Постанова

від 19.11.2010 по справі 2а-1514/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 19 листопада 2010 року           16:50           № 2а-1514/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І. В. та представників:

прокуратури:           Семененка В.П.;

позивача:                     Вернигори О.О.;

відповідача:                     Саєнко Ю.М.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

Прокурора Святошинського району міста Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Святошинському районі

міста Києва

до

Закритого акціонерного товариства “Компанія “Віктор”

про

стягнення заборгованості

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 19 листопада 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

О Б С Т А В И Н И  С П Р А В И:

04 лютого 2010 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Прокурор Святошинського району міста Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва (далі по тексту –позивач, Прокурор Святошинського району м. Києва в інтересах держави в особі ДПІ у Святошинському районі м. Києва) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Закритого акціонерного товариства “Компанія “Віктор” (далі по тексту –відповідач, ЗАТ “Компанія “Віктор”), в якому просив стягнути заборгованість по орендній платі з юридичних осіб у розмірі 273 916,39 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-1514/10/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 30 березня 2010 року. Судове засідання 30 березня 2010 року відкладалося на 20 травня 2010 року, через відсутність представників позивачів. 20 травня 2010 року в судовому засіданні залучено до матеріалів справи клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі та оголошена перерва до 06 липня 2010 року. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2010 року відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі та оголошено перерву до 26 серпня 2010 року через необхідність витребування додаткових доказів. В судовому засіданні 26 серпня 2010 року оголошувалася перерва до 18 жовтня 2010 року, а пізніше до 20 жовтня 2010 року та зобов’язано представника ДПІ у Святошинському районі м. Києва надати докази надсилання першої податкової вимоги. 20 жовтня 2010 року, у зв’язку із збільшенням позовних вимог, судом оголошувалася перерва до 12 листопада 2010 року, а пізніше з аналогічних підстав судом оголошувалася перерва до 19 листопада 2010 року.

Під час розгляду справи 19 листопада 2010 року представники позивача і прокуратури позовні вимоги підтримали в повному обсязі, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Закрите акціонерне товариство “Компанія “Віктор” зареєстровано Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 07 липня 1995 року (ідентифікаційний код 19348487) в якості суб’єкта підприємницької діяльності –юридичної особи, взято на облік ДПІ у Святошинському районі м. Києва як платник окремих податків, передбачених Законом України “Про систему оподаткування” (тут і далі по тексту нормативно-правові акти в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

За даними довідки про заборгованість відповідача перед бюджетом датованої 12 листопада 2010 року, ЗАТ “Компанія “Віктор” має борг по орендній платі з юридичних осіб на суму 634 989,03 грн. Заборгованість виникла на підставі самостійно поданих відповідачем податкових декларацій орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності: від 28 січня 2009 року №966 та від 29 січня 2009 року №3942, крім того обліковується пеня на суму 11 422,82 грн.

Таким чином, на момент розгляду справи за відповідачем обліковується борг по орендній платі з юридичних осіб на загальну суму 646 411,85 грн.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно зі статтею 9 Закону України “Про систему оподаткування” платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами, подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов’язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів), сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законами терміни, допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов’язані з утриманням об’єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов’язання –зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 1.3 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.

Відповідно до підпункту 16.4.1. пункту 16.4. статті 16 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Судом встановлено, що позивачем відповідно до положень підпункту 16.4.1. пункту 16.4. статті 16 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, нарахована пеня у розмірі 11 422,82 грн.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов’язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

При цьому Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на те, що спеціальним законом, який визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку та орендної плати з юридичних осіб за землі надані їм у користування, є Закон України “Про плату за землю”.

Відповідно до статті 2 Закону України “Про плату за землю”, використання землі в Україні є платним; плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель; розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом; за земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Частиною 1 статті 5 Закону України “Про плату за землю” визначено, що об’єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, в т.ч. на умовах оренди.

Відповідно до статті 13 Закону України “Про плату за землю”, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, —договір оренди такої земельної ділянки.

Статтею 17 Закону України “Про плату за землю” встановлено, що податкове зобов’язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власника та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

У відповідності до статті 27 Закону України “Про плату за землю” контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

Враховуючи вищевикладене, заперечення представника відповідача проти позову, на думку суду, є необгрунтованим та безпідставним.

Крім того, відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

В матеріалах справи відсутні докази сплати самостійно визначеної суми податкового зобов’язання ЗАТ “Компанія “Віктор” по орендній платі з юридичних осіб.

Підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Оскільки судом встановлено, що податкове зобов’язання відповідача не сплачено в установлені строки, таке податкове зобов’язання визнається податковим боргом.

Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.1 статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Згідно з підпунктом 6.2.1 пункту 6.1 статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов’язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.

Підпунктом 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкові вимоги надсилаються: а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов’язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов’язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк; б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення. У разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв’язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.

Підпунктом 6.3.2 пункту 6.3 статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що у разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється. Консолідованим вважається борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги.

Судом встановлено, що у зв’язку з несплатою податкових зобов’язань позивачем направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення першу податкову вимогу від 08 вересня 2009 року №1/1302 на суму 54 644,70 грн., однак зазначена кореспонденція повернулася позивачу через не можливість вручення відповідачу, що не знаходиться за вказаною адресою, і відповідно до акту від 24 вересня 2009 року №37/24-140 перша податкова вимога від 08 вересня 2009 року №1/1302 розміщена на дошці податкових оголошень.

Оскільки після направлення першої податкової вимоги, податковий борг залишився непогашеним, позивачем на адресу відповідача була направлена друга податкова вимога від 26 жовтня 2009 року 2/1535 на суму 109 462,62 грн, яка була отримана уповноваженою особою відповідача 15 листопада 2009 року, про що є підпис на звороті повідомлення про вручення поштового відправлення.

Таким чином, судом встановлено, що податкові вимоги надіслано (вручено) відповідачу у встановленому чинним законодавством порядку та не оскаржені.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи адміністративного позову, відповідач суду не надав, визнавши позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Враховуючи вищевикладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача –суб’єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Прокурора Святошинського району міста Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва задовольнити повністю.

2. Стягнути із Закритого акціонерного товариства “Компанія “Віктор” (03146, м. Київ, вул. Чаадаєва, 2-Б, ідентифікаційний код 19348487), на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок №33217812700009, код платежу 13050200, одержувач - УДК у Святошинському районі міста Києва, ідентифікаційний код 26077945, банк одержувача: ГУДК у місті Києві, МФО 820019) у розмірі 646 411,85 грн. (шістсот сорок шість тисяч чотириста одинадцять гривень вісімдесят п’ять копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                В.А. Кузьменко