Ухвала

від 13.03.2025 по справі 751/2200/25

НОВОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа№751/2200/25

Провадження №2/751/989/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2025 року місто Чернігів

Суддя Новозаводського районного суду міста Чернігова Діденко А. О.,

розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»</a>, третя особа: Сихівський відділ Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про скасування арешту майна,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Кредитні ініціативи» про скасування арешту нерухомого майна, зареєстрованого 19.11.2013 за №3448471, а також скасування арешту легкового автомобіля комбі-В ВАЗ 21093, 1998 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , реєстраційний номер № НОМЕР_2 .

Частиною 2 статті 27 ЦПК України визначено правило загальної територіальної підсудності, згідно з яким позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Водночас позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини (ч. 1 ст. 30 ЦПК України).

Згідно з роз`ясненнями, які викладені у пунктах 41, 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Згідно з положеннями ст. 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст. 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Отже, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так й інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 Верховний Суд дійшов висновку про те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Аналогічний висновок викладений у постанові №911/2390/18 від 16 лютого 2021 року Великої Палати Верховного Суду.

Позиція Великої Палати Верховного Суду ґрунтується, зокрема, на висновку про те, що, враховуючи аналіз змін у законодавчому регулюванні та лексичне тлумачення поняття, виключна підсудність справ застосовується до відповідних правовідносин загалом, а не щодо їх окремих складових.

У разі конкуренції правил підсудності (статті 27 та 30 ЦПК України) мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17, провадження № 61-30812св18.

З позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що спір між сторонами виник щодо знаття арешту з рухомого та нерухомого майна позивача, зокрема квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на невизначене нерухоме майно позивача накладено арешт (номер запису обтяження 3448471, дата реєстрації обтяження 19.11.2013). При цьому позивачу на праві власності належить декілька об`єктів нерухомого майна, більшість з яких знаходиться в м. Львові на просп. Червоної Калини.

Оскільки спір стосується нерухомого майна, а саме: зняття арешту з нього, у зв`язку з чим виникають права та обов`язки, суд доходить висновку, що вказаний позов необхідно пред`являти за місцезнаходженням такого майна у відповідності до ст. 30 ЦПК України.

Нерухоме майно позивача знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (нежитлове приміщення CXLIII та приміщення CXLII), а також за адресою: АДРЕСА_3 . Більшість об`єктів нерухомого майна знаходиться за адресою, яка відноситься до адміністративної територіальної одиниці Сихівського району міста Львова.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Враховуючи те, що позов підлягає пред`явленню за правилами виключної підсудності, оскільки стосується зняття арешту з нерухомого майна, суд дійшов висновку, що справу необхідно передати для розгляду за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Сихівського районного суду міста Львова.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 27, 30-32, 258-260, 353 ЦПК України, суддя

постановив:

Справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»</a>, третя особа: Сихівський відділ Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про скасування арешту майна передати до Сихівського районного суду міста Львова за територіальною юрисдикцією (підсудністю).

Ухвала може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя А. О. Діденко