Постанова від 04.03.2025 по справі 912/706/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2025 року м. Дніпро Справа № 912/706/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Верхогляд Т.А.,

при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОТРАНССЕРВІС-21"

на рішення Господарського суду Кіровоградської області (суддя Глушков М.С.) від 13.06.2024р. у справі № 912/706/24

за позовом Фізичної особи-підприємця Кучугура Володимир Васильович ( АДРЕСА_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОТРАНССЕРВІС-21" (вул. Бульварна, буд. 1, м. Олександрія, Олександрійський район, Кіровоградська область, 28000)

про стягнення 321 078,02 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Кучугура Володимир Васильович звернувся до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотранссервіс-21" про стягнення 321 078,02 грн заборгованості за Договором оренди транспортного засобу від 26.12.2021 з яких: 157 268,00 грн - орендна плата у період з 31 січня 2022 року по 01.10.2023 року, 43 500,00 грн - орендна плата у період з 01.10.2023 по 01.01.2024, 120 310,02 грн - нараховані відсотки.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 13.06.2024р. у справі № 912/706/24:

- позовні вимоги задоволено частково;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОТРАНССЕРВІС-21" на користь Фізичної особи-підприємця Кучугури Володимира Васильовича 200 768 грн орендних платежів, 5 780,31 грн пені та 3 098,24 грн судового збору;

- в іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивовано обставинами неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором оренди транспортного засобу від 26.12.2021 в частині оплати орендних платежів за весь час користування. Суд зазначив, що заявлена сума відсотків є пенею, а тому її нарахування повинно бути обмежено подвійною обліковою ставкою НБУ, періодом нарахування у 6 місяців з моменту виникнення прострочення. Судом здійснено перерахунок суми пені у відповідності до вказаних вимог.

До Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКОТРАНССЕРВІС-21", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 13.06.2024р. у справі № 912/706/24 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на ті обставини, що до договору оренди транспортного засобу, укладеного за участі фізичної особи - підприємця повинні застосовуватися положення ч. 2 ст. 799 ЦК України, згідно яких договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Набуття фізичною особою статусу підприємця, не змінює її статусу фізособи, а наявність статусу підприємця не свідчить про те, що така особа виступає вже як особа, прирівняна до юридичної особи. Тоді як спірний договір не був нотаріально посвідчений.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Позивач та відповідач не забезпечили явку своїх представників у судове засідання. Про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що апеляційним судом не визнавалася явка учасників справи в судове засідання обов`язковою, а їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті у відсутності позивача та відповідача.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, розгляд призначено у судове засідання на 04.03.2025 о 11:15 год.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 26.12.2021 між Фізичною особою - підприємцем Кучугурою Володимиром Васильовичем (далі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотранссервіс-21" (далі - Орендар) укладено Договір оренди транспортного засобу, відповідно до якого Орендодавцем було передано, а Орендарем прийнято у строкове платне користування транспортний засіб - вантажний сміттєвоз - С (далі - Транспортний засіб), свідоцтво про державну реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 , марки та моделі ЗИЛ - 130, за VIN № НОМЕР_2 , 1982 року випуску (далі -Договір) (а.с. 7-8).

Цільове призначення предмета оренди: з метою вивезення ТПВ зі сміттєвих майданчиків розташованих на території Олександрійської міської територіальної громади до міського сміттєзвалища (п. 1.4.).

Відповідно до пункту 2.3.4. Договору, до обов`язків Орендаря входить своєчасно та в повному розмірі вносити орендну плату.

Відповідно до пункту 3.1. Договору розмір орендної плати за Договором становить 14 500,00 грн на місяць.

Орендну плату Орендар незалежно від наслідків своєї господарської діяльності сплачує у безготівковому порядку на поточний рахунок Орендодавця наперед за наступний місяць (квартал, півріччя) не пізніше 15 числа поточного місяця (пункт 3.2. Договору).

Відповідно до пункту 4.5. Договору за кожен календарний день прострочення у внесенні Орендодавцю орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю пеню у розмірі 5 % від суми боргу.

Строк дії Договору встановлений до 26 грудня 2023 року, разом з цим закінчення строку дії договору не звільняє Сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору (пункт 5.3., 5.4. Договору).

Відповідно до пункту 5.9. Договору встановлено, що Договір вважається розірваним із моменту належного оформлення Сторонами відповідної додаткової угоди до Договору, якщо інше не встановлено у додатковій угоді, Договорі або у чинному законодавстві.

Договором встановлено, якщо Орендар продовжує користуватися Предметом оренди після закінчення строку Договору, то за відсутності заперечень Орендодавця протягом одного місяця, Договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений Договором (пункт 5.12 Договору).

26.12.2021 на виконання умов Договору позивач передав відповідачу об`єкт оренди, що підтверджується Актом приймання-передачі транспортного засобу (а.с. 9).

Позивач зазначає, що 13.07.2023 відповідач надіслав лист позивачу про бажання розірвати договір оренди транспортного засобу від 26.12.2021, але враховуючи наявну заборгованість зі сплати оренди сторони не дійшли згоди (а.с. 10).

Також, позивач вказує, що відповідач порушив свої зобов`язання по сплаті оренди за використання транспортного засобу. Так, станом на 01.10.2023 заборгованість склала 157 268,00 грн, тому на адресу відповідача направлено досудову вимогу від 03.10.2023, якою встановлено семиденний термін сплати заборгованості з моменту отримання Досудової вимоги (а.с. 34). Вказану досудову вимогу відповідач отримав 10.10.2023 (а.с. 34-36).

Однак, досудова вимога проігнорована відповідачем, орендна плата у розмірі 157 268,00 грн, що утворена у період з 31.01.2022 по 01.10.2023 та орендна плата у розмірі 43 500,00 грн, що утворена у період з 01.10.2023 по 01.01.2024 до теперішнього часу не сплачена.

04.01.2024 відповідач повернув позивачу об`єкт оренди, відповідно до Акта приймання - передачі (а.с. 37).

Враховуючи відсутність оплати орендних платежів з боку відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно ч. 1 ст. 798 ЦК України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

Відповідно до частин 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 3 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

Матеріалами справи підтверджується передача позивачем відповідачу об`єкта оренди на виконання умов Договору.

Також, встановлено, що об`єкт оренди перебував у користуванні відповідача з 26.12.2021 до 04.01.2024.

Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем орендних платежів в розмірі та за період, заявленому позивачем до стягнення.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача орендної плати у загальній сумі 200 768, 00 грн підставно задоволено судом першої інстанції.

Відповідач у апеляційній скарзі не заперечує факту перебування у нього в користуванні спірного майна позивача та неоплати за таке користування.

У зв`язку з простроченням оплати орендних платежів позивач нарахував відсотки на підставі п. 4.5. договору.

Суд першої інстанції кваліфікував такі нарахування як пеню, здійснив перерахунок за кожним орендним платежем, обмеживши розмір пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України та шестимісячним строком нарахування згідно ч. 6 ст. 232 ГК України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань". За розрахунком суду сума пені склала 5 780,31 грн.

В апеляційній скарзі відповідачем також не викладено заперечень щодо стягнення судом пені у вказаній сумі.

Доводами апеляційної скарги є невідповідність договору вимогам ст. 799 ЦК України щодо форми договору найму транспортного засобу відсутність нотаріального посвідчення.

За положеннями ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Зокрема, у ст. 220 ЦК України визначено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Якщо сторона посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам сторони.

Частинами першою, другою статті 799 ЦК України передбачено, що договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Частина перша статті 283 ГК України, яка регулює оренду майна у сфері господарювання, визначає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. При цьому вимоги щодо нотаріального посвідчення договорів оренди у сфері господарювання не передбачено.

Визначаючи співвідношення понять фізичної особи та ФОП і їх правового статусу, необхідно зазначити таке.

Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

Такий підхід Великої Палати Верховного Суду щодо співвідношення понять фізичної особи та ФОП і їх правового статусу є усталеним, що підтверджено, зокрема, у постановах від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц; від 24 квітня 2018 року у справі № 303/5186/15-ц ; від 15 травня 2019 року у справі № 904/10132/17; від 21 вересня 2019 року у справі № 922/4239/16; від 03 липня 2019 року у справі № 916/1261/18; від 09 жовтня 2019 року у справі № 209/1721/14-ц тощо.

Отже, з моменту державної реєстрації ФОП фізична особа фактично перебуває у двох правових статусах - як фізична особа, та як ФОП.

При цьому наявність статусу підприємця не свідчить про те, що така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах або ж що всі подальші правовідносини за участю цієї особи мають ознаки господарських, адже фізична особа продовжує діяти як учасник цивільних відносин, зокрема, укладаючи правочини для забезпечення власних потреб, придбаваючи нерухоме та рухоме майно тощо.

Відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відтак підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно із частинами першою, другою статті 55 ГК України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб`єктами господарювання є, зокрема, юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

У частині першій статті 58 ГК України передбачено, що суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи ФОП у порядку, визначеному законом.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що в господарському законодавстві юридична особа та ФОП охоплюються спільним поняттям "суб`єкт господарювання".

Для вирішення питання, чи підлягає договір найму (оренди) транспортного засобу, стороною якого є ФОП, нотаріальному посвідченню згідно із частиною другою статті 799 ЦК України, слід виходити не лише із суб`єктного складу відповідних правовідносин, важливим у цьому випадку є також зміст самих правовідносин (у цьому разі договірних відносин оренди транспортного засобу) та чи є такі відносини господарськими.

Необхідним є встановлення правового статусу фізичної особи у цих правовідносинах - чи діє вона у власних інтересах, чи як суб`єкт господарювання.

Наведених висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 125/1216/20.

У справі, що переглядається, встановлено, що договір оренди транспортного засобу укладено між фізичною особою-підприємцем та юридичною особою. В оренду передано вантажний сміттєвоз для ведення господарської діяльності.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП Кучугура Володимир Васильович є суб`єктом підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у наданні в оренду вантажних автомобілів, надання в оренду автомобілів і легкових транспортирних засобів тощо.

Оскільки підтверджено, що договір оренди транспортного засобу укладено ФОП Кучугура Володимир Васильович під час здійснення підприємницької діяльності з метою отримання прибутку від передачі в оренду, то не можна вважати, що в цих договірних правовідносинах позивач діяв як фізична особа, а тому відсутні підстави для висновку про необхідність нотаріального посвідчення такого договору оренди відповідно до вимог частини другої статті 709 ЦК України.

Отже, доводи відповідача стосовно того, що до спірних правовідносин має бути застосовано положення частини 2 статті 799 ЦК України є безпідставним, оскільки наведена норма стосується правовідносин найму транспортного засобу за участю фізичної особи, а у цій справі правовідносини між сторонами - суб`єктами господарювання виникли у сфері господарської діяльності і у такому випадку чинне законодавства не передбачає обов`язкового нотаріального посвідчення договору оренди транспортного засобу.

Апеляційний суд вважає необхідним звернути увагу відповідача на принцип заборони суперечливої поведінки, яка базується на тому, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці, а також статтю 13 Цивільного кодексу України про заборону зловживання правами. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них.

Відповідач, будучи стороною договору, брав безпосередню участь у його укладенні, мав тривалий час у своєму користуванні майно позивача, у зв`язку з чим подальше заперечення ним дійсності такого договору та ухилення від оплати користуванням таким майном є зловживанням своїм правом, яке спрямоване на завдання шкоди позивачу.

З огляду на викладене, доводи відповідача не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи, у зв`язку з чим скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення зміні або скасуванню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та виходячи з результату розгляду апеляційної скарги, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги слід віднести на апелянта.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 264, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОТРАНССЕРВІС-21" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 13.06.2024р. у справі № 912/706/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 13.06.2024р. у справі № 912/706/24 залишити без змін.

Витрати з оплати судового збору, понесені у суді апеляційної інстанції, віднести на Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКОТРАНССЕРВІС-21".

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена та підписана 11.03.2025 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя Т.А. Верхогляд