Постанова від 03.03.2025 по справі 910/20127/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2025 р. Справа№ 910/20127/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Корсака В.А.

Алданової С.О.

за участю:

секретаря судового засідання: Звершховської І.А.,

представників сторін:

від прокуратури: Маліцька Ю.С. (в залі суду),

від позивача: не з`явились,

від відповідача: Аврамкин О.М. (в залі суду),

розглянувши апеляційну скаргу

Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об`єднання «Київський завод автоматики»

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 (повний текст складено 21.10.2024)

у справі № 910/20127/23 (суддя Андреїшина І.О.)

за позовом Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону в інтересах держави в особі військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

до Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об`єднання «Київський завод автоматики»

про визнання недійсним пункту 4.2 договору №КЗА-ВС-002 від 07.04.2022 та стягнення 87 534,40 грн,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

У грудні 2023 року Запорізька спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону (далі - прокуратура) в інтересах держави в особі Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - ВЧ НОМЕР_1 ) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання Київський завод автоматики» (далі - ПрАТ «НВО «Київський завод автоматики», Завод), в якому просить:

- визнати недійсним п. 4.2 договору №КЗА-ВС-002 від 07.04.2022, з відповідними змінами в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 70 469,80 грн, укладеного між позивачем та відповідачем;

- стягнути з ПрАТ «НВО «Київський завод автоматики» 87 534,40 грн, з яких: 70 469,80 грн сплаченого ПДВ, 3 573,69 грн 3% річних та 13 490,91 грн інфляційних втрат.

На обґрунтування заявлених вимог прокурор зазначає, що п. 4.2 договору №КЗА-ВС-002 від 07.04.2022 в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість у розмірі 70 469,80 грн є недійсним, оскільки суперечить положенням законодавства, а тому Завод зобов`язаний повернути отримані у складі ціни товару грошові кошти в розмірі 70 469,80 грн, з урахуванням втрат від інфляції та 3% річних.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 позов задоволено повністю. Визнано недійсним пункт 4.2 договору №КЗА-ВС-002 від 07.04.2022, з відповідними змінами, в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 70 469,80 грн, укладений між ПрАТ «НВО «Київський завод автоматики» та ВЧ НОМЕР_1 . Стягнуто з ПрАТ «НВО «Київський завод автоматики» на користь ВЧ 3029 70 469,80 грн сплаченого ПДВ, 3 573,69 грн 3% річних та 13 490,91 грн інфляційних втрат. Стягнуто з ПрАТ «НВО «Київський завод автоматики» на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону судовий збір у розмірі 5 368,00 грн.

Суд дійшов висновку, що визначення сторонами у п. 4.2 договору №КЗА-ВС-002 від 07.04.2022 ціни з урахуванням ПДВ у розмірі 70 469,80 грн здійснено з порушенням постанови Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022, що свідчить про недодержання при укладенні спірного пункту договору встановлених ст. 203 ЦК України вимог, а тому є підставою для визнання його недійсним у силу приписів ст. 215 ЦК України.

Суд наголосив, що постачання позивачу товару (код продукції згідно з ДК 021:2015 « 35420000-4 Частини транспортних засобів військового призначення») на виконання умов договору №КЗА-ВС-001 від 07.04.2022 підлягає оподаткуванню за нульовою ставкою, а тому умови п. 4.2 договору щодо включення суми податку на додану вартість є безпідставними.

Суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та наявність правових підстав для визнання недійсним п. 4.2 договору на поставку (закупівлю) продукції №КЗА-ВС-002 від 07.05.2022 у частині включення до договірної ціни ПДВ.

При цьому суд відхилив як необґрунтовані посилання відповідача на те, що забезпечення транспорту Національної гвардії України, до переліку (транспорту) якої не входять технічні засоби спеціального військового призначення - бронетанкове озброєння, запасні частини до якого є предметом договору, не підпадають під дію підп. «г» підп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 розділу V Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022, з огляду на те, що відповідач не спростував та не довів в передбаченому ГПК України порядку, що поставлений за договором товар (запасні частини до бронетанкового озброєння та техніки) використовується Національною гвардією України для виконання інших, не передбачених законодавством заходів і повноважень, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Визнаючи обґрунтованою вимогу щодо стягнення з відповідача отриманої суми ПДВ у розмірі 70 469,80 грн як безпідставно набутої, суд зазначив, що оскільки відповідач суму податку на додану вартість у розмірі 70 469,80 грн отримав та оплата відбулась за товар, який підлягав оподаткуванню за нульовою ставкою, дана сума коштів є перерахованою поза межами договірних платежів та має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом.

Суд, перевіривши правильність розрахунку 3% річних та інфляційних втрат за період з 18.04.2022 по 25.12.2023, не виходячи при цьому за межі періоду, заявленого позивачем, встановив, що вказаний розрахунок виконано відповідно до вимог закону та арифметично вірно, а отже позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 3 573,69 грн та інфляційних втрат у сумі 13 490,91 грн, слід задовольнити повністю в заявленому розмірі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2024, ПрАТ «НВО «Київський завод автоматики» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю і закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України. У випадку не знаходження підстав для закриття провадження у справі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 у справі №90/20127/23 повністю та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, здійснити розподіл судових витрат.

Скаржник вважає, що спір у цій справі стосується питання визначення бази оподаткування податком на додану вартість, тобто належить до предметної юрисдикції адміністративного суду, а тому суд першої інстанції безпідставно не закрив провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України як у спорі, що не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, натомість спірне судове рішення не містить в собі обґрунтування відмови у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі.

Також, на думку апелянта, суд першої інстанції неправильно застосував приписи ст. 203, 215 ЦК України. Відповідач зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022 податком на додану вартість з нульовою ставкою обкладаються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту в т.ч. Національної гвардії, в той час як товаром за договором є запасні частини до бронетанкового озброєння.

Скаржник вважає, що п. 4.2 договору, який визначає вартість запасних частин до бронетанкового озброєння, яка (вартість) вказана з урахуванням ПДВ, відповідає діючому законодавству України, а тому відсутні правові підстави для визнання цього пункту договору недійсним на підставі ст. 203, 215 ЦК України та стягнення в порядку ст. 1212 ЦК України коштів (ПДВ). Застосування місцевим судом ст. 625 та 1212 ЦК України апелянт вважає неправильним.

Позиції учасників справи.

Прокурор надав відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів апеляційної скарги Заводу заперечує та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін як законне та обґрунтоване.

ВЧ НОМЕР_1 надала відзив на апеляційну скаргу, у якому просить у задоволенні апеляційної скарги заводу відмовити, оскаржуване рішення - залишити без змін. Позивач зазначає, що у постанові Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022 відсутній перелік того, які саме операції оподатковуються за нульовою ставкою.

На думку позивача, відповідач під час розгляду справи по суті не спростував та не довів, що поставлений за договором товар (запасні частини до бронетанкового озброєння та техніки) використовується Національною гвардією України для виконання інших, не передбачених законодавством заходів і повноважень, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Оскільки відповідач отримав від нього 70 469,80 грн податку на додану вартість у складі ціни товару, враховуючи, що цей товар не підлягав оподаткуванню, позивач вважає обґрунтованими вимоги щодо повернення суми 70 469,80 грн в порядку ст. 1212 ЦК України.

Прокуратура надала додаткові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу, у якому зазначила, що поставлений за договором товар є додатковим обладнанням зокрема для спеціальних, спеціалізованих транспортних засобів), підпадає під дію постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану», відповідної до якої операції з постачання товарів (запасних частин, акумуляторних батарей, автомобільних шин, охолоджуючих рідин, комплектуючих, додаткового обладнання тощо), визначених нормативними та технічними документами для транспортних засобів (зокрема спеціальних, спеціалізованих транспортних засобів), а також пально-мастильних матеріалів Збройним Силам, Національній гвардії, обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою».

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2024 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/20127/23 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ПрАТ «НВО «Київський завод автоматики» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 до надходження матеріалів справи №910/20127/23.

04.11.2024 матеріали справи №910/20127/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заводу на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 у справі №910/20127/23. Розгляд справи призначено на 11.12.2024.

11.12.2024 колегія суддів у судовому засіданні протокольно оголосила перерву у розгляді справи до 27.01.2025 на підставі ст. 216 ГПК України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 повідомлено ВЧ НОМЕР_1 , що наступне судове засідання у справі відбудеться 10.02.2025.

Судове засідання призначене на 10.02.2024 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Корсака В.А. на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2025 призначено судове засідання на 03.03.2025.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

07.04.2022 ВЧ НОМЕР_1 (замовник) та ПрАТ «НВО «Київський завод автоматики» (постачальник) уклали договір на поставку (закупівлю) продукції №КЗА-ВС-002 (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити запасні частини до бронетанкового озброєння та техніки, а замовник - прийняти й оплатити продукцію в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Код продукції згідно з ДК 021:2015 « 35420000-4 Частини транспортних засобів військового призначення».

Згідно з п. 4.2 загальна сума договору складає 422 818,80 грн, у т.ч. ПДВ 20% (70 469,80 грн): блок СП 10-01 у кількості 1 шт вартістю 105 337,00 грн (без ПДВ), Блок УУД 14-02 у кількості 2 шт загальною вартістю 247 012,00 грн (без ПДВ).

Розрахунок за продукцію здійснюється шляхом оплати у розмірі 100% ціни продукції тільки після її фактичного отримання замовником на підставі належним чином оформлених видаткових накладних постачальника на відвантажену продукцію (п. 4.4 договору).

Відповідно до п. 4.5 договору оплата за продукцію здійснюється в національній валюті України - гривні. Розрахунки за продукцію здійснюються за фактом поставки та передачі продукції постачальником шляхом перерахування замовником грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника впродовж 20-ти банківських днів з моменту поставки та передачі продукції замовнику.

За умовами п. 10.1 договір діє з дати набрання ним чинності до 24.04.2022, а в частині проведення розрахунків - до повного їх виконання.

За видатковою накладною від 11.04.2022 №29 Завод поставив замовнику обумовлений договором товар «Запасні частини ТЗ спеціального військового призначення» на суму 422 818,80 грн, у т.ч. ПДВ (70 469,80 грн).

Платіжним дорученням №1005 від 17.04.2022 ВЧ НОМЕР_1 оплатила поставлений Заводом товар на суму 422 818,80 грн, у т.ч. ПДВ - 70 469,80 грн.

ВЧ НОМЕР_1 звернулась до Заводу з листами за вих. №3/29/10/2/2-5984 від 28.08.2023 та за вих. №3/29/10/2/2-8153 від 02.11.2023, у яких, посилаючись на положення постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» та пп. «г» п. 195.1.2 ст. 195 Податкового кодексу України, просила вирішити питання про повернення грошових коштів (70 469,80 грн ПДВ 20%), сплачених, зокрема, за договором №КЗА-ВС-002 від 07.04.2022.

Звертаючись з позовом в інтересах держави в особі ВЧ НОМЕР_1 , прокурор зазначив, що позивач як орган, уповноважений на здійснення відповідних функцій держави у спірних правовідносинах, не вжив належних заходів щодо усунення порушень в межах своїх повноважень, в т.ч. шляхом звернення до суду.

Листом від 06.12.2023 (вих. №5-4-4786ВИХ-23) спеціалізована прокуратура повідомила позивача про прийняття рішення щодо пред`явлення прокурором позову щодо захисту інтересів держави.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Щодо звернення прокурора з позовом у цій справі суд зазначає таке.

За ч. 3 ст. 3 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених

законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право

звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє

прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Аналогічна за змістом правова норма закріплена у ст. 53 ГПК України.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Звертаючись до господарського суду з позовною заявою в даній справі, прокурор посилався на положення ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом 4 цієї частини.

Матеріали справи свідчать, що поданий прокурором позов в інтересах держави в особі ВЧ НОМЕР_1 .

Частинами 4, 5 ст. 53 ГПК України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача, У разі відсутності такого орган}' або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до абз. 2 п. 5 рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 в справі №1-1/99 поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

За змістом положень ст. 170 ЦК України держава у цивільних відносинах діє через органи державної влади, а не через державні, комунальні установи, підприємства чи підприємства об`єднань громадян, які не мають статусу суб`єкта владних повноважень.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, від 21.06.2024 у справі №905/1907/21 дійшла висновку про те, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абз. 3 ч. 3 ст. 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням положень абз. 1 ч. 3 цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень незалежно від наявності статусу юридичної особи.

У свою чергу, ВЧ3029 не є державним органом у розумінні наведених правових норм. Зокрема, у спірних правовідносинах вказаний позивач є суб`єктом господарювання та не здійснює жодних владно-управлінських функцій по відношенню до Товариства. Тобто, прокурор фактично звертається до суду не в інтересах держави, а в інтересах суб`єкта господарювання поза відносинами представництва.

Зокрема, державні організації (установи, заклади), на відміну від державного органу, не мають державно-владних повноважень та не виступають від імені держави.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 13.12.2022 у справі №676/2301/20.

Суд встановив, що ВЧ3029 за своєю організаційно-правовою формою є державною установою, а не державним органом. Крім того, у спірних правовідносинах дана установа діяла як звичайний господарюючий суб`єкт, а не як суб`єкт владних повноважень. Тому пред`явлення позову в інтересах такого суб`єкта є неправомірним, оскільки виходить за межі повноважень прокурорського представництва.

Положеннями ст. 6, 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 ЦК України).

Частиною 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч. 5 ст. 180 ГК України).

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Податок на додану вартість, визначений в п.п. 14.1.178 п. 14.1 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу (п. «а» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України).

02.03.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану», якою з метою виконання мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні», та відповідно до підп. «г» підп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України постановив таке.

1. Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.

2. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.

Суд зазначає, що зазначена Постанова Кабінету Міністрів України містить посилання на підп. «г» п.п. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.п. «г» п.п. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

Також з преамбули Постанови №178 чітко вбачається, що її положення застосовуються виключно до операцій з постачання товарів на виконання мобілізаційних завдань.

Мобілізаційні завдання (замовлення) - це окремі вимоги мобілізаційного плану щодо номенклатури, обсягів виробництва необхідної продукції, утворення і підготовки до розгортання спеціальних формувань, а також затверджені в установленому порядку першочергові заходи мобілізаційної підготовки, які доводяться для виконання до центральних і місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування. До підприємств, установ і організацій, що залучаються до виконання мобілізаційних завдань (замовлень), мобілізаційні завдання (замовлення) доводяться на підставі затверджених основних показників мобілізаційного плану і договорів (контрактів), що укладаються в порядку, передбаченому законодавством (стаття 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію").

Відповідно до абз. 16 ст. 12 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" порядок укладання договорів (контрактів) на виконання підприємствами, установами і організаціями мобілізаційних завдань (замовлень), зокрема на поставку матеріально-технічних ресурсів, виконання робіт та надання послуг, у тому числі щодо поставки готової продукції, забезпечення виконання зазначених завдань (замовлень) матеріально-технічними ресурсами, а також щодо їх фінансування, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Укладання договорів (контрактів) на виконання підприємствами, установами та організаціями мобілізаційних завдань здійснюється в порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 №586 «Про затвердження Порядку укладення договорів (контрактів) на виконання підприємствами, установами та організаціями мобілізаційних завдань (замовлень)» (далі - Порядок № 586) {Гриф обмеження доступу "Для службового користування" підтверджено Розпорядженням КМ №605-р від 23.08.2016}.

Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 20.05.2019 №248 «Про затвердження Змін до Інструкції яро організацію в Міністерстві оборони України та Збройних Силах України укладення договорів (контрактів) на виконання мобілізаційних завдань (замовлень)», яким внесено зміни до Інструкції про організацію в Міністерстві оборони України та Збройних Силах України укладення договорів (контрактів) на виконання мобілізаційних завдань (замовлень) (далі - Інструкція) (затверджена наказом Міністерства від 08.11.2016 №595/ДСК, п. 7 вказаної Інструкції викладено в такій редакції: «Договори (контракти) на виробництво та поставку продукції, виконання робіт, надання послуг в особливий період укладаються у тримісячний строк після затвердження мобілізаційних завдань (замовлень). Виконання умов таких договорів (контрактів) розпочинається з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) чи з моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях. Строки та суттєві зміни виконання умов договорів (контрактів) визначаються окремою додатковою угодою до укладеного в мирний час договору (контракту) на виконання мобілізаційного завдання».

Вказаним Наказом Міністерства також внесено зміни до п. 9 Інструкції та викладено його в такій редакції: «Вартість виробництва та поставки продукції, виконання робіт, надання послуг, що передбачені мобілізаційними завданнями (замовленнями), визначається; на дату укладення договору (контракту) - в орієнтовних цінах предмета договору; на дату укладення додаткової угоди до договору (контракту) - в договірних цінах предмета договору».

З системного аналізу зазначених положень законодавства вбачається, що договори (контракти) на виконання мобілізаційних завдань укладаються в мирний час з визначенням орієнтовної піни предмета договору та виконуються після рішення про мобілізацію (крім цільової) чи з моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, при чому договірна ціна предмета договору та строки виконання договорів визначаються після оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) чи з моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, шляхом укладання додаткової угоди до вже укладених у мирний час договорів на виконання мобілізаційних завдань. Такі договори (контракти) укладаються виключно на підставі Порядку №586, згідно з умовами Інструкції, та відповідно до типової форми, затвердженої Міністерством економіки України.

Таким чином, положення Постанови №178 не можуть застосовуватись до договорів, які починаючи з 24.02.2022 укладаються не в рамках мобілізаційних завдань.

Суд встановив, що ВЧ НОМЕР_1 та Завод уклали спірний договір 07.04.2022, тобто після прийняття Постанови Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану», з визначеною у ньому ставкою податку у розмірі 20%.

Згідно з п. 4.2 загальна сума договору складає 422 818,80 грн, у т.ч. ПДВ 20% (70 469,80 грн): блок СП 10-01 у кількості 1 шт вартістю 105 337,00 грн (без ПДВ), Блок УУД 14-02 у кількості 2 шт загальною вартістю 247 012,00 грн (без ПДВ).

Так, Блок УУД 14-02 - це підсилювач потужності УУД14-02 (UUD14-02, УУД 14-02, УУД-14-02, УУД14 02, УУД1402) для посилення сигналів по потужності та управління виконавчим електродвигуном ЕДМ-20М приводів вертикального та горизонтального наведення. Область застосування: Застосовується у стабілізаторах озброєнь бойових модулів «Штурм» та «Парус» виробів БТР-3Е1 (стабілізатор озброєння СВУ-500-4Ц) та БТР-4 (стабілізатор озброєння СВУ-500-4Ц-01).

Блок СП 10-01 - це статичний перетворювач СП10-01 (SP10-01, СП 10-01, СП-10-01, СП10 01, СП1001) призначений для електроживлення змінною напругою 36 400 Гц блоків стабілізаторів озброєння. Може використовуватися в стабілізаторах озброєння 2Е36-I для БМП-2, а також в інших системах бронетехніки замість перетворювача ПТ200Ц-ІІІ. Принцип дії: Електронний перетворювач постійної напруги 27 В змінне 3-фазне синусоїдальне 36 В, з частотою 400 Гц.

Наказом від 19.12.2016 №1313 «Про затвердження Положення про організацію експлуатації бронетанкового озброєння та техніки, іншого майна номенклатури бронетанкової служби Національної гвардії України» відповідно до Законів України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (зі змінами), «Про Національну гвардію України» (зі змінами), постанови Кабінету Міністрів України від 04.08.2000 №1225 «Про затвердження Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах» (зі змінами), з метою належної організації експлуатації бронетанкового озброєння та техніки, іншого військового майна номенклатури бронетанкової служби в Національній гвардії України Міністерство внутрішніх справ України затвердило Положення про організацію бронетанкового озброєння та техніки, іншого майна номенклатури бронетанкової служби Національної гвардії України.

Це Положення визначає: організацію бронетанкової служби територіальних управлінь, з`єднань, військових частин і підрозділів (загонів), вищих військових навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), баз, установ та закладів Національної гвардії України (далі - військові частини) та її основні завдання; обов`язки посадових осіб бронетанкової служби; порядок організації експлуатації бронетанкового озброєння та техніки (далі - БТОТ) з`єднань, військових частин та підрозділів; особливості списання БТОТ та бронетанкового майна (далі - БТМ); порядок ведення обліку та категорійність БТОТ і БТМ військової частини; порядок пред`явлення претензії, претензійну роботу; порядок транспортування БТОТ; форми облікових документів.

У цьому Положенні терміни та скорочення використовуються в таких значеннях:

бронетанкове майно (БТМ) - складові одиниці, деталі та комплектуючі вироби, що безпосередньо використовуються для підтримання БТОТ у технічно справному стані, належність яких до конкретних марок машин визначається технічним описом БТОТ, відповідними каталогами і комплектувальними відомостями;

використання БТОТ - етап експлуатації, протягом якого БТОТ працюють відповідно до свого функціонального призначення із дотриманням установлених експлуатаційною документацією норм та правил, що забезпечують нормальну роботу всіх агрегатів, систем та механізмів, а також дотримання заходів безпеки.

До бронетанкового озброєння та техніки належать:

бронетанкове озброєння - танки, бойові машини піхоти (далі - БМП), бойові машини десанту (далі - БМД), бронетранспортери (далі - БТР), броньовані розвідувально-дозорні машини (далі - БРДМ), бойові розвідувальні машини (далі - БРМ), броньовані автомобілі (далі - БА), до яких належать бойові броньовані колісні машини, що мають озброєння;

бронетанкова техніка - броньовані ремонтно-евакуаційні машини (далі - БРЕМ), танкові тягачі, рухомі засоби ремонту та обслуговування (далі - танкоремонтні майстерні), мотоцикли, квадроцикли, а також бронетанкові базові машини (далі - ББМ), до яких належать бази танків, БМП, гусеничних та колісних БТР, БРДМ, БА, спеціальні шасі, що використовуються для монтажу озброєння і військової техніки.

Отже, постачання товару за спірним договором не є операцією з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту позивача для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, оскільки товар (блок СП 10-01 у кількості 1 шт та блок УУД 14-02 у кількості 2 шт) не є таким, що забезпечують безпосередньо саме транспортну функцію для переміщення особового складу Збройних Сил чи Національної гвардії та інших військових формувань, а призначений для належного забезпечення роботи саме озброєння бронетанкової техніки - комплексу засобів ураження, автоматичних систем і приладів управління вогнем.

Крім того, оскільки спірний договір ВЧ НОМЕР_1 та Завод уклали після 24.02.2022 (введення воєнного стану в Україні), а також виходячи з його змісту, суд вважає, що спірний договір не є договором, що укладений на виконання мобілізаційних завдань у розумінні вищевказаних приписів чинного законодавства.

А отже, правові підстави для застосування положень Постанови №178 та, відповідно, положень підп. «г» підп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 ПК України до спірних правовідносин відсутні.

При вирішенні спору у цій справі суд також враховує, що жодних повідомлень від контролюючого органу про порушення відповідачем вимог податкового законодавства, у т.ч. щодо порядку справляння ПДВ, а також щодо зазначення ним недостовірної інформації у відповідній податковій звітності матеріали справи не містять.

Так само у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які свідчили би про наявність інших випадків, передбачених законодавством, для застосування нульової ставки оподаткування у разі постачання саме спірного товару.

За таких обставин підстави для визнання недійсним п. 4.2 договору №КЗА-ВС-002 від 07.04.2022 відсутні.

Оскільки вимога про стягнення 87 534,40 грн є похідною від основної вимоги про визнання недійсним п. 4.2 спірного договору, у задоволені якої відмовлено, така вимога задоволенню також не підлягає.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ч. 2ст. 277 ГПК України).

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч. 4 ст. 277 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення місцевого господарського суду має бути скасовано з прийняття нового судового рішення про відмову у позові.

Судові витрати.

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на прокуратуру.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об`єднання «Київський завод автоматики» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 у справі №910/20127/23 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 у справі №910/20127/23 скасувати.

3. Прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

4. Стягнути зі Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону (р/р UA228201720343110002000025746, МФО 820172 в ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 39969443) на користь Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об`єднання Київський завод автоматики» (04116, місто Київ, вулиця Старокиївська, будинок 10, ідентифікаційний код 14309356) 8 052,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

6. Справу №910/20127/23 повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 12.03.2025.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді В.А. Корсак

С.О. Алданова