Ухвала від 03.03.2025 по справі 910/7544/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

03.03.2025Справа № 910/7544/20

Суддя Господарського суду міста Києва Літвінова М.Є., розглянувши матеріали

скарги Київської міської ради

на протиправні дії державного виконавця

у справі №910/7544/20

За позовом Київської міської ради

до 1. Комунального підприємства "Реєстрація бізнесу" Коровинської сільської ради

Недригайлівського району Сумської області

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмедлізинг"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот"

про визнання протиправним та скасування рішення.

Представники учасників справи:

Від стягувача (заявника): Литвиненко Ю.А.;

Від боржника-1: не з`явився;

Від боржника-2: не з`явився;

Від третьої особи: не з`явився;

Від ВДВС: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Київська міська рада (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Реєстрація бізнесу" Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області (далі - відповідач -1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмедлізинг" (далі - відповідач-2) про:

- визнання протиправним та скасування рішення Комунального підприємства Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області за Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрмедлізинг" від 13.12.2018 № 29421435 на земельну ділянку за адресою: хутір Микільський, 17 км Мінського проспекту, літ. А в Оболонському районі м. Києва.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вищевказана земельна ділянка є власністю територіальної громади міста Києва, проте Київською міською радою не приймалося жодних рішень щодо передачі (надання) даної земельної ділянки у власність, що свідчить про заволодіння останніми земельною ділянкою поза межами встановленого законодавством України порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності та з порушенням вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 задоволено позовні вимоги Київської міської ради в повному обсязі.

21.01.2021 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 судом видано накази.

22.01.2025 через систему "Електронний суд" від стягувача надійшла скарга на протиправні дії державного виконавця Голосіївського ВДВС.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2025 повернуто скаргу Київської міської ради без розгляду.

30.01.2025 через систему "Електронний суд" від представника стягувача надійшла скарга на протиправні дії державного виконавця Голосіївського ВДВС, в якій заявник просив суд:

1. визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця НОМЕР_1 Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Проц В.С. про повернення виконавчого документу стягувачу від 21.11.2024;

2. зобов?язати Голосіївський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відновити виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 21.01.2021 № 910/7544/20 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмедлізинг» (03127, місто Київ, проспект 40-річчя Жовтня, будинок 120, корпус 1; код ЄДРПОУ 35378998) на користь Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) судовий збір в сумі 1 051,00 грн. - у порядку та у спосіб, що передбачений Законом України «Про виконавче провадження».

30.01.2025 через систему "Електронний суд" від представника стягувача надійшла заява про поновлення процесуального строку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2025 призначено розгляд скарги Київської міської ради на протиправні дії державного виконавця на 17.02.2025, Зобов`язано Голосіївський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в строк до надати суду: письмові пояснення по суті скарги, а також докази направлення письмових пояснень з доданими до них документами на адресу стягувача та боржника та копії матеріалів виконавчого провадження НОМЕР_1.

Представники боржника-1,-2, третьої особи, третьої особи та ВДВС 17.02.2025 у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Представник стягувача 17.02.2025 у судовому засіданні підтримав скаргу Київської міської ради на протиправні дії державного виконавця.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 оголошено перерву по розгляду скарги Київської міської ради до 03.03.2025, повторно зобов`язано Голосіївський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надати суду: письмові пояснення по суті скарги, а також докази направлення письмових пояснень з доданими до них документами на адресу стягувача та боржника та копії матеріалів виконавчого провадження НОМЕР_1.

Представники боржника-1,-2, третьої особи, третьої особи та ВДВС 03.03.2025 у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно з ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, на виконання вимог ухвал суду від 31.01.2025 та 17.02.2025 матеріали виконавчого провадження НОМЕР_1 до суду не надходили; представники Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) письмові пояснення щодо поданої стягувачем скарги не подали.

Розглянувши 03.03.2025 у судовому засіданні скаргу Київської міської ради на протиправні дії державного виконавця, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

У рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00), від 27.07.2004р. по справі «Ромашов проти України» (заява №67534/01), від 19.03.1997р. «Горнсбі проти Греції» зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина «судового розгляду». У рішенні від 17.05.2005р. по справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії ст.6 Конвенції.

Стаття 6 Конвенції з прав людини гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення Європейського суду у справі «Агрокомплекс проти України» (заява № 23465/03) від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі «Бурдов проти Росії», заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в цій).

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).

Також, у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі «Продан проти Молдови» суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав/ людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

З вище викладеного вбачається, що судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судового рішення не призводить до відновлення порушеного права. Відсутність у сторони можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, є втручанням у право сторони на мирне володіння майном, що є порушенням першого пункту статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Конвенцію про захист прав і основоположних свобод людини та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних («Артіко проти Італії», рішення від 13.05.1980 року). Особливо це стосується права на доступ до правосуддя в світлі того демократичному суспільстві право на справедливий суд, а саме: не сподівання, що справа не лише буде розглянута, але й державна влада буде дотримуватися прийнятого судом у відповідній справі остаточного рішення, буде діяти з урахуванням встановлених в ньому юридичних фактів і прав осіб та забезпечуватиме таким чином виконання рішення суду.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини поняття «майна» охоплює цілу низку інтересів економічного характеру: рухоме і нерухоме майно, матеріальні і нематеріальні права, зокрема, акції, патенти, відшкодування шкоди згідно з рішеннями арбітражу, право на пенсію, право на орендну плату, економічні права, пов`язані з веденням підприємницької діяльності, правомірні очікування щодо певного стану речей у майбутньому (Постанова Європейського Суду у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції».

Згідно зі ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Представник стягувача зазначив, що з адресованого Київській міській раді листа Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 21.11.2024, вбачається, що на виконанні у цього відділу перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 21.01.2021 у справі № 910/7544/20 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмедлізинг» на користь Київської міської ради судового збору в розмірі 1 051,00 грн.

Разом з тим, постановою головного державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Проц В.С. від 21.11.2024 у ВП № НОМЕР_1 виконавчий документ (наказ господарського суду міста Києва від 21.01.2021 у справі № 910/7544/20) повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону з посиланням на те, що в ході здійснення виконавчого провадження з метою забезпечення виконання рішення державним виконавцем винесено постанову про арешт майна (коштів) боржника, відповідний запис внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. За результатами проведення виконавчих дій встановлено, що виходом державного виконавця за адресою, зазначеною у виконавчому документі, на момент виходу боржника та належного йому майна не виявлено, згідно відповідей Державної фіскальної служби та Пенсійного фонду України боржник не працевлаштований, рахунки у банківських та фінансових установах не обліковуються, на пенсійному обліку не перебуває. Зазначене свідчить про факт відсутності у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення за виконавчим документом, та виявлення безрезультатними здійснених державним виконавцем відповідно цього Закону заходів щодо розшуку такого майна, що, в свою чергу, є підставою для завершення виконавчого провадження та повернення виконавчого документу стягувачеві з правом останнього на повторне пред`явлення виконавчого документу до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження». Залишок нестягненої суми за виконавчим документом 1051 гривень, сума стягнутого виконавчого збору/сума стягненої винагороди приватного виконавця 0 гривень.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

У ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

Згідно з ч. 3 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках.

Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна (ч. 4 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

У ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; 5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; 6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням; 9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна; 10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; 11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача; 12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; 13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; 14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; 15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 19) у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; 20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; 21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Згідно з ч. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» истягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт.

На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, або на електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках та електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відкритих після винесення постанови про накладення арешту (ч. 4 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч. 5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця (ч. 6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не менше одного разу на два тижні - щодо виявлення рахунків, електронних гаманців боржника, не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Отже, як вбачається з Закону України «Про виконавче провадження», державному виконавцю надано широке коло повноважень з метою виконання рішення суду.

При цьому, Законом України «Про виконавче провадження» передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження.

Так, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Однак, матеріали даної справи не містять доказів, саме матеріали ВП НОМЕР_1, про те, що представником державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Проц В.С. здійснено заходи примусового задля виконання рішення суду та не надано доказів дотримання належним чином вимог, зокрема, статей 18, 48 Закону України «Про виконавче провадження» щодо неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.

Більш того, у постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №619/562/18 викладено правовий висновок про те, що належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дії, що є недопустимим з огляду на статтю 129-1 Конституції України.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку задовольнити скаргу Київської міської ради в частині визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця НОМЕР_1 Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Проц В.С. про повернення виконавчого документу стягувачу від 21.11.2024

Щодо вимоги про зобов`язання Голосіївський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відновити виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 21.01.2021 № 910/7544/20 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмедлізинг» на користь Київської міської ради судовий збір в сумі 1 051,00 грн. - у порядку та у спосіб, що передбачений Законом України «Про виконавче провадження», суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Отже, виконавець відновлює виконавче провадження за відповідною його постановою не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення, а отже заявлені скаржником вимоги (зобов`язати поновити виконавче провадження) є передчасними.

Більш того, суд зазначає, що скарга в частині щодо зобов`язання державного виконавця поновити виконавче провадження задоволенню не підлягає, так як суд дійшов висновку, що дії по відновленню виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця та належать виключно до його компетенції.

При цьому, з приписів норм законодавства вбачається неприпустимість підміни судом суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта.

Висновок суду в цій частині відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду №826/14580/16 від 18 червня 2019 року.

Таким чином, вказані вимоги скаржника задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Керуючись статтями 231-235, 240, 342, 343 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Київської міської ради на протиправні дії державного виконавця задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця НОМЕР_1 Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Проц В.С. про повернення виконавчого документу стягувачу від 21.11.2024.

3. В іншій частині скарги відмовити.

4. Згідно з ч.1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та відповідно до Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складення повного тексту.

Повний текст ухвали складено та підписано: 10.03.2025.

Суддя М.Є. Літвінова