Постанова

від 12.03.2025 по справі 280/8726/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 березня 2025 року м. Дніпросправа № 280/8726/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач),

суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року (суддя Максименко Л.Я.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом.

Позивач просить визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо не проведення повного розрахунку при звільненні, а саме не нарахування та не виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2024 рік;

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати і виплатити мені грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік га матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань за 2024 рік.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивачем подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати мені матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2024 рік, суперечить вимогам ст.19 Конституції України, ст.ст. 9 10-1, 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам і є протиправною.

Також зазначено, що судом не було враховано, що в матеріалах справи наявні докази, які підтверджують факт звернення позивача звернення до відповідача з приводу призначення та проведення виплат.

Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до пункту 3 частини 1 ст.311 КАС України в порядку письмового провадження, на підставі наявних у ній доказів.

Як було встановлено судом першої інстанції, позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (по стройовій частині) №138 від 24.04.2024 року виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення: солдата ОСОБА_1 , який здав справи і обов`язки за посадою стрільця 1-го відділення 2-го патрульного взводу 1-ї патрульної роти 2-го патрульного батальйону, якого звільнено відповідно до частини 5 пункту З підпункту «Г» ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з військової служби відповідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 18.04.2024 № 18 о/су запас (через такі сімейні обставини або з інших поважних причин (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), 24 квітня 2024 року.

Також зазначено, що Згідно з Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом МВС України від 15.03.2018 № 200 грошова допомога на оздоровлення за 2024 рік не виплачувалась, матеріальна допомога для вирішення соціально - побутових питань за 2024 рік не виплачувалась.

Листом від 30.06.2023 Військова частина НОМЕР_1 на заяву позивача повідомила, що допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям за їх рапортом, на підставі наказу командира військової частини та при вибутті у щорічну основну відпустку повної тривалості або другу її частину. На дату звільнення 24,04.2024 рапорт позивача не надходив та йому виплачено грошову компенсацію за невикористані 07 календарних днів щорічної основної відпустки за 2024 рік. Також вказано, що у зв`язку з відсутністю рапорту та відповідного фінансування на виплачу на дату звільнення позивача виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не здійснювалась.

Позивач звернувся до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем правомірність невиплати спірних нарахувань було доведено.

Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується.

За ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби

Положеннями ч. 2 ст. 1 Закону 2232-XII визначено, що проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом .

Частиною 4 ст. 2 Закону 2232-XII визначено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 № 200 затверджено про Інструкцію порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, що визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України (далі - військовослужбовці), які обіймають посади в Головному управлінні Національної гвардії України, територіальних управліннях, з`єднаннях, військових частинах (підрозділах), вищих військових навчальних закладах, навчальних військових частинах (центрах), базах, закладах охорони здоров`я та установах Національної гвардії України (далі - військові частини).

Відповідно до вимог п. 1 Розділу XX Інструкція № 200, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, за рішенням командира військової частини надається в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі військової частини, один раз на рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, на яке військовослужбовець має право згідно із чинним законодавством України на день звернення.

Розмір матеріальної допомоги визначається комісією на підставі інформації, наданої фінансовим відділенням (службою) військової частини про затверджений фонд грошового забезпечення та можливість проведення виплати. Склад комісії затверджується наказом командира військової частини.

Згідно п. 2 Розділу XX Інструкція № 200 матеріальна допомога надається на підставі рапорту в кожному конкретному випадку. Рішення комісії оформлюється протоколом, який затверджується командиром військової частини, і разом з рапортами військовослужбовців передається до фінансового підрозділу для виплати матеріальної допомоги. Матеріальна допомога військовослужбовцям надається за місцем штатної служби.

Суд першої інстанції вірно врахував, що виплата матеріальної допомога для вирішення соціально-побутових питань не є обов`язковою, вона не входить до складу місячного грошового забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України та виплачується за рішенням командира частини в межах бюджетних асигнувань та кошторисних призначень військової частини протягом року.

Матеріали справи не містять доказів того, що за час проходження служби позивач звертався із відповідним рапортом про виплату йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань до командування військової частини НОМЕР_1 , та наявність відповідних бюджетних асигнувань та кошторисних призначень військової частини для виплати матеріальної допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Вірними є висновки суду першої інстанції, що вимога про стягнення матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік є необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення.

Згідно з пунктом 1 Розділу ХІХ Інструкції № 200 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (у тому числі слухачам, ад`юнктам і курсантам вищих військових навчальних закладів Національної гвардії України із числа військовослужбовців, що проходять військову службу за контрактом), які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 2 Розділу ХІХ Інструкції № 200 допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям за їх рапортом за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командирові (начальнику) - на підставі наказу командира (начальника) вищого рівня із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям, які вибувають у щорічну основну відпустку повної тривалості або другу її частину (у тому числі у дозволених випадках за невикористану відпустку за минулий рік), якщо військовослужбовці раніше не скористалися правом на отримання цієї допомоги.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що згідно Інструкції № 200 військовослужбовці, що проходять військову службу за контрактом), які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Допомога на оздоровлення надається військовослужбовцям, які вибувають у щорічну основну відпустку.

Матеріальна допомога на оздоровлення надається на підставі рапорту військовослужбовця, який вибуває у щорічну основну відпустку. Тобто, для надання військовослужбовцю Національної гвардії України допомоги на оздоровлення необхідна наявність одночасно двох умов: (1) подання військовослужбовцем рапорту про надання такої допомоги та (2) вибуття військовослужбовця у щорічну основну відпустку.

Як було всиновлено судом першої інстанції, наказом командира військової частини НОМЕР_1 НГУ від 24.04.2024 № 138 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. Відповідно до вказаного наказу, позивач грошову допомогу на оздоровлення у 2024 році не отримав.

Суд першої інстанції обґрунтовано врахував відсутність доказів, що у 2024 році позивач вибував у щорічну основну відпустку, та доказів звернення з рапортом про виплату допомоги на оздоровлення у 2024 році. Як вказано у наказі, позивачу виплачено грошову компенсацію за невикористані 37 днів щорічної основної відпустки.

Вірними є висновки суду першої інстанції, що позивач не набув права на виплату допомоги на оздоровлення у 2024 році.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Постанова у повному обсязі складена 12 березня 2025 року

Головуючий - суддя А.А. Щербак

суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш