Постанова від 08.09.2025 по справі 910/186/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2025 р. Справа№ 910/186/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Коротун О.М.

за участю секретаря судового засідання : Гончаренка О.С.

за участю представників сторін

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріновейл ЛТД»

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2025, повний текст якого складений 13.03.2025,

у справі № 910/186/25 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія Буд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріновейл ЛТД"

про стягнення 576 694,40 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінергія буд» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріновейл лтд» про стягнення 576 694,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором субпідряду № 05/08-С/П від 05.08.2024, у частині виконання робіт.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 у справі № 910/186/25 задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріновейл лтд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінергія буд» невикористану суму авансу в розмірі 300 000,00 грн, пеню у розмірі 16 737,70 грн, 3% річних у розмірі 1 918,03 грн, інфляційні втрати у розмірі 11 202,60 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 958,31 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про те, що матеріали справи не містять доказів використання авансу в розмірі 300 000,00 грн у строк 60 календарних днів, зокрема, акту приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт, та витрати (форма КБ-3), та/або проміжного акту-звіту про використання коштів за призначенням або видаткової накладної на матеріали, та обладнання (устаткування), тому вимога про стягнення грошових коштів у розмірі 300 000,00 грн на підставі п. 5.3 договору, сплачених у якості авансу, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, суд першої інстанції, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені, встановив, що стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 16 737,70 грн.

У свою чергу, суд дійшов висновку про те, що передбачений п. 5.3 договору штраф за своєю правовою природою є пенею у розумінні ч. 3 ст. 549 ЦК України, оскільки означеним пунктом встановлено обов`язок відповідача сплатити штраф у розмірі 1% від суми непідтвердженого/неповернутого авансу за кожний день прострочення. Водночас, тим же пунктом 5.3 договору сторони передбачили, що за порушення строків повернення невикористаних, а також непідтверджених в установленому договором порядку сум отриманого авансу, субпідрядник сплачує генпідряднику пеню (неустойку) в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочки, від суми непідтвердженого/неповернутого авансу за кожен день прострочення.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача 246 000,00 грн. штрафу.

Також суд першої інстанції, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних, з урахуванням узгодженого сторонами строку для повернення невикористаної суми авансу, встановив, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 1 918,03 грн. та інфляційні втрати в розмірі 11 202,60 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріновейл ЛТД» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також апелянт зазначає, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права, зокрема, фактично заявлено вимогу про стягнення збитків, оскільки сплачений позивачем на користь відповідача аванс за договором субпідряду у розмірі 300 000,00 грн не відноситься до складу збитків в контексті ч.2 ст. 222 ГК України.

Скаржник також вказує, що договір субпідряду нерозривно пов`язується з моментом виникнення у відповідача зобов`язання з початку виконання робіт з фактами передання позивачем відповідачу Проектної документації та Будівельного майданчику (фронту робіт).

Крім того, апелянт наголошує, що для забезпечення можливості виконання робіт за договором субпідряду відповідачем та підготовкою будівельного майданчика (фронту робіт) задля його подальшого передання позивачем відповідачу, одночасно з укладанням договору субпідряду між позивачем та відповідачем 05.08.2024, укладено договір поставки №05/08-П, предметом якого є поставка відповідачем позивачу каркасів КП-1 в кількості 1000 штук загальною вартістю 7 531 752,00 грн та за яким, позивач зобов`язаний був перерахувати на користь відповідача передоплату в розмірі 2 000 000,00 грн у строк протягом 5 банківських днів з моменту укладення договору поставки, тобто 12.08.2024 року включно, проте, всупереч взятим на себе зобов`язанням позивач не перерахував на користь відповідача передоплату в обумовленому розмірі за договором поставки у вказаний строк, чим допустив прострочення кредитора, а отже апелянт не міг виконати взяті на себе зобов`язання з поставки продукції за договором поставки до моменту сплати позивачем попередньої оплати в розмірі 2 000 000,00 грн, оскільки дані кошти мали бути спрямовані на забезпечення виготовлення замовленої позивачем продукції. З огляду на наведене, керуючись ч. 4 ст. 612 та ч. 1 ст. 613 ЦК України, відповідач зазначає, що ним не було допущено прострочення взятих на себе зобов`язань за договором субпідряду, оскільки таке прострочення є наслідком прострочення взятих на себе зобов`язань позивачем, як за договором субпідряду так і за договором поставки. Проте, апелянт зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано відхилив його посилання на договір поставки №05/08-П від 05.08.2024 та не врахував взаємопов`язаність обох договорів.

Також апелянт звертає увагу, що позивач зобов`язаний був внести на користь відповідача аванс в розмірі 500 000,00 грн, що підтверджується рахунком на оплату №55 від 05.08.2024, натомість позивач, в односторонньому порядку здійснив оплату авансу частково перерахувавши на користь відповідача лише 300 000,00 грн.

Скаржник також зауважує, що твердження позивача про те, що договір субпідряду є припиненим на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки відповідачем не було допущено прострочення зобов`язання з початку виконання робіт в контексті договору субпідряду, тож і право у позивача відмовитися від договору підряду - відсутнє, а договір субпідряду не є припиненим в односторонньому порядку. Тому, апелянт вважає, що його зобов`язання щодо виконання робіт не є припиненими, та враховуючи, що приписи абз.2 п.5.3.1 договору субпідряду суперечать правовому визначенню авансу, вважає, що у нього відсутні правові підстави для повернення позивачу авансу у розмірі 300 000,00 грн

Узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві, наданому до суду 30.04.2025, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.

Позивач вказує, що за правовою природою сплачена сума є авансом, а не збитками, тому ним правомірно обрано відповідний спосіб захисту, як стягнення невикористаного та непідтвердженого авансу згідно з умовами договору.

Також позивач зауважує, що у договорі субпідряду №05/08-С/П від 05.08.2024 відсутні будь-які посилання чи відкладальні умови, які б пов`язували виконання зобов`язань за цим договором з виконанням зобов`язань за будь-яким іншим договором, у тому числі договором поставки №05/08-П від 05.08.2024.

Крім того, позивач звертає увагу, що договір субпідряду є укладеним, дійсним та таким, що повною мірою відображає волю сторін. Сторони добровільно встановили умову про строк використання авансу та його повернення у разі невикористання.

А факт нез`явлення представників відповідача на об`єкт у призначені дати (15.08.2024, 05.09.2024 та 07.10.2024) для приймання-передачі будівельного майданчика та проектної документації, на думку позивача, свідчить по відсутність у відповідача належної волі до виконання договору.

Стосовно посилання апелянта на те, що позивач повинен був сплатити аванс у розмірі 500 000,00 грн, але сплатив 300 000,00 грн, позивач зазначає, що відповідно до п.5.3 договору субпідряду генпідрядник має право здійснювати попередню оплату робіт, але не встановлює обов`язку сплати авансу в якомусь конкретному розмірі. Відповідач прийняв сплачений аванс у розмірі 300 000,00 грн та не надав на адресу позивача жодних заперечень чи претензій щодо недостовірності суми авансу для початку виконання робіт, що свідчить про його згоду з розміром наданого авансу.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріновейл ЛТД» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 у справі № 910/186/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Майданевича А.Г., суддів: Сулім В.В., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріновейл ЛТД» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 у справі № 910/186/25 залишено без руху.

11.04.2025 через через систему Елекстронний суд від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріновейл ЛТД» надійшла заява про усунення недоліків з доказами сплати судового збору у розмірі 5 937,44 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріновейл ЛТД» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 у справі № 910/186/25 та розгляд апеляційної скарги призначено на 02.06.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 відкладено розгляд апеляціійцної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріновейл ЛТД» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 у справі № 910/186/25 16.06.2025.

Судове засідання 16.06.2025 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Майданевича А.Г. в період з 16.06.2025 по 27.06.2025 на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2025 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріновейл ЛТД» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 у справі № 910/186/25 призначено на 04.08.2025.

Судове засідання 04.08.2025 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Коротун О.М. у період з 01.08.2025 по 05.08.2025 на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2025 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріновейл ЛТД» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 у справі № 910/186/25 призначено на 08.09.2025.

Явка представників сторін

Представники позивача та відповідача у судове засідання, призначене на 08.09.2025, не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином шляхом доставлення електроних документів (ухвала про відкриття апеляційного провадження від 15.04.2025, ухвала про відкладення розгляду справи від 02.06.2025, ухвал суду від 01.07.2025, від 06.06.2025) до електроних кабінетів сторін, що підтверджується відповідними довідками, наявними у матеріалах справи.

Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника позивача у судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача та відповідача.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Так, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, переглядає справу №910/186/25 у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що 05.08.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сінергія буд» (далі - генпідрядник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріновейл лтд» (далі - субпідрядник, відповідач) укладено договір субпідряду (далі - договір), який укладено на виконання договору підряду № 18/24-КТ від 06.06.2024 щодо виконання робіт «Реконструкція дамб мулових полів № 1 та № 2 Бортницької станції аерації» (за кодом CPV за кодом ДК021:2015:43454000-4 - Реконструкція), (далі - об`єкт), укладеного між Комунальним підприємством «Дирекція з капітального будівництва та реконструкції «Київбудреконструкція» та ТОВ «Сінергія буд». Кінцевим замовником всіх робіт на об`єкті є Комунальне підприємство «Дирекція з капітального будівництва та реконструкції «Київбудреконструкція».

За цим договором субпідрядник зобов`язується за завданням генпідрядника на свій ризик відповідно до умов договору та його додатків виконати конкретні види робіт, об`єми та вартість яких визначені договірною ціною, а генпідрядник зобов`язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх згідно з умовами даного договору.

Місцезнаходження об`єкта: 02088, Україна, Київська область, Бориспільський район, м-р Бортничі, с. Ревне, Мулове поле № 1 та № 2 Бортницької станції аерації (п. 1.2 та п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 1.5 договору субпідрядник стверджує, що він добре проаналізував і повністю зрозумів завдання генпідрядника на виконання робіт згідно даного договору, передбачив і оцінив всі роботи і зобов`язання, необхідні для виконання даного договору.

Сторони підтверджують, що завдання генпідрядника на виконання робіт згідно даного договору враховані субпідрядником та визначені договірною ціною (додаток № 1 до договору). Якщо для виконання договору виявиться необхідним проведення робіт, непередбачених завданням генпідрядника та договірною ціною, виконання таких робіт можливо виключно за згодою сторін. Порядок виконання таких робіт та їх оплати визначаються додатковою угодою до договору.

Згідно з п. 1.7 договору субпідрядник розуміє характер і об`єм робіт, здійснив огляд будівельного майданчика і надалі відмовляється від пред`явлення будь-яких претензій, заснованих на невідповідності стану будівельного майданчика, на відсутності технічних або будь-яких інших можливостей для виконання робіт.

У відповідності до п. 2.1 та п. 2.5 договору субпідрядник зобов`язаний забезпечити виконання робіт необхідними ресурсами, в тому числі будівельними матеріальними ресурсами, матеріалами (за виключенням бетону) та залишається відповідальним за їх якість і відповідність вимогам, встановленим законодавством та проектною документацією. В разі необхідності субпідрядник зобов`язаний самостійно та за власний рахунок терміново замінювати (відновлювати тощо) ресурси так, щоб це не вплинуло на належне та вчасне виконання робіт.

Субпідрядник зобов`язаний за власний кошт завчасно забезпечувати наявність ресурсів належної якості та в необхідній кількості для виконання робіт відповідно до строків виконання робіт, визначених договором.

Субпідрядник несе відповідальність за несвоєчасне виконання робіт, в тому числі коли така несвоєчасність зумовлена невчасним забезпеченням ресурсами. В такому випадку субпідрядник зобов`язаний відшкодувати всі понесені генпідрядником збитки (витрати тощо) та упущену вигоду.

Пунктом 3.2 договору узгоджено, що перед початком виконання робіт генпідрядник має передати субпідряднику один комплект затвердженої проектної документації (передається за відповідним актом приймання-передачі та підписується уповноваженими представниками сторін).

Згідно з п. 4.1 договору договірна ціна (ціна договору) є динамічною та визначається на підставі додатку № 1, що є невід`ємною частиною договору (договірна ціна), враховує всі можливі податки, збори та інші обов`язкові платежі, в тому числі податок на додану вартість (ПДВ).

Відповідно до п. 5.2 договору оплата робіт (їх частини) здійснюється на підставі підписаних уповноваженими представниками сторін документів, що свідчать про прийняття робіт (їх частини) згідно з вимогами даного договору. Документи для прийняття робіт (їх частини) готує субпідрядник.

У пункті 5.3 договору узгоджено, що у випадку виробничої необхідності генпідрядник має право здійснювати попередню оплату робіт (авансування робіт) за Договором для виконання робіт, придбання і постачання необхідних для виконання робіт, матеріалів, конструкцій, виробів та устаткування. При цьому авансовий платіж за будь-яких умов перераховується генпідрядником після приймання субпідрядником фронту робіт та проектної документації за відповідними актами приймання-передачі.

Субпідрядник зобов`язується використати аванс у строк, що не перевищує 60 календарних днів та підтвердити його використання згідно з актом приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) та/або проміжним актом-звітом про використання коштів за призначенням або видатковими накладними на матеріали та обладнання (устаткування).

По закінченню строку (терміну) зазначеному в п. 5.3.1 договору, невикористані, а також непідтверджені в установленому договором порядку, суми авансу підлягають автоматичному поверненню (без направлення генпідрядником субпідряднику вимоги/листа на повернення авансу) генпідряднику протягом 3 банківських днів з дати зазначеної в п. 5.3.1 договору.

За порушення строків повернення невикористаних, а також непідтверджених в установленому договором порядку сум отриманого авансу, субпідрядник сплачує генпідряднику пеню (неустойку) в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочки, від суми непідтвердженого/неповернутого авансу за кожен день прострочення та додатково штраф у розмірі 1% від суми непідтвердженого/неповернутого авансу за кожний день прострочення.

За умовами п. 5.4 договору оплата за виконані роботи (їх частини) здійснюється генпідрядником протягом 30 банківських днів з дати підписання сторонами актів виконаних робіт (форма КБ-2В) та довідки (форма КБ-3). При цьому належна до сплати сума згідно з формами КБ-2в та КБ-3 зменшується на суму:

- попередньо виплачених авансових платежів (у разі їх виплати);

- штрафу та інших санкцій, що були нараховані субпідряднику за умовами договору та чинного законодавства України;

- суми гарантійного утримання (у разі такого утримання) за цим договором.

Сторони підтверджують, що в разі розірвання або закінчення дії договору, а також в передбачених чинним законодавством України випадках, всі сплачені субпідрядникові кошти такі, як неосвоєний аванс підлягають поверненню генпідряднику протягом 5 календарних днів з дня припинення або закінчення дії договору. Датою повернення коштів вважається дата їх зарахування на рахунок генпідрядника (п.5.7 договору).

У відповідності до пунктів 6.1 та 6.2 договору початок виконання робіт: не пізніше, ніж через 3 календарних дні після передачі генпідрядником субпідряднику будівельного майданчика та комплекту проектної документації, проте в будь-якому випадку не раніше отримання відповідного дозволу на виконання будівельних робіт, передбаченого законодавством.

Закінчення виконання робіт - відповідно до Графіку виконання робіт (додаток № 2).

Згідно із п. 7.1 договору будівельний майданчик (фронт робіт) передається субпідряднику за відповідним актом приймання-передачі, що підписується уповноваженими представниками сторін до початку виконання робіт.

У пункті 8.4 договору узгоджено, що субпідрядник зобов`язаний повідомити генпідрядника про виникнення обставин, що загрожують виконанню договору негайно (якомога швидко, але не пізніше двох днів з дня їх виникнення).

Пунктом 10.1.4 договору передбачено, що генпідрядник має право відмовитись від Договору та доручити виконання робіт третій особі, якщо субпідрядник відмовиться від виконання певних робіт або виконання умов договору (під відмовою сторони розуміють невиконання договору у встановлений генпідрядником строк).

Відповідно до п. 10.3.24 договору у разі припинення або неможливості (незалежно від причин) проведення будівельних робіт на об`єкті, субпідрядник здійснює повернення коштів (авансу) на поточний рахунок генпідрядника протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання від генпідрядника письмової вимоги про повернення грошових коштів, отриманих в якості авансу за цим Договором. У разі, якщо на момент припинення виконання будівельних робіт, субпідрядником був уже виконаний ряд будівельних робіт, субпідрядник визначає обсяг викопаних робіт (з обов`язковим погодженням із генпідрядником). Їх вартість (при цьому субпідрядник забезпечує заходи щодо підрахунку (шляхом складання кошторису) фактично виконаного обсягу робіт протягом 3-х робочих днів з моменту припинення виконання будівельних робіт), Після чого, субпідрядник повертає генпідряднику кошти, за вирахуванням вартості фактично виконаних робіт, в той же 5-денний термін з моменту отримання від генпідрядник письмової вимоги (але з урахуванням збільшення терміну на час, необхідний на підрахунок обсягу виконаних робіт, але не більше ніж на 3 робочих дні.

Даний договір може бути розірвано (припинено) шляхом односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково у випадках, визначених законодавством України (п. 16.2 договору).

У відповідності до п. 16.5 договору генпідрядник має право розірвати цей договір в односторонньому порядку, надіславши відповідне обґрунтоване повідомлення субпідряднику, у випадках передбачених положеннями діючого законодавства України.

У такому випадку договір є припиненим на п`ятнадцятий день з дня направлення повідомлення про розірвання. Всі суми грошових коштів (окрім грошових коштів за належно виконанні та оплачені роботи) підлягають поверненню генпідряднику протягом 5 календарних днів з дня припинення договору.

Договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2024, але в будь-якому випадку до повного виконання обов`язків сторін за договором.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (п. 18.1 договору).

05.08.2024 відповідачем виставлено позивачу на оплату рахунок № 55 від 05.08.2024 на суму 500 000,00 грн., який оплачено позивачем на суму 300 000,00 грн. згідно із платіжною інструкцією № 442 від 05.08.2024.

15.10.2024 позивач звернувся до відповідача із вимогою вих. № 86/1 від 15.10.2024 про сплату заборгованості за договором, у якій зазначив, що ані на дату підписання договору, ані після неодноразового призначення іншої дати приймання-передачі будівельного майданчика та ПКД, а саме на 15.08.2024, 05.09.2024 та 07.10.2024, представники субпідрядника не з`явились та на дату складання цієї вимоги субпідрядник не підтвердив використання отриманого ним авансу в розмірі 300 000,00 грн, у зв`язку з чим вимагав у термін, що не перевищує 7 днів з дати отримання вимоги сплатити заборгованість в розмірі 327 000,00 грн та зазначив, що у разі невиконання заявлених вимог, вважається, що договір припинено в односторонньому порядку в порядку п. 16.2 договору.

09.12.2024 позивач звернувся до відповідача із вимогою вих. № 103/1 про сплату заборгованості за договором, у якій зазначив, що субпідрядник в порушення п. 5.3.1 договору не використав та не підтвердив використання ним авансу та строк порушення такого зобов`язання з 05.10.2024 складає 65 календарні дні, у зв`язку з чим вимагав у термін, що не перевищує 7 днів з дати отримання вимоги сплатити заборгованість в розмірі 509 065,57 грн.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що, оскільки на дату складання цього позову субпідрядник не підтвердив використання ним авансу, що є порушенням умов цього договору, а саме п. 5.3.1 договору та загальний строк прострочення складає 82 календарних днів, в зв`язку з чим, позивач просив стягнути з відповідача 300 000,00 грн непідтвердженої попередньої оплати за невиконані роботи, пеню у розмірі 17 475,41 грн, штраф у розмірі 246 000,00 грн, інфляційні нарахування у розмірі 11 202,60 грн та 3% річних у розмірі 2 016,39 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, договір, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сінергія буд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріновейл лтд», за своєю правовою природою відноситься до договорів будівельного підряду.

Відповідно до статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, достроково.

У пункті 5.3 договору узгоджено, що у випадку виробничої необхідності генпідрядник має право здійснювати попередню оплату робіт (авансування робіт) за договором для виконання робіт, придбання і постачання необхідних для виконання робіт, матеріалів, конструкцій, виробів та устаткування. При цьому, авансовий платіж за будь-яких умов перераховується генпідрядником після приймання субпідрядником фронту робіт та проектної документації за відповідними актами приймання-передачі.

Субпідрядник зобов`язується використати аванс у строк, що не перевищує 60 календарних днів та підтвердити його використання згідно з актом приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) та/або проміжним актом-звітом про використання коштів за призначенням або видатковими накладними на матеріали та обладнання (устаткування).

По закінченню строку (терміну) зазначеному в п. 5.3.1 договору, невикористані, а також непідтверджені в установленому договором порядку, суми авансу підлягають автоматичному поверненню (без направлення генпідрядником субпідряднику вимоги/листа на повернення авансу) генпідряднику протягом 3 банківських днів з дати зазначеної в п. 5.3.1 договору.

05.08.2024 відповідачем виставлено позивачу на оплату рахунок № 55 на суму 500 000,00 грн, який оплачено позивачем на суму 300 000,00 грн, згідно із платіжною інструкцією № 442 від 05.08.2024.

Таким чином, враховуючи дату здійснення попередньої оплати позивачем, відповідач зобов`язаний був виконати роботи у строк до 04.10.2024 включно та відповідно у разі не використання авансу або ж не підтвердження його використання, повернути такий аванс у строк до 09.10.2024 включно.

Частиною 4 ст. 882 ЦК України визначено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20).

Так, відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Доказів виконання відповідачем робіт за укладеним сторонами Договором матеріали справи не містять, як не містять доказів використання сплаченого позивачем авансу в розмірі 300 000,00 грн. у відповідності до умов Договору.

При цьому, доводи відповідача на не передання позивачем Проектної документації та Будівельного майданчику (фронту робіт), колегією суддів відхиляються, оскільки умови п. 5.3 договору щодо обов`язку повернути позивачу невикористану суму авансу не перебувають у залежності від вчинення позивачем наведених дій з урахуванням відсутності будь-яких доказів звернення відповідача до генпідрядника щодо не передання позивачем Проектної документації та Будівельного майданчику (фронту робіт), зокрема, у відповідності до п. 8.4 договору, за умовами якого субпідрядник зобов`язаний був повідомити генпідрядника про виникнення обставин, що загрожують виконанню договору негайно (якомога швидко, але не пізніше двох днів з дня їх виникнення).

Також колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що посилання відповідача на договір поставки №05/08-П від 05.08.2024 є безпідставними, оскільки предметом спору є сплачена позивачем сума авансу за договором субпідряду від 05.08.2024, який жодних посилань, як і будь-яких відкладальнних умов, пов`язаних із зазначеним відповідачем договором не містить.

Поряд з цим, колегія суддів також зазначає, що за умовами договору саме субпідрядник зобов`язаний за власний кошт завчасно забезпечувати наявність ресурсів належної якості та в необхідній кількості для виконання робіт відповідно до строків виконання робіт, визначених договором та саме субпідрядник несе відповідальність за несвоєчасне виконання робіт, в тому числі коли така несвоєчасність зумовлена невчасним забезпеченням ресурсами.

Заперечення відповідача щодо того, що позивач зобов`язаний був внести на користь відповідача аванс в розмірі 500 000,00 грн, що підтверджується рахунком на оплату №55 від 05.08.2024, натомість позивач, в односторонньому порядку здійснив оплату авансу частково перерахувавши на користь відповідача лише 300 000,00 грн, колегією суддів також відхиляються, оскільки умовами договору не визначено обов`язку позивача з перерахування саме 500 000,00 грн авансу, при цьому, у договорі сторонами узгоджено саме право генпідрядника на здійснення попередньої оплати робіт (авансування робіт) для виконання робіт, придбання і постачання необхідних для виконання робіт, матеріалів, конструкцій, виробів та устаткування.

Водночас, жодних повідомлень відповідача про недостатність перерахованої позивачем суми авансу для початку виконання робіт, адресованих позивачу, матеріали справи не містять.

Також колегія суддів зазначає, що у предмет дослідження у даній справі не входить дослідження питання щодо наявності або відсутності у позивача права відмовитись від договору на підставі ч. 2 ст. 849 та п. 16.2 договору, оскільки за умовами п. 5.3 договору, обов`язок з повернення невикористаного авансу не знаходиться в причинному-наслідковому зв`язку з припиненням чи неприпиненням договору, а залежить виключно від використання такого авансу, з наданням підтверджуючих документів, чи невикористанням авансу в строк 60 календарних днів.

Частиною 2 статті 570 Цивільного кодексу України визначено, що якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Водночас, за приписами положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). На відміну від завдатку аванс - це спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції. Аванс сплачується боржником у момент настання обов`язку платити та виконує функцію попередньої оплати.

Стосовно доводів відповідача, що позивачем невірно обрано спосіб захисту, оскільки сплачений аванс не є збитками у розумінні ч.2 ст.222 ГК України, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки позовні вимоги позивача ґрунтуються не на положеннях про відшкодування збитків, а на конкретних умовах договору субпідряду №05/08-С/П від 05.08.2024, зокрема, п.5.3.1 договору передбачає, що невикористані та непідтверджені в установленому договором порядку суми авансу підлягають автоматичному поверненню. Таким чином вимога про повернення авансу є договірною вимогою, що ґрунтується на умовах правочину. Судом першої інстанції правильно зазначено, що за правовою природою сплачена позивачем сума є авансом, а не збитками, тому позивачем вірно застосовано відповідний спосіб захисту, як стягнення невикористаного та непідтвердженого авансу згідно з умовами договору.

Таким чином, оскільки матеріали справи не містять доказів використання авансу в розмірі 300 000,00 грн у строк 60 календарних днів, зокрема, акту приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт, та витрати (форма КБ-3) та/або проміжного акту-звіту про використання коштів за призначенням або видаткової накладної на матеріали, та обладнання (устаткування), колегія суддів погоджується із висновком свуду першої інстанції, що вимога про стягнення грошових коштів у розмірі 300 000,00 грн. на підставі п. 5.3 договору, сплачених у якості авансу, є обґрунтованою.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відхиляються колегією суддів як безпідставні.

Аргументи апеляційної скарги зводяться до власного тлумачення норм законодавства. Водночас, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, скаржник насправді фактично вдається до заперечення обставин, встановлених судом першої інстанції під час розгляду справи.

У частині заявлених до стягнення пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, апелянт не оскаржує .

Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а тому в цій частині спірне рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 у справі № 910/186/25 колегією суддів на предмет законності та обґрунтованості не перевіряється.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріновейл ЛТД» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 у справі № 910/186/25 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріновейл ЛТД» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 у справі № 910/186/25 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 у справі № 910/186/25 слід залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріновейл ЛТД» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2025

у справі № 910/186/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 у справі № 910/186/25 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/186/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана 29.09.2025 у перший робочий день після виходу судді Кортун О.М. з відрядження.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

О.М. Коротун