Ухвала від 12.03.2025 по справі 947/4143/25

Справа № 947/4143/25

Провадження № 1-кс/947/2917/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2025 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю слідчого ОСОБА_3 , представника власника майна ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024160000001486 від 20.12.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024160000001486 від 20.12.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України.

У клопотанні сторона обвинувачення, з метою збереження речових доказів просить накласти арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування майном, вилученого в ході проведення обшуку 13 лютого 2025 року за місцем мешкання засновника ТОВ «Аква Віта Плюс» ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 .

Слідчий в судовому засіданні клопотання підтримав, зазначив, що як встановлено в ході досудового розслідування ОСОБА_4 є засновником ТОВ «Аква Віта Люкс», на даний час перевіряється причетність до вчинення злочину також інших підприємств, в тому числі ТОВ «Аква Віта Люкс».

Представник власника майна заперечував проти задоволення клопотання, зазначивши, що клопотання є необґрунтованим, під час обшуку ОСОБА_4 добровільно надав доступ до телефону.

Відповідно до ч.4 ст. 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється

У зв`язку з неявкою учасників процесу, керуючись вимогами ст. 172 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання про можливість розгляду такого клопотання за відсутності наведених осіб.

Вивчивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

В ході судового розгляду встановлено, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024160000001486 від 20.12.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи ТОВ «Аква Віта Плюс» (код ЄДРПОУ 42819165, юридична адреса: Одеська область, Біляївський район, с. Маринівка, вул. Шкільна 6) здійснюють незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення, а саме видобування підземних питних без відповідних документів.

Так, службові особи ТОВ «Аква Віта Плюс» здійснюють продаж бутильованої артезіанської води під торговою маркою «Зоряне джерело», не маючи спеціального дозволу на видобування надр. Забір води здійснюється через артезіанські свердловини №4749, №4870, які розташовані в с. Маринівка Біляївського району Одеської області.

Згідно рапорту о/у (а.к. 11-12), встановлено дані щодо підприємств ймовірно причетних до вчинення даного кримінального правопорушення, в тому числі ТОВ «Аква Віта Люкс», засновником якого є ОСОБА_4 .

Статтею 240 Кримінального кодексу України, передбачене кримінально карне діяння у вигляд незаконного видобування корисних копалин, яке полягає у видобуванні копалин без відповідного спеціального дозволу.

Кодексом України про надра, встановлено, що користування надрами у вигляді видобутку корисних копалин здійснюється на підставі спеціального дозволу.

Відповідно дост.23цього Кодексу право землевласників і землекористувачів на видобування корисних копалин місцевого значення, торфу, підземних вод (крім мінеральних) та користування надрами для інших цілей. Землевласники і землекористувачі в межах земельних ділянок, які перебувають у їх власності або користуванні, мають право без спеціального дозволу та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб, не пов`язаних із відчуженням видобутих корисних копалин, корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до 2 метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 метрів кубічних на добу.

Відповідно до ст. 24 Кодексу України про надра, встановлено, що користувачі надр мають право здійснювати на наданій їм ділянці надр геологічне вивчення, комплексну розробку родовищ корисних копалин та інші роботи згідно з умовами спеціального дозволу або угоди про розподіл продукції; розпоряджатися видобутими корисними копалинами, якщо інше не передбачено законодавством або умовами спеціального дозволу;

Статтею 56Кодексу Українипро надразазначено,що основнимивимогами вгалузі охоронинадр уданому випадку додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами

Відповідно до«Інструкції іззастосування Класифікаціїзапасів іресурсів кориснихкопалин державногофонду надрдо родовищпитних ітехнічних підземнихвод» затвердженихнаказом Державноїкомісії позапасах кориснихкопалин №23від 04лютого 2000року підземні води це води, що знаходяться нижче рівня земної поверхні в товщах гірських порід верхньої частини земної кори в усіх фізичних станах.

Питні підземні води - підземні води, що призначені для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення, а також харчової промисловості та тваринництва; якісні характеристики питних підземних вод у природному стані або після спеціальної водопідготовки повинні відповідати вимогам, установленим відповідними державними стандартами, нормативами екологічної безпеки водокористування і санітарними нормами.

Відповідно до постанови КМУ №827 від 12 грудня 1994 року «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення» підземні питні води відносяться до корисних копалин загальнодержавного значення.

Так, на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 від 28 січня 2025 року (справа №947/4143/25, провадження №1-кс/947/1768/25), 13 лютого 2025 року в період з 07 години 37 хвилини по 09 годину 41 хвилину проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 . В ході проведення вказаного обшуку було виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Iphone 15» з s/n: НОМЕР_1 , з ІМЕІ: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 з сім-картою НОМЕР_4 .

Постановою слідчого від 14.02.2025 вище перелічене, вилучене в ході обшуку майно, у відповідності до ст. 98 КПК України, визнано речовими доказами, оскільки в органу досудового розслідування є достатньо підстав вважати що воно перебуває у незаконному обігу, є знаряддям та об`єктом протиправних дій та зберегло на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, виявити які вдасться лише за допомогою проведення слідчих дій та відповідних експертиз із залученням судових експертів.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом у порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Статтею 92 КПК України визначено, що обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого; обов`язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.

Відповідно до положень ст.170 КПК України майно, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину може бути арештоване на підставі рішення слідчого судді. Арешт майна може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться чи зберігаються в банках або інших фінансових установах. Арешт майна може бути застосований з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

При вирішенні клопотання сторони обвинувачення, слідчий суддя враховує, що закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження, досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.

В даному випадку слідчий суддя вважає, що вилучений мобільний телефон може містити на собі відомості на підтвердження факту та обставин можливого вчинення кримінально-протиправних дій за обставинами даного кримінального провадження, (дзвінки, листування, фото, номери телефонів осіб пов`язаних з вчиненням дій щодо незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення, а саме видобування підземних питних без відповідних документів) в зв`язку з чим таке майно відповідає категорії, що власне підтверджується долученою до клопотання постановою про визнання речових доказів від, а отже, воно потребує збереження, в цілях їх подальшого дослідження та проведення відповідних експертних досліджень.

При цьому,норми КПК України не визначають чітких термінів для призначення експертного дослідження вилученого майна, а також не передбачають такої підстави для відмови у накладенні арешту, як відсутність станом на час розгляду клопотання постанови про призначення експертизи.

Вирішуючи питання про накладення арешту, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження як накладення арешту.

Викладене переконує слідчого суддю у тому, що мета цього заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді запобігання цьому ризику може бути досягнута.

Так, приймаючи до уваги викладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, фактичні обставини кримінального провадження, даних про необхідність призначення відповідних судових експертиз, слідчий суддя з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження майна, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні постановою слідчого, приходить до висновку про наявність достатніх підстав для накладення арешту на вилучене майно .

На переконання слідчого судді, загальні інтереси суспільства у вигляді досягнення завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України (зокрема, захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування тощо), виправдовують ступінь втручання у право власності особи, яке пов`язане з накладенням арешту на належне їй майно.

Одночасно слідчий суддя наголошує, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або невідворотним позбавленням такого права. Хоча власник і обмежується у реалізації всіх правомочностей щодо відповідного майна, проте таке обмеження має тимчасовий характер. Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України володілець майна, який не був присутній при розгляді питання про арешт майна, має право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024160000001486 від 20.12.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України задовольнити.

Накласти арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування майном, вилученого в ході проведення обшуку 13 лютого 2025 року за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на мобільний телефон марки «Iphone 15» з s/n: НОМЕР_1 , з ІМЕІ: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 з сім-картою НОМЕР_4

Виконання ухвалипокласти на старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1