Постанова

від 10.03.2025 по справі 352/953/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 352/953/22

Провадження № 22-ц/4808/260/25

Головуючий у 1 інстанції ХОМИНЕЦЬ М. М.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2025 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої (судді-доповідача) Пнівчук О.В.,

суддів: Бойчука І.В., Девляшевського В.А.

з участю секретаря Струтинської Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тисменицького районного суду від 21 листопада 2024 року, у складі судді Хоминець М.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,

в с т а н о в и в:

У червні 2022 року позивач за первісним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Заявлені вимоги обґрунтовував тим, що він з відповідачкою ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 01.08.2012, який рішенням Івано-Франківського міського суду від 18.01.2022 (яке набрало законної сили 18.02.2022) розірвано.

Під час перебування в шлюбі сторони за спільні кошти придбали земельну ділянку з кадастровим номером 2625881101:04:001:0054 площею 0,0539 га з цільовим призначенням для ведення садівництва, що розташована в садівничому товаристві «Буровик» с. Загвіздя Івано-Франківського (Тисменицького) району Івано-Франківської області. Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 29.10.2020 за реєстровим № 4722 укладений відповідачкою, за якою зареєстроване право власності на спірну земельну ділянку, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Згідно звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, складеного СОД ОСОБА_3 , станом на 11.06.2022 вартість земельної ділянки становить 40200 грн.

У серпні 2019 року відповідачці проведено операцію по ендопротезуванню молочних залоз у ТОВ «Медичний центр «ЕСТЕЛЬ». Вартість вказаної операції становила 4000 євро, що на той час було еквівалентно 110640 грн.

Збільшуючи та уточнюючи позовні вимоги позивач у порядку поділу спільного майна подружжя просив визнати за ним право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2625881101:04:001:0054 площею 0,0539 га з цільовим призначенням для ведення садівництва, що розташована в садівничому товаристві «Буровик» с. Загвіздя Івано-Франківського (Тисменицького) району Івано-Франківської області; та визнати у порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_2 право власності на грошові кошти у сумі 4000 Євро, що були витрачені на проведення операції по ендопротезуванню молочних залоз у ТОВ «Медичний центр «ЕСТЕЛЬ».

У квітні 2023 року відповідачка ОСОБА_4 , подала зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.

Заявлені вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 обґрунтовувала тим, що її колишній чоловік ОСОБА_1 невірно визначив вартість спірної земельної ділянки. Відповідно до висновку судового експерта Самулевича В. М. № 02/08-з від 09.08.2022 дійсна ринкова вартість спірної земельної ділянки площею 0,0539 га з цільовим призначенням для ведення садівництва, що розташована в садівничому товаристві «Буровик» с. Загвіздя Івано-Франківського (Тисменицького) району Івано-Франківської області, з кадастровим номером 2625881101:04:001:0054 станом на час проведення дослідження становить 146618 грн. Вона згідна на визнання за відповідачем права власності на земельну ділянку при умові стягнення з нього на її користь половини вартості земельної ділянки в розмірі 73309 грн.

Вказувала, що за час шлюбу сторони придбали також автомобіль Hyundai Santa Fe, 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Транспортний засіб зареєстрований на ім`я відповідача. Після того, як у жовтні 2021 року позивачка за зустрічним позовом покинула місце спільного з колишнім чоловіком проживання і подала позов про розірвання шлюбу, останній без її згоди відчужив спірний автомобіль, жодних коштів від реалізації автомобіля вона не отримала. Вважає, що половина суми отриманих від продажу автомобіля коштів належить їй та підлягає врахуванню при поділі спільного майна подружжя. Враховуючи ринкову вартість на аналогічні автомобілі, відповідач має сплатити їй половину вартості проданого автомобіля в розмірі 378321 грн.

Збільшуючи позовні вимог просила здійснити поділ спільного сумісного майна подружжя земельної ділянки в садівничому товаристві Івано-Франківського управління бурових робіт «Буровик» с. Загвіздя Івано-Франківського (Тисменицького) району Івано-Франківської області площею 0,0539 га з кадастровим номером 2625881101:04:001:0054 шляхом стягнення із ОСОБА_1 на її користь половини вартості земельної ділянки в розмірі 73309 грн; та здійснити поділ спільного сумісного майна подружжя автомобіля Hyundai SantaFe, 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 шляхом стягнення із ОСОБА_1 на її користь половини вартості проданого автомобіля в розмірі 378321 грн.

Рішенням Тисменицького районного суду від 21 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено частково. Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 у порядку поділу спільного майна подружжя право власності на земельну ділянку площею 0,0539 га для ведення садівництва з кадастровим номером 2625881101:04:001:0054, яка розташована в садівничому товаристві «Буровик» у с. Загвіздя Івано-Франківського (колишнього Тисменицького) району Івано-Франківської області, вартістю 146618 грн.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості (однієї другої) частини земельної ділянки у розмірі 73309 грн.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості (однієї другої) частини автомобіля у розмірі 378321 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір у дохід державного бюджету у розмірі 473 грн 78 коп.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 8606 грн 81 коп. судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає рішення суду необґрунтованим, таким, що винесене з істотним порушенням матеріального та процесуального права.

Зазначає, що судом першої інстанції визначено об`єктом спільної сумісної власності подружжя земельну ділянку з кадастровим номером 2625881101:04:001:0054 площею 0,0539 га з цільовим призначенням для ведення садівництва, що розташована в садівничому товаристві «Буровик» с. Загвіздя Івано-Франківського (Тисменицького) району Івано-Франківської області.

Дійсна вартість вказаної земельної ділянки на час розгляду справи становила 40200 грн, що підтверджено Звітом про експертну грошову оцінку земельної ділянки, складеним суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 на замовлення ОСОБА_5 .

Зазначає, що ОСОБА_2 не погоджуючись з ринковою вартістю спірної земельної ділянки не подавала суду клопотання про призначення у справі відповідної експертизи, натомість разом із зустрічним позовом подала до суду висновок експерта №02/08-з від 09.09.2022, виконаний судовим експертом Самулевичем В.М.

Вважає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про те, що наданий ОСОБА_1 . Звіт про вартість земельної ділянки є неналежним і недопустимим доказом, посилаючись на назву звіту.

Апелянт не погоджується з висновками суду про те, що оскільки сторони з початку жовтня 2021 року фактично припинили сімейні стосунки та спільне проживання, то отримані ОСОБА_5 кошти від продажу автомобіля не могли бути використані в інтересах сім`ї.

Зазначає, що з 03.10.2021, коли ОСОБА_2 пішла з сім`ї, він самостійно утримував неповнолітнього сина ОСОБА_6 . Також безпідставними є посилання суду на те, що ОСОБА_2 починаючи з березня 2023 року сплачуються аліменти на утримання дитини у розмірі від всіх видів її заробітку, оскільки через умисну несплату аліментів 14.11.2023 було відкрито кримінальне провадження №120230960100000982 щодо відповідачки за ч. 1 ст. 164 КК України. Після чого остання почала сплачувати аліменти та частково погашати борг за ними.

Спірний автомобіль HyndaiSantaFe, 2018 року випуску, дійсно продано ним під час зареєстрованого шлюбу з ОСОБА_2 29.10.2021 згідно договору купівлі-продажу №735/21/001615 за ціною 480000 грн.

Вказує, що з моменту продажу транспортного засобу позивачем з вказаної суми було витрачено більше 350000 грн в інтересах сім`ї, а саме забезпечення потреб неповнолітнього сина сторін. Так, позивачем було придбано одяг, канцелярські приладдя, іграшки, розваги, ліки, лікарські та стоматологічні послуги, також витрачено 250000 грн на комфортне проживання дитини за межами України в Польщі, ці витрати неможливо підтвердити документально.

У серпні 2019 році відповідачці проведено операцію по ендопротезуванню молочних залоз у ТОВ «Медичний центр «ЕСТЕЛЬ». Вартість вказаної операції становила 4000 євро, що на той час було еквівалентно 110640 грн.

Вважає, що має право на отримання від колишньої дружини половини вартості вказаної вище операції в сумі 2000 євро, що еквівалентно 55320 грн, оскільки дана річ є неподільною і на неї витрачалися кошти із сімейного бюджету.

Зазначає, що відсутні підстави для відшкодування 3750 грн половини вартості понесених ОСОБА_2 витрат за проведення оціночно-земельної та земельно-технічної експертизи земельної ділянки, тому що замовлення експертизи та отримання висновку відбулось за ініціативи ОСОБА_2 до її звернення до суду з позовом.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задоволити позов ОСОБА_1 повністю, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 відмовити повністю, стягнути з ОСОБА_2 понесені ОСОБА_1 витрати.

ОСОБА_2 правом на подачу відзиву не скористалася.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_7 підтримали апеляційну скаргу з наведених в ній мотивів.

Представник ОСОБА_2 адвокат Тугай І.М. заперечив доводи апеляційної скарги, вважає рішення суду законним та обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду відповідає.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що під час шлюбу сторони придбали земельну ділянку площею 0,0539 га для ведення садівництва з кадастровим номером 2625881101:04:001:0054, яка розташована в садівничому товаристві «Буровик» у с. Загвіздя Івано-Франківського (колишнього Тисменицького) району та автомобіль Hyundai Santa Fe, 2018 року випуску. У порядку поділу майна подружжя суд визнав право власності на земельну ділянку за ОСОБА_1 , стягнувши на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості частини земельної ділянки у розмірі 73309 грн, а також стягнув із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості відчуженого ним автомобіля у розмірі 378321 грн.

З таким висновком колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Судом встановлено, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_8 перебували в шлюбі з 01.08.2012, який розірвано 18.02.2022 з набранням законної сили рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18.01.2022.

У шлюбі сторін народився син ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Постановою від 16.02.2023 Івано-Франківський апеляційний суд визначив місце проживання малолітньої дитини сторін ОСОБА_6 з батьком за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Під час шлюбу сторони придбали таке майно:

1) земельну ділянку площею 0,0539 га для ведення садівництва з кадастровим номером 2625881101:04:001:0054, яка розташована в садівничому товаристві «Буровик» у с. Загвіздя Івано-Франківського (колишнього Тисменицького) району Івано-Франківської області, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 29.10.2020 (т.1, а.с.13); право власності 29.10.2020 зареєстроване за ОСОБА_10 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності;

2) автомобіль Hyundai Santa Fe, 2018 року випуску, об`єм двигуна 2359 куб. см, номер двигуна НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , право власності на який було зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 14.09.2021.

Вказані земельна ділянка та транспортний засіб є об`єктами права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_11 .

ОСОБА_1 згідно договору комісії від 28.10.2021 та договору купівлі-продажу транспортного засобу від 29.10.2021 відчужив належний йому автомобіль Hyundai Santa Fe, 2018 року випуску, об`єм двигуна 2359 куб. см, номер двигуна НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , ОСОБА_12 15.01.2022 транспортний засіб перереєстрований на нового власника.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частинами першою, другою статті 368 ЦК України визначено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні правана володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежновід розірвання шлюбу.

Згідно зі частинами першою та другою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Аналогічні положення містяться у частині другій статті 372 ЦК України.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи; вирішуючи спори між подружжям, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб; у випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільної сумісної власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу.

За загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов`язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя.

Презумпція спільності майна подружжя може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц (провадження № 14-325цс18).

Отже, на майно, набуте за час шлюбу, діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя, а визнання такого майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка потребує доведення.

Частиною третьою статті 61 СК України визначено, що, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до частин другої, третьої статті 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Статтею 68 СК України визначено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України.

Відповідно до положень статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному із подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному із подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.

Аналіз змісту положень статті 71 СК України дає підстави для висновку, що частини четверта та п`ята цієї статті виступають як єдиний правовий механізм захисту інтересів того з подружжя, який погоджується на компенсацію належної йому частки у спільному майні за рахунок іншого з подружжя, з подальшим припиненням права власності на цю частку.

При цьому ця норма не вимагає обов`язкового внесення на депозитний рахунок грошової компенсації у справах за спорами, в яких про припинення своєї частки у спільному майні і отримання компенсації на свою користь заявляє позивач

Установивши, що спірна земельна ділянка та спірний автомобіль HyundaiSantaFe, набуті подружжям ОСОБА_11 за час їхнього перебування у зареєстрованому шлюбі, а також врахувавши відсутність доказів на спростування презумпції спільності майна подружжя, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що спірні земельна ділянка та автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц зроблено висновок, що вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. … у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.

Вимогами частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України установлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування(стаття 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81ЦПК України).

Доводи апеляційної скарги про те, що дійсна вартість спірної земельної ділянки 40200 грн, що підтверджується звітом про експертну грошову оцінку спірної земельної ділянки за червень 2022 р., складеним ФОП СОД ОСОБА_3 , є безпідставними.

Відповідачка за первісним позовом ОСОБА_2 надала висновок судового експерта Самулевича В. М. № 02/08-з від 09.08.2022 оціночно-земельної та земельно-технічної експертизи, підготовлений для подання до суду в рамках розгляду цієї справи, відповідно до якого ринкова вартість спірної земельної ділянки на серпень 2022 року. становила 146618 грн.

Висновок експерта підготовлено для подання до суду, судовий експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України.

Суд першої інстанції обґрунтовано врахував ринкову вартість спірної земельної ділянки та визнав наданий позивачем звіт про вартість земельної ділянки неналежним і недопустимим доказом, оскільки метою оцінки згідно вказаного звіту є визначення оціночної вартості для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов`язкових платежів, що справляються відповідно до законодавства, а згідно застереження щодо використання результатів оцінки цей звіт може бути використаний тільки за згаданою метою.

Інших доказів на підтвердження своїх доводів щодо іншої ринкової вартості спірної земельної ділянки ОСОБА_1 не надав під час розгляду справи судами, клопотання про призначення у справі судової оціночно-земельної експертизи для визначення ринкової вартості спірної земельної ділянки не заявив.

Встановивши вказані обставини, надавши належну правову оцінку доказам, які містяться в матеріалах справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню компенсація 1/2 частки земельної ділянки в розмірі 73309 грн.

Крім того, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 відчужив спірний автомобіль Hyundai Santa Fe, 2018 року випуску, без згоди ОСОБА_2 на користь третьої особи, в період коли сторони вже не проживали разом.

Відповідно до статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Встановивши, що спірний автомобіль, який був спільною сумісною власністю сторін, відчужений відповідачем за зустрічним позовом без згоди позивачки за зустрічним позовом та не в інтересах сім`ї, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що в такому випадку ОСОБА_2 має право на грошову компенсацію половини вартості спірного транспортного засобу, яка становить 378321 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував те, що вартість спірного автомобіля, який підлягає поділу, визначається за договором купівлі-продажу, а докази позивачки ОСОБА_2 щодо ринкової вартості спірного автомобіля є неналежними, колегія суддів не бере до уваги з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_2 , звертаючись до суду з позовом, на підтвердження вартості відчуженого транспортного засобу надала копію інформаційно-консультативної довідки про визначення ринкової вартості, складеної суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_13 , згідно якої середня ринкова вартість колісного транспортного засобу Hyundai Santa Fe, 2018 року випуску, об`єм двигуна 2359 куб. см станом на 31.03.2023 становить 756642 грн.

Сторони правочинів повинні діяти добросовісно, й у випадку порушення цього обов`язку вони позбавляються захисту (стаття 13 ЦК України).

Відчуження одним із подружжя спільного майна за ціною, нижчою за ринкову вартість цього майна, без згоди на таку вартість іншого з подружжя є порушенням права цього подружжя на мирне володіння своїм майном та отримання за нього справедливої ціни, а також є проявом недобросовісності відчужувача, що позбавляє іншого з подружжя права на виплату компенсації на майно.

У випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи.

Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції іншому з подружжя (співвласнику) у зв`язку з припиненням його права на спільне майно. При цьому вартість майна, що підлягає поділу, у разі недосягнення згоди між подружжям визначається на час розгляду справи, а не на час продажу майна одним із подружжя проти волі іншого.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18).

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а в разі недосягнення згоди - з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли під час розгляду вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19 вказувала, що з метою захисту порушеного права власності одного з подружжя при відчуженні іншим з подружжя спільного майна без отримання відповідної згоди, визначаючи розмір грошової компенсації частини вартості спірного майна, стягненню у вигляді компенсації підлягає дійсна (ринкова) вартість відчуженого майна або ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи.

Визначаючи розмір грошової компенсації вартості транспортного засобу, суд першої інстанцій керувався ринковою вартістю подібних автомобілів, які були виставлені на продаж іншими особами на сайті оголошень. На момент подання зустрічного позову вартістьавтомобіля марки HyundaiSantaFe,2018року випуску становила 756642,00грн.

Вартість спільного майна подружжя сторона відповідача за зустрічним позовом не спростувала.

Суд критично оцінює доводи ОСОБА_1 про те, що виручені від продажу автомобіля кошти, розмір яких становив 480000 грн, він використав виключно в інтересах сім`ї, зокрема, на забезпечення потреб спільного з позивачкою сина.

Проживання сина сторін з позивачем, з огляду на встановлені судом обставини та положення статті 70 СК України, саме по собі не є підставою для збільшення частки одного з подружжя.

Суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що з 21.03.2023 ОСОБА_4 сплачує на користь колишнього чоловіка аліменти на малолітнього сина ОСОБА_9 в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно на підставі рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12.06.2023, належно виконуючи свої аліментні зобов`язання, що підтверджується розрахунком зі сплати аліментів. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 не довів, що в період з жовтня 2021 р. до березня 2023 р. матір не надавала жодних коштів на утримання дитини.

Наявність обставин, за яких можливе відступлення від засад рівності часток подружжя при поділі спірного автомобіля з урахуванням положень статті 70 СК України, не доведено.

У справі, що розглядається, судом надано оцінку питанню виконання ОСОБА_2 зобов`язань з утримання сина в контексті наведених ОСОБА_1 підстав для збільшення частки одного з подружжя. Наявність у скаржника іншої точки зору на встановлені судами обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості ухваленого у справі рішення та фактично зводиться до спонукання апеляційного суду до прийняття іншого рішення - на користь скаржника.

Враховуючи вказане, що ОСОБА_1 не довів, що його колишня дружина не дбала про матеріальне забезпечення сім`ї та ухилялася від участі в утриманні дитини, то суд першої інстанцій правильно застосували наведені норми СК України та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для відступлення від засад рівності часток подружжя.

Щодо доводів апеляційної скарги про визнання за ОСОБА_2 у порядку поділу спільного майна подружжя права власності на грошові кошти у сумі 4000 Євро, що були витрачені на проведення операції по ендопротезуванню молочних залоз у ТОВ «Медичний центр «ЕСТЕЛЬ», суд вважає їх безпідставними та необґрунтованими.

Суд першої інстанції правильно вважав, що імплантати молочних залоз, які після проведеної операції з ендопротезування молочних залоз стали частиною людського тіла, не є майном у розумінні ч. 1 ст. 61 СК України та не можуть бути об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, тому не можуть бути застосовані вимоги ч. 2 ст. 183 та ст. 364 ЦК України.

Також, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що заявлена позивачем сума грошових коштів у 4000 євро, право власності на які він просив визнати за відповідачкою, не підтверджена письмовими доказами, що їх на виконання ухвали суду надав ТОВ «Медичний центр «ЕСТЕЛЬ». Згідно договору про надання медичних послуг від 04.09.2019, укладеного між вказаною медичною установою та ОСОБА_10 , вартість проведеної процедури з ендопротезування молочних залоз становила 37150 грн, згідно рахунку від 04.09.2019 вартість імплантатів молочних залоз 50850 грн, тобто загальна вартість дорівнювала 88000 грн.

Інших належних та допустимих доказів, що ОСОБА_2 приховала спільне майно чи витрачала кошти на шкоду інтересам сім`ї, ОСОБА_1 суду першої та апеляційної інстанції не надав.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3750 грн половини вартості понесених ОСОБА_2 витрат за проведення оціночно-земельної та земельно-технічної експертизи земельної ділянки, оскільки вказаний висновок враховано судом як доказ у справі щодо визначення ринкової вартості земельної ділянки.

Про це зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2023 року по справі №712/4126/22, сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що, вирішуючи питання про поділ майна подружжя та компенсацію частки спільної сумісної власності ОСОБА_2 , суд першої інстанції, надав належну оцінку наданих на підтвердження вартості майна доказів у їх сукупності, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову первісного позову та задоволення зустрічного позову.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тисменицького районного суду від 21 листопада 2024 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 13 березня 2025 року.

Головуюча О.В. Пнівчук

Судді: І.В. Бойчук

В.А.Девляшевський