Рішення

від 04.03.2025 по справі 910/12016/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.03.2025Справа № 910/12016/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участі секретаря судового засідання Петькун Д.О. розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 1"

до 1)Комунального підприємства "Київтранспарксервіс";

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомийка на Печерську"

про визнання правочину недійсним

Представники учасників справи: згідно протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рада 1" (далі - позивач, заявник) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "КИЇВПАРКТРАНССЕРВІС" (далі - відповідач 1 ), Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомийка на Печерську" ( далі - відповідач 2) про визнання правочину недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що діяльність відповідачів на майданчику для паркування, який розміщений за адресою: м.Київ, вул. Предславинська, 40, порушує права співвласників багатоквартирного будинку №17, управителем якого є позивач, а саме створює перешкоди у користуванні спільним майном та порушує право на земельну ділянку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 30.10.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

07.10.2024 в системі "Електронний суд" позивачем сформовано клопотання про долучення доказів.

16.10.2024 в системі "Електронний суд" відповідачем 1 сформовано відзив на позовну заяву, мотивований тим, що права позивача ніяким чином не порушені, а тому в задоволенні позову слід відмовити. Позивач обрав неефективний спосіб захисту, оскільки даний спосіб захисту не відновить порушене право позивача, якщо припустити, що право порушене. Майданчики для паркування наділені спеціальним статусом та враховуючи спеціальне законодавство, для надання послуг з паркування немає потреби у розробленні проектів відведення цих земельних ділянок. Договір № ДНП-2024-09/09 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 26.09.2024 укладений між Підприємством та ТОВ «АВТОМИЙКА НА ПЕЧЕРСЬКУ», повністю відповідає вимогам чинного законодавства України, сторони договору мали необхідний обсяг цивільної дієздатності при його укладенні, проставлення підпису на договорі свідчить про волевиявлення сторін, майданчики для паркування визначені у договорі експлуатується у відповідності до умов правочину, а отже, договір спрямований на реальне настання правових наслідків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 призначено судове засідання на 06.11.2024, у зв`язку з перебуванням судді Ягічевої Н.І. у відпустці.

03.11.2024 в системі "Електронний суд" позивачем сформовано відповідь на відзив відповідача 1.

04.11.2024 в системі "Електронний суд" позивачем сформовано клопотання про залучення третьої особи.

05.11.2024 через канцелярію суду надійшла правова позиція по суті позовної заяви від відповідача 2, мотивована тим, що спірний майданчик знаходиться за різними адресами. Надіслані запити позивачем до Департаменту земельних ресурсів не по одній земельній ділянці, відповідач 1 правомірно здійснював аукціон, оскільки оскільки був користувачем земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено розгляд справи на 04.12.2024. Протокольною ухвалою задоволено клопотання позивача про долучення доказів.

26.11.2024 в системі "Електронний суд" позивачем сформовано клопотання про залишення "Правової позиції" відповідача 2 без розгляду.

26.11.2024 в системі "Електронний суд" позивачем сформовано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2024 відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

04.12.2024 в системі "Електронний суд" відповідачем 1 сформовано клопотання про відкладення розгляду справи.

04.12.2024 в системі "Електронний суд" позивачем сформовано заяву про розгляд справи без участі.

У судовому засіданні 04.12.2024 протокольною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання позивача щодо залучення 3 особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу по суті на 14.01.2025.

В судовому засіданні 14.01.2025 оголошено перерву до 18.02.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.25 призначено судове засідання на 04.03.2025.

В судовому засіданні 04.03.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги, представники відповідачів заперечили проти задоволення позовних вимог.

У судовому засіданні 04.03.2025 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

08.09.2024 Комунальне підприємство «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС» (надалі - відповідач 1, сторона 1), провело електродний аукціон: В8Е001-иА-20240830-63554, Ідентифікатор 66d1902bfbfle960f408blaf. Номер лота: 19. Організатор аукціону: КП "Київтранспарксервіс". Найменування активів (майна)/права лота (склад лота): право на експлуатацію, утримання та обладнання майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Печерський район, вул. Предславинська, 40, що включає 22 (двадцять два) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 3 (три) спеціальних місця для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують особи з інвалідністю або водії, які перевозять особу з інвалідністю.

Переможцем електронного аукціону став єдиний учасник - Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОМИЙКА НА ПЕЧОРСЬКУ».

Вищевказані обставини підтверджуються інформацією з сайту Prozorro та протоколом електронного аукціону В8Е001-иА-20240830-63554 (знаходиться за посиланням https://prozorro.sale/auction/BSE001-UA-20240830-63554/).

26.09.2024 КП «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС» уклало з ТОВ «АВТОМИЙКА НА ПЕЧЕРСЬКУ» (надалі - відповідач 2, сторона 2) Договір № ДНП-2024-09/09 про надання майданчика для експлуатації, утримання та обладнання від 26.09.2024 (далі - Договір), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В., зареєстровано в реєстрі за № 2086.

Згідно умов п. 1.1. Договору сторона 1 передає за плату, а сторона 2 приймає для експлуатації, утримання та обладнання майданчик для паркування транспортних засобів (далі - майданчик для паркування) за адресою: м. Київ, Печерський район, вул.Предславинська, 40, що включає 22 (двадцять два) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 3 (три) спеціальних місця для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують особи з інвалідністю або водії, які перевозять особу з інвалідністю, для провадження діяльності з паркування транспортних засобів та отримання плати з юридичних та фізичних осіб за надання послуг за користування майданчиками для паркування.

Загальна ціна договору за результатом аукціону становить 900 966,00 грн, в т.ч. ПДВ 150 161,00 грн (п. 6.3. Договору).

Як вказує позивач, ТОВ «РАДА 1» зверталось 27.02.2024 та 28.02.2024 до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) із запитами про надання інформації про передачу у власність чи користування земельних ділянок по вул. Предславинській, які межують з прибудинковою територією багатоквартирного будинку по вул. Ковпака, 17 (коди ділянок: 79:065:006, 79:065:007, 79:065:023, 79:065:036, 79:065:050, 79:063:058, 79:065:060).

Згідно відповідей Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 07.03.2024 № 0570202/1-3162 та від 07.03.2024 № 0570202/1-3166 міська рада не приймала рішення про передачу вищезазначених земельних ділянок у власність або користування.

В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня інформація про зареєстроване право власності, інші речові права, оренди, сервітуту, іпотеки, обтяження тощо, на земельну ділянку за адресою: м. Київ, вул. Предславинська, 410, що підтверджується інформаційною довідкою № 396970079 від 27.09.2024.

Згідно відповіді Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 24.09.2024 № 057-12956 у Міському земельному кадастрі (далі - МЗК) земельна ділянка за адесою: м. Київ, вул. Предславинська, 40 не зареєстрована та не обліковується. Інформація про формування земельної ділянки на вул. Предславинській, 40 у розумінні статті 79 і Земельного кодексу України в Департаменті відсутня.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що діяльність відповідачів на майданчику для паркування, який розміщений за адресою: м.Київ, вул. Предславинська, 40, порушує права співвласників багатоквартирного будинку №17, управителем якого є позивач, а саме створює перешкоди у користуванні спільним майном та порушує право на земельну ділянку. Несформованість земельної ділянки за адесою: м. Київ, вул. Предславинська, 40 у встановленому законом порядку, а також відсутність факту її державної реєстрації, свідчить про: незаконність дій КП «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС» щодо розпорядження, а ТОВ «АВТОМИЙКА НА ПЕЧЕРСЬКУ» щодо експлуатації майданчика для паркування, розташованого на вказаній земельній ділянці, що в свою чергу свідчить про незаконність Договору № ДНП-2024-09/09 про надання майданчика для експлуатації, утримання та обладнання від 26.09.2024.

Відповідачі проти позову заперечують, мотивуючи тим, що права позивача ніяким чином не порушені, а тому в задоволенні позову слід відмовити. Позивач обрав неефективний спосіб захисту, оскільки даний спосіб захисту не відновить порушене право позивача, якщо припустити, що право порушене. Майданчики для паркування наділені спеціальним статусом та враховуючи спеціальне законодавство, для надання послуг з паркування немає потреби у розробленні проектів відведення цих земельних ділянок. Договір № ДНП-2024-09/09 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 26.09.2024 укладений між Підприємством та ТОВ «АВТОМИЙКА НА ПЕЧЕРСЬКУ», повністю відповідає вимогам чинного законодавства України, сторони договору мали необхідний обсяг цивільної дієздатності при його укладенні, проставлення підпису на договорі свідчить про волевиявлення сторін, майданчики для паркування визначені у договорі експлуатується у відповідності до умов правочину, а отже, договір спрямований на реальне настання правових наслідків.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Київської міської ради від 26 червня 2007 року № 930/1591 «Про вдосконалення паркування автотранспорту в м. Києві» Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» визначено єдиним оператором з паркування транспортних засобів в місті Києві.

Рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві» та Наказом Департаменту транспортної інфраструктури Київською міською державною адміністрацією від 25.03.2021 № Н-67 «Про затвердження переліку відведених майданчиків для паркування транспортних засобів на вулицях і дорогах міста Києва» затверджено перелік паркувальних майданчиків, які закріплені за КП «Київтранспарксервіс».

Таблицею №1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 р. №242/5629, визначено перелік паркувальних майданчиків, які закріплені за КП "Київтранспарксервіс", передбачено, що за Підприємством закріплено паркувальний майданчик за адресою: м. Київ, вул. Предславинська, 40 (кількість місць для паркування - 25).

Згідно з пунктом 17.3.1. Правил благоустрою міста Києва платні місця для паркування транспортних засобів (майданчики для платного паркування) призначені для тимчасової стоянки транспортного засобу зі стягненням плати за паркування у відведених або спеціально обладнаних місцях без відповідальності за збереження транспортного засобу або з такою відповідальністю, якщо можливе оснащення місця для паркування транспортних засобів необхідним обладнанням. Організація та експлуатація місць платного паркування транспортних засобів здійснюється лише оператором або підприємствами, з якими оператор уклав відповідний договір.

Відповідно до п. 7 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 № 1342: «Майданчики для паркування є об`єктами благоустрою і повинні відповідати нормам, нормативам, стандартам у сфері благоустрою населених пунктів».

Відповідно до пункту 17.3.2. Правил благоустрою міста Києва, особливі умови користування земельними ділянками, на яких розташовані спеціально обладнані та відведені місця, полягають в розробці та погодженні в установленому цими Правилами порядку схем організації дорожнього руху, згідно з якими у оператора виникає право надання платних послуг паркування транспортних засобів та не потребує розроблення проектів відведення цих земельних ділянок. На таких земельних ділянках оператор не має права здійснювати будь-яку діяльність, окрім надання платних послуг з паркування транспортних засобів та обладнання таких місць, що полягає у запровадженні інноваційних технологій (сучасних систем паркування), нанесенні дорожньої розмітки, встановленні відповідних дорожніх знаків, огорожі та інших елементів благоустрою, у порядку визначеному цими Правилами. Допускається відсутність дорожньої розмітки в залежності від погодних умов, бруду тощо при наявності установлених відповідних за змістом дорожніх знаків, що позначають межі та спосіб поставлення транспортного засобу на стоянку.

Згідно, п. 24 Правил паркування транспортних засобів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 № 1342, оператор зобов`язаний використовувати майданчик для паркування за призначенням.

Землі, визначені як місця для паркування, наділені особливою специфікою їх правового режиму, що, зокрема, виражається у відсутності необхідності у розробленні проектів їх відведення. Така спрощена процедура їх використання пов`язана з тими обставинами, що надання водієві місця для паркування автомобіля не є користуванням земельною ділянкою в розумінні норм Земельного кодексу України, а фактично є наданням послуг (ст. 901 Цивільного кодексу України) з паркування автомобіля.

Таким чином, на земельних ділянках, на яких розташовані спеціально обладнані та відведені місця для надання оператором платних послуг паркування транспортних засобів, оператор не має права здійснювати будь-яку діяльність, окрім надання платних послуг з паркування транспортних засобів та обладнання таких місць.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, майданчики для паркування наділені спеціальним статусом та враховуючи спеціальне законодавство, для надання послуг з паркування немає потреби у розробленні проектів відведення цих земельних ділянок.

А спірний договір не порушує права позивача, відповідач 2 здійснює експлуатацію майданчиків для паркування, за адресою: м. Київ, Печерський район, вул. Предславинська, 40, яка закріплена за КП «Київтранспарксервіс» рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629, яке є чинним та не скасовано.

Також, варто зауважити, що договір № ДНП-2024-09/09 не містить інформації щодо майданчиків для паркування за адресою: м. Київ, вул. Ковпака, 17, а тому права Позивача не порушені.

Крім того, відповідно до матеріалів справи, а саме реєстру земельних ділянок, відповіді Департаменту земельних ресурсів № 0570202/1-3162 від 07.03.2024, № 0570202/1-3166 від 07.03.2024 та № 053/8335 від 03.10.2024 не вбачається, що запитувана земельна ділянка за адресою: м. Київ, вул. Ковпака, 17 перебуває у власності чи у користуванні позивача.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів. Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред`явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

При цьому, суд вказує, що виключне право на визначення предмету та підстави позову належить позивачу, натомість, суд, вирішуючи спір, повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Водночас, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частинами першої та третьої ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом ст. 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

У розумінні приписів наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, але на час розгляду справи судом має право власності чи інше речове право на предмет правочину та/або претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи також може полягати в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала (перебували) у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Отже, за змістом статей 15, 16, 215 ЦК України визнанню правочину недійсним має передувати встановлення судом наявності порушення прав позивача, який не є стороною цього правочину, а в разі відсутності такого порушення в позові має бути відмовлено. Вказана позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 04.06.2020 № 916/1411/19.

Виходячи з наведеного, позивач, звертаючись до суду із даним позовом та вимагаючи визнання недійсним укладеного відповідачами договору № ДНП-2024-09/09 від 26.09.2024 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування, не будучи стороною за цим договором, зобов`язаний довести, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права (законні інтереси), а суд, у свою чергу, повинен перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, заперечення відповідачів, якими вони, в свою чергу, обґрунтовують свою правову позицію, і в залежності від встановленого, вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

Так, позивач у позовній заяві зазначає, що згідно витягу з бази даних міського земельного кадастру дані про передачу у власність чи користування земельної ділянки за адресою: м.Київ, вул.Предславинська, 40, відсутні.

Згідно ст. 78, ч. 9-11 ст. 79-1 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Державна реєстрація прав суборенди, сервітуту, які поширюються на частину земельної ділянки, здійснюється після внесення відомостей про таку частину до Державного земельного кадастру.

Згідно ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 9 ст. 120, 125 чинної редакції ЗК України якщо об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об`єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об`єкта нерухомого майна зобов`язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об`єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу. Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язаний передати земельну ділянку у власність або оренду набувачу в порядку, встановленому цим Кодексом. Пропущення строку подання клопотання, зазначеного в абзаці першому цієї частини, не може бути підставою для відмови набувачу (власнику) такого об`єкта у передачі йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

В матеріалах позову відсутні належні обґрунтування та відповідні докази того, у чому виявилось порушення законних прав та інтересів позивача, які обставини про це свідчать та до яких наслідків призвели такі порушення.

Зазначене вказує на те, що позивачем не виконано одну з необхідних умов застосування судом певного способу захисту, якою є доведення належними у розумінні ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами факту порушення (невизнання або оспорювання) його права (інтересу) з боку відповідачів. Тобто на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами та довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Відповідно до ст. 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вірогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, враховуючи недоведеність позивачем тих обставин, з якими він пов`язує порушення його прав та інтересів, суд дійшов висновку про відмову у позові.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 13.03.2025.

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА