Постанова

від 11.03.2025 по справі 320/5005/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/5005/23 Головуючий у 1-й інстанції: Марич Є.В.

Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Черпака Ю.К.,

суддів Василенка Я.М., Кобаля М.І.,

за участю секретаря судового засідання Шіндер Ю.О.,

представника відповідача Кирика В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2023 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач/ФОП ОСОБА_1 ) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - відповідач/апелянт/ГУ ДПС у Київській області), в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 18 лютого 2022 року за № 0041666-2406-1027, яким визначено зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код платежу 18010300), в сумі 2 306 418, 76 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про відсутність правових підстав для нарахування на спірні об`єкти нерухомого майна податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки належний позивачеві на праві приватної власності цілісний майновий комплекс не є об`єктом оподаткування відповідно до пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року позов ФОП ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області як відокремленого підрозділу ДПС України форми «Ф» від 18 лютого 2022 року за № 0041666-2406-1027, яким визначено зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код платежу 18010300), в сумі 2 306 418, 76 грн.

Стягнуто на користь ФОП ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 12 405, 00 грн (дванадцять тисяч чотириста п`ять гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Київській області як відокремленого підрозділу ДПС України.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спірний комплекс будівель відноситься до будівель промисловості та використовується власником (позивачкою) у власній господарській діяльності, тому не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про протиправність нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі як такі, що є документально та нормативно підтвердженими.

В апеляційній скарзі ГУ ДПС у м. Києві, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. На думку апелянта, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та скасуванню не підлягає, оскільки нерухоме майно позивача не належить до категорії майна, яке не оподатковується податком, так як позивач не використовував його за функціональним призначенням, тобто для власного промислового виробництва.

В поясненнях представник ФОП ОСОБА_1 - адвокат Новогребельська І.М. підтримала висновки суду першої інстанції, просила залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення. Представник позивача зазначила, що належні ОСОБА_1 на праві приватної власності об`єкти нерухомості підпадають під дію пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки вони використовуються за призначенням у її господарській діяльності.

Згідно з частиною другою статті 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки розгляд справи неодноразово відкладався за клопотаннями представників позивача, то з метою недопущення порушення розумного строку розгляду справи, за відсутності поважних причин неявки, та враховуючи, що особиста участь позивача чи його представника у судовому засіданні не обов`язкова, вирішено проводити її апеляційний розгляд без позивача та його представника, які були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та їх правову оцінку, правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 (позивач) є офіційно зареєстрованим суб`єктом господарювання - фізичною особою-підприємцем з 2012 року. Як платник податків та інших обов`язкових зборів ФОП ОСОБА_1 взята на облік 18 січня 2012 року за № 56/46944, а як платник єдиного внеску перебуває на обліку з 12 січня 2012 року за № 102640476.

Видами економічної діяльності позивача згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є (код КВЕД): 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 10.13 Виробництво м`ясних продуктів; 10.73 Виробництво макаронних виробів і подібних борошняних виробів; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 52.10 Складське господарство; 62.01 Комп`ютерне програмування; 62.02 Консультування з питань інформатизації; 62.03 Діяльність із керування комп`ютерним устаткуванням; 46.17 Діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна; 69.10 Діяльність у сфері права; 69.20 Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту, консультування з питань оподаткування; 23.69 Виробництво інших виробів із бетону, гіпсу та цементу; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 62.09 Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп`ютерних систем.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру відчуження об`єктів нерухомого майна та ІТС «Податковий блок» за позивачем зареєстровано право власності на єдиний майновий комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 13 695, 80 кв.м.

Земельні ділянки з кадастровими номерами 220488300:01:010:0119 та 3220488300:01 :007:0021, на яких розташований зазначений майновий комплекс, класифікуються наступним чином:

1) цільове призначення - Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості;

2) категорія земель - Землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення;

3) вид використання земельної ділянки - Для обслуговування виробничої бази.

Згідно із технічними паспортами та Витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (копія додається) «ЄДИНИЙ МАИНОВИЙ КОМПЛЕКС» складається з наступних нежитлових виробничих приміщень: 1) Складова частина об`єкта нежитлова будівля, «А», площею 109,3 кв. м.; 2) Складова частина об`єкта нежитлова будівля, «В», площею 3 581,3 кв. м.; 3) Складова частина об`єкта нежитлова будівля, «Г», площею 914,3 кв. м.; 4) Складова частина об`єкта нежитлова будівля, «Д», площею 9,6 кв. м.; 5) Складова частина об`єкта нежитлова будівля, «Ж», площею 109,3 кв. м.; 6) Складова частина об`єкта нежитлова будівля, « 3», площею 1217,1 кв. м.; 7) Складова частина об`єкта нежитлова будівля, «И», площею 93,8 кв. м.; 8) Складова частина об`єкта нежитлова будівля, «І», площею 635,6 кв. м.; 9) Складова частина об`єкта нежитлова будівля, «Л», площею 41,6 кв. м.; 10) Складова частина об`єкта нежитлова будівля, «О», площею 207,6 кв. м.; 11) Складова частина об`єкта нежитлова будівля, «П» (ковбасний цех), площею 2845,8 кв. м.; 12) Складова частина об`єкта нежитлова будівля, «Р», площею 130,4 кв. м.; 13) Складова частина об`єкта нежитлова будівля, «С», площею 190,4 кв. м; 14) Складова частина об`єкта нежитлова будівля, «Т», площею 220,0 кв. м.; 15) Складова частина об`єкта нежитлова будівля, «У», площею 605,5 кв. м.; 16) Складова частина об`єкта нежитлова будівля, «Х», площею 129,6 кв. м.; 17) Складова частина об`єкта нежитлова будівля, «Ц», площею 97,1 кв. м.; 18) Складова частина об`єкта нежитлова будівля, «Ч», площею 39,6 кв. м.; 19) Складова частина об`єкта нежитлова будівля, «Ш», площею 510,9 кв. м.; 20) Складова частина об`єкта нежитлова будівля, «Ш-3», площею 39,6 кв. м.; 21) Складова частина об`єкта нежитлова будівля, «Щ», площею 847,6 кв. м.; 22) Складова частина об`єкта нежитлова будівля, « 1 А», площею 77,8 кв. м.; 23) Складова частина об`єкта нежитлова будівля, « 1 Б», площею 489,5 кв. м.; 24) Складова частина об`єкта нежитлова будівля, « 1 В», площею 489,8 кв. м.

ГУ ДПС у Київській області проведено розрахунок податку ФОП ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - єдиний майновий комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 13 695, 80 кв. метрів, за 2016-2021 роки, та винесено податкове повідомлення-рішення від 18 лютого 2022 року № 0041666-2406-1027 на суму 2 306 418, 76 грн (2016 рік - 188 717, 10 грн, 2017 грн- 192 836, 86 грн, 2018 рік - 224 337, 20 грн, 2019 рік - 285 831, 35 грн, 2020 рік - 592 948, 25 грн, 2021 рік - 821 748, 00 грн).

Податкове зобов`язання за кожен рік обраховувалось шляхом множення загальної площі об`єкта - 13 695, 80 кв.м. на ставку податку (% від мінімальної заробітної плати на 1 січня звітного року) у розмірах за: 2016 рік - 13, 78 грн (1,00 %); 2017 рік - 14, 08 грн (0,44 %); 2018 рік - 16, 38 грн (0,44 %); 2019 рік - 20, 87 грн (0,5 %); 2020 рік - 47, 23 грн (1,00 %); 2021 рік - 60, 00 грн (1,00 %).

Вказане податкове повідомлення-рішення направлено на адресу позивача та отримано 19 травня 2022 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення.

Не погоджуючись з прийнятим ГУ ДПС у Київській області податковим повідомленням-рішенням, ФОП ОСОБА_1 через уповноваженого представника - адвоката Дубовика В.В. 02 червня 2022 рок подано до ДПС України скаргу, за результатами розгляду якої прийнято рішення від 23 листопада 2022 року № 15191/6/99-00-06-01-04-06 про залишення податкового повідомлення-рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Рішення отримано ФОП ОСОБА_1 01 грудня 2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення з її підписом (т. 1, а.с. 87).

01 березня 2023 року позивач звернувся з позовом до суду про скасування податкового повідомлення-рішення як протиправного.

Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України закріплено перелік об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, які не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та у кожному буквеному пункті (від «а» до «л») передбачено конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

При цьому міститься прив`язка або до статусу суб`єкта, який володіє такою нерухомістю, та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування. Кожен з перелічених підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України випадків не підлягає розширювальному тлумаченню.

Відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 918-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях В-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК України).

Тобто, підставою для звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податків за правилами підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України є особливість, що характеризує об`єкт оподаткування.

Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту - платнику.

Обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм «будівлі промисловості», лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб`єктному складу, не може бути застосовано у спірній ситуації, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Зміст наведених положень дає підстави дійти правового висновку, відповідно до якого застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі, якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з урахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

При цьому, норма підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України в розрізі основоположного принципу єдиного підходу до встановлення податків і зборів, передбаченого підпункту 4.1.11 пункту 4.1 статті 4 ПК України, і принципу нейтральності оподаткування, встановленого у підпункті 4.1.8 пункту 4.1 статті 4 ПК України, не містить жодних виключень, обмежень чи застережень щодо включення будівель промисловості, які належать на праві приватної власності фізичним особам, до об`єктів, що не оподатковуються в силу закону за умови використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Обираючи за вихідне поняття «промисловість», у зв`язку з яким застосовується податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм, у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Аналізуючи наведені вище приписи норми підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, колегія суддів зазначає, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкту промисловості є фізична та юридична особа, в тому числі нерезидент, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Аналогічна правова позиція із застосування зазначених норм матеріального права була висловлена Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 820/3556/17 та від 30 березня 2020 року у справі № 814/1469/18.

В подальшому вказаний висновок підтримано Верховним Судом у постановах від 16 квітня 2020 року у справі № 810/1011/18, від 30 березня 2020 року у справі № 814/1469/18, від 12 березня 2020 року у справі № 2240/2385/18, від 06 квітня 2020 року у справі № 420/879/19.

Щодо відповідності належного позивачу на праві приватної власності майнового комплексу вимогам підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, слід зазначити наступне.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості»).

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», що включає підкласи: 1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості»; 1251.2 «Будівлі підприємств чорної металургії»; 1251.3 «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості»; 1251.4 «Будівлі підприємств легкої промисловості»; 1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості»; 1251.6 «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості»; 1251.7 «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості»; 1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро- фаянсової промисловості»; 1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно із частиною другою статті 191 Цивільного кодексу України до складу підприємства, як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торгову марку або інші позначення та права, якщо протилежне не встановлено договором або законом.

З огляду на це зміст поняття «будівлі промисловості» не обмежується лише промисловими та складськими будівлями, тобто тими, що використовуються для виробництва та зберігання продукції, зберігання матеріалів. Будівлі, які не задіяні безпосередньо для виготовлення продукції, - використовуються промисловим підприємством для розміщення персоналу та обладнання, необхідного для адміністративного, побутового (опалення, водопостачання тощо), транспортного забезпечення, а також виконання інших функцій. За таких обставин будівлі (як виробничі, так і адміністративні та допоміжні), що входять до складу цілісного майнового комплексу промислового підприємства та використовуються для забезпечення його діяльності, необхідно відносити до будівель промисловості.

За наведеного правового регулювання та з урахуванням фактичних обставин справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належний позивачці єдиний майновий комплекс нежитлових будівель, розміщений за адресою: Україна, Київська область, Білоцерківський район, село Фурси, вулиця Юр`ївська, будинок 1, за визначенням відноситься до складу об`єктів харчової промисловості.

Окрім того, за змістом апеляційної скарги вказаний висновок суду не заперечується податковим органом.

Приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення та мотивуючи свою позицію, контролюючий орган виходив з того, що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе лише у разі дотримання двох обов`язкових умов: наявність будівель промисловості та за умови (з урахуванням виду їх діяльності) використання таких за функціональним призначенням у власній господарській діяльності.

Визначальним критерієм для висновків контролюючого органу щодо незастосування до спірних правовідносин норми підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України було те, що позивач не використовує цілісний майновий комплекс у своїй господарській діяльності.

Тобто, в цій правовій ситуації підлягають встановленню обставини використання позивачем цілісного майнового комплексу у власній господарській діяльності.

Як встановлено судом першої інстанції та зазначено позивачем в позовній заяві, основними видами економічної діяльності позивача є (код КВЕД):

- 10.13 виробництво м`ясних продуктів, що включає в себе: виробництво сушеного, соленого, копченого м`яса, виробництво м`ясопродуктів: ковбас, салямі, кров`яної ковбаси, сервелату, булонської копченої ковбаси, паштетів, рулетів, вареної шинки тощо, а також включає: виробництво м`ясного борошна, виробництво м`ясних консервів;

- 10.73 Виробництво макаронних виробів і подібних борошняних виробів, що включає в себе: виробництво макаронних виробів, таких як макарони та локшина, без начинки, відварених або не відварених, виробництво кускусу, виробництво консервованих або заморожених макаронних виробів.

За доводами позивача свою безпосередню виробничу діяльність із виробництва м`ясних продуктів та виробництва макаронних виробів і подібних борошняних виробів позивач здійснює на території власного промислового об`єкта, обладнаного необхідними машинами, верстатами та устаткуванням.

На підтвердження здійснення своєї господарської діяльності з виробництва продукції ФОП ОСОБА_1 долучено до матеріалів справи копії договорів та актів здачі-приймання послуг, наданих ТОВ «МПЗ «Баварія», по виготовленню ковбаси «Сосиски Шкільні» за період починаючи з 2016 по 2019 роки (т. 2, а.с. 38 - 91), що спростовує аргументацію податкового органу в цій частині.

Втім, матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження того, що такий майновий комплекс використовувався ним за функціональним призначенням, тобто для власного виробництва у період з 2020 по 2021 рік.

При цьому, за податковими деклараціями, долученими відповідачем до матеріалів справи, можна встановити, що у цей період позивачем задекларовано дохід від надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, що не дає право на отримання податкової пільги.

Тому, оскільки позивач у періоді з 2020 по 2021 років не здійснював промислового виробництва з використанням спірних будівель, право на фінансове сприяння з боку держави у вигляді звільнення від сплати податку на промислові будівлі такий не має.

Отже, за встановлених у справі обставин невикористання позивачем спірних будівель в межах саме власної підприємницької діяльності за функціональним призначенням у період 2020 та 2021 років не дає права на пільгу, передбачену пунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Виходячи із наведених обставин справи, доводів контролюючого органу та положень законодавства, що регулює спірні правовідносини, податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 18 лютого 2022 року за № 0041666-2406-1027, яким визначено зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код платежу 18010300), в сумі 2 306 418, 76 грн є протиправним і підлягає скасуванню в частині суми 891 722, 51 грн (2016 рік - 188 717, 10 грн, 2017 грн- 192 836, 86 грн, 2018 рік - 224 337, 20 грн, 2019 рік - 285 831, 35 грн).

В іншій частині на суму 1 414 696, 25 грн податкове повідомлення-рішення залишається в силі (за 2020 рік - 592 948, 25 грн, за 2021 рік - 821 748, 00 грн).

Оскільки судом першої інстанції неповно встановлені обставини справи та частково неправильно застосовано норми матеріального права, то відповідно до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Виходячи із задоволення позовних вимог в частині, сплачений судовий збір за подачу позовної заяви та апеляційної скарги відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у даній справі, пропорційно до задоволених вимог.

За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 12 405, 00 відповідно до платіжної інструкції № 632 від 19 грудня 2022 року.

Сума незадоволених позовних вимог у розмірі 1 414 696, 25 грн від загальної суми майнової вимоги - 2 306 418, 76 грн складає 61, 34 % (1 414 696, 25 грн х 100/2 306 418, 76 грн), тому за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 4 795, 77 грн (чотири тисячі сімсот дев`яносто п`ять гривень сімдесят сім копійок).

Керуючись статтями 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року - скасувати в частині задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 18 лютого 2022 року за № 0041666-2406-1027, яким визначено зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код платежу 18010300), за період 2020-2021 років на суму 1 414 696, 25 грн (2020 рік - 592 948, 25 грн, 2021 рік - 821 748, 00 грн).

Прийняти в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 18 лютого 2022 року за № 0041666-2406-1027, яким визначено зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код платежу 18010300), за період 2020-2021 років на суму 1 414 696, 25 грн (2020 рік - 592 948, 25 грн, 2021 рік - 821 748, 00 грн).

Змінити судове рішення в частині розподілу судових витрат.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (адреса: 03151, місто Київ, вулиця Святослава Хороброго, будинок 5А, код ЄДРПОУ 44096797) суму сплаченого судового збору у розмірі 4 795, 77 грн (чотири тисячі сімсот дев`яносто п`ять гривень сімдесят сім копійок).

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.

Судді: Василенко Я.М.

Кобаль М.І.

Повний текст постанови виготовлено 12.03.2025.