія (№70) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу, у зв`язку із порушенням строку виплати грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 13 серпня 2024 року.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Згідно частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі Закон України № 1404-VIIІ) за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

За заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду (частина 1 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України).

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (частина 3 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України).

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд, у відповідності до положень частини 4 статті 378 цього Кодексу, також ураховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, щодо фізичної особи тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Із системного аналізу наведеної норми вбачається, що підставою для відстрочення/розстрочення виконання рішення є звернення особи із заявою до суду про відстрочення/розстрочення з обумовленням причин неможливості виконати судове рішення у встановлений законом строк, тобто за доведеністю обставин, що ускладнюють його виконання, або роблять його неможливим (відсутність коштів або присудженого майна в натурі та інше).

Указана норма не містить конкретного переліку обставин для відстрочення/розстрочення виконання судового рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення у вигляді істотного ускладнення виконання рішення або неможливості його виконання.

Вирішуючи питання про відстрочення/розстрочення виконання рішення, суд із певною свободою розсуду повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору, наявність надзвичайних непереборних подій, інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини (зокрема, ненадання (несвоєчасне надання) бюджетних асигнувань або бюджетних зобов`язань заявнику та/або недоведення (несвоєчасне доведення) фінансування видатків до заявника отримувача бюджетних коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов`язань та/або погашення податкового боргу).

При цьому, питання розстрочення або відстрочення рішення суду знаходяться в площинні процесуального права.

Під час розгляду заяв щодо розстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків розтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав має бути доведена боржником.

Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення застосовується з метою зменшення надмірного тягаря на боржника, якщо такий тягар може призвести до виникнення ситуації, за якої виконання судового рішення стане взагалі неможливим.

З огляду на відсутність передбачених критеріїв для визначення поважності таких підстав, прийняття відповідних рішень є дискреційним повноваженням суду, яке він реалізує за власними переконанням, з урахуванням конкретних обставин справи. При цьому, таке розстрочення здійснюється виключно у виняткових випадках, за умови, що суд установить наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо).

У постанові від 06 грудня 2019 року у справі №2а/0570/6531/2011 Верховний Суд дійшов висновку, що відстрочення в розумінні зазначеної норми закону є відкладенням чи перенесенням дати виконання рішення на новий строк, який визначається адміністративним судом, та допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об`єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.

Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але і його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення (позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 30 січня 2020 року у справі №819/150/17).

У рішенні від 27 листопада 2008 року у справі № 1-37/2008 Конституційний Суд України вказав, що Закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспільні потреби), створює належні умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов`язання держави перед громадянами і територіальними громадами. Саме у виконанні цих зобов`язань утверджується сутність держави як соціальної і правової.

Відповідно до статей 1, 3 Конституції України та принципів бюджетної системи (стаття 7 Кодексу) держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов`язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно і відповідально в межах чинного бюджетного законодавства (абзаци 2, 3 підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини рішення 27 листопада 2008 року у справі №1-37/2008).

У рішенні від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Європейський Суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово констатував, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Окрім того, відповідно до рішень ЄСПЛ Кечко проти України (заява № 63134/00, пункти 23, 26) та Ромашов проти України (заява №67534/01, пункт 43), реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними.

Суд уважає, що при розгляді заяв або клопотань щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

При цьому, заявником не надано до суду безумовних доказів на підтвердження обставин, що заважають виконати рішення суду.

Відповідачем до заяви про відстрочення виконання рішення суду надано запит для виділення коштів.

Однак, указаний доказ не звільняє відповідача від обов`язку виплатити нараховані суми, навіть якщо такий обумовлений вчиненням дій іншими суб`єктами. Суд у рішенні зобов`язав відповідача не тільки нарахувати спірні суми, а й виплатити їх, тому, на переконання суду, заява відповідача про відстрочення виконання рішення позбавляє позивача права на отримання таких коштів.

При цьому суд не приймає посилання відповідача на те, що у нього зареєстровані юридичні зобов`язання зі сплати земельного податку за КЕКВ 2800 на суму 5811,11 грн, оскільки з наданих доказів вбачається, що земельний податок складає річну суму 5811,11, яку можна сплачувати помісячно у сумі 432,37 грн.

Відповідно відповідач може помісячно платити інші зобов`язання та частково виконувати рішення суду в межах наявних коштів по фонду за КЕКВ 2800

Суд зазначає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, має, з урахуванням поточних умов, вишукувати заходів для найскорішого поновлення прав позивача, а відстрочення виконання рішення суду призведе до необґрунтованого та невизначеного у часі продовження порушення законних прав та інтересів позивача.

За таких обставин, суд уважає, що заява про відстрочення виконання рішення суду не підлягає задоволенню, а рішення суду в цій справі є обов`язковим до виконання.

Керуючись статтями 243, 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

У задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року у справі №240/16962/24 Державній установі"Бердичівська виправна колонія (№70)" відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дати її постановлення.

Суддя Т.О. Окис