Рішення

від 11.03.2025 по справі 518/2/21

ШИРЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Ширяївський районний суд Одеської області

11.03.2025 Справа №: 518/2/21 Провадження № 2/518/9/2025

Рішення

ІмЕНЕм УкрАїни

11 березня 2025 року

Ширяївський районний суд Одеської області в складі:

Головуючого судді Тарасенка М.С.,

при секретарі Логвенюк О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзерно Трейд», третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Прогрес-плюс», про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування запису про реєстрацію права її оренди, та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору у цивільній справі Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма «Прогрес-плюс" до відповідачів ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзерно Трейд" про скасування договору про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки та скасування реєстрації припинення права оренди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзерно Трейд», третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Прогрес-Плюс», про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування запису про реєстрацію права її оренди.

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки (рілля) площею 3,21 га з кадастровим номером 5125482900:01:001:0465 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Миколаївської сільської ради Ширяївського району Одеської області. Підставою виникнення права власності на земельну ділянку є наявне у позивача в оригіналі свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 03 лютого 2017 року ОСОБА_2 державним нотаріусом Любашівської районної державної нотаріальної контори Одеської області за реєстровим номером 167 у спадковій справі №23/2013. Вказане право власності на земельну ділянку зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.02.2017 року за номером запису 18847878 та за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1163364551254, що підтверджується витягом з цього реєстру за індексним номером 79550839.

Вказана земельна ділянка з кадастровим номером 5125482900:01:001:0465 була передана в оренду ТОВ «Агрофірма «Прогрес Плюс» на підставі договору оренди землі від 10.10.2017, укладеного між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та ТОВ «Агрофірма «Прогрес Плюс», як орендарем. Договір оренди укладено строком на 10 (десять років).

Право оренди ТОВ «Агрофірма «Прогрес Плюс» на земельну ділянку з кадастровим номером 5125482900:01:001:0465 за вказаним договором від 10.10.2017 було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.11.2017 року за номером запису про інше речове право 23239167 державним реєстратором Кодрян Зоєю Вікторівною, Саратської районної державної адміністрації Одеської області, що підтверджено витягом з цього реєстру від 08.11.2017 року за індексним номером 102966564.

З часу реєстрації права оренди третьої особи вона обробляє належну позивачу земельну ділянку та у встановленому договором розмірі та строки сплачує позивачу належну за договором орендну плату.

23.10.2019 року третя особа повідомила позивача, надавши йому інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за номером 185875751, про те, що у цьому реєстрі 4.04.2018 року за номером запису про інше речове право 25624745 внесеним державним «реєстратором Хоміною Марією Ігорівною, Одеської обласної філії комунального підприємства і Центр державної реєстрації» (код ЄДРПОУ 41262533, 65039, м. Одеса, вул. Гагаріна. 12-А, кабінет 303), було зареєстроване право оренди відповідача щодо вказаної земельної ділянки троком на 10 років на підставі договору оренди землі від 28.03.2018 року між позивачем та відповідачем.

Вказану реєстрацію позивач вважає безпідставною та незаконною і такою, що порушує кого права власника щодо розпорядження належною йому земельною ділянкою, оскільки він не вкладав з третьою особою будь-яких угод про зміну строку дії або розірвання укладеного договору оренди землі від 10.10.2017 року.

У зв`язку з цим, зазначений у реєстраційному записі договір оренди землі між позивачем та відповідачем є недійсним, оскільки він не відповідає зазначеним вище вимогам чинного законодавства, бо він укладений до закінчення строку дії укладеного 10.10.2017 року третьою особою з позивачем договору оренди землі, чинність якого на час здійснення спірної реєстрації не припинилися.

З відповідачем позивач не узгоджував будь-яких умов та не укладав 28.03.2018 року договору оренди належної йому земельної ділянки, яка відповідачем з вказаного часу не оброблялась і він не сплачував позивачу належної за цим договором орендної плати.

Представникомвідповідача надановідзив відповіднодо якогозазначає,що зазначені позивачем обставини не відповідають дійсності, не підтверджені належними та достатніми доказами, а відтак не можуть бути підставами для задоволення позовних вимог позивача. Позивач приймав участь у укладенні договору, сам підписував зазначений Договір та після укладення Договору - отримував орендну плату за використання земельної ділянки площею 3,21 га з кадастровим номером 5125482900:01:001:0465, яка належить ОСОБА_3 на праві власності. Як зазначає відповідач, у 2018 році ОСОБА_4 власноручно було написано, підписано та подано до ТОВ «УКРЗЕРНО ТРЕЙД» Заяву № 124 від 08.07.2018 року про виплату йому орендної плати в натурі у розмірі 800 кг пшениці за користування земельною ділянкою 25482900:01:001:0465 у 2018 році; Заяву № 124 від 26.06.2018 року про виплату йому орендної плати в натурі у розмірі 800 кг ячменю за користування земельною ділянкою 5125482900:01:001:0465 у 2018 році; Заяву № 124-203 про виплату йому орендної плати в натурі у розмірі 1000 кг кукурудзи за користування земельною ділянкою 5125482900:01:001:0465 у 2018 році. Варто зазначити, що у кожній із зазначених вище Заяв зазначається, що ОСОБА_1 підтверджує дійсність Договору оренди від 28.03.2018 року, зареєстрованого 04.04.2018 року, укладеного із ТОВ «УКРЗЕРНО ТРЕЙД», який він самостійно уклав та підписав, визнає його умови, Заяви підписані ОСОБА_4 .

Відтак, такі дії Позивача свідчать про те, що у Позивача було вільне волевиявлення як на укладення із Відповідачем, так і на виконання Договору оренди земельної ділянки від 28.03.2018 року, а Відповідач, в свою чергу, добросовісно виконує умови договору.

Позивачем не було надано ніяких доказів, які б підтверджували недійсність Договору оренди земельної ділянки, укладеного 28.03.2018 р. між ОСОБА_4 та ТОВ «УКРЗЕРНО ТРЕЙД» стосовно земельної ділянки площею 3,21 га з кадастровим номером 5125482900:01:001:0465 - уся правова позиція Позивача ґрунтується лише на поясненнях Позивача, які не підтверджені ніякими доказами.

Представником позивача надано відповідь на відзив, відповідно до якого зазначає, що відповідач у своєму відзиві не наводить будь яких обставин та не надає належних і допустимих доказів, правового обґрунтування щодо правомірності вказаної вище «подвійної» реєстрації права оренди щодо однієї земельної ділянки. Одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам закону, який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації та призводить до порушення права позивача.

Представником відповідача надано заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву де зазначає, що між позивачем та відповідачем був укладений Договір оренди земельної ділянки №124 від 28.03.2018 року, ТОВ «УКРЗЕРНО ТРЕЙД», використовуючи свої повноваження орендаря земельної ділянки , здійснило процедуру державної реєстрації права оренди земельної ділянки відповідно до вимог чинного законодавства вже після того, як інші речові права третіх осіб (у даному випадку ТОВ «Агрофірма «Прогрес Плюс») на земельну ділянку кадастровий номер 5125482900:01:001:0465, яка належала на праві власності ОСОБА_1 були припинені та таке припинення було зареєстровано належним чином. Відтак на противагу твердженню позивача щодо того, що відповідач у своєму відзиві не наводить будь-яких обставин та не надає належних і допустимих доказів, правового обґрунтування щодо правомірності вказаної вище «подвійної реєстрації» права оренди щодо однієї земельної ділянки, представник відповідача зауважує, що державна реєстрація права оренди земельної ділянки між позивачем та відповідачем була зареєстрована після того як було припинено договір із ТОВ «Агрофірма «Прогрес Плюс», що підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а відтак ніяка «подвійна» реєстрація права оренди на земельну ділянку не має місця. Представник відповідача вказує, що твердження позивача про існування одночасної державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку є недостовірним, та таким, що не відповідає дійсності та не підтвердженим належними доказами.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Прогрес-Плюс» звернулось до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування запису про реєстрацію права її оренди в якому просить скасувати договір від 15.01.2018 року між ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , і товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Прогрес-Плюс» про дострокове розірвання Договору оренди земельної ділянки від 10.10.2017 року, а також здійснену на його підставі 06.04.2018 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за індексним номером рішення 40525810 державну реєстрацію припинення з 04.04.2018 року права оренди за записом 23239167 від 01.11.2017 року на підставі договору оренди землі від 10.10.2017 року між вказаними сторонами та визнати за товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Прогрес-Плюс» право оренди земельної ділянки площею 3,21 га з кадастровим номером 5125482900:01:001:0465 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Миколаївської сільської ради Ширяївського району Одеської області, зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.11.2017 року за номером запису про інше речове право 23239167.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 10.10.2017 між ТОВ «Агрофірма «Прогрес-Плюс» та ОСОБА_1 укладений договір оренди земельної ділянки площею 3,21 га з кадастровим номером 5125482900:01:001:0465, розташованої на території Миколаївської сільської ради Ширяївського району Одеської області, строком на 10 років. Право оренди позивача на вказану земельну ділянку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.11.2017 року.

Однак зінформаційної довідкивід 17.03.2021ТОВ «Агрофірма «Прогрес-Плюс» дізнався, що державним реєстратором Хоміною М.І. 06.04.2018 в Державному реєстрі речових прав вчинений запис про припинення цього речового права без достатніх правових підстав, так як вищевказаний договір оренди землі не був розірваний.

Вказаного договору від 15.01.2018 року про дострокове розірвання договору оренди від 10.10.2017 року третя особа з ОСОБА_5 не укладала і на вказану реєстрацію до зазначеного державного реєстратора Хоміної M. І. не надавала.

Проте, вирішити питання щодо скасування оспорюваного запису безпосередньо із зазначеним акредитованим суб`єктом державної реєстрації прав третя особа не має можливості, оскільки за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відокремлений підрозділ Одеська обласна філія (код ЄДРПОУ 41262533, 65039, м. Одеса, вул. Гагаріна, 12-А, кабінет 303) був закритий 14.11.2018 року, а саме комунальне підприємство «Центр державної реєстрації» (код 41217700, вулиця Бажова 9 офіс 8, місто Київ, 02100) було припинене 18.06.2019 року без правонаступництва).

Третя особа отримала з вказаного реєстру скан-копію вказаного договору про дострокове розірвання від 15.01.2018 року та має підстави заявити, що підпис на ньому від імені директора третьої особи Іщенко Галини Володимирівни виконаний не Іщенко Г.В., а іншою особою, і біля цього підпису проставлений відбиток підробленої печатки.

Оскільки третя особа не виявляла свою волю до вчинення правочину про дострокове розірвання раніше укладеного з ОСОБА_5 договору оренди землі і припинення свого права оренди на земельну ділянку, не підписувала з ОСОБА_5 15.01.2018 року або в інший день вказаний договір про дострокове розірвання укладеного договору оренди землі від 10.10.2017 року, то цей договір від 15.01.2018 року є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином третьою особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Як зазначає третя особа яка отримала з вказаного реєстру скан-копію вказаного договору про дострокове розірвання від 15.01.2018 року, підпис на ньому від імені директора третьої особи Іщенко Галини Володимирівни виконаний не від її імені а іншою особою та біля цього підпису проставлений відбиток підробленої печатки третьої особи.

Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЗЕРНО ТРЕЙД» відзив на позовну заяву. 01.06.2021 р. до канцелярії суду від ОСОБА_6 надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої у зв`язку з набранням чинності новою редакцією статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Позивачем змінено предмет позову, а саме викладено другу вимогу прохальної частини позову у новій редакції: «припинити речове право оренди земельної ділянки площею 3,21 га, кадастровий номер 5125482900:01:001:0465, строком на 10 років, орендаря товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЗЕРНО ТРЕЙД», код ЄДРПОУ 39461403, зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.04.2018 року за номером запису 2562475». З огляду на вищенаведене, категорично не погоджуючись із уточненими позовними вимогами ОСОБА_1 . Звертаємо увагу суду, що зазначені Позивачем зміни до Закону України № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» були внесені ще 16.01.2020 року, в той час як позовна заява у цій справі № 518/2/21 була подана до Ширяївського районного суду Одеської області Позивачем 29.12.2020 року, майже через рік після внесення зазначених змін до законодавства. Заява про уточнення позовних вимог була подана Представником Позивача аж 01.06.2021 року -, тільки після того, як Відповідач у Запереченні від 22.03.2021 року наголосив, що Позивачем було обрано невірний спосіб захисту своїх прав. Акцентуємо увагу суду на тому, що сторонами було дотримано усіх законодавчо визначених вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Більше того, згідно із ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) договір укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди щодо усіх істотних умов договору. Також у матеріалах справи містяться докази укладення та виконання даного Договору, заяви Позивача із проханням про виплату орендної плати за користування земельною ділянкою у натуральній формі, копії видаткових касових ордерів, що, у своїй сукупності, свідчить про факт укладення Договору та належне виконання умов Договору зі сторони Відповідача. У свою чергу, Позивач не надав жодних аргументів, а також не подав жодних доказів, які б свідчили про те, що між Позивачем та Відповідачем не було вчинено усіх вищезазначених дій або було порушено законну процедуру укладення та виконання Договору.

Також представником товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЗЕРНО ТРЕЙД» надано до суду письмові пояснення. Відповідно до яких зазначає, позовні вимоги ТОВ «Агрофірма «Прогрес-Плюс» не можуть бути задоволені, так як «Агрофірма «Прогрес-Плюс» не надало жодних доказів того, що ОСОБА_7 не підписувала договір про дострокове розірвання договору оренди. У межах зазначеного позову про скасування договору про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки та скасування реєстрації припинення права оренди у новій редакції, ТОВ «Агрофірма «Прогрес-Плюс» просить суд скасувати договір від 15.01.2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Прогрес-Плюс» про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки від 10.10.2017 року, а також скасувати здійснену на підставі цього договору державну реєстрацію припинення з 04.04.2018 року права оренди за записом 23239167 від 01.11.2017 року. Представник вказує, що законом не передбачено такою юридичної дії як скасування договору, тому суд не може задовольнити дану позовну вимогу, адже вона не передбачена нормами матеріального права, на підставі яких суд приймає рішення - відповідно до чинного законодавства України договори не підлягають скасуванню. Відтак така позовна вимога не підлягає задоволенню.

В судове засідання учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи не з`явились.

Позивач ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, в матеріалах справи наявна заява про визнання позовних вимог ТОВ «Агрофірма «Прогрес-Плюс».

Представник ТОВ«Агрофірма «Прогрес-Плюс»в судовезасідання нез`явився, надав суду заяву в якій підтримав позовні вимоги, просить суд їх задовольнити та розглянути справу за його відсутністю.

Представник ТОВ«Укрзерно Трейд» в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явились, враховуючи положення ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки (рілля) площею 3,21 га з кадастровим номером 5125482900:01:001:0465 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Миколаївської сільської ради Ширяївського району Одеської області. Підставою виникнення права власності на земельну ділянку є наявне у позивача в оригіналі свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 03 лютого 2017 року ОСОБА_2 державним нотаріусом Любашівської районної державної нотаріальної контори Одеської області за реєстровим номером 167 у спадковій справі №23/2013. Вказане право власності на земельну ділянку зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.02.2017 року за номером запису 18847878 та за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1163364551254, що підтверджується витягом з цього реєстру за індексним номером 79550839.

Вказана земельна ділянка з кадастровим номером 5125482900:01:001:0465 була передана в оренду ТОВ «Агрофірма «Прогрес Плюс» на підставі договору оренди землі від 10.10.2017, укладеного між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та ТОВ «Агрофірма «Прогрес Плюс», як орендарем. Договір оренди укладено строком на 10 (десять років).

Право оренди ТОВ «Агрофірма «Прогрес Плюс» на земельну ділянку з кадастровим номером 5125482900:01:001:0465 за вказаним договором від 10.10.2017 було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.11.2017 року за номером запису про інше речове право 23239167 державним реєстратором Кодрян Зоєю Вікторівною, Саратської районної державної адміністрації Одеської області, що підтверджено витягом з цього реєстру від 08.11.2017 року за індексним номером 102966564.

23.10.2019 року третя особа повідомила позивача, надавши йому інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за номером 185875751, про те, що у цьому реєстрі 4.04.2018 року за номером запису про інше речове право 25624745 внесеним державним «реєстратором Хоміною Марією Ігорівною, Одеської обласної філії комунального підприємства і Центр державної реєстрації» (код ЄДРПОУ 41262533, 65039, м. Одеса, вул. Гагаріна. 12-А, кабінет 303), було зареєстроване право оренди відповідача щодо вказаної земельної ділянки троком на 10 років на підставі договору оренди землі від 28.03.2018 року між позивачем та відповідачем.

Вказану реєстрацію позивач вважає безпідставною та незаконною і такою, що порушує кого права власника щодо розпорядження належною йому земельною ділянкою, оскільки він не вкладав з третьою особою будь-яких угод про зміну строку дії або розірвання укладеного договору оренди землі від 10.10.2017 року.

Відповідно до приписів ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

У частині 1 cт. 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За правилами ст. 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Разом з тим, визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі врегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У статті 6 зазначеного Закону визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з вимогами ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на дату укладення спірного договору) договір оренди землі укладається в письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно з ч.1 ст. 19 Закону України «Про оренду землі», строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін.

Право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (ч. 1 ст. 407 ЦК України).

Істотні умови договору оренди землі визначені у статті 15 Закону України «Про оренду землі», відповідно до частини першої якої істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Статтею 18 Закону України «Про оренду землі»визначено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Водночас, позивач заперечує факт підписання Договору оренди від 28.03.2018 року з ТОВ «УКРЗЕРНО ТРЕЙД».

Судом встановлено, що у позивача ОСОБА_1 , відсутній примірник Договору оренди від 28.03.2018 року, за яким строком на 10 років орендарем належної позивачу земельної ділянки стало ТОВ «УКРЗЕРНО ТРЕЙД».

Також судом встановлено, що вжиті стороною позивача заходи щодо встановлення місцязнаходження та отримання оригіналу Договору оренди від 28.03.2018 року з ТОВ «УКРЗЕРНО ТРЕЙД» були безуспішними.

Також за клопотанням сторони позивача судом вживались заходи щодо витребування від відповідача зазначеного Договору оренди від 28.03.2018 року, однак відповідачем такі докази суду не надано. Натомість ТОВ «УКРЗЕРНО ТРЕЙД» надано до суду оригінал договору оренди №203 від 22.03.2018 року щодо земельної ділянки площею 3,28 га з кадастровим номером 5125482900:01:002:0293 замість оспорювальної земельної ділянки площею 3,21 га з кадастровим номером 5125482900:01:001:0465.

Суд вважає, що оскільки позивач стверджує про неукладення спірного Договору оренди від 28.03.2018 року та відсутність у нього оригіналу такого договору, то саме на відповідача покладається обов`язок представити докази на підтвердження укладення цієї угоди.

При цьому, суд виходить з того, що згідно з ч. 4 cт. 81 ЦПК України, у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події, а у разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Водночас, при вирішенні спору, суд керується положеннями ч.1 ст. 13 ЦПК України, якою визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках та положеннями ч.10 ст. 84 ЦПК України, якою визначено, що у разі неподання учасником справи з неповажних причин доказів, витребуваних судом, суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи в суді, з метою встановлення належності ОСОБА_1 підпису на оригіналі оспорюваного договору, стороною позивача заявлялося клопотання про витребування доказів, яке задоволено судом та прийнято відповідну ухвалу від 30.03.2021 року про витребування у відповідача оригіналу оспорюваного Договору оренди землі, однак відповідач не надав суду цих документів.

За змістом положень статей 102, 103 ЦПК України для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд призначає експертизу.

При цьому суд звертає увагу на положення абзацу 3 п. 1.1 Розділу 1 «Почеркознавча експертиза» Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, в якому категорично вказано, що для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.

Тобто суд констатує, що на виконання ухвали суду про витребування доказів відповідачем не було надано оригінал оскаржуваного Договору оренди землі, що унеможливлювало призначення судом, а також і проведення в подальшому судової почеркознавчої експертизи.

Відповідно до положення частини десятої статті 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 130/1503/18 (провадження № 61-6084св19), від 22 травня 2019 року у справі № 130/1508/18 (провадження № 61-6086св19), від 23 жовтня 2019 року у справі № 130/1510/18 (провадження № 61-6004св19), від 24 червня 2020 року у справі № 130/1509/18 (провадження № 61-6087св19), від 20.10.2021 року у справі № 581/39/20 (провадження № 61-1313св21).

Статтею 109 ЦПК Українипередбачено, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

На думку суду, твердження позивача про те, що він не укладав Договору оренди від 28.03.2018 року з ТОВ «УКРЗЕРНО ТРЕЙД» та не підписував його, залишились неспростованими відповідачем.

Факт реєстрації речового права оренди спірної земельної ділянки не може заміняти договір про таке право, так як згідно положення ст. 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. І лише після виникнення речового права оренди таке підлягає державній реєстрації.

Зважаючи на таке, суд вважає за можливим визнати, що підпис виконаний від імені ОСОБА_1 в договорі від 28.03.2018 року оренди землі щодо земельної ділянки площею 3,21 га з кадастровим номером 5125482900:01:001:0465 між орендодавцем ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та орендарем товариством з обмеженою відповідальністю «Укрзерно Трейд», код ЄДРПОУ 39461403, за яким право оренди було зареєстроване за ТОВ «Укрзерно Трейд» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.04.2018 року за номером запису про інше речове право 25624745 державним реєстратором Хоміною Марією Ігорівною, Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» (філія закрита 14.11.2018року,асаме комунальне підприємство припинене 18.06.2019 року без правонаступництва), виконаний не ним.

Аналогічного висновку за подібних обставин дійшов ВС в постанові від 20 жовтня 2021 року в справі № 581/39/20.

Щодо обраного позивачем способу захисту про припинення речового права оренди земельної ділянки площею 3,21 га, кадастровий номер 5125482900:01:001:0465 строком на десять років, орендаря товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЗЕРНО ТРЕЙД», код ЄДРПОУ 39461403, зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.04.2018 року за номером запису 25624745, то суд вважає вірним зазначити таке.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами (стаття 19 ЦПК України).

Виникнення спірних правовідносин обумовлено наявністю між сторонами спору про право оренди на вказану вище земельну ділянку, оскільки, на думку позивача, державна реєстрація Договору оренди від 28.03.2018 року з ТОВ «УКРЗЕРНО ТРЕЙД» порушує його права на користування та розпорядження зазначеною власністю.

Вказана вимога свідчить про приватноправовий характер спірних правовідносин, тому ця позовна вимога правильно заявлена в порядку цивільного судочинства та підлягає розгляду судом загальної юрисдикції.

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 18 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Як встановлено судом, Договір оренди від 28.03.2018 року з ТОВ «УКРЗЕРНО ТРЕЙД» зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.04.2018 року за номером запису про інше речове право 25624745 державним реєстратором Хоміною Марією Ігорівною, Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» (філія закрита 14.11.2018року,асаме комунальне підприємство припинене 18.06.2019 року без правонаступництва).

Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26Закону України N 1952(в редакції, чинній з 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цьогоЗакону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Наведені висновки суду також узгоджуються із правовими позиціями сформульованими у Постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/2589/19.

Власником спірної земельної ділянки кадастровий номер 5125482900:01:001:0465 на момент реєстрації договору від 28.03.2018 року, є позивач у справі ОСОБА_1 набув право власності на вказану земельну ділянку на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом видане 03 лютого 2017 року ОСОБА_2 державним нотаріусом Любашівської районної державної нотаріальної контори Одеської області за реєстровим номером 167 у спадковій справі №23/2013.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

Разом з тим, реєстрація неукладеної між сторонами угоди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою.

Отже, реєстрація договору оренди землі від 28.03.2018 року на вищевказану земельну ділянку, коли угода, як правочин, є неукладеним, не відповідає вимогам закону.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

При цьому, обраний позивачем спосіб захисту шляхом припинення речового права оренди земельної ділянки площею 3,21 га, кадастровий номер 5125482900:01:001:0465 строком на десять років, орендаря товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЗЕРНО ТРЕЙД», код ЄДРПОУ 39461403, зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.04.2018 року за номером запису 25624745 є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права.

Щодо визнання недійсним договору від 15.01.2018 року про дострокове розірвання Договору оренди земельної ділянки від 10.10.2017 року а також скасування здійснену на його підставі 06.04.2018 року у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію припинення з 04.04.2018 року права оренди на підставі договору оренди від 10.10.2017 року суд вважає зазначити наступне.

Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права (ст.396 ЦК України).

Статтею 27 Закону України «Про оренду землі»встановлено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

У справі, обґрунтовуючи позовні вимоги про скасування проведеної 06.04.2018 року державним реєстратором Хоміною М.І. державної реєстрації договору від 15.01.2018 року про дострокове розірвання Договору оренди земельної ділянки від 10.10.2017 року, директор ТОВ «Агрофірма «Прогрес-Плюс», посилалася на те, що вона не підписувала зазначеного договору, тому він є неукладеним, а державна реєстрація - незаконною.

Відповідно до абзацу першого частини першої, абзацу першого частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Оскільки відповідно до частини першої статті 28 ЦК України фізична особа набуває прав та обов`язків під власним іменем, яке складається з прізвища, ім`я та по батькові, то і підпис має містити всі вказані складові, виконані особою власноручно (за винятком, якщо такі дії вчиняє представник особи, права якого належним чином посвідчені).

Тому підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри учасника (учасників правочину), його волевиявлення, забезпечує їх ідентифікацію, а також цілісність документа, яким формалізується правочин.

Можна зробити висновок, що у разі відсутності власноручного підпису сторони договору на документі презюмується, що правочин не відповідає вимогам, які встановлюються до письмової форми правочину, а також вимогам щодо вільного волевиявлення учасника правочину.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина перша статті 216 ЦК України).

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, якими передбачено право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, а також запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (пункти 4, 5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України).

Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, заумови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17).

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частинами першою, третьою, шостою, сьомою-десятою статті 84 ЦПК України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом. Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов`язку подати витребувані судом докази. У разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи в суді, з метою встановлення належності директору ОСОБА_8 підпису на оригіналі оспорюваного договору, стороною позивача заявлялося клопотання про витребування доказів, яке задоволено судом та прийнято відповідну ухвалу від 30.03.2021 року та від 13.08.2021 року про витребування у Березівської районної державної адміністрації Одеської області, у виконавчого комітету Одеської міської ради оригінал та засвідчену копію договору від 15.01.2018 року між ТОВ «Агрофірма «Прогрес-плюс» та ОСОБА_1 про дострокове розірвання договору оренди землі щодо земельної ділянки площею 3,21 га з кадастровим номером 5125482900:01:001:0465 належної орендодавцю ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

На виконання Ухвали від 13.08.2021 року до суду надійшов лист від Березівської районної державної адміністрації Одеської області відповідно до якого встановлено, що договір від 15.01.2018 року між ТОВ «Агрофірма «Прогрес-Плюс» та ОСОБА_1 про дострокове розірвання договору оренди землі щодо земельної ділянки площею 3,21 га з кадастровим номером 5125482900:01:001:0465 належної орендодавцю ОСОБА_1 , до Березівської районної державної адміністрації не передавався.

Судом встановлено, що вжиті заходи щодо встановлення місцязнаходження та отримання оригіналу договору про дострокове розірвання договору оренди землі щодо земельної ділянки площею 3,21 га з кадастровим номером 5125482900:01:001:0465 були безуспішними.

Як вбачається з матеріалів справи, що у ТОВ «Агрофірма «Прогрес-Плюс» відсутній примірник про дострокове розірвання договору оренди землі щодо земельної ділянки площею 3,21 га з кадастровим номером 5125482900:01:001:0465.

Суд вважає, що оскільки позивач стверджує про неукладення спірного про дострокове розірвання договору оренди землі та відсутність у нього оригіналу такого договору, то саме на відповідача покладається обов`язок представити докази на підтвердження укладення цієї угоди.

Таким чином сукупність вищевказаних доказів дає суду підстави для висновку, що державна реєстрація припинення права оренди земельної ділянки площею 3,21 га з кадастровим номером 5125482900:01:001:0465, належної ОСОБА_1 , ТОВ «Агрофірма «Прогрес Плюс» здійснена без належних на те підстав.

На думку суду, твердження ТОВ «Агрофірма«Прогрес Плюс» про те, що директор від імені товариства не підписував договір про достроковерозірвання Договоруоренди земельноїділянки від10.10.2017року залишились неспростованими відповідачем.

Докази, які б спростовували або суперечили доводам сторони позивача, в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 4ст. 263 Цивільного процесуального кодексу Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23) зробив висновок про те, що належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача. Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.). По своїй суті такий спосіб захисту як визнання права охоплює собою і визнання права відсутнім.

Тому вимоги позивача про про визнання недійсним договору від 15.01.2018 року про дострокове розірвання Договору оренди земельної ділянки від 10.10.2017 року а також скасування здійснену на його підставі 06.04.2018 року у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію припинення з 04.04.2018 року права оренди на підставі договору оренди від 10.10.2017 року та визнання права оренди земельної ділянки ТОВ «Агрофірма «Прогрес-Плюс» підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1ст.141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями10,19,81,89,141,259,263-265,268,354-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзерно Трейд», третя особа на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Прогрес-Плюс», про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування запису про реєстрацію права її оренди задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди землі від 28.03.2018 року щодо земельної ділянки площею 3,21 га з кадастровим номером 5125482900:01:001:0465, укладений між орендодавцем ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та орендарем Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрзерно Трейд», ЄДРПОУ 39461403.

Припинити речове право оренди земельної ділянки площею 3,21 га, кадастровий номер 5125482900:01:001:0465, строком на 10 років, орендаря Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзерно Трейд», ЄДРПОУ 39461403, зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.04.2018 року за номером запису 25624745.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзерно Трейд», ЄДРПОУ 39461403 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , витрати з оплати судового збору 1681 гривень 60 коп.

Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору у цивільній справі Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Прогрес-Плюс» до відповідачів ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзерно Трейд» про скасування договору про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки та скасування реєстрації припинення права оренди задовольнити.

Визнати недійсним договір від 15.01.2018 року, укладений між ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , і Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Прогрес-Плюс», код ЄДРПОУ 26542626 про дострокове розірвання Договору оренди земельної ділянки від 10.10.2017 року та скасувати здійснену на його підставі 06.04.2018 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за індексним номером рішення 40525810 державну реєстрацію припинення з 04.04.2018 року права оренди за записом 23239167 від 01.11.2017 року на підставі договору оренди землі від 10.10.2017 року між вказаними сторонами.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Прогрес-Плюс» код ЄДРПОУ 26542626, право оренди земельної ділянки площею 3,21 га з кадастровим номером 5125482900:01:001:0465 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Миколаївської сільської ради Ширяївського (нині Березівського) району Одеської області, зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.11.2017 року за номером запису про інше речове право 23239167.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Прогрес-Плюс» код ЄДРПОУ 26542626 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзерно Трейд», ЄДРПОУ 39461403, витрати з оплати судового збору 4540 гривень 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарженняякщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складений 13 лютого 2025 року.

Суддя М. Тарасенко