Рішення

від 13.03.2025 по справі 758/14597/23

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/14597/23

Категорія 67

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2025 року

Подільський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Будзан Л.Д.,

з участю секретаря судового засідання Губенко О.М.,

представника позивача Сініциної О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Виконавчого комітету Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області, Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Степанецької сільської ради Об`єднаної територіальної громади Черкаської області про визначення місця проживання дітей, -

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2023 позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Сініцину О.П. звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просив визначити місце проживання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із позивачем.

В обґрунтування позову зазначено, що із 23.11.2013 року позивач та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Подільського районного суду м. Києва від 08.11.2023 року у справі № 758/13164/23. Сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом із позивачем та переубвають на його повному утриманні. Позивач вказує, що мати дітей проживає окремо, є учасником релігійної організації, вихованням та забезпеченням дітей не займається. 13.11.2023 року Подільським районним судом м. Києва було винесено судовий наказ про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), який було пред`явлено до виконання до Подільського відділу ДВС у місті Києві ЦМУМЮ. Позивач вказує, що дізнавшись про стягнення аліментів на утримання дітей, відповідач почала погрожувати позивачу, що звернеться до служби у справах дітей із заявою про те, що він перешкоджає їй у спілкуванні із дітьми. Крім того, в телефонних розмовах із сином відповідач принижує дитину, ображає його, в зв`язку з чим син категорично відмовляється спілкуватись із матір`ю. На даний час діти навчаються в навчальному закладі Степанецької сільської ради Черкаської області, забезпечені усім необхідним. Позивачем створені належні умови для виховання та розвитку дітей. Однак, відповідач участі у житті дітей не приймає, вчиняє психологічний та фізичний тиск на позивача та спільних дітей, що призводить до негативних наслідків для психологічного стану дітей. Позивач вказує, що не чинить жодних перешкод у спілкуванні дітей із матір`ю, однак, остання, спілкується із дітьми дуже рідко переважно за допомогою засобів телефонного зв`язку. Враховуючи викладене, а також в зв`язку з тим, що сторони не дійшли згоди щодо визначення місця проживання дітей, з метою дотримання якнайкращих інтересів дітей з огляду на їх усталений спосіб життя із батьком, позивач вимушений звернутись із даним позовом до суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2023 року, головуючим суддею у справі визначено Будзан Л.Д.

Ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва від 01.12.2023, у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 04.01.2024, до участі в цивільній справі було залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Степанецької сільської ради Об`єднаної територіальної громади Черкаської області.

В лютому 2024 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей разом із матір`ю.

У лютому 2024 року до суду від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого сторона відповідача просила в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на те, що позивач навмисно вводить суд в оману. Так, після повномасштабного вторгнення РФ в Україну діти з огляду на постійні обстріли міста Києва дійсно проживають в будинку батьків позивача за спільним погодженням сторін до часу зміни обстановки в країні. Відповідач вказує, що позивач не проживає постійно із дітьми, працює в місті Києві та з метою забезпечення безпеки дітей, ними було прийнято рішення про тимчасове проживання дітей в будинку бабусі і дідуся. Відповідач вказує, що розірвання шлюбу та стягнення аліментів було для неї несподіванкою, та фактично позивачем спотворюються обставини її спілкування із дітьми. З огляду на неприязне відношення матері позивача до відповідача, остання, позбавлена можливості бачитись із дітьми. Також з огляду на віддалене місце проживання дітей, останні, дійсно навчаються в навчальному закладі за місцем фактичного проживання, та відповідач з огляду на це позбавлена можливості часто контактувати із вчителями та адміністрацією навчального закладу, однак, це не є підставою для визначення місця проживання дітей саме із батьком. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, натомість, позивачем надано штучно створені докази, які вводять суд в оману про нібито проживання дітей разом із батьком та неналежне виховання дітей матір`ю. Наведене в сукупності свідчить про відсутність підстав для задоволення вимог позивача.

Ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва від 09.05.2024, зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей разом із матір`ю було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

В травні 2024 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої сторона позивача наполягала на задоволенні позовних вимог та визначенні місця проживання дітей разом із батьком, посилаючись на те, що в матеріалах справи наявні достатні та належні докази фактичного місця проживання дітей разом із батьком, та бажання дітей проживати саме із батьком, а тому з метою дотримання якнайкращих інтересів дітей та з огляду на їх усталений спосіб життя на даний час, вимоги позивача про визначення місця проживання дітей саме з батьком є обґрунтованими.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 11.06.2024, зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей разом із матір`ю, було визнано неподаною та повернуто позивачу.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 28.06.2024, заяву ОСОБА_2 про відвід судді Будзан Л.Д. у даній справі, було залишено без задоволення.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 07.08.2024, заяву представника позивача про забезпечення позову у даній цивільній справі було залишено без задоволення.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 20.11.2024, у справі було закрито підготовче провадження, та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з викладених в позові підстав. Одночасно вказала, що донька сторін із жовтня 2019 року, а син - із грудня 2022 року фактично проживають разом із батьком в будинку батьків в Черкаській області. Даний позов було подано з метою визначення конкретного місця проживання дітей, оскільки, між сторонами не було досягнуто згоди в цьому питанні, в зв`язку з чим між сторонами виникають сварки, які негативно впливають на стан дітей. Також подача даного позову не пов`язана із уникненням позивача від мобілізації, оскільки його рідний брат був військовослужбовцем та загинув під час виконання обов`язків, а тому позивач має право на відповідну відстрочку за законом.

Відповідач в судове засідання не з`явилась та явку свого представника не забезпечила. Про розгляд справи повідомлялась належним чином. З будь-якими клопотаннями до суду не зверталась. В матеріалах справи міститься письмовий відзив на позов.

Треті особи в судове засідання явку своїх представників не забезпечили. Про розгляд справи повідомлялись належним чином.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за наведеної явки сторін.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що із 23.11.2013 позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_5 перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Подільського районного суду м. Києва від 18.03.2024 у справі № 758/13164/23.

Позивач та відповідач є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження.

Відповідно до характеристики, виданої директором школи І-ІІІ ступенів № 8 Оболонського району міста Києва, ОСОБА_6 із 2020 р. по 2023 р. навчався в школі І-ІІІ ступенів № 8 Оболонського району міста Києва та зарекомендував себе як дисциплінований учень. Дитину до школи приводили та забирали по черзі його батьки, які цікавились освітнім процесом та позакласним життям дитини.

Відповідно до довідки Виконавчого комітету Степанецької сільської ради Об`єднаної територіальної громади Черкаської області № 333 від 12.10.2023, було встановлено, що із грудня 2022 року - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та із жовтня 2019 року - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають разом зі своїм батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у домоволодінні їх бабусі ОСОБА_7 та дідуся ОСОБА_8 по АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії довідки КЗ «Таганчанський ліцей» Степанецької сільської ради Черкаської області від 21.11.2023 № 50, та копій характеристик, було встановлено, що ОСОБА_6 навчається в КЗ «Таганчанський ліцей» із 01.09.2023, а ОСОБА_4 - із 2017. Активну участь в життя та вихованні дітей приймає їх батько ОСОБА_2 . Діти старанні та здібні, систематично готуються до уроків, та регулярно відвідують школу. Батько дітей цікавиться їх навчанням, регулярно відвідує школу, а мати дітей ОСОБА_2 контакту зі школою не підтримує, із вчителями не спілкується.

Відповідно до довідки ТОВ «Сільпо-Фуд» від 25.01.2024, ОСОБА_2 працює в товаристві на посаді продавця-консультанта із 03.03.2023 р.

Судовим наказом судді Подільського районного суду м. Києва від 13.11.2023 у справі № 758/13165/23, було стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в розмірі 1/3 частини заробітку боржника, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дітей відповідного віку та не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи із 02.11.2023 і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва від 20.03.2024 у справі № 758/13165/23, заяву ОСОБА_2 про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу на стягнення з ОСОБА_2 аліментів на дітей було повернуто боржнику.

Відповідно до довідки головного державного виконавця Подільського ВДВС у м. Києві Центрального МУ МЮ (м. Київ) від 08.08.2024 № 73398152/2, заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на липень 2024 року становить суму в розмірі 59977,18 грн.

Статтею 19 Сімейного кодексу України визначено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обгрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до висновку про визначення місця проживання дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , затвердженого рішенням Виконавчого комітету Степанецької сільської ради Об`єднаної територіальної громади Черкаської області № 11 від 07.02.2024, орган опіки та піклування з метою забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів дітей, та враховуючи їх інтереси та бажання, вважає за доцільне рекомендувати суду визначити місце проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Зі змісту зазначеного висновку вбачається, що були обстежені умови проживання дітей із батьком, та встановлено, що стан житла перебуває в належному санітарно-гігієнічному стані, в помешканні створені належні умови для проживання, виховання та розвитку дітей. Умови проживання матері дітей обстежити не виявилось можливим, що свідчить про байдуже відношення матері до вирішення питання про визначення місця проживання її дітей.

За оцінкою потреб сім`ї Центром соціального обслуговування Степанецької об`єднаної територіальної громади було встановлено, що батько спроможний виконувати обов`язки із виховання дітей, а також під час проведення співбесіди діти ОСОБА_1 та ОСОБА_4 виявили тверде бажання проживати зі своїм батьком, про що були складені відповідні акти.

Крім того, відповідно до листа Служби у справах дітей Виконавчого комітету Степанецької сільської ради Об`єднаної територіальної громади Черкаської області від 04.10.2024 № 254/12-23, було встановлено, що під час зібрання матеріалів для підготовки висновку про визначення місця проживання дітей у даній справі службою 16.01.2024 була з`ясована думка дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_4 щодо їх бажання проживати з одним із батьків, та діти висловили бажання проживати разом із батьком ОСОБА_1 . У вересні 2024 року було повторно з`ясовано думку дітей щодо бажання зустрічатись з матір`ю ОСОБА_2 та бажання проживати з нею, однак, діти не виявили бажання спілкуватись із матір`ю та висловили бажання проживати разом із батьком. Після зустрічі із матір`ю діти перебували в напруженому та нестабільному емоційному стані, та глибоко переживали.

В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що сторони не дійшли згоди щодо визначення місця проживання дітей, а тому з метою дотримання якнайкращих інтересів дітей з огляду на їх усталений спосіб життя із батьком, та уникнення напруженого емоційного стану дітей, позивач вимушений звернутись із даним позовом до суду та вказує про наявність підстав для визначення місця проживання дітей разом із ним.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачка вказувала на відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження наявності підстав для визначення місця проживання дітей разом із батьком, та надані позивачем докази вводять суд в оману про нібито проживання дітей разом із батьком та неналежне виховання дітей матір`ю, а тому відсутні підстави для задоволення вимог позивача.

Перевіряючи обґрунтованість та доведеність позовних вимог, а також заперечень на позов, суд приймає до уваги те, що частинами 6, 8 статті 7 Сімейного кодексу України визначено, що жінка та чоловік мають рівні права та обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно зі ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Відповідно до ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

При цьому, згідно зі ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини (ч. 2 ст. 161 СК України).

Згідно зі ст. 171 СК України, дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї.

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Статтею 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.12.1991 року, у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно положень ст. 9 вказаної Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

При цьому, поняття розлучення слід тлумачити з огляду на право одного з батьків на спілкування з дитиною та обов`язок другого батька надати можливість для такого спілкування.

Пунктом 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» визначено, що у випадку, коли при розірванні шлюбу в судовому порядку встановлено, що подружжя не досягло згоди про те, з ким із них будуть проживати неповнолітні діти, суд вирішує зазначені питання по суті одночасно з вимогою про розірвання шлюбу з дотриманням закону, який регулює ці правовідносини.

Судом встановлено, та не заперечувалось сторонами у справі, що під час спільного проживання сторін по справі, як мати, так і батько, піклувались про своїх дітей та виконували всі інші батьківські обов`язки.

Разом з тим, на даний час діти проживають разом із батьком, відвідують навчальний заклад за фактичним місцем проживання, а мати дітей проживає окремо від них. Батьком дітей створені всі умови для їх проживання, він фактично здійснює опіку над дітьми, доглядає за ними, утримує та піклується про дітей, та доказів зворотному з боку відповідача суду надано не було.

Суд, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, приходить до висновку про те, що на даний час визначити місце проживання дітей сторін необхідно, виходячи з їх прив`язаності до одного з батьків, враховуючи їх вік та потреби у повсякденному житті.

Зокрема, суд враховує те, що діти вже тривалий час проживають разом з батьком, яким забезпечені належні умови проживання, виховання та розвитку дітей, відвідують навчальний заклад за фактичним місцем проживання, та неодноразово висловлювали працівникам служби бажання проживати разом із батьком.

Будь-яких доказів, що б свідчили б про те, що визначення місця проживання дітей разом із батьком може зашкодити інтересам дітей, в ході розгляду справи не здобуто, та стороною відповідача суду надано не було.

Конвенція про права дитини у пункті 1 ст. 9 проголосила правило, за яким дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовими рішеннями, визначають відповідно до застосованого закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до вимог Декларації прав дитини від 20.11.1959 року, в якій міститься принцип 6, дитина може бути розлучена з матір`ю лише у винятковій ситуації.

Однак, даний принцип не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини, що витікає як зі ст. 141 Сімейного кодексу України, так і зі змісту Конвенції про права дитини.

Поняття "розлучення" не співпадає з поняттям "визначення місця проживання", оскільки, мати дитини у разі визначення місця проживання дитини з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням. Обмеження у цьому разі стосується тільки місця проживання дитини до досягненню нею віку 14 років.

Крім того, сімейне законодавство не виключає визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком незалежно від віку дитини, якщо маються обставини, за яких дитині краще проживати з батьком, ніж з матір"ю.

Також слід зазначити, що в ході розгляду справи судом встановлена прихильність дітей до батька та його родини, та суд враховує, що відповідач має право відвідувати дітей, спілкуватися з ними, здійснювати свої батьківські обов`язки та доглядати за дітьми за місцем проживання позивача.

При цьому, суд зважає на конфлікти, які виникали між сторонами в силу неприязних сімейних стосунків між собою, які в переважній більшості виникали за ініціативи відповідачки, а тому суд приходить до висновку про необхідність визначення місця проживання дітей в даному віці із батьком, з яким вони проживають, мають усталений побут, що в повній мірі відповідатиме саме інтересам дітей.

Варто вказати на те, що наполягаючи на визначенні місця проживання дітей із батьком, позивач надав суду достатні докази, які свідчать про те, що в даній ситуації саме він має перевагу перед матір`ю дітей при визначенні місця їх проживання, а відповідач, в свою чергу, жодних доказів своїх переваг перед батьком дітей при визначенні їх місця проживання суду не надала.

Згідно із ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини.

Відповідно до ст. 157 Сімейного Кодексу України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

При вирішенні даного спору суд також враховує постанову від 27.08.2020 року Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суд у справі № 305/2060/18 провадження № 61-18251 св 19, якою визначено, що матеріально-побутове забезпечення батьків має враховуватися, але не є визначальним у вирішенні питання про визначення місця проживання дитини, оскільки судам перш за все слід брати до уваги інші критерії, зокрема ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, у тому числі обов`язків по вихованню дитини, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини та повинні виходити із якнайкращого забезпечення інтересів дитини (постанова від 18.03.2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, справа № 182/2037/17, провадження № 61-423св20.

На переконання суду, наявні у справі докази, а також висловлені дітьми бажання, свідчать, що місцем проживання малолітніх дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на даний час доцільно визначити з їх батьком - позивачем у даній справі, що відповідатиме інтересам дітей та позитивно сприятиме їх розвитку, як психологічному так і фізичному.

Суд зазначає, що визначення місця проживання дітей з батьком жодним чином не лише не порушить їх права, а забезпечить дотримання найкращих інтересів дітей, адже за місцем їх проживання діти мають належний рівень життя, необхідний для їх фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.

Крім того, суд звертає увагу обох сторін на те, що для гармонійного та повноцінного розвитку дітей участь обох батьків у їх вихованні є важливою, та, останнім, як батькам малолітніх дітей, в свою чергу, слід налагодити відносини між собою з метою досягнення належного спільного виховання дітей.

Враховуючи викладене, а також на підставі внутрішнього переконання, яке ґрунтується на оцінці всіх обставин в їх сукупності та яке позбавлене ознак формалізму при вирішенні у даній справі долі дітей, а також враховуючи інтереси малолітніх дітей, їх права на гармонійний розвиток та належне виховання, дотримуючись балансу між інтересами дітей, правами батьків на виховання дітей і обов`язком батьків діяти в інтересах дітей, суд приходить до висновку про необхідність визначення місця проживання дітей разом із батьком, що беззаперечно відповідатиме якнайкращому дотриманню інтересів дітей, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам, що той із батьків, з ким проживають діти, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дітьми та брати участь у їх вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дітей.

В порядку ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 1073,60 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 19, 110, 112, 150, 157, 160, 161, 162, 180-182 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 3, 12, 13, 81, 141, 206, 259, 263-265, 280-282, 354, 430 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Виконавчого комітету Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області, Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Степанецької сільської ради Об`єднаної територіальної громади Черкаської області про визначення місця проживання дітей, - задовольнити.

Визначити місце проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Подільський районний суд м. Києва.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повні ім`я та найменування сторін:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець с. Мельники Канівського району Черкаської області, громадянин України, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка м. Києва, громадянка України, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3

третя особа Служба у справах дітей Виконавчого комітету Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області, ЄДРПОУ 44018504, адреса: Черкаська область, Черкаський район, с. Степанці, вул. Тагіанесяна, 10;

третя особа Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Степанецької сільської ради Об`єднаної територіальної громади Черкаської області, ЄДРПОУ 44018504, адреса: Черкаська область, Черкаський район, с. Степанці, вул. Тагіанесяна, 10.

Повний текст судового рішення складено 13 березня 2025 року.

Суддя Леся БУДЗАН