Рішення

від 04.03.2025 по справі 922/4134/24

ДВОРІЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2025м. ХарківСправа № 922/4134/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гула Д.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Гіпромаш" (61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120Ж) до Акціонерного товариства "Роганська картонна фабрика" (62481, Харківська обл., смт. Рогань, вул. Культури, буд. 57) про стягнення 280996,00 грн. за участю представників:

позивача - Демура І.Б.

відповідача - Мизиненко Д.В.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Схід Гіпромаш" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Акціонерного товариства "Роганська картонна фабрика" про стягнення заборгованості у розмірі 280996,00 грн. та судові витрати.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача зобов`язань за договором поставки продукції №2010/2021 від 20.10.2021 в частині здійснення повної сплати вартості поставленої продукції.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.11.2024 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Беручи до уваги те, що поданий позов за своїми ознаками є малозначним в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

Відповідно до частини 5 статті 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 7 статті 6 ГПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

З 05.10.2021 офіційно почали функціонувати три підсистеми (модулі) ЄСІТС: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку.

Положеннями п. 17 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, визначено, що особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

З огляду на вказане, чинним процесуальним законодавством передбачено спосіб належного повідомлення сторін про розгляд справи, а саме в електронній формі - через "Електронний кабінет".

Правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/6322/21, від 29.06.2022 у справі №906/184/21.

Матеріали справи свідчать, що учасники справи зареєстрували "Електронний кабінет" в Єдиній судовій інформаційно - телекомунікаційній системі, а тому з огляду на наведені законодавчі положення ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.11.2024 було доставлено до зареєстрованого Електронного кабінету учасників справи, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, які містяться в матеріалах справи.

Пунктом 2 частини 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.11.2024 по справі №922/4134/24 було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи.

10.12.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано відзив на позовну заяву (вх. №31072), в якому відповідач заперечує проти позову та просить відмовити у його задоволенні, який досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

В обґрунтування заперечень проти позовних вимог відповідачем у вказаній заяві по суті справи, зокрема, зазначено, що у пункті 2.4 договору поставки продукції №2010/2021 від 20.10.2021 сторони погодили умови оплати продукції, що складається з п`яти платежів, які здійснюються за умови настання певних обставин, а саме: 1) 60% протягом 10 банківських днів з дати виставлення рахунку фактури; 2) 15% протягом 3 банківських днів з дати письмового повідомлення постачальником покупця про готовність обладнання до відвантаження, яке постачальник має відправити покупцю не пізніше ніж за 5 робочих днів до дати відвантаження; 3) 10% протягом 30 календарних днів з дати поставки та підписання видаткових накладних; 4) 10% - протягом 60 календарних днів з дати поставки та підписання видаткових накладних, за умови проведення постачальником монтажних та пуско-налагоджувальних робіт та підписання відповідного акту приймання-передачі; 5) 5% протягом 90 календарних днів з дати поставки та підписання видаткових накладних, за умови проведення постачальником монтажних та пусконалагоджувальних робіт та підписання відповідного акту приймання-передачі. Вказує, що станом на дату складання відзиву покупець сплатив постачальнику 1916000,00 грн. в рахунок оплати перших трьох платежів та частково (передчасно) четвертого.

Звертає увагу, що відповідно до умов пункту 3.2 договору, оплаті продукції згідно четвертого та п`ятого платежів має передувати розробка постачальником та погодження з покупцем конструкторської документації. Враховуючи дату укладення договору, кінцевий строк для виконання цього обов`язку постачальника спливав 03.11.2021 включно. Проте, до цього часу постачальником не виконано вказані зобов`язання, не розроблено та не погоджено конструкторську документацію, що унеможливлювало підготовку приміщення (площадки) для монтажу та пуско-налагоджувальних робіт. Зазначає, що постачальник не вживав заходів до усунення цього порушення та не приступав до монтажних і пуско-налагоджувальних робіт. Відтак, четвертий платіж у розмірі 10% вартості продукції на суму 216699,60 грн. та п`ятий платіж у розмірі 5% вартості продукції на суму 108349,80 грн. оплаті не підлягають, оскільки не настав строк оплати у зв`язку із не проведенням постачальником погоджених монтажних та пуско-налагоджувальних робіт.

Окрім того, в обґрунтування заперечень проти позову зазначає, що доводи позивача щодо усної домовленості про відсутність необхідності проведення пуско-налагоджувальних робіт та підписання акту приймання-передачі є безпідставними. Даний акт приймання-передачі не підписаний, тому що згідно п.п. 2.4.4. та п.п.2.4.5. договору оплата відповідачем відбувається лише за умови проведення позивачем монтажних та пуско-налагоджувальних робіт та підписання акту приймання-передачі.

Резюмує, що оскільки позивачем так і не була розроблена та погоджена з відповідачем конструкторська документація та не були проведені необхідні монтажні та пуско-налагоджувальні роботи, тому і акт приймання-передачі не було підписано.

17.12.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано відповідь на відзив (вх. №31639), в якій позивач підтримує позовну заяву та просить суд задовольнити, яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

В обґрунтування заперечень проти доводів відповідача, позивачем у вказаній заяві по суті справи, зокрема, зазначено, що сума заборгованості розрахована за результатами Акту звірки взаємних розрахунків за період: 01.08.2021 - 29.08.2023 між позивачем та відповідачем. Зазначає, що відповідач не надавав інших розрахунків або заперечень щодо вказаного, а також визнає факт одержання товару з огляду на підписані між сторонами видаткові накладні, суми яких відображені в Акті взаємних розрахунків разом з сумами платіжних доручень та платіжних інструкцій, які вказують на здійснення неповної оплати в ході договірних правовідносин між сторонами. Як наслідок, відповідачу було поставлено продукцію на суму 2196996,00 грн. Водночас загальна сума проведених оплат складає 1916000,00 грн., що утворює заборгованість на суму 280996,00 грн. Вказує, що з дня передачі продукції відповідачем не заявлено вимог та претензій до позивача щодо якості або технічних характеристик продукції, не висловлено заперечень щодо наявності заборгованості на суму 280996,00 грн., не запропоновано інших взаємних розрахунків, окрім як запропонованого позивачем.

Зазначає, що договором не передбачено окремого порядку передачі технічної документації. Водночас у пункті 3.8. договору вказано, що продукція переходить у власність покупця в момент передачі її на складі покупця за видатковою накладною та/або актом приймання-передачі. Таким чином, видаткова накладна є належним документом, що свідчить про здійснення поставки продукції, а тому технічна документація на відповідне обладнання була передана відповідачу при підписанні видаткової накладної на відповідну продукцію.

19.12.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано заперечення на відповідь на відзив (вх. №31964), в якій відповідач заперечує проти доводів та аргументів позивача та просить суд у позові відмовити, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

В обґрунтування заперечень зазначено, що відповідач не заперечує проти отримання товару згідно видаткових накладних, але згідно пункту 2.2. договору вартість монтажних та пусконалагоджувальних робіт входить у вартість продукції. Згідно пункту 2.4. договору, розрахунки за договором виконуються шляхом часткової передплати і перераховуються поетапно. Зазначає, що позивачем порушено умови пункту 2.4.4, п.2.4.5., а також п.3.2. договору, а саме протягом 10 робочих днів з дати укладання цього договору постачальник має розробити та погодити з покупцем конструкторську документацію на монтаж продукції, у якій мають бути зазначені вихідні данні для організації і проведення покупцем будівельних робіт по підготовці приміщення для проведення постачальником монтажних і пуско-налагоджувальних робіт. Крім того, згідно п. 4.3. договору за результатами проведення монтажних та пуско-налагоджувальних робіт, сторони підписують акти приймання-передачі робіт. У зв`язку з тим, що вищевказані роботи не були проведені, та акти приймання-передачі робіт не були підписані, тим самим позивач порушив умови договору. Звертає увагу, що позивач вказує про виконання необхідних зобов`язань належним чином і ніяким чином не згадує про виконання зобов`язань з боку позивача відповідно до умов п.2.2, п.2.4.4, п. 2.4.5, п.3.2., п.4.3. договору. Наголошує, що позивач не достатньо володіє матеріалами справи, тому що п.3.2. договору передбачено розробка конструкторської документації позивачем та її погодження з відповідачем, а також відповідно до п. 4.3. підписання сторонами актів приймання-передачі робіт, що і складає порядок передачі конструкторської документації.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.01.2025 ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено судове засідання у справі на 11.02.2025 о 12:00.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.02.2025 у зв`язку із необхідністю додаткового часу для дослідження матеріалів справи та надання можливості усім учасникам процесу скористатись своїми процесуальними правами та обов`язками, відкладено судове засідання на 04.03.2025 о 12:00 на підставі статті 201, 232, 233 ГПК України.

04.03.2025 в системі діловодства господарського суду Харківської області від позивача зареєстровано заяву (вх. №5544) разом із доданими до неї документами, яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

04.03.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від відповідача зареєстровано письмові пояснення (вх. №5612), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Представник позивача в судове засідання з`явився, позовну заяву підтримав, просив суд задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання з`явився, проти задоволення позовної заяви заперечив та просив суд відмовити у позові.

Таким чином, судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення своїх правових позицій, надання ними доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень, а тому суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи та вирішення господарського спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши присутніх у судовому засіданні представників сторін, суд встановив наступне.

20.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Схід Гіпромаш" (далі - позивач, постачальник) та Акціонерним товариством "Роганська картонна фабрика" (далі - відповідач, покупець) було укладено договір поставки продукції №2010/2021 (далі - договір).

Умовами пункту 1.1. договору передбачено, що постачальник зобов`язується виготовити та відвантажити (передати у власність), а покупець прийняти та оплатити продукцію (обладнання), зазначену в додатках (специфікаціях), які є невід`ємною частиною договору.

Згідно пункту 1.2. договору постачальник здійснює монтаж та перший запуск (пуско-налагоджувальні роботи) продукції.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що загальна сума договору визначається сумою сплачених рахунків-фактур, виставлених на підставі підписаних між сторонами додатків.

Згідно умов пункту 2.2. договору вартість продукції є договірною і погоджується сторонами в додатках. Вартість монтажних та пуско-налагоджувальних робіт входить у вартість продукції. Вартість будівельних робіт по підготовці приміщення для проведення постачальником монтажних і пуско-налагоджувальних робіт не входить у вартість продукції та здійснюється покупцем самостійно (або залученими ним підрядниками) за власні кошти.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що оплата за продукцію відбувається шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку-фактури.

Згідно умов пункту 2.4. договору погоджено, що розрахунки за договором виконуються шляхом часткової передоплати і перераховуються поетапно: оплата 60% від вартості продукції відбувається в строк протягом 10 банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури (п.п. 2.4.1.); оплата 15% вартості продукції відбувається в строк протягом 3 банківських днів з моменту письмового повідомлення постачальником покупця про готовність обладнання до відвантаження (п.п. 2.4.2.); оплата 10% вартості продукції відбувається не пізніше 30 календарних днів з дати відвантаження постачальником на склад покупцеві обладнання та підписання видаткових накладних (п.п. 2.4.3.); оплата 10% вартості продукції відбувається не пізніше 60 календарних днів з дати відвантаження постачальником на склад покупцеві обладнання, за умови проведення постачальником монтажних та пуско-налагоджувальних робіт та підписання відповідного акту приймання-передачі (п.п. 2.4.4.); оплата 5% вартості продукції відбувається не пізніше 90 календарних днів з дати відвантаження постачальником на склад покупцеві обладнання, за умови проведення постачальником монтажних та пуско-налагоджувальних робіт та підписання відповідного акту приймання-передачі (п.п. 2.4.5.).

Умовами пункту 3.1. договору передбачено, що термін поставки продукції та проведення її монтажу та пуско-налагоджувальних робіт складає 50 календарних днів з моменту виконання п. 2.4.1., п. 3.2., якщо інший термін додатково не узгоджений в додатках.

Відповідно до пункту 3.2. договору протягом 10 робочих днів з дати укладення договору постачальник має розробити та погодити з покупцем конструкторську документацію на монтаж продукції, у якій мають бути зазначені вихідні данні для організації і проведення покупцем будівельних робіт по підготовці приміщення для проведення постачальником монтажних і пуско-налагоджувальних робіт.

Згідно пункту 3.8. договору продукція переходить у власність покупця в момент передачі її на складі покупця за видатковою накладною та/або актом приймання-передачі.

Також, додатком №1 до договору постачання №2010/2021 від 20.10.2021 є Специфікація №1, відповідно до якої, постачальник постачає покупцю продукцію у наступному асортименті: 1) завальна яма "Живе дно" V-70м3 у 1 компл. вартістю 1000000,00 грн. з ПДВ; 2) транспортер-живильник скребовий КС-650-6, привід мотор-редуктор PGR Туреччина, N=4 кВт, 64,5 об/хв, 1,6 сервіс-фактор V = 0,44 м/сек. Габаритні розміри короба 650*250 мм (ширина * висота)/ Kfyw.r NHL - 38 (2 ланцюговий). Датчики безпеки: датчик швидкості VBE; СУМ 01 датчик підпору продукту у кількості 1 компл., вартістю 145830,00 грн. з ПДВ.; 3) транспортер стрічковий Волокуша ТЛ-500-38 похилий безроликовий. Довжина - 38000 мм (міжосьова відстань між барабанами). Продуктивність - 10м3/год, швидкість стрічки - 2,2 м/с, тяговий орган - стрічка 500ТК200-3-3/1 шевронна. Приводний барабан футерован D - 420 мм. Натяжний барабан D - 325 мм. Діаметр подтримуючого ролика ф57мм. Підшипникові вузли імпортованого виробництва. Матеріал рамки - конструкційна пофарбована сталь. Оснащений: опори, арочним укриттям, матеріали виконання - конструкційна пофарбована сталь. Кут нахилу - 18 град. Привід - імпортний PGR Туреччина, черев`ячий мотор - редуктор 7,5 кВт. у кількості 1 компл., вартістю 612500,00 грн.; 4) диспетчерська шафа управління подачею палива IP-54 у кількості 1 комп., вартістю 47500,00 грн. з ПДВ. Разом - 2166996,00 грн. з ПДВ.

Згідно пункту 2, 3, 5 Специфікації №1 передбачено, що термін виготовлення та поставки, проведення монтажних та пуско-налагоджувальних робіт: 50 календарних днів, з дня отримання передоплати у розмірі 60% на розрахунковий рахунок продавця та погодження конструкторської документації. Умови поставки: DDP, склад покупця (смт. Рогань, вул. Культури, 57). Місцезнаходження покупця: Харківська обл., смт. Рогань, вул. Культури, 57.

Із матеріалів справи убачається, що постачальник передав, а покупець прийняв товар на загальну суму 2166996,00 грн. згідно наступних видаткових накладних: 1) №109 від 16.12.2021 (транспортер-живильник скребовий КС-650-6) у кількості 1 шт., вартістю 174996,00 грн. з ПДВ.; 2) №126 від 24.12.2021 (диспетчерська шафа управління подачею палива IP-54) у кількості 1 шт., вартістю 57000,00 грн. з ПДВ.; 3) №122 від 24.12.2021 (транспортер стрічковий Волокуша ТЛ-500-38 похилий безроликовий) у кількості 1 шт., вартістю 735000,00 грн. з ПДВ.; 4) №2 від 04.01.2022 (живе дно 72 м. куб) у кількості 1 шт., вартістю 1200000,00 грн. з ПДВ.

Обставини справи також свідчать, що відповідачем здійснено оплату вартості поставленого товару згідно наступних платіжних доручень: №2027 від 22.10.2021 у розмірі 70000,00 грн., №2108 від 01.11.2021 у розмірі 350000,00 грн., №2116 від 04.11.2021 у розмірі 150000,00 грн., №4421 від 12.11.2021 у розмірі 300000,00 грн., №4445 від 15.11.2021 у розмірі 30000,00 грн., №2267 від 19.11.2021 у розмірі 430000,00 грн., №2574 від 24.12.2021 у розмірі 326000,00 грн., №60 від 12.08.2022 у розмірі 60000,00 грн., №53 від 07.09.2022 у розмірі 100000,00 грн., №117 від 11.11.2022 у розмірі 100000,00 грн. Всього на суму 1916000,00 грн.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог у судових засіданнях та у заявах по суті справи зазначено, що позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 2196996,00 грн. Також зазначено, що відповідачем здійснено оплату вартості поставленого товару у розмірі 1916000,00 грн., а тому у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 280996,00 грн., яка залишається не сплаченою.

З метою вжиття заходів досудового врегулювання спору позивачем оформлено вимогу про сплату заборгованості за договором поставки продукції №2010/2021 від 20.10.2021, в якій просив сплатити заборгованість у розмірі 280996,00 грн.

У відповідь на вказану вимогу, відповідач звернувся до позивача з досудовою вимогою вих. №29/07/24-02 від 29.07.2024 щодо виконання умов договору поставки продукції №2010/2021 від 20.10.2021 в якій, зокрема, зазначив, що відповідно до умов пункту 2.2. договору четвертий платіж у розмірі 10% вартості продукції та п`ятий платіж у розмірі 5% вартості продукції оплаті не підлягають, оскільки не настав строк оплати у зв`язку із непроведенням постачальником погоджених монтажних та пуско-налагоджувальних робіт. Отже, відповідач вимагав негайно приступити до виконання обов`язків покладених на постачальника договором поставки продукції №2010/2021 від 20.10.2021. Розробити та погодити з покупцем конструкторську документацію на монтаж продукції та здійснити монтажні та пуско-налагоджувальні роботи. Аналогічні вимоги викладено відповідачем у досудовій вимозі вих. №040722/01 від 04.07.2022.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як зазначено в статті 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Аналіз наведених норм права свідчить, що договір поставки за своєю правовою природою відноситься до двосторонніх, консенсуальних, оплатних договорів, укладення якого зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. У таких правовідносинах обов`язку продавця (постачальника) з передачі у власність (поставки) покупцю товару відповідає обов`язок покупця з прийняття та оплати цього товару.

Крім того, відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Верховний Суд у постанові від 06.11.2019 у справі №909/51/19 вказав, що ключовою рисою цивільного права є автономія волі сторін, яка знаходить своє втілення у принципі свободи договору. Свобода договору, закріплена у якості однієї із засад цивільного законодавства, сформульована у статтях 6 та 627 ЦК України, у відповідності до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Беручи до уваги встановлену статтею 204 ЦК України та неспростовану в межах цієї справи в порядку статті 215 ЦК України презумпцію правомірності означеного договору, суд вважає його належною у розумінні статей 11, 509 ЦК України та статей 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов`язків сторін.

Отже, укладаючи та підписуючи договір поставки продукції №2010/2021 від 20.10.2021 та Специфікацію до нього, сторони чітко визначили та погодили всі істотні умови договору, взаємні права та обов`язки кожної із сторін, а також відповідальність сторін у разі порушення умов договору.

Звертаючись до суду з позовною заявою на позивача положеннями статті 73, 74 ГПК України покладено обов`язок обґрунтувати позовні вимоги, а також надати належні та допустимі докази на підтвердження позовних вимог відповідно до статті 73, 76, 77 ГПК України. При цьому з огляду на предмет позову, з урахуванням принципів змагальності сторін та диспозитивності господарського судочинства суд зазначає, що саме позивач в даному випадку має доводити та підтверджувати не лише поставку товару та прийняття його відповідачем, а також настання обставин, з яким пов`язується обов`язок відповідача зі сплати вартості поставленого товару.

За приписами статті 173 ГК України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Матеріали справи свідчать, що постачальник передав, а покупець прийняв товар на загальну суму 2166996,00 грн. згідно наступних видаткових накладних: 1) №109 від 16.12.2021 (транспортер-живильник скребовий КС-650-6) у кількості 1 шт., вартістю 174996,00 грн. з ПДВ; 2) №126 від 24.12.2021 (диспетчерська шафа управління подачею палива IP-54) у кількості 1 шт., вартістю 57000,00 грн. з ПДВ.; 3) №122 від 24.12.2021 (транспортер стрічковий Волокуша ТЛ-500-38 похилий безроликовий) у кількості 1 шт., вартістю 735000,00 грн. з ПДВ.; 4) №2 від 04.01.2022 (живе дно 72 м. куб) у кількості 1 шт., вартістю 1200000,00 грн. з ПДВ.

Вище вказані видаткові накладні містять підписи постачальника та покупця, які скріплено відтисками печаток.

Пунктом 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За вимогами статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, двосторонній характер господарських відносин між сторонами зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Так, постачальник бере на себе обов`язок передати у власність покупця товар, і водночас набуває законного права вимагати його оплати, зокрема, у строки та за наявності умов, що погоджені між сторонами умовами договору, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі товару та зобов`язаний здійснити оплату у погоджений між сторонами строк та за наявності умов, що погоджені умовами договору.

Відповідно до частини 6 статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно із частиною 1, 4 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Тобто, однією із основних умов виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання.

Верховний Суд у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц зазначив, що принцип належного виконання зобов`язання полягає в тому, що виконання має бути проведене, зокрема, у належний строк (термін).

Цю норму необхідно застосовувати (тлумачити) у взаємозв`язку з загальними положеннями частини 2 статті 251, частини 2 статті 252 ЦК України, які визначають, що терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Матеріали справи свідчать, що умовами пункту 2.4. договору сторони погодили порядок оплати продукції в декілька етапів, яка здійснюється лише за умови настання певних обставин, зокрема, четвертий платіж 10% - 216699,60 грн. та п`ятий платіж 5% - 108349,80 грн. здійснюється покупцем лише за умови проведення постачальником монтажних та пуско-налагоджувальних робіт та підписання відповідного акту приймання-передачі (п.п. 2.4.4., 2.4.5.).

Зміст погоджених між сторонами умов пункту 2.4. договору дає підстави дійти висновку, що остаточний розрахунок покупцем здійснюється лише після виконання постачальником усіх передбачених договором зобов`язань та документального оформлення сторонами господарських операцій як з поставки товару в повному обсязі, так і проведення постачальником монтажних та пуско-налагоджувальних робіт та підписання відповідного акту приймання-передачі.

При цьому суд зауважує, що відповідно до пункту 1.2. договору постачальник взяв на себе обов`язок здійснити монтаж та перший запуск (пуско-налагоджувальні роботи) продукції. Крім того, згідно умов пункту 2.2. договору сторони погодили, що вартість монтажних та пуско-налагоджувальних робіт входить у вартість продукції.

Також, пунктом 4.3. договору передбачено та погоджено, що за результатами проведення монтажних та пуско-налагоджувальних робіт, сторони підписують акти приймання-передачі робіт. Покупець зобов`язаний підписати надані постачальником примірники актів приймання-передачі робіт (з відміткою покупця про прийняття обладнання за кількістю, асортиментом та якістю, окрім прихованих недоліків) протягом 5 робочих днів з моменту їх отримання або письмово повідомити постачальника про недоліки проведених монтажних та пуско-налагоджувальних робіт у цей же строк. У такому разі, сторони складають акт невідповідності вказаних робіт та погоджують у ньому строки усунення недоліків робіт, який не може перевищувати 10 календарних днів.

Із матеріалів справи убачається, що відповідачем на виконання умов пункту 2.4. договору здійснено оплату вартості товару згідно платіжних доручень: №2027 від 22.10.2021 у розмірі 70000,00 грн., №2108 від 01.11.2021 у розмірі 350000,00 грн., №2116 від 04.11.2021 у розмірі 150000,00 грн., №4421 від 12.11.2021 у розмірі 300000,00 грн., №4445 від 15.11.2021 у розмірі 30000,00 грн., №2267 від 19.11.2021 у розмірі 430000,00 грн., №2574 від 24.12.2021 у розмірі 326000,00 грн., №60 від 12.08.2022 у розмірі 60000,00 грн., №53 від 07.09.2022 у розмірі 100000,00 грн., №117 від 11.11.2022 у розмірі 100000,00 грн. Всього на суму 1916000,00 грн.

Як зазначено відповідачем та підтверджено матеріалами справи, покупець з огляду на умови пункту 2.4. договору, які передбачають поетапність здійснення розрахунків, сплатив постачальнику 1916000,00 грн. в рахунок оплати перших трьох платежів та частково (передчасно) четвертого.

Згідно частини 1 статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Разом з тим, як визначено у частині 4 статті 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Враховуючи наведені положення законодавства, погоджені між сторонами умови договору, а також матеріали справи, суд констатує, що позивачем не виконано взятих на себе зобов`язань за умовами пункту 1.2. договору щодо здійснення монтажу та першого запуску (пуско-налагоджувальні роботи) продукції, а також не виконано умов пункту 4.3. договору щодо підписання акту приймання-передачі робіт, що не заперечувалось позивачем в процесі розгляду справи та підтверджувалось відповідачем у досудовій вимозі, заявах по суті справи та судових засіданнях.

Позивач у позовній заяві та у судових засіданнях стверджує, що строк оплати відповідачем вартості поставленого товару згідно умов пункту 2.4. договору, зокрема, четвертий платіж 10% вартості продукції протягом 60 календарних днів та п`ятий платіж 5% вартості продукції протягом 90 календарних днів з дати поставки та підписання видаткових накладних за умови проведення постачальником монтажних та пуско-налагоджувальних робіт та підписання акту приймання-передачі настав, оскільки сторонами була досягнута усна домовленість щодо відсутності необхідності проведення позивачем пуско-налагоджувальних робіт та підписання акту приймання-передачі, про що суд зазначає наступне.

Статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

За змістом статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами частини 1, 3 статті 653 ЦК України передбачено, що у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Приписами статті 654 ЦК України унормовано, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до пункту 9.1. договору жодна зі сторін не може в односторонньому порядку припинити дію цього договору, якщо за нею залишилися перед іншою стороною невиконані зобов`язання.

Пунктом 9.2. договору передбачено, що копії цього договору, а так само зміни і доповнення до цього договору, передані по факсимільному (зокрема, по e-mail) і підписані уповноваженими особами з обох сторін, мають юридичну силу до моменту передачі оригіналів, а передача оригіналів договору відбувається у будь-якому разі до поставки обладнання чи виконання робіт по договору.

Натомість твердження позивача про досягнення між сторонами договору усної домовленості щодо відсутності необхідності проведення пуско-налагоджувальних робіт та підписання акту приймання-передачі робіт не відповідає дійсним обставинам справи, не знаходить належного доказового підтвердження у розумінні вимог статті 73, 74, 76, 77 ГПК України та не свідчить про зміну відповідних умов договору в силу законодавчих вимог статті 188 ГК України та статтей 651, 653, 654 ЦК України, а тому відхиляється судом як необґрунтоване та безпідставне.

Разом з тим, доводи позивача у відповіді на відзив про те, що з дня передачі продукції відповідачем не запропоновано інших взаємних розрахунків, окрім яких запропонованих позивачем відхиляються судом як безпідставні, оскільки порядок розрахунків між сторонами не ставиться в залежність від запропонованих позивачем після поставки продукції, а є чітко погодженим між сторонами умовами пункту 2.4. договору, зокрема, четвертий та п`ятий платіж здійснюється відповідачем лише за умови проведення постачальником монтажних та пуско-налагоджувальних робіт та підписання відповідного акту приймання-передачі (п.п. 2.4.4., 2.4.5.).

При цьому суд зазначає, що право встановити в договорі порядок здійснення розрахунків надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України, що узгоджується із свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України, а тому порядок, що передбачений умовами пункту 4.2. договору, позивачем погоджено.

Однак матеріали справи свідчать та позивачем в процесі розгляду справи на поставлені судом питання підтверджено не виконання покладених на нього умовами договору монтажних та пуско-налагоджувальних робіт, вартість яких згідно пункту 2.2. договору входить у вартість продукції, та не підписання акту приймання-передачі, а тому позивачем допущено порушення відповідних умов договору.

З огляду на викладене, твердження позивача у відповіді на відзив про те, що неподання відповідачем доказів на підтвердження власної аргументації, які свідчать про прострочення позивачем виконання зобов`язань є безпідставними, оскільки матеріали справи свідчать та позивачем підтверджено не виконання ним монтажних та пуско-налагоджувальних робіт, та не підписання акту приймання-передачі.

Окрім того, посилання позивача в обґрунтування позовних вимог на те, що претензії зі сторони покупця протягом співпраці за договором поставки продукції №2010/2021 від 20.10.2021 були відсутні також спростовуються матеріалами справи. Водночас суд звертає увагу, що відповідно до частини 1 статті 222 ГК України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відтак, враховуючи, що умовами п. 2.4., п.п. 2.4.4., 2.4.5. договору передбачено обов`язок відповідача здійснити оплату вартості продукції, та такий обов`язок виникає лише за умови проведення постачальником монтажних та пуско-налагоджувальних робіт та підписання відповідно акту приймання-передачі, чого позивачем зроблено не було, саме на позивача наведеними законодавчими положеннями та погодженими умовами договору покладено обов`язок, не чекаючи претензії з боку відповідача, виконати взяті на себе договірні зобов`язання.

Натомість матеріали справи свідчать, що постачальник не вживав заходів до усунення цього порушення та не приступав до монтажних і пуско-налагоджувальних робіт.

Також, суд критично оцінює твердження позивача щодо настання у відповідача обов`язку зі сплати вартості поставленого товару у зв`язку із самим фактом поставки товару згідно видаткових накладних, оскільки в силу частини 1 статті 692 ЦК України та пункту 2.4. договору сторони передбачили порядок оплати товару та така оплата здійснюється поетапно лише за умови настання погоджених обставин, зокрема, виконання позивачем пуско-налагоджувальних робіт та підписання відповідного акту приймання-передачі, чого позивачем зроблено не було та безпідставно висловлено твердження, що відповідачем порушено умови договору щодо оплати товару.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, згідно приписів статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В контексті викладеного, суд вважає за доцільне звернути увагу, що згідно з частиною 2 статті 164 ГПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Натомість матеріали справи свідчать, що всупереч вимог частини 2 статті 164 ГПК України позивачем не додано до позовної заяви доказів, які підтверджують обґрунтованість позовної вимоги, свідчать про виконання пуско-налагоджувальних робіт та підписання відповідного акту приймання-передачі або зміну умов пункту 2.2. договору в порядку, передбаченому умовами договору та чинним законодавством, у зв`язку із чим, не доведено виникнення у відповідача обов`язку зі сплати вартості товару в порядку п.п. 2.4.4., 2.4.5., п. 2.4. договору.

Відтак, позивач нівелював значення принципу змагальності сторін, обов`язок доведення тих обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог в розумінні частини 1 статті 74 ГПК України.

З огляду на вказане, суд також вважає за необхідне зазначити, що судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях сторони щодо тих чи інших обставин, які є предметом доказування у справі, оскільки статтею 238 ГПК України встановлено вимоги до змісту рішення. При цьому законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів відповідно до статті 86 ГПК України, їх якістю з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності для ухвалення рішення.

Суд зазначає, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (правова позиція Верховного Суду у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Натомість звертаючись з позовною заявою до суду позивачем не витримано покладений на нього статтями 73-74 ГПК України тягар доказування та не доведено обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункту 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав відповідь на істотні питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах та надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про відмову у задоволенні позову, покладає витрати по сплаті судового збору на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене в порядку, встановленому ст. 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено "11" березня 2025 р.

СуддяГ.І. Сальнікова