Ухвала
від 12.03.2025 по справі 359/2542/23
КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 березня 2025 року

м. Київ

справа № 359/2542/23

провадження № 61-3067ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Куксюк Андрій Леонтійович, на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Мале підприємство «Сантехнік» про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ПрАТ «Мале підприємство «Сантехнік» про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати.

Позов обґрунтовував тим, що 06 серпня 2012 року він був призначений на посаду директора ПрАТ «Мале підприємство «Сантехнік». У березні 2017 року позивач надіслав акціонерам, наглядовій раді та загальним зборам акціонерів ПрАТ «Мале підприємство «Сантехнік» заяви про звільнення його з роботи, однак ці заяви залишились проігнорованими. Відповідач не звільнив ОСОБА_1 з роботи та не виплачував йому заробітну плату.

Заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 16 квітня 2021 року з ПрАТ «МП «Сантехнік» на користь позивача була стягнута заборгованість по виплаті заробітної плати за період часу з 01 вересня 2004 року до 01 вересня 2020 року в розмірі 295 493,00 грн. Вказана заборгованість була визначена з урахуванням розмірів мінімальної заробітної плати. Після ухвалення судового рішення відповідач продовжив ухилятись від виплати ОСОБА_1 заробітної плати. Так, з 01 вересня 2020 року до 31 грудня 2020 року розмір мінімальної заробітної плати становив 5 000,00 грн, з 01 січня 2021 року до 30 листопада 2021 року - 6 000,00 грн, з 01 грудня 2021 року до 30 вересня 2022 року - 6 500,00 грн, з 01 жовтня 2022 року - 6 700,00 грн.

На підставі викладеного, просив суд стягнути з ПрАТ «Мале підприємство «Сантехнік» заборгованість по виплаті заробітної плати за період часу з 01 вересня 2020 року до 01 березня 2023 року в розмірі 184 500,00 грн.

Бориспільський міськрайонний суд Київської області рішенням від 02 червня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.

Київський апеляційний суд постановою від 18 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 червня 2023 року залишив без змін.

07 березня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Куксюк А. Л., через засоби поштового зв`язку, подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2025 року в указаній вище справі.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України.

Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та справах з ціною позову, що не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов`язкове до виконання судове рішення, сприяти дотриманню розумного строку розгляду справи, а також визначеності й стабільності у цивільних правовідносинах.

У цій справі предметом позову є вимоги про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати у розмірі 184 500 грн.

Отже, ціна позову у цій справі станом на 01 січня 2025 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 250 = 757 000,00 грн).

Доводи скарги про те, що справа має виняткове значення фактично зводиться до необхідності переоцінки доказів і наявність винятковості справи не обґрунтована, оскільки в конкретній справі суд встановлює обставини стосовно конкретної особи - працівника, в даному випадку позивача.

У справі, що має виняткове значення для її учасника, та яка може бути допущена до розгляду Верховним Судом у касаційному порядку з метою перегляду судового рішення, мають бути допущені судом першої інстанції порушення закону, які не були усунені судом апеляційної інстанції, або одночасно допущені судом першої та апеляційної інстанцій порушення закону. Водночас, має відбуватися порушення питань факту і права згідно з чинним законодавством України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, визначення яких вимагає розгляду справи по суті щодо неспроможності держави дотриматися своїх позитивних зобов`язань в частині регулювання певного виду діяльності, яка має шкідливі наслідки для заявника, а також досягає такого серйозного рівня, що призводить до суттєвого перешкоджання здатності заявника користуватися своїми правами, існувала давно, була добре відома органам влади та має триваючий характер.

Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову в відкритті провадження) в справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Верховний Суд зауважує, що зазначення підстав касаційного оскарження є лише вимогою до форми та змісту касаційної скарги відповідно до цивільного процесуального закону, проте не є безумовною підставою для відкриття провадження у справі на рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.

Таким чином, обставин, за наявності яких судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягає касаційному оскарженню, Верховним Судом у цій справі не встановлено.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії).

Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов`язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (пункт 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення в справі з ціною позову, яка не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Куксюк Андрій Леонтійович, на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Мале підприємство «Сантехнік» про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

СудКасаційний цивільний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення12.03.2025
Оприлюднено14.03.2025
Номер документу125809192
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них про виплату заробітної плати

Судовий реєстр по справі —359/2542/23

Ухвала від 12.03.2025

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Петров Євген Вікторович

Постанова від 18.02.2025

Цивільне

Київський апеляційний суд

Журба Сергій Олександрович

Ухвала від 10.10.2023

Цивільне

Київський апеляційний суд

Журба Сергій Олександрович

Ухвала від 20.09.2023

Цивільне

Київський апеляційний суд

Журба Сергій Олександрович

Рішення від 07.06.2023

Цивільне

Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Борець Є. О.

Ухвала від 07.06.2023

Цивільне

Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Борець Є. О.

Ухвала від 19.06.2023

Цивільне

Київський апеляційний суд

Журба Сергій Олександрович

Рішення від 02.06.2023

Цивільне

Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Борець Є. О.

Ухвала від 20.03.2023

Цивільне

Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Борець Є. О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні