Постанова

від 11.03.2025 по справі 925/681/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"11" березня 2025 р. Справа№ 925/681/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Ходаківської І.П.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 11.03.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Черкаської області від 13.11.2024 (повне рішення складене 22.11.2024)

та додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 26.11.2024 (повне додаткове рішення складено 29.11.2024)

у справі №925/681/24 (суддя Кучеренко О.І.)

за позовом ОСОБА_1

до Гаражно-будівельного кооперативу «Зірочка-1»

про визнання недійсним рішення загальних зборів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Господарського суду Черкаської області із позовом до Гаражно-будівельного кооперативу «Зірочка-1» (далі по тексту - відповідач, Кооператив), за яким, враховуючи заяву про уточнення позовних вимог, просив суд визнати недійсними рішення загальних зборів Кооперативу, оформлені протоколом загальних зборів №4 від 25.01.2020, за виключенням про виключення позивача зі складу членів Кооперативу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що проведення загальних зборів та прийняття на них рішень відбулось за відсутності кворуму. У протоколі №4 від 25.01.2020 зазначено, що станом на 01.01.2020 у Кооперативі налічується 796 членів, на зборах присутні 422 особи згідно реєстру присутніх членів Кооперативу, що представляють більше 50 %. Прізвища членів Кооперативу, які вказані у реєстрі присутніх членів Кооперативу на загальних зборах 25.01.2020 відрізняються від прізвищ членів Кооперативу, вказаних у Книзі обліку членів кооперативу станом на 17.01.2018 на 76 осіб, тобто голосували особи, які не були членами Кооперативу, деякі члени Кооперативу голосували по декілька разів. 25.01.2020 рішення про прийняття нових членів не приймалось. Обставини щодо дійсної кількості членів Кооперативу встановлені Господарським судом Черкаської області під час розгляду справи №925/279/20. Крім того, Господарським судом Черкаської області прийнято рішення у справі №925/173/23, яким визнано недійсними рішення загальних зборів Кооперативу, оформлені протоколом загальних зборів №4 від 25.01.2020, в частині виключення позивача зі складу членів Кооперативу.

Позивач вважає, що прийняті на загальних зборах рішення щодо внесення змін до Статуту Кооперативу в частині порядку обрання членів правління та голови Кооперативу суперечать вимогам статті 16 Закону України «Про кооперацію» від 10.07.2003 №1087-IV (далі за текстом - Закон №1087-IV) та порушують його права як члена Кооперативу.

Крім того, копію оспорюваного рішення (протоколу) позивач отримав у ЦНАП, з матеріалів реєстраційної справи позивач дізнався про наявність двох примірників протоколів №4 від 25.01.2020, які різні за змістом.

Господарський суд Черкаської області рішенням від 13.11.2024 у справі №925/681/24 у задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не доведено порушення спірними рішеннями його особистих прав, як члена Кооперативу, а визнання їх недійсними не призведе до відновлення прав позивача. За відсутності підстав для задоволення позову суд першої інстанції не розглянув питання застосування наслідків пропуску строків позовної давності, заявленого відповідачем.

Господарський суд Черкаської області додатковим рішенням від 26.11.2023 у справі №925/681/24 стягнув з позивача на користь відповідача 20 000,00 грн витрат на правову допомогу.

Не погодившись із вказаними рішеннями суду першої інстанції, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції рішення Господарського суду Черкаської області від 13.11.2024 та додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 26.11.2024 у справі №925/681/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. До апеляційної скарги позивачем подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 13.11.2024 у справі №925/681/24.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 02.04.2019 у справі №927/546/18, від 18.09.2019 у справі №902/671/18, від 28.01.2021 у справі №910/15906/19, від 07.09.2021 у справі №916/2506/20, від 05.07.2022 у справі №911/2269/20, від 25.05.2023 у справі №916/636/22, від 04.05.2023 у справі №911/3656/20 та інших щодо безумовних підстав для визнання недійсними рішень загальних зборів.

Позивач не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що предметом розгляду справи №927/137/23 є визнання недійсними рішення загальних зборів Кооперативу, оформлені протоколом загальних зборів №4 від 25.01.2020 і позивач повторно звернувся до суду з таким же предметом позовом, оскільки у справі №927/137/23 позивач оскаржував рішення в частині виключення його зі складу членів Кооперативу. При встановлені факту відсутності кворуму позивачу не потрібно доводи, у чому полягає порушення його прав та обов`язків. Висновок суду щодо доказу - книги реєстрації членів Кооперативу за 2018 рік є помилковим, оскільки суд першої інстанції під час розгляду справи не вимагав від відповідача оригіналу такого доказу, а тому судом першої інстанції було допущено порушення статті 210 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України). Судом першої інстанції не було надано оцінки копії книги реєстрації членів Кооперативу за 2018 рік станом на 17.01.2018 та копії листа Федерації профспілок Черкаської області від 11.09.2024, в якому зазначено, що зал орендований для проведення 25.01.2020 загальних зборів розраховано на 300 осіб, а не на 422 осіб, як зазначено у протоколі №4 від 25.01.2020. На думку позивача, під час розгляду даної справи суд першої інстанції не був об`єктивним, так як надав переваги доводам відповідача.

Також позивач зазначає, що ним не було порушено строки позовної давності, оскільки про відсутність кворуму під час прийняття рішень 25.01.2020 йому стало відомо під час розгляду справи №925/137/23. Щодо позовної давності тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), то такий строк не порушено через дію карантину згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», на підставі якої було доповнено Прикінцеві та Перехідні положення ЦК України та через введення воєнного стану в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі чого до Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України внесено доповнення.

Разом з цим, позивач не погоджується із додатковим рішенням Господарського суду Черкаської області від 26.11.2024 у справі №925/681/24, посилаючись на наявність розбіжностей щодо обчислення гонорару адвоката, надані адвокатом докази є неналежними та не підтверджують понесені відповідачем реальні витрати, сума фіксованого гонорару неспівмірна із складністю справи та обсягом виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів від 06.01.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Черкаської області від 13.11.2024 та додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 26.11.2024 у справі №925/681/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Ходаківська І.П., Демидова А.М.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 10.01.2024 витребував з Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/681/24; відклав розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Черкаської області від 13.11.2024 та додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 26.11.2024 у справі №925/681/24.

Матеріали справи №925/681/24 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 27.01.2025.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 30.01.2025 задовольнив клопотання та поновив ОСОБА_1 пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 13.11.2024 у справі №925/681/24. Відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Черкаської області від 13.11.2024 та додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 26.11.2024 у справі №925/681/24. Розгляд апеляційної скарги призначив на 11.03.2025 о 13 год. 00 хв.

Згідно письмового відзиву на апеляційну скаргу позивача відповідач заперечує проти її задоволення, посилаючись на те, що під час організації та проведення загальних зборів 25.01.2020 дотримано встановлену процедуру їх скликання, проведення та оформлення відповідних результатів, у яких взяли участь понад 50 відсотків членів Кооперативу. Наявність кворуму було встановлено за інформацією, яка міститься у Спеціальному журналі обліку членів, посилання позивача на Книгу обліку членів Кооперативу є помилковим, оскільки Кооператив такої книги не веде, що підтверджується Статутом Кооперативу, пункт 5.4 якого передбачає ведення саме Спеціального журналу, який містить відомості про 76 членів Кооперативу, щодо членства яких заперечує позивач. Проставлення 15 підписів замість 7, на які посилається позивач, то у даному випадку, зазначене не впливає на чинність рішення від 25.01.2020. Кількість членів Кооперативу збільшилась на 5 осіб за рахунок спадкоємців померлих членів Кооперативу, які в силу пункту 5.7 Статуту набувають членства з моменту подачі заяви про вступ у Кооператив.

Відповідач зазначає, що прийняті на загальних зборах рішення на порушують прав позивача та не суперечать вимогам Закону №1087-IV.

Стосовно заперечень відповідача на додаткове рішення від 26.11.2024 у справі №925/681/24, то позивач зазначає, що сплачені ним 20 000,00 грн на правову допомогу адвоката є співмірною із складністю справи, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягом наданих адвокатом послуг. При цьому відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказав, що попередній (орієнтовний) розмір витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції складає 20 000,00 грн.

27.02.2025 до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, за яким просить суд апеляційної інстанції зменшити розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції до 0,00 грн, посилаючись на те, що попри наявність Договору про надання правової допомоги №92/ю/2024 від 01.07.2024 та Додатку №1 до нього, строк дії якого не закінчився та умовами якого передбачений порядок розрахунку гонорару адвоката, відповідач 04.02.2025 укладає Договір про надання правової допомоги №15/ю/2025-1, яким сторони погодили фіксований розмір гонорару адвоката у розмірі 20 000,00 грн.

У судовому засіданні 11.03.2025 позивач та його представник підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги, просили суд апеляційної інстанції її задовольнити, рішення Господарського суду Черкаської області від 26.11.2024 у справі №925/681/24 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.03.2025 заперечив проти задоволення апеляційної скарги позивача, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду Черкаської області від 26.11.2024 у справі №925/681/24 залишити без змін. Також представник відповідача у судовому засіданні повідомив про намір заявити щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення представників учасників справи, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

За приписами частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Господарський суд Черкаської області рішенням від 22.08.2023 у справі №925/137/23 позов ОСОБА_1 до гаражно-будівельного кооперативу «Зірочка-1» задовольнив та визнав недійсним рішення загальних зборів гаражно-будівельного кооперативу «Зірочка-1», яке оформлено протоколом загальних зборів гаражно-будівельного кооперативу «Зірочка-1» від 25.01.2020 у частині виключення ОСОБА_1 зі складу членів гаражно-будівельного кооперативу «Зірочка-1». Рішення набрало законної сили 22.09.2023.

Господарським судом Черкаської області під час розгляду справи №925/137/23 встановлено наступні обставини.

12.12.1990 проведена державна реєстрація Кооперативу, як юридичної особи, про що 22.05.2006 було внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується випискою із цього Реєстру.

Позивач з 01.01.2003 є членом гаражно-будівельного кооперативу «Зірочка-1» та має у власності гараж № НОМЕР_1 площею 31,2 кв.м., а з 2016 року позивач займав посаду голови Кооперативу.

Загальними зборами Кооперативу, протоколом №2 від 06.02.2016, затверджено нову редакцію Статуту Кооперативу (т.1, а.с. 28-37).

Судом встановлено, що станом на час проведення спірних зборів, Кооператив проводив свою діяльність на підставі Статуту у цій редакції.

Членами Кооперативу можуть бути громадяни України фізичні особи, які досягли 16-річного віку, та юридичні особи України, що діють через своїх представників, які виявляють бажання брати участь у діяльності та розбудові кооперативу, додержуватись вимог цього Статуту, внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених Статутом кооперативу і користуються правом ухвального голосу. Нерезиденти та особи без громадянства України можуть бути тільки асоційованими членами кооперативу (пункт 5.1 Статуту).

Кооператив зобов`язаний вести облік своїх членів у спеціальному журналі, який є складовою частиною номенклатури справ та журналів, які затверджені загальними зборами (зборами уповноважених) членів кооперативу. Формат обліку членів кооперативу у вищезгаданому журналі визначається правлінням кооперативу та затверджується загальними зборами (зборами уповноважених) членів кооперативу (пункт 5.4 Статуту).

Рішення правління кооперативу (голови кооперативу) про прийняття особи в члени кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами (зборами уповноважених) членів кооперативу. З моменту прийняття правлінням кооперативу (головою кооперативу) такого рішення до його затвердження загальними зборами (зборами уповноважених) членів кооперативу така особа має права асоційованого членства в кооперативі (пункт 5.6 Статуту).

Вищим органом управління кооперативом є загальні збори, виконавчим органом управління кооперативом є правління кооперативу (пункт 8.2 Статуту).

Чергові загальні збори членів кооперативу скликаються правлінням кооперативу або головою кооперативу у разі потреби, але не рідше 1 (одного) разу на рік. За результатами діяльності кооперативу за календарний рік збори проводяться не пізніше одного місяця після закінчення фінансового року. У разі коли з організаційних причин проведення загальних зборів членів кооперативу неможливе, скликаються збори уповноважених кооперативу. Кількість членів кооперативу, які мають право делегувати уповноважених, та порядок делегування уповноважених для участі у зборах уповноважених складає 1 уповноважений від 50 членів кооперативу. Загальні збори членів кооперативу (збори уповноважених) правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених за наявності не менше двох третин уповноважених (пункт 9.4 Статуту).

Загальні збори членів кооперативу правомочні (легітимні) вирішувати питання, якщо на них присутні більше (половини) його членів, а збори уповноважених за наявності не менше 2/3 (дві третини) уповноважених. Наявність кворуму визначається один раз на момент завершення реєстрації членів кооперативу, які прибули для участі у зборах. Кожний член кооперативу чи уповноважений член кооперативу має один голос і це право не може бути передано іншій особі. Представники членів кооперативу на загальних зборах діють на підставі доручень членів кооперативу, завірених нотаріально або головою Кооперативу (пункт 9.9 Статуту).

Виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються Статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу (пункт 10.1 Статуту).

25.01.2020 проведені загальні збори Кооперативу, на яких прийняті рішення, які оформлені протоколом №4.

Під час розгляду справи №925/137/23 судом встановлено, що про дату, час та місце проведення спірних загальних зборів позивача було повідомлено у відповідності до вимог Статуту відповідача шляхом направлення на його адресу рекомендованого листа та який було отримано позивачем 18.11.2019 особисто, про що свідчить його підпис на копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься у матеріалах справи.

Відповідно до протоколу загальних зборів Кооперативу №4 від 25.01.2020, станом на 01.01.2020 в кооперативі налічується 925 гаражів та 11 боксів, які належать 796 особам (членам кооперативу). У загальних зборах взяли участь 422 особи згідно з реєстром присутніх членів кооперативу, що представляють більше 50%, збори є легітимними.

Порядок денний загальних зборів включав такі питання:

1. Вибори голови зборів та секретаря зборів. 2. Доповідь голови ревізійної комісії (проведення інвентаризації та фінансово-господарської діяльності). 3.Звіт голови та правління про роботу з 01.04.2019 по 31.12.2019. Виконання плану роботи на 2019 рік. 4.Вибори членів ревізійної комісії кооперативу (пункт 12.2 діючого Статуту). 5.Вибори уповноважених кооперативу. 6. Вибори правління кооперативу (пункт 10.2 Статуту). 7.Вибори голови правління кооперативу. 8. Виключення ОСОБА_1 з членів гаражно-будівельного кооперативу. 9.План роботи за 2020 рік. 10.Затвердження штатного розкладу, розміру оплати праці штатних працівників. 11.Внесення змін до статуту кооперативу. 12.Затвердження осіб прийнятих в члени кооперативу за 2019 рік (до 19 року провести автоматично). 13.Затвердження рішень правління, які викладені в протоколах 2019 року (№17, №18, №19, №20, №21, №22 та №23 за 2018 рік та 2019 рік). 14.Уповноваження голови правління на підписання даного протоколу. 15. Внести зміни до Статуту кооперативу шляхом викладення його в новій редакції. 16. Уповноважити голову правління на підписання Статуту кооперативу в новій редакції та надати йому повноваження на вчинення дій по внесенню змін в дані кооперативу в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців.

Задовольняючи позовні вимоги позивача у справі №925/137/23, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для припинення членства позивача у Кооперативі та в цій частині визнав недійсним рішення загальних зборів Кооперативу, оформлене протоколом від 25.01.2020 у частині виключення позивача з членів Кооперативу.

Крім того, Господарський суд Черкаської області рішенням від 08.10.2020 у справі №925/279/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2021, відмовив у позові ОСОБА_1 до гаражно-будівельного кооперативу «Зірочка-1» про визнання недійсними зборів уповноважених кооперативу від 24.02.2019 та скасування протоколу цих зборів №2 від 24.02.2019.

Під час розгляду справи №925/279/20 судом встановлено наступні обставини.

24.02.2019 відбулися збори уповноважених членів гаражно-будівельного кооперативу «Зірочка-1», оформлені протоколом №2 від 24.02.2019, у яких прийняли участь 13 із 18 уповноважених членів кооперативу, які мали 438 іменних бюлетенів і представляли більше 50% від загальної кількості - 791 членів кооперативу (без урахування асоційованих членів кооперативу).

На цих зборах уповноважених членів кооперативу більшістю голосів у кількості 12 було прийняте рішення про звільнення ОСОБА_1 від виконання обов`язків голови правління кооперативу за незадовільний стан справ в кооперативі та систематичне порушення вимог діючого Статуту та своїх обов`язків.

Як вказано у протоколі засідання правління гаражно-будівельного кооперативу «Зірочка-1» №24 від 11.01.2019 підставою для скликання зборів уповноважених кооперативу стали велика кількість членів кооперативу і досвід проведення загальних зборів кооперативу в 2017, 2018 роках.

Суд дійшов висновку, що скликання зборів уповноважених Кооперативу на 24.02.2019, їх проведення і голосування на них уповноважених кооперативу відбулося за наявності достатнього кворуму уповноважених та у відповідності з вимогами Статуту кооперативу і Закону України «Про кооперацію». Не прийняття участі у цих зборах позивача, який не був уповноваженим членом кооперативу, не є підставою для визнання цих зборів і прийнятих ними рішень незаконними (недійсними).

Позивач звернувся до суду із позовом про визнання недійсними рішень загальних зборів Кооперативу, оформлених протоколом №4 від 25.01.2020, з усіх питань порядку денного за виключенням питання про виключення його з членів кооперативу.

Спір виник через незгоду позивача із рішеннями загальних зборів Кооперативу, оформлених протоколом №4 від 25.01.2020, оскільки рішення прийняті за відсутності кворуму.

Згідно із частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частин 1, 2 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Водночас наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації права, встановленого вищевказаними нормами.

Отже, підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Порушенням є такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право та/або охоронюваний законом інтерес порушене особою, до якої пред`явлений позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права/інтересу. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Стаття 55 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) визначає господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Господарською діяльністю у ГК України вважається діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3 ГК України).

Стаття 63 ГК України дійсно відносить кооперативні підприємства за способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу - до корпоративних, а за формою власності - до підприємств колективної власності.

Разом із тим, частиною п`ятою цієї статті встановлено, що корпоративне підприємство характеризується тим, що утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Крім того, глава 10 «Підприємства колективної власності» розділу ІІ «Суб`єкти господарювання» ГК України визначає особливості діяльності виробничих кооперативів, підприємств споживчої кооперації, підприємств громадських та релігійних організацій. Натомість ГК України не містить положень, якими регулюється господарська діяльність інших кооперативів (у тому числі гаражно-будівельних).

У статті 94 ГК України зазначено, що кооперативи можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). При цьому діяльність різних видів кооперативів регулюється законом.

Таким спеціальним законом, зокрема, є Закон № 1087-IV.

За змістом положень статей 2, 6, 9 Закону кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Кооператив відповідно до свого статуту самостійно визначає основні напрями діяльності, здійснює її планування (стаття 23 Закону № 1087-IV).

Обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. Обслуговуючий кооператив надає послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку (статті 2, 23 Закону № 1087-IV).

Таким чином обслуговуючий (гаражний, гаражно-будівельний) кооператив є юридичною особою та здійснює некомерційну господарську діяльність, яка полягає у наданні послуг її членам, з моменту його державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 24.04.2019 у справі №509/577/18 та від 05.11.2019 у справі № 922/80/18 виснувала, що члени кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

За змістом положень статей 2, 6 Закону № 1087-IV кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування. Кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо. Права учасників (членів) кооперативу та його статутних органів, визначені законом, не можуть бути звужені (обмежені) установчими документами кооперативу, рішеннями його статутних органів чи правочинами між кооперативом та його учасниками (членами). Положення установчих документів кооперативу, рішення його статутних органів чи правочини між кооперативом та його учасниками (членами), які звужують (обмежують) права учасників (членів) кооперативу, визначені законом, є нікчемними.

Згідно із положеннями статті 12 Закону № 1087-IV основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити. Основними обов`язками члена кооперативу є: додержання статуту кооперативу; виконання рішень органів управління кооперативу та органів контролю за діяльністю кооперативу; виконання своїх зобов`язань перед кооперативом; сплата визначених статутом кооперативу внесків.

Статтею 15 Закону № 1087-IV визначено, що вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу.

До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить: затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу; утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу; заслуховування звітів його органів управління і органів контролю; затвердження порядку розподілу доходу кооперативу; визначення розмірів вступного і членського внесків та паїв; визначення розмірів, порядку формування та використання фондів кооперативу; визначення розмірів оплати праці голови правління, а також кошторису на утримання апарату органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу; затвердження річного звіту і балансу кооперативу; затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства; прийняття рішень щодо володіння, користування та розпорядження майном; утворення спеціальних комісій із залученням як консультантів найманих працівників; прийняття рішень про вступ кооперативу до кооперативних об`єднань; прийняття рішень про реорганізацію або ліквідацію кооперативу.

Рішенням загальних зборів членів кооперативу до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені інші питання діяльності кооперативу.

Чергові загальні збори членів кооперативу скликаються правлінням або головою кооперативу у разі потреби, але не рідше одного разу на рік.

Про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення.

Позачергові загальні збори членів кооперативу скликаються на вимогу: не менше третини його членів; спостережної ради; органу управління кооперативного об`єднання, членом якого він є.

Позачергові загальні збори членів кооперативу повинні бути скликані протягом 20 днів з дня надходження такої вимоги. У разі незабезпечення правлінням (головою) кооперативу скликання позачергових загальних зборів вони можуть бути скликані особами, які вимагали їх скликання, протягом наступних 20 днів.

Кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі.

Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об`єднання або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах.

Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу приймаються відповідно до його статуту відкритим або таємним голосуванням.

Відповідно до усталеної судової практики Верховного Суду підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

При цьому безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону є: 1) прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму; 2) прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; 3) прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного, на розгляд яких не було отримано згоди усіх присутніх на загальних зборах; 4) відсутність протоколу загальних зборів, підписаного головою і секретарем зборів.

Під час вирішення питання про недійсність рішень загальних зборів у зв`язку з іншими порушеннями, допущеними під час їх скликання та проведення, господарський суд повинен оцінити, як ці порушення вплинули на прийняття загальними зборами відповідного рішення. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у протоколі №4 від 25.01.2020 зазначено, що станом на 01.01.2020 у Кооперативі налічується 796 членів, на зборах присутні 422 особи згідно реєстру присутніх членів Кооперативу, що представляють більше 50 %. При цьому, прізвища членів Кооперативу, які вказані у реєстрі присутніх членів Кооперативу на загальних зборах 25.01.2020 відрізняються від прізвищ членів Кооперативу, вказаних у Книзі обліку членів кооперативу станом на 17.01.2018 на 76 осіб, тобто голосували особи, які не були членами Кооперативу, деякі члени Кооперативу голосували по декілька разів. 25.01.2020 рішення про прийняття нових членів не приймалось. Обставини щодо дійсної кількості членів Кооперативу встановлені Господарським судом Черкаської області під час розгляду справи №925/279/20. Крім того, Господарським судом Черкаської області прийнято рішення у справі №925/173/23, яким визнано недійсними рішення загальних зборів Кооперативу, оформлені протоколом загальних зборів №4 від 25.01.2020, в частині виключення позивача зі складу членів Кооперативу.

Судом встановлено, згідно пункту 5.4 Статуту Кооператив зобов`язаний вести облік своїх членів у спеціальному журналі, який є складовою частиною номенклатури справ та журналів, які затверджені загальними зборами (зборами уповноважених) членів кооперативу. Формат обліку членів кооперативу у вищезгаданому журналі визначається правлінням кооперативу та затверджується загальними зборами (зборами уповноважених) членів кооперативу.

Рішення правління кооперативу (голови кооперативу) про прийняття особи в члени кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами (зборами уповноважених) членів кооперативу. З моменту прийняття правлінням кооперативу (головою кооперативу) такого рішення до його затвердження загальними зборами (зборами уповноважених) членів кооперативу така особа має права асоційованого членства в кооперативі (пункт 5.6 Статуту).

На обґрунтування та підтвердження позовних вимог позивач надав суду копію книги реєстрації членів Кооперативу за 2018 рік (т. 1, а.с.19-27), станом на 17.01.2018, підписану одноособово позивачем. В порушення пункту 5.4 Статуту позивач не надав суду Спеціального журналу обліку членів Кооперативу.

06.02.2016 на Загальних зборах Кооперативу прийнято рішення, оформлене протоколом №2, про затвердження нормативних документів діяльності Кооперативу, копію виписки з протоколу №2 наявну у матеріалах даної справи (т.1 а.с. 118).

Згідно протоколу Правління Кооперативу №27 від 14.02.2019 однією з причин припинення членства позивача у Кооперативі стало порушення ним обов`язку, як Головою правління, щодо ведення Книги номенклатури і журналів.

14.02.2019 на засіданні Правління Кооперативу було прийнято рішення, оформлене протоколом №27, про виключення позивача за систематичне порушення Статуту, невиконання рішень загальних зборів Кооперативу, рішень Правління, у тому числі за порушення пункту 5.4 Статуту стосовно ведення номенклатури справ та журналів, копія виписки з протоколу №27 у матеріалах даної справи (т.1, а.с. 124)

Актом Кооперативу №4 від 01.04.2019 про заведення книги справ та журналів Кооперативу члени Правління Кооперативу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 засвідчили, що з 2016 року по 2019 року позивачем не було заведено книгу справ та журналів Кооперативу. Вказаним Актом засвідчено, що книга справ та журналів Кооперативу заведена 01.05.2019 після звільнення позивача з посади Голови Правління Кооперативу (т.1, а.с. 127). Вказаним Актом підтверджується заведення Спеціального журналу обліку членів Кооперативу у кількості 3 штук, які припинили строк дії у зв`язку з перенесенням даних в електронний документ.

Рішенням Правління Кооперативу, оформленим протоколом №30 від 19.06.2019, вирішено забезпечити ведення Спеціального журналу обліку членів Кооперативу в електронному форматі, у вигляді електронного документа, до якого внесено всі відомості з паперових екземплярів Спеціальних журналів, які у подальшому визнано такими, що втратили чинність та знищено, виписка з протоколу наявна у матеріалах даної справи (т.1 а.с. 126).

За Актом №4 від 27.03.2019 (т.1, а.с. 130) позивач передав новообраному Голові Правління Кооперативу Шаповалову С.М. всю наявну у Кооперативі документацію, Книга обліку членів Кооперативу, на яку посилається позивач, згідно вказаного Акта не передавалась, що спростовує доводи позивача про наявність оригіналу такої книги у відповідача.

Отже, твердження позивача про те, що судом першої інстанції не було надано оцінки книзі реєстрації членів Кооперативу за 2018 рік станом на 17.01.2018 не заслуговують на увагу, оскільки ведення такого документа не передбачено Статутом, підписана одноособово позивачем та не передавалась разом з усіма документами новообраному Голові правління Кооперативу. Доводи позивача про порушення судом першої інстанції приписів процесуального Закону є помилковими, оскільки суд не міг витребувати у відповідача докази, які у нього відсутні, зворотного позивачем суду не надано.

Щодо листа Федерації профспілок Черкаської області від 11.09.2024 №01-07-101 (т.1, а.с. 175), то зі змісту вказаного листа вбачається, що Федерація профспілок Черкаської області надала в оренду Кооперативу 25.01.2020 великий зал, який розраховано на 300 осіб, на дві години з 11 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв.

Вказаний лист, на який посилається позивач на підтвердження прийняття спірного рішення за відсутності кворуму не може бути беззаперечним доказом не прийняття участі членами Кооперативу у кількості 422 осіб, а тому не заслуговує на увагу суду.

Як вказує відповідач, після проведення зборів уповноважених Кооперативу 24.01.2019 кількість членів Кооперативу збільшилась на 5 осіб за рахунок спадкоємців померлих членів Кооперативу.

Згідно з пунктом 5.7 Статуту спадкоємці набувають членство у Кооперативі з моменту подачі заяви щодо вступу в Кооператив, яка надалі затверджується Загальними зборами або зборами Уповноважених.

З спірного рішення загальних зборів Кооперативу вбачається, що у 12-ому питанні порядку денного вирішено прийняти в члени Кооперативу 46 осіб «за» 422, «проти» - 0, «утримались» - 0, рішення прийнято.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що надана позивачем копія реєстру присутніх членів кооперативу на загальних зборах 25.01.2020 (т. 1, а.с.9-14) нечитабельна і суд позбавлений можливості встановити перелік членів кооперативу, які були присутні під час проведення спірних загальних зборів, тоді як за процесуальним Законом тягар доведення позовних вимог покладено на позивача (частина 5 статті 13, стаття 74 ГПК України).

Таким чином, позивачем не доведено та документально не підтверджено, що Загальними зборами Кооперативу прийнято рішення 25.01.2020, оформлене протоколом №4, за відсутності кворуму.

Позивачем надано суду копію рішення від 25.01.2020, оформленого протоколом №4, отриманого ним у ЦНАП. Копія вказаного протоколу виготовлена на спеціальному бланку, справжність підписів ОСОБА_4 та ОСОБА_6 засвідчена приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Захарченко А.І., та включає в себе 4 питання, тоді як на спірних загальних зборах Кооперативу було розглянуто 16 питань, зазначене, на переконання позивача, свідчить про наявність двох різних протоколів.

Відповідно до положень Порядку використання, зберігання, обігу спеціальних бланків нотаріальних документів і звітності про їх витрачання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2021 № 1290, бланки потребують використання спеціальних елементів захисту, є невід`ємною складовою нотаріального діловодства, документарного забезпечення нотаріального процесу та використовуються нотаріусами виключно під час вчинення нотаріальних дій. Опис і зразок бланку затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2021 №1290 та має відповідати вимогами згідно наведеного переліку.

Як зазначає відповідач, оскільки оригінал протоколу складається з 8 аркушів, що не можливо розмістити на одному аркуші спеціального бланку нотаріальних дій, державному реєстратору було надано лише копії першої та останньої сторінок протоколу, на яких міститься інформація по питаннях, які підлягають обов`язковій державній реєстрації, таким питанням, зокрема, є питання про внесення змін до Статуту Кооперативу, що в силу положень Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» підлягає державній реєстрації. Згідно з пунктом 11 частини 1 статті 15 вказаного Закону документи, що подаються для державної реєстрації, повинні відповідати таким вимогам, зокрема, внесення змін до установчого документа юридичної особи, положення, регламенту, списку суддів постійно діючого третейського суду, статуту (положення) громадського формування, що не має статусу юридичної особи, положення чи іншого установчого документа відокремленого підрозділу юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, оформляється шляхом викладення його в новій редакції.

Отже, твердження позивача про наявність двох протоколів є помилковим, оскільки відповідачем надано державному реєстратору частину рішення для проведення державної реєстрації змін до Статуту.

Позивач зазначає, що спірним рішенням порушено його права як члена Кооперативу, при цьому позивач не конкретизує, які сама його права як члена Кооперативу, визначені у статті 12 Закону № 1087-IV порушені спірним рішенням.

У статті 16 Закону № 1087-IV визначено, що члени правління та голова кооперативу обираються загальними зборами членів кооперативу на строк, визначений статутом, але не більше ніж на п`ять років. Порядок обрання або відкликання членів правління та голови кооперативу, а також порядок проведення засідань правління кооперативу та прийняття ним рішень визначаються статутом кооперативу.

Згідно з пунктом 10.2 Статуту члени правління обираються Загальними зборами або зборами Уповноважених Кооперативу на строк, визначений Статутом, але не більше ніж на п`ять років.

Голова правління обирається із членів правління Кооперативу на першому засіданні правління та виконує обов`язки до рішення правління або до кінця повноважень правління. Після вибору правлінням нового голови старий голова повинен передати йому справи (пункт 11 Статуту).

Внесені спірним рішенням зміни до Статуту в частині порядку обрання членів та голови правління відповідають вимогам статті 16 Закону № 1087-IV.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем не доведено порушення спірними рішеннями його особистих прав, як члена Кооперативу, а визнання їх недійсними не призведе до відновлення прав позивача. В силу приписів статті 261 ЦК України застосування наслідків пропуску строку позовної давності за відсутності порушеного права позивача неможливе.

Відповідно до частини 1 статті 73, статей 76, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За змістом статті 236 ГПК України (частини 1-5) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, суд першої інстанції підставно відмовив у задоволенні позову.

Доводи позивача на те, що судом першої інстанції не було враховано правову позицію, викладену Верховним Судом у постановах від 02.04.2019 у справі №927/546/18, від 18.09.2019 у справі №902/671/18, від 28.01.2021 у справі №910/15906/19, від 07.09.2021 у справі №916/2506/20, від 05.07.2022 у справі №911/2269/20, від 25.05.2023 у справі №916/636/22, від 04.05.2023 у справі №911/3656/20 не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Верховний Суд у постановах від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц виснував, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів Отже, висновок щодо застосування норми права здійснений Верховним Судом - це висновок сформульований Верховним Судом (Верховним Судом України) внаслідок казуального тлумачення норми права при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду (Верховного Суду України), прийнятої за наслідками такого розгляду, який обов`язковий для суду та інших суб`єктів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини», що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи (постанови від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22). Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

Система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини доказами (статті 13, 74 ГПК).

За змістом статті 14 ГПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18, постанови Верховного Суду від 10.07.2024 у справі №914/1574/23, від 02.07.2024 у справі №910/12295/23, від 14.05.2024 у справі №910/4437/23).

Отже, у кожній конкретній справі суд встановлює фактичні обставини та надає оцінку наданим учасниками справи доказами, доводам і запереченням, якими вони обґрунтовують свою позицію. Деякі з наведених позивачем справ дійсно стосуються спорів за позовами членів до Гаражно-будівельного кооперативу про визнання недійними рішень загальних зборів за відсутності кворуму, при цьому як вже зазначив суд апеляційної інстанції суд у кожній конкретній справі встановлює фактичні обставини та надає оцінку наданим учасниками справи доказам, доводам і запереченням, якими вони обґрунтовують свою позицію, у даній справі позивачем не доведено належними та допустимими доказами відсутності кворуму при прийнятті рішень на Загальних зборах 25.01.2020.

Конституцією України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу (стаття 59).

За статтею 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

За приписами статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно положень ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частина 3 статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову/апеляційної скарги, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно із частинами 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно із частиною 1 статті 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій (частини 1, 2, 4 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі по тексту - Закон №5076-VI).

Згідно із частиною 1 статті 27 Закону №5076-VI договір про надання правничої допомоги укладається в письмовій формі.

Відповідно до статті 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження витрат пов`язаних з наданням правничої допомоги відповідачем надано суду договір про надання правової допомоги №92/ю/2024 від 01.07.2024 (т.1, а.с. 190-191), який укладений між гаражно-будівельним кооперативом «Зірочка-1» (клієнт) та адвокатом Руднічуком Д.В. (адвокат), Додаток №1 до Договору про надання правової допомоги №92/ю/2024 від 01.07.2024 (т. 1, а.с. 192), Кошторис витрат №1 на надані та заплановані юридичні послуги адвоката(т.1, а.с. 193), рахунок №1 від 01.07.2024 на оплату юридичних послуг (т.1, а.с. 194), Акт виконаних робіт від 13.11.2024 (т.1, а.с. 196), квитанцію до прибуткового касового ордера №1 від 01.07.2024 про сплату 20 000,00 грн (т.1, а.с. 195).

Згідно з пунктом 2.1 Договору про надання правової допомоги №92/ю/2024 від 01.07.2024 (далі - Договір) адвокат на підставі звернення клієнта приймає на себе зобов`язання з надання наступної юридичної допомоги: будь-які юридичні дії щодо представництва інтересів клієнта у господарській справі №925/681/24, яка знаходиться у провадженні Господарського суду Черкаської області за позовом ОСОБА_1 до гаражно-будівельного кооперативу «Зірочка-1» про визнання недійсними рішень загальних зборів.

Вартість наданих юридичних послуг визначається шляхом підписання додатку №1 після одержання від клієнта замовлення на надання юридичної допомоги. Адвокат виставляє клієнту відповідний рахунок. Сторони можуть передбачити інший порядок розрахунків (пункт 4.1 Договору).

Оплата за цим договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання клієнтом рахунку від адвоката, якщо сторони не домовились про інший порядок сплати (пункт 4.2 Договору).

Згідно з Додатком №1 до Договору, адвокат на підставі звернення клієнта приймає на себе зобов`язання з надання наступної юридичної допомоги:

ознайомлення з матеріалами господарської справи №925/681/24, які знаходяться у провадженні Господарського суду Черкаської області за позовом ОСОБА_1 до гаражно-будівельного кооперативу «Зірочка-1» про визнання недійсним рішень загальних зборів, а також усіма матеріалами наявними у клієнта та які стосуються предмета цієї судової справи, у тому числі позовною заявою з додатками, будь-які рішення судів пов`язані з цією справою або мають значення, іншими будь-якими процесуальними документами, а також документами кооперативу щодо його діяльності починаючи з 2016 року, статутами кооперативу, протоколами зборів та правління, листуванням сторін та усіма бухгалтерськими, іншими документами, що стосуються або можуть стосуватися спору, зняття з них копій; вироблення правової позиції на підставі аналізу вивчених по вищевказаному спору документів, відібрання та порівняння юридично значимої для розгляду справи та виробленої позиції документації;

вироблення правової позиції на підставі аналізу вивчених по вищевказаному спору документів, відібрання та порівняння юридично значимої для розгляду справи та виробленої позиції документації;

надання юридичної консультації та погодження виробленої правової позиції з клієнтом щодо спору;

складання відзиву на позов, інших будь-яких процесуальних документів та їх відправка стороні та суду;

участь адвоката у всіх судових засіданнях, що будуть слухатись судом під час розгляду господарської справи №925/681/24, в якості представника клієнта, вартість участі адвоката у 1 судовому засіданні не залежно від його тривалості 1500,00 грн, якщо судове засідання відкладено з причин не залежних від адвоката, який прибув на це засідання сплачується 1 500, 00 грн за 1 прибуття до суду.

Загальна вартість послуг (гонорар) адвоката та обсяг, види виконаних ним робіт буде зазначений ним в кошторисі витрат, що складається на підставі умов укладеного сторонами договору про надання правової допомоги та цього додатку, та за згодою сторін складає 20 000,00 грн, які будуть сплачені клієнтом до підписання акта виконаних робіт (пункт 2 Додатку №1 до Договору).

Сторони погодили, що незалежно від кількості затраченого адвокатом часу пов`язаного з ознайомленням з матеріалами справи, виробленням правової позиції, аналізом матеріалів, їх порівнянням, узгодженням з клієнтом позиції по справі, юридичні консультації, написання процесуальних документів, написання відзиву на позовну заяву, інших подібних за обсягом та змістом документів, їх відправка, підготовкою та участю у судових засіданнях клієнтом буде сплачено заздалегідь обумовлена з адвокатом сума 20 000,00 грн, яка не може бути змінена (пункт 3 Додатку №1 до Договору).

Відповідно до кошторису витрат №1, вартість наданих послуг, що передбачена додатком №1 до договору про надання правової допомоги №92/ю/2024 від 01.07.2024, становить 20000,00 грн: ознайомлення з матеріалами господарської справи №925/681/24, які знаходяться у провадженні Господарського суду Черкаської області за позовом ОСОБА_1 до гаражно-будівельного кооперативу «Зірочка-1» про визнання недійсним рішень загальних зборів, а також усіма матеріалами наявними у клієнта та які стосуються предмета цієї судової справи, у тому числі позовною заявою з додатками, будь-які рішення судів пов`язані з цією справою або мають значення, іншими будь-якими процесуальними документами, а також документами кооперативу щодо його діяльності починаючи з 2016 року, статутами кооперативу, протоколами зборів та правління, листуванням сторін та усіма бухгалтерськими, іншими документами, що стосуються або можуть стосуватися спору, зняття з них копій; вироблення правової позиції на підставі аналізу вивчених по вищевказаному спору документів, відібрання та порівняння юридично значимої для розгляду справи та виробленої позиції документації адвокатом затрачено 6 годин, вартість 1 години становить 500,00 грн, що всього склало 3 000,00 грн;

вироблення правової позиції на підставі аналізу вивчених по вищевказаному спору документів, відібрання та порівняння юридично значимої для розгляду справи та виробленої позиції документації адвокатом затрачено 4 години, вартість 1 години становить 500,00 грн, що всього склало 2 000,00 грн;

надання юридичної консультації та погодження виробленої правової позиції з клієнтом щодо спору адвокатом затрачено 2 години, вартість 1 години становить 500,00 грн, що всього склало 1 000,00 грн;

складання відзиву на позов, інших будь-яких процесуальних документів та їх відправка стороні та суду адвокатом затрачено 12 годин, вартість 1 години становить 500,00 грн, що всього склало 6 000,00 грн;

Вартість роботи пов`язаної з участю адвоката у судових засіданнях буде оплачена згідно з складеним адвокатом загального кошторису витрат, до ухвалення рішення суду по цій справі, що буде здійснено на підставі виставленого адвокатом рахунку, виходячи з розрахунку витрат на 1 засідання 1 500,00 грн, 6 судових засідань 9 000,00 грн.

Загальна вартість витрат за кошторисом становить 20 000,00 грн.

01.07.2024 голова гаражно-будівельного кооперативу «Зірочка-1» сплатив на користь адвоката Руднічука Д.В. 20 000,00 грн, що підтверджене квитанцію до прибуткового касового ордера №1 від 01.07.2024.

13.11.2024 між адвокатом та клієнтом було підписано акт виконаних робіт, зміст якого повністю повторює зміст кошторису витрат №1 на надані та заплановані юридичні послуги адвоката, що складено згідно з договором про надання правової допомоги №92/ю/2024 від 01.07.2024 та його додатку №1 від 01.07.2024. Загальна вартість наданих адвокатом послуг складає 20 000,00 грн.

Позивач своїм правом, визначеним у частині 5 статті 126 ГПК України, скористався, надавши у суді першої інстанції клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

ЄСПЛ вказав, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (рішення у справі «Гімайдуліна і інші проти України» та у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015).

У рішення від 18.02.2022 у справі «Чоліч проти Хорватії» ЄСПЛ зазначив (п. 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.

Тобто ЄСПЛ підкреслює необхідність об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).

В цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19.

Отже, суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. Аналогічний правовий висновок викладено в додатковій постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №925/1545/20.

Згідно із статтею 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції стосовно доведення позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу з огляду на складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; необхідність таких витрат та розумність їх розміру.

Доводи апелянта стосовно погодження позивачем та адвокатом у Договорі фіксованої вартості із зазначенням вартості окремих послуг, не свідчать про невиконання адвокатом умов Договору та не є підставою для відмови позивачу у стягненні витрат на професійну правничу допомогу та не суперечить свободі Договору (статті 6, 627 ЦК України).

Крім того, втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини 4 статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам, в іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду при розгляді справи №910/13071/19 від 20.11.2020.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 Європейський Суд з прав людини наголосив на тому, що згідно ст. 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).

У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Судом апеляційної інстанції у даній постанові надано вичерпні відповідні на доводи сторін, із застосування норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні відносини.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що на рішення Господарського суду Черкаської області від 13.11.2024 та додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 26.11.2024 у справі №925/681/24 прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Судові витрати відповідно до положень статті 129 ГПК України покладаються на апелянта (позивача).

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Черкаської області від 13.11.2024 та додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 26.11.2024 у справі №925/681/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 13.11.2024 №925/681/24 залишити без змін.

3. Додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 26.11.2024 у справі №925/681/24 залишити без змін.

4. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .

5. Матеріали справи №925/681/24 повернути до Господарського суду Черкаської області.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені у статтях 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана суддями 13.03.2025.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді І.П. Ходаківська

А.М. Демидова