Ухвала

від 10.03.2025 по справі 607/20792/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10.03.2025

Справа №607/20792/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2025 року м.Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

- головуючої судді Черніцької І.М.

- за участю секретаря судового засідання Демборинського М.Р.

з участю: ОСОБА_1 , адвоката Кавійчик В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кавійчик Віта Петрівна, про встановлення судового контролю за виконанням рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 липня 2024 року у справі №607/20792/23 за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка в частині поновлення на роботі та зобов`язання відповідача подати до суду звіт про виконання вказаного судового рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кавійчик Віта Петрівна, звернулася до суду із заявою та просила встановити судовий контроль за виконанням рішення суду у справі № 607/20792/23 в частині поновлення її на посаді завідувача кафедри української мови та методики її навчання Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка з 19 вересня 2023 року та зобов`язати відповідача подати до суду звіт про виконання рішення суду в частині поновлення її на відповідній посаді.

В обґрунтування заяви адвокат вказала, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 липня 2024 року позов ОСОБА_1 до Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка задоволено. Поновлену позивачку на посаді завідувача кафедри української мови та методики її навчання Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка з 19.09.2023 року, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу. Рішення суду в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.

На підставі вказаного рішення суду 10 липня 2024 року було відкрито виконавче провадження № 75499112.

18 липня 2024 року відповідач видав наказ № 345-к/тр, яким поновив позивача на роботі з 19 вересня 2023 року.

Однак, фактично ОСОБА_1 не допущена до виконання своїх посадових обов`язків, адже її посада у штатному розписі відсутня.

21 жовтня 2024 року позивачка звернулась до ректора університету з заявою про негайне виконання рішення суду та надання можливості повноцінно виконувати посадові обов`язки. Відповіді не отримала. Незважаючи на численні звернення позивача до керівництва, жодних реальних дій щодо її повернення на робоче місце не вжито.

Вказує, що належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі є видання наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх обов`язків. Виконання рішення суду вважається закінченим із моменту фактичного допуску працівника, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акту органу, який раніше прийняв наказ про звільнення. У разі скорочення посади на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розпису - ввести скорочену посаду, а якщо підприємство, установа реорганізовано рішення про поновлення працівника на роботі має бути виконане правонаступником.

Формальне видання наказу про поновлення на роботі, без внесення відповідних змін до штатного розпису та без фактичного допуску до виконання посадови обов`язків, не є належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі.

Посилаючись на наведене, просила задовольнити заяву.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 березня 2025 2 року заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та призначено судове засідання.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та її адвокат Кавійчик В.П. заяву підтримали та просили задовольнити.

ОСОБА_1 пояснила, що згідно наказу від 18 липня 2024 року її поновлення на посаді завідувача кафедри української мови та методики її навчання з 19 вересня 2023 року здійснено формально, без фактичного допуску її до роботи, яку вона виконувала раніше до звільнення, оскільки такої кафедри, як і посади, на даний час не має. Їй не запропоновано будь- якої іншої рівнозначної посади, хоча такі наявні. Їй не відведенні предмети та відповідні години викладацької роботи, а з січня 2025 року їй не виплачується заробітна плата. Ті предмети, які раніше викладала вона у студентів, на даний час викладають інші викладачі.

Представники Тернопільського національного педагогічного університету імені В.Гнатюка та Тернопільського відділу ДВС Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання не з`явилися, хоча про час та місце його були повідомлені належним чином. Попередньо не повідомили суд про причини неявки та заяв про відкладення судового засідання суду не подавали.

Неявка учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи не є перешкодою для розгляду заяви.

Судом встановлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 липня 2024 року позов ОСОБА_1 до Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка задоволено. Скасовано наказ №357-к/тр від 31.08.2023 року Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача кафедри української мови та методики її навчання Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка з 19.09.2023 року.

Стягнуто з Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка на користь ОСОБА_1 95 517,18 гривень середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, з відрахуванням установлених законодавством України податків і зборів, за період з 19.09.2023 року по 04.07.2024 року. Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць звернуто до негайного виконання.

Вказане рішення суду залишено без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року та набрало законної сили.

На підставі вказаного рішення суду, 08 липня 2024 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області видано виконавчий лист про поновлення позивача на посаді завідувача кафедри української мови та методики її навчання Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка з 19.09.2023 року, який звернуто до виконання до Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції.

На підставі даного виконавчого листа, 10 липня 2024 року державним виконавцем Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кацан Аллою Борисівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 75499112 щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді завідувача кафедри української мови та методики її навчання. Зазначено, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

З листа Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка від 10 липня 2024 року адресованого державному виконавцю, після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, встановлено, що відповідач повідомляє про неможливість негайно виконати рішення суду в частині поновлення на роботі позивача у зв`язку з відсутністю посади завідувача кафедри української мови та методики її навчання, а тому вони звернулись до суду із заявою про роз`яснення рішення суду.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 липня 2024 року у задоволенні заяви представника відповідачапро роз`яснення рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі № 607/20792/23 від 05 липня 2024 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді завідувача кафедри української мови та методики її навчання Тернопільського національного педагогічного університету ім.Володимира Гнатюка з 19.09.2023рокувідмовлено.

18 липня 2024 року відповідач видав наказ № 345-к/тр, яким поновив позивача на посаді завідувача кафедри української мови та методики її навчання з 19 вересня 2023 року.

Як вбачається із матеріалів виконавчого провадження, на підставі ідентифікатора доступу, на даний час виконавче провадження не закінчене.

У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що згідно наказу від 18 липня 2024 року її поновлення на посаді завідувача кафедри української мови та методики її навчання здійснено формально. Будь-якої роботи вона не виконує, оскільки такої кафедри, як і посади, на даний час не має. Їй не запропоновано будь- якої іншої рівнозначної посади, не відведено предмети та відповідні години викладацької роботи, а з січня 2025 року їй не виплачується заробітна плата.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши в сукупності наявні у справі докази, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах,

Згідно з вимогами ст. 447 ЦПК судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції . Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.

В силу вимог ст. 453-1 ЦПК суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов`язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в цивільних справах , у тому числі, що виникають із трудових правовідносин.

Стягувач може звернутися до суду із заявою, передбаченоючастиною першоюцієї статті, в разі невиконання боржником судового рішення та за умови відкриття виконавчого провадження.

Положеннями ст. 453-2 ЦПК встановлено, що суд розглядає заяву про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченоїчастиною п`ятоюстатті 453-1цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні за правиламистатті 450цього Кодексу.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання боржником відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Ухвалу суду про відмову у задоволенні заяви може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали є остаточною і оскарженню не підлягає.

Ухвала суду про задоволення заяви та зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбаченечастиною першоюстатті 453-4цього Кодексу.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню (частина сьомастатті 235 КЗпП України).

Обов`язковість рішень суду віднесенаКонституцією Українидо основних засад судочинства, а тому судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником наказу про це, що дає можливість працівнику приступити до виконаннясвоїх попередніх обов`язків.

Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (частина другастатті 18 ЦПК України).

Згідно зістаттею 65 Закону України «Про виконавче провадження»рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеномустаттею 63 цього Закону. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до вимог частин першої-третьоїстатті 63 Закону України «Про виконавче провадження»за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостоюстатті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно з вимогами статті 236 КЗпП Україниу разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Виходячи з лексичного значення (тлумачення) поняття «затримка» (синонім - зволікання), за змістом нормстатті 236 КЗпП Українизатримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин негайно після проголошення судового рішення (див. постанову Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-435цс15).

У постанові Верховного Суду від26 лютого 2020 року у справі № 702/725/17 (провадження № 61-12857св18) вказано, щоКЗпП Українине містить визначення поняття «поновлення на роботі», як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені устатті 65 Закону України «Про виконавче провадження». Так, згідно з цією статтею рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення.

Таким чином, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

При цьому мається на увазі не формальне, а фактичне забезпечення поновленому працівнику доступу до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.

Невчинення роботодавцем усіх дій, які включають у себе виконання рішення суду про поновлення на роботі, є підставою для покладення на нього відповідальності, визначеноїстаттею 236 КЗпП України. Застосування цієї норми до правовідносин, які виникають у зв`язку з затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі, відповідає їх змісту та фактичним обставинам, оскільки підстави для нарахування формально поновленому працівнику заробітної плати як винагороди за виконану роботу немає, проте його вина у невиконанні посадових обов`язків і неприступленні до роботи також відсутня.

Аналогічного по суті висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18 (провадження № 61-39740св18).

В судовому засіданні встановлено, що по даний час виконавче провадження щодо поновлення ОСОБА_1 на роботі не закінчене, так як у реєстрі виконавчих проваджень, постанова про закінчення виконавчого провадження № 75499112, внаслідок його виконання, відсутня.

Вказані обставини підтверджують факт відсутності належного виконання боржником рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді завідувача кафедри української мови та методики її навчання Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка з 19.09.2023 року, що включає допущення ОСОБА_1 до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто створення умов, за яких вона може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення.

Зі слів стягувача в судовому засіданні встановлено, що згідно наказу від 18 липня 2024 року її поновлення на посаді завідувача кафедри української мови та методики її навчання з 19 вересня 2023 року здійснено формально. Вона фактично будь-якої роботи не виконує, оскільки такої кафедри, як і посади, на даний час не має. Їй не запропоновано будь- якої іншої рівнозначної посади, не відведенно предмети та відповідні години викладацької роботи, а з січня 2025 року їй не виплачується заробітна плата.

Представник Університету в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце його був повідомлений у встановленому законом порядку та жодним чином не спростував доводів заяви стягувача.

Судом не встановлено доказів належного виконання рішення суд про поновлення позивача на посаді завідувача кафедри української мови та методики її навчання, що включає допущення ОСОБА_1 до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто створення умов, за яких вона може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення.

Враховуючи вищенаведене, аналізуючи в сукупності наявні у справі докази, у тому числі наявність по даний час відкритого виконавчого провадження, що свідчить про невиконання рішення суду про поновлення на роботі, суд доходить висновку, що заява про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення підлягає до задоволення шляхом зобов`язання боржника подати до суду звіт про виконання вказаного судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді завідувача кафедри української мови та методики її навчання Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка з 19.09.2023 року, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання боржником ухвали суду.

На підставі наведеного, керуючись ст. 260, 261, 447-453-4 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 липня 2024 року у справі №607/20792/23 в частині поновлення на роботі та зобов`язання відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення щодо поновлення на роботі задовольнити.

Встановити судовий контроль за виконанням рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 липня 2024 року у справі №607/20792/23 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді завідувача кафедри української мови та методики її навчання Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка з 19.09.2023 року

Зобов`язати Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка подати до суду звіт про виконання вказаного судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді завідувача кафедри української мови та методики її навчання Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка з 19.09.2023 року, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання боржником ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбаченечастиною першоюстатті 453-4цього Кодексу.

Повна ухвала суду складена 12 березня 2025 року.

Головуюча: І.М. Черніцька