Постанова

від 04.11.2010 по справі 2а-6315/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 04 листопада 2010 року           09:35           № 2а-6315/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді  Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання  Розсошко К.В.  розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

 Заступника прокурора міста Києва в інтнрнсах держави в особі Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва

до

 Товариства з обмеженою відповідальністю "КФ"

про

 стягнення податкового боргу

Заступник прокурора м. Києва звернувся до суду в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва з позовом про стягнення з Товариством з обмеженою відповідальністю «КФ»податкового боргу у розмірі 186356,87 грн..  

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що зазначений борг виник внаслідок набуття статусу податкового боргу донарахованим позивачу податковим зобов’язанням з податку на додану вартість.

Відповідно до ст.121 Конституції України, представництво інтересів держави в суді покладено на органи прокуратури України.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.

У відповідності до п.6) ч. 2 ст. 20, ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб. Підставною представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або державою.

Представник відповідача до суду не прибув, відзиву на позов не надав. Причини неявки відповідача до суду не відомі, про дату та час судових засідань повідомлений належним чином.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КФ»зареєстровано Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією та взято на податковий облік Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва.

Позивачем подано податкова декларація з податку на додану вартість до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва 17.11.2009р.

Відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2191-ІІІ платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання зазначену у поданій ним податковій декларації протягом десяти календарних днів наступних за останнім днем відповідного граничного строку передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 цього закону для подання податкової декларації

Відповідно до пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання яку зазначає у податковій декларації.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженою з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до пп.. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визначається сумою податкового боргу платника податків.

Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «КФ»станом на 14.04.2010р. має податкову заборгованість зі сплати податку на додану вартість у сумі 185356,87 грн., у зв’язку з не сплатою суми у встановлені законом строки.

Згідно пп. 1, 3, 4 п. 2 ст. 6 Закону № 2181-ІІІ, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Податкові вимоги надсилаються: а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк; б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу. Податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення.

Відповідачу 03.12.2009р. було винесено першу податкову вимогу № 1/4477, яка отримана відповідачем 07.12.2009р. про що свідчить підпис директора Товариства з обмеженою відповідальністю «КФ»на корінці податкової вимоги.

Відповідачу 11.01.2010р. було винесено другу податкову вимогу № 2/132, яка відповідачем не отримана, та згідно пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181-ІІІ розміщена на дошці податкових оголошень, про що свідчить Акт № 5 від 25.01.2010р.

   Відповідно до п.11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу" державні податкові інспекції виконують, зокрема, такі функції: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Порядок звернення стягнення на майно платника податків в рахунок погашення податкового боргу визначено Законом України "Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Згідно з п.3.1.1 ст.3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.

Як вбачається зі змісту позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача суму податкового боргу в розмірі 672029,92 грн.

У той же час, як зазначено вище, чинним законодавством передбачено спеціальну процедуру стягнення з платника податків податкового боргу, а саме шляхом звернення стягнення на його активи.

У зв’язку з цим згідно зі ст. 8 цього Закону з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

Податковий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі застав за умови строку дії такої податкової застави більш як десять календарних днів.

Відповідно до ст.9 зазначеного Закону адміністративний арешт активів платника податків (далі - арешт активів) є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу.

Відповідно до п.п. 10.1.1 п.10.1 ст.10 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків.

Таким чином, позивачем було прийняте рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу від  25.02.2010 р. № 20.

Згідно з п.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу (далі - органи стягнення), є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст.3 цього Закону примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Отже, компетенція державного виконавця в частині здійснення заходів з погашення податкового боргу обмежується  виконанням виключно передбачених в ст.3 зазначеного Закону виконавчих документів.

Крім того, зазначена вище ст.5 Закону України "Про виконавче провадження" повноважень державного виконавця щодо стягнення податкових платежів не передбачає.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено наявність у відповідача непогашеного податкового боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вважає, що невірно обраний позивачем спосіб реалізації наданої йому компетенції, однак, не може звільняти платника податків (зборів) від обов’язку своєчасно вносити їх до відповідного бюджету.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач по справі, як суб’єкт владних повноважень, частково виконав покладений на нього обов’язку щодо доказування, а саме обґунтував наявність у відповідача непогашеного податкового боргу.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва  задовольнити частково.

          Звернути стягнення на активи Товариства з обмеженою відповідальністю "КФ" (Ідентифікаційний код - 32154876) з метою погашення заборгованості по податку на додану вартість в розмірі 185356,87 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя                                                                                                Р.О. Арсірій