ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" березня 2025 р. Справа№ 910/9000/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Алданової С.О.
Корсака В.А.
за участю:
секретаря судового засідання: Звершховської І.А.,
представників сторін:
від позивача: не з`явились,
від відповідача: не з`явились,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АБ31"
на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 (повний текст складено 19.11.2024)
у справі № 910/9000/24 (суддя Лиськов М.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АБ31"
про стягнення 1 766 605,28 грн,
в с т а н о в и в :
Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Термінал» (далі - ТОВ «Термінал») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АБ31" (далі - ТОВ «АБ31») заборгованість за договором в загальному розмірі 2 166 605,28 грн.
На обґрунтування заявлених вимог ТОВ «Термінал» посилається на порушення ТОВ «АБ31» умов договору поставки №ДП050423/3 від 05.04.2023 в частині оплати отриманої продукції в повному обсязі.
03.09.2024 ТОВ «Термінал» подало заяву про зменшення позовних вимог, у якій просило з ТОВ «АБ31» 729 200,00 грн основного боргу, 70 499,39 грн 3% річних, 63 233,40 грн інфляційних втрат та 903 672,49 грн пені.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ТОВ "АБ31" на користь ТОВ "Термінал" 729 200,00 грн боргу, 70 499,39 грн 3% річних, 63 233,40 грн інфляційних витрат, 903 672,49 грн пені та 21 199,26 грн витрат по сплаті судового збору.
Суд дійшов висновку, що сума заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 729 200,00 грн документально підтверджена та належним чином доведена, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що цей він є арифметично вірним, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 70 499,39 грн 3% річних та 63 233,40 грн інфляційних витрат, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню повністю.
Також суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені і встановив, що сума відповідає вимогам законодавства та умовам укладеного між сторонами договору, а тому визнав обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача 903 672,49 грн пені.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2024, ТОВ "АБ31" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Термінал" до ТОВ "АБ31" в частині стягнення 63 233,40 грн інфляційних втрат. Витрати по сплаті судового збору, які понесені ТОВ "АБ31" при оскарженні судового рішення, покласти на позивача.
Скаржник вважає, що рішення в оскаржуваній частині ухвалено з порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та з невідповідністю викладених у рішенні висновків встановленим обставинам.
На думку апелянта, суд не дослідив в повній мірі строки нарахування позивачем інфляційних втрат саме з червня 2023 року, що суперечить ст. 74 ГПК України.
Позиції учасників справи.
ТОВ «Термінал» надало відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні доводи на їх спростування, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін як законне та обґрунтоване.
ТОВ «Термінал» подало заяву, у якій просить розглянути справу №910/9000/24 без участі уповноваженої особи Товариства та залишити рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 у справі №910/9000/24 без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «АБЗ1» без задоволення.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2024 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/9000/24 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ТОВ "АБ31" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 до надходження матеріалів справи №910/9000/24.
26.12.2024 матеріали справи №910/9000/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2025 справа №910/9000/24 передана на розгляд колегії у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Владимиренко С.В., Корсак В.А. (у зв`язку з відпусткою судді Алданової С.О.).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2024 апеляційну скаргу ТОВ "АБ31" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 у справі №910/9000/24 залишено без руху. Надано ТОВ "АБ31" строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання доказів сплати судового збору в сумі 4 542,00 грн у встановленому порядку. Попереджено ТОВ "АБ31", що у випадку неусунення у встановлений термін недоліків, апеляційну скаргу буде повернуто скаржнику.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "АБ31" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 у справі №910/9000/24. Розгляд справи призначено на 12.02.2025.
Судове засідання, призначене на 12.02.2025, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Корсака В.А. на лікарняному.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2025 призначено судове засідання на 05.03.2025.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2025 справа №910/9000/24 передана на розгляд колегії у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 прийнято апеляційну скаргу ТОВ "АБ31" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 у справі №910/9000/24 до провадження у визначеному складі суду.
Представники сторін у судове засідання не з`явились.
ТОВ «Термінал» у поданій суду заяві просило здійснювати розгляд справи без участі його представника.
ТОВ «АБ31» про причини неявки свого представника не повідомило, про дату, час та місце розгляду справи було повідомлене належним чином.
Колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін, оскільки у справі достатньо матеріалів для її розгляду; позиція скаржника обґрунтована, чітко та зрозуміло викладена у апеляційній скарзі.
Водночас відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 202 ГПК України).
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).
Апеляційний суд відзначає, що у апеляційній скарзі ТОВ «АБ31» просить рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Термінал" до ТОВ "АБ31" в частині стягнення 63 233,40 грн інфляційних втрат, а тому апеляційний перегляд оскаржуваного рішення здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
05.04.2023 ТОВ «Термінал» (постачальник) та ТОВ «АБЗ1»» (покупець) уклали та підписали договір поставки паливно-мастильних матеріалів №ДП050423/3 (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, передати у власність покупцеві паливно-мастильні матеріали партіями, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та своєчасно оплатити цей товар.
Ціна, асортимент, кількість (об`єм) та порядок поставки кожної партії товару погоджується сторонами та відображається в рахунку-фактурі та видаткових накладних (п. 1.2 договору).
Згідно з п. 3.1 договору товар поставляється узгодженими партіями. Під партією розуміється кількість товару, погоджена сторонами та зазначена у супровідних документах (видаткових накладних, актах прийому-передачі).
Нафтопродукти вважаються переданими постачальником та прийнятими покупцем за якістю - згідно з технічними умовами та іншими нормативно-технічними актами і за кількістю - згідно з товарно-транспортними документами (п. 3.3 договору).
Відповідно до п. 3.8 договору перехід права власності підтверджується покупцем шляхом підписання видаткової накладної або акта прийому-передачі.
Підписання видаткової накладної або акта прийому-передачі покупцем підтверджує, що покупець приймає дану партію в кількості і за ціною, вказаними у видатковій накладній або акті прийому-передачі.
05.04.2023 сторони підписали додаток №1 до договору, згідно з п. 1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 100 000 літрів, а покупець - прийняти товар та оплатити за ціною 44,40 грн/літр, усього на суму 4 440 000,00 грн з ПДВ. Датою поставки є дата оформлення видаткової накладної (п. 4 додатка).
Згідно з п. 2 додатку №1 розрахунки за відповідну партію товару здійснюються покупцем шляхом оплати у розмірі 100% не пізніше 01.06.2023.
Термін відвантаження - протягом 10 календарних днів з моменту підписання додатка (п. 6 додатка) покупець приймає товар, що поставляється за цим додатком, по кількості, зазначеній у видаткових накладних (п. 7 додатка). У всьому, що не передбачено умовами даного додатка, сторони керуються умовами Договору.
Всього на виконання договору за видатковими накладними №оРН-0407/01 від 07.04.2023, №оРН-0410/02 від 10.04.2023 та №оРН-0412/01 від 12.04.2023 ТОВ «Термінал» поставило ТОВ «АБ31» дизельне пальне ДП-З-Євро5-ВО ТОВ «АБЗ1» в об`ємі 93000 літрів на суму 4 129 200,00 грн.
Звертаючись з позовом у справі, що розглядається, ТОВ «Термінал» зазначає, що ТОВ «АБЗ1» сплатило за отриманий товар з порушенням строків оплати та не в повному обсязі, зокрема, 23.06.2023 - 1 000 000,00 грн, 10.11.2023 - 1 000 000,00 грн та 29.12.2023 - 1 000 000,00 грн, у зв`язку з чим у ТОВ «АБ31» утворилась заборгованість, яка станом на дату подання позову склала 1 129 200,00 грн.
Окрім суми основного боргу ТОВ «Термінал» просило стягнути з ТОВ «АБ31» 70 499,39 грн 3% річних, 63 233,40 грн інфляційних втрат та 903 672,49 грн пені.
30.08.2024 під час розгляду справи ТОВ «АБ31» сплатило ТОВ «Термінал» 400 000,00 грн заборгованості за договором, у зв`язку з чим позивач подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій просив стягнути з ТОВ «АБ31» 729 200,00 грн основного боргу, 70 499,39 грн 3% річних, 63 233,40 грн інфляційних втрат та 903 672,49 грн пені.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Згідно зі ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 ЦК України).
Частиною 1 ст. 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Згідно з п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Суд встановив, що сторони уклали договір поставки, на виконання якого ТОВ «Термінал» поставило ТОВ «АБ31» товар, за який ТОВ «АБ31» мало розрахуватися шляхом оплати у розмірі 100% не пізніше 01.06.2023, однак станом на цю дату ТОВ «АБ31» отриманий товар не оплатило.
Оплату товару ТОВ «АБ31» здійснило 23.06.2023 - 1 000 000,00 грн, 10.11.2023 - 1 000 000,00 грн та 29.12.2023 - 1 000 000,00 грн, у зв`язку з чим у ТОВ «АБ31» утворилась заборгованість, яка станом на дату подання ТОВ «Термінал» позову склала 1 129 200,00 грн.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Кредитору, у свою чергу, згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.
Зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 виснував таке.
Статтею 625 ЦК України передбачено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.
Водночас на практиці існують різні підходи до застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов`язання становить неповний місяць.
З огляду на таке, Об`єднана палата Касаційного господарського суду визнала за доцільне роз`яснити, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає необхідності відступу від такого способу розрахунку інфляційних збитків у порядку ст. 625 ЦК України, оскільки він не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при розрахунку інфляційних збитків.
Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що при з`ясуванні підставності нарахування кредитором інфляційних втрат у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України судам належить визначити конкретну дату (подію), з настанням якої пов`язується строк виконання грошового зобов`язання; дослідити обставини виконання зобов`язання боржником (борг погашався частинами чи однією сумою у повному обсязі) та з`ясувати період у часі, упродовж якого мало місце прострочення боржника у виконанні зобов`язання перед кредитором.
У визначенні строку (терміну) виконання зобов`язання судам необхідно враховувати загальні положення ЦК України про порядок визначення та обчислення строків (термінів), зокрема, щодо початку і закінчення строку (терміну), а також умови вчиненого сторонами спору правочину, на підставі якого виникло зобов`язання.
Апеляційний суд встановив, що за умовами договору поставки ТОВ «АБ31» мало здійснити оплату товару у розмірі 100% не пізніше 01.06.2023, тобто прострочення виконання зобов`язання з оплати товару почалось 02.06.2023. Саме з 02.06.2023 ТОВ «Термінал» здійснює нарахування інфляційних втрат.
У перевірці розрахунку заявлених до стягненні інфляційних втрат апеляційний суд використовує Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій (https://ips.ligazakon.net/calculator/ff), який розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції виконує шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості. Сукупний індекс інфляції розраховується за формулою: ІІс = (ІІ1 / 100) х (ІІ2 / 100) х (ІІ3 / 100) х ... (ІІZ / 100), де ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення; ІІ2 - індекс інфляції за другий місяць прострочення; ІІ3 - індекс інфляції за третій місяць прострочення; ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.
Там же зазначено, що вважається, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а внесена з 16 по 31 число не індексується і розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число відповідного місяця, інфляційна зміна розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця - інфляційна зміна розраховується з урахуванням цього місяця.
Апеляційний суд також враховує, що за встановлених вище обставин («АБЗ1» отримало товар на суму 4 129 200,00 грн та сплатило за нього 23.06.2023 - 1 000 000,00 грн, 10.11.2023 - 1 000 000,00 грн та 29.12.2023 - 1 000 000,00 грн; заборгованість ТОВ «АБ31» станом на дату подання позову склала 1 129 200,00 грн) заборгованість ТОВ «АБ31» станом на 02.06.2023 складала 4 129 200,00 грн, однак ТОВ «Термінал» заявило до стягнення інфляційні втрати, нараховані на 1 129 200,00 грн (що не перевищує розмір боргу відповідача станом на період нарахування).
Перевіривши наданий позивачем та здійснений судом першої інстанції розрахунок інфляційних нарахувань, колегія суддів вважає його арифметично вірним та погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з ТОВ «АБ31» на користь ТОВ «Термінал» 63 233,40 грн інфляційних нарахувань.
Доводи апеляційної скарги зазначеного не спростовують.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим; підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Судові витрати.
У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
У Х В А Л И В :
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АБ31" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 у справі №910/9000/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 у справі №910/9000/24 залишити без змін.
3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.
4. Справу №910/9000/24 повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 12.03.2025.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді С.О. Алданова
В.А. Корсак
Суд | Північний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 05.03.2025 |
Оприлюднено | 13.03.2025 |
Номер документу | 125767032 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі купівлі-продажу, з них поставки товарів, робіт, послуг, з них |
Господарське
Північний апеляційний господарський суд
Євсіков О.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні