Постанова

від 12.03.2025 по справі 916/626/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2025 року

м. Київ

cправа № 916/626/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 (головуючий - Ярош А. І., судді Діброва Г. І., Принцевська Н. М.) у справі

за скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на дії (бездіяльність) заступника начальника відділу Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Любов Іванівни

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажна транспортна компанія"

про витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов`язання вчинити певні дії з підстав неналежного виконання умов договору

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажна транспортна компанія"

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод"

про зобов`язання вчинити певні дії з підстав неналежного виконання умов договору.

Короткий зміст позовних вимог і скарги на дії (бездіяльність) органу державної виконавчої служби

1. У березні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", найменування якого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 № 938 змінено на Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця", Залізниця, боржник) в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" (далі - філія "ДВРЗ") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажна транспортна компанія" (далі - ТОВ "ВТК", Товариство, стягувач) про витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов`язання вчинити певні дії з підстав неналежного виконання умов договору про надання послуг від 11.07.2016 № 07/16/11/01-Р (далі - договір № 07/16/11/01-Р).

2. Позовна заява обґрунтовувалася тим, що спірні напіввагони у кількості 152 одиниці, які є власністю Залізниці і були надані Товариству на виконання умов договору № 07/16/11/01-Р, після закінчення строку дії цього договору Товариство не повернуло. При цьому 119 одиниць напіввагонів перебувають на тимчасово окупованій території України, а 33 одиниці напіввагонів продовжують залишатись у користуванні відповідача.

3. У травні 2018 року Товариство звернулося до суду із зустрічною позовною заявою до Залізниці в особі філії "ДВРЗ", в якій, посилаючись на неналежне виконання умов договору № 07/16/11/01-Р, просило:

1) зобов`язати Залізницю в особі філії "Центр транспортної логістики" повернути на станцію приписки напіввагонів - "Дарниця" Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Залізниці (код станції 320007) порожні напіввагони у кількості 1 032 одиниці (за номерами, які наведено у пункті 2 прохальної частини зустрічного позову) для їх передачі за актами подачі/повернення вагонів Товариству та внесення даних по власних вантажних вагонах до автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів (АБД ПВ Укрзалізниці) для проставлення ознаки "Оператор ТОВ "ВТК" (код оператора 75);

2) зобов`язати Залізницю в особі Філії "Центр транспортної логістики" в день прибуття порожніх напіввагонів у кількості 1 032 одиниці (за номерами напіввагонів, визначеними у пункті 3 прохальної частини зустрічного позову) на станцію приписки - "Дарниця" Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Залізниці (код станції 320007) виключити з даних по власних вантажних вагонах автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів (АБД ПВ Укрзалізниці) - ознаку курсування вагону - як власного під управлінням філії "Центр транспортної логістики";

3) зобов`язати Залізницю в особі філії "ДВРЗ" в день прибуття порожніх напіввагонів на станцію приписки "Дарниця" Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Залізниці (код станції 320007) передати Товариству за актами подачі/повернення 1032 одиниці напіввагонів (за номерами, переліченими у пункті 4 прохальної частини зустрічного позову);

4) зобов`язати Залізницю в особі філії "ДВРЗ" з дня передачі Товариству за актами подачі/повернення 1032 одиниць напіввагонів, для забезпечення здійснення перевезень вантажу згідно з Правилами перевезення вантажів навалом і насипом, затвердженими Міністерством транспорту України від 20.08.2001 № 542, надати безперервно послуги з організації перевезень загальним обсягом 376 838 вагонодіб протягом одного року, а саме: надати протягом першого, другого, третього, четвертого, п`ятого, шостого, сьомого, восьмого, дев`ятого, десятого, одинадцятого, дванадцятого місяців з дня передачі Товариству за актами подачі/повернення 1032 одиниць напіввагонів, послуги в обсязі 32 398 вагонодіб для перевезення вантажу (вагою 75 629 тон) напіввагонами у кількості 1065 одиниць (за номерами, які вказані у пункті 5 прохальної частини зустрічного позову);

5) зобов`язати Залізницю в особі філії "ДВРЗ" в день прибуття порожніх напіввагонів (за номерами, переліченими у пункті 6 прохальної частини зустрічного позову) на станцію приписки "Дарниця" Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Залізниці (код станції 320007) підтвердити через автоматизоване робоче місце (АРМ) "Вантажні вагони компаній-операторів" операцію "передача власних вагонів в оперативне управління" для проставлення ознаки "оператор Товариство" (код оператора 75);

6) зобов`язати Залізницю призупинити дію Порядку визначення плати за використання власних вагонів перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів від 19.02.2018 на напіввагони (за номерами, переліченими у пункті 7 прохальної частини зустрічного позову) на строк 1 (один) рік з дня початку надання Залізницею послуг з організації перевезень загальним обсягом 388 787 вагонодіб, а саме:

- встановити, що строком в 1 (один) рік з дня початку надання Залізницею в особі філії "ДВРЗ" послуг з організації перевезень загальним обсягом 388 787 вагонодіб напіввагонами у кількості 1065 одиниць розрахунок плати за перевезення вантажу у напіввагонах здійснюється за тарифною схемою 1 Збірника тарифів на перевезення вантажів у межах України та пов`язані з ними послуги, як для універсального власного рухомого складу, з базовою ставкою плати - інфраструктурна складова (Івл) для власного або орендованого вагона;

- у перевізних документах при відправленні чи при видачі вантажу (накладній внутрішнього сполучення та накладній у міжнародному сполученні) у відповідних графах проставляється загальна плата за перевезення, нарахована відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів у межах України та пов`язані з ними послуги за тарифною схемою 1 як для універсального власного рухомого складу із застосуванням коригуючих коефіцієнтів;

- встановити на строк в 1 (один) рік з дня початку надання Залізницею в особі філії "ДВРЗ" послуг з організації перевезень загальним обсягом 388 787 вагонодіб напіввагонами у кількості 1065 одиниць, здійснювати розрахунок плати за перевезення у порожньому стані напіввагонів за переліченими номерами (після вивантаження та під навантаження, у ремонт або з ремонту) за тарифною схемою 14 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, як для універсального власного рухомого складу;

- у перевізних документах при відправленні чи при видачі вантажу (накладній внутрішнього сполучення та накладній у міжнародному сполученні) у відповідних графах проставляється загальна плата за перевезення, нарахована відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України, та пов`язані з ними послуги за тарифною схемою 14 із застосуванням коригуючих коефіцієнтів;

7) зобов`язати Залізницю своїм розпорядженням довести до відома усіх причетних співробітників порядок розрахунку плати за перевезення вантажу і плати за перевезення у порожньому стані у напіввагонах (за номерами, переліченими у пункті 8 прохальної частини зустрічного позову), стосовно яких призупинено дію Порядку визначення плати за використання власних вагонів перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів від 19.02.2018 строком на один рік з дня початку надання послуг Товариству, а саме:

- строком на 1 (один) рік з дня початку надання Залізницею в особі філії "ДВРЗ" послуг з організації перевезень загальним обсягом 376 838 вагонодіб напіввагонами у кількості 1032 одиниць, розрахунок плати за перевезення вантажу у зазначених напіввагонах здійснюється за тарифною схемою 1 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, як для універсального власного рухомого складу, з базовою ставкою плати - інфраструктурна складова (Івл) для власного або орендованого вагона;

- у перевізних документах при відправленні чи при видачі вантажу (накладній внутрішнього сполучення та накладній у міжнародному сполученні) у відповідних графах проставляється загальна плата за перевезення нарахована відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги за тарифною схемою 1 як для універсального власного рухомого складу із застосуванням коригуючих коефіцієнтів;

- на строк 1 (один) рік з дня початку надання Залізницею в особі філії "ДВРЗ" послуг з організації перевезень загальним обсягом 376 838 вагонодіб напіввагонами у кількості 1032 одиниць, здійснюється розрахунок плати за перевезення у порожньому стані вказаних напіввагонів (після вивантаження та під навантаження, у ремонт або з ремонту) за тарифною схемою 14 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, як для універсального власного рухомого складу;

- у перевізних документах при відправленні чи при видачі вантажу (накладній внутрішнього сполучення та накладній у міжнародному сполученні) у відповідних графах проставляється загальна плата за перевезення нарахована відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги за тарифною схемою 14 із застосуванням коригуючих коефіцієнтів;

8) розпорядженням Залізниці зобов`язати філію "Головний інформаційно-обчислювальний центр" додати до переліку особливих умов таблиці "Вагони, які пересуваються в особливих умовах" умову "перевезення у власних вагонах філії "ДВРЗ" оператор Товариство (код оператора 75) на умовах власного рухомого складу за дозволом УЗ № _____від

---

" з завантаженням переліку напіввагонів (за номерами напіввагонів, визначеними у пункті 9 прохальної частини позову) в підсистему введення нормативно - довідкової інформації (ПСВ НДІ) та підключенням в автоматизовану систему керування вантажними перевезеннями на залізничному транспорті України (АСК ЕП УЗ), внесення змін до програмного забезпечення щодо оформлення перевізних документів;

9) розпорядженням Залізниці зобов`язати Департамент комерційної роботи та філію "Головний інформаційно-обчислювальний центр" забезпечити внесення до складу Довідника штемпелів та відміток перевізного документа та їх відповідності особливим відміткам та приміткам вагонного листа і натурного листа вантажного поїзда нової відмітки "перевезення у власних вагонах філії "ДВРЗ" оператор Товариство (код оператора 75) на умовах власного рухомого складу за дозволом УЗ № ___ від ___".

4. Зустрічний позов аргументований тим, що Залізниця в особі філії "ДВРЗ" не виконала належним чином умови договору № 07/16/11/01-Р (не виконала заявки Товариства, які подавалися в період дії договору). На думку Товариства, саме у Залізниці в особі філії "ДВРЗ" існують зобов`язання перед Товариством в частині надання послуг за договором в обсязі невиконаних заявок та передачі під операторське управління Товариству додаткової кількості напіввагонів.

5. 08.10.2024 до Господарського суду Одеської області надійшла скарга АТ "Українська залізниця" на дії (бездіяльність) державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - орган ДВС, ВДВС) у виконавчому провадженні ВП № 76070858 у справі № 916/626/18, в якій боржник просив суд: 1) визнати неправомірною та скасувати постанову ВДВС про відкриття виконавчого провадження № 76070858 від 18.09.2024; 2) скасувати постанову органу ДВС про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження на суму 269 грн у виконавчому провадженні № 76070858 від 18.09.2024; 3) скасувати постанову ВДВС про стягнення виконавчого збору у розмірі 32000 грн у виконавчому провадженні № 76070858 від 18.09.2024.

Скарга Залізниці обґрунтовується частковим виконанням нею зобов`язань з передачі Товариству напіввагонів і надання послуг з перевезення вантажу, передбачених мировою угодою від 28.12.2022 (далі - Мирова угода), затвердженою ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.01.2022, та невиконанням ТОВ "ВТК" своїх зобов`язань в частині передплати вартості послуг, внаслідок чого за даними бухгалтерського обліку філії "ДВРЗ" заборгованість Товариства за період лютий-червень 2022 року становить 15 033 970 грн з ПДВ, а АТ "Українська залізниця" призупинило експлуатацію вагонів.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

6. Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.07.2018 (суддя Демешин О. А.) у задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено в повному обсязі.

7. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.12.2018 (головуючий - Лавриненко Л. В., судді Аленін О. Ю., Філінюк І. Г.) рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2018 скасовано частково. Первісний позов задоволено частково. Зобов`язано Товариство повернути Залізниці в особі філії "ДВРЗ" напіввагони у кількості 33 одиниці з виключенням з операторського управління Товариства через АРМ "Вантажні вагони компанії-оператора". В іншій частині рішення за первісним позовом залишено без змін. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

8. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.03.2019 (головуючий - Чумак Ю. Я., судді Дроботова Т. Б., Пільков К. М.) постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.12.2018 скасовано, а рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2018 залишено в силі.

9. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.01.2022 (суддя Демешин О. А.) у справі № 916/626/18 затверджено Мирову угоду, укладену між сторонами в процесі виконання рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2018.

10. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.10.2024 (суддя Демешин О. А.) у задоволені скарги АТ "Українська залізниця" (вх. № 2-1582/24 від 08.10.2024) на дії (бездіяльність) ВДВС (виконавче провадження ВП № 76070858) у справі № 916/626/18 відмовлено в зв`язку з необґрунтованістю скарги.

11. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 (головуючий -Принцевська Н. М., судді Діброва Г. І., Савицький Я. Ф.) апеляційну скаргу АТ "Українська залізниця" в особі філії "ДВРЗ" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.10.2024 у справі № 916/626/18 залишено без руху та встановлено Залізниці строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання апеляційному суду доказів сплати судового збору, доказів надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів Товариству та шляхом подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску цього строку та надання доказів, які підтверджують неможливість звернення до суду апеляційної інстанції в передбачені законодавством строки, надавши відповідні докази у строк протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

12. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 (головуючий -Принцевська Н. М., судді Діброва Г. І., Савицький Я. Ф.), постановленою на підставі частини 4 статті 174 та частини 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), повернуто апеляційну скаргу АТ "Українська залізниця" в особі філії "ДВРЗ" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.10.2024 у справі № 916/626/18 у зв`язку з тим, що скаржник не усунув недоліки апеляційної скарги в строк, встановлений судом.

Зокрема, повертаючи первісну апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції зазначив, що реквізити, за якими перераховано судовий збір у сумі 3028 грн згідно з платіжною інструкцією від 28.11.2024 № 890476 через АТ "Ощадбанк", не відповідають реквізитам для сплати судового збору за подання апеляційних скарг та заяв до Південно-західного апеляційного господарського суду, а саме зазначено рахунок отримувача НОМЕР_1 замість належного рахунку отримувача: НОМЕР_2 .

13. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.12.2024 (головуючий - Ярош А. І., судді Діброва Г. І., Принцевська Н. М.) апеляційну скаргу АТ "Українська залізниця" в особі філії "ДВРЗ" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.10.2024 у справі № 916/626/18 залишено без руху та встановлено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: звернутися до суду з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин його пропуску протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи повторно подану апеляційну скаргу без руху, зазначив, що при поданні первісної апеляційної скарги скаржником вже було пропущено строк на звернення з відповідною апеляційною скаргою, а повернення попередньої апеляційної скарги з підстав неусунення недоліків, які стали підставою для залишення її без руху, зумовлено суб`єктивною поведінкою учасника процесу та залежало виключно від його волевиявлення і не може визнаватися об`єктивною та непереборною обставиною пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки не свідчить про неможливість своєчасного звернення з апеляційною скаргою. У скаржника було достатньо часу для реалізації права на подачу апеляційної скарги навіть з урахуванням обставин перебування його представника на лікарняному, з огляду на що причини пропуску процесуального строку на подачу апеляційної скарги, викладені скаржником в клопотанні, визнано апеляційним судом неповажними.

14. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2025, постановленою на підставі пункту 4 частини 1 статті 261 ГПК України, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ "Українська залізниця" в особі філії "ДВРЗ" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.10.2024 у цій справі.

Зазначена ухвала мотивована пропуском Залізницею встановленого 10-денного процесуального строку та недоведеністю скаржником поважних причин для його поновлення з огляду на те, що:

1) саме по собі перебування головного юриста філії "ДВРЗ" на лікарняному в період з 25.10.2024 по 01.11.2024 є неповажною причиною пропуску процесуального строку на подачу апеляційної скарги, перебіг якого розпочався 24.10.2024 та закінчився 04.11.2024, оскільки клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду не містить жодних доводів та посилань на те, що завадило боржнику реалізувати право на подачу апеляційної скарги в порядку самопредставництва юридичної особи (через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту)), у зв`язку з чим у скаржника було достатньо часу для реалізації права на подачу апеляційної скарги;

2) факт повернення первісної апеляційної скарги з підстав неусунення її недоліків, тобто належного оформлення документів, яке вимагається процесуальним законодавством при зверненні до суду, не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки такі причини є суто суб`єктивними та свідчать виключно про неналежні дії/бездіяльність скаржника щодо оформлення та направлення документів до суду (схожий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 189/1180/19 (2-а/189/150/19));

3) невиконання вимог ГПК України щодо належного подання апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права в будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень;

4) на обґрунтування підстав для поновлення пропущеного процесуального строку апелянт не зазначив обставин, які можуть бути віднесені судом до особливих чи непереборних обставин, що зумовлюють пропуск встановленого строку на апеляційне оскарження з поважних причин.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

15. Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції від 13.01.2025, АТ "Українська залізниця" в особі філії "ДВРЗ" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначену ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

16. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції положень статей 119, 174, 260 ГПК України, наголошуючи на тому, що:

1) згідно зі штатним розписом єдиним юристом філії "ДВРЗ" у період, на який припав строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 21.10.2024, був Тураш С. М. , який відтак є єдиною особою, що володіє спеціальними знаннями з підготовки та написання апеляційної скарги, знайомий з нормами матеріального та процесуального права, проте в період з 25.10.2024 по 01.11.2024 перебував на лікарняному, що об`єктивно унеможливлювало реалізацію самопредставництва юридичної особи через уповноважених осіб філії;

2) при зверненні із повторною апеляційною скаргою скаржником невідкладно та без зайвих зволікань вжито усіх можливих і залежних від нього заходів з метою усунення недоліків, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги;

3) всупереч вимогам частини 6 статті 260 ГПК України, згідно з якою суд апеляційної інстанції має вирішувати питання про повернення апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків, ухвалу про повернення первісної апеляційної скарги постановлено апеляційним судом 05.12.2024, в той час як строк на усунення недоліків спливав 06.12.2024.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

17. ТОВ "ВТК" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваній ухвалі.

Розгляд справи Верховним Судом

18. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.02.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Українська залізниця" в особі філії "ДВРЗ" на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 у справі № 916/626/18 та постановлено здійснити розгляд цієї справи в порядку письмового провадження.

Позиція Верховного Суду

19. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

20. Предметом касаційного перегляду є ухвала апеляційного господарського суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, постановлена відповідно до пункту 4 частини 1 статті 261 ГПК України, відтак з`ясуванню підлягає питання щодо наявності чи відсутності поважних причин пропуску боржником передбаченого цим Кодексом 10-денного строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду та правомірності застосування судом апеляційної інстанції зазначеної процесуальної норми.

У зв`язку з цим колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника про те, що всупереч вимогам частини 6 статті 260 ГПК України ухвалу про повернення первісної апеляційної скарги постановлено апеляційним судом 05.12.2024, тобто ще до спливу строку на усунення недоліків (до 06.12.2024), оскільки такі передчасні доводи зводяться виключно до заперечень щодо законності та обґрунтованості зазначеної ухвали, надання правової оцінки якій вочевидь виходить за межі предмета касаційного оскарження в цій справі.

21. В основу оскаржуваної ухвали покладено висновок апеляційного суду про недоведеність Залізницею наявності поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду, оскільки саме по собі перебування головного юриста філії "ДВРЗ" Тураша С. М. на лікарняному в період з 25.10.2024 по 01.11.2024 є неповажною причиною пропуску процесуального строку на подачу апеляційної скарги, перебіг якого розпочався 24.10.2024 та закінчився 04.11.2024, оскільки клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду не містить жодних доводів та посилань на те, що завадило боржнику реалізувати право на подачу апеляційної скарги в порядку самопредставництва юридичної особи (через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту)), у зв`язку з чим у скаржника було достатньо часу для реалізації права на подачу апеляційної скарги. При цьому факт повернення первісної апеляційної скарги з підстав неусунення її недоліків, тобто належного оформлення документів, яке вимагається процесуальним законодавством при зверненні до суду, не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки такі причини є суто суб`єктивними та свідчать виключно про неналежні дії/бездіяльність скаржника щодо оформлення та направлення документів до суду.

22. Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

23. Відповідно до частин 1, 2 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно з пунктом 2 частини 6 та частиною 7 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

24. Як установлено апеляційним судом в ухвалі від 25.11.2024 про залишення без руху апеляційної скарги в справі № 916/626/18 та підтверджується матеріалами справи, ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.10.2024 доставлено до електронних кабінетів АТ "Українська залізниця" та його представника - адвоката Тураша С. М. 22.10.2024 о 21:15 год, тобто ухвала вважається врученою скаржнику 23.10.2024, а тому з урахуванням норм статей 116, 242, 256 ГПК України, кінцевим строком для подання апеляційної скарги на вказану ухвалу було 04.11.2024.

Натомість позивач звернувся із первісною апеляційною скаргою лише 06.11.2024, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження ухвали.

25. Як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження скаржник у заявах про поновлення процесуального строку від 04.12.2024 зазначив те, що згідно зі штатним розписом єдиним юристом філії "ДВРЗ" АТ "Українська залізниця" у період, на який припав строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 21.10.2024, був адвокат Тураш С. М., який з 26.05.2023 здійснює представництво інтересів Залізниці з питань, що відносяться до діяльності філії, на підставі договору про надання правничої допомоги від 26.05.2023, проте в період з 25.10.2024 по 01.11.2024 адвокат перебував на лікарняному, що унеможливлювало підготовку іншим фахівцем апеляційної скарги та звернення з нею в установлений процесуальним законом строк.

У подальшому, в заяві про поновлення процесуального строку від 27.12.2024, поданій іншим адвокатом АТ "Українська залізниця" (Цісар Г. І.), скаржник зауважив, що в період з 23.10.2024 до 04.11.2024 адвокат Тураш С. М. як головний юрист філії "ДВРЗ" АТ "Українська залізниця "був єдиною особою, що володіє спеціальними знаннями з підготовки та написання апеляційної скарги, знайомий з нормами матеріального та процесуального права, проте в період з 25.10.2024 по 01.11.2024 вказаний адвокат перебував на лікарняному, що об`єктивно унеможливлювало реалізацію самопредставництва юридичної особи через уповноважених осіб філії.

26. Водночас питання щодо поновлення та продовження процесуальних строків врегульовано нормами статті 119 ГПК України, згідно із частиною 1 якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З правового аналізу наведеної норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він поновленню. Відтак, суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

При цьому норми ГПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

27. У своїй практиці ЄСПЛ сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи "Белле проти Франції" (Bellet v. France), "Ільхан проти Туреччини" (Ilhan v. Turkey), "Пономарьов проти України", "Щокін проти України" та інші).

Доступність права на оскарження у зв`язку з пропуском встановленого строку неодноразово була предметом розгляду ЄСПЛ. Так, у своєму рішенні у справі "Скорик проти України" ЄСПЛ зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право в апеляційних судах на основні гарантії, передбачені Конвенцією. Так, повинні враховуватися особливості провадження, що розглядається, відповідно до національного правопорядку, а також роль апеляційного суду в них. У справі "Зубак проти Хорватії" (Zubac v. Croatia) ЄСПЛ, розглядаючи загальні принципи стосовно доступу до судів вищої інстанції та обмеження ratione valoris (компетенція з огляду на цінність), зробив висновок, що стаття 6 Конвенції не зобов`язує Договірні держави створювати апеляційні чи касаційні суди, проте якщо такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6 Конвенції, наприклад, у тій частині, у якій вона гарантує учасникам судового процесу ефективне право на доступ до суду.

28. Таким чином, ЄСПЛ роз`яснив, що положення статті 6 Конвенції, включаючи право на доступ до суду, поширюються також на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, якщо таке право передбачено національним законодавством. Відповідно поновлення пропущеного строку на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення є механізмом забезпечення певної гнучкості та пропорційності при вирішенні питання про допуск скаржника до апеляційного чи касаційного судів.

29. З аналізу практики ЄСПЛ убачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа "Мушта проти України"); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи "Рябих проти Росії", "Устименко проти України"); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи "Безруков проти Росії", "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania)).

30. У пункті 41 рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" ЄСПЛ вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

31. Таким чином, колегія суддів зауважує, що підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги та підтверджені належними доказами.

Разом з тим Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків, встановлених положеннями ГПК України. Зловживання процесуальними правами не допускається.

32. У розумінні статті 86 ГПК України питання про поважність причин пропуску процесуального строку вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є по суті пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

33. Частиною 3 статті 256 ГПК України передбачено, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 2 статті 261 цього Кодексу.

Виходячи зі змісту частин 2 та 3 статті 256 ГПК України, клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. При цьому поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ГПК України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку (аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 912/2325/17, від 18.01.2019 у справі № 921/396/17-г, від 19.06.2020 у справі № 926/1037-б/15, від 16.04.2021 у справі № 904/3258/14).

34. Верховний Суд вважає, що за результатами розгляду клопотань АТ "Українська залізниця" від 04.12.2024 та від 27.12.2024 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції апеляційний суд обґрунтовано визнав підстави, наведені в цих клопотаннях, неповажними з огляду на таке.

35. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України).

Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

36. У рішеннях ЄСПЛ від 28.03.2006 у справі "Мельник проти України" та від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення.

При цьому Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09.10.1979, п. 24, Series A № 32, та "Ґарсія Манібардо проти Іспанії", від 15.02.2000, заява № 38695/97, п. 43, ECHR 2000-II).

Так, у рішенні ЄСПЛ у справі "Ґарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (див., наприклад, Monnel and Morris v. the United Kingdom, рішення від 02.03.1987, а також Helmers v., рішення від 29.10.1996).

ЄСПЛ у рішеннях від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" також зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб.

37. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного здійснення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення ЄСПЛ від 28.10.1998 у справі "de Rada Cavanilles v. Spain", Reports 1998-VIII, (§ 45), від 21.12.2010 "Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine", № 17160/06 та № 35548/06, (§ 34)).

У справі "Устименко проти України" ЄСПЛ зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.

Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Виходячи із зазначених критеріїв, ЄСПЛ визнає легітимними обмеженнями встановлені державами-членами Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення від 28.10.2004 у справі "Нешев проти Болгарії").

38. Отже, у контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення та вирішення питання поновлення строків на таке оскарження у рішеннях ЄСПЛ сформувалася стала практика, відповідно до якої поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об`єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника

39. Невиконання ж скаржником вимог процесуального законодавства, зокрема недоведеність ним поважних причин для поновлення пропущеного процесуального строку, наділяє суд апеляційної інстанції правом відмовити у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 261 ГПК України.

Так, пунктом 4 частини 1 статті 261 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

40. Суд апеляційної інстанції правомірно зазначив, що саме по собі перебування головного юриста філії "ДВРЗ" на лікарняному в період з 25.10.2024 по 01.11.2024 є неповажною причиною пропуску процесуального строку на подачу апеляційної скарги, перебіг якого розпочався 24.10.2024 та закінчився 04.11.2024, оскільки клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду не містить жодних доводів та посилань на те, що завадило боржнику реалізувати право на подачу апеляційної скарги в порядку самопредставництва юридичної особи (через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту)), у зв`язку з чим у скаржника було достатньо часу для реалізації права на подачу апеляційної скарги.

При цьому колегія суддів враховує, що вказані доводи скаржника не узгоджуються із наведеними вище обставинами про те, що перебування адвоката Тураш С. М., який з 26.05.2023 здійснює представництво інтересів Залізниці на підставі договору про надання правничої допомоги від 26.05.2023, на лікарняному в період з 25.10.2024 по 01.11.2024 нібито унеможливлювало оперативну підготовку іншим фахівцем апеляційної скарги та звернення з нею в установлений процесуальним законом строк, оскільки як наголошує сам скаржник і вбачається з матеріалів справи, іншим адвокатом АТ "Українська залізниця" (Цісар Г. І.) повторну апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.10.2024 було підготовлено та подано 06.12.2024, тобто наступного дня після постановлення ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 про повернення первісної апеляційної скарги в зв`язку з неусуненням боржником недоліків сплати судового збору.

Адже чинне процесуальне законодавство не обмежує кількості представників (адвокатів), які можуть залучатися учасником справи для захисту його інтересів у господарському процесі.

Крім того, як встановлено апеляційним судом, не упродовж усього періоду перебігу 10-денного процесуального строку на апеляційне оскарження, який фактично тривав з 23.10.2024 до 04.11.2024, адвокат Тураш С. М. перебував на лікарняному, відтак обґрунтованим є висновок апеляційного суду про неповажність наведених скаржником причин пропуску вказаного строку.

41. Відхиляючи доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції обставин невідкладного звернення скаржника із повторною апеляційною скаргою з метою усунення раніше допущених недоліків, які стали підставою для повернення первісної апеляційної скарги, Верховний Суд не може не погодитися з правильними висновками апеляційного суду про те, що:

1) факт повернення первісної апеляційної скарги з підстав неусунення її недоліків, тобто без належного оформлення документів, яке вимагається процесуальним законодавством при зверненні до суду, не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки такі причини є суто суб`єктивними та свідчать виключно про неналежні дії/бездіяльність скаржника щодо оформлення та направлення документів до суду (схожий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 189/1180/19 (2-а/189/150/19));

2) невиконання вимог ГПК України щодо належного подання апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права в будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень;

3) на обґрунтування підстав для поновлення пропущеного процесуального строку апелянт не зазначив обставин, які можуть бути віднесені судом до особливих чи непереборних обставин, що зумовлюють пропуск встановленого строку на апеляційне оскарження з поважних причин.

42. Суд апеляційної інстанції, повторно дослідивши матеріали апеляційної скарги, клопотання та доводи скаржника, а також подані докази на обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, встановила, що наведені боржником обставини свідчать про те, що несвоєчасне подання первісної апеляційної скарги та подальше усунення її недоліків (в частині сплати судового збору в установлених порядку та розмірі) іншим представником АТ "Українська залізниця" (адвокатом Цісар Г. І.) залежало виключно від волевиявлення та суб`єктивної поведінки самого скаржника, який, відповідно, несе ризик вчинення або не вчинення певної процесуальної дії.

Тим більше, що доводи скаржника фактично базуються на підставах, які (підстави) вже були визнано судом неповажними в ухвалі від 19.12.2024 про залишення повторно поданої апеляційної скарги без руху.

43. Таким чином, на обґрунтування підстав для поновлення пропущеного процесуального строку скаржник не зазначив обставин, які можуть бути віднесені судом до особливих чи непереборних обставин, що зумовлюють пропуск встановленого строку на апеляційне оскарження з поважних причин

44. Доводи та міркування, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

45. За наведених обставин Верховний Суд дійшов висновку про обґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 261 ГПК України, оскільки Залізниця не довела існування поважних причин, що зумовили пропуск процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та об`єктивно свідчили би про неможливість своєчасного звернення з апеляційною скаргою.

46. Ураховуючи викладене, колегія суддів не вбачає порушення судом апеляційної інстанції положень статей 119, 242, 256, 261 ГПК України та дійшла висновку, що доводи скаржника не отримали підтвердження, в зв`язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню.

47. З наведених раніше мотивів колегія суддів погоджується з обґрунтованими доводами стягувача, викладеними у відзиві на касаційну скаргу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

48. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

49. За змістом частин 1, 3 статті 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини 1 статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

50. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

51. За наведених обставин висновок суду апеляційної інстанції щодо відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ "Українська залізниця" в особі філії "ДВРЗ" відповідає вимогам статей 119, 242, 256, 261 ГПК України, що свідчить про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали як такої, що постановлена без порушень норм процесуального закону.

52. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку суду апеляційної інстанції про пропуск боржником встановленого 10-денного процесуального строку без поважних причин для його поновлення, що призвело до правомірної відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Залізниці, в зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги.

Розподіл судових витрат

53. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" залишити без задоволення.

Ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 у справі № 916/626/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай