Постанова

від 11.03.2025 по справі 718/2148/24

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2025 року

м. Чернівці

справа № 718/2148/24

провадження № 22-ц/822/22/25

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Одинака О. О.

суддів:Кулянди М. І., Половінкіної Н. Ю.,

секретар Бугай В. М.

заявник ОСОБА_1

заінтересовані особи: Виконавчий комітет Брусницької селищної ради Чернівецького району Чернівецької області, ОСОБА_2

апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 23 жовтня 2024 року

головуюча в суді першої інстанції суддя Мінів О. І.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

В червні 2024 року ОСОБА_1 в порядку окремого провадження звернувся до суду із заявою.

Просив суд, визнати його батька ОСОБА_2 недієздатним.

Заява мотивована тим, що загальний та психічний стан ОСОБА_2 є важким, суттєво погіршилася пам`ять останнього, він не впізнає рідних, розмовляє сам із собою, відчуває страх, у нього емоційно знижений стан, що свідчить про наявність в нього психічних розладів.

Згідно висновку лікарсько-консультативної комісії (далі ЛКК) Обласного некомерційного підприємства «Чернівецька обласна психіатрична лікарня» від 11 червня 2024 року №1466, ОСОБА_2 встановлено діагноз: когнітивний розлад органічного ґенезу. Вказаний діагноз відповідно до Міжнародної класифікації хвороб (МКХ-10) відноситься до складу V розлади психіки та поведінки, спричиненні ураженням чи дисфункцією головного мозку або внаслідок соматичної хвороби.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кіцманського районного суду від 23 жовтня 2024 року у задоволенні заяві ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у ОСОБА_2 хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок чого він не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Зазначає, що єдиними медичними документами, які на думку заявника, свідчать про наявність стійкого психічного розладу здоров`я у ОСОБА_2 є наявність двох висновків ЛКК Обласного некомерційного підприємства «Чернівецька обласна психіатрична лікарня» від 11 червня 2024 року №1466 (копія та оригінал), виданих ОКНП «Чернівецькою обласною психіатричною лікарнею», які містять в собі суттєві розбіжності стосовно особи, яку оглядали члени ЛКК, кому саме встановили зазначений діагноз. Копія не відповідає оригіналу також і в частині підписів голови та членів ЛКК, тільки оригінал завірений печаткою.

Такі висновки ЛКК суд визнає неналежними та недопустимими доказами у справі. Судом відмовлено у призначенні судово-психіатричної експертизи для встановлення психічного стану здоров`я ОСОБА_2 .

Будь-яких яких інших доказів, в тому числі первинних медичних документів, висновків лікарів, довідок про стан здоров`я, виписок з історії хвороби й інші документи, видані лікувально-профілактичними закладами, тощо, про встановлений діагноз ОСОБА_2 , який би був пов`язаний із психічним розладом, суду не надано.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення експертизи, що фактично позбавило заявника можливості надати суду належний та допустимий доказ наявності у ОСОБА_2 стійкого, хронічного, психічного розладу, який унеможливлює усвідомлення ним значення своїх дій та керування ними, а саме: висновок судово-психіатричної експертизи, що є основним засобом доказування в такій категорії справ.

Згідно абзацу першого пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 «Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним» даними про психічну хворобу можуть бути довідки про стан здоров?я виписка з історії хвороби й інші документи, видані лікувально-профілактичними закладами.

Відтак, наявний в матеріалів справи висновок лікарсько-консультативної комісії Обласного некомерційного підприємства «Чернівецька обласна психіатрична лікарня» від 11 червня 2024 року №1466 закладу охорони здоров?я, тим більше, поліклінічного відділення психіатричної лікарні, є документом і доказом, який свідчить про психічну хворобу фізичної особи.

Відмовивши безпідставно в клопотанні про призначення у справі судово-психіатричної експертизи, не взявши до уваги оригіналу висновку ЛКК про наявність психічної хвороби у батька заявника, суд дійшов до неправомірного висновку про недоведеність заяви та відмови в її задоволенні.

Отже, в разі призначення судом апеляційної інстанції судово-психіатричної експертизи, за її результатами можливо буде встановити чи наявний у батька заявника стійкий психічний розлад, який унеможливлює усвідомлення ним значення своїх дій, а відтак і наявності підстав для скасування рішення суду першої інстанції та визнання останнього недієздатним.

Рух справи у суді апеляційної інстанції

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 21 листопада 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 23 жовтня 2024 року.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 20 грудня 2024 року призначено судово-психіатричну експертизу.

На вирішення експертизи поставлено наступні питання: 1)чи страждає ОСОБА_2 , будь-яким психічним розладом здоров`я на теперішній час? 2)якщо так, то чи є захворювання ОСОБА_2 хронічним та стійким? 3)чи дозволяє захворювання ОСОБА_2 усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними? 4)чи може ОСОБА_2 за станом психічного здоров`я брати участь у судових зсіданнях?

Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

17 лютого 2025 року до апеляційного суду надійшов висновок експерта за результатами проведення судово-психіатричної експертизи №195;

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 26 лютого 2025 року поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду на 10:00 годину 11 березня 2025 року.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Кіцманським РВ УМВС України в Чернівецькій області ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Нижні Станівці Кіцманського району Чернівецької області (а.с.7).

Згідно з копією пенсійного посвідчення від 16 жовтня 2008 року № НОМЕР_2 ОСОБА_2 призначено пенсію за віком (а.с.11).

Заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (а.с.9).

Відповідно до наявного в матеріалах справи оригіналу висновку ЛКК Обласного некомерційного підприємства «Чернівецька обласна психіатрична лікарня» від 11 червня 2024 року №1466 ОСОБА_2 встановлено наступний діагноз: «когнітивний розлад органічного ґенезу» (а.с.40).

Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи від 17 лютого 2025 року №195, складеного експертом Чернівецької філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» Пліхтою Н.Д.:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виявляє ознаки психічного захворювання у формі виражених розладів особистості та поведінки органічного генезу, виражений психоорганічний синдром;

наявні зміни психіки носять хронічний, стійкий характер;

за своїм психічним станом, в силу наявного хронічного психічного захворювання, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними;

за своїм психічним станом, в силу наявного хронічного психічного захворювання, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не може брати участь у судових засіданнях (а.с.78-80).

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам закону, виходячи з наступного.

Щодо участі ОСОБА_2 у розгляді справи

Частиною першою статті 294ЦПК України встановлено обов`язок суду під час розгляду справ окремого провадження роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.

Відповідно до частини третьої статті 296ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.

Згідно з частиною першою статті 299ЦПК України справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю заявника, особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, та представника органу опіки та піклування. З урахуванням стану здоров`я особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, її участь у розгляді справи може відбуватися у режимі відеоконференції з психіатричного чи іншого лікувального закладу, в якому перебуває така особа, про що суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Як вбачається з висновку експерта судово-психіатричної експертизи від 17 лютого 2025 року №195 ОСОБА_2 за своїм психічним станом, в силу наявного в нього психічного захворювання не може брати участь у судових засіданнях (а.с.78-80).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що розгляд справи слід проводити без участі ОСОБА_2 в судових засіданнях.

Щодо визнання ОСОБА_2 недієздатним

Статтею 30ЦК України передбачено, що цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 39ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша стаття 40 ЦК України).

Недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння; недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод (абзац третій підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 01 червня 2016 року №2-рп/2016).

У постанові Верховного Суду від 17 травня 2021 року у справі №636/398/19 зазначено, що за положеннями частини першої статті 39ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Зміст цієї норми слід тлумачити таким чином, що суд має право, але не зобов`язаний визнати фізичну особу недієздатною. Частиною другою статті 39ЦК України передбачено, що порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється ЦПК України. Відповідно до статті 239ЦПК України суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. Метою проведення судово-психіатричної експертизи є з`ясування наявності чи відсутності психічного розладу, здатного вплинути на усвідомлення особою своїх дій та керування ними.

Стаття 3Закону України«Про психіатричнудопомогу» визначає презумпцію психічного здоров`я.

Кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Цей Закон визначає психічний розлад як розлад психічної діяльності (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам`яті), який позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати навколишню дійсність, свій психічний стан і поведінку. При цьому діагноз психічного розладу не може базуватися на незгоді особи з існуючими в суспільстві політичними, моральними, правовими, релігійними, культурними цінностями або на будь-яких інших підставах, безпосередньо не пов`язаних зі станом її психічного здоров`я (частина 1 стаття 7 «Про психіатричну допомогу»).

У пункті першого частини другої статті 293ЦПК України зазначено, що обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи суд розглядає в окремому провадженні.

Відповідно до частини третьої статті 296ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом (частина третя стаття 294 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 297ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. У виняткових випадках, коли особа, щодо якої відкрито провадження у справі про обмеження її у цивільній дієздатності чи визнання її недієздатною, явно ухиляється від проходження експертизи, суд у судовому засіданні за участю лікаря-психіатра може постановити ухвалу про примусове направлення фізичної особи на судово-психіатричну експертизу (стаття 298 ЦПК України).

За приписами пункту другого частини 1 статті 105ЦПК України призначення експертизи судом є обов`язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи судом є обов`язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 106ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звертаючись до суду із відповідною заявою подав в якості доказу наявності у його батька психічного захворювання копію висновку ЛКК ОКНП «Чернівецька обласна психіатрична лікарня» від 11 червня 2024 року №1466, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_2 встановлено наступний діагноз: «когнітивний розлад органічного ґенезу». В подальшому до матеріалів справи долучено оригінал вказаного висновку.

Суд першої інстанції, відмовляючи у призначенні судово-психіатричної експертизи у справі для встановлення психічного стану здоров`я ОСОБА_2 виходив із того, що висновки ЛЛК містять розбіжності, а тому не є належними доказами психічного розладу здоров`я особи і призначення у зв`язку із цим відповідної експертизи.

Колегія суддів, вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим та таким, що перешкодив повному і всебічному з`ясуванню фактичних обставин справи, виходячи з наступного.

Доказові презумпції і фікції є спеціальними юридичними конструкціями (засобами юридичної техніки), які спрямовані на оптимізацію цивільного процесу та реалізацію принципу процесуальної економії.

Презумпція доказування у цивільному судочинстві є процесуальною категорією, яка безпосередньо закріплена у нормах права, або виводиться шляхом логічного умовиводу у процесі правозастосування норм права, визначається наявністю у змісті правової норми вказівки на фактичні дані (презюмовані факти), на підставі яких судом встановлюється доведеність існування обставин, що становлять предмет доказування, за умови недоведеності протилежного, характеризується ймовірністю і можливістю спростування та застосовується з метою перерозподілу тягаря доказування між учасниками справи (покладення обов`язку доказування на одного із учасників справи) і, таким чином, економії їх зусиль та витрат. У свою чергу, фікція доказування характеризується низкою ознак, а саме: категоріально не закріплена у нормах цивільного процесуального права; не є засобом пізнання дійсності з метою встановлення обставин справи у процесі доказування, а є завідомо ілюзорним юридичним фактом, який вважається встановленим за існуванням чітко визначених у нормі закону умов (випадків); є неспростовною та застосовується судом при здійсненні судочинства з метою економії часу (дотримання темпоральних меж окремих стадій цивільного судочинства та процесуальних дій), і відповідно відвернення затягування розгляду справи.

Колегія суддів, наголошує, що справи про визнання особи недієздатною є справами окремого провадження, які мають спеціальний порядок розгляду та вирішення, пов`язаний як з необхідністю захисту інтересів особи, яка не може набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання, так і з необхідністю встановлення психічного стану такої особи.

Згідно з положеннями пункту 2 частини першої статті 105, частини першої стаття 298 ЦПК України призначення експертизи у зазначеній категорії справ є обов`язковим.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти і об`єктивності з`ясування фактичних обставин справи та оцінки доказів, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично-значущих обставин та надання доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного і обґрунтованого рішення.

Визначення терміну «медичний висновок» наведено у пункті 3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України «Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я» від 18.09.2020 № 2136, як електронний документ, що формується на підставі медичних записів в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров`я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.

Порядок організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затверджений Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09 квітня 2008 року №189 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України 01 червня 2021 року № 1066).

Відповідно до пунктів 1-3 розділу ІІІ вказаного Порядку при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК.

ЛКК у своїй діяльності керується стандартами медичних технологій лікувально-діагностичного процесу та протоколами надання медичної допомоги за спеціальностями, іншими законодавчими та нормативно-правовими актами.

До основних завдань ЛКК належить в тому числі видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку.

З урахуванням викладеного за наявності в матеріалах справи оригіналу висновку ЛКК, яким ОСОБА_2 встановлено діагноз когнітивний розлад органічного ґенезу, що свідчить про наявність в останнього психічного захворювання, суд першої інстанції в порушення норм процесуального права дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для призначення у справі судово-психіатричної експертизи

З метою всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, судом апеляційної інстанції ухвалою від 20 грудня 2024 року призначено у справі судово-психіатричну експертизу.

Висновком експерта судово-психіатричної експертизи від 17 лютого 2025 року №195, підтверджено, що ОСОБА_2 виявляє ознаки психічного захворювання у формі виражених розладів особистості та поведінки органічного генезу, виражений психоорганічний синдром. Наявні зміни мають хронічний, стійкий характер. За своїм психічним станом не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с.78-80).

Зібрані у справі докази дають підстави для визнання ОСОБА_2 недієздатним, оскільки висновком судово-психіатричного експерта у справі підтверджено, що він за своїм психічним станом не може розуміти значення своїх дій та керувати ними.

За наведених обставин суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відмову у визнанні особи недієздатною, та не забезпечив належний розгляд з метою ефективного захисту прав та інтересів особи, стосовно якої розглядається питання про визнання недієздатним.

Відповідно до частини першої статті 300ЦПК України суд ухвалюючи рішення про визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй опікуна.

За приписами частини першої статті 65ЦК України до встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування.

Відповідно до Правил опіки та піклування, що затверджені Наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26.05.99 року №34/166/131/88, опіка (піклування) встановлюється також для захисту особистих і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов`язки.

Органами, які приймають рішення щодо опіки і піклування, є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі комітети міських, районних у містах, сільських, селищних рад. Безпосереднє ведення справ щодо опіки і піклування покладається у межах їх компетенції на відповідні відділи й управління місцевої державної адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчих комітетів міських чи районних у містах рад. У селищах і селах справами опіки і піклування безпосередньо відають виконавчі комітети сільських і селищних рад.

Отже, обов`язки опікуна над недієздатним ОСОБА_2 тимчасово повинен виконувати виконавчий комітет Брусницької селищної ради Чернівецького району Чернівецької області до вирішення питання про призначення опікуна, в порядку визначеному законом.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини другої статті 299 ЦПК України судові витрати,пов`язані зпровадженням справипро визнанняфізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатностіфізичної особи, відносяться на рахунок держави.

Отже, підстави для проведення розподілу судових витрати відсутні.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції не повно з`ясував обставини справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового судового рішення про задоволення заяви про визнання ОСОБА_2 недієздатним.

Строк дії постанови відповідно до частини 6 статті 300 ЦПК України слід визначити у два роки.

Керуючись ст.ст. 295-300, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 23 жовтня 2024 року скасувати.

Заяву ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 недієздатним задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 недієздатним.

Визначити строк дії постанови про визнання фізичної особи ОСОБА_2 , недієздатним два роки, починаючи з дня набрання цією постановою законної сили.

Роз`яснити учасникам справи, що клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною має право подати опікун, представник органу опіки та піклування не пізніше ніж за п`ятнадцять днів до закінчення строку, визначеного частиною 6 статті 300 ЦПК України.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 11 березня 2025 року.

Суддя-доповідач Олександр ОДИНАК

Судді: Мирослава КУЛЯНДА

Наталія ПОЛОВІНКІНА