Постанова

від 04.03.2025 по справі 604/773/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 604/773/24Головуючий у 1-й інстанції Сидорак Г.Б. Провадження № 22-ц/817/207/25 Доповідач - Гірський Б.О.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2025 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Гірського Б.О.

суддів Храпак Н.М., Костіва О.З.

за участю секретаря Гичко К.С.

представників сторін

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу №604/773/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 від імені якої діє адвокат Бєлкін Аркадій Давидович на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 20 листопада 2024 року і додаткове рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 28 листопада 2024 року та за апеляційними скаргами Фермерського господарства «Золотий жайвір» від імені якого діє адвокат Покотило Юрій Володимирович та ОСОБА_1 від імені якої діє адвокат Бєлкін Аркадій Давидович на додаткове рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 02 грудня 2024 року (судові рішення ухвалені суддею Сидорак Г.Б., повний текст основного рішення складено 25 листопада 2024 року) в справі за позовом Фермерського господарства «Золотий жайвір» до ОСОБА_1 про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання договору оренди землі поновленим, -

ВСТАНОВИВ:

В червні 2024 року Фермерське господарство «Золотий жайвір» (далі - ФГ «Золотий жайвір») звернулось до суду із вказаним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовували тим, що між ФГ «Золотий жайвір» та відповідачем ОСОБА_1 07.06.2017 року був укладений договір оренди землі №094 щодо земельної ділянки площею 2,7803 га, за кадастровим номером 6124610500:01:002:0141 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за межами населеного пункту на території Скалатської міської ради Підволочиського району Тернопільської області, стоком на 7 років.

Посилались на те, що після закінчення строку дії договору орендар продовжує користуватися земельною ділянкою, заперечень проти поновлення договору оренди протягом місяця після закінчення його строку від орендодавця не надходило, а тому договір вважається поновленим на новий строк.

Стверджували, що позивач завчасно, до закінчення строку договору, направив відповідачу лист, в якому повідомив про намір скористатися своїм правом та додав до листа проект нового договору та проект Додаткової угоди №1 до цього договору.

Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» було доповнено Земельний кодекс України статтею 126-1 та Закон України «Про оренду землі» статтею 32-2.

З метою приведення умов договору у відповідність до чинного земельного законодавства позивач направив відповідачу повідомлення, в якому повідомив про необхідність приведення договору оренди землі у відповідність до чинного земельного законодавства, до якого було долучено два примірника Додаткової угоди №02/05/24 до договору оренди землі, один примірник якої після підписання підлягав поверненню позивачу.

Умовами додаткової угоди передбачалося внесення змін до Договору оренди, а саме доповнення п. 7 Договору, який передбачав, що після закінчення строку, на який укладено договір, він автоматично поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.

Вказане повідомлення з примірниками додаткової угоди було направлено відповідачу та вручено, однак підписаного орендодавцем примірника додаткової угоди орендар не отримав.

Вважали, що відповідач не вчинив дії щодо поновлення договору оренди, не підписав примірників додаткових угод до договору оренди землі, що є зволіканням з його сторони.

На підставі наведеного, просили:

- визнати укладеною Додаткову угоду №02/05/24 до Договору оренди землі №094 від 07 червня 2017 року, виклавши її в редакції, яка наведена у позовній заяві;

- визнати поновленим (укладеним на новий строк) договір оренди землі №094 від 07 червня 2017 року, виклавши Додаткову угоду №1 до даного договору в редакції, яка наведена у позовній заяві;

Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 20 листопада 2024 року позов задоволено частково.

Визнано договір оренди землі, укладений між Фермерським господарством «Золотий жайвір» та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 2,7803 га, кадастровий номер 6124610500:01:002:0141, поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені Договором оренди землі №094 від 07 червня 2017 року.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ФГ «Золотий жайвір» сплачену суму судового збору в розмірі 3028 грн.

Додатковим рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 28 листопада 2024 року заяву представника ФГ «Золотий жайвір» адвоката Покотила Ю.В. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ФГ «Золотий жайвір» понесені витрати на оплату правничої допомоги в розмірі 5000 грн.

Додатковим рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 02 грудня 2024 року заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Бєлкіна О.Д. про встановлення розміру судових витрат задоволено частково.

Стягнуто з ФГ «Золотий жайвір» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на оплату правничої допомоги в розмірі 5000 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Бєлкін А.Д. просить рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 20 листопада 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Також просить скасувати додаткове рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 28 листопада 2024 року, змінивши розподіл судових витрат.

Вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, таким, що підлягає скасуванню у зв`язку із неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Звертає увагу на те, що свідки ОСОБА_2 і ОСОБА_3 показали, що при безпосередньому спілкуванні з відповідачкою ОСОБА_1 остання неодноразово повідомляла про своє небажання на поновлення договору оренди, доручила ОСОБА_3 надати відповіді від її імені, що не бажає поновлювати договір оренди.

Вважає, що фактично ОСОБА_3 здійснювала представництво ОСОБА_1 перед ФГ «Золотий жайвір» щодо вирішення питання про поновлення орендних відносин.

Крім того, ОСОБА_3 повідомила, що саме вона 07.06.2017 року уклала договір оренди землі від імені ОСОБА_1 та власноруч підписала його, проти чого орендар не заперечував.

Вважає, що представництво може здійснюватись на підставі усного договору.

Стверджує, що ОСОБА_1 показала своє волевиявлення на небажання на поновлення договору оренди через представника ОСОБА_3 , проте суд першої інстанції безпідставно не визнав заперечення ОСОБА_1 на поновлення орендних відносин, складених і направлених ОСОБА_3 .

Зазначає, що судом не наведено мотивів відхилення доказів показів свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_3 щодо уповноваження відповідачем ОСОБА_1 своєї матері - ОСОБА_3 на заперечення у поновленні договору оренди, як того вимагає ч.3 ст. 86 ЦПК України.

Звертає увагу на те, що позивач ініціював вирішення спору в судовому порядку, ще до закінчення строку дії договору оренди від 07 червня 2017 року, оскільки 29.05.2024 року було подано заяву про забезпечення позову, а 04.06.2024 року позовну заяву.

Вказує на те, що після відкриття провадження у справі ОСОБА_1 не бажаючи поновлювати договір оренди, 27.06.2024 року уклала договір з адвокатом на представництво у справі.

Відповідачем в особі адвоката на адресу суду та позивача 28.06.2024 року було направлено відзив на позов, в якому заперечувалось проти позову та підтверджувалось, що у відповідача відсутній намір продовжувати договір оренди землі.

Вважає, що наведене свідчить, що орендар отримав повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі протягом одного місяця після закінчення строку договору.

Таким чином вважає, що орендодавець завчасно листами від 09.02.2024 року, 16.04.2024 року, 09.05.2024 року, а потім відзивом на позов від 28.06.2024 року висловила своє волевиявлення та повідомила орендаря про небажання продовжувати з позивачем договірні відносини.

Вважає, що суд задовольняючи позов, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, оскільки вийшов за межі позовних вимог і самостійно обрав правову підставу позову умови пункту 8 Договору оренди землі, що не було підставою позову в цій справі.

В апеляційній скарзі на додаткове рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 02 грудня 2024 року ФГ «Золотий жайвір» просить його скасувати, а заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі повернути заявнику без розгляду.

Посилається на те, що представником відповідача не було дотримано вимог ч.2 ст. 183 ЦПК України, оскільки копії заяви з долученими до неї доказами на підтвердження витрат на правничу допомогу позивач не отримував і в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження такого направлення представником відповідача.

Зазначає, що таке порушення процесуального порядку подання до суду заяви про ухвалення додаткового рішення та долучених до неї доказів, позбавило позивача права на подання своїх заперечень проти поданих доказів.

Крім цього, вважає, що заявлений стороною відповідача розмір судових витрат був завищений і неспівмірним із обсягом наданих юридичних послуг.

В апеляційній скарзі на додаткове рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 02 грудня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бєлкін А.Д. просить його змінити, стягнувши із позивача на користь відповідача понесені витрати на оплату правничої допомоги в розмірі 10000 грн.

Вважає, що обставини справи свідчать, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу були необхідними, розумними, виправданими та обґрунтованими.

У відзиві на апеляційну скаргу ФГ «Золотий жайвір» просить залишити її без задоволення, а рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 20 листопада 2024 року та додаткове рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 28 листопада 2024 року залишити без змін.

Звертає увагу на те, що орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору не направив орендарю лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, а орендар у свою чергу продовжує користуватись земельною ділянкою.

Посилається на відсутність жодних відомостей, які б свідчили про недобросовісну поведінку орендаря.

Вважає, що висновки суду першої інстанції є законними та обґрунтованими.

Вказує на те, що стороною відповідача до суду першої інстанції не подавалось жодних заперечень щодо необґрунтованості чи неспівмірності заявлених до стягнення витрат, тому підстав для скасування додаткового рішення суду від 28 листопада 2024 року також немає.

У відзиві на апеляційну скаргу фермерського господарства представник ОСОБА_1 - адвокат Бєлкін А.Д. просить залишити її без задоволення.

Вважає, що вимога ч.2 ст. 183 ЦПК не застосовується до заяви представника відповідача від 25 листопада 2024 року,та вказана заява не відноситься до жодної із заяв, які визначені ч.7 ст. 43 ЦПК України.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Бєлкін А.Д. просить апеляційні скарги задовольнити та заперечив проти задоволення апеляційної скарги позивача.

Представник позивача адвокат Покотило Ю.В. в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні апеляційних скарг відповідача та задовольнити апеляційну скаргу фермерського господарства.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, ознайомившись з матеріалами справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 07 червня 2017 року ОСОБА_1 та ФГ «Золотий жайвір», в особі Дацківа В.П., уклали договір оренди землі №094, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за межами населеного пункту на території Скалатської міської ради Підволочиського району Тернопільської області, площею 2,7803 га, кадастровий номер 6124610500:01:002:0141. Договір оренди зареєстрований 20.06.2017 року, що вбачається з Витягу з ДРРП №90288254 від 22.06.2017 року.

Відповідно допунктів 7та 8зазначеного договору,його укладенона 7років.Умовами договорупередбачено,що позакінченню строку,на якийбуло укладенодоговір,орендар маєпереважне правоперед іншимиособами наукладення договоруоренди земліна новийстрок.У випадкуякщо орендарпродовжує користуватисяземельною ділянкоюпісля закінченнястроку договоруоренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

04 квітня 2024 року орендар ФГ «Золотий жайвір» на адресу орендодавця ОСОБА_1 направив лист-повідомлення про намір скористатися правом на продовження орендних відносин та додав проекти Додаткової угоди №1 та Договору оренди землі №С-0141, що підтверджується описом вкладення та накладною на відправлення, копії яких долучені до позовної заяви. Додатковою угодою №1 пропонувалось внести наступні зміни: «Сторони домовились продовжити дію Договору оренди землі №094 від 07 червня 2017 року на 7 (сім) років. У зв`язку із цим, а також враховуючи, що державна реєстрація права оренди Орендаря за Договором була проведена 20 червня 2017 року, Сторонами погоджено, що Договір діє до 20 червня 2031 року. Сторонами встановлено умову щодо поновлення договору оренди землі відповідно до статті 126-1 Земельного кодексу України, а саме: після закінчення строку, на який укладено даний договір, він автоматично поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.» Вказане відправлення вручено особисто 11.04.2024 року.

Проект договору оренди землі №С-0141 передбачав строк укладення договору оренди на 10 років та умову щодо поновлення договору оренди землі відповідно до ст. 126-1 Земельного кодексу України, а саме: після закінчення строку, на який укладено договір, він автоматично поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.

Окрім того, 03 травня 2024 року орендар ФГ «Золотий жайвір» на адресу орендодавця ОСОБА_1 за вих.№С-0605-4 від 02.05.2024 року направив повідомлення про необхідність приведення Договору оренди землі №094 від 07.06.2017 року у відповідність до чинного земельного законодавства. До вказаного повідомлення додано два примірники Додаткової угоди №02/05/24, згідно з якою договір оренди доповнюється новим пунктом 7: «Сторонами встановлено умову щодо поновлення договору оренди землі відповідно до ст. 126-1 Земельного кодексу України, а саме: після закінчення строку, на який укладено договір, він автоматично поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається». Вказане відправлення вручено особисто 06.05.2024 року.

Згідно наданих представником відповідачки копій листів-повідомлень ОСОБА_1 не бажала поновлювати договір оренди землі №094 від 07.06.2017 року. Вказані листи направлялись на адресу позивачу 27.02.2024 року, 30.04.2024 року та 25.05.2024 року.

Допитані в суді першої інстанції свідки ОСОБА_2 (донька відповідачки) та ОСОБА_3 (матір відповідачки) повідомили суду, що орендодавець ОСОБА_1 не бажала продовжувати орендні відносини з позивачем. Зазначали, що відповідач тривалий час проживає за кордоном, в Україні буває вкрай рідко, а тому займатися справами з приводу оренди землі усно просила свою матір.

Зокрема, свідок ОСОБА_3 (матір відповідачки) в суді першої інстанції пояснила, що вона тричі від імені ОСОБА_1 направляла листи на адресу позивача, в яких повідомляла про небажання поновлювати договір оренди землі. Ці листи ОСОБА_3 писала або власноручно, або з сторонньою допомогою. Спілкування з ОСОБА_1 з приводу погодження таких листів у них відбувалося за допомогою телефонного зв`язку. Влітку 2024 року ОСОБА_1 перебувала протягом 2 днів в Україні та надала їй доручення на представництво інтересів. Стверджувала, що ОСОБА_1 категорично заперечує щодо продовження орендних відносин з позивачем.

Свідок ОСОБА_2 (донька відповідачки) в суді першої інстанції пояснила, що коли ОСОБА_3 отримала листи від ФГ «Золотий жайвір», то відразу повідомила її, а вона в свою чергу за допомогою месенджера Viber зв`язалася з матір`ю. Їй відомо, що ОСОБА_1 не бажала і не бажає й надалі продовжувати орендні відносини з позивачем. Повідомила, що 05 липня 2024 року ОСОБА_1 перебувала Україні та в м. Тернополі у приватного нотаріуса оформила довіреності на представництво її інтересів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ..

Згідно п.п.1-5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам судові рішення не відповідають.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору не направив орендарю лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, а ФГ «Золотий жайвір» продовжує користуватися земельною ділянкою.

З таким висновком колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Частиною першою статті 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються положеннями статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Так, відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 цього Закону по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою та дев`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Таким чином, для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Такий правовий висновок про застосування норм права у подібних правовідносинах викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18).

Так, з матеріалів справи вбачається, що 07 червня 2017 року ОСОБА_1 та ФГ «Золотий жайвір», в особі Дацківа В.П., уклали договір оренди землі №094.

Враховуючи положення ч.1 ст. 19 Закону України «Про оренду землі» та п.7 Договору, строк дії договору оренди закінчився 07 червня 2024 року.

Пунктами 7, 8 Договору оренди землі №094 від 07.06.2017 року передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір, орендар має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. У випадку якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і завідсутності протягомодного місяцяпісля закінченнястроку договорулиста-повідомленняорендодавця прозаперечення упоновленні договоруоренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Так, суд першої інстанції критично оцінив надані адвокатом Бєлкіним А.Д. листи-повідомлення про небажання ОСОБА_1 продовжувати орендні відносини з ФГ «Золотий жайвір», так як такі власноручно відповідачем написані не були, а ОСОБА_3 не була уповноваженою в передбачений законом спосіб на вчинення таких дій від імені відповідача.

Разом з тим, колегія суддів вважає слушними доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що після відкриття провадження у справі Ковальчук О.І. не бажаючи поновлювати договір оренди, 27.06.2024 року уклала договір з адвокатом на представництво у справі.

Відповідачем в особі адвоката на адресу суду та позивача 28.06.2024 року, через систему Електронний суд, було направлено відзив на позов, в якому заперечувалось проти позову та підтверджувалось, що у відповідача відсутнє волевиявлення і відсутній намір продовжувати договір оренди.

Згідно квитанції №1298994 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС вказаний відзив разом із додатками було доставлено ФГ «Золотий жайвір» 28.06.2024 року.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до переконання, що орендодавцем ОСОБА_1 , як власником землі, було дотримано п.8 Договору оренди землі №094 від 07.06.2017 року, оскільки протягоммісячного термінупісля закінченнястроку діїдоговору орендиземлі, вона, через свого представника - адвоката Бєлкіна А.Д., заперечила проти його поновлення. Крім того, вона підтримала всі надіслані від її імені листи-повідомлення про небажання продовжувати дію договору оренди земельної ділянки з позивачем.

Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі.

Відтак, з урахуванням встановлених фактичних обставин даної справи, підстав вважати Договір оренди землі №094 від 07.06.2017 року поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, колегія суддів не вбачає.

На зазначене, суд першої інстанції уваги не звернув, а тому прийшов до помилкового висновку про часткове задоволення позову.

Із урахуванням наведеного, рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 20 листопада 2024 року в оскаржуваній частині підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Доводи відзиву на апеляційну скаргу, поданого представником позивача, висновків апеляційного суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 року у справі № 904/8884/21 (провадження № 12-39гс22) зазначено, що за загальним правилом, у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення. Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23.12.2021 року у справі № 925/81/21, від 09.02.2022 року у справі № 910/17345/20, від 15.02.2023 року у справі № 911/956/17(361/6664/20), від 07.03.2023 року у справі № 922/3289/21, від 14.07.2021 року у справі № 761/15741/17, від 26.07.2023 року у справі № 754/4352/21, від 24.01.2024 року у справі № 752/1058/23.

Відтак додаткове рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 28 листопада 2024 року, яким заяву представника ФГ «Золотий жайвір» адвоката Покотила Ю.В. про ухвалення додаткового рішення було задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ФГ «Золотий жайвір» понесені витрати на оплату правничої допомоги в розмірі 5000 грн. також підлягає скасуванню, відповідно у задоволенні заяви представника Фермерського господарства «Золотий жайвір» про стягнення понесених витрат на оплату правничої допомоги слід також відмовити.

Щодо додаткового рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 02 грудня 2024 року.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За змістом статті 6 ЦПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частина перша, пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини перша, друга статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 270 ЦПК України).

Заява про ухвалення додаткового рішення є заявою з процесуальних питань.

Тож подання учасником справи заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу потрібно здійснювати із дотриманням вимог ЦПК України, встановлених для подання клопотань (заяв) з процесуальних питань.

Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлено він встановлюється судом (частина третя статті 182 ЦПК України).

Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення з процесуальних питань визначені у статті 183 ЦПК України.

Будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви (клопотання, заперечення) (пункт 6 частини першої статті 183 ЦПК України).

За правилами частини другої статті 183 ЦПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Згідно з частиною четвертою статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

За правилами частини дев`ятої статті 83 ЦПК України суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Порівняльний аналіз правил частини дев`ятої статті 83 ЦПК України та частини четвертої статті 183 ЦПК України дає підстави для висновку, що правило частини дев`ятої статті 83 ЦПК України застосовується у разі подання до суду безпосередньо доказів, а правило частини четвертої статті 183 ЦПК України у разі подання до суду заяв, клопотання чи заперечення, у тому числі і з доданими до них додатками на підтвердження вимог цих заяв, клопотань, заперечень.

Колегія суддів враховує, що у справі, яка переглядається, представник відповідача подав до суду першої інстанції заяву про стягнення судових витрат (яку він назвав про встановлення розміру судових витрат), до якої додав додатки докази понесення витрат на правничу допомогу, які є складовими заяви про ухвалення додаткового рішення, а тому до такої заяви підлягають застосуванню правила частини четвертої статті 183 ЦПК України щодо подання заяв, а не правило частини дев`ятої статті 83 ЦПК України щодо подання доказів.

Таким чином, докази понесення витрат на правничу допомогу є додатками до заяви про ухвалення додаткового рішення у справі, а тому під час вирішення питання про прийняття до розгляду такої заяви суд повинен керуватися правилами статті 183 ЦП України, зокрема і застосовувати наслідки недотримання таких правил як неподання доказів направлення копії заяви разом із додатками іншим учасникам справи повернення заяви без розгляду, що відповідає правилу частини четвертої статті 183 ЦПК України.

Верховний Суд у постанові від 21.09.2022 у справі №725/1301/21 (провадження №61-20691св21) зазначив, що встановивши порушення позивачем установленого процесуальним законом порядку пред`явлення до відшкодування витрат на правничу допомогу, а саме не направлення позивачем на адреси інших учасників справи (відповідачів) документів, які підтверджують понесені витрати на правничу допомогу, що позбавило відповідачів можливості подати до суду клопотання про неспівмірність розміру таких витрат відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України, суд апеляційної інстанції обґрунтовано повернув без розгляду клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Аналогічна практика вирішення заяв про ухвалення додаткового рішення, до яких заявники не додали докази надіслання (ненадання) іншим учасникам такої заяви з доданими до неї додатками, сформована Верховним Судом і в ухвалах від 25.02.2021 у справі № 906/977/19, від 01.09.2022 у справі №759/13013/14-ц (провадження № 61-14029св21), від 16.01.2023 у справі №640/23065/14 (провадження № 61-1456ск21), від 02.02.2023 у справі №466/1403/20 (провадження № 61-10035св22), від 27.03.2023 у справі №756/820/20 (провадження № 61-8952св22) на стадії касаційного розгляду справи.

Так, з матеріалів справи вбачається, що в суді першої інстанції представником відповідача адвокатом Бєлкіним А.Д. до заяви про стягнення судових витрат, в якій він просив ухвалити додаткове рішення у справі, не було надано доказів направлення цієї заяви з додатками до неї іншим сторонам по справі.

З огляду на зазначене, така заява підлягала поверненню без розгляду.

Водночас суд першої інстанції на вказану обставину уваги не звернув, відтак прийшов до помилкового висновку про часткове задоволення вищезгаданої заяви.

На підставі наведеного, додаткове рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 02 грудня 2024 року слід скасувати, а заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Бєлкіна О.Д. про стягнення судових витрат повернути без розгляду.

Доводи відзиву на апеляційну скаргу, поданого представником відповідача, висновків апеляційного суду не спростовують.

Згідно з ч.9 ст.158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Так, ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 30 травня 2024 року заяву ФГ «Золотий жайвір» про забезпечення позову задоволено.

Заборонено ОСОБА_1 до вирішення спору по суті вчиняти дії, пов`язані із передачею у володіння чи користування інших осіб земельної ділянки, кадастровий номер 6124610500:01:002:0141.

Заборонено державним реєстраторам, іншим суб`єктам та посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії, здійснювати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційні дії щодо внесення відомостей про припинення права оренди Фермерського господарства «Золотий жайвір» на земельну ділянку за кадастровим номером 6124610500:01:002:0141, номер запису про інше речове право - 21051161.

Таким чином, враховуючи, що за результатами розгляду даної справи судами, як першої так і апеляційної інстанцій повністю відмовлено у задоволенні позовних вимог ФГ «Золотий Жайвір», тому підлягає до скасування у ухвала Підволочиського районного суду Тернопільської області від 30 травня 2024 року про вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 367, 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 20 листопада 2024 року та додаткове рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 28 листопада 2024 року задовольнити.

Рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 20 листопада 2024 року та додаткове рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 28 листопада 2024 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Фермерського господарства «Золотий жайвір» до ОСОБА_1 про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі і визнання договору оренди землі поновленим та заяви представника Фермерського господарства «Золотий жайвір» про стягнення понесених витрат на оплату правничої допомоги.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 02 грудня 2024 року залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Золотий жайвір» на додаткове рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 02 грудня 2024 року задовольнити.

Додаткове рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 02 грудня 2024 року скасувати, а заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Бєлкіна О.Д. про стягнення судових витрат повернути без розгляду.

Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 30 травня 2024 року у даній справі.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 12 березня 2025 року.

Головуючий Гірський Б.О.

Судді: Храпак Н.М.

Костів О.З.