Постанова

від 11.03.2025 по справі 766/9396/24

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 766/9396/24 Головуючий у 1-й інстанції: Шестакова Я.В.

Номер провадження: 22-ц/819/210/25 Доповідач: Воронцова Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2025 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя- доповідач): Воронцової Л.П.,

суддів: Майданіка В.В.,

Склярської І.В.,

секретар Олійник К.О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - Управління освіти Херсонської міської ради, Херсонський заклад дошкільної освіти № 23 Херсонської міської ради,

третя особа: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу Управління освітиХерсонської міськоїрадина рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 03 грудня 2024 року, ухвалене у складі судді Шестакової Я.В., в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління освіти Херсонської міської ради, Херсонського закладу дошкільної освіти № 23 Херсонської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 , про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління освіти Херсонської міської ради, Херсонського закладу дошкільної освіти № 23 Херсонської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 , про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що до повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну працював сторожем в Херсонському закладі дошкільної освіти № 23 Херсонської міської ради, де під час окупації міста Херсона продовжував виконувати свої обов`язки відповідно до посадової інструкції. З серпня 2022 року по 30 грудня 2022 року не отримував заробітної плати. 30 грудня 2022 року у мобільному додатку "Вайбер" отримав наказ Херсонського закладу дошкільної освіти № 23 Херсонської міської ради від 30 грудня 2022 року № 5 "Про призупинення дії трудових відносин" за підписом виконуючої обов`язки директора закладу - ОСОБА_2 .

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2023 року, яке набрало законної сили 23 квітня 2024 року, у справі № 521/5016/23 скасовано наказ Херсонського закладу дошкільної освіти №23 Херсонської міської ради від 30 грудня 2023 року № 5 в частині призупинення трудових відносин з ОСОБА_1 , стягнуто з Управління освіти Херсонської міської ради на користь позивача заробітну плату з серпня 2022 року по грудень 2022 року та середній заробіток за час вимушеного прогулу з січня 2023 року по лютий 2023 року.

Оскільки на підставі незаконного наказу Херсонського закладу дошкільної освіти №23 Херсонської міської ради від 30 грудня 2023 року № 5 позивач не отримував заробітної плати, його безпідставно обвинувачено у колабораційній діяльності, вважає, що вказані обставини завдали йому моральної шкоди.

Просив суд стягнути з Управління освіти Херсонської міської ради на його користь 100 000 грн моральної шкоди та понесені ним судові витрати

Короткий змістрішення суду першої інстанції

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 03 грудня 2024 року позов ОСОБА_1 до Управління освіти Херсонської міської ради, Херсонського закладу дошкільної освіти № 23 Херсонської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 , про відшкодування моральної шкоди - задоволено частково; стягнуто з Управління освіти Херсонської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10 000 грн, судовий збір у розмірі 121 грн 12 коп., витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 5000 грн; в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2023 року у справі № 521/5016/23 скасовано наказ Херсонського закладу дошкільної освіти №23 Херсонської міської ради від 30 грудня 2023 року № 5 в частині призупинення трудових відносин з ОСОБА_1 , а також встановлено безпідставність формулювання підстав припинення трудових відносин, вважав, що позивачем підтверджено факт порушення його законних прав, яке полягало у звинуваченні останнього відповідачем щодо здійснення пропаганди та незаконному призупинені дії трудового договору, що призвело до моральних страждань та є підставою для стягнення з Управління освіти Херсонської міської ради на користь позивача моральної шкоди. Керуючись принципами розумності, виваженості та справедливості, суд вважав заявлений позивачем розмір моральної шкоди у розмірі 100 000 грн завищеним, та дійшов висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог і стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000 грн, а також пропорційно до задоволених вимог 121 грн 12 коп. витрат, понесених на оплату судового збору; враховуючи умови договору про правову допомогу і обсяг роботи адвоката - 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із рішенням суду Управління освіти Херсонської міської ради подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обстави, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просило поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Херсонськогоміського судуХерсонської областівід 03грудня 2024року та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 лютого 2024 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Воронцова Л.П., судді: Майданік В.В., Склярська І.В.

17 лютого 2024 року справа надійшла до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Херсонськогоапеляційного судувід 20лютого 2025року поновленоУправлінню освітиХерсонської міськоїради строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження та надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 25 лютого 2024 року справу призначено до розгляду на 11 березня 2024 року о 12 год. 40 хв.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, не врахував, що позивачем не доведено до яких саме моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків та додаткових зусиль для організації життя призвели дії відповідача шляхом винесення наказу Херсонського закладу дошкільної освіти №23 Херсонської міської ради від 30 грудня 2023 року № 5. Під час окупації міста Херсон Херсонський заклад дошкільної освіти № 23 Херсонської міської ради працював згідно законодавства держави агресора та працівники отримували за це відповідну заробітну плату. Позивачем не доведено факт порушення його законних прав, яке полягало у звинуваченні відповідачем щодо здійснення пропаганди та незаконному призупинені дії трудового договору, що призвело до моральних страждань, оскільки не враховано інший наказ. Херсонський заклад дошкільної освіти № 23 Херсонської міської ради не є державним органом чи органом місцевого самоврядування, а є юридичною особою публічного права, тому покладення на управління освіти Херсонської міської ради витрат як на головного розпорядника коштів Херсонського закладу дошкільної освіти № 23 Херсонської міської ради є недоцільним, позивач не перебуває у трудових відносинах з управлінням освіти Херсонської міської ради та управління не порушувало прав позивача. Крім того, відповідно до положень частини четвертої статті 13 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України, що зазначено у пункті третьому наказу Херсонського закладу дошкільної освіти №23 Херсонської міської ради від 30 грудня 2022 року № 5 "Про призупинення дії трудових відносин".

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Негуляєв М.А., зазначив, що оскільки Управління освіти Херсонської міської ради фінансує Херсонський заклад дошкільної освіти № 23 Херсонської міської ради, призначає керівника цього закладу, а отже є роботодавцем цього керівника, тому має нести відповідальність за шкоду, яку завдала ОСОБА_2 , як керівник закладу, внаслідок винесення незаконних наказів, що скасовані в судовому порядку. В позовній заяві позивачем обгрунтовано, в чому полягає завдана позивачеві моральна шкода, зокрема формулювання підстав призупинення трудових відносин, що завдало шкоди його репутації, оскільки таке формулювання є фактичним звинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 111-1 Кримінального кодексу України. В апеляційній скарзі зазначено, що судом першої інстанції проігноровано інший наказ Херсонського ЗДО № 23 Херсонської міської ради, але не вказано, який саме наказ, і що він підтверджує або спростовує. Вважає посилання відповідача про необхідність покладення відповідальності на державу-агресора безпідставним, оскільки відповідно до частини 4 статті 13 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" такий порядок відшкодування застосовується як правовий наслідок призупинення трудових відносин у разі, коли накази про призупинення трудових відносин чинні і не скасовані, що не відповідає обставинам даної справи. Заперечував щодо долучення до апеляційної скарги доказів з огляду на положення частини 3 статті 367 ЦПК України. Просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, зазначив, що позивач планує понести витрати на правничу допомогу адвоката, обсяг і вартість яких встановлено у Додатку №1 до Договору про надання правничої допомоги, докази яких буде подано відповідно до вимог частини 8 статті 141 ЦПК України.

В судове засідання апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 , представник відповідача Херсонського закладу дошкільної освіти № 23 Херсонської міської ради не з`явилися, належним чином повідомлені про дату, місце і час розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача Управління освіти Херсонської міської ради Петриченко Ю.В. вимоги апеляційної скарги підтримала з підстав, у ній викладених, третя особа: ОСОБА_2 не заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Негуляєв М.А. просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог скарги, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до наказу Херсонського закладу дошкільної освіти № 23 Херсонської міської ради від 30 грудня 2022 року № 5 "Про призупинення дії трудових відносин", підписаного виконуючою обов`язки директора закладу ОСОБА_2 , призупинено трудові відносини між Херсонським закладом дошкільної освіти № 23 Херсонської міської ради із, зокрема, ОСОБА_1 з 30 грудня 2022 року на підставі ст. 13 ЗУ "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" від 15 березня 2022 року у зв`язку із здійсненням пропаганди у закладі освіти з метою сприяння здійсненню збройної агресії проти України, відкритим схилянням працівників закладу до роботи на окупаційну владу, встановленню та підтриманню окупаційного режиму, до прийняття рішення про скасування призупинення трудового договору.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2023 року у справі № 521/5016/23 позов ОСОБА_1 до Херсонського закладу дошкільної освіти № 23 Херсонської міської ради, Управління освіти Херсонської міської ради, ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково. Скасовано наказ Херсонського закладу дошкільної освіти № 23 Херсонської міської ради від 30 грудня 2022 року за № 5 "Про призупинення дії трудових відносин" в частині призупинення трудових відносин з ОСОБА_1 . Стягнуто з Управління освіти Херсонської міської ради на користь ОСОБА_1 заробітну плату за період з серпня 2022 року по грудень 2022 року у розмірі 33500 (тридцять три тисячі п`ятсот) грн. Стягнуто з Управління освіти Херсонської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з січня 2023 року по лютий 2023 року в розмірі 13400 (тринадцять тисяч чотириста) грн.

Постановою Одеськогоапеляційного судувід 23квітня 2024року усправі № 521/5016/23 рішення Малиновського районного суду м. Одеси змінено в частині розміру стягнення витрат на правничу допомогу адвоката, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Відповідно до наказу Херсонського закладу дошкільної освіти № 23 Херсонської міської ради № 7 від 09 травня 2024 року "Про вихід на роботу" ОСОБА_1 відновлено дію трудового договору з 15 травня 2024 року.

Згідно з графіками робочого часу сторожа Херсонського закладу дошкільної освіти № 23 Херсонської міської ради за травень-серпень 2024 року ОСОБА_1 встановлено графік чергувань на вказаний період.

Відповідно до листа Управління освіти Херсонської міської ради № 01-38/17 від 22 квітня 2024 року Херсонський заклад дошкільної освіти № 23 Херсонської міської ради не є головним розпорядником бюджетних коштів, централізована бухгалтерія при Управлінні освіти Херсонської міської ради нараховує та виплачує заробітну плату згідно наданих керівником закладу освіти табелів обліку робочого часу.

2. Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Відповідно до частин першої, другої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (частина шоста статті 367 ЦПК України).

Мотиви, з яких виходив апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення.

Згідно з частиною другою статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути відшкодування моральної шкоди.

Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством (стаття 237-1 КЗпП України).

Так,із позовноїзаяви вбачається,що ОСОБА_1 пов`язуєзавдання йомуморальної шкодиіз протиправноюповедінкою відповідачащодо призупиненняз нимтрудового договоруна підставінаказу Херсонського закладу дошкільної освіти № 23 Херсонської міської ради від 30 грудня 2023 року № 5, який рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2023 року у справі № 521/5016/23 скасовано, внаслідок чого він не отримував заробітної плати та безпідставно піддавався обвинуваченню у колабораційній діяльності.

Ухвалюючи рішення про стягнення з Управління освітиХерсонської міськоїрадина користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 10 000 грн, суд першої інстанції виходив з наявності негативних наслідків, які настали для позивача, засад розумності та справедливості, тому доводи апеляційної скарги висновків суду у зазначеній частині не спростовують.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги щодо відсутності підстав для стягнення з Управління освітиХерсонської міськоїрадиморальної шкоди, колегія суддів зазначає таке.

Згідно зі статтею 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Моральна шкода вважається заподіяною, якщо особа і заподіювач такої шкоди перебувають у трудових правовідносинах або на них поширюється дія трудового законодавства; вона виникла внаслідок порушення трудових прав із боку роботодавця; працівник зазнає моральних втрат у вигляді моральних страждань, тобто негативних змін, що відбуваються в його свідомості внаслідок усвідомлення факту порушення його трудових прав, і ці негативні зміни призвели до втрати нормальних життєвих зв`язків, а також вимагають від працівника додаткових зусиль для організації свого життя.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Питання компенсації моральної шкоди особі незалежно від того, в якій сфері життя чи діяльності вони виникають, підпадають під регулювання ЦК України, який є основним актом цивільного законодавства України.

Положеннями статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини "STANKOV v. BULGARIA", № 68490/01, від 12 липня 2007 року).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в складі від 01 березня 2021 року в справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18) вказано, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2023 року у справі № 521/5016/23, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року, встановлено факт порушення трудових прав позивача внаслідок призупинення трудових відносин, невиплати заробітної плати, а також встановлено незаконність формулювання підстав припинення трудових відносин (у зв`язку із здійсненням пропаганди у закладі освіти з метою сприяння здійсненню збройної агресії проти України, відкритим схилянням працівників закладу до роботи на окупаційну владу, встановлення та підтримування окупаційного режиму), що є фактичним звинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).

Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу.

Оскільки судовими рішеннями в справі № 521/5016/23установлено преюдиційні для розгляду цієї справи обставини порушення трудових прав ОСОБА_1 , а саме незаконність призупинення трудових відносин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач крім часткового відновлення порушеного права у вигляді скасування наказу, стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу, має право на відшкодування і моральної шкоди як компенсації понесених ним втрат немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких він зазнав у зв`язку з посяганням на його трудові права та інтереси, порушенням нормального способу та укладу свого життя і необхідністю прикладання додаткових зусиль для відновлення попереднього стану.

Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено наявність моральної шкоди внаслідок незаконного припинення трудових відносин, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправним її заподіянням, вину відповідача в її заподіянні.

Разом з цим, колегія суддів важає, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди є завищеним, оскільки судом не у повній мірі враховано недостатнє обґрунтування позивачем у чому виражені для нього моральні страждання і до яких негативних наслідків це призвело.

Так, вбачається, що наказ Херсонського закладу дошкільної освіти № 23 Херсонської міської ради від 30 грудня 2022 року № 5 "Про призупинення дії трудових відносин" носить локальний характер, у ньому зазначені, окрім ОСОБА_1 , інші працівники закладу дошкільної освіти, які залишилися у м. Херсоні і продовжували роботу в період окупації міста.

Вищезазначений наказ, з яким позивач пов`язує своє звільнення, мав наслідком неотримання останнім заробітної плати за січень і лютий 2023 року у розмірі 13 400 грн, які були компенсовані позивачу судовим рішенням.

Таким чином, врахувавши тривалість моральних страждань позивача та негативні наслідки, які для нього настали у зв`язку із порушенням його прав, тривалість вимушених змін у житті позивача, колегія суддів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає за необхідне зменшити розмір морального відшкодування до 5000 грн, який в повній мірі є достатнім для компенсації спричинених моральних страждань.

Крім того, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу за рахунок Управління освіти Херсонської міської ради, яке є розпорядником бюджетних коштів та несе повну відповідальність фінансових обов`язків щодо Херсонського закладу дошкільної освіти № 23 Херсонської міської ради. Саме з Управління освіти Херсонської міської ради рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2023 року у справі № 521/5016/23 стягнуто на користь позивача компенсаційні виплати внаслідок призупинення трудових відносин.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо необхідності покладення обов`язку з відшкодування моральної шкоди на державу, що здійснює військову агресію проти України, оскільки моральну шкоду заподіяно внаслідок незаконних дій роботодавця, тому положення частини четвертої статті 13 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" застосуванню не підлягають.

Безпідставним є посилання апелянта на недоведеність порушення прав позивача та неврахування судом наказу Херсонського закладу дошкільної освіти № 7 Херсонської міської ради від 09 травня 2024 року "Про вихід на роботу", яким ОСОБА_1 відновлено дію трудового договору, оскільки вказаний наказ винесено після ухвалення 12 вересня 2023 року Малиновським районним судом м. Одеси рішення у справі № 521/5016/23, залишеного без змін постановою Одеського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року, відтак вказана обставина не свідчить про повне відновлення порушених прав позивача та не виключає підстав для відшкодування моральної шкоди.

Суд зауважує, що компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, а має самостійне юридичне значення.

Твердження апелянта про те, що позивач працював на державу агресора та отримував за це заробітну плату з бюджету держави агресора, про що подано копії колективного звернення працівників Херсонського закладу дошкільної освіти № 7 Херсонської міської ради від 19 грудня 2022 року, акта перевірки готовності дошкільного закладу до 2022-2023 навчального року, наказу № 14 від 20 липня 2022 "Про призначення керівника закладу освіти", відомості про заробітну плату за вересень 2022 року, наказу № 11 від 14 жовтня 2022 року "Про призначення матеріально-відповідальної особи за отримання грошових коштів", розрахункового касового ордера від 14 жовтня 2022 року, табелів обліку робочого часу за серпень-грудень 2022 року, є недоведеним та не приймається судом до уваги з огляду на наступне.

Так, відповідно до частин третьої, четвертої статті 83 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Згідно з частиною третьою статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Частиною першою статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 12 ЦПК України).

Колегія суддів звертає увагу, що подані відповідачем докази існували у відповідача на час розгляду справи судом першої інстанції, що підтверджується датою їх посвідчення - 08 вересня 2023 року, однак до суду першої інстанції не були подані, відтак, з урахуванням положень статті 367 ЦПК України, не беруться апеляційним судом до уваги, оскільки відповідачем не надано доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Крім того, вказані обставини не є предметом доказування у даній справі та не відносяться до обставин, що мають значення для вирішення даної справи.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції і не свідчать про порушення норм процесуального права або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Тому, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі немає.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом зменшення суми, що підлягає стягненню в рахунок відшкодування моральної шкоди з 10 000 грн до 5000 грн.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

У зв`язку з цим, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни розподілу судових витрат, тому розмірсудового збору, стягнутогоз Управлінняосвіти Херсонськоїміської радина користь ОСОБА_1 слідзменшити пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимогтому - із 121 грн 12 коп. до 60 грн 56 коп.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до частин 1, 4 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною 4 статті 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Таким чином, з урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру моральної шкоди та судових витрат, понесених на оплату судового збору, що підлягоють стягненню на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління освітиХерсонської міськоїрадизадовольнити частково.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 03 грудня 2024 року в частині стягнення з Управління освітиХерсонської міськоїрадина користь ОСОБА_1 моральної шкоди змінити, зменшивши її розмір з 10 000 до 5 000 грн та судових витрат, понесених оплату судового збору - із 121 грн 12 коп. до 60 грн 56 коп.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції - Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 13 березня 2025 року.

Головуючий Л.П. Воронцова

Судді: В.В. Майданік

І.В. Склярська