Рішення
від 12.03.2025 по справі 420/34742/24
ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2025 року Одеський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Завальнюка І.В.,

при секретарі Гоменюк Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі в порядку загального позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сайтленд» до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, третя особа Одеська міська рада, про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради від 06 вересня 2024 року про відмову у видачі містобудівних обмежень Товариству з обмеженою відповідальністю «Сайтленд»; зобов`язати Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Сайтленд» містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки 5110136900:21:030:0015 на об`єкт будівництва «Реконструкція частини торгівельних павільйонів ринку із збільшенням площі і без зміни поверховості за адресою: Одеська обл., Одеський район, Одеська територіальна громада, м. Одеса, Люстдорфська дорога, 142».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради від 06 вересня 2024 року № 01-06/58 було відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Сайтленд» у видачі містобудівних умов і обмежень. Своє рішення Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради обґрунтовував частиною четвертою статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», через невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Відмова Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради на підставі невідповідності намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні є такою, що суперечить принципам добросовісності і заборони суперечливої поведінки, оскільки у минулому перед придбанням земельної ділянки Департамент повідомив про відсутність відповідних обмежень встановлених такою містобудівною документацією. Так, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сайтленд» має намір здійснити реконструкцію торгівельних павільйонів ринку за адресою: Одеська обл., Одеський район, Одеська територіальна громада, м. Одеса, Люстдорфська дорога, 142. Відповідні торгівельні павільйони ринку, які товариство має намір реконструювати, є складовою : частиною об`єкту нерухомого майна будівель торгівельно-сервісного комплексу загальною площею 1738,7 кв.м., розташованого за адресою Одеська обл., м. Одеса, Люстдорфська дорога, будинок 142, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Сайтленд» на праві власності на підставі свідоцтва про право власності САЕ 418867 від 15 липня 2011 року, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради. Товариство з обмеженою відповідальністю «Сайтленд» звернулось із заявою про видачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки 5110136900:21:030:0015 на об`єкт будівництва «Реконструкція частини торгівельних павільйонів ринку із збільшенням площі, без зміни поверховості за адресою: Одеська обл., Одеський район, Одеська територіальна громада, м. Одеса, Люстдорфська дорога, 142». Разом із зазначеною заявою були надані наступні документи: договір купівлі-продажу земельної ділянки від 21 березня 2019 року щодо земельної ділянки кадастровий номер 5110136900:21:030:0015; - витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-9925363422023 від 02 серпня 2023 року; - копія інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 200894296 від 19 лютого 2020 року; - технічний паспорт на громадський будинок торгово-сервісний комплекс № 142 по вулиці Люстдорфській дорозі місто Одеса від 20 грудня 2010 року; викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; - містобудівний розрахунок «Реконструкція частини торгівельних павільйонів ринку із збільшенням площі і без зміни поверховості за адресою: м. Одеса, Київський район, вул. Люстдорфська дорога, 142». Отже, товариством були належним чином виконані вимоги частини третьої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та подано повний перелік документів, необхідних для отримання містобудівних умов та обмежень. Відтак, Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради зобов`язаний був видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Сайтленд» містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки 5110136900:21:030:0015. Однак, замість цього Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради неправомірно відмовив Товариству з обмеженою відповідальністю «Сайтленд» у видачі містобудівних умов та обмежень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» через невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Ухвалою суду від 13.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

25.11.2024 до суду від Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що Департаментом розглянуто заяву ТОВ «Сайтленд» реєстраційний номер A3445919373867353372, яка надійшла до Департаменту 06.08.2024 (вх. ДАМ від 06.08.2024 № 01-06/58) через електронний кабінет в Електронній системі шляхом подання засобами програмного забезпечення Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, з питання щодо надання містобудівних умов та обмежень на проектування об`єкту будівництва реконструкція частини торгівельних павільйонів ринку із збільшенням площі, без зміни поверховості за адресою: Одеська область, м. Одеса, Люстдорфська дорога, 142 (кадастровий номер 5110136900:21:030:0015). 06.09.2024 року за №MU01:5919-3738-7574-1983, номер рішення 01-06/58 (A3445919373867353372) рішенням Департаменту було відмовлено ТОВ «Сайтленд» (35049668) у наданні містобудівних умов та обмежень. На звернення ТОВ «Сайтленд» № A3445919373867353372 від 06.08.2024 р., щодо видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки 5110136900:21:030:0015 на об`єкт будівництва Реконструкція частини торгівельних павільйонів ринку із збільшенням площі, без зміни поверховості за адресою: Одеська область, Одеський район, Одеська територіальна громада, м. Одеса, Люстдорфська дорога, 142 (кадастровий номер 5110136900:21:030:0015) Департамент відмовив у видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки відповідно до частини 4 статті 29 закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме: невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі Закон), з актуальними змінами, містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографогеодезичного плану М 1:2000. Містобудівною документацією на місцевому рівні є: генеральний план міста, план зонування території, детальний план території. Відповідно до плану зонування території (зонінгу) м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 № 1316-VII, земельна ділянка за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Люстдорфська дорога, 142 (кадастровий номер 5110136900:21:030:0015), частково розташована в торговельній зоні Г-6, призначеної для розміщення об`єктів торгівлі (магазинів, торгівельних комплексів), ринкових комплексів, а частково в зоні транспортної інфраструктури ТР-2, до якої входять території вулиць, майданів та доріг, які за містобудівною документаціє знаходяться в межах червоних ліній. Також частина земельної ділянки з боку Люстдорфської дороги знаходиться в охоронній зоні ЛЕП. Відповідно до ч. 4. ст. 29 Закону підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: 1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Слід зазначити, що окрім вказаної ст. 29 Закону, при розгляді намірів забудови, департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради (далі Департамент) Департамент керується ст. 13, 29 Закону України «Про архітектурну діяльність», ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Положенням про департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради», затвердженим рішенням Одеської міської ради від 17.03.2021 № 138-VIІI, а також діючими ДБН, які є підзаконними актами держави, а також Листом-роз`ясненням Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 02.02.2012 № 7/14- 1575. За результатами розгляду ініціативно виконаних намірів забудови (ГАП Безчастнов А.М. - кваліфікаційний сертифікат Серія АА № 001793) та наданих ТОВ «САЙТЛЕНД» до Департаменту через електронний кабінет в Електронній системі шляхом подання засобами програмного забезпечення Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, вбачається, що торгівельні павільйони, які реконструюються під капітальну 2- поверхову торгівельну будівлю, згідно з Зонінгом, розташовані в зоні транспортної інфраструктури ТР-2, до видів використання якої входять території вулиць, майданів, наземних та підземних пішохідних переходів, інформаційних реклам, малих архітектурних форм декоративно-технологічного призначення, тощо. Розміщення капітальних будівель будь-якого призначення у межах вказаної територіальної зони не відповідає положенням діючої містобудівної документації на місцевому рівні (генеральний план, Зонінг). Відповідно до п. 6.3 «Порядок забудови та використання земельних ділянок, які на момент затвердження Зонінгу не відповідають його вимогам» Розділу 6 «Регулювання забудови та іншого використання земельних ділянок» пояснювальної записки Зонінгу, відведені земельні ділянки та інші існуючі об`єкти на момент набуття чинності Зонінгу, об`єкти нерухомого майна, що за видом або способом використання, техніко-інженерними показниками не відповідають вимогам Зонінгу, можуть використовуватися без визначення терміну приведення їх у відповідність до містобудівного регламенту, якщо вони не створюють загрози для життя, здоров`я людини, для оточуючого середовища, об`єктів культурної спадщини. Дозволяється капітальний ремонт та експлуатація будівель та споруд, які не відповідають вимогам Зонінгу, а також їх реконструкція і технічне переоснащення, якщо це не призведе до збільшення невідповідностей Зонінгу. Ніяка будівля або споруда, що не відповідає вимогам Зонінгу, не може бути замінена на іншу будівлю чи споруду, що також не відповідає вимогам Зонінгу. Враховуючи вищевикладене, відмовлено у видачі містобудівних умов та обмежень на проектування об`єкту будівництва на земельній ділянці за адресою: Одеська обл., місто Одеса, Люстдорфська дорога, 142 (кадастровий номер 5110136900:21:030:0015), відповідно до ч. 4 ст. 29 Закону, а саме невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Ухвалою суду від 17.12.2024 постановлено розглядати справу за правилам загального позовного провадження; замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

23.12.2024 до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Сайтленд» надійшла відповідь на відзив, згідно з якою доводи Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, що наміри Товариства з обмеженою відповідальністю «Сайтленд», як забудовника, не відповідають вимогам містобудівної документації на місцевому рівні не є релевантними та не спростовують доводів Товариства з обмеженою відповідальністю «Сайтленд». Так, дійсно, наміри Товариства з обмеженою відповідальністю «Сайтленд» щодо забудови належної йому земельної ділянки формально суперечить поточному зонінгу міста Одеси. Разом з тим, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сайтленд» ґрунтуються поміж іншого на тому, що поточний зонінг міста Одеси в частині встановлення червоних ліній вулиці Люстдорфська дорога не в її реальних межах суперечить вимогам закону, а тому не підлягає застосуванню. Так, як відзначалось у позові, червоні лінії вулиці Левітана по південній її межі, що граничить з земельною ділянкою позивача, проходять по житловій забудові, у тому числі багатоповерхових будинках, а також по земельній ділянці позивача. При цьому, відповідно до листа Управління дорожнього господарства Одеської міської ради від 12 липня 2023 року, станом на дану дату відсутня будь-яка інформація щодо намірів розширити вулицю Левітана. Тобто, у Одеської міської ради ніколи не було намірів розширювати вулицю Левітана, зокрема до поточних червоних ліній, що включало б в себе знесення ряду багатоповерхових будинків, а також примусовий викуп земельних ділянок з приватної власності. Разом з тим, за пунктом 1 частини третьої статті 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», зонування території здійснюється з дотриманням таких вимог: урахування попередніх рішень щодо планування і забудови території. Поточний зонінг міста Одеси вищезазначеній вимозі не відповідає, оскільки зона ТР-2 вулиці Левітана безпідставно зміщена на південь без будь-якої на те підстави та за відсутності наміру перенести дорогу, що свідчить про неврахування існуючих на момент розробки та затвердження зонінгу рішень щодо планування і забудови вулиць Левітана та Люстдорфської дороги. Відтак, наявна невідповідність між рішенням Одеської міської ради № 1316-VII 19 жовтня 2016 року про затвердження зонінгу та вимогами Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», тобто колізія. Крім того, зонінг не відповідає також вимогам ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських та сільських поселень». Так, пунктом 5.13 зазначених правил передбачено, що зона транспортної інфраструктури охоплює території вулиць, майданів (в межах червоних ліній). Разом з тим, зона ТР-2 вулиці Левітана за поточних зонінгом навіть не охоплює територію зазначеної вулиці так, північна частина вулиці Левітана перебуває за межами червоних ліній даної вулиці, а з південного боку червоні лінії «захоплюють» частину житлової забудови (що примітно, розмір «захоплення» території житлової забудови приблизно дорівнює розміру вулиці Левітана, що перебуває за межами червоних ліній). При цьому, вищезазначені документи Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських та сільських поселень» (як додаток до наказу Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 року № 44 про їх затвердження) та Плану зонування території (зонінгу) м. Одеси (як додаток до рішення Одеської міської ради № 1316-VII від 19 жовтня 2016 року про його затвердження) є нормативно-правовими актами у розумінні Закону України «Про нормотворчу діяльність», згідно з частиною другою статті 8 якого нормативно-правовий акт - це офіційний документ, прийнятий (виданий) суб`єктом правотворчої діяльності в установленому Конституцією України та (або) законом порядку у письмовій формі (крім випадків, визначених частиною другою статті 47 цього Закону), який містить норму (норми) права і розрахований на неодноразову реалізацію. Порядок вирішень колізій між нормативно-правовими актами врегульовано статтею 66 Закону України «Про нормотворчу діяльність», відповідно до частини третьої якої, у разі виявлення колізії між нормативно-правовими актами різної юридичної сили пріоритет у застосуванні мають норми, що містяться у нормативно-правовому акті вищої юридичної сили. Отже, зонінг міста Одеси в частині розміщення червоних ліній вулиці Левітана та, відповідно, зони ТР-2 не підлягає застосуванню до правовідносин у даній справі. Додатково, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сайтленд» не може не наголосити, що у своєму відзиві Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради жодним чином не спростовує зазначені аргументи, не надає пояснень чому границі функціональних зон (та червоні лінії) згідно з зонінгом не відповідають фактичному розміщенню об`єктів містобудування (будинків, вулиць) у районі перетину вулиці Левітана та Люстдорфської дороги. Більш того, видається, що департамент обізнаний про даний протиправний стан речей, при якому порушуються права десятків якщо не сотень власників нерухомості у районі Люстдорфської дороги, але при цьому мало того що не вчиняє дій щодо виправлення даної ситуації, а навпаки захищає незаконний status quo, що суперечить засадам верховенства права. Відтак, невідповідність намірів Товариства з обмеженою відповідальністю «Сайтленд» зонінгу міста Одеси в межах правовідносин у даній справі не має юридичного значення, а тому не могло бути підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень. Крім того, департамент не надав будь-яких заперечень в частині недобросовісності дій органів місцевого самоврядування при продажу земельної ділянки товариству та необхідності застосування принципу належного урядування та добросовісності (доктрини заборони суперечливої поведінки).

Ухвалою суду від 14.01.2025 до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, залучено Одеську міську раду.

30.01.2025 до суду від третьої особи - Одеської міської ради надійшли пояснення, згідно з якими за відомостями, зазначеними в описі вхідного пакету документів на отримання адміністративної послуги від 06.08.2024 №Т1-175328-ю/о, заявником ТОВ «Сайтленд» було подано «витяг ДЗК, містобудівний розрахунок, карта». При цьому, останнього попереджено про невідповідність вхідного пакета документів інформаційній картці адміністративної послуги, а саме: не надано викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000. Затвердження міськими радами містобудівної документації є одним з головних напрямків містобудівної діяльності, направленої на забезпечення сталого розвитку населених пунктів з метою створення економічного потенціалу та повноцінного життєвого середовища для сучасного і наступних поколінь на основі раціонального використання земель для містобудівних потреб. На виконання положень законодавства, з метою створення сприятливих умов життєдіяльності мешканців міста шляхом належного планування забудови його території, в межах наданих законодавцем повноважень Одеською міською радою затверджено Генеральний план м. Одеси та План зонування території (зонінг) м. Одеси. За час розробки проєкту Генерального плану м. Одеси відбулося 5 громадських слухань та проведено 18 засідань погоджувальної комісії, до складу якої входили представники органів місцевого самоврядування, архітектори, науковці та представники громадськості. 25.03.2015 Одеською міською радою прийнято рішення №6489-VI «Про затвердження Генерального плану м. Одеси». При суворому дотриманні регламентованої законодавством процедури розробки плану зонування території 19.10.2016 на пленарному засіданні сесії Одеської міської ради прийнято рішення №1316-VII, яким затверджено План зонування території (зонінг) м. Одеси. Імперативна норма законодавства щодо врахування вимог містобудівної документації при забудові території має на меті забезпечення сталого розвитку населеного пункту з метою створення економічного потенціалу та повноцінного життєвого середовища для сучасного і наступних поколінь на основі раціонального використання земель для містобудівних потреб. У свою чергу, забудова території міста всупереч вимогам містобудівної документації є порушенням прав територіальної громади міста, в інтересах та з урахуванням думки якої затверджувалася відповідна містобудівна документація. Відповідно до плану зонування території (зонінгу) м. Одеси, затвердженому рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 №1316-VII (далі План зонування), дана земельна ділянка розташована у громадській зоні Г-6 (торгівельні зони), та частково розташована в межах зони транспортної інфраструктури ТР-2 (дороги, вулиці та майдани у межах червоних ліній), також земельна ділянка розташована у зоні обмеження висотності забудови +50м, +150м. Крім того, частина земельної ділянки з боку Люстдорфської дороги знаходиться в охоронній зоні ЛЕП. Таким чином, реконструкція частини торгівельних павільйонів ринку зі збільшенням площі і без зміни поверховості за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 142, має відбуватися з обов`язковим дотриманням містобудівної документації та з урахуванням вимог Державних будівельних норм. Рішенням Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради від 06.09.2024 №01-06/58 (А3225919373867353372) відмовлено у видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:21:030:0015 на об`єкт будівництва «Реконструкція частини торгівельних павільйонів ринку зі збільшенням площі і без зміни поверховості за адресою: Одеська обл., Одеський район, Одеська територіальна громада, м. Одеса, Люстдорфська дорога, 142». Як вбачається з даного рішення, підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень стало те, що торгівельні павільйони, які реконструюються під капітальну 2-поверхову торгівельну будівлю, згідно із Планом зонування, розташовані в зоні транспортної інфраструктури ТР-2, до видів використання якої входять території вулиць, майданів, наземних та підземних пішохідних переходів, інформаційних реклам, малих архітектурних форм декоративно-технологічного призначення, тощо. Розміщення капітальних будівель будь-якого призначення у межах вказаної територіальної зони не відповідає положенням діючої містобудівної документації на місцевому рівні. Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради відмовлено у видачі містобудівних умов та обмежень на проєктування об`єкту будівництва на земельній ділянці за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 142 (кадастровий номер 5110136900:21:030:0015), відповідно до ч. 4 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме через невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Наголошуємо, що така підстава для відмови прямо передбачена Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності». Факт того, що спірна земельна ділянка розташована в зоні транспортної інфраструктури ТР-2 є виключно визначеним Планом зонування видом використання, а не обмеженням у використанні земельної ділянки як помилково вважає позивач, а отже такі відомості не підлягають внесенню до Державного земельного кадастру.

Ухвалою суду від 06.02.2025 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

До суду з`явився представник ТОВ «Сайтленд», який позовні вимоги із викладених у заявах по суті спору підтримав та просив задовольнити позов.

Представник відповідача - Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради до суду не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Представник третьої особи Одеської міської ради проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмових поясненнях на адміністративний позов.

Вислухавши пояснення учасників справи та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Сайтленд» звернулось до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради із заявою про видачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки 5110136900:21:030:0015 на об`єкт будівництва «Реконструкція частини торгівельних павільйонів ринку із збільшенням площі, без зміни поверховості за адресою: Одеська обл., Одеський район, Одеська територіальна громада, м. Одеса, Люстдорфська дорога, 142».

Разом із зазначеного заявою були надані наступні документи:

- договір купівлі-продажу земельної ділянки від 21 березня 2019 року щодо земельної ділянки кадастровий номер 5110136900:21:030:0015;

- витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-9925363422023 від 02 серпня 2023 року;

- копія інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 200894296 від 19 лютого 2020 року;

- технічний паспорт на громадський будинок торгово-сервісний комплекс № 142 по вулиці Люстдорфській дорозі місто Одеса від 20 грудня 2010 року;

- викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;

- містобудівний розрахунок «Реконструкція частини торгівельних павільйонів ринку із збільшенням площі і без зміни поверховості за адресою: м. Одеса, Київський район, вул. Люстдорфська дорога, 142».

Департаментом розглянуто заяву ТОВ «Сайтленд», реєстраційний номер A3445919373867353372, яка надійшла до Департаменту 06.08.2024 (вх. ДАМ від 06.08.2024 № 01-06/58) через електронний кабінет в Електронній системі шляхом подання засобами програмного забезпечення Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, з питання щодо надання містобудівних умов та обмежень на проектування об`єкту будівництва реконструкція частини торгівельних павільйонів ринку із збільшенням площі, без зміни поверховості за адресою: Одеська область, м. Одеса, Люстдорфська дорога, 142 (кадастровий номер 5110136900:21:030:0015).

06.09.2024 року за №MU01:5919-3738-7574-1983, номер рішення 01-06/58 (A3445919373867353372) рішенням Департаменту було відмовлено ТОВ «Сайтленд» у наданні містобудівних умов та обмежень.

На звернення ТОВ «Сайтленд» № A3445919373867353372 від 06.08.2024 щодо видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки 5110136900:21:030:0015 на об`єкт будівництва Реконструкція частини торгівельних павільйонів ринку із збільшенням площі, без зміни поверховості за адресою: Одеська область, Одеський район, Одеська територіальна громада, м. Одеса, Люстдорфська дорога, 142 (кадастровий номер 5110136900:21:030:0015) Департамент відмовив у видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки відповідно до частини 4 статті 29 закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме: невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сайтленд» вважає вищезазначену відмову безпідставного та протиправною, у зв`язку із чим звернулося до суду із даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню у зв`язку з наступним.

Зі змісту оскаржуваного рішення Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради від 06 вересня 2024 року про відмову у видачі містобудівних обмежень Товариству з обмеженою відповідальністю «Сайтленд» вбачається, що відповідно до плану зонування території (зонінгу) м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 № 1316-VII, земельна ділянка за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Люстдорфська дорога, 142 (кадастровий номер 5110136900:21:030:0015), частково розташована в торговельній зоні Г-6, призначеної для розміщення об`єктів торгівлі (магазинів, торгівельних комплексів), ринкових комплексів, а частково в зоні транспортної інфраструктури ТР-2, до якої входять території вулиць, майданів та доріг, які за містобудівною документаціє знаходяться в межах червоних ліній.

Також частина земельної ділянки з боку Люстдорфської дороги знаходиться в охоронній зоні ЛЕП.

Відповідно до ч. 4. ст. 29 Закону підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: 1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Слід зазначити, що окрім вказаної ст. 29 Закону, при розгляді намірів забудови, департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради (далі Департамент) Департамент керується ст. 13, 29 Закону України «Про архітектурну діяльність», ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Положенням про департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради», затвердженим рішенням Одеської міської ради від 17.03.2021 № 138-VIІI, а також діючими ДБН, які є підзаконними актами держави, а також Листом-роз`ясненням Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 02.02.2012 № 7/14- 1575.

За результатами розгляду ініціативно виконаних намірів забудови (ГАП Безчастнов А.М. - кваліфікаційний сертифікат Серія АА № 001793) та наданих ТОВ «Сайтленд» до Департаменту через електронний кабінет в Електронній системі шляхом подання засобами програмного забезпечення Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, вбачається, що торгівельні павільйони, які реконструюються під капітальну 2-поверхову торгівельну будівлю, згідно з Зонінгом, розташовані в зоні транспортної інфраструктури ТР-2, до видів використання якої входять території вулиць, майданів, наземних та підземних пішохідних переходів, інформаційних реклам, малих архітектурних форм декоративно-технологічного призначення, тощо. Розміщення капітальних будівель будь-якого призначення у межах вказаної територіальної зони не відповідає положенням діючої містобудівної документації на місцевому рівні (генеральний план, Зонінг).

Відповідно до п. 6.3 «Порядок забудови та використання земельних ділянок, які на момент затвердження Зонінгу не відповідають його вимогам» Розділу 6 «Регулювання забудови та іншого використання земельних ділянок» пояснювальної записки Зонінгу, відведені земельні ділянки та інші існуючі об`єкти на момент набуття чинності Зонінгу, об`єкти нерухомого майна, що за видом або способом використання, техніко-інженерними показниками не відповідають вимогам Зонінгу, можуть використовуватися без визначення терміну приведення їх у відповідність до містобудівного регламенту, якщо вони не створюють загрози для життя, здоров`я людини, для оточуючого середовища, об`єктів культурної спадщини.

Дозволяється капітальний ремонт та експлуатація будівель та споруд, які не відповідають вимогам Зонінгу, а також їх реконструкція і технічне переоснащення, якщо це не призведе до збільшення невідповідностей Зонінгу.

Ніяка будівля або споруда, що не відповідає вимогам Зонінгу, не може бути замінена на іншу будівлю чи споруду, що також не відповідає вимогам Зонінгу.

Враховуючи вищевикладене, ТОВ «Сайтленд» відмовлено у видачі містобудівних умов та обмежень на проектування об`єкту будівництва на земельній ділянці за адресою: Одеська обл., місто Одеса, Люстдорфська дорога, 142 (кадастровий номер 5110136900:21:030:0015), відповідно до ч. 4 ст. 29 Закону, а саме невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Однак суд не може погодитися зі спірним рішення Департаменту архітектури та містобудування ОМР, з огляду на таке.

З огляду на матеріали справи, у 2018 році у Товариства з обмеженою відповідальністю «Сайтленд» виник намір придбати земельну ділянку під належним позивачу об`єктом нерухомого майна торгово-сервісним комплексом за адресою будинок № 142 по вулиці Люстдорфській дорозі місто Одеса.

У зв`язку з цим Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради (на той час Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради) листом від 14 серпня 2018 року № 01-11/3368-50п повідомив Департамент комунальної власності Одеської міської ради про те, що відповідно до плану зонування території (зонінгу) міста Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 18 жовтня 2016 року № 1316-VII, земельна ділянка за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 142 розташована в наступних зонах: громадській зоні Г-6 (торгівельна зона), житловій зоні Ж-4 (зоні змішаної багатоквартирної житлової забудови та громадської забудови).

20 грудня 2018 року Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради направив Товариству з обмеженою відповідальністю «Спектр Нова» лист № 01-11/5187, яким надав каталог координат меж кварталу за адресою: вул. Люстдорфська дорога, 142: (-7984,588, 534,161; -7967,021, -444,252; 8026,886, -429,408), а також графічну схему із накладенням меж кварталу на топографічний план кварталу, виходячи з якого будівлі ринку знаходились у межах кварталу, тобто без перетину червоних ліній вулиць Люстдорфська дорога і Левітана.

21 березня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сайтленд» та Одеською міською радою був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно з яким позивач придбав земельну ділянку площею 0,3094 га, за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 142, кадастровий номер 5110136900:21:030:0015, цільове призначення В.03.10 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, вид використання для експлуатації та обслуговування будівель торгово-сервісного комплексу (категорія землі землі - громадської забудови).

Пунктом 1.2 договору передбачено, що відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 17 жовтня 2012 року, не зареєстровані, що підтверджено Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-5107389542019, виданого 29 січня 2019 року Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр», у редакції що діяла на момент видачі витягу № НВ-5107389542019, до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; координати поворотних точок меж; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Статтею 14 Закону України «Про Державний земельний кадастр», у редакції що діяла на момент видачі витягу № НВ-5107389542019, встановлено, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про обмеження у використанні земель: вид; опис меж; площа; зміст обмеження; опис режимоутворюючого об`єкта контури, назви та характеристики, що обумовлюють встановлення обмежень (за наявності такого об`єкта), інформація про документи, на підставі яких встановлено обмеження у використанні земель.

Пунктом 23 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» від 17 жовтня 2012 року № 1051, у редакції що діяла на момент видачі витягу № НВ-5107389542019, визначено, що до Державного земельного кадастру вносяться такі відомості про обмеження у використанні земель: 1) назва та код, обліковий номер обмеження (в цілому і за окремими контурами) згідно з додатками 2 і 6 та пунктами 28 і 30-1 цього Порядку; 2) контури обмеження з координатами їх поворотних точок та довжиною; 3) площа обмеження (в цілому і за окремими контурами); 4) перелік заборонених видів діяльності та обов`язків щодо вчинення певних дій з посиланням на нормативно-правові акти, згідно з якими встановлено обмеження, строк дії обмеження; 5) опис режимоутворюючого об`єкта (за його наявності): найменування; контури меж режимоутворюючого об`єкта з координатами поворотних точок та довжиною; контур межі режимоутворюючого об`єкта, від якого встановлюється обмеження у використанні земель; відстань від контуру режимоутворюючого об`єкта, на яку встановлюється обмеження у використанні земель; площа (в цілому і за окремими контурами); характеристики, що обумовлюють встановлення обмеження; 6) інформація про документи, на підставі яких встановлено обмеження (назва, дата та номер рішення про затвердження документації із землеустрою, за якою встановлено обмеження, найменування органу, що його прийняв, дата, з якої діє обмеження), електронні копії таких документів.

Додатком 6 до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» встановлено перелік обмежень щодо використання земельних ділянок, який включає обмеження щодо зони особливого режиму забудови,

В свою чергу, за змістом частини першої статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у редакції що діяла на момент видачі витягу № НВ-5107389542019, генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у редакції що діяла на момент видачі витягу № HB-5107389542019, план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.

Отже, у випадку встановлення планом зонування території обмежень (вимог) до забудови окремих територій (функціональних зон) щодо земельної ділянки або її частини, відомості про таке обмеження обов`язково мали бути внесені до Державного земельного кадастру.

Відповідно до частини п`ятої статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у редакції що діяла на момент видачі витягу № НВ-5107389542019 та придбання земельної ділянки, уповноважені органи з питань містобудування та архітектури і центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, забезпечують відкритість, доступність та повноту інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці земель державної та комунальної власності, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову, про наявність обмежень і обтяжень земельних ділянок, містобудівні умови та обмеження в містобудівному і державному земельному кадастрах.

Згідно із пунктом 1.1 Положення про Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради, департамент є виконавчим органом Одеської міської ради і створений відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Департамент є спеціально уповноваженим органом Одеської міської ради з питань містобудування та архітектури.

Отже, саме на Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради покладався обов`язок забезпечувати відкритість, доступність та повноту інформації про наявність у Державному земельному кадастрі обмежень і обтяжень земельних ділянок, розташованих на території міста Одеси, зокрема і земельної ділянки за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 142, кадастровий номер 5110136900:21:030:0015, що придбавалась позивачем.

На виконання наведеного, Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради перед придбанням земельної ділянки позивачем надав інформацію щодо земельної ділянки за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 142, кадастровий номер 5110136900:21:030:0015, зокрема про відсутність обмежень у використанні (забудови), а також про включення земельної ділянки до зон Г-6 та Ж-4 (без зони ТР-2).

Разом з тим, наразі, після придбання Товариством з обмеженою відповідальністю «Сайтленд» земельної ділянки, Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради відмовив позивачу у наданні містобудівних умов та обмежень на реконструкцію частини належного товариству об`єкта нерухомого майна, розміщеного на даній земельній ділянці, у зв`язку з тим, що відповідно до зонінгу частина земельної ділянки розташована в зоні транспортної інфраструктури ТР-2, а розміщення капітальних будівель будь-якого призначення у межах вказаної територіальної зони не відповідає положенням діючої містобудівної документації на місцевому рівні.

В свою чергу, 19.10.2016 на пленарному засіданні сесії Одеської міської ради прийнято рішення №1316-VII, яким затверджено План зонування території (зонінг) м. Одеси.

Тобто на момент надання Департаментом (Управління) архітектури та містобудування Одеської міської ради листа № 01-11/5187, а також формування витягу № НВ-5107389542019 та укладення договору-купівлі продажу, План зонування території (зонінг) м. Одеси був чинним.

Таким чином, Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради, надавши спочатку інформацію про те, що земельна ділянка не перетинає межі червоних ліній (тобто не перебуває в зоні транспортної інфраструктури), наразі посилається на розташування частини земельної ділянки в зоні транспортної інфраструктури ТР-2, як на підставу відмови у наданні містобудівних умов та обмежень.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що однією з основних засад законодавства єдобросовісність, а дії учасників правовідносин мають бути добросовісними, тобтовідповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідних правовідносин.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується на давньоримській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі цієї доктрини є принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони.

Тому, на переконання суду, Департамент архітектури та містобудування ОМР, який перед продажем земельної ділянки надав покупцю інформацію щодо земельної ділянки за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 142, кадастровий номер 5110136900:21:030:0015, зокрема про відсутність обмежень у використанні (забудови), а також про включення земельної ділянки до зон Г-6 та Ж-4 (без зони ТР-2), не міг відмовляти у видачі містобудівних умов та обмежень під час розгляду заяви позивача з підстав того, що відповідно до плану зонування території (зонінгу) м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 № 1316-VII, земельна ділянка за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Люстдорфська дорога, 142 (кадастровий номер 5110136900:21:030:0015), частково розташована в торговельній зоні Г-6, призначеної для розміщення об`єктів торгівлі (магазинів, торгівельних комплексів), ринкових комплексів, а частково в зоні транспортної інфраструктури ТР-2, до якої входять території вулиць, майданів та доріг, які за містобудівною документаціє знаходяться в межах червоних ліній.

Поряд із тим, при розгляді питання щодо надання містобудівних умов та обмежень на проектування об`єкту, Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради окрім Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", керується нормами Закону України "Про архітектурну діяльність", "Про місцеве самоврядування в Україні", діючими Державними будівельними нормами та правилами, та іншими нормами діючого законодавства.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про основи містобудування", при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені: - раціональне використання земель та територій для містобудівних потреб, підвищення ефективності забудови та іншого використання земельних ділянок; - охорона культурної спадщини, збереження традиційного характеру середовища населених пунктів; - урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій; - урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва.

Таким чином, враховуючи, що наміри забудови замовника не відповідають вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради у відзиві наголошує, що не мав законних підстав для видачі містобудівних умов та обмежень на проектування об`єкту.

При цьому позивач зазначає, що наміри Товариства з обмеженою відповідальністю «Сайтленд» щодо забудови належної йому земельної ділянки формально суперечить поточному зонінгу міста Одеси.

Разом з тим, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сайтленд» ґрунтуються, поміж іншого, на тому, що поточний зонінг міста Одеси в частині встановлення червоних ліній вулиці Люстдорфська дорога не в її реальних межах суперечить вимогам закону, а тому не підлягає застосуванню.

Так, червоні лінії вулиці Левітана по південній її межі, що граничить з земельною ділянкою позивача, проходять по житловій забудові, у тому числі багатоповерхових будинках, а також по земельній ділянці позивача.

При цьому, відповідно до листа Управління дорожнього господарства Одеської міської ради від 12 липня 2023 року, станом на дану дату відсутня будь-яка інформація щодо намірів розширити вулицю Левітана.

Тобто, у Одеської міської ради ніколи не було намірів розширювати вулицю Левітана, зокрема до поточних червоних ліній, що включало б в себе знесення ряду багатоповерхових будинків, а також примусовий викуп земельних ділянок з приватної власності.

Разом з тим, за пунктом 1 частини третьої статті 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», зонування території здійснюється з дотриманням таких вимог: урахування попередніх рішень щодо планування і забудови території.

Поточний зонінг міста Одеси вищезазначеній вимозі не відповідає, оскільки зона ТР-2 вулиці Левітана безпідставно зміщена на південь без будь-якої на те підстави та за відсутності наміру перенести дорогу, що свідчить про неврахування існуючих на момент розробки та затвердження зонінгу рішень щодо планування і забудови вулиць Левітана та Люстдорфської дороги.

Відтак, наявна невідповідність між рішенням Одеської міської ради № 1316-VII 19 жовтня 2016 року про затвердження зонінгу та вимогами Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», тобто колізія.

Крім того, зонінг не відповідає також вимогам ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських та сільських поселень».

Так, пунктом 5.13 зазначених правил передбачено, що зона транспортної інфраструктури охоплює території вулиць, майданів (в межах червоних ліній).

Разом з тим, зона ТР-2 вулиці Левітана за поточних зонінгом навіть не охоплює територію зазначеної вулиці так, північна частина вулиці Левітана перебуває за межами червоних ліній даної вулиці, а з південного боку червоні лінії «захоплюють» частину житлової забудови (що примітно, розмір «захоплення» території житлової забудови приблизно дорівнює розміру вулиці Левітана, що перебуває за межами червоних ліній).

Отже, зонінг міста Одеси в частині розміщення червоних ліній вулиці Левітана та, відповідно, зони ТР-2 не підлягає застосуванню до правовідносин у даній справі.

У своєму відзиві Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради жодним чином не спростовує зазначені аргументи, не надає пояснень чому межі функціональних зон (та червоні лінії) згідно з зонінгом не відповідають фактичному розміщенню об`єктів містобудування (будинків, вулиць) у районі перетину вулиці Левітана та Люстдорфської дороги.

Відтак, невідповідність намірів Товариства з обмеженою відповідальністю «Сайтленд» зонінгу міста Одеси в межах правовідносин у даній справі не має юридичного значення, а тому не могло бути підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень.

Положеннями статті 8 Закону № 3038-VI визначено, що планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.

Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Згідно із частиною першою статті 16 Закону № 3038-VI планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Відповідно до положень статті 17 Закону № 3038-VI генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Строк дії генерального плану населеного пункту не обмежується.

Зміни до генерального плану населеного пункту можуть вноситися не частіше, ніж один раз на п`ять років.

Такі зміни вносяться органом місцевого самоврядування, який затверджував генеральний план населеного пункту. Питання про дострокове внесення змін до генерального плану населеного пункту може порушуватися за результатами містобудівного моніторингу перед відповідною сільською, селищною, міською радою відповідною місцевою державною адміністрацією.

Генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами на чергових сесіях протягом трьох місяців з дня їх подання.

Відповідно до п. 1.1 ДБН Б. 1-3-97. «Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження генеральних планів міських населених пунктів» (що були чинними на момент затвердження Генерального плану м. Львова) генеральний план міста, селища є основним планувальним документом, який встановлює в інтересах населення та з врахуванням державних завдань напрямки і межі територіального розвитку населеного пункту, функціональне призначення і будівельне зонування території, містить принципові рішення щодо розміщення об`єктів загальноміського або загальноселищного значення, організації вулично-дорожньої мережі і дорожнього руху, інженерного обладнання, інженерної підготовки і благоустрою, захисту території від небезпечних природних і техногенних процесів, охорони природи та історико-культурної спадщини, черговості освоєння території.

Генеральний план міста, селища (далі - генеральний план) є основним видом містобудівної документації з планування території населеного пункту, призначеним для обґрунтування (розроблення та реалізації) довгострокової політики органу місцевого самоврядування в питаннях використання і забудови території.

Генеральний план є комплексним планувальним документом. Його положення базуються на аналізі і прогнозуванні демографічних, соціально-економічних, природно-географічних, інженерно-технічних, екологічних, санітарно-гігієнічних, історико-культурних факторів і орієнтовані виключно на вирішення питань планування території населеного пункту.

Отже, з огляду на те, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, то відповідність намірів забудови містобудівній документації на місцевому рівні, під час прийняття рішення про надання або відмову у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, уповноважений орган визначає, виходячи із містобудівної документації на місцевому рівні - генерального плану та плану зонування території, якщо такий розроблено.

Невідповідність намірів забудови земельної ділянки є підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень. Водночас невідповідність намірів забудови означає, що запланований для будівництва об`єкт не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, тобто затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 803/1231/17, від 14 серпня 2018 року у справі № 823/5265/15, від 17 травня 2019 року у справі № 806/1576/18, від 16 червня 2021 року у справі №2340/3189/18 та від 2 грудня 2021 року у справі № П/320/900/20.

Насамперед, законність рішення залежить від безумовної, точної відповідності його законам та іншим нормативно-правовим актам, що визначається перш за все правильною юридичною кваліфікацією взаємовідносин сторін та інших учасників справи.

Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено розроблення Плану зонування території (далі - зонінгу) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Зонінг населеного пункту створюється, зокрема, з метою регулювання планування та забудови територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Основною задачею зонінгу є визначення меж зон (підзон) однорідних видів та умов використання на території населеного пункту і встановлення, диференційовано по зонах (підзонах), містобудівних регламентів. Водночас зміст зонінгу повинен конкретизуватися з урахуванням місцевих особливостей та рішень органів місцевого самоврядування у сфері містобудівної діяльності, будівництва, благоустрою території.

Типові вимоги до складу та змісту Зонінгу населеного пункту встановлювалися у «Настанові про склад та зміст плану зонування території (Зонінг)» ДСТУ-Н Б Б.1.1-12:2011.

Згідно із пунктом 4.7 ДСТУ-Н Б Б.1.1-12:2011 основним документом Зонінгу є схема зонування, яка розробляється в цифровій формі у місцевій системі координат, прив`язаній до державної системи координат, що дозволяє формувати її електронне зображення або отримувати її аналоговий документ на паперових носіях необхідного масштабу.

На схемі зонування територія населеного пункту поділяється на територіальні зони, для кожної з яких встановлюється містобудівний регламент.

Згідно із Генеральним планом м. Одеси, затвердженим рішенням Одеської міської ради від 25.03.2015 №6489-VI (далі Генеральний план), земельна ділянка з кадастровим номером 5110136900:21:030:0015 за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 142, розташована на території житлово-громадської забудови, багатоквартирної житлової забудови.

Відповідно до плану зонування території (зонінгу) м. Одеси, затвердженому рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 №1316-VII (далі План зонування), дана земельна ділянка розташована у громадській зоні Г-6 (торгівельні зони), та частково розташована в межах зони транспортної інфраструктури ТР-2 (дороги, вулиці та майдани у межах червоних ліній), також земельна ділянка розташована у зоні обмеження висотності забудови +50м, +150м. Крім того, частина земельної ділянки з боку Люстдорфської дороги знаходиться в охоронній зоні ЛЕП.

З огляду на положення Плану зонування громадська зона Г-6 призначена для розташування об`єктів торгівлі (магазинів, торгівельних комплексів), ринкових комплексів. Зону формують території здебільше громадської забудови, на яких за містобудівною документацією розміщуються торгівельні заклади та інші об`єкти обслуговування населення.

Планом зонування встановлені такі види використання:

переважні види використання: 1) магазини, торгівельні та ринкові комплекси; 2) готелі, центри обслуговування туристів; 3) підприємства громадського харчування; 4) підприємства соціально-побутового обслуговування населення;

супутні види використання: 1) адміністративні споруди, офіси; 2) банки, відділення банків; 3) юридичні установи; 4) споруди для тимчасового зберігання транспортних засобів, для обслуговування існуючих в зоні об`єктів; 5) малі архітектурні форми декоративно-технологічного призначення; 6) парки, сквери, бульвари;

допустимі види використання (потребують спеціального дозволу або погодження): 1) гаражі та стоянки для постійного зберігання транспортних засобів, для обслуговування існуючих в зоні об`єктів, об`єкти автомобільного сервісу, станції технічного обслуговування та заміни мастила, автомийки, окремо розташовані автозаправні станції та автозаправні комплекси з приміщеннями сервісного обслуговування водіїв (роздрібної торгівлі та швидкого харчування відповідно до п.п. 7.55*, 7.56* ДБН 360-92**) при розміщенні вздовж магістральних вулиць та при дотриманні санітарних розривів від споруд переважного та супутнього видів використання; 2) громадські вбиральні; 3) пожежні депо; 4) стаціонарні малі архітектурні форми. Використання території зони, розміщення підприємств і установ здійснюється відповідно до вимог ДБН 360-92**.

Згідно із Планом зонування до зони транспортної інфраструктури ТР-2 входять території вулиць, майданів та доріг, які за містобудівною документацією знаходяться в межах червоних ліні:

переважні види використання: 1) території вулиць, майданів; 2) зупинки громадського транспорту з кіосками продажу проїзних квитків; 3) наземні пішохідні переходи; 4) підземні пішохідні переходи;

супутні види використання: 1) інформаційна реклама; 2) малі архітектурні форми декоративно-технологічного призначення; 3) велосипедні доріжки; 4) тротуари, хідники; 5) зелені насадження спеціального призначення; 6) інженерне устаткування та устрої, що забезпечують безпеку руху (турнікети, освітлення, світлофори, дорожні знаки, розмітка проїзної частини, транспортні перетини в одному рівні;

допустимі види використання (потребують спеціального дозволу або погодження): 1) відкриті майданчики для стаціонарного та тимчасового зберігання транспортних засобів; 2) стаціонарні малі архітектурні форми. Використання території зони, розміщення підприємств і установ здійснюється відповідно до вимог ДБН 360-92**.

Згідно з п. 2.6 розділу 2 Плану зонування визначені містобудівні умови і обмеження забудови земельних ділянок в територіальних зонах, зокрема, щодо зони транспортної інфраструктури ТР-2.

Відповідно до положень даного пункту, забезпечення умов транспортнопішохідного зв`язку визначається згідно з ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», пп. 7.26-7.42, ДБН В.2.3-5-2001 «Вулиці та дороги населених пунктів» та передпроєктних розробок з урахуванням спеціалізованих норм.

Відповідно до пп. 7.26 п. 7 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджених наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 №44 (скасовані 01.10.2019), мережу вулиць і доріг населених пунктів треба проектувати у вигляді єдиної системи з урахуванням функціонального призначення окремих вулиць і доріг, інтенсивності транспортного, пішохідного і велосипедного руху, архітектурнопланувальної організації території і характеру забудови, вимог охорони навколишнього середовища.

Територія вулиць і доріг всіх категорій, відокремлюються від інших функціональних територій поселень геодезичне за фіксованими границями - червоними лініями. Розбивочні креслення червоних ліній призначаються для забезпечення регулювання і містобудівного контролю при забудові, реконструкції і благоустрої поселень, при відведенні земельних ділянок, встановленні умов їх використання.

Після скасування ДБН 360-92** наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.04.2019 №104 були затверджені нові ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій», які також містять вищенаведені положення.

Згідно з пп. 5.3.3 п. 5.3 ДБН В.2.3-5:2018 «Вулиці та дороги населених пунктів», затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житловокомунального господарства України від 24.04.2018 №103, споруди торговельнопобутового призначення повинні розміщуватися за межами пішохідної зони тротуарів або узбіч згідно з вимогами чинних законодавчих та нормативних актів, затвердженою містобудівною документацією та місцевими правилами забудови населених пунктів. При їх розміщенні не допускається пошкодження або знищення зелених насаджень.

При цьому, згідно із пп. 5 п. 2.2 Плану зонування види використання нерухомого майна, що відсутні у переліку переважних, супутніх або допустимих видів використання згідно з «Планом зонування території (зонінгом) міста», є недозволеними для відповідної територіальної зони.

Відповідно до пп. 1 п. 2.3 Плану зонування обмеження забудови та умови використання об`єктів нерухомого майна (земельні ділянки, будинки та споруди) в межах окремих територіальних зон визначаються на основі «Схеми зонування території (зонінгу) міста», державних будівельних, санітарно-гігієнічних, екологічних норм, стандартів та інших чинних законодавчих та нормативних актів діючих на території України.

В світлі вищевикладеного, ОМР в своїх поясненнях на позов наголошує, що реконструкція частини торгівельних павільйонів ринку зі збільшенням площі і без зміни поверховості за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 142, має відбуватися з обов`язковим дотриманням містобудівної документації та з урахуванням вимог Державних будівельних норм.

На противагу цьому, позивач зазначає, що із вказаного зонінгу видається, що частина земельної ділянки за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 142 перебуває в межах червоних ліній вулиці Люстдорфська дорога та в зоні транспортної інфраструктури ТР-2. Виходячи із пояснювальної записки до плану зонування території міста Одеси до зони входять території вулиць, майданів та доріг, які за містобудівною документацією знаходяться в межах червоних ліній.

Отже, виходячи із наведеного на земельних ділянках в зоні транспортної інфраструктури ТР-2 мають бути розміщені вулиці, майдани чи дороги.

При цьому, відповідно до статті 67 Земельного кодексу України, до земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об`єктів транспорту. До земель транспорту належать землі, надані під будівництво та обслуговування мультимодальних терміналів.

Згідно із статтею 71 Земельного кодексу України, до земель автомобільного транспорту належать землі під спорудами та устаткуванням енергетичного, гаражного і паливороздавального господарства, автовокзалами, автостанціями, лінійними виробничими спорудами, службово-технічними будівлями, станціями технічного обслуговування, автозаправними станціями, автотранспортними, транспортно-експедиційними підприємствами, авторемонтними заводами, базами, вантажними дворами, майданчиками контейнерними та для перечеплення, службовими та культурно-побутовими будівлями й іншими об`єктами, що забезпечують роботу автомобільного транспорту.

До земель дорожнього господарства належать землі під проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, тунелями, транспортними розв`язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками і розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами та обладнанням, а також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг, а саме: а) паралельні об`їзні дороги, поромні переправи, снігозахисні споруди і насадження, протилавинні та протисельові споруди, вловлюючі з`їзди; 6) майданчики для стоянки транспорту і відпочинку, підприємства та об`єкти служби дорожнього сервісу; в) будинки (в тому числі жилі) та споруди дорожньої служби з виробничими базами; г) захисні насадження.

Виходячи із наведеного, земельні ділянки, що входять до зони транспортної інфраструктури ТР-2, мають належати до категорії земель транспорту.

Разом з тим, земельна ділянка за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 142, кадастровий номер 5110136900:21:030:0015, належить до земель громадської забудови.

Відтак, План зонування території міста Одеси в частині віднесення частини земельної ділянки за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 142, кадастровий номер 5110136900:21:030:0015, до зони транспортної інфраструктури ТР-2 не відповідає вимогам пункту 1 частини третьої статті 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки не відповідає рішенням та намірам Одеської міської ради, а саме: у Одеської міської ради відсутній намір розширювати вулицю Люстдорфська дорога шляхом включення до її території частини земельної ділянки за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 142, кадастровий номер 5110136900:21:030:0015.

Крім того, План зонування території (зонінгу) м. Одеси в частині встановлення зони ТР-2 вулиці Левітана суперечить вимогам чинного законодавства України про містобудівну діяльність та державним будівельним нормам.

Відповідно до Плану зонування території (зонінгу) м. Одеси М:1000 від 30 серпня 2023 року, що є складовою частиною витягу № 01-11/1936 з містобудівної документації м. Одеси для земельної ділянки за адресою: м. Одеса, Київський район, вуд. Люстдорфська дорога, 142, лінія вулиці Левітана лежить за межами зони обмеження забудови ТР-2 вулиці Левітана, а сама зона зміщена істотно на південь.

Інакше кажучи, зона обмеження забудови ТР-2 вулиці Левітана не охоплює на плані зонування саму вулицю Левітана, а необґрунтовано зміщена на південь (зокрема, у бік належної Товариству з обмеженою відповідальністю «Сайтленд» земельної ділянки за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 142, кадастровий номер 5110136900:21:030:0015) та безпідставно включає в себе замість території вулиці (дороги) територію, розміщену на півдні від вулиці Левітана, зокрема частину належної товариству земельної ділянки, що не має ніякого відношення до дороги, є ділянкою громадської забудови, а не транспорту.

Зазначені твердження щодо необґрунтованості зміщення зони ТР-2 вулиці Левітана на південь також додатково підтверджується тим, що внаслідок такого зміщення до зони вулиці також потратили багатоквартирні житлові будинки (межі зони ТР-2 проходять через будівлі, не оминаючи їх контури).

При цьому, відповідно до пояснювальної записки до Плану зонування території міста Одеса в характеристиці зони ТР-2 зазначено, що до зони входять території вулиць, майданів та доріг, які за містобудівною документацією знаходяться в межах червоних ліній.

До зони обмеження забудови ТР-2 вулиці Левітана лінія вулиці Левітана не входить, а сама зона не збігається з фактичними межами вулиці, що свідчить про істотну розбіжність між графічними матеріалами зонінгу та пояснювальною запискою.

Слід відзначити, що, відповідно до пояснювальної записки до Плану зонування території міста Одеса, містобудівні рішення прийняті з урахуванням чинного законодавства України у сфері містобудування та вимог державних будівельних норм, зокрема ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських та сільських поселень».

Разом з тим, відповідно до пункту 5.13 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських та сільських поселень», до зон транспортної інфраструктури включаються: - зона транспортної інфраструктури ТР-1 містять території смуг відводу залізниці; зона транспортної інфраструктури ТР-2 відносяться території залізничних і авто вокзалів, морських і річкових вокзалів, аеровокзалів, терміналів, транспортних вузлів; зона транспортної інфраструктури ТР-3 відносяться території вулиць, майданів (в межах червоних ліній).

Отже, інформація наявна в пояснювальній записці до Плану зонування території міста Одеса щодо характеристики зону ТР-2 є коректною, а от графічна частина План зонування території міста Одеси щодо розміщення зони ТР-2 вулиці Левітана є такою, що суперечить чинному законодавству України у сфері містобудування та вимогам державних будівельних норм, що діяли на момент створення та затвердження Плану зонування міста Одеси.

Відтак, зонінг (план зонування території) міста Одеси та рішення Одеської міської ради № 1316-VII 19 жовтня 2016 року про його затвердження є такими, що в частині спірної зони не відповідають та суперечать чинному законодавству України, зокрема Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Тобто наявна колізія між Планом зонування території міста Одеси та рішенням Одеської міської ради № 1316-VII 19 жовтня 2016 року про його затвердження, з одного боку, та Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Державними будівельними нормами.

Верховний Суд вже розглядав справи, в яких аналізував правову природу містобудівної документації як правового акту та, відповідно, особливості розгляду судом справ цієї категорії.

Зокрема, у постанові від 15.06.2022 у справі №640/24640/20 Верховний Суд сформулював такий висновок: «В Законі України від 17.02.2011 № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон № 3038-VI) визначено:

генеральний план населеного пункту - це містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту (пункт 2 частини першої статті 1); містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій (пункт 7 частини першої статті 1)… Аналіз положень статті 17 Закону № 3038-VI дозволяє стверджувати, що генеральний план населеного пункту містить правові приписи нормативного характеру, які розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово. Затверджуючи своїм рішенням містобудівну документацію щодо внесення змін до генерального плану населеного пункту місцева рада формує обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту, тобто здійснює нормативне регулювання відповідних відносин. Визначальною умовою, що може слугувати критерієм загальності чи персоніфікованості суб`єктів впливу - є їх коло. Адже кількість як величина має відносний характер, може змінюватись і не є сталим показником регулятивного впливу юридичних актів. Під час визначення кола суб`єктів, правовий статус яких регламентує правовий акт, необхідно зважати лише на ті із них (фізична чи юридична особа, орган, організація, спільність людей тощо), для яких правовим актом установлюються права та обов`язки безпосередньо, щодо яких праворегуляторний вплив є прямим (а не усіх суб`єктів, для яких він може мати якесь юридичне значення).».

Аналогічна позиція неодноразово була викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 11.12.2019 у справі № 369/7296/16-а, від 27.02.2020 у справі № 405/6347/15-а, від 04.03.2020 у справі № 450/1236/17, від 24.09.2022 у справі 0740/851/18, від 20.09.2021 у справі №809/1806/16, від 21.10.2019 у справі №522/22780/16-а.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

За нормою частини першої статті 375 Цивільного кодексу України, власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

При цьому, отримання містобудівних умов та обмежень є першим етапом у реалізації права на забудову земельної ділянки.

У свою чергу, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України). Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).

У практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Пунктами 32-35 рішення ЄСПЛ від 24 червня 2003 року «Стретч проти Сполученого Королівства» визначено, що майном у зазначеній статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. За висновком ЄСПЛ у зазначеній справі, «наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила». Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, у такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції».

У рішенні ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04, пункт 70) Суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він зазначив, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Пайн Велі Девелопмент ЛТД» та інші проти Ірландії» від 23 жовтня 1991 року зазначено, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосувати до захисту «правомірних очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. «Правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним, та розраховувати на певний стан речей.

Правомірні очікування дійсно є важливим аспектом захисту права власності та інших прав, що випливає із статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ЄКПЛ). Це поняття стосується ситуацій, коли особа має обґрунтовану підставу очікувати реалізації своїх прав або інтересів, навіть якщо ці права ще не набули завершеного юридичного оформлення. У контексті національного законодавства України, такі очікування також можуть бути захищені за допомогою норм Конституції та інших законодавчих актів.

Позивачу на підставі свідоцтва про право власності належить будівлі торгівельно-сервісного комплексу загальною площею 1738,7 кв.м. за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 142.

Рішенням Одеської міської ради від 25.06.2014 № 5184-VI ТОВ «Сайтленд» надано земельну ділянку площею 0,3094 га, розташовану за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 142, в оренду строком до 15-ти років, до початку реалізації планувальних рішень території, для експлуатації та обслуговування будівель торгово-сервісного комплексу.

За наявності відповідного повідомлення Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради (правонаступником якої є Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради) від 14.08.2018 № 01-11/3368-50п перед придбанням земельної ділянки позивачем щодо земельної ділянки за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 142, кадастровий номер 5110136900:21:030:0015, зокрема про відсутність обмежень у використанні (забудови), а також про включення земельної ділянки до зон Г-6 та Ж-4 (без зони ТР-2), позивачем було придбано земельну ділянку шляхом оформлення відповідного договору із Одеською міською радою з метою подальшої її експлуатації за призначенням, а також реконструкції частини належних позивачу торгівельних павільйонів ринку зі збільшенням площі і без зміно поверховості.

В зазначеному повідомленні окремо зазначено, що розташування земельної ділянки за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 142, вид використання для експлуатації та обслуговування будівель торгово-сервісного комплексу, в межах зон Г-6 та Ж-4 відповідає затвердженій містобудівній документації.

При цьому такі правомірні очікування є об`єктом правового захисту згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.

У справі «Пайн Велі Девелопмент ЛТД» та інші проти Ірландії» ЄСПЛ підкреслив важливість правомірних очікувань, навіть якщо початковий дозвіл на будівництво пізніше був скасований.

Вищезазначена справа є ключовою у контексті правомірних очікувань, яку розглядав Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ). Вона демонструє, як принцип правової визначеності та захист легітимних інтересів осіб (інвесторів) реалізується в судовій практиці.

ЄСПЛ закріплено низку ключових висновків по цій справі, таких як: інвестори, які діяли в межах чинного законодавства та отримали дозволи, мають право розраховувати на стабільність цих дозволів; - якщо дозвільна документація видана з помилками, спричиненими органами влади, це не може перекладатися на інвесторів; - держава повинна дотримуватися балансу між публічними інтересами та захистом прав інвесторів.

Таким чином, важливо, що якщо земельна ділянка була продана органом місцевого самоврядування без застережень, але згодом переглянуто умови її використання, це не має ставати підставою для порушення прав покупця. Суд наголошує на необхідності дотримання принципу правової визначеності, який захищає очікування покупця, сформовані рішеннями компетентних органів місцевого самоврядування.

Так, стаття 41 Конституції України гарантує право власності та захист від незаконного позбавлення майна. Також Цивільний кодекс України передбачає захист права власності та добросовісних очікувань. Суд враховує концепцію «правомірних очікувань» при вирішенні даного спору, оскільки інвестори, вкладаючи кошти у будівництво, очікують, що їхні права будуть захищені у разі дотримання ними законодавчих вимог. Якщо забудовник отримав усі необхідні дозволи та документацію від державних органів, інвестори мають правомірні очікування, що об`єкт буде введено в експлуатацію.

У свою чергу, держава зобов`язана діяти передбачувано. У випадках, коли компетентні органи видали дозвільну документацію, але інші органи пізніше намагаються її скасувати, це може порушувати принцип правової визначеності.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивач в ході судового розгляду справи не доведено ґрунтовності пред`явлених вимог.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі «Голдер проти Сполученого Королівства», згідно з якою саме небезпідставність доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.

Отже, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжений обов`язком довести «небезпідставність» своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.

Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що відмовляючи оскаржуваним рішенням від 06.09.2024 № 01-06/58 у видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки відповідно до частини 4 статті 29 закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме через невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, Департаментом порушено принцип юридичної визначеності та допущено непослідовну і суперечливу поведінку, як органу місцевого самоврядування.

Суди зобов`язані відповідно до частини першої статті 129 Конституції України вирішувати спори, керуючись верховенством права, що, у свою чергу, означає врахування тлумачення Конвенції, яке надається Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) як мінімальних стандартів демократичного суспільства. Принцип законності, який є складовою верховенства права, у розумінні ЄСПЛ, має бути заснованим на визнанні і прийнятті людини, її прав та свобод, як найвищої цінності, тобто, за своїм змістом мати характер правозаконності. ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що вислів «згідно із законом» означає, зокрема, що закон не повинен суперечити принципу верховенства права.

Суд зобов`язаний застосовувати індивідуальний підхід при вирішенні кожного конкретного спору за критеріями правомірності та законності рішень суб`єктів владних повноважень, визначених частиною другою статті 2 КАС України. Цей обов`язок випливає із завдань адміністративного судочинства, змістом яких є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Загальні засади права, а саме справедливості та розумності, були сформульовані ще римськими юристами «Contra legem facit, qui id facit, quod lex prohibet; in fraudem vero, qui salvis verbis legis sententiam eius circumvenit» Paul., D. 1, 3, 29.

Той, хто чинить дії, заборонені законом, порушує закон; той, хто оминає закон, дотримуючись його букви, порушує дух закону (Павло «Коментар до закону Цинція» (Lex Cincia), пізніше закріплено в Дигестах Юстиніана 1, 3, 29). Тобто, дотримуватися необхідно не тільки букви закону, але і його духу.

Конституційний Суд України в своєму Рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами Європейський суд з прав людини виробив позицію, згідно з якою за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору.

Таку позицію щодо меж дискреції суб`єкта владних повноважень неодноразово підтримувала Велика Палата Верховного Суду (зокрема у постанові від 14 листопада 2019 року у справі № 9901/619/18 і від 04 лютого 2020 року у справі №П/9901/871/18), а також Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2020 року у справі №2040/7713/18 тощо.

Таким чином, рішення Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради від 06 вересня 2024 року про відмову у видачі містобудівних обмежень Товариству з обмеженою відповідальністю «Сайтленд» не відповідає критеріям, встановленим ст. 2 КАС України, зокрема, вказане рішення не прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), і насамкінець, недобросовісно, оскільки суперечить попередній комунікації із суб`єктом владних повноважень.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Сайтленд» містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки 5110136900:21:030:0015 на об`єкт будівництва «Реконструкція частини торгівельних павільйонів ринку із збільшенням площі і без зміни поверховості за адресою: Одеська обл., Одеський район, Одеська територіальна громада, м. Одеса, Люстдорфська дорога, 142» суд зазначає таке.

Згідно із пп. 1.1 п. 1 Положення про Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 17.03.2021 №138-VIII, Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради є виконавчим органом Одеської міської ради і створений відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до пп. 2.1.1 п. 2.1 Положення до завдань Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради належить, зокрема, реалізація на території міста державної і місцевої політики у сфері планування та забудови територій, а також у сфері архітектурної діяльності, дизайну міського середовища та благоустрою.

Згідно із пп. 2.3.2 п. 2.2 Положення Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради відповідно до покладених на нього завдань у сфері планування територій надає суб`єктам містобудівної діяльності у встановленому порядку містобудівні умови та обмеження забудови земельних ділянок, забезпечує отримання інших вихідних даних на проєктування об`єктів, а також забезпечує можливість отримання інформації з містобудівного кадастру відповідно до вимог чинного законодавства України.

За висновками Європейського Суду з прав людини, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005, заява №38722/02).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Положення Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, що були прийняті 11.03.1980 Комітетом Міністрів, передбачають, що під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреція - це елемент управлінської діяльності, пов`язаний з владними повноваженнями та їх носіями - органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не слід ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями, вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

Попри те, що на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє, у судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

При цьому, з огляду на положення ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які Конституцією України віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України 21.10.2010 року № П-278/10.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративний суд, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Аналіз приписів КАС України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

З огляду на вищевикладене, зобов`язання Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Сайтленд» містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на об`єкт будівництва матиме ознаки перебирання на себе судом повноважень державного органу.

В світлі викладеного вище, суд вважає достатнім та належним способом захисту порушеного права позивача зобов`язати відповідача повторно розглянути звернення ТОВ «Сайтленд» A3445919373867353372, яке надійшло до Департаменту 06.08.2024 (вх. ДАМ від 06.08.2024 № 01-06/58) через електронний кабінет в Електронній системі шляхом подання засобами програмного забезпечення Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, з питання щодо надання містобудівних умов та обмежень на проектування об`єкту будівництва реконструкція частини торгівельних павільйонів ринку із збільшенням площі, без зміни поверховості за адресою: Одеська область, м. Одеса, Люстдорфська дорога, 142 (кадастровий номер 5110136900:21:030:0015), та прийняти рішення із урахуванням висновків суду.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сайтленд» (вул. Люстдорфська дорога, 142, м. Одеса, 65114; ЄДРПОУ 35049668) до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради (вул. Гоголя, 10, м. Одеса, 65082; ЄДРПОУ 02498820), третя особа Одеська міська рада (65026, м. Одеса, пл. Думська, 1; ЄДРПОУ 26597691) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради від 06 вересня 2024 року про відмову у видачі містобудівних обмежень Товариству з обмеженою відповідальністю «Сайтленд».

Зобов`язати Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сайтленд» про видачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки 5110136900:21:030:0015 на об`єкт будівництва «Реконструкція частини торгівельних павільйонів ринку із збільшенням площі і без зміни поверховості за адресою: Одеська обл., Одеський район, Одеська територіальна громада, м. Одеса, Люстдорфська дорога, 142», з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з бюджетних асигнувань Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сайтленд» судовий збір в розмірі 3028 грн (три тисячі двадцять вісім грн.).

Повернути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області (65001, вул. Садова, 1-А, м. Одеса; ЄДРПОУ 37607526) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сайтленд» судовий збір в розмірі 3028 грн (три тисячі двадцять вісім грн.).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 12.03.2025.

Суддя І.В. Завальнюк


Суд	Одеський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	12.03.2025
Оприлюднено	14.03.2025
Номер документу	125783339
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері містобудування; архітектурної діяльності