Рішення

від 04.03.2025 по справі 380/8371/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2025 рокусправа № 380/8371/2411 год 53 хв м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Шмигельської А.І., прокурора Мельничука Ю.І., представниці відповідача Савко Н.В. представника третьої особи приватного підприємства «Оліяр» - Сабана М.Р., товариства з додатковою відповідальністю «Пустомитівське заводоуправління вапнових заводів» - Янківа Л.Б. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Пустомитівської окружної прокуратури до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, приватного підприємства "Оліяр", товариства з додатковою відповідальністю «Пустомитівське заводоуправління вапнових заводів» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії -

УСТАНОВИВ:

Пустомитівська окружна прокуратура (адреса: вул. Шевченка 3 м. Пустомити Львівська область 81100) (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (адреса: вул. Коперніка 4 м. Львів 79005) (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, яка полягає у незабезпеченні оформлення та державної реєстрації права державної власності на об`єкт нерухомого майна - захисну споруду цивільного захисту (ПРУ) № 51433 за адресою: вул. Привокзальна, 25, м. Пустомити Львівського району Львівської області;

- зобов`язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях вчинити дії щодо державної реєстрації права державної власності на об`єкт нерухомого майна - захисну споруду цивільного захисту (ПРУ) № 51433 за адресою: вул. Привокзальна, 25, м. Пустомити Львівського району Львівської області.

В обґрунтування позову зазначив, що прокуратурою встановлено факт неправомірної бездіяльності Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, що полягає у нездійсненні дій щодо державної реєстрації права державної власності на нерухоме майно захисну споруду цивільного захисту ПРУ № 51433, що розташоване за адресою: вул. Привокзальна, 25, м. Пустомити Львівського району Львівської області та використовується ПП «Оліяр». Прокурор стверджує, що такі обставини впливають на організацію належного утримання та використання сховища, і можуть призвести до настання тяжких наслідків, зокрема, втрати цього нерухомого майна, яке має не лише матеріальну, а й суспільно-значиму цінність, оскільки призначене виконувати функцію захисту цивільного населення від негативних наслідків бойових дій в умовах воєнного стану. З огляду на те, що право державної власності на об`єкт нерухомого майна - захисну споруду цивільного захисту, ПРУ № 51433 за адресою: м. Пустомити, вул. Привокзальна, 25 підлягає обов`язковій державній реєстрації, однак таку не здійснено, прокурор звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою від 22.04.2024 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватне підприємство "Оліяр" (81100 Львівська область м. Пустомити вул. Привокзальна 25).

Ухвалою суду від 20.05.2024 вирішено перейти із спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін до розгляду справи за позовом Пустомитівської окружної прокуратури до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, приватного підприємства "Оліяр" про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 20.06.2024 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача товариство з додатковою відповідальністю «Пустомитівське заводоуправління вапнових заводів» (81100 Львівська область м. Пустомити вул. Привокзальна 25; код ЄДРПОУ 00291115).

Ухвалою суду від 17.12.2024 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 14.01.2025 відмовлено у задоволенні клопотання третьої особи про залишення позову без розгляду.

Ухвалою суду від 14.01.2025 закрито підготовче провадження у справі; справу призначено до судового розгляду.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву (вх. № 36420 від 13.05.2024) у якому проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень вказав, що відповідно до Законів України «Про управління об`єктами державної власності», «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна та його регіональні відділення уповноважені здійснювати управління лише тими об`єктами державної власності, які в передбаченому законом порядку передані йому на приватизацію від суб`єктів, уповноважених управляти державним майном (міністерств, відомств, обласних державних адміністрацій тощо), також державним майном, яке в процесі приватизації не увійшло до статутних капіталів господарських товариств, але перебуває на їх балансі. Зазначив, що захисна споруда цивільного захисту ПРУ № 51433 по вул. Привокзальній, 25 в м. Пустомити не перебуває у сфері управління регіонального відділення, у зв`язку з чим інформація щодо спірної захисної споруди у відповідача відсутня. Крім того повідомив, що у спірному випадку відбувся процес корпоратизації, а не приватизації, тому відповідач не є органом, у сфері управління якого перебуває захисна споруда цивільного захисту ПРУ № 51433.

Прокурор надіслав на адресу суду відповідь на відзив (вх. № 27260 від 13.05.2024) у якій вказав, що відповідно до пункту 2 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», Декрету Кабінету Міністрів України № 26-92 від 31.12.1992 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, приватизації не підлягали протирадіаційні споруди. Відповідно вищевказане ПРУ не увійшло до статутного фонду ВАТ, а залишилось у державній власності. Управління об`єктами державної власності здійснюється Фондом державного майна України та його регіональними відділеннями. Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на вищевказане приміщення ПРУ не зареєстровано. Таким чином, право державної власності на об`єкт нерухомого майна - захисну споруду цивільного захисту, ПРУ № 51433 за адресою: м. Пустомити, вул. Привокзальна, 25 підлягає обов`язковій державній реєстрації. Несвоєчасне проведення державної реєстрації речових прав може стати наслідком вибуття майна із державної власності, безпідставне заволодіння ним.

Відповідач подав до суду заперечення (вх. № 39442 від 23.05.2024) у якому вказав, що в даному випадку засновником відкритого акціонерного товариства "Пустомитівське заводоуправління вапнових заводів" є Українська державна корпорація промисловості будівельних матеріалів. Відповідно до п. 3 Указу Президента України "Про порядок підготовки до продажу акцій відкритих акціонерних товариств, які створені шляхом корпоратизації", від 18.03.1994 № 98/94 засновники відкритих акціонерних товариств, які створені шляхом корпоратизації, у двотижневий строк з дня реєстрації в установленому порядку випуску акцій інформації про їх випуск повідомляють про це відповідні органи приватизації та подають їм проекти планів розміщення акцій. Згідно з п 5 вказаного Указу, продаж акцій відкритих акціонерних товариств, які створені шляхом корпоратизації, здійснюють органи приватизації в порядку, що встановлює Фонд державного майна України. Стверджує, що враховуючи викладене, регіональне відділення здійснювало лише продаж акцій відкритого акціонерного товариства "Пустомитівське заводоуправління вапнових заводів" і не набуло статусу суб`єкта управління держаного майна Пустомитівського заводоуправління вапнових заводів та не стало засновником ВАТ "Пустомитівське заводоуправління вапнових заводів". Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях не заперечує того, що державне майно, яке не підлягає приватизації не може бути відчужене чи корпоратизоване на користь суб`єкта права приватної власності, проте органом управління на момент корпоратизації виступала Українська державна корпорація промисловості будівельних матеріалів. Додатково звернув увагу суду на те, що регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях не є правонаступником Української державної корпорації промисловості будівельних матеріалів «Укрбудматеріали».

Від прокурора на адресу суду надійшло пояснення (вх. № 40121 від 27.05.2024) у якому вказав, що наказом Регіонального відділення ФДМУ по Львівській області № 2212 від 04.10.1995 затверджено Акт оцінки вартості майна цілісного майнового комплексу ВАТ «Пустомитівське заводоуправління вапнових заводів» (54522 875 тис. грн), згідно з яким вартість майна вилучено вартість об`єктів, які не підлягають приватизації на суму 2294070 тис.крб. (приміщення цивільної оборони). Також повідомив, що затверджено зміни до Статуту ВАТ «Пустомитівське заводоуправління вапнових заводів», у т. ч. Розділ 8 доповнено п. 8.4.13 в якому зазначено, що правління акціонерного товариства несе відповідальність за захист працюючих як в мирний, так і воєнний час, зобов`язується надавати працівникам сховище для подолання наслідків надзвичайних ситуацій, тощо (зміни зареєстровано 20.11.1995 за № 239 Пустомитівською районною радою народних депутатів). Одночасно, ст. 6.1 Статуту викладено в такій редакції: «Статутний фонд товариства становить 54522 875 тис.грн.». Тобто, до статутного фонду товариства не ввійшла вартість приміщення цивільної оборони. Стверджує, що ПРУ залишилось у розпорядженні Регіонального відділення ФДМУ по Львівській області. Згідно з Переліком майна, переданого до статутного фонду ВАТ «Пустомитівське заводоуправління вапнових заводів» (наказ Регіонального відділення ФДМУ по Львівській області № 2212 від 04.10.1995), підписаного 03.11.2008 начальником регіонального відділення ФДМУ по Львівській області, у п. 22 вказано силосний склад (крім об`єкту цивільної оборони). Отже, вищевказане ПРУ не увійшло до статутного фонду ВАТ, а залишилось у державній власності, в управлінні Регіонального відділення ФДМУ по Львівській області. Також зазначив, що в пп. 4.1 п. 4 Статуту товариства вказано, що засновником та акціонером товариства є у т.ч. орган приватизації (відносно акцій, переданих йому засновником після прийняття рішення про приватизацію майна). Крім того повідомив, що постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 № 360 ліквідовано Українську державну корпорацію промислових будівельних матеріалів (Укрбудматеріали), правонаступника не визначено.

Від третьої особи приватного підприємства «Оліяр» надійшло пояснення (вх. № 40311 від 27.05.2024) у якому проти позову заперечила. В обґрунтування такого вказала, що корпоратизація підприємства є лише способом підготовки до приватизації. Таким чином, передання державного майна до статутного фонду (капіталу) акціонерного товариства, 100% акцій якого залишається у власності держави до моменту завершення процедури приватизації (продажу у приватну власність належних державі акцій такого акціонерного товариства) не відноситься до способів приватизації. Зазначив, що прокурором разом з позовною заявою подано ряд документів, які стосуються процесу саме корпоратизації як підготовчого етапу приватизації, а тому дані документи не можуть підтверджувати саме факту проведення приватизації, оскільки відсутні документи щодо продажу у приватну власність належних державі акцій такого акціонерного товариства. При цьому, станом на момент проведення процедури корпоратизації діяла постанова Верховної ради України «Про Тимчасове положення про Фонд державного майна» від 07.07.1992. Згідно з п. 1 постанови Верховної ради України «Про Тимчасове положення про Фонд державного майна» від 07.07.1992, Фонд державного майна України (Фонд) є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю. Відповідно до п. 2 постанови Верховної ради України «Про Тимчасове положення про Фонд державного майна» від 07.07.1992, основними завданнями Фонду є, зокрема: здійснення прав розпорядження майном державних підприємств у процесі їх приватизації, створення спільних підприємств; здійснення повноважень щодо організації та проведення приватизації майна підприємств, яке перебуває у загальнодержавній власності. Отже, ні Фонд державного майна України, ні його регіональні відділення не були станом на момент проведення корпоратизації уповноваженими органами на управління державним майном.

Зазначив, що наказом Української державної корпорації промисловості будівельних матеріалів «Укрбудматеріали» «Про передачу акцій відкритого акціонерного товариства «Пустомитівське заводоуправління вапнових заводів» № 44 від 19.01.1995 уповноважено голову правління акціонерного товариства «Пустомитівське заводоуправління цегельних заводів» Янківа Богдана Дмитровича передати 97225 акції номінальною вартістю 25 тис. карбованців відкритого акціонерного товариства «Пустомитівське заводоуправління вапнових заводів» регіональному відділенню Фонду державного майна України по Львівській області. Повідомив, що відповідно до п. 4 наказу Міністерства фінансів України, Фонду державного майна України «Про затвердження Порядку передачі акцій засновниками відкритих акціонерних товариств державним органам приватизації» від 09.08.1993 № 56/342, передача акцій відкритого акціонерного товариства засновником відповідному органу приватизації проводиться у двотижневий термін з моменту прийняття рішення про приватизацію цього товариства. Передача акцій повинна бути оформлена актом прийому-передачі. На думку третьої особи, наданий прокурором акт передачі акцій засновником відкритого акціонерного товариства державному органу приватизації без зазначення дати та місця складення, а також без підпису уповноваженої особи та за відсутності печатки компетентного органу не відповідає положенням ст.ст. 72-75, 94 КАС України, а тому не може свідчити про наявні обставини. Також, звернув увагу, що акт передачі акцій засновником відкритого акціонерного товариства державному органу приватизації (без дати, без місця складання та підпису уповноваженої особи та печатки компетентного органу) з боку засновника підписаний головою корпорації «Укрбудматеріали» ОСОБА_1 , всупереч наказу Української державної корпорації промисловості будівельних матеріалів «Укрбудматеріали» «Про передачу акцій відкритого акціонерного товариства «Пустомитівське заводоуправління вапнових заводів» № 44 від 19.01.1995. Також звернув увагу на те, що прокурором не надано жодних доказів завершення процедури приватизації ВАТ «Пустомитівське заводоуправління вапнових заводів». Вказав, що положення Закону України «Про Перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 07.07.1999 не містили положень щодо неможливості приватизації протирадіаційних споруд. Повідомив також, що прокурором не долучено до матеріалів справи жодних доказів проведення інвентаризації відповідного майна відповідно до Положення про проведення інвентаризації державного майна, яке не увійшло до статутних фондів акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації та приватизації, враховуючи головні завдання інвентаризації.

Вказав, що наказ Фонду державного майна України, Міністерства економіки України «Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі» № 908/68 від 19.05.1999, не може застосовуватися у випадку, коли засновником господарського товариства є Українська державна корпорація промислових будівельних матеріалів (Укрбудматеріали), оскільки Декретом Кабінету Міністрів України «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності, в будівництві та промисловості будівельних матеріалів» від 19.02.1993 було делеговано корпораціям "Укрбуд", "Украгропромбуд", "Укрмонтажспецбуд", "Укрбудматеріали", "Укртрансбуд", "Укрметротунельбуд" та концерну "Укрцемент" функції з управління майном організацій і підприємств, які засновані на загальнодержавній власності та входять до їх складу. Таким чином, до моменту ліквідації Української державної корпорації промислових будівельних матеріалів (Укрбудматеріали), Українська державна корпорація промислових будівельних матеріалів (Укрбудматеріали) було уповноваженим органом, якому було делеговано функції з управління майном організацій і підприємств, які засновані на загальнодержавній власності та входять до їх складу. Стверджує, що прокурором не доведено факту того, що належним суб`єктом управління майном, яким здійснювало управління Українська державна корпорація промислових будівельних матеріалів може виступати регіональне відділення Фонду державного майна України.

Згідно з Актом перевірки утримання, експлуатації і використання захисної споруди цивільної оборони (ЗС ЦО) № 51433 від 13.08.2008, Акта комплексної перевірки (спеціального огляду) захисної споруди цивільної оборони № 51433 від 21.08.2013 захисна споруда цивільної оборони № 51433 не готова до використання. Крім того, відповідно до облікової картки захисної споруди цивільного захисту № 51433 від 29.05.2019 захисна споруда цивільної оборони № 51433 обмежено готова. Водночас, у відповідності до актів оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту № 51433 від 30.11.2023 та 11.03.2024 захисна споруда цивільного захисту № 51433 готова до використання. Тобто, саме силами ПП «Оліяр» захисна споруда цивільного захисту № 51433 була приведена у стан готовності з метою збереження життя та здоров`я працівників ПП «Оліяр», оскільки після початку повномасштабної військової агресії росії проти України та введення на всій території України воєнного стану виникли обґрунтовані та реальні підстави для використання укриття безпосередньо за призначенням. Звернув увагу на те, що згідно з п. 5.5. ДБН В.2.2-5:2023, радіус збору населення визначається з урахуванням радіусу пішохідної доступності населення до захисних споруд та СПП, який приймають з урахуванням особливостей місцевості та рельєфу: - 300 м для багатоповерхової забудови, забудови підвищеної поверховості та висотної забудови; - 500 м для середньоповерхової та малоповерхові забудови; - 300 м для суб`єктів господарювання віднесених до відповідних категорії цивільного захисту; - не більше ніж 500 м для інших суб`єктів господарювання. Радіуси пішохідної доступності захисних споруд та СПП можуть уточнюватись додатково розділом ІТЗ ЦЗ у містобудівній документації. Облікова картка сховища (ПРУ) № 51433, яка була надана ОКП «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» листом № 1237 від 28.03.2024 містить інформацію, що укриваються у сховищі лише працівники. Згідно з п. 24. акта оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття № 51433 від 21.05.2024, протирадіаційне укриття № 51433 оцінюється як готове до використання за призначенням. Доступ населення не передбачено, ПРУ використовується тільки для працівників підприємства, яке знаходиться в промзоні. Таким чином, захисна споруда цивільного захисту № 51433 розташована поза межами пішохідної доступності населення, а тому використовується лише для працівників ПП «Оліяр». Також, згідно з актом перевірки утримання, експлуатації і використання захисної споруди цивільної оборони (ЗС ЦО) № 51433 від 13.08.2008 (п. 2), облікової картки захисної споруди цивільного захисту № 51433 від 29.05.2019 (п. 3), паспорту захисної споруди цивільного захисту № 51433 від 29.05.2019 (п. 4), акта оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту № 51433 від 30.11.2023 (п. 1), акта оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту № 51433 від 11.03.2024 (п. 1), акта оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту № 51433 від 21.05.2024 (п. 1), захисна споруда цивільної оборони № 51433 окремо розташована. Отже, задоволення позовних вимог у даній справі створює передумови для зловживань щодо розпорядження зазначеним майном, що може призвести до негативних наслідків та порушення прав громадян на життя та здоров`я під час дії правового режиму воєнного стану, а також існує ризик незбереження захисної споруди цивільного захисту у придатному до використання за призначенням стані у період дії правового режиму воєнного стану, оскільки за допомогою захисної споруди цивільного захисту забезпечується охорона життя та здоров`я громадян. Враховуючи вищевикладене щодо приведення захисної споруди у стан готовності не державою в особі уповноважених органів, а приватним підприємством, доводи прокурора про те, що без реєстрації права державної власності держава в особі уповноваженого органу управління не може у повній мірі реалізовувати функції власника, в тому числі звертатись до суду в разі самовільного зайняття вказаного нерухомого майна чи вчинення інших протиправних дій якими порушуються інтереси держави вважає безпідставними та надуманими.

Крім того вказав, що прокурором не надано жодних доказів неналежного виконання своїх повноважень державним органом як і доказів звернення прокурора для вжиття таких заходів, оскільки у своєму запиті від 31.01.2024 за № 14.55/04-32-705ВИХ-24, прокурор не вимагав та не спонукав орган до вчинення будь-яких дій, а лише просив надати інформацію та документацію. Таким чином, вважає, що звертаючись до суду, прокурор перекладає на себе компетенцію відповідних уповноважених органів.

Від прокурора на адресу суду надійшли додаткові пояснення (вх. № 41116 від 30.05.2024) у яких заперечив щодо пояснень третьої особи, зокрема щодо корпоратизації Пустомитівського заводоуправління вапнових заводів об`єднання «Львівбудматеріали», зазначив, що згідно з ст. 5 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств», п. 20 Переліку майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається, затвердженого Декретом Кабінету Міністрів України № 26-92 від 31.12.1992 (на час виникнення спірних правовідносин) не підлягали приватизації протирадіаційні укриття. Внесення майна державного підприємства, яке відповідно до закону не підлягає приватизації, як вкладу до статутного (складеного) капіталу, забороняється. Протирадіаційне укриття № 51433, у відповідності до вимог чинного на той час законодавства, Регіональним відділенням ФДМУ по Львівській області було виключено з переліку об`єктів, що передані до статутного капіталу акціонерного товариства та залишилось в його віданні.

З приводу підставності використання даного ПРУ ПП «Оліяр» вказав, що таке використовується без будь-яких правовстановлюючих документів. Крім того зазначив, що у випадку реєстрації права державної власності на вказане ПРУ, працівники підприємства ПП «Оліяр» не втрачають права на укриття в ньому. Згідно з п. 13 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, виключення таких споруд із фонду та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 березня 2017 року № 138 - у разі приватизації (корпоратизації) державного (комунального) підприємства, на балансі якого перебувають захисні споруди, уповноважений орган управління захисної споруди проводить заходи, спрямовані на визначення їх балансоутримувачів та укладення з ними договорів про утримання (зберігання) захисних споруд.

Відповідач подав до суду пояснення (вх. № 46672 від 19.06.2024) у якому вказав, що відкрите акціонерне товариство «Пустомитівське заводоуправління вапнових заводів» не було та не є власником об`єкта цивільної оборони, що знаходиться за адресою: Львівська область м. Пустомити, вул. Привокзальна, 25, а регіональне відділення не є органом, який уповноважений управляти зазначеним майном.

Від представниці третьої особи приватного підприємства «Оліяр» на адресу суду надійшли додаткові пояснення (вх. № 64606 від 27.08.2024) у яких наведено доводи аналогічні тим, які викладені в поясненні.

У судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представниця відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила; просила у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи Приватного підприємства «Оліяр» проти позовних вимог заперечив; просив у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи товариства з додатковою відповідальністю «Пустомитівське заводоуправління вапнових заводів» проти позовних вимог заперечив. Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд заслухав пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.

За даними інформаційно-пошукової системи ФДМУ «ЕТАП», ВАТ «Пустомитівське заводоуправління вапнових заводів» створено в процесі корпоратизації.

Засновником ВАТ «Пустомитівське заводоуправління вапнових заводів» виступила Українська державна корпорація промисловості будівельних матеріалів «Укрбудматеріали», яка здійснила формування статутного капіталу товариства в процесі корпоратизації Пустомитівського заводоуправління вапнових заводів Львівського обласного виробничого об`єднання будівельних матеріалів (дата державної реєстрації ВАТ 27.01.1995 № 682).

З матеріалів приватизаційної справи, слідує, що наказом Української державної корпорації промисловості будівельних матеріалів «Укрбудматеріали» № 239 від 04.11.1994 вирішено провести корпоратизацію Пустомитівського заводоуправління вапнових заводів об`єднання «Львівбудматеріали».

Наказом Української державної корпорації промисловості будівельних матеріалів «Укрбудматеріали» № 43 від 19.01.1995 на виконання Указу Президента від 15 червня 1993 року «Про корпоратизацію підприємств», наказу Міністерства економіки України від 27 вересня 1993 року № 54 «Про затвердження переліків підприємств, що підлягають корпоратизації та графіків її проведення», тощо, затверджено Акт оцінки вартості майна Пустомитівського заводоуправління вапнових заводів із статутним фондом 2430625 тис.крб. станом на 01.12.94 та перетворено Пустомитівське заводоуправління вапнових заводів у відкрите акціонерне товариство шляхом корпоратизації та затверджено статут ВАТ «Пустомитівське заводоуправління вапнових заводів».

В Акті оцінки вартості цілісного майнового комплексу Пустомитівського заводоуправління вапнових заводів, затвердженого 19.01.1995 головою корпорації «Укрбудматеріали» вказано, що з вартості майна вилучено лише вартість державного житлового фонду на суму 2093 тис.крб., статутний фонд скореговано на номінал акцій 2430625 тис.крб.

У розділі 5 (п. 5.1) Статуту ВАТ «Пустомитівське заводоуправління вапнових заводів», затвердженого головою Української державної корпорації промисловості будівельних матеріалів у 1995 році (без дати) зазначено, що статутний фонд товариства становить 2430625 тис.грн.

Наявна в матеріалах приватизаційної справи довідка балансової та залишкової вартості нерухомого майна по ВАТ «Пустомитівське заводоуправління вапнових заводів» станом на 01.01.1995 року, містить інформацію про будівлю силосний склад крім об`єкту Цивільної оборони, дата введення в експлуатацію 1973-1974 роки, місце знаходження: м. Пустомити, вул. Привокзальна 25 (п. 22 Довідки).

Відповідно до вказаної довідки до балансової та залишкової вартості нерухомого майна по ВАТ «Пустомитівське заводоуправління вапнових заводів» станом на 01.01.1995 не увійшов об`єкт цивільної оборони.

Наказом Української державної корпорації промисловості будівельних матеріалів «Укрбудматеріали» № 44 від 19.01.1995 передано акції відкритого акціонерного товариства «Пустомитівське заводоуправління вапнових заводів» регіональному відділенню Фонду державного майна України по Львівській області.

Актом передачі засновником ВАТ Українською державною корпорацією «Укрбудматеріали» - Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Львівській області Сертифікату акцій на суму 2430625 тис. крб., яка відповідає сумарній номінальній вартості акцій відкритого акціонерного товариства «Пустомитівське заводоуправління вапнових заводів» та інших документів.

У матеріалах приватизаційної справи наявна заява директора Пустомитівського заводоуправління вапнових заводів до Регіонального відділення фонду державного майна України по Львівській області про внесення змін до Статуту акціонерного товариства в частині, що стосується питань цивільної оборони та Акт визначення вбудованого приміщення цивільної оборони за 1995 рік, в якому зазначено, що в силосному складі цеху вапнякового борошна вбудовано - об`єкт цивільної оборони, залишковою вартістю 2294070 тис. крб.

Наказом Регіонального відділення ФДМУ по Львівській області № 2212 від 04.10.1995 затверджено Акт оцінки вартості майна цілісного майнового комплексу ВАТ «Пустомитівське заводоуправління вапнових заводів» (54522875 тис. грн), згідно з яким з вартості майна вилучено вартість об`єктів, які не підлягають приватизації на суму 2294070 тис. крб. (приміщення цивільної оборони).

Цим Наказом також затверджено зміни до Статуту ВАТ «Пустомитівське заводоуправління вапнових заводів», у т.ч. Розділ 8 доповнено п. 8.4.13 в якому зазначено, що правління акціонерного товариства несе відповідальність за захист працюючих як в мирний, так і воєнний час, зобов`язується надавати працівникам сховище для подолання наслідків надзвичайних ситуацій, тощо (зміни зареєстровано 20.11.1995 за № 239 Пустомитівською районною радою народних депутатів).

Пунктом 22 Переліку майна, переданого до статутного фонду ВАТ «Пустомитівське заводоуправління вапнових заводів» (наказ Регіонального відділення ФДМУ по Львівській області № 2212 від 04.10.1995), визначено силосний склад (крім об`єкту цивільної оборони).

Разом з цим, у вказаному Переліку як і у довідці до балансової та залишкової вартості нерухомого майна по ВАТ «Пустомитівське заводоуправління вапнових заводів» відсутня інформація про об`єкт цивільної оборони захисну споруду цивільного захисту (ПРУ) № 51433.

Згідно з наказом Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Львівській області від 23.12.1998 № 1369 «Про затвердження протоколу засідання комісії з продажу акцій і завершення процесу приватизації ВАТ «Пустомитівське заводоуправління вапнових заводів» процес приватизації і роботу комісії з продажу акцій ВАТ «Пустомитівське заводоуправління вапнових заводів» завершено.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 № 360 ліквідовано Українську державну корпорацію промисловості будівельних матеріалів.

Вказані обставини підтверджуються також витягом з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якого 19.08.2004 до реєстру внесено запис № 10741110002000189 про державну реєстрацію припинення юридичної особи Української державної корпорації промисловості будівельних матеріалів «Укрбудматеріали».

Листом № 1237 від 28.03.2024 Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» надало Пустомитівській окружній прокуратурі копію інвентаризаційної справи на будинок 25 по вул. Привокзальній в м. Пустомити, виготовленої 21.11.2012 на замовлення ВАТ «Пустомитівське заводоуправління вапнових заводів», з якої слідує, що протирадіаційне укриття (далі - ПРУ № 51433) знаходиться в підвальному приміщення силосного складу літ. «У-2», загальною площею 78,1 м.кв.

На підставі заяви ВАТ «Пустомитівське заводоуправління вапнових заводів» рішенням виконавчого комітету Пустомитівської міської ради № 02-03/256 від 08.10.2009 вирішено оформити за товариством право власності на об`єкти нерухомості за адресою: м. Пустомити, вул. Привокзальна 25, у тому числі силосний склад (літера У-2) загальною площею 163,0 м.кв.

З технічного паспорта на силосний склад (літ. У-2) по вул. Привокзальній 25 у м. Пустомити, складеного 05.05.2009 ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» слідує, що площа 1 поверху будівлі становить 81,6 кв.м., аналогічна площа приміщень 2 поверху складу 81,6 кв.м., тобто вцілому загальна площа становить - 163,2 кв.м.

Згідно з технічним паспортом на захисну споруду цивільного захисту (цивільної оборони) є вбудованим в приміщення силосного складу, знаходиться в підвальному приміщенні, загальною площею 78,1 кв.м., який складений ОКП ЛОР «БТІ та експертної оцінки»), станом на 21.11.2012.

В подальшому, ПП «Оліяр» (код ЄДРПОУ 32461721) викуплено у ТзОВ «Пустомитівське заводоуправління вапнових заводів» (код ЄДРПОУ 00291115, що є аналогічний коду ЄДРПОУ ВАТ «Пустомитівське заводоуправління вапнових заводів») приміщення силосного складу літ. «У-2», загальною площею 163,0 кв.м. (два договори купівлі-продажу 1/2 (однієї другої) частини силосного складу від 06.03.2017, що посвідчені приватним нотаріусом та зареєстровані за № 226 та № 246).

06.03.2017 здійснено державну реєстрацію права спільної часткової власності ПП «Оліяр» на приміщення силосного складу літ «У-2», загальною площею 163,0 кв.м. 17.01.2018 припинено право власності (речове право) на вказаний об`єкт нерухомості на підставі довідки ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 12.01.2018, в якій вказано, що силосний склад літ. «У-2», загальною площею 163,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Пустомити вул. Привокзальна 25 демонтовано. Враховуючи те, що приміщення ПРУ знаходяться в підвальному приміщенні силосного складу літ. «У-2», окружною прокуратурою скеровано запит до ОКП «БТІ та ЕО», за результатами розгляду якого отримано інформацію № 1058 від 15.03.2024 про те, що приміщення силосного складу демонтовано, а приміщення ПРУ, що знаходилось в підвалі демонтажу не підлягало.

На вказане приміщення площею 78,1 кв.м. виготовлено технічну документацію та заведено окрему інвентаризаційну справу.

За результатами розгляду повторного запиту окружної прокуратури, ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» надано інформацію № 1237 від 28.03.2024 в якій зазначено, що згідно з матеріалами інвентаризаційної справи станом на 29.12.2012 право власності на приміщення ПРУ, загальною площею 78,1 кв.м. по вул. Привокзальній 25 в м. Пустомити в БТІ не реєструвалось.

В Обліковій картці захисної споруди цивільного захисту від 29.05.2019 та Паспорті захисної споруди цивільного захисту ПРУ № 51433 від 29.05.2019 вказано, що приміщення прийнято в експлуатацію в 1976 році, загальною площею 78,1 кв.м., місткістю 60 осіб, клас сховища 2 класу, окремо розташоване, належить ПП «Оліяр».

Згідно з Актами оцінки стану готовності від 30.11.2023 та від 11.03.2024, проведених представниками ДСНС, Пустомитівської міської ради, тощо, ПРУ № 51433 готове до використання.

Як слідує з листа Пустомитівської міської ради № 02-08/538 від 20.03.2024, ПП «Оліяр» є балансоутримувачем захисної споруди цивільного захисту ПР № 51433, при цьому документи про отримання вказаним суб`єктом господарювання даної споруди на баланс, міською радою, не надано.

Листом від 18.03.2024 ПП «Оліяр» повідомило Пустомитівську міську раду про те, що підприємство є балансоотримувачем ПРУ № 51433, яке готове до використання.

Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майна, державну реєстрацію права державної (чи будь-якої іншої) власності на нерухоме майно - приміщення ПРУ № 51433, площею 78,1 м. кв. по вул. Привокзальній 25 у м. Пустомити не здійснено.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо незабезпечення оформлення та державної реєстрації права державної власності на об`єкт нерухомого майна - захисної споруди цивільного захисту (ПРУ) № 51433 за адресою: вул. Привокзальна, 25, м. Пустомити Львівського району Львівської області, прокурор звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору, суд керується таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з ч.ч. 3-5 ст. 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

Поняття «інтереси держави» є оціночним, а тому прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавства, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Згідно із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.12.2019 у справі № 920/121/19, поняття «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Державний інтерес знаходить свій вияв у підтримці такого стану суспільних відносин, який би повною мірою відповідав конституційним засадам правового регулювання та забезпечував баланс інтересів усіх членів суспільства в їх взаємовідносинах між собою та державою.

Інтерес держави у даному випадку полягає у необхідності неухильного та ефективного виконання органом державної влади та його посадовими особами обов`язків щодо користування та розпорядження державним майном.

Таким чином, подання прокурором позову є єдиним ефективним засобом захисту порушених прав та інтересів держави.

По суті спору суд зазначає таке.

Державна власність одна з трьох форм власності, поряд з комунальною та приватною.

Поряд з комунальною власністю це одна з двох форм публічної власності.

Право державної власності захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів.

Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 326 Цивільного кодексу України, від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Згідно ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (ч. 1 ст. 182 ЦК України).

До об`єктів нерухомого майна Цивільним кодексом України віднесено житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно (ст. ст. 331, 376 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України до захисних споруд цивільного захисту належать:

1) сховище - це герметична споруда, в якій створені умови для перебування людей та їх захисту протягом певного часу (не менше 48 годин) шляхом виключення або зменшення прогнозованого впливу небезпечних чинників, що можуть виникнути внаслідок надзвичайної ситуації, застосування зброї масового ураження та звичайних засобів ураження під час воєнних (бойових) дій та/або терористичних актів;

2) протирадіаційне укриття - це негерметична споруда, в якій створені умови для перебування людей та їх захисту протягом певного часу (не менше 48 годин) шляхом зменшення прогнозованого впливу небезпечних чинників, які можуть виникнути внаслідок надзвичайної ситуації, та іонізуючого опромінення у разі радіаційної аварії і радіоактивного забруднення місцевості та непрямої дії звичайних засобів ураження під час воєнних (бойових) дій та/або терористичних актів.

Згідно з ч. 12 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України захисні споруди цивільного захисту державної та комунальної власності не підлягають приватизації (відчуженню). Приватизація (відчуження) споруд подвійного призначення державної та комунальної власності здійснюється за умови збереження їх функціонального призначення для укриття населення. Власник (балансоутримувач) споруди подвійного призначення зобов`язаний забезпечити збереження функціонального призначення такої споруди для укриття населення. У разі зміни власника новим власником має бути збережено функціональне призначення такої споруди для укриття населення.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Статтями 2, 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація прав здійснюється на засадах обов`язковості державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Крім того, статтею 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, підлягають обов`язковій державній реєстрації.

Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Законодавством до 01.01.2013 також передбачалась обов`язкова реєстрація прав власності на нерухоме майно шляхом внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв`язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об`єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.

Інструкцією про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, що затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 121 від 09.06.1998, та Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, що затверджене Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5, які діяли до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», передбачалась обов`язковість здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, системний аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що право державної власності зокрема на об`єкт нерухомого майна - захисну споруду цивільного захисту ПРУ № 51433 за адресою: м. Пустомити вул. Привокзальна 25 перебуває у державній власності та підлягає обов`язковій державній реєстрації.

Особливість реалізації права державної власності полягає у тому, що управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами.

Правові основи управління об`єктами державної власності визначає Закон України «Про управління об`єктами державної власності».

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" управління об`єктами державної власності це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Суб`єктами управління об`єктами державної власності є (серед інших державних органів) Фонд державного майна України (частина 1 статті 4 Закону України "Про управління об`єктами державної власності").

Відповідно до ст. 6 Закону уповноважені органи управління (зокрема, міністерства) відповідно до покладених на них завдань:

- передають функції з управління об`єктами державної власності господарським структурам та здійснюють контроль за діяльністю господарських структур;

- ведуть облік об`єктів державної власності, що перебувають в їх управлінні, здійснюють контроль за ефективним використанням та збереженням таких об`єктів;

- забезпечують проведення інвентаризації майна державних підприємств, установ, організацій, господарських структур відповідно до визначеного Кабінетом Міністрів України порядку;

- виконують інші передбачені законодавством функції з управління об`єктами державної власності.

Згідно з Законом України «Про Фонд державного майна України» Фонд є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику, зокрема, у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління .

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про Фонд державного майна України» (основні повноваження) Фонд представляє відповідно до законодавства інтереси України з питань визнання прав і регулювання відносин власності та використання державного майна, визначає право власності держави на розташоване на території України майно; приймає рішення про подальше використання державного майна (крім матеріальних носіїв секретної інформації), що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств у процесі приватизації; здійснює інші повноваження, визначені законами України та пов`язані з виконанням покладених на нього Президентом України завдань.

Фонд державного майна України здійснює повноваження безпосередньо та через свої регіональні відділення (представництва) (ст. 6 Закону). Регіональні відділення (представництва) діють на підставі положень, що затверджуються Головою Фонду державного майна України.

Згідно з пунктом 6 «Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.

Для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іншими законами України та цим Порядком.

Системний аналіз вказаних норм законодавства засвідчує, що органи державної влади, відповідно до своїх повноважень, повинні забезпечувати реалізацію державної політики у сфері володіння, користування і розпорядження об`єктами державної власності, у тому числі щодо реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що знаходяться у сфері їх управління.

Проте, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях будучи уповноваженим державою органом, який зобов`язаний діяти в її інтересах, всупереч встановленому законами обов`язку та порядку станом на дату пред`явлення позову не зареєструвало право власності на об`єкт державного майна захисну споруду цивільного захисту ПРУ № 51433 за адресою: м. Пустомити, вул. Привокзальна 25.

Разом з тим, системний аналіз наведених вище норм дає підстави для висновків про те, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях як орган державної влади, уповноважений управляти державним майном, несе обов`язок щодо державної реєстрації в установленому порядку права власності держави на майно, що належить до сфери його управління, та належного оформлення правовстановлюючих документів на нього.

Крім того, без реєстрації права державної власності держава в особі уповноваженого органу управління не може у повній мірі реалізовувати функції власника, в тому числі звертатись до суду в разі самовільного зайняття вказаного нерухомого майна чи вчинення інших протиправних дій якими порушуються інтереси держави. Окрім того, несвоєчасне проведення державної реєстрації речових прав може мати наслідком вибуття майна із державної власності, безпідставне заволодіння ним.

Таким чином, суд погоджується з доводами прокурора про те, що має місце протиправна бездіяльність Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, яка полягає у не вчиненні дій щодо державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, що перебуває у державній власності.

Як встановлено судом, за результатами розгляду запиту Пустомитівської окружної прокуратури Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях листом № 10-13-00572 від 05.02.2024 повідомило прокурора в якій зазначено, що захисна споруда цивільного захисту ПРУ № 51433 по вул. Привокзальній 25 в м. Пустомити не перебуває в сфері управління регіонального відділення у зв`язку з чим інформація щодо даної захисної споруди в РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях відсутня.

Судом встановлено, що наказом Регіонального відділення ФДМУ по Львівській області № 2212 від 04.10.1995 затверджено Акт оцінки вартості майна цілісного майнового комплексу ВАТ «Пустомитівське заводоуправління вапнових заводів» (54 522 875 тис. грн.), згідно якого з вартості майна вилучено вартість об`єктів, які не підлягають приватизації на суму 2294070 тис.крб. (приміщення цивільної оборони). Також, затверджено зміни до Статуту ВАТ «Пустомитівське заводоуправління вапнових заводів», у т.ч. Розділ 8 доповнено п. 8.4.13 в якому зазначено, що правління акціонерного товариства несе відповідальність за захист працюючих як в мирний, так і воєнний час, зобов`язується надавати працівникам сховище для подолання наслідків надзвичайних ситуацій, тощо (зміни зареєстровано 20.11.1995 за № 239 Пустомитівською районною радою народних депутатів).

Крім того, ст. 6.1 Статуту викладено в такій редакції: «Статутний фонд товариства становить 54522875 тис.грн.».

Тобто, до статутного фонду товариства не увійшла вартість приміщення цивільної оборони.

Також, згідно пунктом 22 Переліку майна, переданого до статутного фонду ВАТ «Пустомитівське заводоуправління вапнових заводів» (наказ Регіонального відділення ФДМУ по Львівській області № 2212 від 04.10.1995) визначено силосний склад (крім об`єкту цивільної оборони).

Отже, суд погоджується з доводами прокурора про те, що вищевказане ПРУ не увійшло до статутного фонду ВАТ, а залишилось у державній власності.

Водночас, слід зазначити, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2008 року № 1473-р "Про підготовку та проведення у 2009-2010 роках технічної інвентаризації захисних споруд цивільної оборони (цивільного захисту)", затверджено план заходів з підготовки та проведення у 2009-2010 роках технічної інвентаризації захисних споруд цивільної оборони (цивільного захисту), що додавався до розпорядження. А також зобов`язано міністерства, та інші центральні органи виконавчої влади (серед них і Фонд), Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські держадміністрації: забезпечити проведення протягом 2009-2010 років технічної інвентаризації захисних споруд цивільної оборони (цивільного захисту) відповідно до плану заходів, затвердженого цим розпорядженням, та до 1 грудня 2010 року поінформувати МНС про його виконання.

Так, відповідно до названого плану, серед іншого, визначено такі заходи: "Найменування заходу: 1. Формування переліку таких, що підлягають технічній інвентаризації, захисних споруд:

- що перебувають у державній власності; відповідальні за виконання: МНС, Фонд державного майна, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, строк виконання до 30 квітня 2009 року.

Тобто, фактично Кабінет Міністрів України зобов`язав відповідальних осіб провести технічну інвентаризацію захисних споруд цивільної оборони. Серед відповідальних за проведення технічної інвентаризації визначено Фонд та його підрозділи. Про необхідність проведення інвентаризації захисних споруд як державної власності, так і тих, котрі перебувають у комунальній чи приватній власності, Фонд був обізнаний з листопада 2008 року. Отже, Фонд повинен був виконати вимоги розпорядження КМУ № 1473-р у строк до 30 квітня 2009 року, а отже був зобов`язаний віднайти усі об`єкти державної власності - захисні споруди цивільної оборони та провести їхню технічну інвентаризацію.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" (у редакції, що була чинною на час прийняття вказаного розпорядження КМУ № 1473-р) управління об`єктами державної власності це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Суб`єктами управління об`єктами державної власності є (серед інших державних органів) Фонд державного майна України (частина 1 статті 4 Закону України "Про управління об`єктами державної власності").

На виконання вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2008 року № 1473-р "Про підготовку та проведення у 2009-2010 роках технічної інвентаризації захисних споруд цивільної оборони (цивільного захисту)" та з метою встановлення єдиного підходу до організації підготовки та проведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільної оборони (цивільного захисту), Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи 10 червня 2009 року прийнято наказ № 390 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо проведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільної оборони (цивільного захисту)".

У згаданих Методичних рекомендаціях визначено, що технічна інвентаризація захисних споруд - комплекс заходів, який проводиться із метою контролю за наявністю та фактичним технічним станом захисних споруд, їх належним утриманням та експлуатацією, встановлення рівня їх готовності до використання за призначенням, уточнення державного обліку захисних споруд, а також недопущення їх хаотичної реконструкції та переобладнання.

Об`єктами технічної інвентаризації є захисні споруди (сховища, протирадіаційні укриття) усіх форм власності, які прийняті в експлуатацію в установленому порядку та знаходяться на обліку в органах виконавчої влади та інших державних органах і установах, органах місцевого самоврядування.

У пункті 4 Методичних рекомендацій зазначено, що проведення технічної інвентаризації захисних споруд забезпечує, серед інших державних органів, Фонд який здійснює управління державним майном (у складі якого є захисні споруди), що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації.

А отже, Фонд ще у кінці 2008 року мав бути обізнаний про свій обов`язок забезпечити проведення у 2009 - 2010 роках технічної інвентаризації захисних споруд, зокрема тих, що не увійшли до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації.

Разом з тим, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях повідомлено прокуратуру про те, що захисна споруда цивільного захисту ПРУ № 51433 по вул. Привокзальній 25 в м. Пустомити не перебуває в сфері управління регіонального відділення, інформація щодо даної захисної споруди відсутня, відповідно, здійснення державної реєстрації права державної власності на ПРУ не проводились, що свідчить про бездіяльність вказаного державного органу.

За таких висновків суд критично оцінює доводи третьої особи про відсутність наданих прокурором доказів інвентаризації спірного укриття як підставу для відмови у позові, з огляду на те, що такі обставини підтверджують допущення протиправної бездіяльності відповідачем.

Водночас, ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції чинній на час виникнення вказаних правовідносин), наведено застереження, що приватизації не підлягають об`єкти державної власності, необхідні для виконання державою своїх функцій. У частині 3 цієї статті вказано, що перелік об`єктів (груп об`єктів), що не підлягають приватизації, затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.

На час виникнення спірних правовідносин, згідно п. 20 (додаток № 1) Декрету Кабінету Міністрів України № 26-92 від 31.12.1992 «Про перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається» протирадіаційні споруди не підлягали приватизації.

При цьому, суд враховує, що до статутного фонду ВАТ «Пустомитівське заводоуправління вапнових заводів» не увійшла вартість приміщення цивільної оборони, однак актом від 01.06.2017 ТзДВ «Пустомитівське заводоуправління вапнових заводів» передало ПП «Оліяр» згідно договору купівлі-продажу від 06.03.2017 силосного складу з іншими спорудами, а саме: захисною спорудою цивільного захисту (сховище) протирадіаційного укриття, обліковий № 51433) за адресою: м. Пустомити вул. Привокзальна, 25.

Постановою Верховної Ради України від 07 липня 1992 року № 2558-XII було затверджено Тимчасове положення про Фонд державного майна України (Фонд), згідно з п. 1 якого, Фонд був державним органом, який здійснював державну політику в сфері приватизації державного майна (у редакції станом на час приватизації спірного приміщення, втрата чинності 06.01.2012).

Основними завданнями Фонду, серед іншого, було визначено здійснення прав розпорядження майном державних підприємств у процесі їх приватизації, здійснення повноважень щодо організації та проведення приватизації майна підприємств, яке перебуває у загальнодержавній власності (пункт 4 Тимчасового положення).

Регіональне відділення Фонду - державний орган, який створюється Фондом, і йому підпорядковується (абзац перший пункту 1 Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 року № 412).

Отже, зі змісту наведених норм слідує, що регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області на час приватизації вищевказаного об`єкта мало самостійні функції у процесі приватизації та здійснювало повноваження з урядування від імені держави у даній сфері.

Разом з тим, таких повноважень не реалізувало та не зареєструвало права власності на спірне укриття, що призвело до безпідставної передачі захисної споруди цивільного захисту (ПРУ) № 51433 за адресою: вул. Привокзальна, 25, м. Пустомити Львівського району Львівської області третім особам.

Вищенаведене, на думку суду, свідчить про обґрунтованість позовних вимог, а також про те, що прокурором обрано належний та ефективний спосіб захисту у вигляді визнання протиправною бездіяльності Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, яка полягає у незабезпеченні оформлення та державної реєстрації права державної власності на об`єкт нерухомого майна - захисну споруду цивільного захисту (ПРУ) № 51433 за адресою: вул. Привокзальна, 25, м. Пустомити Львівського району Львівської області та зобов`язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях вчинити дії щодо державної реєстрації права державної власності на об`єкт нерухомого майна - захисну споруду цивільного захисту (ПРУ) № 51433 за адресою: вул. Привокзальна, 25, м. Пустомити Львівського району Львівської області.

Крім того суд критично оцінює доводи приватного підприємства «Оліяр» про те, що у спірному випадку має місце процес корпоратизації, оскільки, як встановлено судом, у Наказі Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Львівській області від 23.12.1998 № 1369 «Про затвердження протоколу засідання комісії з продажу акцій і завершення процесу приватизації ВАТ «Пустомитівське заводоуправління вапнових заводів» вказано про завершення процесу приватизації і роботи комісії з продажу акцій ВАТ «Пустомитівське заводоуправління вапнових заводів».

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не бачив необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені позивачем, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов слід задовольнити повністю.

Ураховуючи положення частини 2 статті 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Пустомитівської окружної прокуратури до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, приватного підприємства "Оліяр", товариства з додатковою відповідальністю «Пустомитівське заводоуправління вапнових заводів» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, яка полягає у незабезпеченні оформлення та державної реєстрації права державної власності на об`єкт нерухомого майна - захисну споруду цивільного захисту (ПРУ) № 51433 за адресою: вул. Привокзальна, 25, м. Пустомити Львівського району Львівської області.

3. Зобов`язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях вчинити дії щодо державної реєстрації права державної власності на об`єкт нерухомого майна - захисну споруду цивільного захисту (ПРУ) № 51433 за адресою: вул. Привокзальна, 25, м. Пустомити Львівського району Львівської області.

4. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено та підписано 10.03.2025.

Суддя Р.П. Качур