Постанова

від 12.03.2025 по справі 140/8345/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/8345/24 пров. № А/857/33252/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіПліша М.А.,

суддівКурильця А.Р., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС України у Волинській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року (головуючий суддя Недашківська К.М., м. Львів) по справі за адміністративним позовом Волинського окружного адміністративного суду до Головного управління ДПС України у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державна судова адміністрація України про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

08 серпня 2024 року Волинський окружний адміністративний суд звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС України у Волинській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 03.05.2024 № 00110310408 та № 000110210408.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 03 травня 2024 року № 00110210408 та № 00110310408.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління ДПС у Волинській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що в оскаржуваному рішенні неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають викладеним у рішенні обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального права. Зокрема, зазначає, що Законом України від 13 грудня 2022 року № 2836-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо сприяння відновленню енергетичної інфраструктури України» встановлені нові граничні строки, які застосовуються з 27 травня 2022 року щодо подання звітності та сплати податків, зборів, платежів, для платників податків, які мали можливість своєчасно виконувати свої податкові обов`язки, при дотриманні яких такі платники звільняються від відповідальності, а саме, 01 серпня 2022 року вважається останнім (граничним) днем сплати податків, зборів, платежів. Вказує, що Волинським окружним адміністративним судом узгоджені суми грошового зобов`язання по земельному податку за березень - липень 2022 року фактично сплачено 28.09.2022 29.09.2022, а узгоджені суми грошового зобов`язання по екологічному податку за 2 квартал 2022 року - 29.09.2022, тобто, після 01.08.2022. З урахуванням наведеного вважає, що Волинський окружний адміністративний суд не звільнений від обов`язку сплати податків у визначені законом строки, лише на тій підставі, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету. Звертає увагу на те, що позивач підтверджує, що ним несвоєчасно сплачено податкові зобов`язання, а також те, що ним не подавалась заява до органу ДПС про неможливість виконання податкового обов`язку.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Вказує, що доводи апеляційної скарги відповідача є аналогічними доводам, які були викладені у відзиві на позовну заяву, а в оскаржуваному рішенні надана мотивована оцінка кожного аргументу відповідача та мотиви їх відхилення.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Головним управлінням ДПС у Волинській області проведено камеральну перевірку Волинського окружного адміністративного суду, за результатами якої складений Акт про результати камеральної перевірки щодо порушення правил (термінів) сплати (перерахування) податків, платежів, зборів від 03.04.2024 № 7825/03-20-04-08/35123898 (далі Акт перевірки № 7825/03-20-04-08/35123898) (а.с. 16). У висновку Акту перевірки № 7825/03-20-04-08/35123898 зазначено про несвоєчасну сплату до бюджету самостійно визначених сум податкових зобов`язань по земельному податку в сумі 4 830,08 грн; відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) грошових зобов`язань передбачена пунктом 124.1 статті 124 ПК України.

На підставі Акта перевірки № 7825/03-20-04-08/35123898 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.05.2024 № 00110310408 (далі ППР № 00110310408), яким визначено суму штрафу у розмірі 370,61 грн. (а.с. 26).

Також, Головним управлінням ДПС у Волинській області проведено камеральну перевірку Волинського окружного адміністративного суду, за результатами якої складений Акт про результати камеральної перевірки щодо порушення правил (термінів) сплати (перерахування) податків, платежів, зборів від 03.04.2024 № 7826/03-20-04-08/35123898 (далі Акт перевірки № 7826/03-20-04-08/35123898) (а.с.18). У висновку Акту перевірки № 7826/03-20-04-08/35123898 зазначено про несвоєчасну сплату до бюджету самостійно визначеної суми податкового зобов`язання з екологічного податку за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення в сумі 2,09 грн; відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) грошових зобов`язань передбачена пунктом 124.1 статті 124 ПК України.

На підставі Акта перевірки № 7826/03-20-04-08/35123898 контролюючим органом прийнято Податкове повідомлення-рішення від 03.05.2024 № 00110210408 (далі ППР № 00110210408), яким визначено суму штрафу у розмірі 00 грн 21 коп. (а.с. 26).

Волинським окружним адміністративним судом подані до контролюючого органу Заперечення на Акт перевірки № 7826/03-20-04-08/35123898 (а.с. 43) та Заперечення на Акт перевірки № 7825/03-20-04-08/35123898 (а.с. 46), за результатами розгляду яких Головним управління ДПС у Волинській області надано відповіді від 03.05.2024 «Про розгляд заперечення до акту камеральної перевірки» про залишення висновків Актів перевірок без змін (а.с. 39, 41).

Рішенням ДПС України від 09.07.2024 № 8790/5/99-00-06-03-02-05 скаргу Волинського окружного адміністративного суду залишено без задоволення, а ППР № 00110310408 та № 00110210408 без змін (а.с. 21).

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

За правилами підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Статтею 31 ПК України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися.

Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 33 ПК України, податковим періодом визнається встановлений цим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів. Податковий період може складатися з кількох звітних періодів.

Базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов`язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму податкового зобов`язання платника податку.

За правилами пункту 38.1 статті 38 ПК України, виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (п. 49.1 ст. 49 ПК України).

Згідно із п. 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 ПК України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Пунктом 287.3 статті 287 ПК України визначено, що податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Так, Позивачем подано до контролюючого органу Податкову декларація з плати за землю від 24.01.2022 № 9006194685.

Актом перевірки № 7825/03-20-04-08/35123898 визначено, що платником податків несвоєчасно сплачено до бюджету самостійно визначені суми податкових зобов`язань по земельному податку в сумі 4830,08 грн:

граничний термін сплати 03.05.2022; дата фактичної сплати 28.09.2022;

граничний термін сплати 30.05.2022; дата фактичної сплати 28.09.2022;

граничний термін сплати 30.05.2022; дата фактичної сплати 29.09.2022;

граничний термін сплати 30.06.2022; дата фактичної сплати 29.09.2022;

граничний термін сплати 01.08.2022; дата фактичної сплати 29.09.2022;

граничний термін сплати 30.08.2022; дата фактичної сплати 29.09.2022;

граничний термін сплати 30.08.2022; дата фактичної сплати 29.09.2022;

граничний термін сплати 30.06.2022; дата фактичної сплати 29.09.2022;

граничний термін сплати 01.08.2022; дата фактичної сплати 29.09.2022.

Також, відповідно до пункту 250.2. статті 250 ПК України платники екологічного податку складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до контролюючих органів та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Так, Позивачем подана до контролюючого органу Податкова декларація з екологічного податку (квартальна) від 04.07.2022 №9108670923.

Актом перевірки № 7826/03-20-04-08/35123898 визначено, що платником податків несвоєчасно сплачено до бюджету самостійно визначену суму податкового зобов`язання з екологічного податку за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення в сумі 2,09 грн:

граничний термін сплати 18.08.2022; дата фактичної сплати 29.09.2022.

За оскаржуваними ППР № 00110310408 та № 00110210408 до позивача застосована відповідальність у порядку пункту 124.1 статті 124 ПК України.

Згідно з пунктом 124.1 статті 124 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» від 03.03.2022 № 2118-ІХ, у зв`язку з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, підрозділ X розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено пунктом 69, яким установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Зокрема, підпунктами 69.1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України визначено, що у випадку відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок, зокрема щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Законом № 2142-IX від 24 березня 2022 року внесено зміни у підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, а саме слова «трьох місяців» замінено словами «шести місяців».

В подальшому Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12 травня 2022 року № 2260-IX (далі Закон № 2260-IX).

У зв`язку із набранням чинності 27 травня 2022 року Закону № 2260-IX підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України викладено у такій редакції:

«У разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Платники податків, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, у яких відновилася можливість виконувати свої податкові обов`язки, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня відновлення можливості платника податків, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, передбачених цим Кодексом, за умови виконання ними таких податкових обов`язків, щодо реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, сплати податків і зборів, протягом 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей платників податків.

Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.

Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику».

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що станом на 29.09.2022 (дата фактичної сплати узгоджених сум податкових зобов`язань із земельного та екологічного податку) підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України діяв у редакції Закону № 2260-ІХ, яку необхідно застосовувати до цих правовідносин.

Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що Законом № 2836-ІХ встановлені нові граничні строки, які застосовуються з 27.05.2022 щодо подання звітності та сплати податків, зборів, платежів, для платників податків, які мали можливість своєчасно виконувати свої податкові обов`язки, при дотриманні яких такі платники звільняються від відповідальності, а саме, 1 серпня 2022 року вважається останнім (граничним) днем сплати податків, зборів, платежів.

Суд апеляційної інстанції відхиляє такі доводи скаржника та вказує, що Закон України № 2836-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо сприяння відновленню енергетичної інфраструктури України» прийнятий 13 грудня 2022 року та набрав чинності 03 січня 2023 року.

Натомість, на момент виникнення спірних правовідносин, підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України діяв у редакції Закону № 2260-ІХ.

Колегія суддів зауважує, що з набранням чинності Законом № 2260-IX передбачене підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України звільнення від відповідальності поставлене в залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язку сплати податків та зборів.

Із матеріалів справи слідує, що свій податковий обов`язок по сплаті заборгованості із земельного податку за період з березня по вересень 2022 року та екологічного податку за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення за II квартал 2022 року позивач виконав 28 та 29 вересня 2022 року (а.с. 8-11).

Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України (частина четверта статті 148 Закону №1402-VIII).

За правилами частини 6 статті 148 Закону №1402-VIII, видатки кожного місцевого та апеляційного суду всіх видів та спеціалізації, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України визначаються у Державному бюджеті України в окремому додатку.

Відповідно до статті 149 Закону № 1402-VIII, суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

За приписами частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 22 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VI (далі - БК України), за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, зокрема, Державна судова адміністрація України (далі - ДСА України).

Відповідно до частин першої, другої статті 23 БК України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Отже, ДСА України є головним розпорядником Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності позивача.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2.6 глави 2 Інструкції щодо застосування кодів економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 № 333, зареєстрованої в Міністерстві фінансів України 27.03.2012 за № 456/20769, за кодом 2800 «Інші поточні видатки» здійснюються видатки, які не пов`язані з придбанням товарів та послуг установами, у тому числі: сплата податкових, неподаткових та інших платежів на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством (включаючи плату за адміністративні послуги); сплата грошового внеску (гарантії), реєстраційного або гарантійного внеску, забезпечувального депозиту для укладання договорів оренди у випадках, передбачених законодавством.

Також, як слідує з матеріалів справи, позивач надсилав головному розпоряднику ДСА України листи у травні та червні 2022 року щодо необхідності фінансового забезпечення діяльності з проханнями та заявками на виділення асигнувань по загальному та спеціальному фондах, в тому числі і по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» для сплати земельного податку та екологічного податку за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення (а.с. 14-15), проте в період з 31 травня по 02 вересня 2022 року кошти на вказану статтю видатків не надходили, що підтверджується виписками Державної казначейської служби України по рахунках Волинського окружного адміністративного суду, на яких зберігаються кошти спеціального фонду для забезпечення функціонування суду (а.с. 29-35).

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до виписки за 22.09.2022 року по КЕКВ 2800 надійшли кошти в сумі 6 800,00 грн (а.с. 36), які невідкладно, без зайвих зволікань спрямовані Волинським окружним адміністративним судом на сплату заборгованості із земельного податку та екологічного податку за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, про що свідчать відповідні виписки за 28 вересня 2022 року та 29 вересня 2022 року (а.с. 36 (зворотня сторона)-38) та платіжні доручення від 26.09.2022 № 465 та № 458-464 (а.с. 8 (зворотня сторона)-11), які проведені банком 29 вересня 2022 року.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позивач не мав можливості виконати свої податкові зобов`язання, вживав усі належні заходи щодо отримання коштів від розпорядника з метою виконання податкових зобов`язань, а після їх отримання негайно здійснив сплату податкових зобов`язань.

Наказом Міністерства фінансів України № 225 від 29 липня 2022 року «Про затвердження Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Кодексу, та переліків документів на підтвердження» затверджено Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі Порядок № 225).

Як передбачено пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 225 до платників податків / податкових агентів, які не можуть виконувати податкові обов`язки, передбачені Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються правила для підтвердження можливості чи неможливості виконання платником такого обов`язку, передбачені цим Порядком.

Згідно із пунктом 3 розділу II Порядку № 225 до платників податків, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, які на дату набрання чинності цим Порядком мають можливість подати до контролюючого органу заяву та документи (копії документів), інформацію про відсутність можливості виконання податкових обов`язків, застосовуються такі правила.

У разі неможливості виконання платником податків податкового обов`язку, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, платник податків подає не пізніше 30 вересня 2022 року заяву про відсутність такої можливості (крім виконання обов`язку щодо реєстрації акцизних накладних та/або подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового, та/або подання заявки на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними тощо) разом з вичерпним переліком документів (копій документів), інформації, які передбачені Переліком документів, що підтверджують неможливість платника податків - юридичної особи, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року №225 або Переліком документів, що підтверджують неможливість платника податків - фізичної особи, зокрема самозайнятої особи, своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року №225 (далі Переліки документів) до контролюючого органу в порядку передбаченому пунктом 8 цього розділу.

Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що заяву щодо неможливості виконання податкових обов`язків відповідно до вказаного вище Порядку позивач на адресу податкового органу не направляв.

Суд апеляційної інстанції критично оцінює такі доводи відповідача та зазначає, що Порядок № 225 прийнятий 29.07.2022, а набрав чинності 06.09.2022.

Тобто, заяву щодо неможливості своєчасного виконання податкового обов`язку щодо дотримання термінів сплати податків і зборів, платники податків могли подати до контролюючого органу лише після 06.09.2022.

Водночас, оскільки станом на 30.09.2022 (граничний строк подання заяви відповідно до абзацу другого пункту 3 розділу II Порядку №225) у позивача відновилася можливість виконувати свої податкові обов`язки щодо сплати податків, а обов`язок щодо сплати земельного податку уже було виконано з дотриманням приписів абзацу четвертого підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України (у редакції Закону № 2260-ІХ), тому у позивача були відсутні правові та фактичні підстави для звернення до контролюючого органу із заявою відповідно до Порядку № 225.

Колегія суддів враховує, що Порядком № 225 передбачено прийняття контролюючим органом рішення щодо (1) можливості чи (2) неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку, та не передбачено подання платником заяви та прийняття податковим органом рішення про відновлення можливості виконання податкових зобов`язань, якщо при цьому можливість виконання платником свого податкового обов`язку відновилася та податковий обов`язок зі сплати податків було виконано до 30.09.2022.

Позивач не подавав у порядку пункту 5 розділу II Порядку № 225 повідомлення про відновлення можливості виконання платником податків, оскільки щодо нього не було прийнято та не могло бути прийнято рішення про неможливість своєчасного виконання платником податків податкового обов`язку з огляду на те, що до 30.09.2022 у платника податків відновилася можливість виконувати свої податкові обов`язки щодо сплати податків, а обов`язок щодо сплати земельного та екологічного податку уже було виконано.

Крім того, аналіз чинної редакції підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України дає підстави дійти висновку про те, що законодавець розмежував умови та підстави відповідальності за порушення строків сплати податків та зборів за звітні (податкові) періоди окремо для платників податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки; платників податків, у яких відсутня можливість своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів; платників податків, у яких відновилася можливість виконувати свої податкові обов`язки.

При цьому, за приписами абзацу чотирнадцятого підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України (у чинній редакції) платники податків, у тому числі щодо своєї філії або акцизного складу, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, у яких відновилася можливість виконувати свої податкові обов`язки, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня відновлення можливості платника податків, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, передбачених цим Кодексом, за умови виконання ними податкових обов`язків щодо реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі акцизних накладних, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового, подання звітності, сплати податків і зборів протягом 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей платників податків.

З огляду на вищевказане, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про те, що на підставі абзацу четвертого підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України (у редакції Закону № 2260-ІХ, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Волинський окружний адміністративний суд звільняється від відповідальності за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов`язань із земельного та екологічного податку, оскільки з 22.09.2022 у платника податків відновилась можливість виконувати свої податкові обов`язки щодо сплати земельного і екологічного податку та такий обов`язок було виконано.

Оскільки відповідачем не доведено правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 00110310408 та № 00110210408, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування таких податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року у справі № 140/8345/24 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя М. А. Пліш судді А. Р. Курилець О. І. Мікула