Ухвала

від 13.03.2025 по справі 910/31/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

13.03.2025Справа № 910/31/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши заяву Акціонерного товариства "Енергетична компанія України"

про забезпечення позову

у справі № 910/31/24

за позовом Акціонерного товариства "Енергетична компанія України"

до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

про стягнення 75 994 630,76 грн. та зобов`язання припинити нарахування послуг.

Без виклику представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Енергетична компанія України" звернулось до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про зобов`язання припинити дії, спрямовані на нарахування послуг з передачі електричної енергії щодо експорту електричної енергії позивачу за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 14.07.2022 № 2309-02024 та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії; стягнення 75 994 630,76 грн. безпідставно набутих коштів (із урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідач на виконання умов Договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 14.07.2022 № 2309-02024 виставив позивачу акти приймання-передачі послуг наданих у серпні, вересні, жовтні 2022 року та квітні 2023 року, за якими позивачем здійснена оплата в сумі 75 994 630,76 грн.

Зокрема, вказує на те, що у відповідача відсутні правові підстави для нарахування АТ "Енергетична компанія України" послуг щодо експорту електроенергії та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги, оскільки нарахування таких послуг не передбачено, як чинним законодавством та і умовами договору. Крім того, таке нарахування порушує міжнародні зобов`язання України. На переконання позивача, відповідач у спірних відносинах фактично зловживає своїм монопольним становищем, шляхом нарахування плати за послуги з передачі обсягів експортованої електричної енергії, які фактично не надаються. Безпідставне нарахування плати відповідачем за послуги з передачі експортованих обсягів електроенергії фактично призводить до порушення міжнародних зобов`язань України. До ціни електричної енергії за міжнародними контрактами не включається тариф на передачу, оскільки такий тариф не повинен сплачувати експортер електричної енергії.

З огляду на наведене вважає, що у відповідача також відсутні правові підстави для набуття і збереження грошових коштів в розмірі 75 994 630,76 грн., які сплачені позивачем на підставі неправомірно виставлених рахунків саме з метою недопущення набуття статусу "Переддефолтний" чи "Дефолтний", а тому спірна сума коштів має бути повернута позивачу на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.06.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024, позов задоволено частково, закрито провадження у справі в частині вимог про зобов`язання відповідача припинити вчинення дій, спрямованих на нарахування позивачу послуг з передачі електричної енергії по договору від 14.07.2022 при здійсненні її експорту та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються ці послуги, позовну вимогу про стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 75 994 630,76 грн. задоволено повністю; присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 75 994 630,76 грн. безпідставно отриманих коштів та 751 520,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Постановою Верховного Суду від 04.02.2025 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2024, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2024, постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 у справі № 910/31/24 скасовано, справу № 910/31/24 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

13.02.2025 до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи № 910/31/24.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 справа № 910/31/24 прийнята до свого провадження суддею Грєховою О.А., підготовче засідання призначено на 17.03.2025.

12.03.2025 представником позивача подано заяву про забезпечення позову.

Так, відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову та надати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

При цьому, згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обґрунтовуючи власну заяву про забезпечення позову, заявник зазначає, що 04.11.2024 ПрАТ «НЕК УКРЕНЕРГО» добровільно виконано рішення суду шляхом перерахування коштів на рахунок АТ «ЕКУ», однак, незважаючи на відсутність заборгованості АТ «ЕКУ», яка була б підтверджена первинними документами за Договором, ПрАТ «НЕК УКРЕНЕРГО» в бухгалтерському обліку, добровільно виконуючи рішення суду, штучно створив нарахування дебіторської заборгованості за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 14.07.2022 №2309-02024 за АТ «ЕКУ», повідомив про наявність заборгованості та надіслав повідомлення про набуття статусу "Переддефолтний". Таким чином, заявник зазначає, що ПрАТ «НЕК УКРЕНЕРГО», своїми діями змушує АТ «ЕКУ» сплатити самостійно сформовану, без належних підтверджень заборгованість, оскільки її несплата призведе до негативних наслідків по відношенню до АТ «ЕКУ», що визначені Законом №4213 та розділом 1.7 Правил ринку, що затверджені постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №307, а саме - надання АТ «ЕКУ», як учаснику ринку, статусу "Переддефолтний" та припинення можливості провадити господарську діяльність на ринку електричної енергії.

В зв`язку з викладеним, заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/31/24, за зобов`язаннями відповідно до Договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 14.07.2022 №2309-02024:

- застосовувати заходи щодо присвоєння Акціонерному товариству "Енергетична компанія України" статусу "Переддефолтний" та/або "Дефолтний" відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України у сферах енергетики і теплопостачання щодо удосконалення окремих положень, пов`язаних із веденням господарської діяльності та дією воєнного стану в Україні" від 14.01.2025 №4213-ІХ у зв`язку із заборгованістю за послуги з передачі обсягів експортованої електричної енергії;

- надсилати Акціонерному товариству "Енергетична компанія України" повідомлення/подання про набуття Акціонерним товариством "Енергетична компанія України" статусу "Переддефолтний" у зв`язку із наявністю заборгованості за послуги з передачі обсягів експортованої електричної енергії;

- публікувати на офіційному веб-сайті Адміністратора розрахунків повідомлення про набуття Акціонерним товариством "Енергетична компанія України" статусу "Переддефолтний" у зв`язку із наявністю заборгованості за послуги з передачі обсягів експортованої електричної енергії, із зазначенням дати набуття такого статусу;

- використовувати фінансові гарантії, що надаються Акціонерному товариству "Енергетична компанія України" для покриття його заборгованості за послуги з передачі експортованої електричної енергії перед Адміністратором розрахунків у зв`язку з наявністю заборгованості за послуги з передачі експортованої електричної енергії;

- направляти до уповноважених банків довідку, що містить інформацію щодо повного та скороченого найменування Акціонерного товариства "Енергетична компанія України", його ЄДРПОУ, розміру простроченої ним оплати вартості небалансів електричної енергії у зв`язку з наявністю заборгованості за послуги з передачі експортованої електричної енергії;

- надсилати Акціонерному товариству "Енергетична компанія України" повідомлення про набуття Акціонерним товариством "Енергетична компанія України" статусу "Дефолтний" у зв`язку з наявністю заборгованості за послуги з передачі експортованої електричної енергії;

- публікувати на офіційному веб-сайті Адміністратора розрахунків повідомлення про набуття Акціонерним товариством "Енергетична компанія України" статусу "Дефолтний" у зв`язку з наявністю заборгованості за послуги з передачі експортованої електричної енергії, із зазначенням дати набуття такого статусу;

- зупиняти майбутні та скасовувати діючі реєстрації двосторонніх договорів щодо продажу електричної енергії Акціонерного товариства "Енергетична компанія України" учасникам ринку у зв`язку з наявністю у товариства заборгованості за послуги з передачі експортованої електричної енергії;

- установлювати нульовий обсяг продажу електричної енергії на ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку для Акціонерного товариства "Енергетична компанія України" у зв`язку з наявністю заборгованості за послуги з передачі експортованої електричної енергії;

- здійснювати переведення постачання електричної енергії споживачам Акціонерного товариства "Енергетична компанія України" на постачальника "останньої надії" відповідно до Правил роздрібного ринку у зв`язку з наявністю у Товариства заборгованості за послуги з передачі експортованої електричної енергії;

- направляти до уповноважених банків довідку, що містить інформацію щодо повного та скороченого найменування Акціонерного товариства "Енергетична компанія України" його ЄДРПОУ та кінцевий розмір простроченої оплати вартості його небалансів електричної енергії у зв`язку з наявністю заборгованості за послуги з передачі експортованої електричної енергії".

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи зі змісту заяви, суд дійшов висновку про безпідставність заяви про забезпечення позову, оскільки необхідність у застосуванні судом таких заходів жодним чином не обґрунтована і документально не підтверджена, оскільки не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Суд зазначає, що обґрунтування необхідності забезпечення позову згідно поданої заяви фактично зводиться до єдиної обставини - добровільного виконання 04.11.2024 ПрАТ «НЕК УКРЕНЕРГО» рішення суду шляхом перерахування коштів на рахунок АТ «ЕКУ», що суперечить інституту забезпечення позову, оскільки відсутні будь-які підстави стверджувати про ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, яке як зазначає сам заявник, виконано відповідачем в добровільному порядку, після набрання рішенням суду законної сили, яке в подальшому скасовано за наслідками розгляду касаційної скарги відповідача.

Більше того, заявлені заходи забезпечення позову, не пов`язані з предметом позову, оскільки заявлені позивачем позовні вимоги не пов`язані із вимогами, які заявник просить заборонити вчиняти відповідачу, оскільки обґрунтовуються саме добровільним виконанням відповідачем рішення суду і жодним чином не свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання рішення щодо заявлених позовних вимог.

Таким чином, наразі позивачем не наведено обставин та не надано доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій з метою унеможливлення в майбутньому виконання саме судового рішення у даній справі.

Суд зазначає, що під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Також, прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Також, згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Таким чином, суд не вбачає обґрунтованих підстав для задоволення Акціонерного товариства "Енергетична компанія України" про забезпечення позову.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 234 ГПК України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Акціонерного товариства "Енергетична компанія України" про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили 13.03.2025 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Суддя О.А. Грєхова