Рішення від 13.03.2025 по справі 910/186/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.03.2025Справа № 910/186/25Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія буд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріновейл лтд"

про стягнення 576 694,40 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінергія буд» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріновейл лтд» про стягнення 576 694,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором субпідряду № 05/08-С/П від 05.08.2024, в частині виконання робіт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

27.01.2025 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що Договір субпідряду нерозривно пов`язує момент виникнення у відповідача зобов`язання з початку виконання робіт з фактами передання позивачем відповідачу Проектної документації та Будівельного майданчику (фронту робіт). Відповідач зазначає, що позивачем замовчується той факт, що для забезпечення можливості виконання робіт за Договором субпідряду відповідачем та підготовкою будівельного майданчика (фронту робіт) задля його подальшого передання позивачем відповідачу, одночасно з укладанням Договору субпідряду між позивачем та відповідачем 05.08.2024 укладено Договір поставки №05/08-П, предметом якого є поставка відповідачем позивачу каркасів КП-1 в кількості 1000 штук загальною вартістю 7 531 752,00 грн. та за яким, позивач зобов`язаний був перерахувати на користь відповідача передоплату в розмірі 2 000 000,00 грн у строк протягом 5 банківських днів з моменту укладення Договору поставки, тобто 12.08.2024 року включно, проте, всупереч взятим на себе зобов`язанням позивач не перерахував на користь відповідача передоплату в обумовленому розмірі за Договором поставки у вказаний строк, чим допустив прострочення кредитора, а отже відповідач не міг виконати взяті на себе зобов`язання з поставки продукції за Договором поставки до моменту сплати позивачем попередньої оплати в розмірі 2 000 000,00 грн, оскільки дані кошти мали бути спрямовані на забезпечення виготовлення замовленої позивачем продукції. З огляду на наведене, керуючись ч. 4 ст. 612 та ч. 1 ст. 613 ЦК України, відповідач зазначає, що ним не було допущено прострочення взятих на себе зобов`язань за Договором субпідряду, оскільки таке прострочення є наслідком прострочення взятих на себе зобов`язань позивачем як за Договором субпідряду так і за Договором поставки. Також відповідач зазначає, що позивач зобов`язаний був внести на користь відповідача аванс в розмірі 500 000,00 грн, що підтверджується рахунком на оплату №55 від 05.08.2024, натомість позивач, в односторонньому порядку здійснив оплату авансу частково перерахувавши на користь відповідача лише 300 000,00 грн. Відповідач зазначає, що твердження позивача, про те, що Договір субпідряду є припиненим на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки відповідачем не було допущено прострочення зобов`язання з початку виконання робіт в контексті Договору субпідряду, тож і право у позивача відмовитися від договору підряду - відсутнє, а Договір субпідряду не є припиненим в односторонньому порядку. Крім того, відповідач зазначає, що до моменту виконання позивачем взятих на себе зобов`язань за Договором поставки, та Договором субпідряду, відповідач не може використати аванс в розмірі 300 000,00 грн, та надати відповідне документальне підтвердження його використання. Також відповідач зазначає, що по-перше, з приписів абз. 3 п. 5.3.1 Договору субпідряду вбачається, що і пеня і штраф по суті є дублюючими господарськими санкціями, внаслідок чого на думку позивача відповідач повинен відповідати двічі за порушення одного й того ж зобов`язання, що є неприпустимим, а по-друге, штраф на відміну від пені, є господарською санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин має сплатити за кожний факт порушення господарського зобов`язання, а не за кожний день існування порушення, а тому штраф не може обчислюватися за кожний день існування порушення.

31.01.2025 представником позивача подано клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що хоча початком виконання робіт і визначено факт отримання субпідрядником будівельного майданчика та комплекту ПКД, проте ані на дату підписання договору, ані після неодноразового призначення іншої дати приймання-передачі будівельного майданчика та ПКД, а саме на 15.08.24, 05.09.24, та 07.10.24 представники субпідрядника - ТОВ «РЕНОВЕЙЛ ЛТД» у зазначений час так і не з`явились. Позивач зазначає, що Договір поставки №05/08-п від 05.08.24 не містить однозначних умов при настанні яких у відповідача можуть виникати обставини не виконання зобов`язань за договором субпідряду №05/08-с/п від 05.08.24р. (відкладальні умови), а лише містить інформаційне зауваження для сторін, що договір поставки укладено на виконання договору субпідряду (п.1.1.), що постачальник зобов`язуються в рамках виконання договору субпідряду (тобто відповідно до строків технічних вимог до товару, тощо) поставити певний товар (п.1.2.), так і в договорі субпідряду відсутні суттєві умови, які однозначно передбачають відкладальну умову. Також позивач зазначає, що можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України, що і підтвердив у своєму висновку Верховний Суд (постанови № 911/2813/17 від 09.02.1018, № 911/1351/17 від 22.03.2018, № 922/1720/17 від 25.05.2018) вказавши, що одночасне стягнення зі сторони, яка порушила господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції, оскільки вони є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

05.02.2025 представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 у задоволенні клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження відмовлено.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

05 серпня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сінергія буд» (далі - генпідрядник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріновейл лтд» (далі - субпідрядник, відповідач) укладено Договір субпідряду (далі - Договір), який укладено на виконання Договору підряду № 18/24-КТ від 06.06.2024 щодо виконання робіт «Реконструкція дамб мулових полів № 1 та № 2 Бортницької станції аерації» (за кодом CPV за кодом ДК021:2015:43454000-4 - Реконструкція), (далі - об`єкт), укладеного між Комунальним підприємством «Дирекція з капітального будівництва та реконструкції «Київбудреконструкція» та ТОВ «Сінергія буд». Кінцевим замовником всіх робіт на об`єкті є Комунальне підприємство «Дирекція з капітального будівництва та реконструкції «Київбудреконструкція».

За цим Договором субпідрядник зобов`язується за завданням генпідрядника на свій ризик відповідно до умов Договору та його Додатків виконати конкретні види робіт, об`єми та вартість яких визначені Договірною ціною, а генпідрядник зобов`язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх згідно з умовами даного Договору.

Місцезнаходження об`єкта: 02088, Україна, Київська область, Бориспільський район, м-р Бортничі, с. Ревне, Мулове поле № 1 та № 2 Бортницької станції аерації (п. 1.2 та п. 1.3 Договору).

Відповідно до п. 1.5 Договору субпідрядник стверджує, що він добре проаналізував і повністю зрозумів завдання генпідрядника на виконання робіт згідно даного Договору, передбачив і оцінив всі роботи і зобов`язання, необхідні для виконання даного Договору.

Сторони підтверджують, що завдання генпідрядника на виконання робіт згідно даного Договору враховані субпідрядником та визначені Договірною ціною (Додаток № 1 до Договору). Якщо для виконання Договору виявиться необхідним проведення робіт, непередбачених завданням генпідрядника та договірною ціною, виконання таких робіт можливо виключно за згодою сторін. Порядок виконання таких робіт та їх оплати визначаються додатковою угодою до Договору.

Згідно з п. 1.7 Договору субпідрядник розуміє характер і об`єм робіт, здійснив огляд будівельного майданчика і надалі відмовляється від пред`явлення будь-яких претензій, заснованих на невідповідності стану будівельного майданчика, на відсутності технічних або будь-яких інших можливостей для виконання робіт.

У відповідності до п. 2.1 та п. 2.5 Договору субпідрядник зобов`язаний забезпечити виконання робіт необхідними ресурсами, в тому числі будівельними матеріальними ресурсами, матеріалами (за виключенням бетону) та залишається відповідальним за їх якість і відповідність вимогам, встановленим законодавством та проектною документацією. В разі необхідності субпідрядник зобов`язаний самостійно та за власний рахунок терміново замінювати (відновлювати тощо) ресурси так, щоб це не вплинуло на належне та вчасне виконання робіт.

Субпідрядник зобов`язаний за власний кошт завчасно забезпечувати наявність ресурсів належної якості та в необхідній кількості для виконання робіт відповідно до строків виконання робіт, визначених Договором.

Субпідрядник несе відповідальність за несвоєчасне виконання робіт, в тому числі коли така несвоєчасність зумовлена невчасним забезпеченням ресурсами. В такому випадку субпідрядник зобов`язаний відшкодувати всі понесені генпідрядником збитки (витрати тощо) та упущену вигоду.

Пунктом 3.2 Договору узгоджено, що перед початком виконання робіт генпідрядник має передати субпідряднику один комплект затвердженої проектної документації (передається за відповідним актом приймання-передачі та підписується уповноваженими представниками сторін).

Згідно з п. 4.1 Договору договірна ціна (ціна Договору) є динамічною та визначається на підставі Додатку № 1, що є невід`ємною частиною Договору (Договірна ціна), враховує всі можливі податки, збори та інші обов`язкові платежі, в тому числі податок на додану вартість (ПДВ).

Відповідно до п. 5.2 Договору оплата робіт (їх частини) здійснюється на підставі підписаних уповноваженими представниками сторін документів, що свідчать про прийняття робіт (їх частини) згідно з вимогами даного Договору. Документи для прийняття робіт (їх частини) готує субпідрядник.

У пункті 5.3 Договору узгоджено, що у випадку виробничої необхідності генпідрядник має право здійснювати попередню оплату робіт (авансування робіт) за Договором для виконання робіт, придбання і постачання необхідних для виконання робіт, матеріалів, конструкцій, виробів та устаткування. При цьому авансовий платіж за будь-яких умов перераховується генпідрядником після приймання субпідрядником фронту робіт та проектної документації за відповідними актами приймання-передачі.

Субпідрядник зобов`язується використати аванс у строк, що не перевищує 60 календарних днів та підтвердити його використання згідно з Актом приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) та/або проміжним актом-звітом про використання коштів за призначенням або видатковими накладними на матеріали та обладнання (устаткування).

По закінченню строку (терміну) зазначеному в п. 5.3.1 Договору, невикористані, а також непідтверджені в установленому Договором порядку, суми авансу підлягають автоматичному поверненню (без направлення генпідрядником субпідряднику вимоги/листа на повернення авансу) генпідряднику протягом 3 банківських днів з дати зазначеної в п. 5.3.1 Договору.

За порушення строків повернення невикористаних, а також непідтверджених в установленому Договором порядку сум отриманого авансу, субпідрядник сплачує генпідряднику пеню (неустойку) в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочки, від суми непідтвердженого/неповернутого авансу за кожен день прострочення та додатково штраф у розмірі 1% від суми непідтвердженого/неповернутого авансу за кожний день прострочення.

За умовами п. 5.4 Договору оплата за виконані роботи (їх частини) здійснюється генпідрядником протягом 30 банківських днів з дати підписання сторонами актів виконаних робіт (форма КБ-2В) та довідки (форма КБ-3). При цьому належна до сплати сума згідно з формами КБ-2в та КБ-3 зменшується на суму:

- попередньо виплачених авансових платежів (у разі їх виплати);

- штрафі та інших санкцій, що були нараховані субпідряднику за умовами Договору та чинного законодавства України;

- суми гарантійного утримання (у разі такого утримання) за цим Договором.

Сторони підтверджують, що в разі розірвання або закінчення дії Договору, а також в передбачених чинним законодавством України випадках, всі сплачені субпідрядникові кошти такі, як неосвоєний аванс підлягають поверненню генпідряднику протягом 5 календарних днів з дня припинення або закінчення дії Договору. Датою повернення коштів вважається дата їх зарахування на рахунок генпідрядника (п.5.7 Договору).

У відповідності до пунктів 6.1 та 6.2 Договору початок виконання робіт: не пізніше, ніж через 3 календарних дні після передачі генпідрядником субпідряднику будівельного майданчика та комплекту проектної документації, проте в будь-якому випадку не раніше отримання відповідного дозволу на виконання будівельних робіт, передбаченого законодавством.

Закінчення виконання робіт - відповідно до Графіку виконання робіт (Додаток № 2).

Згідно з п. 7.1 Договору будівельний майданчик (фронт робіт) передається субпідряднику за відповідним актом приймання-передачі, що підписується уповноваженими представниками сторін до початку виконання робіт.

У пункті 8.4 Договору узгоджено, що субпідрядник зобов`язаний повідомити генпідрядника про виникнення обставин, що загрожують виконанню Договору негайно (якомога швидко, але не пізніше двох днів з дня їх виникнення).

Пунктом 10.1.4 Договору передбачено, що генпідрядник має право відмовитись від Договору та доручити виконання робіт третій особі, якщо субпідрядник відмовиться від виконання певних робіт або виконання умов Договору (під відмовою сторони розуміють невиконання Договору у встановлений генпідрядником строк).

Відповідно до п. 10.3.24 Договору у разі припинення або неможливості (незалежно від причин) проведення будівельних робіт на об`єкті, субпідрядник здійснює повернення коштів (авансу) на поточний рахунок генпідрядника протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання від генпідрядника письмової вимоги про повернення грошових коштів, отриманих в якості авансу за цим Договором. У разі, якщо на момент припинення виконання будівельних робіт, субпідрядником був уже виконаний ряд будівельних робіт, субпідрядник визначає обсяг викопаних робіт (з обов`язковим погодженням із генпідрядником). Їх вартість (при цьому субпідрядник забезпечує заходи щодо підрахунку (шляхом складання кошторису) фактично виконаного обсягу робіт протягом 3-х робочих днів з моменту припинення виконання будівельних робіт), Після чого, субпідрядник повертає генпідряднику кошти, за вирахуванням вартості фактично виконаних робіт, в той же 5-денний термін з моменту отримання від генпідрядник письмової вимоги (але з урахуванням збільшення терміну на час, необхідний на підрахунок обсягу виконаних робіт, але не більше ніж на 3 робочих дні.

Даний Договір може бути розірвано (припинено) шляхом односторонньої відмови від Договору у повному обсязі або частково у випадках, визначених законодавством України (п. 16.2 Договору).

У відповідності до п. 16.5 Договору генпідрядник має право розірвати цей Договір в односторонньому порядку, надіславши відповідне обґрунтоване повідомлення субпідряднику, у випадках передбачених положеннями діючого законодавства України.

В такому випадку Договір є припиненим на п`ятнадцятий день з дня направлення повідомлення про розірвання. Всі суми грошових коштів (окрім грошових коштів за належно виконанні та оплачені роботи) підлягають поверненню генпідряднику протягом 5 календарних днів з дня припинення Договору.

Договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2024, але в будь-якому випадку до повного виконання обов`язків сторін по Договору.

Закінчення строку Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору (п. 18.1 Договору).

05 серпня 2024 року відповідачем виставлено позивачу на оплату рахунок № 55 від 05.08.2024 на суму 500 000,00 грн., який оплачено позивачем на суму 300 000,00 грн. згідно платіжної інструкції № 442 від 05.08.2024.

15 жовтня 2024 року позивач звернувся до відповідача із Досудовою вимогою вих. № 86/1 від 15.10.2024 про сплату заборгованості за Договором, у якій зазначив, що ані на дату підписання Договору, ані після неодноразового призначення іншої дати приймання-передачі будівельного майданчика та ПКД, а саме на 15.08.2024, 05.09.2024 та 07.10.2024, представники субпідрядника не з`явились та на дату складання цієї вимоги субпідрядник не підтвердив використання отриманого ним авансу в розмірі 300 000,00 грн., в зв`язку з чим вимагав у термін, що не перевищує 7 днів з дати отримання вимоги сплатити заборгованість в розмірі 327 000,00 грн. та зазначив, що у разі невиконання заявлених вимог, вважається, що Договір припинено в односторонньому порядку в порядку п. 16.2 Договору.

09 грудня 2024 року позивач звернувся до відповідача із Досудовою вимогою вих. № 103/1 від 09.12.2024 про сплату заборгованості за Договором, у якій зазначив, що субпідрядник в порушення п. 5.3.1 Договору не використав та не підтвердив використання ним авансу та строк порушення такого зобов`язання з 05.10.2024 складає 65 календарні дні, в зв`язку з чим вимагав у термін, що не перевищує 7 днів з дати отримання вимоги сплатити заборгованість в розмірі 509 065,57 грн.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що оскільки на дату складання цього позову субпідрядник не підтвердив використання ним авансу, що є порушенням умов цього Договору, а саме п. 5.3.1 Договору та загальний строк прострочення складає 82 календарні дні, в зв`язку з чим, позивач вимушений був звернутись до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 300 000,00 грн. непідтвердженої попередньої оплати за невиконані роботи, пеню в розмірі 17 475,41 грн., штраф у розмірі 246 000,00 грн., інфляційні нарахування у розмірі 11 202,60 грн. та 3% річних у розмірі 2 016,39 грн.

Відповідач, заперечуючи проти позову зазначає, що Договір субпідряду нерозривно пов`язує момент виникнення у відповідача зобов`язання з початку виконання робіт з фактами передання позивачем відповідачу Проектної документації та Будівельного майданчику (фронту робіт). Відповідач зазначає, що позивачем замовчується той факт, що для забезпечення можливості виконання робіт за Договором субпідряду відповідачем та підготовкою будівельного майданчика (фронту робіт) задля його подальшого передання позивачем відповідачу, одночасно з укладанням Договору субпідряду між позивачем та відповідачем 05.08.2024 укладено Договір поставки №05/08-П, предметом якого є поставка відповідачем позивачу каркасів КП-1 в кількості 1000 штук загальною вартістю 7 531 752,00 грн. та за яким, позивач зобов`язаний був перерахувати на користь відповідача передоплату в розмірі 2 000 000,00 грн. у строк протягом 5 банківських днів з моменту укладення Договору поставки, тобто 12.08.2024 року включно, проте, всупереч взятим на себе зобов`язанням позивач не перерахував на користь відповідача передоплату в обумовленому розмірі за Договором поставки у вказаний строк, чим допустив прострочення кредитора, а отже відповідач не міг виконати взяті на себе зобов`язання з поставки продукції за Договором поставки до моменту сплати позивачем попередньої оплати в розмірі 2 000 000,00 грн., оскільки дані кошти мали бути спрямовані на забезпечення виготовлення замовленої позивачем продукції. З огляду на наведене, керуючись ч. 4 ст. 612 та ч. 1 ст. 613 ЦК України, відповідач зазначає, що ним не було допущено прострочення взятих на себе зобов`язань за Договором субпідряду, оскільки таке прострочення є наслідком прострочення взятих на себе зобов`язань позивачем як за Договором субпідряду так і за Договором поставки. Також відповідач зазначає, що позивач зобов`язаний був внести на користь відповідача аванс в розмірі 500 000,00 грн., що підтверджується рахунком на оплату №55 від 05.08.2024, натомість позивач, в односторонньому порядку здійснив оплату авансу частково перерахувавши на користь відповідача лише 300 000,00 грн. Відповідач зазначає, що твердження позивача, про те, що Договір субпідряду є припиненим на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки відповідачем не було допущено прострочення зобов`язання з початку виконання робіт в контексті Договору субпідряду, тож і право у позивача відмовитися від договору підряду - відсутнє, а Договір субпідряду не є припиненим в односторонньому порядку. Крім того, відповідач зазначає, що до моменту виконання позивачем взятих на себе зобов`язань за Договором поставки, та Договором субпідряду, відповідач не може використати аванс в розмірі 300 000,00 грн., та надати відповідне документальне підтвердження його використання. Також відповідач зазначає, що по-перше, з приписів абз. 3 п. 5.3.1 Договору субпідряду вбачається, що і пеня і штраф по суті є дублюючими господарськими санкціями, внаслідок чого на думку позивача відповідач повинен відповідати двічі за порушення одного й того ж зобов`язання, що є неприпустимим, а по-друге, штраф на відміну від пені, є господарською санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин має сплатити за кожний факт порушення господарського зобов`язання, а не за кожний день існування порушення, а тому штраф не може обчислюватися за кожний день існування порушення.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, а відповідно до ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта (ч. 2 ст. 875 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

У пункті 5.3 Договору узгоджено, що у випадку виробничої необхідності генпідрядник має право здійснювати попередню оплату робіт (авансування робіт) за Договором для виконання робіт, придбання і постачання необхідних для виконання робіт, матеріалів, конструкцій, виробів та устаткування. При цьому авансовий платіж за будь-яких умов перераховується генпідрядником після приймання субпідрядником фронту робіт та проектної документації за відповідними актами приймання-передачі.

Субпідрядник зобов`язується використати аванс у строк, що не перевищує 60 календарних днів та підтвердити його використання згідно з Актом приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) та/або проміжним актом-звітом про використання коштів за призначенням або видатковими накладними на матеріали та обладнання (устаткування).

По закінченню строку (терміну) зазначеному в п. 5.3.1 Договору, невикористані, а також непідтверджені в установленому Договором порядку, суми авансу підлягають автоматичному поверненню (без направлення генпідрядником субпідряднику вимоги/листа на повернення авансу) генпідряднику протягом 3 банківських днів з дати зазначеної в п. 5.3.1 Договору.

05 серпня 2024 року відповідачем виставлено позивачу на оплату рахунок № 55 від 05.08.2024 на суму 500 000,00 грн., який оплачено позивачем на суму 300 000,00 грн. згідно платіжної інструкції № 442 від 05.08.2024.

Таким чином, враховуючи дату здійснення попередньої оплати позивачем, відповідач зобов`язаний був виконати роботи у строк до 04.10.2024 включно та відповідно у разі не використання авансу або ж не підтвердження його використання, повернути такий аванс у строк до 09.10.2024 включно.

Частиною 4 ст. 882 ЦК України визначено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20).

Так, відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Доказів виконання відповідачем робіт за укладеним сторонами Договором матеріали справи не містять, як не містять доказів використання сплаченого позивачем авансу в розмірі 300 000,00 грн. у відповідності до умов Договору.

При цьому, посилання відповідача на не передання позивачем Проектної документації та Будівельного майданчику (фронту робіт), судом відхиляються, оскільки умови п. 5.3 Договору щодо обов`язку повернути позивачу невикористану суму авансу не перебувають у залежності від вчинення позивачем наведених дій з урахуванням відсутності будь-яких доказів звернення відповідача до генпідрядника щодо не передання позивачем Проектної документації та Будівельного майданчику (фронту робіт), зокрема у відповідності до п. 8.4 Договору, за умовами якого субпідрядник зобов`язаний був повідомити генпідрядника про виникнення обставин, що загрожують виконанню Договору негайно (якомога швидко, але не пізніше двох днів з дня їх виникнення).

Посилання відповідача на Договір поставки №05/08-П від 05.08.2024 судом також відхиляються, оскільки предметом спору є сплачена позивачем сума авансу за Договором субпідряду від 05.08.2024, який жодних посилань, як і будь-яких відкладальнних умов, пов`язаних із зазначеним відповідачем Договором не містить.

Поряд з цим, суд також зазначає, що за умовами Договору саме субпідрядник зобов`язаний за власний кошт завчасно забезпечувати наявність ресурсів належної якості та в необхідній кількості для виконання робіт відповідно до строків виконання робіт, визначених Договором та саме субпідрядник несе відповідальність за несвоєчасне виконання робіт, в тому числі коли така несвоєчасність зумовлена невчасним забезпеченням ресурсами.

Заперечення відповідача щодо того, що позивач зобов`язаний був внести на користь відповідача аванс в розмірі 500 000,00 грн., що підтверджується рахунком на оплату №55 від 05.08.2024, натомість позивач, в односторонньому порядку здійснив оплату авансу частково перерахувавши на користь відповідача лише 300 000,00 грн. судом до уваги не приймаються, оскільки умовами Договору не визначено обов`язку позивача з перерахування саме 500 000,00 грн. авансу, в той час як рахунок такого обов`язку встановлювати не може, при цьому, у Договорі сторонами узгоджено саме право генпідрядник на здійснення попередньої оплати робіт (авансування робіт) для виконання робіт, придбання і постачання необхідних для виконання робіт, матеріалів, конструкцій, виробів та устаткування.

Водночас, суд також враховує, що жодних повідомлень відповідача про недостатність перерахованої позивачем суми авансу для початку виконання робіт, адресованих позивачу, матеріали справи не містять.

Також суд зазначає, що в предмет дослідження у даній справі не входить дослідження питання щодо наявності або відсутності у позивача права відмовитись від Договору на підставі ч. 2 ст. 849 та п. 16.2 Договору, оскільки за умовами п. 5.3 Договору, обов`язок з повернення невикористаного авансу не знаходиться в причинному-наслідковому зв`язку з припиненням чи неприпиненням Договору, а залежить виключно від використання такого авансу, з наданням підтверджуючих документів, чи невикористанням авансу в строк 60 календарні дні.

Частиною 2 статті 570 Цивільного кодексу України визначено, що якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Водночас, за приписами положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). На відміну від завдатку аванс - це спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції. Аванс сплачується боржником у момент настання обов`язку платити та виконує функцію попередньої оплати.

Таким чином, оскільки матеріали справи не містять доказів використання авансу в розмірі 300 000,00 грн. у строк 60 календарні дні, зокрема Акту приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) та/або проміжного акту-звіту про використання коштів за призначенням або видаткової накладної на матеріали та обладнання (устаткування), вимога про стягнення грошових коштів у розмірі 300 000,00 грн. на підставі п. 5.3 Договору, сплачених у якості авансу, є обґрунтованою.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 17 475,41 грн., штраф у розмірі 246 000,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 11 202,60 грн. та 3% річних у розмірі 2 016,39 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов`язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.3 Договору за порушення строків повернення невикористаних, а також непідтверджених в установленому Договором порядку сум отриманого авансу, субпідрядник сплачує генпідряднику пеню (неустойку) в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочки, від суми непідтвердженого/неповернутого авансу за кожен день прострочення та додатково штраф у розмірі 1% від суми непідтвердженого/неповернутого авансу за кожний день прострочення.

Водночас, як вбачається зі здійсненого позивачем розрахунку пені, позивачем не враховано, що за умовами п. 5.3 Договору субпідрядник повертає невикористану суму авансу генпідряднику протягом 3-х банківських днів після спливу 60 календарних днів від дати перерахування авансу, в зв`язку з чим, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 16 737,70 грн.

В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Виходячи з правового аналізу вищезазначених норм закону, слід зазначити, що пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов`язань, у той час як штраф має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов`язання.

Умовами п. 5.3 Договору визначено, що штраф нараховується за кожний день прострочення виконання зобов`язання з повернення авансу.

Отже, погоджений сторонами у п. 5.3 Договору штраф за своєю правовою природою є пенею, оскільки нараховується за кожен день прострочення.

З огляду на зазначене, виходячи з правового тлумачення змісту договору, на підставі невиконання умов якого виникли спірні правовідносини у даній справі, суд дійшов висновку про те, що передбачений п. 5.3 Договору штраф за своєю правовою природою є пенею, у розумінні ч. 3 ст. 549 ЦК України, оскільки означеним пунктом встановлено обов`язок відповідача сплатити штраф у розмірі 1% від суми непідтвердженого/неповернутого авансу за кожний день прострочення.

Водночас, тим же пунктом 5.3 Договору сторони передбачили, що за порушення строків повернення невикористаних, а також непідтверджених в установленому Договором порядку сум отриманого авансу, субпідрядник сплачує генпідряднику пеню (неустойку) в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочки, від суми непідтвердженого/неповернутого авансу за кожен день прострочення.

Згідно приписів ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Таким чином, оскільки штраф, який за умовами договору нараховується за кожен день прострочення від суми непідтвердженого/неповернутого авансу, за своєю правовою природою підпадає під визначення пені, яка вже нарахована позивачем за аналогічне порушення, у той час як подвійне стягнення пені суперечить статті 61 Конституції України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача 246 000,00 грн. штрафу.

В свою чергу, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень норми статті 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання відповідачем з повернення невикористаної суми авансу.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних, з урахуванням узгодженого сторонами строку для повернення невикористаної суми авансу, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 1 918,03 грн. та інфляційні втрати в розмірі 11 202,60 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріновейл лтд» (04074, м. Київ, вул. Сокальська, буд. 4; ідентифікаційний код: 41142945) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінергія буд» (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, буд. 19/3, корпус 3, оф. 2; ідентифікаційний код: 42603874) невикористану суму авансу в розмірі 300 000 (триста тисяч) грн. 00 коп., пеню у розмірі 16 737 (шістнадцять тисяч сімсот тридцять сім) грн. 70 коп., 3% річних у розмірі 1 918 (одна тисяча дев`ятсот вісімнадцять) грн. 03 коп., інфляційні втрати у розмірі 11 202 (одинадцять тисяч двісті дві) грн. 60 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 958 (три тисячі дев`ятсот п`ятдесят вісім) грн. 31 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено: 13.03.2025

Суддя О.А. Грєхова